Практико-орієнтований підхід до проєктного управління креативним потенціалом підприємств

Key words: enterprise, creative potential, project management, competencies, strategic management, digital technologies.

Вступ

Постановка проблеми. Сучасні завдання піднесення інноваційної активності українських підприємств не можуть не враховувати кардинальні зміни у розвитку економіки України, які, насамперед, пов'язані з геополітичними викликами і євроінтеграційними процесами. Зокрема, нові вектори у розвитку національної економіки пов'язані з досягненням балансу виробничої та логістичної сфери, дотриманням європейських стандартів виробництва товарів і послуг, переорієнтацією на нові ринки збуту тощо. Масштабність і складність завдань щодо відновлення, реконструкції економіки на інноваційній основі вимагає переходу вітчизняних підприємств до проєктно-програмного управління, втілення у менеджмент практико - орієнтованого підходу до розвитку креативного потенціалу організацій, запуску цих процесів у різних бізнес-секторах і широкого впровадження цифрових технологій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз сучасних концепцій проєктного менеджменту, їх особливостей, принципів, інструментів і технологій показує, що ця проблематика активно висвітлюється у дослідженнях, пов'язаних, насамперед, із галузями комп'ютерних наук й інформаційних технологій, які частіше за все спрямовуються на розроблення програмного забезпечення та інформаційних технологій. Водночас вкрай обмеженими є дослідження з проєктного менеджменту та їх використання щодо розвитку креативного потенціалу підприємств. Системний огляд сучасної літератури з обраної проблематики дає змогу виділити основні вектори перспективних досліджень з проєктного менеджменту і його практичного використання у розвитку креативного потенціалу підприємств. Це стосується, насамперед, подальшого розвитку методів проєктного менеджменту (традиційних, гнучких, економічних тощо) і їх практичного застосування за умов змін середовища й вимог до організацій [1-2], а також для розроблення програмного забезпечення та їх поширення в інших сферах проєктної діяльності [3]. Акцентується увага на важливості методології гнучкого управління проєктами на початкових етапах розроблення інновацій та втілення управлінських інновацій [4], де надзвичайно важливим є формування креативного середовища. Систематичний огляд форсайту в літературі з управління проєктами [5] дає змогу визначити доцільність подальшого розвитку практико-орієнтованого підходу управління креативними проєктами у різних сферах економічної діяльності. Важливим аспектом проєктного управління в креативній сфері й сфері інноваційних розробок для підприємств є управління знаннями й удосконалення компетенцій управлінського персоналу [6]. Серед українських науковців питання креативних технологій управління проєктами й програмами досліджували С. Бушуєв й інші. [7]. Питанням менеджменту креативних ідей присвячено праці О. Гудзь, А. Глушенкової [8]. Важливими для продовження досліджень щодо компетенцій як об'єктів стратегічного управління знаннями підприємства є роботи O. Вартанової [9]. Достатньо цінними для розроблення нових підходів щодо стратегії економічного розвитку підприємства для підвищення їх конкурентоспроможності, як подальшої основи реалізації проєктної технології, є роботи І. Гончарук, І. Томашук [10]. Н. Павленчик акцентує увагу на особливостях диверсифікації діяльності підприємств з урахуванням наявного потенціалу розвитку [10]. Широке впровадження інформаційних технологій у проєктне управління в умовах цифровізації дає можливість управляти змінами, ресурсами, обмеженнями, комунікацією, робочою командою та іншими факторами, які впливають на проєкт. Разом із тим, не зважаючи на значну кількість публікацій у цій сфері, бракує досліджень із практико-орієнтованого підходу з проєктного управління креативним потенціалом підприємств в умовах цифровізації.

Рис. 1. Концептуальна схема життєвого циклу складного проєкту

Джерело: [12, с. 39]

інноваційний креативний бізнес

Формулювання цілей статті. Метою дослідження є окреслення методичних підходів щодо практико-орієнтованого підходу з проєктного управління креативним потенціалом підприємств в умовах цифровізації. Це потребує систематизації наукових досліджень і практичного досвіду організацій щодо використання нових проєктних технологій; вивчення можливостей їх застосування у реалізації креативного потенціалу організацій; обґрунтування підходів щодо визначення стратегічно важливих ключових компетенцій управлінського персоналу з урахуванням сучасних змін і викликів у бізнес-середовищі.

Виклад основного матеріалу дослідження

Економічне зростання підприємств і розвиток світової економіки є неможливими без інноваційних процесів: активного впровадження та пошуку нових товарів, технологій, послуг, нових методів управління тощо. У таких умовах в управлінській діяльності суб'єктів господарювання зростає роль проєктних технологій менеджменту. Загальновідомо, що проєктний менеджмент (англ. рroject management) - це професійна діяльність, орієнтована на отримання найбільш ефективного результату в ході реалізації проєкту [12-13]. В основі проєктного менеджменту лежить поєднання найсучасніших наукових знань і технологій з компетенціями й необхідними практичними навичками, спрямованими на реалізацію стратегічних цілей підприємства, зниження ризиків із реалізації інноваційних проєктів, гарантування вчасної реалізації проєктів відповідно до запланованого бюджету й вимог замовників. Безумовно, підґрунтям такої гарантії є відповідний методологічний інструментарій, а також якість виконання сукупності правил, принципів, методів, інструментів, які дозволяють управляти проєктом протягом усіх фаз і стадій його життєвого циклу (рис. 1) [12, с. 39].

Докладний опис традиційної методології проєктного менеджменту містить добре задокументовані й зрозумілі функції та вимоги у відомому посібнику PMBoK, який публікується Project Management Institute (PMI). Він став певним стандартом в управлінні проєктами, містить набір загальноприйнятих практик майже для будь-яких типів проєктів. PMBoK визначає проєкт як «тимчасову спробу створити унікальний продукт або послугу». Міжнародний стандарт ISO 21500:2021 «Управління проєктами, програмами та портфоліо» містить важливі рекомендації для організацій, визначає організаційний контекст і базові концепції для управління проєктами [13].

Кожний проєкт має свій життєвий цикл й етапи реалізації залежно від його складності (див.рис.1), але механізм реалізації кожного проєкту, тим більш креативного (який охоплює усі рівні управління та команди проєкту), є досить специфічним і вимагає необхідних професійних компетенцій від усіх учасників на кожному його етапі. Відповідно рівень креативного потенціалу визначається здатністю організації та проєктної команди розробляти й забезпечувати реалізацію проєкту, а також рівнем компетенцій та організаційної креативності: індивідуальної (учасників проєкту) і внутрішньо-організаційної (серед професійних груп, залучених до реалізації проєкту). Отже,конкурентоспроможність організацій є результатом взаємозв'язків між креативністю проєктних команд, креативним потенціалом, відкритими інноваціями, знаннями, а також їх потенціалом й ефективністю проєктного управління [14]. Проте аналіз і систематизація наукових праць у сфері управління проєктами переконує, що ця проблематика досліджується в основному в публікаціях з інженерних чи комп'ютерних технологій. Дослідження еволюції методології управління проєктами свідчить про певний інтерес дослідників щодо взаємозв'язку між теоріями операційної досконалості, їх підходами, методами й інструментами (наприклад, Lean, Agile й Six Sigma) і методами проєктного менеджменту [15]. Такі дослідження збагачують нагромаджені знання, створюють умови для зменшення ресурсомісткості проєктів, забезпечення їх екологічності, соціальної значущості, що додає цінності у рамках організаційної культури й культури виконання проєктів, заохочують команди організацій працювати разом більш прозоро й спільно.

Існуючі методології управління проєктами, що, як правило, пов'язані з розробленням програмного забезпечення, традиційно поділяють на дві групи: (1) традиційна (Waterfall-каскадна, водоспадна), розробником якої є Уінстон Вокер Ройс (1970 р.); (2) гнучка (Agile - адаптивна, 2001 р., Фаулер М.) [16]. Вони ґрунтовно висвітлені у науковій літературі й поширені серед практиків.

Коротко схарактеризуємо основні підходи до управління проєктами, які найчастіше використовуються для розроблення програмного забезпечення з метою визначення їх потенціалу для залучення в управлінні креативними проєктами у сучасних умовах: Scrum (є надійним інструментом для проєктів із чітко визначеними пріоритетами, сформульованими вимогами, де проєктні команди є досвідченими, дисциплінованими й мотивованими); Critical Path Method (метод критичного шляху) добре підходить для динамічних проєктів у альтернативних сферах діяльності (поза розробленням програмного забезпечення); Critical Chain Project Management (методологія критичного ланцюга) заснована на теорії обмежень, використовує ідею формування буферів (часу, ресурсів) із метою удосконаленого управління тривалістю проєктних завдань й ув'язування використовуваних ресурсів; Lean (методологія ощадливості, метою якої є досягнення максимальної цінності для клієнта шляхом мінімізації втрат і безперервного поліпшення бізнес-процесів). Перевагами Six Sigma (шість сигм) є набір методологій та інструментів, що використовуються для вдосконалення бізнес-процесів, підвищення їх якості й ефективності. Feature Driven Development (функціонально-орієнтована технологія) поєднує ключові переваги гнучких методологій із методами, керованими моделями, які масштабуються до найбільших команд і проектів, а також спрямовані на розв'язання проблем. Сутність методології Dynamic Systems Development (метод розробки динамічних систем) полягає у тому, що розвиток підприємства розглядається як складний процес, який починається з виникнення креативної ідеї щодо створення нового продукту / послуги до розроблення проєкту з виробництва цього продукту / послуги й подальшої його реалізації на ринку. Тобто новий продукт є результатом багатьох децентралізованих і локальних взаємодій між усіма учасниками проєкту, які відбуваються у реальному часі. Є й інші проєктні методології, які детально опрацьовані як науковцями, так і професійними об'єднаннями проєктних менеджерів (наприклад, Міжнародна асоціація управління проєктами (IPMA)) та іншими професіоналами [17].

На наш погляд, для реалізації творчих проєктів, проєктів із «нечіткими» вимогами, у яких важливі планування, гнучкість, експеримент, заслуговують на увагу, насамперед:

- гібридні методології (як поєднання методологій Waterfall й Agile на різних рівнях) [18-20], що викликано умовами середовища функціонування сучасних підприємств (волатильність, невизначеність, складність і неоднозначність, які іноді називають світом VUCA) [21], пошуком механізмів їх постійної адаптації до динамічних змін. Це створює нові виклики для управління проєктами. Поступовий розвиток гібридних методів призводить до оптимізації результатів проєкту шляхом поєднання кількох методологій на різних рівнях;

- інтегрована система управління проєктами (Integrated Project Management (IPM)), що дає гарні результати у реалізації складних творчих проєктів з різноплановими командами й процесами, де задіяні ресурси з різних команд і відділів для їх організаційної взаємодії. Перевагами цієї «гібридної» моделі буде швидша й більш адаптивна реакція на зміну потреб клієнтів, краща комунікація команди, підвищення продуктивності інноваційних розробок та їх швидкий вихід на ринок. Ця концептуальна модель спрямована на створення матеріальних і нематеріальних вигод, забезпечення стратегічної або тактичної переваги організації;

- стійкі методи інтеграції проєктів (Projects integration Sustainable Methods (PRiSM)). Ця методологія розроблена Green Project Management (GPM) Global. В її основу покладено систему цінностей організації та принциповий підхід до управління портфоліо, програмами й проєктами з урахуванням вимог сталого розвитку [22-23];

- проєкти у контрольованих середовищах (PRINCE2, Projects in controlled environments). Це офіційна методологія управління проєктами, що використовується для роботи над державними проєктами у Великобританії та містить три базових компоненти: планування; управління змінами; управління якістю [24].

У сучасних умовах важливим є забезпечення подальшого розвитку теорії та практики проєктного управління через поєднання класичних і нових, гнучких методів для забезпечення реалізації цілей сталого розвитку в умовах цифровізації. Основними завданнями нової практико-орієнтованої методології має бути дотримання принципів сталого розвитку, що базується на системі суспільних цінностей, принципового підходу до ведення бізнесу, а також загальновизнаних обов'язків у сферах прав людини, праці, збереження навколишнього середовища й боротьби з корупцією.

У переважній більшості цифровізація управління проєктами досягається шляхом застосування, насамперед, ітеративних підходів, таких, як, наприклад, Agile, Six Sigma, Scrum, що використовуються переважно у якості допоміжного інструменту для керівника проєкту й команди проєкту в повсякденних операційних аспектах. Важливим для проєктного управління креативним потенціалом є розуміння інтелектуального ядра методологій і підходів та їх взаємозв'язків, а також можливостей пристосування та засвоєння нових методологій розроблення інформаційних систем у конкретних проєктах. водночас інформаційні системи (як складова системи управління проєктами) включають організаційно-технологічний комплекс методичних, технічних, програмних й інформаційних засобів.

В умовах цифровізації відбувається зміна способу й природи управління проєктами, створюються нові організаційні бізнес -моделі, залучаються нові технології реалізації проєктів, що вимагає від проєктних менеджерів розуміння, які саме технології та ітеративні підходи потрібно використовувати для цифровізації конкретної організації та конкретного проєкту. Відповідно розширюються сучасні практики традиційного (класичного) проєктного управління, з'являються нові практико-орієнтовані підходи проєктного управління з урахуванням вимог динамічного розвитку середовища, серед яких першість займає цифровізація управління проєктами, відкриті інновації та механізми їх просування, нові інструменти стратегічного управління та поєднання технологій стратегічного управління і управління проєктами; лідерство у надзвичайно нестабільних умовах [25-27]. Зрозуміло, що нагромаджений досвід із управління проєктами у сфері інформаційних технологій та розроблення необхідного програмного забезпечення може бути використаний у проєктному управлінні креативним потенціалом підприємств. До інших передумов цифровізації управління проєктами відносять гнучкість і адаптивність організацій.

Цифровізація управління задачами у сфері креативного менеджменту дозволяє планувати й контролювати будь-які проєкти, а також виконувати різнорівневі групи завдань професійно й вчасно, визначати точні прогнози щодо їх виконання та взаємозв'язку між ними, ефективно керувати ресурсами. У таблиці 1 представлено ключові аспекти цифровізації, що впливають на розвиток креативного потенціалу підприємства, а також мають бути враховані у формування системи вимог щодо забезпечення компетенцій співробітників, їх адаптації до сучасних викликів і змін у бізнес-середовищі.

Таблиця 1

Ключові аспекти цифровізації, що впливають на розвиток креативного потенціалу організації

Джерело: складено авторами за джерелами [23-27]

Із метою забезпечення практичної реалізації проєктно-орієнтованого підходу управління креативним потенціалом організації важливим є визначення на системній основі ключових компетенцій персоналу, ув'язаних із стратегічними цілями організації, що мають охоплювати як внутрішні цілі розвитку (індивідуальні, внутрішньо-організаційні, організаційні), так і вплив зовнішнього середовища (міжорганізаційний, регіональний, національний) (рис. 2).

Ця систематизація відображає важливі компетенції та результати навчання, необхідні для розвитку креативного потенціалу організацій та забезпечення її ефективної економічної діяльності. Ключовим критерієм оцінювання результативності інноваційних технологій та розвитку креативного потенціалу є створення знань.

Отже, здійснення реформування та розвитку креативного потенціалу підприємства на основі забезпечення ключових компетенцій співробітників поліпшує адаптацію організації до сучасних викликів і змін у бізнес - середовищі.