Закордонний досвід забезпечення професійного розвитку працівників закладів вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Закордонний досвід забезпечення професійного розвитку працівників закладів вищої освіти

Дубель Михайло Володимирович доктор філософії з міжнародних економічних відносин, асистент кафедри політології та державного управління, Донецький національний університет імені Василя Стуса

Рязанов Микола Романович аспірант кафедри менеджменту та поведінкової економіки, Донецький національний університет імені Василя Стуса

Анотація

Стаття присвячена аналізу закордонного досвіду забезпечення професійного розвитку працівників закладів вищої освіти. Відзначено ключовий вплив людських ресурсів закладів вищої освіти на якість та конкурентоспроможність їхніх освітніх продуктів. Обґрунтовано обрання для дослідження досвіду забезпечення професійного зростання працівників освітніх установ із США, Великої Британії та Японії. Розглянуто роль вищої освіти у американському суспільстві. Підкреслено важливість науково-дослідної роботи для закладів вищої освіти США. Охарактеризовано кар'єрну ієрархію академічних працівників в американських освітніх установах. Наведено ключові заходи забезпечення професійного розвитку, що застосовуються у закладах вищої освіти США. Проаналізовано місце професійного розвитку працівників університетів в системі державної освітньої політики Великої Британії (починаючи з другої половини XX ст.). Розглянуто існуючі в цій країні практики забезпечення професійного розвитку працівників закладів вищої освіти. Досліджено виклики, які постали перед системою вищої освіти Японії в умовах інтернаціоналізації. Визначено місце професійного розвитку працівників закладів вищої освіти у забезпеченні цієї інтернаціоналізації. Розглянуто особливості традиційної японської форми професійного розвитку працівників освіти «вивчення уроку». Визначено, що для закладів вищої освіти різних країн притаманні специфічні, сформовані з урахуванням їхньої самобутності та індивідуальних особливостей освітньої системи відповідної держави, практики забезпечення професійного розвитку працівників. Зроблено висновок про доцільність подальших досліджень можливостей використання досвіду розглянутих країн в кадровій роботі закладів вищої освіти України.

Ключові слова: професійний розвиток, заклад вищої освіти, науково- педагогічні працівники, кадрова політика, кадрова робота.

Abstract

Dubel Mykhailo Volodymyrovych PhD in International Economic Relations, Assistant at the Department of Political Science and Public Administration, Vasyl' Stus Donetsk National University

Riazanov Mykola Romanovych PhD student at the Department of Management and Behavioral Economics, Vasyl' Stus Donetsk National University

FOREIGN EXPERIENCE OF ENSURING PROFESSIONAL DEVELOPMENT OF EMPLOYEES OF HIGHER EDUCATIONAL

INSTITUTIONS

The article is devoted to the analysis of foreign experience in providing professional development of employees of higher education institutions. The key influence of human resources of higher education institutions on the quality and competitiveness of their educational products is underlined. The selection for the study of the experience of ensuring the professional growth of employees of educational institutions from the USA, Great Britain and Japan is motivated. The role of higher education in American society is considered. The importance of research work for higher education institutions of the USA is emphasized. The career hierarchy of academic workers in American educational institutions is characterized. Key measures of ensuring professional development applied in higher education institutions of the USA are presented. The place of professional development of university employees in the system of state educational policy of Great Britain (starting from the second half of the 20th century) is analyzed. The existing practices of ensuring the professional development of employees of higher education institutions in Great Britain were considered. The challenges faced by the Japanese higher education system in the context of its internationalization were studied. The place of professional development of employees of higher education institutions in ensuring this internationalization is determined. The peculiarities of the traditional Japanese form of professional development of education workers (`lessons learned') are considered. It was determined that higher education institutions of different countries have specific practices of ensuring professional development of employees, formed considering their identity and individual features of the educational system of the respective state. A conclusion about the expediency of further research of the possibility of using the experience of the represented countries in the personnel work of higher education institutions of Ukraine was made.

Keywords: professional development, institution of higher education, scientific and pedagogical workers, personnel policy, personnel work.

Постановка проблеми

Людські ресурси - найбільша цінність кожної сучасної освітньої установи. Саме знання, навички та творчий потенціал персоналу визначають її конкурентоспроможність на ринку освітніх послуг та виступають у якості драйверу внутрішніх інноваційних змін. У межах своїх посадових обов'язків працівники закладу вищої освіти (ЗВО) генерують змістовне наповнення його освітніх програм та забезпечують функціонування середовища, у якому вони реалізуються. І сьогодні, коли технології швидко розвиваються, а знання кожного фахівця потребують періодичного оновлення, дуже важливо, щоб персонал ЗВО мав можливість системно та ефективно підвищувати свій професійний рівень та здобувати нові компетенції. Забезпечення такої можливості для працівників має стати одним з пріоритетів кадрової політики кожного закладу, адже від результативності заходів за цим напрямом буде значною мірою залежати спроможність установи запропонувати здобувачам якісний та релевантний викликам часу освітній продукт.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. До проблематики забезпечення професійного розвитку працівників у своїх працях зверталися такі науковці, як Л. Безтелесна, О. Грішнова, А. Колот, Н. Маркова, Г. Назарова, І. Петрова, В. Савченко, А. Ткаченко та ін. Окремі питання кадрової роботи в закладах вищої освіти знайшли відображення у наукових напрацюваннях наступних дослідників: О. Бульвінська, І. Дибач, О. Дороніна, О. Жабенко, О. Жихорська, Ю. Скиба та ін. Проте, незважаючи на значну кількість публікацій у межах окресленої проблематики, недостатньо висвітленим у наукових працях економіко-управлінського спрямування залишається закордонний досвід забезпечення професійного розвитку працівників закладів вищої освіти.

Метою статті є дослідження закордонного досвіду забезпечення професійного розвитку працівників закладів вищої освіти.

Виклад основного матеріалу

професійний розвиток викладач освітній

Для закладів вищої освіти різних країн притаманні специфічні, сформовані з урахуванням їхньої самобутності та індивідуальних особливостей освітньої системи відповідної держави, практики забезпечення професійного розвитку працівників. У межах нашого дослідження ми звертаємося до аналізу досвіду США, Великої Британії та Японії, освітні установи з яких традиційно широко представлені у глобальних рейтингах ЗВО. Так, у рейтингу QS World University Rankings 2023 з 1422 представлених закладів освіти 201 установа з США (14,14%), 89 - зі Сполученого Королівства (6,26%) та 50 - з Японії (3,52%), що дозволяє говорити про конкурентоспроможність ЗВО цих держав на глобальному ринку освітніх та наукових послуг.

У США особливості кадрової роботи в закладах вищої освіти і зокрема, питання створення умов для професійного розвитку їх працівників, міцно пов'язані з існуючою там системою державної кадрової політики. Початок її формування покладено «Законом про розвиток та підготовку робочої сили» (1962 р.) та «Законом про економічні можливості» (1964 р.). Наслідком прийняття цих документів стало впровадження програми створення робочих місць в соціально значущих сферах, в тому числі й у сфері освіти. Значний внесок у формування нормативно-правових засад організації професійного розвитку науково-педагогічних працівників вищої школи належить Американській національній раді з розвитку персоналу США (National Staff Development Council), якою розроблено відповідні національні стандарти.

Вища освіта має традиційну цінність у американському суспільстві, при чому мова йдеться як про соціально-культурну її важливість, так і про суто економічну. «За даними американської статистики, рівень безробіття серед осіб з дипломами коледжів та університетів у середині поточного десятиліття був майже втричі нижчим, ніж серед осіб з початковою або неповною середньою освітою, а трудові доходи збільшено більш ніж утричі» [10]. Саме тому кадрові питання отримують значну увагу в закладах вищої освіти США, адже працівники мають забезпечувати відповідний рівень результативності освітньої діяльності установи.

Окрім безпосередньо освітньої діяльності, значна увага у закладах вищої освіти США приділяється й науково-дослідній роботі. Активні наукові пошуки працівників освітніх установ стають запорукою генерації нових знань та сприяють актуалізації освітніх продуктів, які пропонує ЗВО своїм здобувачам. Проведення співробітниками комерційних досліджень та їхня робота в межах грантових наукових проєктів також є джерелом додаткових фінансових надходжень для закладу. Функціонування американських ЗВО як освітньо-наукових центрів визначає їхню потребу у відповідних кадрових ресурсах. Зокрема, мова йде про науково-педагогічних працівників - ядро кадрового складу американського закладу вищої освіти. Саме ця категорія співробітників відповідає за навчальну роботу та наукові дослідження в установі. Кар'єрна ієрархія працівників цієї категорії, частіше за все, складається з наступних рівнів: rnstructor, assistant professor, associate professor, full professor.

Znstructor - викладач, який починає академічну кар'єру, інколи одночасно з викладанням працює над докторською дисертацією. Може проводити лабораторні та практичні заняття. Має строковий контракт з ЗВО.

Assistant professor («молодший професор») - викладач, який вже отримав ступінь доктора або ще здобуває її. Залучається до викладання вступних курсів та проведення практичних занять. Має строковий договір з ЗВО. Перебування на посаді assistant professor передбачає обмежений термін (відповідно до внутрішніх положень закладу) і по його завершенню працівник або отримує підвищення, або звільняється.

Associate professor (доцент, «професор середньої ланки») - викладач, що успішно проявив себе у якості assistant professor та був затверджений на штатну посаду. Окрім обов'язків в межах навчального навантаження та проведення досліджень може бути залучений закладом до адміністративної роботи (у комітетах та органах управління). Має право витрачати більше робочого часу на дослідження, а також претендувати на tenure (довічний контракт викладача, який захищає його від звільнення адміністрацією установи та гарантує наукову незалежність).

Full professor («старший професор») - викладач зі значним досвідом освітньої та наукової діяльності, найвищий рівень академічної кар'єри в США. Такий працівник активно займається дослідницькою роботою, викладає, виконує функції наукового керівника для здобувачів PhD та може очолювати кафедру [2]. Як і associate professor має право на tenure. Для працівника з особливими заслугами перед закладом може бути створена почесна посада - видатний професор (distinguished professor).

Основними факторами кар'єрного зростання є стаж роботи, успішні попередні атестації (при кожному переході на нову викладацьку посаду) та професійні досягнення. За таких умов здобути посаду full professor можливо лише за умов результативної роботи на кожному попередньому рівні, а також постійного покращення працівником своїх дослідницьких навичок та викладацької майстерності. Відповідно, постійний професійний розвиток - необхідна умова для кар'єрного руху в академічному середовищі США. Мотивують працівників до зростання наступні фактори:

можливість отримати tenure - довічний контракт, який гарантує дослідницьку автономію працівника та захищає від звільнення через конфлікти з адміністрацією закладу;

збільшення заробітної плати - з рухом кар'єрними сходами буде зростати рівень оплати праці, з'являтимуться нові можливості для отримання грантів та проєктних пропозицій;

гнучкість робочого графіку - поза навчальних занять та консультаційного часу викладач не зобов'язаний знаходитися в ЗВО, крім того associate professor та full professor мають можливість раз в певний період (встановлений внутрішніми положеннями установи) брати творчу відпустку на семестр чи навчальний рік - sabbatical.

Заклади вищої освіти США, як зацікавлені у зміцненні власного кадрового потенціалу роботодавці, приділяють суттєву увагу професійному розвитку свого персоналу. Так, поширеними практиками його забезпечення є: розробка адміністрацією закладу індивідуальних планів професійного розвитку для кожного працівника (з їх системним переглядом у відповідності до внутрішніх положень установи);

залучення до роботи з персоналом ЗВО спеціального фахівця - faculty developer, який допомагає викладачам установи з вибором змісту й форми підвищення кваліфікації [4];

направлення викладачів на проходження Faculty Development Programs (програм підвищення кваліфікації професорсько-викладацького складу, що можуть охоплювати як здобуття нових компетенцій у предметній сфері наукових інтересів працівників, так і розвиток їхньої викладацької майстерності [3]) за кошти ендаумент-фонду установи або внутрішніх грантів;

створення у закладах центрів підвищення кваліфікації працівників;

закріплення за працівником, який тільки починає викладацьку кар'єру, досвідченого професора у якості ментора-наставника;

підтримка проведення викладачами установи «гостьових» лекцій в партнерських закладах освіти або комерційних структурах.

Для американських закладів вищої освіти притаманним є індивідуалістичний підхід до забезпечення професійного розвитку працівників. Рівень управлінської автономії освітніх установ цієї держави цілком дозволяє кожному ЗВО самостійно формувати відповідну систему кадрових заходів, зважаючи на його стратегічні потреби та академічні традиції. За таких умов спроможність закладу вищої освіти запропонувати працівнику сприятливі умови для професійного зростання буде впливати на конкурентоспроможність установи як роботодавця та загальну її здатність виконувати свої освітньо-наукові функції.

Важливо відзначити, що держава також долучається до забезпечення професійного розвитку працівників закладів вищої освіти в США. Федеральні та місцеві органи влади сприяють такому зростанню через наступні заходи:

фінансування проходження Faculty Development Programs викладачами державних університетів та громадських коледжів;

проведення конференцій з тематики професійного удосконалення для викладачів-початківців;

організація грантової підтримки професійного розвитку викладачів- дослідників за рахунок бюджетних коштів;

запровадження стипендіальних програм для дослідників у сферах предметних інтересів відповідних державних органів;

підтримка фундаментальних та прикладних дослідницьких пошуків викладачів через механізми Національного наукового фонду (National Science Foundation).

Звернемося до досвіду Великобританії. Британська система освіти має унікальні академічні традиції та давню історію, яка починається ще з часів Середньовіччя. Проте тривалий період вища освіта не була загальнодоступним благом для населення держави. Так, професор О. Огієнко відзначає, що кілька століть вища освіта в країни була елітарною та охоплювала дуже малий відсоток молоді [5]. Існуючі в країні університети, через невелику кількість та обмежений штат працівників, не могли задовільнити освітні запити усього населення. Не викликає сумнівів, що подібний стан речей стримував розвиток британської економіки та заважав ефективній реалізації потенціалу людських ресурсів держави. Реформування сфери вищої освіти почалося у другій половині XX ст. та було реакцією на науково-технічні й світоглядні виклики повоєнного часу. Лорд Ч. Робінс, голова створеного у 1961 році комітету з реформ у сфері вищої освіти, у своєму звіті зазначив: «Якщо не реформувати вищу освіту, то залишається мало шансів, що цей густо населений острів обійме гідне, відповідне йому положення, у суворо конкурентному майбутньому світі» [6].

Важливість професійного розвитку працівників освітніх установ у розбудові британської вищої школи підкреслював створений у 1996 році National Committee of Inquiry into Higher Education (Національний комітет із дослідження вищої освіти). Сер Рональд Дірінг, який очолював зазначений комітет, у своєму звіті наголошує, що заклади вищої освіти мають системно переглядати та оновлювати свою політику розвитку кадрів у відповідності до актуальної ролі працівників у діяльності установи. Окрім того, у звіті відзначалася необхідність забезпечення публічності політики розвитку працівників ЗВО та її доступності для усіх співробітників установи [7].

У Великій Британії, як і у США, не існує встановлених законодавством вимог щодо організації професійного розвитку працівників закладів. Це питання є зоною відповідальності кожної освітньої установи. Слід відзначити, що ключову роль у визначенні змістовного наповнення та форми професійного розвитку відіграє індивідуальний вибір самого співробітника. Забезпечити поєднання потреб установи та інтересів працівника у процесі проєктування траєкторії його професійного розвитку - нагальне завдання для адміністрації освітньої установи та пріоритетна мета її кадрового стратегування. Заклади вищої освіти Сполученого Королівства, здебільшого, мають структурні підрозділи або окремих фахівців, що опікуються питаннями планування та забезпечення професійного зростання персоналу. У сфері їхньої відповідальності - розробка та методологічна підтримка реалізації програм розвитку для працівників як свого ЗВО, так і інших освітніх установ. Заклад вищої освіти може сприяти професійному зростанню науково-педагогічних працівників через:

реалізацію формальних програм розвитку фахових компетенцій та викладацької майстерності;

організацію викладацьких або дослідницьких стажувань в інших закладах вищої освіти (як у Сполученому Королівстві, так і закордоном);

проведення тренінгів із покращення soft skills для працівників;

консультативну підтримку щодо отримання дослідницьких грантів або стипендіальних програм для викладачів.

Розглянемо особливості забезпечення професійного розвитку працівників вищої школи у Японії. Тривалий час освітня система цієї країни існувала в умовах ізоляції, без стабільних комунікацій із іншими державами. Ситуація змінилася у 1983 році, коли Міністерство освіти, культури, спорту, науки та технологій Японії (MEXT) проголосило «Стратегію інтернаціоналізації», яка передбачала зміцнення освітньо-наукового партнерства із ЗВО інших країн та активізацію залучення іноземних здобувачів до навчання в освітніх установах держави. Прийняття такого рішення було зумовлене проблемою щорічного скорочення кількості вступників в середині Японії, що загрожувала існуючій в країні системі вищої школи. Прогнозується що через демографічну кризу третина із 600 приватних японських ЗВО буде змушена припинити свою діяльність протягом наступних 20 років [8]. Забезпечити японські заклади новими абітурієнтами було вирішено за рахунок вступників із інших держав. Проте, повноцінна інтернаціоналізація освітньої діяльності японських закладів вищої освіти потребувала від їхніх працівників спроможності генерувати конкурентний на глобальному ринку освітній продукт та навчати іноземців. Саме тому MEXT у звіті «Майбутнє японської вищої освіти» (2015) відзначає провідну роль професійного розвитку працівників ЗВО у забезпеченні конкурентоспроможності японських освітніх установ та їхньої адаптації до мінливих потреб сучасних здобувачів [8].

Традиційною (та домінуючою) для Японії формою професійного розвитку працівників закладів вищої освіти є «вивчення уроку» (jyugyo gakushu) [9]. Цей підхід передбачає колективну роботу декількох викладачів (під керівництвом найдосвідченішого з них) над встановленою педагогічною проблемою. «Вивчення уроку» складається з чотирьох етапів: дослідження (визначення цілей навчання, обрання предмету та змістовного наповнення заняття), планування (складання детального плану заняття, формування пулу проблемних питань та прогнозованих відповідей здобувачів), викладання (проведення одним із викладачів запланованого заняття, інші працівники з групи відвідують заняття та спостерігають за роботою здобувачів) та рефлексія (обговорення результатів, складання групового звіту). Така форма дозволяє не лише розробити якісне навчальне заняття (або їх серію), а й розвиває у викладачів критичне мислення та навички командної роботи.

У 90-х роках XX ст. у японській вищій школі з'являються західні, більш індивідуалістичні, практики професійного розвитку працівників:

запровадження інституту педагогічного наставництва (закріплення досвідченого викладача за початківцем);

тренінги із культивації академічних та корпоративних цінностей;

формальні програми додаткової освіти (розвиток фахових та педагогічних компетенцій);

стимулювання дослідницької активності;

відзнаки для кращих викладачів та винагороди за зразкові педагогічні практики;

організація стажувань для обміну досвідом тощо.

Висновки

Сьогодні траєкторія професійного розвитку викладача має знаходитися у «фокусі» уваги закладів вищої освіти, що прагнуть забезпечити якість своїх освітніх послуг. Від того, наскільки результативним буде професійне зростання працівників закладу, залежатиме їхня спроможність конкурувати на сучасному мінливому ринку вищої освіти.

В освітніх установах різних країн існують відмінності у підходах до забезпечення професійного розвитку працівників, адже вони формуються з урахуванням історії та індивідуальних особливостей освітньої системи кожної конкретної країни. Проте наявні і спільні тенденції. Так, для закладів вищої освіти США, Великої Британії і Японії характерним є індивідуалістичний підхід до професійного розвитку працівників. Його базисом є визнання центричності професійного самоусвідомлення працівника у питаннях планування його розвитку. Саме на власні побажання працівника, його інтереси та схильності має спиратися установа під час проєктування траєкторії професійного зростання для нього. За індивідуалістичного підходу до професійного розвитку працівник відчуває та розуміє свій вплив на цей процес, що, безумовно, сприятиме його більшій активності та результативності у відповідній діяльності.

В умовах нових викликів, які постають сьогодні перед системою вищої освіти України, актуальними вбачаються подальші наукові пошуки щодо перспектив впровадження розглянутих у статті практик забезпечення професійного розвитку працівників в кадровій роботі ЗВО нашої держави.

Література

1. QS World University Rankings 2023: Top global universities. QS Quacquarelli Symonds Limited. URL: https://www.topuniversities.com/university-rankings/world-university-rankings/2023.

2. Finkelstein M. J., Schuster J. H. A New Higher Education: The «Next Model» Takes Shape. TIAA-CREF Institute Advancing Higher Education. 2011. 9 p.

3. Centra J.A. Types of Faculty Development Programs. The Journal of Higher Education. 1978. №49(2). P. 151-162.

4. Бабакіна О.О. Розвиток системи підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників ЗВО в США (наприкінці ХХ - початку ХХІ століття). Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. 2020. №75. С. 5-11.

5. Огієнко О.І. Тенденції реформування вищої освіти Великої Британії в контексті євроінтеграційних процесів. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2014. №1 (35). С. 10-19.

6. Higher Education Report of the Committee appointed by the Prime Minister under the Chairmanship of Lord Robbins (1961-63). Education in England. URL: http://www.educationengland.org.uk/documents/robbins/robbins1963.html.

7. The Dearing Report (1997). Education in England. URL: http://www.educationengland.org.uk/ documents/dearing1997/dearing1997.html#14.

8. Rothman J.R. Faculty Development in Japan: MEXT Expectations and the Reality at Internationalizing Universities. The Journal of Kanda University of International Studies. 2020. №32. P. 301 - 321.

9. Yoshida A. What does "lesson study” bring to science education research? Nagoya Gakuin University Faculty of Health and Sports Bulletin. 2019. №55(3). P. 1-13.

10. National Center for Education Statistics (NCES). URL: https://nces.ed.gov.

References

1. QS World University Rankings 2023: Top global universities. QS Quacquarelli Symonds Limited. URL: https://www.topuniversities.com/university-rankings/world-university-rankings/2023.

2. Finkelstein, M. J. & Schuster, J. H. (2011). A New Higher Education: The «Next Model» Takes Shape. TIAA-CREF Institute Advancing Higher Education, 9 p.

3. Centra, J. A. (1978). Types of Faculty Development Programs. The Journal of Higher Education, 49(2), 151-162.

4. Babakina, O.O. (2020). Rozvytok systemy pidvyshchennia kvalifikatsii naukovo- pedahohichnykh pratsivnykiv ZVO v SShA (naprykintsi XX - pochatku XXI stolittia) [The development of the system of advanced training of scientific and pedagogical workers of higher education institutions in the USA (at the end of the 20th - beginning of the 21st century)]. Naukovyi chasopys NPU imeni M. P. Drahomanova, 75, 5-11.

5. Ohiienko, O.I. (2014). Tendentsii reformuvannia vyshchoi osvity Velykoi Brytanii v konteksti yevrointehratsiinykh protsesiv [Trends in reforming higher education in Great Britain in the context of European integration processes]. Pedahohichni nauky: teoriia, istoriia, innovatsiini tekhnolohii, 1(35), 10-19.

6. Higher Education Report of the Committee appointed by the Prime Minister under the Chairmanship of Lord Robbins (1961-63). Education in England. URL: http://www.educationengland.org.uk/documents/robbins/robbins1963.html.

7. The Dearing Report (1997). Education in England. URL: http://www.educationengland.org.uk/ documents/dearing1997/dearing1997.html#14.

8. Rothman, J.R. (2020). Faculty Development in Japan: MEXT Expectations and the Reality at Internationalizing Universities. The Journal of Kanda University of International Studies, 32, 301-321.

9. Yoshida, A. (2019). What does “lesson study” bring to science education research? NGU Faculty of Health and Sports Bulletin, 55(3), 1-13.

10. National Center for Education Statistics (NCES). URL: https://nces.ed.gov.

Размещено на Allbest.ru