Інноваційність публічного аудиту в умовах модернізації публічного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційність публічного аудиту в умовах модернізації публічного управління

Обушна Наталія Іванівна доктор наук з державного управління, доцент, професор кафедри публічної політики Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ

Фундовний Данило Валерійович аспірант кафедри публічного управління та менеджменту організацій, Національний університет “Чернігівська політехніка”Ј¬ м. Чернігів

Анотація

У статті обґрунтовано актуальність наукових досліджень щодо формування інноваційних механізмів модернізації вітчизняної системи управління суспільством, серед яких визначальне місце відводиться становленню засад інституту публічного аудиту. Уточнено сутність поняття “публічний аудит”. Встановлено використання різних вихідних принципів до формулювання сутності та особливостей публічного аудиту в країнах Європейського Союзу (акцент робиться на принципах, правилах, стандартах аудиторських перевірок) та в Україні (пріоритет традиційно надається адміністративній інфраструктурі контролюючих інстанцій). Обгрунтовано, що публічний аудит в умовах чинної моделі державного фінансового контролю в Україні здійснюється як державний аудит публічного сектору, оскільки легітимність поняття “публічний аудит” у чинному законодавстві не підтверджена до цього часу. У зв'язку з цим розкрито діалектичний взаємозв'язок змістовної наповнюваності дефініції “публічний аудит” по трьом проєкціям, а саме у контексті: 1) формування публічно-аудиторських парадигмальних засад ДФК в Україні; 2) використання системно- функціонального підходу; 3) використання інституціонального підходу. У світлі розглянутих вище проєкцій охарактеризовано особливості інституційно-функціональної побудови системи державного фінансового контролю, а публічний аудит представлено як інноваційно-якісну модель державного фінансового контролю, теоретичним підґрунтям якої виступають засади концепції “Good Governance” та “Теорії комунікативної дії” Ю. Габермаса. За результатами проведеного аналізу доведено, що модернізація як практично суспільно-спрямовании процес має бути зорієнтована, в першу чергу, до системи публічного управління, через яку формується солідарність між суспільством та державою як системою відносин. Такий підхід допоміг розкрити дуалістичний аспект інноваційної цінності публічного аудиту в умовах модернізації публічного управління.

Ключові слова: аудит, модернізація, державний фінансовий контроль, публічний аудит, публічне управління.

Obushna Nataliia Ivanivna Doctor of Science in Public Administration, Associate Professor, Professor of the Department of Public Policy, Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service , Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv

Fundovny Danylo Valeriyovych Graduate student of the Department of Public Administration and Management of Organizations, National University “Chernihiv Polytechnic”, Chernihiv,

INNOVATIVENESS OF PUBLIC AUDIT IN THE CONDITIONS OF MODERNIZATION OF PUBLIC ADMINISTRATION

Abstract. The article substantiates the relevance of scientific research on the formation of innovative mechanisms for the modernization of the domestic system of public management, among which a decisive place is given to the formation of the foundations of the public audit institute. The essence of the concept of "public audit" has been clarified. The use of different basic principles for formulating the essence and features of public audit in the countries of the European Union (the emphasis is on the principles, rules, standards of audits) and in Ukraine (priority is traditionally given to the administrative infrastructure of controlling bodies) is established. It is justified that the public audit under the conditions of the current model of state financial control in Ukraine is carried out as a state audit of the public sector, since the legitimacy of the concept of “public audit” in the current legislation has not been confirmed until now. In this regard, the dialectical interrelationship of the meaningful content of the definition of “public audit” is revealed in three projections, namely in the context of: 1) the formation of public-auditing paradigmatic foundations of the DFC in Ukraine; 2) use of a system-functional approach; 3) use of an institutional approach. In the light of the projections discussed above, the peculiarities of the institutional and functional construction of the system of state financial control are characterized, and public audit is presented as an innovative and qualitative model of state financial control, the theoretical foundation of which is the principles of the concept of “Good Governance” and “Theory of communicative action” by Y. Habermas. Based on the results of the analysis, it is proven that modernization as a practically socially oriented process should be oriented, first of all, to the system of public management, through which solidarity between society and the state is formed as a system of relations. This approach helped reveal the dualistic aspect of the innovative value of public audit in the context of modernization of public administration.

Keywords: audit, modernization, state financial control, public audit, public management. аудит модернізація державний фінансовий контроль

Постановка проблеми

В умовах повоєнної відбудови України, за оцінками експертів, у нашій країні будуть відбуватися досить складні и суперечливі трансформаційні процеси, спрямовані на конструювання успішної демократичної держави та її інституцій, подальший динамічний і безперервний розвиток цінностей громадянського суспільства та збереження національних інтересів як самої країни, так і її громадян зокрема.

Тобто країну очікують кардинальні суспільні зміни, успіх реалізації яких критично залежатиме від ефективної взаємодії суспільства та влади, що, як правило, забезпечується створенням нових форм і механізмів впливу громадян на державно-управлінські процеси й відповідно їх участю в громадсько- політичному житті. Все це актуалізує доцільність наукових досліджень щодо формування та використання інноваційних механізмів модернізації вітчизняної системи управління суспільством, серед яких визначальне місце відводиться становленню засад інституту публічного аудиту (ЪаїЪ^^

Адже дослідження сучасних процесів управління суспільством засвідчує, що в багатьох країнах світу з розвинутими традиціями демократії та лібералізму інститут публічного аудиту виступає, з одного боку, - важливим атрибутом правової демократичної держави, з другого, - яскравим індикатором існування результативної й ефективної системи державного фінансового контролю (далі - ДФК), підзвітного громадськості, а, з третього, - свідченням високого рівня розвитку громадянського суспільства та його активної участі в процесі вироблення державної політики й контролю за її успішною реалізацією.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Разом із тим відзначимо, що теоретико-методологічним засадам публічного аудиту в світовій державно- управлінській практиці та споріднених науках присвячено чималу кількість праць. Найбільш ґрунтовно ця проблема розроблена в західноєвропейській науці (Р. Адамс, Дж. Барбер, Ж. Марку, П.Б. Шпан, А. Баріларі, Ф. Дефліз, Р. Додж, Дж. Мозер, М. Пауер, Р. Еліот, М. Фліндерс, Д. Флінт та ін.).

Критичний огляд вітчизняних наукових робіт щодо модернізації ДФК та розробки механізмів і концепцій аудиту публічного сектору в Україні засвідчує, що в науковому середовищі означені питання досліджуються ще досить фрагментарно. Найбільш значимими в цій сфері є розробки таких вітчизняних науковців, як: О. Александрович, І. Басанцова, О. Іваницької, О. Оболенського, І. Розпутенка (досліджують питання незалежного зовнішнього аудиту публічного сектору та окремі аспекти оцінювання ефективності діяльності суб'єктів державного управління); З. Варналія, П. Петренка, В. Симоненка, О. Шевчука (аналізують питання реформування ДФК в Україні в умовах євроінтеграційних процесів і висвітлюють механізми імплементації передового зарубіжного досвіду в систему зовнішнього ДФК України); Ф. Бутинця, О. Василик, Г. Дмитренка, Н. Дорош, І. Дрозд (висвітлюють питання побудови ефективної системи контролю, удосконалення методики проведення контрольних заходів); В. Невідомого, В. Пацкана, А. Хмелькова (піднімають питання модернізації Рахункової палати як вищої незалежної аудиторської інституції держави), О. Петрик, О. Редька, В. Рядської, О. Царенко, Н. Шалімової (здійснюють дослідження у напрямку методології та організації аудиторської діяльності); Л. Дікань, Ю. Слободяник (мають ґрунтовні напрацювання щодо питань методології державного аудиту в Україні); та ін.

Праці всіх вищезгаданих науковців є важливим внеском у розвиток теорії та практики публічного управління й ДФК. Разом із тим, аналіз наукової літератури засвідчив, що фундаментальні наукові розробки щодо утвердження парадигмальних засад публічного аудиту як інноваційного механізму модернізації системи публічного управління ще залишаються далекими від завершення.

Формулювання мети статті

З огляду на зазначене, головна ідея статті полягає в обґрунтуванні теоретико-практичних аспектів інноваційності публічного аудиту в умовах модернізації публічного управління.

Виклад основного матеріалу

В Україні, яка вже довгий час знаходиться в процесі руху до створення повноцінної демократичної суспільної організації, питання формування інституту публічного аудиту постає надзвичайно гостро та передбачає повне “викорінення” засад адміністративно-дисциплінарного контролю (“контроль заради дисципліни”) у напрямку впровадження парадигмальних засад модерної моделі ДФК - публічного аудиту (“контроль заради результативності й ефективності”) [1].

Водночас аналіз чинної нормативно-правової бази у сфері регулювання ДФК та вітчизняних наукових джерел з проблематики публічного аудиту засвідчує, що в Україні ще не сформовано єдиного понятійного апарату в цій сфері. Відповідно той “термінологічний хаос”Ј¬який панує в науковому понятійному просторі, пов'язаному із питаннями модернізації ДФК у контексті впровадження парадигми публічного аудиту, надзвичайно ускладнює вирішення багатьох важливих як теоретичних, так і практичних державних завдань.

Отже, визначення сутності поняття “публічний аудит” як наукової категорії - принципове завдання, що допоможе досягти більш чіткої самоідентифікації та змістовності відносин у сфері публічного аудиту в цілому.

З огляду на це, відзначимо, що “аудит” Т» категорія історична, що розвивається разом з еволюцією суспільства, систем державного управління, економічної системи загалом як складової ринкової економіки та притаманних їй суспільних відносин. Так, більшість історіографічних джерел підтверджують існування терміну аудит (з лат. audio означає він чує , “слухати”, “слухач” [2]) вже понад дві тисячі років.

На думку А. Загороднього, термін “аудит” походить від. англ. “audit” Т» має більше десяти значень: контроль, перевірка, ревізія, розслідування, відстеження, опитування, прослуховування, а так само релігійне поняття “страшний суд”. У значенні “офіційна перевірка рахунків” вперше зафіксовано в 1557 році [3, с. 39].

Водночас зауважимо, що значення термінологічних дискусій з приводу сутності та правил використання основних термінів у сфері публічного аудиту виходить далеко за межі простих етимологічних пошуків. Так, у “Політичних рекомендаціях щодо удосконалення зовнішнього аудиту місцевих бюджетів в Україні”, які підготовлено Директоратом з питань демократичних інститутів Генерального директорату з питань демократії та політичних справ у співробітництві з професорами П. Шпаном (Німеччина), Ж. Марку (Франція), Дж. Барбером (Великобританія), зафіксовано, що “є різні визначення аудиту, ширші чи вужчі, залежно від їх мети” [4, с. 3]:

-у ширшому сенсі, аудит - це оцінка організації, системи, проєкту, продукту, події чи особи на відповідність стандартам. Аудит може бути юридичним, фінансовим чи технічним, коли він стосується відповідно юридичних, фінансових чи технічних стандартів;

-у вужчому сенсі, аудит стосується фінансових звітів чи рахунків, або, більш загально, фінансового керівництва.

Згідно Стандартів INTOSAI (International Organization of Supreme Audit Institutions), “Audit (Аудит)” визначається як “…аналіз діяльності та дій органу для отримання впевненості, що вони виконуються відповідно до цілей, бюджету, правил і стандартів. Мета цього аналізу - виявлення на регулярній основі відхилень, які можуть вимагати коригуючих дій” [5, с. 32]. Тобто в міжнародних стандартах термін “аудит” покриває ту сферу, яку в національній практиці ДФК прийнято означати поняттями як “контроль” (насамперед “державний фінансовий контроль”), так і “аудит” (зокрема “державний фінансовий аудит”).

В англомовному оригіналі Лімської декларації основним терміном також залишається “audit” (або “auditing” як процес проведення аудиту і, який перекладається також як “аудит”). У самій Декларації термін “аудит” використовується в різних контекстах і співвідноситься з такими поняттями як “публічний сектор” (“public sector”)Ј¬“публічний фінансовий менеджмент” (public financial management), “публічні фінанси” (public finance), “публічні фонди / кошти” (public funds), “органи публічної влади” (public authorities, public administration, public body) або у значенні “органи державної виконавчої влади та їх похідні” (government auditing) [6]. Разом з тим, у міжнародній практиці поняття “аудит у публічному секторі/публічний аудит” (“audit in public sector/ public audit”)Ј¬“аудит публічних коштів” (“audit of public funds”)Ј¬“аудит публічних фінансів” (“audit of public finance”) використовуються як синоніми.

Загалом у країнах ЄС аудит публічного сектора розглядається:

-з одного боку, як складова належного урядування, що забезпечує законодавчі та наглядові органи, які здійснюють публічне управління, і широку громадськість незалежною та об'єктивною інформацією щодо нагляду і виконання державноі/урядової політики, програм або операцій;

-з другого боку, як “систематичний процес об'єктивного отримання й оцінювання доказів, необхідних для обґрунтування висновків щодо відповідності наявної інформації до встановлених критеріїв” [7].

Спільною метою органів, що займаються внутрішнім та зовнішнім аудитом, є сприяння належному урядуванню шляхом забезпечення прозорості та відкритості (англ. transparency) та підзвітності (англ. accountability) у процесі використання публічних ресурсів, а також через забезпечення ефективності, результативності та економічності державного управління [5, р. 1]. Тобто публічний аудит зорієнтований на результат, передбачає чітку прив'язку до функцій та стандартів контрольної діяльності, порівняно з їхньою інституційною належністю, та спрямований на впровадження принципів підзвітності (англ. eublic accountability), яка наразі перетворюється на “суперконцепцію (Uber-concept) XXI ст.”., що обумовлює й зростання відповідальності органів контролю перед суспільством [7].

Загалом студіювання науково-теоретичних підходів до розуміння феномену “публічний аудит”Ј¬що представлені в сучасному українському та зарубіжному науковому дискурсі, виявило використання абсолютно різних вихідних принципів до формулювання сутності та особливостей публічного аудиту в країнах ЄС (акцент робиться на принципах, правилах, стандартах аудиторських перевірок) та в Україні (пріоритет традиційно надається адміністративній інфраструктурі контролюючих інстанцій) (табл. 1).

Порівняння підходів до формулювання сутності публічного/ державного аудиту в країнах ЄС (згідно вимог INTOSAI) та в Україні*

Таблиця 1

*Джерело: [8]

Зокрема, можемо констатувати, що публічний аудит в умовах чинної моделі ДФК в Україні здійснюється як державний аудит публічного сектору, оскільки легітимність поняття “публічний аудит” у чинному законодавстві не підтверджена до цього часу. У зв'язку з цим діалектичний взаємозв'язок змістовної наповнюваності дефініції “публічний аудит”, на нашу думку, може бути представлений у трьох проекціях, а саме в контекстіЈє

1) формування публічно-аудиторських парадигмальних засад ДФК в

Україні:публічний аудит - якісно-інноваційна модель ДФК, яка сприяє

належному врядуванню шляхом забезпечення прозорості та відкритості (англ. transparency) й підзвітності (англ. accountability) діяльності у публічному секторі, а також через вироблення рекомендацій щодо модернізації публічного управління;

2) використання системно-функціонального підходу: публічний аудит - система зовнішнього незалежного аудиту, що забезпечує процес об'єктивної оцінки економічності, результативності та ефективності управління в публічному секторі та реалізації урядових політик, програм чи заходів, а також правильності звітності, у відповідності із чинними законами та положеннями;

3) використання інституціонального підходу: публічний аудит - комплекс формальних та неформальних правил (законів, норм, стандартів, концепцій та ін.), що відображають нормативно-ціннісні характеристики громадянського суспільства та уніфікують зміст публічного аудиту, та механізмів, що регулюють їх дію на практиці.

Використання різних сформованих підходів до трактування сутності терміна“публічний аудит”дозволяє йогозмістовну наповнюваність

диференціювати в таких напрямах, як: якісно-інноваційна модель ДФК; напрям наукових і спеціальних досліджень у публічному управлінні; цілісна системазовнішнього незалежногоаудиту;нова функція публічного

управління; вид практичної діяльності; діагностично-інформаційний механізм у системі публічного управління; інститут громадянського суспільства.

Усвітлі розглянутихвищепроєкцій,доцільно зупинитися на

особливостях інституційно-функціональної побудови системи ДФК як цілісноїсистеми державних(абопублічних) інституцій, пов'язаних

функціями, повноваженнями та інституційними зв'язками, що забезпечують цілеорієнтований управлінський вплив у сфері контролю за формуванням, розподілом, перерозподілом та використанням державних (або публічних коштів) та управлінням державним (або публічним) майном. На цій підставі у світовій практиці можна виокремити два, з одного боку - самостійних, а з іншого - комплементарних підходи до інституційно-функціональної побудови системи ДФК:

1) адміністративно-бюрократичний підхід: орієнтований на інституції; представлений переважно внутрішнім контролем, який здійснюється адміністративними інституціями, що уповноважені керівництвом держави;

керується власними стандартами контрольної діяльності в інтересах керівництва держави; характеризується обмеженою участю громадськості в управлінні суспільними ресурсами, тому характерний країнам із розвиненою бюрократичною системою (колишній СРСР і постсоціалістичні країни світу);

2) публічно-аудиторськийпідхід:орієнтований на функції;

представлений переважно зовнішнім незалежним контролем по відношенню до органів публічної влади, який здійснюється від імені парламенту як незалежного представника публічних інтересів громадянського суспільства; характеризується визнанням пріоритету функцій та стандартів контрольної діяльності, порівняно з їхньою інституційною належністю; здійснюється на основі застосування єдиних аудиторських стандартів і процедур до всіх господарських суб'єктів, що використовують публічні кошти; передбачає можливість залучення до контрольно-ревізійної діяльності незалежних недержавних аудиторських інституцій; характеризується широкою участю громадськості в управлінні суспільними ресурсами, тому характерний країнам світу з розвиненими традиціями демократії та лібералізму.

У даному контексті важливо також відзначити взаємозв'язок моделей ДФК (адміністративно-бюрократичний фінансовий контроль, публічний фінансовий контроль (державний аудит), публічний аудит (аудит публічного сектору)) із описаними вище підходами до його інституційно-функціональної побудови. Очевидно, що адміністративно-бюрократичний підхід до інтитуційно-функціональної побудови ДФК, як правило, притаманний засадам адміністративно-бюрократичної моделі ДФК. У свою чергу, публічно- аудиторський підхід до інституційно-функціональної побудови ДФК відповідає вимогам публічного фінансового контролю та моделі аудиту публічного сектору, де публічні адміністративні установи позбавлені монопольного права на здійснення контролю. Водночас, мають місце й певні виключення із правил, на кшталт, створеного в СРСР народного контролю, який де-юре був вибудований на поєднанні державної та громадської ініціатив, а де-факто був ширмою для зміцнення тотальної системи партійного контролю, оскільки ідея справжнього народного контролю стала інструментом в адміністративно-бюрократичних інтригах партійного керівництва.

З огляду на викладене вище, серед характерних ознак сучасного результативно-орієнтованого етапу, який відзначається активним розвитком публічного аудиту на національному та наднаціональному рівнях, можна констатувати такі:

а)посилення контролю громадянського суспільства за діяльністю органів публічної влади;

б)зростання ролі підзвітності як управлінського феномену та перетворення підзвітності на “суперконцепцію XXI ст.”Ј»

в)утвердження такої інституціональної форми ДФК як незалежний від органів виконавчої влади зовнішній аудит у поєднанні з урядовим внутрішнім фінансовим контролем (за умови чітко визначеної пріоритетності зовнішнього аудиту);

г)здійснення поступового переходу від державного аудиту до нової моделі ДФК - аудиту публічного сектору;

д)основною формою публічного аудиту є аудит ефективності;

е)поширення діалогу держави й суспільства;

ж)розробка та удосконалення професійною аудиторською спільнотою національних і міжнародних стандартів та методик щодо здійснення аудиту публічного сектору, а також їх імплементація в практику публічного аудиту країн-членів INTOSAI ін. [8].

Важливо наголосити, що за Стандартами INTOSAI публічному аудиту притаманні як комунікативні, так і адміністративні функції. Адже, так звана “дисциплінарна” складова публічного аудиту повністю не може зникнути, оскільки цей аудит не є видом/формою ДФК (як то передбачено вітчизняними законодавчо-нормативними актами), а виступає інноваційно-якісною моделлю ДФК, теоретичним підґрунтям якої можна вважати засади концепції “Good Governance” та “Теорії комунікативної дії” Ю. Габермаса.

В означеному контексті, нагадаємо, що модерна зміна парадигмальних установок у системі публічного управління, яка відбулася, передбачала, що “адміністрування” (administration) або “управління / уряд” (Government - урядове управління) перестає бути ключовим аспектом діяльності держави, замість нього особливого значення набуває “урядування” (Governance - публічне (суспільне) управління) процесами організації взаємодії між державою та суспільством щодо задоволення суспільних інтересів.

Головна ідея концепції “Good Governance” полягає в такому: пріоритетним завданням державного управління має стати не досягнення наперед визначеного результату (що є характерним для вітчизняної практики), а створення прозорого демократичного механізму прийняття рішень, заснованого на рівній участі органів влади і представників організованої громадськості, тобто інститутів громадянського суспільства. Передбачається, що такий механізм державного управління забезпечить найкращі з погляду суспільства результати, навіть якщо заздалегідь їх важко було передбачити [9].

Таким чином, концепція “Good Governance” виступає найбільш евристичною моделлю публічного управління, яка природно орієнтована на взаємодію державних і суспільних інститутів у процесі вироблення та реалізації прозорих управлінських рішень за широкої участі громадян. Відповідно теоретичним підґрунтям нової моделі управління можна вважати фундаментальне дослідження німецького філософа Ю. Габермаса “Теорія комунікативної дії” [10] (поч. 80-х рр. ХХ ст.), у рамках якого науковець розвиває концепцію під назвою “Деліберативна модель демократії”. В її основу закладено переконання, що людина здатна перейти від ролі “клієнта” до громадянина держави, вона готова до компромісу й навіть відмови від своїх уподобань, якщо останні є перешкодою для компромісу. Тобто деліберативна демократія, за Ю. Габермасом, - це демократія раціонального дискурсу, обговорення, аргументації, компромісів [10].

Враховуючи викладене, відзначимо, що в розвинутих країнах світу однією із ключових умов забезпечення успіху модернізації публічного управління виступає запровадження реальних демократичних механізмів підзвітності органів публічної влади суспільству, пов'язаних, насамперед, зі становленням та розвитком публічного аудиту як нової інноваційно-якісної моделі ДФК.

В Україні до цього часу поняття “державний фінансовий контроль” використовується одночасно як щодо зовнішнього, так і відносно внутрішнього ДФК. Пояснюється це тим, що у вітчизняній системі ДФК протягом тривалого проміжку часу головним залишався все-таки адміністративно-бюрократичний підхід до її інституційно-функціональної побудови.

Проте, зарубіжна практика доводить, що зовнішній ДФК не може підпорядковуватись органам виконавчої влади, адже це є прямим порушенням принципів незалежності та об'єктивності. Тому, враховуючи наявність західноєвропейського та традиційного/вітчизняного контекстів сутності поняття “державний фінансовий контроль”, слід відзначити, що розробка підходу, в якому б досить гармонійно поєднувалися всі сучасні характеристики цього публічно-управлінського феномену, є справою досить складною та дискусійною.

У свою чергу, як вже відзначалося вище, Стандарти INTOSAI розглядають публічний аудит як складову належного урядування. Тобто досвід демократичних країн доводить, що відкритість, прозорість, підзвітність органів публічної влади суспільству виступають для влади одним із ефективних засобів отримання кредиту довіри громадян. Все це обумовлює той факт, що для більшості розвинутих країн світу давно притаманні такі тенденції:

-посилення контролю громадянського суспільства за діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування;

-підзвітність і відповідальність органів контролю перед суспільством;

- забезпечення незалежності органів контролю публічних фінансів та інших сфер діяльності органів публічної влади тощо.

Відповідно у розвинених країнах світу публічний аудит, з одного боку, вже досить успішно забезпечує формування компромісних інтересів і цілей суб'єктів громадянського суспільства, а з іншого - виконує функції специфічного “томографа”Ј¬оскільки досліджує певну сферу діяльності, фіксує суперечності / проблеми у сфері управління публічними ресурсами, надає інформацію про отримані результати суспільству і на цій основі розробляє заходи і способи щодо усунення виявлених суперечностей/ проблем. Об'єднуючи в собі теоретичні та практичні аспекти державного, громадського та інших видів незалежного аудиту, публічний аудит набуває синергетичних якостей, що сприяють забезпеченню законності, економічності, результативності й ефективності управління в рамках публічного сектору.

З огляду на викладене вище, зауважимо на дуалістичну інноваційну цінність публічного аудиту в умовах модернізації публічного управління (рис. 1), адже:

-з одного боку, публічний аудит - абсолютно самостійна, нова модель здійснення ДФК, що формується лише в умовах модернізації публічного управління (є його похідною), яке виступає інфраструктурним середовищем її функціонування та розвитку;

-з другого боку, публічний аудит - дієвий стимулюючий механізм модернізації самого публічного управління, який має законодавчо закріплену суспільно вагому мету та похідні від неї свої державно-управлінські механізми.

Рис. 1. Дуалістичний аспект інноваційної цінності публічного аудиту в умовах модернізації публічного управління

Висновки

Таким чином, вважаємо, що публічний аудит, з одного боку, здатний визначати (або сприяти визначенню) конфлікти інтересів у суспільстві, а з іншого - може стати спонукаючим фактором прийняття рішень для розв'язання проблем та стратегічних рішень щодо розв'язання суперечностей (конфліктів інтересів) між суб'єктами публічного сектору. Останнє означає, що публічний аудит може стати джерелом вироблення стратегій з усунення конфліктів інтересів в економічній, соціальній та ін. сферах. У свою чергу стратегія визначає цілі, функції, структуру (відносини між суб'єктами публічної сфери) системи публічного управління загалом. Отже, публічний аудит виходить на проблеми модернізації системи публічного управління в цілому та на механізми публічного управління у тому числі.

Водночас для України інститут публічного аудиту залишається ще відносно новим, тому його основні теоретичні засади знаходяться у фокусі серйозних наукових дискусій. Все це обумовлює практичну значимість дослідження проблематики публічного аудиту в Україні, насамперед, в умовах повоєнної відбудови економіки країни, зокрема питань пошуку, розроблення та впровадження ефективних механізмів формування та розвитку повноцінного інституту публічного аудиту, що й визначає перспективи наших подальших наукових досліджень.

Література:

1. Обушна Н.І. Інституціональні аспекти розвитку публічного аудиту в умовах модернізації публічного управління в Україні: проблеми теорії та практики. Київ : Вид-во “Каравелла”Ј¬2017. 470 с.

2. Слободяник Ю. Б. Формування системи державного аудиту в Україні : монографія. Суми : ФОП Наталуха А.С., 2014. 321 с.

3. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Фінансово-економічний словник. Львів : Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2005. 714 с.

4. Політичні рекомендації щодо удосконалення зовнішнього аудиту місцевих бюджетів в Україні. Страсбург, 14 березня 2011. URL : www.slg-coe.org.ua/.../Рекомендації- РЄ-щодо-удосконалення (дата звернення: 15.07.2023).

5. INTOSAI GOV 9150. Coordination and Cooperation between SAI send Internal Auditors in the Public sector: Approved at XXth Congress of INTOSAI, Johannesburg 2010. 11 p. URL : http://www.issai.org/media/ 13353/intosai_gov_9150_e.pdf (дата звернення: 15.07.2023).

6. Lima Declaration Of Guidelines On Audition Precepts / International Organization of Supreme Audit Institutions (INTOSAI) [сайт]. URL : http://www.intosai.org/documents/ intosai/ general/declarations-of-lima-and-mexico/ lima-declaration.html (дата звернення: 16.07.2023).

7. Bovens Ed. By Mark, Goodin Robert E., and Schillemans Thomas. The Oxford Handbook Public Accountability. Oxford : Oxford University Press, 2014. 736 p. URL: http://fdslive.oup.com/ www.oup.com/academic/pdf/13/9780199641253_chapter1.pdf (дата звернення: 18.07.2023).

8. Обушна Н.І. Публічний аудит: поняття та сутність. Де^ржавне управління та місцеве самоврядування^: зб. наук. пр. ДРІДУНАДУ. 2016. Вип.4 (31). С. 21-29.

9. Корженко В.В., Нікітін В.В. Методологічні та евристичні інтенції сучасної концепції Governance. Державне будівництво. 2007. № 1. URL : http://kbuapa.kharkov.ua/e- book/doc/1/01.pdf. (дата звернення: 18.07.2023).

10. Habermas J. Theorie des kommunikativen Handels. B. I-II. Frankfurt, 1981. 524 s.

References:

1. Obushna, N.I. (2017). Instytutsionalni aspekty rozvytku publichnoho audytu v umovakh modernizatsii publichnoho upravlinnia v Ukraini: problemy teorii ta praktyky [Institutional aspects of the development of public audit in the conditions of modernization of public administration in Ukraine: problems of theory and practice]. Kyiv : Vyd-vo “Karavella”Ј¬[in Ukrainian].

2. Slobodianyk, Yu+В. (2014). Formuvannia systemy derzhavnoho audytu v Ukraini [Formation of the state audit system in Ukraine]. Sumy : FOP Natalukha A.S., [in Ukrainian].

3. Zahorodnii, A.H., & Vozniuk, H.L. (2005). Finansovo-ekonomichnyi slovnyk [Financial and economic dictionary]. Lviv : Vyd-vo Nats. un-tu “Lvivska politekhnika”Ј¬[in Ukrainian].

4. Politychni rekomendatsii shchodo udoskonalennia zovnishnoho audytu mistsevykh biudzhetiv v Ukraini [Political recommendations on improving the external audit of local budgets in Ukraine]. Strasburh. Retrieved from URL : www.slg-coe.org.ua/.../Рекомендації-РЄ-щодо- удосконалення [in Ukrainian].

5. INTOSAI GOV 9150. (2010). Coordination and Cooperation between SAI send Internal Auditors in the Public sector: Approved at XXth Congress of INTOSAI, Johannesburg. Retrieved from URL : http://www.issai.org/media/ 13353/intosai_gov_9150_e.pdf.

6. Lima Declaration Of Guidelines On Audition Precepts. (1977). Retrieved from URL : http://www.intosai.org/documents/ intosai/general/ declarations-of-lima-and-mexico/ lima- declaration.html.

7. Bovens, Ed. By Mark, Goodin, Robert E., & Schillemans, Thomas. (2014). The Oxford Handbook Public Accountability. Oxford : Oxford University Press. Retrieved from URL: http://fdslive.oup.com/www.oup.com/academic/pdf/13/9780199641253_chapter1.pdf

8. Obushna, N.I. (2016). Publichnyi audyt: poniattia ta sutnist [Public audit: concept and essence]. Derzhavne upravlinnia ta mistseve samo-vriadu^vannia - State administration and local self-government, 4 (31), 21-29 [in Ukrainian].

9. Korzhenko, V.V., & Nikitin V.V. (2007). Metodolohichni ta evrystychni intentsii suchasnoi kontseptsii Governance [Methodological and heuristic intentions of the modern concept of Governance]. Derzhavne budivnytstvo - State construction, 1. Retrieved from URL : http://kbuapa.kharkov.ua/e-book/doc/1/01.pdf.

10. Habermas J. (1981). Theorie des kommunikativen Handels. B. I-II. Frankfurt.

Размещено на Allbest.ru