Логіко-методологічні вимоги до постановки цілей у стратегічному плануванні промислового розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Логіко-методологічні вимоги до постановки цілей у стратегічному плануванні промислового розвитку

Ципліцька Олена Олександрівна, доктор економічних наук, доцент, старший науковий співробітник відділу промислової політики, Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”

Вступ. Постановка цілей у стратегічних документах національного та секторального рівня все більше відчуває вплив зростання глобальної нестабільності, що позначається як на відповідності їх стратегічним пріоритетам промислового розвитку, так і на практичних аспектах їх імплементації - розробці плану дій та ефективності застосовуваних інструментів промислової політики. Мета статті полягає у визначенні логіко-методологічних вимог до постановки цілей і завдань у стратегічних документах промислового розвитку в умовах зростання невизначеності зовнішнього середовища.

Матеріали та методи. В дослідженні використано такі загальнонаукові методи як аналіз і синтез, індукція і дедукція, узагальнення і порівняння, термінологічний аналіз, а також спеціальні методи економічної науки - позитивний і нормативний, системно-структурний аналіз та синтез.

Результати і обговорення. Цілепокладання у стратегіях промислового розвитку логічно пов'язується із іншими їх розділами та здійснюється уточнення, виходячи з результатів SWOT- або PESTLE-аналізу. Забезпечення їх конкретності, вимірюваності та досяжності здійснюється на основі використання одного з методів формулювання цілей нижчого порядку - SMART та інших. Сукупність супровідних питань, які наведені у дослідженні та які ставляться для формулювання цілі, дозволяють здійснити її декомпозицію та полегшують розуміння стратегічних прагнень держави для широкого кола користувачів державних документів, підвищують підзвітність влади у використанні ресурсів для промислового розвитку. До змістовно-логічних та евристичних вимог до стратегічного цілепокладання при формуванні документів з промислового розвитку відносяться дедуктивність, несуперечливість, змістовна зв'язність, однозначна спрямованість та ємність, прогностичність, контрольованість та компромісність.

Висновки. Глобальна нестабільність, з якою стикаються уряди країн, що прагнуть прискорити промисловий розвиток, вимагає більш ретельного стратегічного планування, чіткої і реалістичної постановки цілей. У зв'язку з цим до них висувається низка вимог - від загальнометодологічних, які зосереджені на змістовно-логічних, евристичних критеріях до цілепокладання, а також на взаємозв'язку цілей із оцінками проблемної ситуації і пріоритетами промислового розвитку, до спеціальних, пов'язаних із формулюванням цілі, зокрема методу SMART, що дозволяє також здійснити її декомпозицію.

Ключові слова: стратегія, критерії цілепокладання, методологія SMART, промисловий сектор, стратегічна ціль.

LOGICAL AND METHODOLOGICAL REQUIREMENTS TO GOAL SETTING IN STRATEGIC PLANNING OF INDUSTRIAL DEVELOPMENT

Tsyplitska Olena,

Doctor of Economic Sciences, Associate Professor, Senior Research Officer of the Department of Industrial Policy, State Organization “Institute for Economics and Forecasting of NAS of Ukraine”

Introduction. The setting of goals in national and sectoral level strategic documents is increasingly affected by the growth of global instability, which stipulates both their compliance with the strategic priorities of industrial development, and the practical aspects of their implementation - the development of an action plan and the effectiveness of the applied tools of industrial policy. The purpose of the article is to determine the logical and methodological requirements for setting goals and objectives in strategic documents of industrial development in growing uncertainty of the external environment.

Materials and methods. Both general scientific methods as analysis and synthesis, induction and deduction, generalization and comparison, terminological analysis, and special methods of economic science - positive and normative, system-structural analysis and synthesis are used in the research.

Results and discussion. Setting goals in industrial development strategies is logically connected with other sections and refined due to results of SWOT or PESTLE analysis. Ensuring their specificity, measurability and attainability is carried out on the basis of using one of the methods of formulating lower-order goals - SMART and others. The set of accompanying questions, which are given in the study and which are asked to formulate the goal, allow to carry out its decomposition and facilitate the understanding of the strategic aspirations of the state for a wide range of users of state documents, increase the accountability of the authorities in the use of resources for industrial development. Content-logical and heuristic requirements for strategic goal setting in the formation of documents on industrial development include deductive reasoning, non-contradiction, meaningful coherence, unambiguous direction, as well as capacity, predictability, controllability and compromise.

Conclusions. Governments of the countries facing the global instability and seeking to accelerate industrial development need more thorough strategic planning, and clear and realistic goal setting. In this regard, a number of requirements are put forward to them - from general methodological ones, which are focused on content-logical, heuristic criteria for goal setting, as well as on the linkages of goals with economic problem assessments and priorities of industrial development, to special ones related to formulation of the goal, in particular, the SMART method, which also allows for its decomposition.

Keywords: strategy, goal setting criteria, SMART methodology, industrial sector, strategic goal.

Вступ

Встановлення стратегічних цілей в умовах глобальної нестабільності, що перемежовується кризами, війнами, мінливістю та динамічністю кон'юнктури світових ринків, технологічними змінами, необхідне не лише для збереження виробничого потенціалу промислового сектору, а й для забезпечення реалізації нових стратегічних пріоритетів, системного перебалансування ресурсів і моделей бізнесу, які вже не спроможні генерувати таку ж валову додану вартість як раніше та забезпечувати інші ефекти в економіці (рівень зайнятості, обсяги виробництва та реалізації, експорт, податки, якість продукції тощо). Глобальна нестабільність підсилюється проблемами більш низького порядку: як сформулювати, послідовно вибудувати та імплементувати промислову політику за наявної невизначеності; обмеження моделі та теорій ринкової економіки при безпосередньому їх використанні для стратегування промислового розвитку; співіснування малоточних макропрогнозів із більш передбачуваними мікрорезультатами; створення сприятливих інституційних та управлінських умов.

Ускладнення умов для прийняття рішень вимагає розширення кола осіб, що залучені для прийняття рішень та використання широкого спектру евристичних методів, зокрема колективних експертних оцінок. З іншого боку, визначення стратегічних цілей для розвитку економічної системи, зокрема промислової, на базі публічно-приватного партнерства та широкого громадського обговорення врешті часто призводить до постановки лише ідеологічних цілей, які сформовані широко і багатозначно, і на основі яких неможливо вибудувати дієвий план заходів. До них відносяться “підвищення конкурентоспроможності”, “поліпшення добробуту”, “покращення позицій у міжнародному просторі”, “подолання бідності” тощо. Крім того, такі цілі формуються на підставі узагальнених ціннісних орієнтацій (Луман, 2011, С. 180) в той час, як для динамічного зростання та розвитку системи цілі мають слідувати чітко спрямованим цінностям, як наприклад, “зменшення вуглецевого сліду” або “замикання ланцюгів доданої вартості в рамках території ЄС”. Тому через недостатню специфікацію цілей національного рівня для стратегічного планування промислового розвитку мають бути вироблені чіткі критерії для їх постановки. Адже “процес стратегічного планування базується на парадоксальному підході, коли невизначеність і нестабільність вимагають більш ретельного планування як способу їх подолання” (Hummelbrunner, 2013).

Мета статті полягає у визначенні логічних і методологічних вимог до постановки цілей і завдань у стратегічних документах промислового розвитку в умовах зростання невизначеності зовнішнього середовища.

Теоретико-філософське підґрунтя цілепокладання для розвитку соціальних систем сформувалося у творах представників західної філософської та соціологічної думки ХІХ-ХХ століття, серед яких доцільно згадати М. Вебера, Т. Парсонса, Н. Лумана. Методичні підходи до постановки цілей розроблені західними школами стратегічного управління ХХ століття, серед яких провідну роль відіграла школа підприємництва Г. Мінцберга, О. Коллінза, Д. Мура та інших (Mintzberg, 2008), а їх імплементація у вигляді окремих методів та інструментів стратегічного планування запропонована в широкому колі робіт зарубіжних та вітчизняних фахівців - М. Боланда, Д. Верфеля, Л. Дейнеко, Х. Джоунса, Р. Кіні, Є. Кіяшко, С. Коултера, Т. Томаса, Р. Хаммельбруннера та інших. Методичні засади постановки цілей розкриті також в посібниках із стратегічного планування міжнародних організацій, зокрема ООН.

Матеріали та методи

В дослідженні використано такі загальнонаукові методи як аналіз і синтез, індукція і дедукція, узагальнення і порівняння, термінологічний аналіз, що дозволили визначити принципи, вимоги та особливості постановки цілей у промислових стратегіях; а також спеціальні методи економічної науки - позитивний і нормативний, системно-структурний аналіз та синтез, за допомогою яких визначено принципи декомпозиції стратегічних цілей та їх формування.

Результати і обговорення

Стратегічне планування промислового розвитку в умовах нестабільності часто передбачає вирішення комплексних проблем соціально-економічного, екологічного, технологічного, інституційного характеру, які включають кілька цілей. Кризові явища обумовлюють дві ключові особливості постановки цілей:

1. Горизонти планування стають коротшими, якщо криза зовнішня (суттєва зміна параметрів зовнішнього середовища, вища ступінь невизначеності, коли тренди обриваються, вихід з рівноваги).

2. Внутрішня криза (критична зміна ключових параметрів стійкості промислової системи, що має негативні наслідки) обумовлює необхідність зміни цінностей та стратегічних пріоритетів.

Тож для складання якісних планів мають бути здійснені: визначення (вибір) цілей, структурування цілей та їх декомпозиція, вимірювання ступеня досягнення цілей та визначення пріоритетних завдань.

Актуальними питаннями цілепокладання стали раціональність та інші критерії вибору цілей, функціональність цілей у соціальних системах, розмежування планування та контролю за цілями тощо, а також процес постановки цілей в окремих спільнотах (спілках, професійних асоціаціях, політичних партіях) та у публічному управлінні. Здобутки цих напрацювань відображені та проаналізовані у праці Н. Лумана, який надає цілеорієнтації у соціальних системах, передусім, функцію “редукції складності”, тобто такого спрощення, яке робить систему дієздатною. Визначення цілі за традиційним розумінням, яке надає філософ, - це “частина структури дії, як та складова, що надає цілому його смисл і його виправдання: як кульмінаційний пункт чи кінець дії і сьогодні як результат, якого слід досягнути” (Луман, С. 10).

З-поміж багатьох чинників впливу зовнішнього середовища під час планування особи, що приймають рішення, маючи набір критеріїв, спрощують бачення реальності, що дозволяє поставити цілі, які їм вважаються досяжними. Невід'ємною частиною спрощення є суб'єктивність оцінок зовнішнього середовища, що може тягти за собою помилкове встановлення цілей. За переконанням філософа, на сьогодні досі не розроблено “жодної зростаючої теорії державних цілей”, тож методологічні основи цілепокладання все ще є результатом розвитку інших теорій, зокрема, теорії організації та теорії прийняття рішень. Вони дозволили здійснити перехід від раціонального та оптимізаційного підходу (максимізації здобутого) до встановлення цілей до господарчого, який вимагає квантифікації результатів, тобто вимірюваності цілей через ціннісні орієнтири.

Розвиток методології корпоративного та стратегічного планування в подальшому активно використовував “редукцію складності” як засіб цілепокладання. Якщо раніше стратегічне планування розглядалося як ефективний інструмент лише у сталому середовищі, то зараз поява нових підходів до стратегування та способів постановки цілей дозволяє будувати стратегічні плани навіть за умов високої невизначеності. За стабільних умов фокус у стратегічному плануванні зміщений більше на візію та місію - для їх реалізації ресурсів достатньо і вони передбачувані. За умови дефіцитності ресурсів та кризових явищ фокус зміщується або на виклики або на цілі. При цьому непередбачуваність змін навколишнього середовища при цілепокладанні може бути зведена або до внутрішньосистемних дій, що загрожує крихкістю системи під дією зовнішніх шоків, або до збереження стабільними конкретних станів системи, за яких відбуватиметься компенсація несподіваних негативних впливів зовнішнього середовища (ризик-менеджмент).

Призначення стратегічного планування вже не обмежується лише власне плануванням і реалізацією можливостей, а включає в себе широкий спектр супутніх функцій - стратегічне оцінювання (діагностика) стану сектору і його внутрішнього і зовнішнього середовища, вибудовування стратегічної логіки економічного розвитку, створення мультиплікативних та синергійних ефектів, розгляд процесу розвитку крізь призму портфелю проєктів, ієрархічний зв'язок з іншими видами планування, стратегічні моніторинг і контроль.

Система стратегічного планування поведінки економічної системи - підприємства, галузі, сектору, економіки - забезпечує формування перспективних цільових рішень, що сполучають модель стратегічного управління та засоби її реалізації. В узагальненому вигляді систему стратегічного планування можна представити у вигляді адаптованої схеми (рис. 1).

Рис. 1. Система стратегічного планування розвитку економічної системи Джерело: складено за (Кіяшко, 2009)

В свою чергу, стратегічна ціль - це ключовий елемент стратегічного плану, який отримується шляхом переходу від сформованої стратегічної проблеми до позитивного формулювання цілі (Strategic Planning Manual, 2010).

Множинний зміст поняття цілі у практиці стратегічного планування термінологічно розмежований у деяких англомовних посібниках, де терміни “goal” (укр. “мета, ціль”), “objective” (укр. “мета, прагнення”) та “target” (укр. “ціль, мішень”) мають різне смислове забарвлення та ієрархічну підпорядкованість. Зокрема, в посібнику з оцінки та планування Міністерства інфраструктури і транспорту Австралії (Australian Transport Assessment, 2021) ці поняття представлені таким чином.

“Goal” (“мета, ціль”) - це твердження, які описують фундаментальні економічні, соціальні та екологічні результати, яких держава прагне досягти завдяки своїй діяльності в усіх секторах економіки. Вони є загальними для усієї країни і не відбивають специфіки окремих галузей чи видів діяльності. Вони вказуються у державних документах, положеннях та стратегіях. До економічних цілей включаються такі як: диверсифікована і стійка економіка, вищий рівень продуктивності та економічної ефективності, збільшення обсягів торгівлі та експорту, більш конкурентоспроможні галузі тощо.

“Objective” (“мета, прагнення”) - це ціль нижчого порядку. Вона являє собою більш конкретне твердження про результат, ніж “goal”, якого держава прагне досягти за допомогою фокусу на конкретному секторі чи сфері діяльності. Наприклад для цілей підвищення рівня продуктивності та збільшення диверсифікації економіки підцілями (“objectives”) можуть стати: покращення доступу до ринків, підтримка бізнес-кластерів або підвищення якості транспортної інфраструктури. Вони мають формулюватися таким чином, щоб бути вимірюваними, на їх основі розробляються ключові показники ефективності реалізації стратегічних планів.

“Target” (“ціль, мішень”) - це бажаний рівень продуктивності для конкретного показника ефективності. Індикатори ефективності та цілі є механізмами операційної реалізації цілей вищого порядку. Вони мають бути вимірюваними, реалістичними, але становити собою виклик для реалізації, мотивуючи на їх досягнення. Цілі найнижчого порядку мають бути неупередженими, охоплювати атрибути, важливі для стейкхолдерів, та базуватися на усталених практиках. Наприклад для цілі другого порядку (“objective”) “Підвищення ефективності транспортної мережі для підтримки конкурентоспроможності галузі” таргетом може стати “Не більше 10% відхилення у часі доставки вантажів на основних маршрутах”.

В українській мові слово “ціль” є перекладом усіх вказаних понять, а “Словник української мови” (Словник української мови, 1980) надає два основних тлумачення для поняття:

1. Предмет, істота або місце, куди спрямовують постріл, кидок, удар і т. ін.

2. Те, чого прагнуть, чого намагаються досягти; мета. Другий варіант тлумачення приписується і слову “мета”, тобто мета та ціль є тотожними поняттями з позиції планування.

Термінологічні відмінності щодо поняття цілі в різних мовах вносять певні ускладнення у підходи, прийоми та способи цілепокладання у західних практиках при їх адаптації до вітчизняних реалій. Тому в міжнародних англомовних документах найчастіше можна зустріти лише терміни “goal” (наприклад, у Strategic planning, 2015) або “objective” і часто як синоніми (зокрема, у (Coulter, 2021)).

Щодо класифікації цілей, то серед цілей стратегічного розвитку промисловості можна виокремити системні, на реалізацію яких орієнтований стратегічний план, та надсистемні, що досягаються в результаті складної природи взаємозв'язків явищ і процесів, і проявляються у мультиплікативних та інших ефектах за межами промислової системи. Кореневим орієнтиром для постановки стратегічних цілей є стратегічні пріоритети. Останні мають відповідати баченню довгострокового промислового розвитку та зрізу його основних результатів у певний момент у майбутньому.

Світова практика корпоративного та державного управління демонструє два ключових підходи до вибору та встановлення цілей:

1. Традиційний підхід (авторитарний). Цілі встановлюються вищим рівнем керівництва та передаються на нижчі щаблі, де вони стають підцілями для інших організацій. Цілі вимагають виконання конкретних завдань у відповідних сферах діяльності. Недоліком підходу є часта невідповідність цілей реальним умовам ринку та можливість втрати перспектив зростання і розвитку, ускладнені комунікації між окремими ланками економічної системи та спотворення розуміння цілей. Характерний для автократичного стилю управління, коли нижчі ланки економічної системи не залучаються до прийняття рішень, а лише мають виконувати накази.

2. Управління за цілями (демократичний). Цілі визначаються керівництвом спільно з нижчими щаблями менеджменту, а також встановлюються сфери відповідальності кожної ланки у досягненні цілей. Для кожного щабля розробляються плани дій, визначається, які завдання мають бути вирішені та які цілі досягнуто. Прогрес у виконанні планів підлягає періодичному моніторингу та оцінці.

Із зростанням ролі соціального партнерства, відкритості влади та розвитку демократичних засад управління більшої популярності в стратегічному плануванні набуває другий підхід, коли цілі формуються, виходячи із потреб, можливостей і ресурсів суб'єктів промислової діяльності, а не лише держави.

Встановлення стратегічних цілей тісно пов'язано з іншими елементами стратегії і є результатом ситуаційного аналізу (SWOT, PESTLE) та випливають з визначеної місії і візії, а також пріоритетних питань. По суті, державна інституція, яка розробляє промислову стратегію, виходячи із проблемних ситуацій має відповісти на питання - “Що необхідно вирішити?”, відповіддю на яке може бути: як краще інтегрувати новітні технології у національні ланцюги доданої вартості, як розподілити обмежені державні ресурси для стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу або як забезпечити надійне електропостачання в країні, використовуючи чисті технології.

В основу кожної цілі група розробників промислової стратегії закладає цінності, відповідно до яких має відбуватися розвиток промислового сектору країни - вища продуктивність виробництва та якісна продукція (завдяки новітнім технологіям), реформування економіки на ринковий лад та забезпечення зайнятості (за рахунок зростання сектору малого та середнього бізнесу), здоров'я та добробут населення і надійна інфраструктура для бізнесу (за рахунок збалансованої та стійкої системи енергопостачання). Важливо, щоб цінності поділялися усіма зацікавленими сторонами, які виступають експертами у прийнятті рішень щодо цілей і стратегії в цілому. Аналіз цінностей дозволяє виявити в подальшому відсутні потенційні цілі, які виявляються на основі експертних методик, зокрема, мозкового штурму (Keeney, 2013).

Рис. 2. Процес встановлення стратегічних цілей та їх вплив на формування стратегічного плану

Джерело: авторська розробка

На основі стратегічних цілей формуються програми та портфоліо проектів, які необхідно реалізувати для отримання очікуваних результатів та досягнення цілей (рис. 2). Якщо цілі сформовано вірно, то з їх постановки можна уявити і зрозуміти ідею стратегії та візію.

Спочатку на основі попереднього аналізу формується широке коло цілей, потім відбувається уточнення і відбір цілей шляхом більш детального аналізу і, врешті решт, відбираються пріоритетні, потому формується план дій, спрямований на досягнення вибраних пріоритетів розвитку (Дейнеко, 2009, С. 23).

По кожній комплексній проблемі можна сформулювати декілька цілей, які мають різні предметні категорії - від фінансових аспектів до законодавчих, безпекових або інституційних. Для стратегічних планів з багатоцільовими рішеннями важливо здійснити пріоритезацію цілей або їх ранжування за ступенем важливості. Р. Кіні виокремлює два підходи для пріоритезації - інтуїтивний та логічний. Інтуїтивний часто пов'язаний із швидкими та суб'єктивними судженнями, заснованими на обмеженому досвіді. Зокрема, такий спосіб встановлення пріоритетів як “чітка вказівка від міністрів” також присутня в рекомендаціях деяких країн з підготовки планових документів (Strategic Planning Manual. 2010).

В той час логічний підхід передбачає, що мають порівнюватися не самі цілі, а “зміни в рівні досягнення цілі”. Наприклад, компенсацію відсоткових ставок по пільгових кредитах для малого бізнесу держава може надати для фінансування капітальних витрат (що, наприклад, призведе до зростання робочих місць на 3% протягом 1 року) або ж фінансування оборотного капіталу (що в умовах війни призведе до гарантованого збереження 15% робочих місць протягом 6 місяців). Фактично держава переслідує дві цілі - забезпечення робочих місць та забезпечення тривалого ефекту державної підтримки.

Альтернативна вартість кожного рішення визначатиме пріоритетність кожної мети і закладена в основу логічного підходу, який передбачає математичну побудову цільової функції (функцію корисності). В ній визначається вартість кожного досягнення однієї цілі з точки зору іншої (формула 1 (Keeney, 2013)).

У стратегічному плануванні промислового розвитку кількісні оцінки можуть бути застосовані для прийняття рішень щодо цілепокладання. Однак в умовах нестабільного середовища їх цінність знижується через низьку передбачуваність динаміки макроекономічних показників, комплексний характер явищ, які оцінюються, та кумулятивність ефектів (поширення на інші сектори та види діяльності). В свою чергу, цей підхід дозволяє уникати популістських рішень, які часто закладені в промислових стратегіях, або простого відтворення західних патернів стратегій.

Для формулювання логічних та обґрунтованих цілей розроблено низку методів, з яких найпоширенішою є SMART. Назви методів являють собою англомовні акроніми тих вимог і критеріїв, за якими цілі визначаються (табл. 1). Слід зазначити, що ці методи більше стосуються цілей нижчої підпорядкованості - “targets”, про які згадувалося вище, оскільки містять конкретні дані - час, ресурси, вимірник тощо, що покладаються в основу ключових показників ефективності промислової стратегії.

Корпоративна практика пропонує й широкий спектр інших методів Mehta S. 14 Effective Goal Setting Methods: Framework and Systems. Peoplebox. 2022. URL:

https://www.peoplebox.ai/blog/different-goal-setting-methods/ (дата звернення 13.01.2023) (Mehta, 2022), які тим чи іншим чином відтворюють значну частину аспектів технік з табл. 1, однак вони менш поширені у практиці стратегічного планування.Таблиця 1

Методи постановки цілей в стратегічному планування

Джерело: складено за 2

SMART-критерії для постановки цілей визначають перелік питань, на які слід відповісти, щоб ціль була релевантна критерію. Розглянемо приклад (табл. 2).

Таблиця 2

Приклади постановки стратегічних цілей в залежності від стратегічних проблем

Джерело: авторська розробка

Оцінити правильність формулювання цілей можна за допомогою декомпозиції цілі за SMART або іншими критеріями (табл. 3).

Розглянуті технічні інструменти полегшують відбір та формулювання цілей стратегії промислового розвитку, однак за своєю суттю вони мають відповідати низці логічних та евристичних вимог. Забезпечення якісних результатів прийняття рішень здійснюється завдяки концептуальному розгляду проблеми, зв'язаним процедурам і процесам, що визначають логіку прийняття рішення щодо цілі, а відтак і її можливий зміст (Keeney, 2013).

До змістовно-логічних вимог можна віднести:

- дедуктивність, що гарантує спроможність цілі, яку виведено з вихідних припущень, які вважаються стейкхолдерами, залученими до прийняття рішень щодо промислового розвитку, істинними;

- несуперечливість, тобто ціль має гармонізуватися з вихідними положеннями, на основі яких вона встановлена, а також з загальним баченням і місією стратегії;

- змістовна зв'язність з окресленими передумовами промислового розвитку, сценаріями, ризиками і загрозами та очікуваними результатами;

- однозначна спрямованість, відповідно до чого ціль повинна мати один вектор, що забезпечує простоту її тлумачення та визначення засобів досягнення.

Евристичні вимоги до цілепокладання включають:

- ємність, тобто ціль має охоплювати максимально широкий клас явищ;

- прогностичність, тобто проміжні і кінцеві результати досягнення цілі мають бути прогнозованими із застосуванням певних методів (статистичних, економетричних, експертних оцінок тощо);

- контрольованість, тобто процес досягнення цілі має бути відстежуваний, моніторований, із застосуванням різноманітних метрик;

- компромісність між цілями, тобто відношення ефективності та справедливості, індустріалізації та екології, короткострокових та довгострокових ефектів.

Такі ж вимоги встановлюються при постановці завдань, що забезпечують досягнення цілей. Крім цього, вони мають такі додаткові характеристики як похідний характер від цілей та можливість повноцінної реалізації виходячи з доступних ресурсів та інструментів.

Таблиця 3

Декомпозиція стратегічної цілі за SMART-критеріями

Висновки

стратегічне планування промисловий

Глобальна нестабільність, з якою стикаються уряди країн, що прагнуть прискорити економічний розвиток, вимагає більш ретельного стратегічного планування, чіткої і реалістичної постановки цілей, їх подальшої пріоритезації та деталізації. З точки зору методології німецької філософії, цілепокладання виконує функцію “редукції складності”, що дозволяє структурувати зовнішній світ та виокремлювати життєздатні критерії для ефективного прийняття рішень.

Термінологічний плюралізм в зарубіжних джерелах із стратегічного планування щодо поняття цілі певною мірою ускладнює імплементацію міжнародного досвіду стратегування у вітчизняних реаліях, однак в більшості посібників міжнародних організацій застосовуються або одне з понять “goal” та “objective” або вони використовуються як синоніми.

Цілепокладання у стратегіях промислового розвитку логічно пов'язується із іншими їх розділами та здійснюються уточнення, виходячи з результатів SWOT- або PESTLE-аналізу. А забезпечення їх конкретності, вимірюваності та досяжності здійснюється на основі використання одного з методів формулювання цілей нижчого порядку - SMART та інших. Сукупність супровідних питань, які наведені у дослідженні та які ставляться для формулювання цілі, дозволяють здійснити її декомпозицію та полегшують розуміння стратегічних прагнень держави для широкого кола користувачів державних документів, підвищують підзвітність влади у використанні ресурсів для промислового розвитку.

У дослідженні встановлені загальні змістовно-логічні та евристичні вимоги до стратегічного цілепокладання при формуванні документів з промислового розвитку, до яких відносяться дедуктивність, несуперечливість, змістовна зв'язність, однозначна спрямованість та ємність, прогностичність, контрольованість та компромісність.

Дискусійним виступає питання щодо імперативного та демократичного підходів до визначення і пріоритезації стратегічних цілей, враховуючи їх ціннісні складові, оскільки однаково важливими є авторитет уряду, який складає плановий стратегічний документ, та інтереси численних стейкхолдерів, які для досягнення компромісних цілей мають бути враховані. Ці питання потребують подальшого дослідження в контексті різних моделей прийняття політичних рішень, оцінки їх ефективності на основі світового досвіду та можливості реалізації в умовах національної моделі публічного управління.

Список використаних джерел

1. Луман Н. Поняття цілі і системна раціональність: щодо функції цілей у соціальних системах / Пер. з нім. М. Бойченка і В. Кебуладзе. К.: Дух і літера, 2011. 336 с.

2. Hummelbrunner R., Jones H. A guide for planning and strategy development in the face of complexity. ODI Background Notes. March 2013. 12 p. URL: https://odi.org/documents/4009/8287.pdf (дата звернення: 04.02.2023).

3. Mintzberg H., Ahlstrand B., Lampel J. Strategy Safari: The complete guide through the wilds of strategic management. 2nd Edition. Pearson Education Canada, 2008. 464 p.

4. Кіяшко Є. В. Проблеми і необхідність впровадження в сучасних умовах стратегічного планування на підприємствах. Вісник Хмельницького національного університету. 2009. № 3. Т.1. С. 174-178. URL: (дата звернення: UNDP. URL: http://journals.khnu.km.ua/vestnik/pdf/ekon/2009_3_1/pdf/174-178.pdf. 04.02.2023).

5. Strategic Planning Manual. 2010 / https://www.undp.org/sites/g/files/zskgke326/files/migration/ba/Strategic-Planning-Manual.pdf (дата звернення: 04.02.2023).

6. Australian Transport Assessment and Planning Guidelines. F1 Goals, Objectives and Targets / Infrastructure and Transport Ministers. Australian Government. August 2021. URL: https://www.atap.gov.au/sites/default/files/documents/f1-goals-objectives-kpis-and-targets.pdf. (дата звернення: 04.02.2023).

7. Словник української мови: у 11 т. / АН Української РСР, Ін-т мовознав. ім. О.О. Потебні ; редкол.: І. К. Білодід та ін. Київ : Наукова думка, 1980. Т. 11: Х - Ь. 699 c.

8. Strategic planning: Guide for Managers / United Nations. 2015. URL:

https://hr.un.org/sites/hr.un.org/files/4.5.1.6_Strategic%20Planning%20Guide_0.pdf (дата

звернення: 04.02.2023).

9. Coulter S. Transformative Industrial Strategy for the Long Term. Tony Blaire Institute for Global Change. July 14, 2021. URL:

https://institute.global/sites/default/files/articles/Transformative-Industrial-Strategy-for-the-Long- Term.pdf (дата звернення: 04.02.2023).

10. Keeney R. L. Identifying, prioritizing, and using multiple objectives. EURO Journal on Decision Processes. 2013. Vol. 1. Pp. 45-67. DOI: https://doi.org/10.1007/s40070-013-0002-9.

11. Дейнеко Л. В., Купчак П. М. Методологічні засади визначення та реалізації стратегічних пріоритетів розвитку харчової промисловості. Економіка харчової промисловості. 2009. № 2. С. 22-25. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/echp_2009_2_6. (дата звернення: 04.02.2023).

References.

1. Luhmann, N. (2011), Poniattia tsili i systemna ratsionalnist: shchodo funktsii tsilei u sotsialnykh systemakh [Concept of purpose and system rationality: About the function of purposes in social systems], Kyiv.

2. Hummelbrunner, R. and Jones, H. (2013), “A guide for planning and strategy development in the face of complexity”. ODI Background Notes. March. URL: https://odi.org/documents/4009/8287.pdf. (Accessed 4 February, 2023).

3. Mintzberg, H., Ahlstrand, B. and Lampel, J. (2008), Strategy Safari: The complete guide through the wilds of strategic management. 2nd Edition. Pearson Education Canada.

4. Kiyashko, Ye.V. (2009), “Problems and necessity of introduction of strategic planning in the enterprises in modern conditions”. Visnyk Khmelnytskogo natsionalnogo universytetu, no 3, vol. 1, pp. 174-178. URL: http://journals.khnu.km.ua/vestnik/pdf/ekon/2009_3_1/pdf/174-178.pdf. (Accessed 4 February, 2023).

5. UNDP (2010). Strategic Planning Manual. URL:

https://www.undp.org/sites/g/files/zskgke326/files/migration/ba/Strategic-Planning-Manual.pdf. (Accessed 4 February, 2023).

6. Infrastructure and Transport Ministers (2021). Australian Transport Assessment and Planning Guidelines. F1 Goals, Objectives and Targets. URL:

https://www.atap.gov.au/sites/default/files/documents/f1-goals-objectives-kpis-and-targets.pdf. (Accessed 4 February, 2023).

7. Dictionary of the Ukrainian language (1980). In 11 vol. Ed. by I.K. Bilodid et al. Kyiv, vol. 11: Х - Ь.

8. United Nations (2015). Strategic planning: Guide for Managers. URL: https://hr.un.org/sites/hr.un.org/files/4.5.1.6_Strategic%20Planning%20Guide_0.pdf. (Accessed 4 February, 2023).

9. Coulter, S. (2021), Transformative Industrial Strategy for the Long Term. Tony Blaire Institute for Global Change. July 14. URL:

https://institute.global/sites/default/files/articles/Transformative-Industrial-Strategy-for-the-Long- Term.pdf. (Accessed 4 February, 2023).

10. Keeney, R. L. (2013), “Identifying, prioritizing, and using multiple objectives”. EURO Journal on Decision Processes, vol. 1, pp. 45-67. DOI: https://doi.org/10.1007/s40070-013-0002-9.

11. Deineko, L.V. and Kupchak, P. М. (2009), “Methodological foundations of identification and realization of strategic priorities of food industry development”. Ekonomika kharchovoyi promyslovosti, no 2, pp. 22-25. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/echp_2009_2_6. (Accessed 4 February, 2023).

Размещено на Allbest.ru