Вплив лідерства на процес управління соціально-трудовими відносинами в інституціональному середовищі розвитку підприємництва в контексті економічної безпеки бізнесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив лідерства на процес управління соціально-трудовими відносинами в інституціональному середовищі розвитку підприємництва в контексті економічної безпеки бізнесу

Чернега Інна Іванівна доктор економічних наук, професор кафедри підприємництва, торгівлі та біржової діяльності, Уманський національний університет садівництва

Нестерчук Юлія Олександрівна доктор економічних наук, декан факультету економіки і підприємництва, Уманський національний університет садівництва

Бленда Наталія Олександрівна доктор філософії з економіки, викладач кафедри підприємництва, торгівлі та біржової діяльності, Уманський національний університет садівництва

Жарун Олена Володимирівна кандидат економічних наук, доцент кафедри підприємництва, торгівлі та біржової діяльності, Уманський національний університет садівництва

Костюк Віра Степанівна кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки, Уманський національний університет садівництва

Анотація

Проблема лідерства ще з початку ХХ ст. дедалі частіше привертає до себе увагу, особливо в нестабільні періоди розвитку економіки та соціально-трудових відносин. На сучасному етапі в практиці роботи кращих підприємств під час оцінювання якостей праці керівника враховується рівень і якість виконання ним таких основних ролей, кожна з яких складається з комплексу лідерських функцій керівництва. Лідерські якості керівника як захисника інтересів членів колективу вимагають від нього вмілого поєднання у своїй роботі власних і колективних інтересів. Він повинен турбуватися про те, щоб не було простоїв через неефективну організацію праці, щоб робота була справедливо розподілена між працівниками.

Лідерство можна назвати одним з унікальних феноменів суспільного та політичного життя, пов'язаних із використанням управлінських функцій. Лідерство є неминучим у цивілізованому суспільстві та стосується всіх сфер життєдіяльності людей.

В інституціональному середовищі розвитку підприємництва для збереження конкурентоспроможності у будь-якій галузі людської діяльності вже недостатньо лише наявності чіткої стратегії діяльності, високих стандартів якості роботи, високого рівня інформаційного забезпечення, високої компетентності усіх працюючих. Незважаючи на наявність позитивних змін у соціально-економічному розвитку України, політика держави у інституціональному середовищі розвитку підприємництва залишається практично незмінною, що не може не позначатися на процесі управління соціально-трудовими відносинами в контексті економічної безпеки бізнесу.

В процесі управління соціально-трудовими відносинами та розподілу функцій між окремими працівниками та підрозділами у персоналу підприємства формується уявлення про процес визначення прав та обов'язків всіх учасників соціально-трудових відносин в середовищі розвитку підприємництва, стає зрозумілим механізм мотивації праці та заохочення працівників до прояву ініціативи.

Ключові слова: лідер, лідерство, керівник, управління, соціально- трудові відносини, інституціональне середовище, розвиток підприємництва, економічна безпека бізнесу.

Abstract

Cherneha Inna Ivanivna Doctor of Economics, Professor of the Department of Entrepreneurship, Trade and Exchange Activities, Uman National University of Horticulture

Nesterchuk Yuliia Oleksandrivna Doctor of Economics, Dean of Faculty of Economics and Entrepreneurship, Uman National University of Horticulture

Blenda Natalia Oleksandrivna Doctor of Philosophy in Economics, Lecturer of the Department of Entrepreneurship, Trade and Exchange Activities, Uman National University of Horticulture

Zharun Olena Volodymyrivna PhD in Economics, Associate Professor of the Department of Entrepreneurship, Trade and Exchange Activities, Uman National University of Horticulture

Kostyuk Vira Stepanivna PhD in Economics, Associate Professor of Department of Economics, Uman National University of Horticulture

THE INFLUENCE OF LEADERSHIP ON THE MANAGEMENT PROCESS OF SOCIAL AND LABOR RELATIONS IN THE INSTITUTIONAL ENVIRONMENT OF ENTREPRENEURSHIP DEVELOPMENT IN THE CONTEXT OF ECONOMIC BUSINESS SECURITY

The problem of leadership has been around since the beginning of the 20th century. attracts more and more attention, especially in unstable periods of economic development and social and labor relations. At the current stage, in the work practice of the best enterprises, when evaluating the qualities of the manager's work, the level and quality of his performance of such basic roles, each of which consists of a complex of leadership functions, is taken into account. The leader's leadership qualities as a defender of the interests of team members require him to skillfully combine his own and collective interests in his work. He must take care that there is no downtime due to inefficient work organization, so that the work is fairly distributed among the workers.

Leadership can be called one of the unique phenomena of social and political life associated with the use of managerial functions. Leadership is inevitable in a civilized society and applies to all spheres of people's life.

In the institutional environment of business development, in order to maintain competitiveness in any field of human activity, it is no longer enough to have a clear activity strategy, high standards of work quality, a high level of information support, and high competence of all employees. Despite the presence of positive changes in the socio-economic development of Ukraine, the state policy in the institutional environment of entrepreneurship development remains practically unchanged, which cannot but affect the process of managing social and labor relations in the context of economic security of business.

In the process of managing social-labor relations and the distribution of functions between individual employees and divisions in the company's personnel, an idea is formed about the process of determining the rights and responsibilities of all participants in social-labor relations in the environment of entrepreneurship development, the mechanism of work motivation and encouraging employees to show initiative becomes clear.

Keywords: leader, leadership, manager, management, social and labor relations, institutional environment, development of entrepreneurship, economic security of business.

Постановка проблеми

лідерство управління бізнес

Проблема лідерства викликала зацікавленість з давніх часів, але систематизоване, цілеспрямоване вивчення лідерства почалося з Ф. Тейлора (початок IX століття).

Зрозуміло, що лідерство стає найбільш явним в процесі управління соціально-трудовими відносинами за умов, коли потрібна мобілізація усіх зусиль тої чи іншої групи чи організації для захисту інтересів працівників, подолання кризових явищ, проведення складних соціальних реформ чи організаційних змін. Тому є закономірно, що людей, які їх очолювати у різних народів від найдавніших часів називали героями, вождями, шанували їх майже на рівні богів, визначаючи їх владу й авторитет при здійсненні функцій управління.

Проблемам лідерства і його ефективного використання приділяється особлива увага. Теорії лідерства прагнуть з'ясувати, які характеристики лідерства виявляються найбільш ефективними та чому. Дослідники цієї проблеми справедливо підкреслюють, що для успішного виконання своїх функцій керівник-менеджер має бути обов'язково і лідером. Традиційне уявлення людей про лідерів зазвичай передбачає образ керівника - тобто людини, офіційно наділеної владою. Проте бути лідером - не завжди означає мати офіційну посаду, офіційне визнання і відповідний запис у трудовій книжці. У реальному житті лідерство потребує насамперед готовності виділятися і допомагати іншим людям досягати встановлених цілей. Але будь-яка дія в команді потребує участі не лише лідера, але й інших людей [1].

Незважаючи на велику кількість проведених досліджень, на даний час не існує однозначного тлумачення терміну «лідерство». На нашу думку, лідерство пов'язане зі здібністю людини формувати чи змінювати організаційну культуру, а також впливати на окрему особистість або на групу людей за допомогою особливих особистісних властивостей з метою спрямування їх зусиль на досягнення цілей організації та їх власних цілей. Для цього дуже важливо, щоб лідерство асоціювало з управлінням або адмініструванням і носило формальний і організуючий характер, коли влада є санкціонованою відповідною посадою.

Дослідження ролі лідерства у формуванні і розвитку організаційної культури не буде повним без аналізу теорії лідерства по Шейну. Він вважав, що особлива роль лідерів полягає у тому, що вони пропонують певні відповіді на питання, які пов'язані з зовнішніми і внутрішніми аспектами існування організації. Але при цьому лідери не привчають колег до певної моделі сприйняття та мислення, а спонукають їх до певних дій, які дозволяють перевірити власні ідеї вирішення організаційних проблем і створення стабільної внутрішньої системи управління. Роль лідера у формуванні та розвитку організаційної культури на різних етапах життя організації є різною. Ранній етап життя організації унеможливлює різного роду двозначні та розкольницькі позиції завдяки чіткій стратегічній політиці лідера-засновника. При певних змінах зовнішнього середовища на подальших етапах розвитку організації його первинні уявлення можуть значно змінитися, що приведе до змін в організаційній культурі [2].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Враховуючи надзвичайно важливу роль, яку відігравали лідерство і лідери в житті суспільства, дослідники з давніх-давен пробували знайти відповідь на питання про сутність лідерства, які причини, сили, здібності чи навички визначають шлях особистості до вершин лідера, чим лідери відрізняються між собою, чи можна навчитися лідерству і т. ін. Спроби знайти відповіді на ці питання зафіксовані в найдавніших епосах усіх народів, релігійних вченнях, філософських трактатах стародавніх мислителів, працях доби Відродження і видатних просвітителів. В ХІХ - на початку ХХ століття ця тема полонила філософів і істориків, письменників і соціологів, психологів і біологів. Зрештою, в ХХ ст. вона стала предметом численних наукових досліджень.

Дослідженню лідерства присвячено значну кількість наукових праць. Зокрема, Едвін Гізелі та Фред Філдер запропонували розглядати поняття лідерства з позицій так званої «теорії ознак». В її основі - характерні для ідеального керівника ознаки, що виділяють його з-поміж інших менеджерів. Проте єдиної думки щодо набору лідерських якостей вироблено не було. Подальші дослідження науковців втілились у розвитку нових теорій лідерства, зокрема теорії поведінки та ситуативної теорії. Питання значення лідерства в системі управління персоналом та підтримання змін вивчають такі науковці, як Джон Коттер, Пітер М. Сенге, Шарлотта Робертс, Арт Клейнер, Брайан Сміт, М. Лінскі, Р.А. Гайфец, П. Друкер та багато інших.

Причини виникнення лідерства - це ті істотні зміни, що відбуваються в управлінській ситуації у світі. Треба відзначити, що в Україні ситуація ускладнюється кризовим станом економіки. У цих умовах саморозвиток персоналу є передумовою виживання на ринку праці. Отже, основна мета лідерства полягає в тому, щоб максимально використовувати можливості персоналу; свідомо керувати організацією (тобто самовизначатися); борювати зовнішні обставини як на роботі, так і в особистому житті [3].

За підрахунками Р. Дафта існує понад 350 визначень лідерства. «В результаті, - зазначають К. Оуен, В. Ходжсон, Н. Газзард, - з'явилося безліч відповідей, кожна з яких була по-своєму правильною. Ці відповіді були найрізноманітнішими, починаючи від твердження видатного ученого, політолога й письменника Улррена Бенніса, який сказав, що лідерство схоже на красу - йому складно дати визначення, але коли ви бачите його, то точно знаєте, що воно - перед вами, й закінчуючи словами Кена Блангарда, ученого й письменника, який стверджує, що сенс лідерства - рухатися до чогось, ніж блукати безцільно» [4].

Підкреслюючи труднощі, з якими зустрічаються дослідники при визначенні сутності лідерства, відомий американський фахівець з менеджменту, директор Центру креативного лідерства Д. Кемпбелл писав: «Лідерство - це загадкова, вислизаюча якість. Існування його легко визнати, важко описати, ще важче використати на практиці і вже неможливо створити цю якість в інших» [4].

Чимало вітчизняних та зарубіжних науковців присвятили себе дослідженню питань лідерства, управління трудовими ресурсами, трудового потенціалу, удосконаленню організації виробництва. Так, до числа таких науковців ми можемо віднести Дранник В. А., Зборовську О. П., Кондратьєву В. П., Носирєву Г. А., Пономарьову М. С., Прохоренко Т. Г., Сергеєву Л. М., Хромей М. Я., Janinks D.

Мета статті - дослідження впливу лідерства на процес управління соціально-трудовими відносинами в інституціональному середовищі розвитку підприємництва в контексті економічної безпеки бізнесу.

Виклад основного матеріалу

Лідерство являє собою мистецтво вибору оптимального стилю управління та врахування ситуацій. Лідерська поведінка завжди має бути направлена на якісне та ефективне виконання працівниками своїх посадових обов'язків та досягнення колективу.

Одним із пріоритетних завдань лідера як керівника в процесі управління соціально-трудовими відносинами є захист інтересів трудового колективу перед вищими керівниками й іншими структурними підрозділами. За умови неспроможності керівника захистити інтереси його підлеглих працівників, в колективі буде мати місце невдоволеність та роздратованість виконавців, зниження у них мотивації до праці, неефективне виконання посадових обов'язків. Тому від лідера як керівника трудового колективу залежить результативність роботи всього колективу, оскільки він не лише приймає рішення, а й несе відповідальність за робочий мікроклімат та атмосферу в трудовому колективі [5].

Відомо, що зв'язок між лідерством як способом професійної поведінки, яка має вплив на групу або колектив співробітників, незалежно від посади, і лідерством як посадовим «олімпом», породжує дві проблеми. Лідерство формальне не може ототожнюватися з «реальною» владою, а лідерство «реальне» або неформальне - з зайняттям посади. Труднощі у тлумаченні поняття «лідерство» можна пояснити ще й тим, що формальне положення (посадове) і реальна влада завжди впливають один на одного: хтось має стати лідером в результаті певного положення. Лідерство є свого роду технологією зайняття посади, а посада - шляхом до лідерства. Наукова думка розглядає лідерство як процес і як властивість. Лідерство визначається в термінах лідерської поведінки, рольових відносин, рівнем впливу на постановку цілей та способів їх досягнення тощо. Отже, широке розуміння лідерства включає в себе вплив: на постановку цілей і визначення стратегії розвитку; на узгодження поведінки для досягнення цілей; на групову підтримку; на організаційну культуру. Слід наголосити, що лідерство не пов'язане з можливістю використання сили, насильства, тиску, які обумовлені положенням в організації або офіційними повноваженнями і передбачає лише взаємодію людей у підтримці лідера [6].

Лідерство - процес внутрішньої соціально-психологічної самоорганізації і самоврядування відносин і діяльності членів групи за рахунок індивідуальної ініціативи учасників. Груповий механізм реалізації влади в системі міжособистісних відносин, в основі якого відносини домінування й підпорядкування членів групи, побудовані на авторитеті домінуючої сторони. Отже з цього випливає, що «лідерство» є процесом психологічного впливу та являє собою психологічну характеристику.

Погоджуючись із Л. Зайвертом, ми вважаємо основними є такі функції лідерства, як: визначення мети; планування; прийняття рішень; організація й реалізація; контроль; інформація і комунікації. Отже, лідерство - це послідовне і цілеспрямоване використання ефективних методів, прийомів і технологій самореалізації і саморозвитку потенціалу персоналу для досягення цілей підприємства. Згідно з вимогами до сучасного лідера підприємства, важливе місце в структурі готовності до професійно-педагогічної діяльності має належати управлінській компетентності керівника підприємства, оскільки, з одного боку, він є керівником і організатором життя та діяльності підприємства, з іншого - покликаний готувати своїх вихованців у процесі соціально-трудових відносин в інституціональному середовищі розвитку підприємництва в контексті економічної безпеки бізнесу. Інноваційний тип розвитку системи управління підприємства загострює потребу підприємств у висококваліфікованих керівниках, здатних як до компетентного управління процесом розвитку творчого потенціалу персоналу, так і до творчого саморозвитку та особистісно-професійного самовдосконалення лідера.

Праця керівника підприємства - це специфічний вид діяльності, один із напрямів соціального управління. Предметом управлінської діяльності є люди та їхня діяльність, а безпосередньою метою - координація дій для досягнення спільної мети або цілей. Щоб ефективно виконувати свої функції, підприємство повинно бути добре керованим, результативним та успішним як в короткостроковому, так і довготривалому періодах, менеджер повинен вміти управляти, тобто здійснювати особистий менеджмент [7].

Сучасний лідер має керуватися такими принципами:

- базуватися на людських ресурсах;

- укріплювати конкурентоспроможність;

- використовувати зовнішню перспективу;

- спиратися на гнучкість та здібність приймати рішення в умовах невизначеності;

- орієнтуватися на перспективу.

Настав час, коли фактор лідерства має охоплювати усі рівні організації, а саме: вище керівництво, лінійне керівництво і лідерів-активістів з числа рядових співробітників. Тільки таким чином можна сформувати систему управління, яка надійно підтримується зворотним зв'язком. Саме тому лідер відіграє важливу роль у процесі формування організаційної культури, а його відсутність може привести до «культури безвладдя», коли влада стає вже не потрібною [6].

Економічна безпека - стан економіки, при якому забезпечується досить високе і стійке економічне зростання; ефективне задоволення економічних потреб; контроль держави за рухом і використанням національних ресурсів; захист економічних інтересів країни на національному і міжнародному рівнях. Складова частина національної безпеки, її фундамент і матеріальна основа. Об'єктом економічної безпеки виступає як економічна система узята в цілому, так і її складові елементи: природні багатства, виробничі і невиробничі фонди, нерухомість, фінансові ресурси, людські ресурси тощо. Тому вплив лідерства на процес управління соціально-трудовими відносинами в інституціональному середовищі розвитку підприємництва важко переоцінити, він є одним із основних факторів впливу на економічну безпеку бізнесу. Існують такі критерії оцінки лідерства:

1. Вроджене прагнення вести за собою. Бути лідером означає вказувати шлях іншим -- найліпший, найкоротший, найбезпечніший. Лідер не тільки скеровує і веде своїх послідовників, а й прагне вести їх за собою, а послідовники не просто йдуть за лідером, а й хочуть йти за ним.

2. Мотивація першості. Для того, щоб стати лідером, недостатньо прагнути бути першим. Першість передбачає кращі, ніж в інших, життєві результати, що є наслідком зусиль людини, які демонструють її професіоналізм, компетентність, здібності, таланти та інші видатні якості.

3. Впливовість. Адже, щоб стати лідером і вести людей за собою, потрібно бути впливовою людиною. По-перше, це людина, яка наділена певною владою. По-друге, впливовість цієї людини не підтримана ззовні (державою чи суспільством), а здобута самостійно.

4. Зануреність і закоханість у свою справу. Лідер вміє витримати межу між своїм покликанням та різними захопленнями. Для лідера мотив діяльності відповідає самій діяльності.

5. Компетентність і креативність. Лідером стає людина, яка добре розуміється на своїй справі і використовує творчий підхід у вирішенні проблемних питань та ситуацій.

6. Психологічна надійність -- здатність, за словами вченого, підтримувати необхідний рівень «я хочу», «я можу» і «я повинен» у різних, особливо напружених, ситуаціях життєдіяльності.

7. Адекватна самооцінка і саморегуляція. У лідерів у більшості випадків поєднуються високий рівень домагань, висока самооцінка у поєднанні з високою вимогливістю до себе і до всього, що стосується групових цінностей та цілей. Справжній лідер вільний від заздрощів і вміє щиро радіти за успіхи інших.

8. Самовдосконалення. Справжній лідер хоче вчитися, набувати досвіду, вдосконалювати свої вміння і навички.

На ґрунті узагальнення і попередніх підходів виникла синтетична теорія лідерства, згідно з якою воно розглядається як процес організації міжособистісних відносин у групі, а лідер -- як суб'єкт управління цим процесом. Лідерство інтерпретується як функція групи, і тому вивчати його потрібно з погляду позиції цілей та завдань групи. Більшість вітчизняних учених, вивчаючи динамічні процеси у групі, використовують саме цей підхід. Сутність лідерства в малих групах розглядається в контексті спільної групової діяльності. Таким чином, лідерство є складним феноменом, який потребує подальшого поглибленого вивчення, особливо вітчизняними дослідниками. Істотні суспільно-політичні трансформації, що відбуваються в нашій країні, сприяють підвищенню уваги до цієї проблеми. Актуальність соціально- психологічних досліджень лідерства зумовлено, з одного боку, недостатнім рівнем розробки даної проблеми (особливо в Україні, де перші кроки в цьому напрямку були здійснені лише на початку 90-х років ХХ ст.), а з іншого боку -- високими запитами практики на розробку даної наукової тематики.

В організаціях розрізняють «формальне» й «неформальне» лідерство. Перше пов'язане із запровадженням правил призначення керівника і передбачає функціональні відносини, друге ж виникає на основі особистих взаємин учасників. Ці типи лідерства або доповнюють один іншого та поєднуються в особі авторитарного керівника, або вступають між собою в конфлікт, і тоді ефективність організації знижується.

Під час опитування 2500 керівників підприємств Європи і США виявилося, що німецькі керівники підприємства проводять на роботі 70 годин на тиждень, англійські - 60, американські - 58, французькі - 56, шведські - 54 години. 23% опитаних німецьких менеджерів працюють по 80 годин в тиждень, 24% - по 100 годин. Для 75% опитаних робочий тиждень перетворився у семиденку. Найстрашнішим «вбивцями» часу стали засідання, конференції, наради тощо, які займають до 65% часу робітника [8].

За результатами дослідження, здійсненого компанією «Hay/McBer», з'ясовано шість стилів управління, кожний з яких залежить від особливостей так званого «емоційного інтелекту» конкретного керівника і справляє свій неповторний вплив на клімат у колективі в процесі соціально-трудових відносин. Аналіз взаємозв'язку домінуючих управлінських форм і механізмів та інструментів процесу дає можливість остаточного визначення управлінської форми публічного управління і ролі керівника. Враховуючи його відмінні особливості від будь-якої іншої галузі людської діяльності, можна стверджувати, що тільки демократична управлінська форма може забезпечити верховенство законодавства та легітимність при лідерській ролі керівника. Що стосується типу організаційної культури, який найбільш прийнятний у публічному управлінні, то на даний час він є переважно бюрократичним і таким, який відчутно стримує реформаційні і трансформаційні процеси, обумовлені сучасною парадигмою публічного управління. Проте останнім часом, на підставі впровадження нового публічного менеджменту (New Public Management), світова наукова думка схиляється до партисипативного або осучасненого корпоративного типу організаційної культури, коли публічні інституції вчасно і цілковито задовольняють вимоги суспільства до надання йому публічних послуг. В сучасних вітчизняних умовах особливо необхідні лідери, які здатні сформувати організаційну культуру з високими етичними стандартами і орієнтовану на клієнта-громадянина. Фактично очікується, що лідер зможе досягнути повної професійної, соціальної та емоційної інтеграції кожного співробітника у справи органу публічної влади, і досягнення за рахунок цього максимально можливої ефективності та результативності діяльності службовців [9].

Дослідження показало, що ті лідери, які досягають найкращих результатів, однаково добре володіють декількома стилями управління. Ефективні керівники інтуїтивно відчувають, щ слід вчинити у тій чи іншій конкретній ситуації. На думку дослідників, емоційний інтелект - це здатність ефективно керувати собою і своїми відносинами з іншими людьми. Він визначається чотирма фундаментальними здібностями - до самоаналізу, самоуправління, соціального пристосування, налагодження соціальних зв'язків. Охарактеризувати ці здібності можна так:

1) самоаналіз - це пізнавання і розуміння своїх емоцій, визначення їхнього впливу на продуктивність праці та відносини з іншими людьми, реалістична оцінка своїх сильних та слабких сторін, сильне позитивне відчуття своєї самодостатності;

2) самоуправління - це самоконтроль (здатність контролювати руйнівні емоції й імпульси), постійність (незмінний прояв чесності й цілісності), свідомість (здатність відповідати за свої вчинки і зобов'язання), адаптивність (вміння пристосовуватися до змінних обставин і долати перепони), самоорганізація (прагнення відповідати високим внутрішнім стандартам), ініціативність (готовність використовувати нові можливості);

3) соціальне пристосування - це емпатія (уміння відчувати емоції інших людей, розуміти їхню точку зору та активно цікавитися їхніми турботами), уміння орієнтуватися у суспільному житті (здатність розпізнавати течії і зрушення у суспільному і політичному житті, будувати системи зв'язків задля прийняття рішення), уміння орієнтуватися у системі обслуговування (здатність розрізняти та управляти потребами клієнтів); 4) налагодження соціальних зв'язків - це уміння вести за собою (здатність брати на себе відповідальність за справу та переконувати інших брати в ній участь), уміння впливати (здатність застосовувати різнобічні тактичні прийоми), уміння спілкуватися (здатність до вислуховування і переконливо і витончено висловлюватися), схильність до змін (уміння пропагувати нові ідеї та вести за собою інших людей), уміння залагоджувати конфлікти (здатність гармонізувати розбіжності), уміння налагоджувати особисті зв'язки (здатність створювати особистісні зв'язки), уміння працювати у команді (здатність створювати команду).

Висновки

Отже, вплив лідерства на процес управління соціально- трудовими відносинами в інституціональному середовищі розвитку підприємництва в контексті економічної безпеки бізнесу є вагомим та незаперечним, оскільки лідер - це людина, за якою решта всіх членів групи визнає право брати на себе відповідальність за рішення, відстоювати їхні інтереси та визначати напрями й характер діяльності всієї групи в процесі соціально-трудових відносин. Він може бути призначений офіційно, а може і не мати ніякого офіційного статусу, однак при цьому фактично керувати колективом. Дослідження показують, що знання і здібності лідера завжди оцінюються людьми значно вище, ніж відповідні якості решти членів групи. Лідеру властиві такі психологічні якості: упевненість у собі, гострий і гнучкий розум, компетентність як доскональне знання своєї справи, сильна воля, уміння зрозуміти особливості психології людей, організаторські здібності.

Література:

1. Єфименко М.О., Ізюмцева Н.В. Роль лідерства в системі управління персоналом на підприємстві // Економіка та управління підприємствами. Вип. 24. 2018. С. 157 - 162.

2. Чернов С.І., Гайдученко Є.О. Вплив лідерства на формування та розвиток організаційної культури в публічному управлінні // Ефективність державного управління. - 2014. - Вип. 40. С. 109-115.

3. Данюк В.М., Петюх В.М. Менеджмент персоналу. К.: КНЕУ, 2014. 398 с.

4. Нестуля О.О., Нестуля С.І., Кононец Н.В. Основи лідерства: електронний посібник для самостійної роботи студентів. - Полтава : ПУЕТ, 2018. - 241 с.

5. Чернега І.І., Фротер О.С., Бондаренко Н.В., Бленда Н.О., Бурляй О.Л. Соціальне підприємництво та лідерство в процесі управління соціально-трудовими відносинами// «Наука і техніка сьогодні» (Серія «Педагогіка», Серія «Право», Серія «Економіка», Серія «Техніка», Серія «Фізико-математичні науки»)» : журнал. 2023. № 1(15). 2023. С. 72-84.

6. Чернов С.І., Гайдученко Є.О. Вплив лідерства на формування та розвиток організаційної культури в публічному управлінні // Ефективність державного управління. - 2014. - Вип. 40. С. 109-115.

7. Гавкалова Н.Л. Інноваційна роль менеджменту персоналом в процесі формування стратегії підприємства // Проблеми науки. 2016. № 4. C. 16-23.

8. Гавкалова Н.Л. Теоретичні засади ефективного менеджменту персоналу// Україна: аспекти праці. 2015. № 3. C. 31-37.

9. Ліпенцев А.В., Ліпенцев А.А. Аспекти здійснення управлінського лідерства// Реформування системи державного управління та державної служби: теорія і практика : матер.наук.-практ. конф. за міжнар. уч. (8 квітня 2011 р.) : у 2 ч. Ч. 2 / за наук. ред. чл.-кор. НАН України В.С. Загорського, доц. А. В. Ліпенцева. - Львів : ЛРШДУ НАДУ, 2011. - С. 184 - 186.

References:

1. Yefimenko, M.O., & Izyumtseva, N.V. (2018) The role of leadership in the personnel management system at the enterprise. Economics and enterprise management. Vol. 24, 157 - 162 [in Ukrainian].

2. Chernov, S.I., & Hayduchenko, C.O. (2014) The influence of leadership on the formation and development of organizational culture in public administration // Effectiveness of public administration. Effectiveness of public administration. Issue 40, 109-115 [in Ukrainian].

3. Daniuk, V. M., & Petiukh, V. M. (2014) Menedzhment personal. Personnel Management. KYIV: KNEU, 398 [in Ukrainian].

4. Nestulya, O.O., Nestulya, SI, & Kononets, N.V. (2018) Fundamentals of leadership: an electronic manual for independent work of students. POLTAVA: PUET, 241 [in Ukrainian].

5. Cherneha, I.I., Frother, O.S., & Bondarenko, N.V., & Blenda, N.O., & Burlyai, O.L. (2023) Social entrepreneurship and leadership in the process of managing social and labor relations. "Science and technology today" ("Pedagogy" series, "Law" series, "Economics" series, "Technology" series, "Physical and mathematical sciences" series): magazine. No. 1(15). 2023. P. 72-84 [in Ukrainian].

6. Chernov, S.I., & Hayduchenko, C.O. (2014) The influence of leadership on the formation and development of organizational culture in public administration. Effectiveness of public administration. Issue 40. 109-115 [in Ukrainian].

7. Havkalova, N.L. (2016) Innovatsiina rol menedzhmentu personalom v protsesi formuvannia stratehii pidpryiemstva. Innovative role of personnel management in the process of formation of enterprise strategy. Problemy nauky [Problems of science] (electronic journal), no. 4, 16-23 [in Ukrainian].

8. Havkalova, N. L. (2015) Teoretychni zasady efektyvnoho menedzhmentu personal. Theoretical foundations of effective personnel management. Ukraine: aspects of labor, no. 3, pp. 31-37 [in Ukrainian].

9. Lipentsev, A.V., & Lipentsev, A.A. (2011) Aspects of implementation of managerial leadership. Reforming the system of public administration and civil service: theory and practice: mater.nauk.-prakt. conf, for international student : in 2 h. Part 2 / for Science. ed. member-cor. NAS of Ukraine V.S. Zagorskyi, Assoc. A. V. Lipentseva. (pp 184 - 186). - Lviv: LRSHDU NADU [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru