Зарубіжні практики формування національної системи охорони здоров'я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зарубіжні практики формування національної системи охорони здоров'я

Шалько Мірослава Назарівна кандидат медичних наук, доцент, докторант, Класичний приватний університет

Анотація

Зазначено, що особливу важливість на поточному етапі розвитку галузі набувають питання не лише кадрового забезпечення, а й стимулювання професійної спільноти до участі у просуванні послуг охорони здоров'я на регіональному рівні. Рівне збалансоване забезпечення галузі мотивованими фахівцями дозволить реалізувати соціальну функцію держави, здійснювати заплановані заходи щодо розвитку територіальної інфраструктури, вирішувати питання задоволення ринкового попиту послуги. Таким чином, перехід від системи централізованого державного забезпечення галузі за принципами ринкового функціонування із збереженням соціальної компоненти охорони здоров'я, передбачає не тільки внесення змін до інфраструктури та якості послуг, але й потребує сучасних підходів до управління господарюючими суб'єктами з урахуванням зростаючих вимог до ринкової ефективності, якості людського капіталу та задоволеності населення, відповідності до завдань соціально-економічного розвитку.

Запропоновано до результатів реалізації «дорожньої карти» включати зміцнення потенціалу системи профпідготовки та підвищення кваліфікації адміністративно-управлінського персоналу; формування кадрового резерву; визначення комплексу галузевих вимог до сучасної програми підготовки управлінських кадрів охорони здоров'я; розробка та затвердження положення про спеціаліста в галузі управління охороною здоров'я; підвищення ролі керівників медорганізацій у забезпеченні якості та безпеки медичної діяльності, що стає можливим на основі подальшого розвитку системи безперервної освіти адміністративно-управлінського персоналу медичних та фармацевтичних організацій державної та місцевої систем охорони здоров я.

Для досягнення запланованих у документі показників розвитку системи охорони здоров'я як основна мета національних систем охорони здоров'я визначено навчання управлінських кадрів у сфері охорони здоров'я сучасним технологіям управління, що забезпечує ефективну реалізацію програмних заходів на рівні територій. На це спрямовані такі завдання: застосування сучасних технологій із залученням провідних експертів, у т.ч. та іноземних, а також керівників органів виконавчої влади у процесі здійснення підвищення кваліфікації управлінських кадрів у охороні здоров'я; формування навчально-методичної бази на основі сучасних освітніх технологій та використання найкращих світових практик у галузі управління та модернізації охорони здоров'я, їх використання в освітньому процесі; підвищення кваліфікації професорсько-викладацького складу під час використання сучасних технологій навчання; формування банку проектів, підготовлених учасниками; створення інформаційної бази учасників; формування кадрового резерву, і навіть місцевих утворень та закупівельних організацій з урахуванням досягнутих Програмою результатів підготовки кадрів; забезпечення переймання зарубіжного досвіду у процесі підготовки управлінського ланки для вітчизняної сфери охорони здоров'я.

Ключові слова: охорона здоров'я, соціальна функція, держава, територіальна інфраструктура, державне регулювання, соціальні компоненти

Abstract

Foreign practices of forming the national health care system

Shalko Miroslava Nazarivna Candidate of medical sciences, associate professor, doctoral student, Classical Private University

It is noted that at the current stage of the development of the industry, issues of not only personnel support, but also the stimulation of the professional community to participate in the promotion of health care services at the regional level are gaining particular importance. Equally balanced supply of the industry with motivated specialists will allow to realize the social function of the state, to carry out planned measures for the development of territorial infrastructure, to solve the issue of meeting the market demand for services. Thus, the transition from the system of centralized state provision of the industry according to the principles of market functioning with the preservation of the social component of health care involves not only making changes to the infrastructure and the quality of services, but also requires modern approaches to the management of business entities, taking into account the growing requirements for market efficiency, quality of human capital and population satisfaction, compliance with the tasks of social and economic development.

It is suggested that the results of the implementation of the "road map" include strengthening the potential of the professional training system and improving the qualifications of administrative and management personnel; formation of personnel reserve; definition of a set of industry requirements for the modem program of training of managerial personnel of health care; development and approval of the regulation on a specialist in the field of health care management; increasing the role of heads of medical organizations in ensuring the quality and safety of medical activities, which becomes possible on the basis of the further development of the system of continuous education of administrative and management personnel of medical and pharmaceutical organizations of state and local health care systems.

In order to achieve the indicators of the development of the health care system planned in the document, the main goal of the national health care systems is the training of management personnel in the field of health care in modern management technologies, which ensures the effective implementation of program measures at the level of territories. The following tasks are aimed at this: application of modern technologies with the involvement of leading experts, including and foreign, as well as heads of executive bodies in the process of improving the qualifications of management personnel in health care; formation of the educational and methodological base based on modern educational technologies and the use of the best global practices in the field of management and modernization of health care, their use in the educational process; professional development of professors and teaching staff during the use of modern teaching technologies; forming a bank of projects prepared by participants; creating an information base of participants; the formation of a personnel reserve, and even local organizations and purchasing organizations, taking into account the results of personnel training achieved by the Program; ensuring the adoption of foreign experience in the process of training the management unit for the domestic sphere of health care.

Keywords: health care, social function, state, territorial infrastructure, state regulation, social components

Постановка проблеми

Незалежно від того, яка саме модель використовуватиметься в як базова при реформуванні національної системи охорони здоров'я, кадрове забезпечення галузі є невід'ємним елементом її ефективного функціонування. У зв'язку з цим, особливу важливість на поточному етапі розвитку галузі набувають питання не лише кадрового забезпечення, а и стимулювання професійної спільноти до участі у просуванні послуг охорони здоров'я на регіональному рівні. Рівне збалансоване забезпечення галузі мотивованими фахівцями дозволить реалізувати соціальну функцію держави, здійснювати заплановані заходи щодо розвитку територіальної інфраструктури, вирішувати питання задоволення ринкового попиту послуги.

Таким чином, перехід від системи централізованого державного забезпечення галузі за принципами ринкового функціонування із збереженням соціальної компоненти охорони здоров'я, передбачає не тільки внесення змін до інфраструктури та якості послуг, але и потребує сучасних підходів до управління господарюючими суб'єктами з урахуванням зростаючих вимог до ринкової ефективності, якості людського капіталу та задоволеності населення, відповідності до завдань соціально-економічного розвитку [1]. Відповідно, наступне завдання вдосконалення управління охороною здоров'я формується у площині забезпечення управлінськими кадрами.

Одним із пріоритетних завдань державної політики у галузі розвитку та вдосконалення системи охорони здоров'я, виділених у плані, є підготовка висококваліфікованих кадрів управління охороною здоров'я. При цьому основний акцент робиться на ролі кадрів, що готуються для галузі охорони здоров'я, в охороні та зміцненні здоров'я населення країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливі аспекти дослідження формування національних систем охорони здоров'я внесли такі дослідники, зокрема: Д. Гомон, А. Денисова, Т. Камінська, Н. Карпишин, Н. Костенко, В. Костюк, Г. Муляр, А. Паршикова, М. Поворозник, О. Приятельчук, Т. Федоренко, О. Яремчук та інші. Однак, зазначене питаня можна вважати не достатньо розкритим.

Мета статті - дослідження особливостей формування національних систем охорони здоров'я.

Виклад основного матеріалу

У результаті формулюються основні вимоги до сучасного керівника у сфері охорони здоров'я, які зводяться до наступних:

- знання та ефективне застосування сучасних методів управління з урахуванням специфіки медичних установ;

- використання актуальних методів фінансування, що дозволяють визначати порядок формування фінансових потоків на всіх рівнях, а також здійснювати фінансові розрахунки щодо виконання медичних робіт та послуг та ефективного використання фінансових коштів;

- формування передумов для розвитку цивілізованого ринку медпослуг, що поєднує як адміністративні, так і ринкові методи управління [2].

Таким чином, «дорожня карта» дозволяє досягати наступних цілей:

1) зростання ролі керівників медичних організацій у забезпеченні якості медичної допомоги, що надається населенню;

2) вдосконалення підготовки адміністративно-управлінського персоналу медичних та фармацевтичних організацій державної та місцевої систем охорони здоров'я;

3) розвиток системи безперервної професійної освіти з питань організації та управління охороною здоров'я [3].

Цьому мають сприяти такі завдання:

1) формування моделі підготовки управлінських кадрів, що базується на оптимальному балансі компетенції та враховує потреби української охорони здоров'я;

2) перегляд номенклатури спеціальностей та номенклатури посад адміністративно-управлінського персоналу медичних та фармацевтичних організацій державної та місцевої систем охорони здоров'я;

3) обґрунтування держзамовлення на підготовку бакалаврів, спеціалістів та магістрів для формування пулу адміністративно-управлінського персоналу медичних та фармацевтичних організацій з урахуванням сучасних потреб практичної охорони здоров'я;

4) створення країні мережі навчальних центрів з урахуванням медичних освітніх організацій з підготовки фахівців зі спеціальності «Організація охорони здоров'я та громадське здоров'я» [4].

Очікувані результати реалізації «дорожньої карти» включають:

- зміцнення потенціалу системи профпідготовки та підвищення кваліфікації адміністративно-управлінського персоналу;

- формування кадрового резерву;

- визначення комплексу галузевих вимог до сучасної програми підготовки управлінських кадрів охорони здоров'я;

- розробка та затвердження положення про спеціаліста в галузі управління охороною здоров'я;

- підвищення ролі керівників медорганізацій у забезпеченні якості та безпеки медичної діяльності, що стає можливим на основі подальшого розвитку системи безперервної освіти адміністративно-управлінського персоналу медичних та фармацевтичних організацій державної та місцевої систем охорони здоров'я [5].

Таким чином, основними елементами формування національних систем охорони здоров'я мають стати:

• підготовка управлінських кадрів у сфері охорони здоров'я, які володіють сучасними управлінськими компетенціями та технологіями;

• прискорення модернізаційних процесів у галузі;

• перехід на надання медпослуг відповідно до сучасних порядків та стандартів надання медичної допомоги населенню, що надалі забезпечить зростання доступності до якісних медичних послуг всього населення країни;

• формування актуальної навчально-методичної бази на основі сучасних освітніх технологій підготовки висококваліфікованих управлінських кадрів у сфері охорони здоров'я з метою її подальшого використання організаціями профосвіти для підготовки управлінських кадрів.

Для досягнення запланованих у документі показників розвитку системи охорони здоров'я як основна мета національних систем охорони здоров'я визначено навчання управлінських кадрів у сфері охорони здоров'я сучасним технологіям управління, що забезпечує ефективну реалізацію програмних заходів на рівні територій.

На це спрямовані такі завдання:

1) Застосування сучасних технологій із залученням провідних експертів, у т.ч. та іноземних, а також керівників органів виконавчої влади у процесі здійснення підвищення кваліфікації управлінських кадрів у охороні здоров я.

2) Формування навчально-методичної бази на основі сучасних освітніх технологій та використання найкращих світових практик у галузі управління та модернізації охорони здоров'я, їх використання в освітньому процесі.

3) Підвищення кваліфікації професорсько-викладацького складу під час використання сучасних технологій навчання.

4) Формування банку проектів, підготовлених учасниками.

5) Створення інформаційної бази учасників.

6) Формування кадрового резерву, і навіть місцевих утворень та закупівельних організацій з урахуванням досягнутих Програмою результатів підготовки кадрів.

7) Забезпечення переймання зарубіжного досвіду у процесі підготовки управлінського ланки для вітчизняної сфери охорони здоров'я [6].

Таким чином, актуальні зарубіжні практики підготовки фахівців у сфері охорони здоров'я повинні використовуватися при формування національної системи охорони здоров'я. Ресурсна забезпеченість цього процесу має стати запорукою ефективного досягнення запланованих результатів Крім того, наявний досвід провідних вчених у сфері охорони здоров'я має бути доповнений сучасними технологіями в даній галузі, застосування яких є невід'ємною умовою подальшого конкурентоспроможного розвитку національної системи охорони здоров'я У цьому зв'язку для сфери охорони здоров'я основним є кадровий ресурс.

Інвестування коштів у підготовку кадрів для всіх рівнів управління у сфері охорони здоров'я та надання послуг з охорони здоров'я дозволить досягти належного соціально-економічного результату. У зв'язку з довгостроковістю окупності вкладених коштів основне фінансове навантаження, на думку автора, має бути покладено на державу. Крім того, державними органами влади має проводитися дієва соціальна політика, що забезпечує надходження фінансових коштів з інших джерел. Важливим у цьому зв'язку є те, наскільки підготовлені на території нашої країни фахівці в галузі охорони здоров'я, зможуть застосовувати отримані знання і в інших державах, не порушуючи при цьому конкурентоспроможний баланс вітчизняної системи охорони здоров'я [7].

У зв'язку з вищесказаним, дослідницький інтерес представляє також розгляд місця та ролі вітчизняної системи охорони здоров'я у низці економічно розвинених країн світу.

Глобалізація світової економічної системи, перехід до інформаційному суспільству та зростаюча роль людського капіталу дає можливість розвитку національної системи охорони здоров'я з використанням передового міжнародного досвіду у сфері нормативно-правового регулювання та використання найкращих практик галузі.

Видається доцільним проаналізувати два основних аспекти у розвитку вітчизняної сфери охорони здоров'я: загальні риси та відмінності з іншими світовими економічними моделями, а також глобальні передові засади вдосконалення управління галуззю, що закладаються нормативною базою Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ).

Незважаючи на велику різноманітність національних та історичних особливостей, що мають місце в різних країнах світу, виділяють п ять моделей охорони здоров'я, що стійко функціонують:

- модель охорони здоров'я без державного регулювання;

- модель охорони здоров'я із державним регулюванням програм обов'язкового медичного страхування для окремих категорій громадян;

- модель охорони здоров'я із державним регулюванням програм обов'язкового медичного страхування для більшості громадян;

- монопольна державна модель охорони здоров'я;

- модель охорони здоров'я на основі загального державного медичне страхування.

керівник національний охорона здоров'я

Висновки

Дані моделі мають важливі відмінності одна від одної. Насамперед, вони різняться за рівнем участі держави у фінансуванні охорони здоров'я. Крім того, залежно від моделі на ринку взаємодіють учасники різних форм власності. Також моделі різні за рівнем охоплення населення програмами держпідтримки. І останнє - для кожної з моделей властиві індивідуальні джерела фінансування охорони здоров'я.

При диференціації моделей, розглянутих вище, перші дві їх умовно відносять до приватним моделям, а останні три - до державним моделям охорони здоров'я. Для країн з перехідною економікою характерно застосування проміжних форм, про перехідних моделей охорони здоров'я, які можуть охоплювати елементи різних базових моделей.

При детальному розгляді кожної моделі, видно, що кожна з них характеризується відмінними рисами. Так, в основу моделі охорони здоров'я без державного регулювання закладено закони споживчого ринку. Це положення дозволяє надавати послуги охорони здоров'я на умовах, що формуються попитом та пропозицією на ринку охорони здоров'я. При цьому виникає диференціація між тими, хто здатний отримати доступ до таких послуг, і тими, хто має такий доступ ні. В цілому, дана модель характеризується відсутністю суттєвої підтримки незаможних категорій громадян із боку держави. На ринку охорони здоров'я медпослуги надаються приватними лікарями за відповідну винагороду. Участь держави зводиться до забезпеченню необхідних протиепідемічних заходів та мінімальних санітарних умов у громадських місцях. Крім того, на державу покладається обов'язок щодо ізоляції та лікування хворих, які становлять небезпеку для суспільства (інфекційних, психіатричних тощо). Ця модель охорони здоров'я створює основу розвитку системи охорони здоров'я з допомогою споживачів медпослуг.

Література

1. Воронкова А.Е., Калюжна Н.Г., Оленко В.І. Управлінські рішення в забезпеченні конкурентоспроможності підприємства: організаційний аспект : монографія. Харків: ВД «ІНЖЕК». 2008. 512 с.

2. Алькема В.Г., Щадило М.І. Економічне зростання через підвищення ефективності управління якістю в умовах міжнародної конкурентоспроможності підприємства. Актуальні питання у сучасній науці. No 4(10).2023. С. 11-19.

3. Yusuf S., Collins R., Peto R., Yusuf S. Why do we need some large, simple randomized trials? Statistics in Medicine. № 3(4). 1984. РР. 409-422.

4. Farrell B., Kenyon S., Shakur H. Managing clinical trials. Trials. No 11(1). 2010. Р 78.

5. Campbell M. K., Snowdon C., Francis D., Elbourne D., McDonald A. M., Knight R., Entwistle V., Garcia J., Roberts I., Grant A. Recruitment to randomised trials: strategies for trial enrolment and participation study. The STEPS study. Health Technology Assessment. No 11 (48). 2007. P 105.

6. Мороз С.Г. Визначення конкурентного положення підприємства на фармацевтичному ринку. БІЗНЕСІНФОРМ. 2015. No 3. С. 298-303.

7. Рогуля О.Ю., Лозенко В.А. Научно-теоретические подходы к исследованию конкурентоспособности фармацевтических производственных предприятий. Вестник КазНМУ. 2013. No5(3).C.159-166.

References

1. Voronkova A.E., Kaliuzhna N.G., Olenko V.I. (2008). Upravlinski rishennia v zabezpechenni kokurentospromozhnosti pidpryiemstva: organizataiinyi aspect [Management decisions in ensuring the competitiveness of the enterprise: organizational aspect]. Kharkiv: VD «INZHEK» [in Ukrainian].

2. АЛема V.G., Shchadylo М.І. (2023). Ekonomichne zrostannia cherez pdvyshchennia efektyvnosti upravlinniaya kistiuv umovakh mizhnarodnoi konkurentospromozhnosti pidpryiemstva [Economic growth through increasing the efficiency of quality management in the conditions of international competitiveness of the enterprise]. Aktualniproblemy v suchasnii nautsi. 4(10), 11-19 [in Ukrainian].

3. Yusuf S., Collins R., Peto R. (1984). Why do we need some large, simple randomized trials? Statistics in Medicine, 3(4), 409-422 [in English].

4. Farrell B., Kenyon S., Shakur H. (2010). Managing clinical trials. Trials, 11(1), 78 [in English].

5. Campbell M.K., Snowdon C., Francis D., Elbourne D., McDonald A.M., Knight R., Entwistle V., Garcia J., Roberts I., Grant A. (2007). Recruitment to randomised trials: strategies for trial enrolment and participation study. The STEPS study. Health Technology Assessment, 11 (48), 105 [in English].

6. Moroz S.G. (2015). Vyznachennia konkurentnogo polozhennia pidpryiemstva na farmatseftychnomu rynku [Determination of the competitive position of the enterprise in the pharmaceutical market]. BIZNESINFORM. 3. 298-303 [in Ukrainian].

7. Rogulia O.Yu., Lozenko V.A. (2013). Nauchno-teoreticheskie podkhody k issledovaniiu konkurentosposobnosti farmatsevticheskikh proizvodstvenykh predpriiatii [Scientific and theoretical approaches to the study of the competitiveness of pharmaceutical production enterprises]. VestnikKazNMU. 5(3). 159-166 [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru