Сучасні підходи до розуміння сутності управління соціокультурною діяльністю у науковій літературі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні підходи до розуміння сутності управління соціокультурною діяльністю у науковій літературі

Вичівський Павло Павлович кандидат історичних наук, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ

Маланюк Тарас Зіновійович кандидат педагогічних наук, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ

Орлова Віра Василівна кандидат економічних наук, доцент, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ

Дричак Станіслав Васильович завідувач навчально-виробничої лабораторії рекламно-інформаційної діяльності, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ

Анотація

У статті зазначається, що в останні роки все вагомішу роль у всіх сферах життя України починає відігравати соціокультурна діяльність, яка перетворюється у феномен загального розвитку цивілізації, та основного засобу досягнення порозуміння у відносинах між різними культурами та народами. Тобто, управління соціокультурною діяльністю - це процес активного залучення людини до культури, що здійснюється не тільки соціальними інститутами, а в першу чергу суспільством. Підкреслюється, що проблема соціокультурної діяльності входить у сферу зацікавлень різних науковців, більшість з яких стверджують, що соціокультурна діяльність - це окрема сфера соціальної діяльності, орієнтована на залучення людини до культури". З числа українських дослідників, які займаються вивченням питання соціокультурної діяльності, необхідно відзначити Н. Кочубей, Д. Малкова, І. Лисакову, І. Червінську, Я. Никорака, В.Ю. Степанова, Т. Спіріну, М. Гавриленка, І. Сидір, О. Оленіну та багатьох інших. Для більшості науковців характерним є твердження, що сучасна соціокультурна діяльність відзначається значною різноманітністю форм, методів і засобів організації, які направлені на залучення людини до культури. Головна мета даного дослідження полягає в аналізі наявних напрацювань сучасних вітчизняних дослідників які висвітлюють питання соціокультурної діяльності. У процесі вирішення вказаної мети використовувалися наступні методи дослідження: історіографічного аналізу та історіографічного синтезу, критики історіографічних джерел, а також порівняльний, ретроспективний, методи історіографічного описування, типологізації, класифікації та періодизації, а також інші методи і засоби історіографічних досліджень. Новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснений аналіз різних підходів українських дослідників до проблеми вивчення соціокультурної діяльності. Матеріали статті можна використати у підготовці як підручників, так і інших статей які будуть розглядати питання соціокультурної діяльності, а також для підготовки висококваліфікованих фахівців за спеціальність "менеджмент соціокультурної діяльності".

Ключові слова: соціокультурна діяльність, культура, соціокультурна анімація, соціокультурна складова, міжкультурна взаємодія, культурна традиція, культурні чинники. управління соціокультурний суспільство

Vychivskyi Pavlo Pavlovych Candidate of Historical Sciences, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk

Malanyuk Taras Zinoviyovych Candidate of Pedagogical Sciences, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk

Orlova Vira Vasylivna Candidate of Economic Sciences, associate professor, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Kolomyia

Drichak Stanislav Vasyliovych Head of the educational production advertising and information laboratory, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk,

MODERN APPROACHES TO UNDERSTANDING THE ESSENCE OF SOCIO-CULTURAL ACTIVITIES IN SCIENTIFIC LITERATURE

The article notes that in recent years, socio-cultural activity has begun to play an increasingly important role in all spheres of life in Ukraine, which is turning into a phenomenon of the general development of civilization, and the main means of achieving understanding in relations between different cultures and peoples. That is, the management of socio-cultural activities is a process of active involvement of a person in culture, which is carried out not only by social institutions, but primarily by society. It is emphasized that the problem of sociocultural activity is in the sphere of interest of various scientists, most of whom claim that socio-cultural activity is a separate sphere of social activity focused on attracting people to culture.". Among the Ukrainian researchers studying socio-cultural activity, it is necessary to note N. Kochubey, D. Malkov, I. Lysakova, I. Chervinska, Ya. Nikorak, V. Stepanova, T. Spirin, M. Gavrylenko, I. Sydir, O. Olenina and many others. For most scientists, the statement that modern socio-cultural activity is characterized by a significant variety of forms, methods and means of organization aimed at attracting people to culture is characteristic. The main purpose of this study is to analyze the existing works of modern domestic researchers who highlight the issues of socio-cultural activities. In the process of solving the specified goal, the following research methods were used: historiographic analysis and historiographic synthesis, criticism of historiographic sources, as well as comparative, retrospective, methods of historiographic description, typology, classification and periodization, as well as other methods and means of historiographic research. The novelty of the research lies in the fact that for the first time, Ukrainian researchers' different approaches to studying socio-cultural activity has been analysed. The materials of the article can be used in the preparation of both textbooks and other articles that will consider the issues of socio-cultural activities, as well as for the training of highly qualified specialists in the specialty "management of socio-cultural activities".

Keywords: sociocultural activity, culture, sociocultural animation, sociocultural component, intercultural interaction, cultural tradition, cultural factors.

Постановка проблеми. За останні декілька років, в умовах військової агресії рф проти нашої держави, а також соціально-економічної кризи, все більшу роль у історичному, духовному, економічному та політичному житті України починає відігравати соціокультурна діяльність. Вона перетворюється у своєрідний феномен загального розвитку цивілізації, та основного засобу досягнення примирення, порозуміння та толерантності у взаємовідносинах між різними культурами та етнічними спільнотами.

Більшістю вітчизняних науковців поняття соціокультурна діяльність розглядається в двох площинах - "соціальна робота" і "культурна діяльність". Тобто, соціокультурна діяльність - це своєрідний процес активного залучення людини до культури, що здійснюється не тільки соціальними інститутами, а в основному суспільством. У більш широкому розумінні соціокультурна діяльність - це своєрідна система певних дій, які відображають завдання соціальної політики держави в галузі дозвілля і культури, визначає не тільки шляхи, але й методи їх реалізації, а також являється керованим соціальними інститутами і суспільством процесом залучення людини до культури.

У цих умовах соціокультурна діяльність повинна стимулювати як культурний розвиток, так і економіку, зміцнити і посилити демократичні процеси в Україні та курс на євроінтеграцію. У цьому контексті особливо вагомого значення набуває процес висвітлення сучасних підходів до розуміння сутності соціокультурної діяльності у науковій літературі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема соціокультурної діяльності у сучасній вітчизняній науковій літературі вивчалася у дослідженнях Н. Кочубея[5], І. Лисакової [6], Д. Малков[7], І. Червінської та Я. Никорака [15], В. Степанова [13], Т. Спіріної [12], М. Гавриленко [1], та ряду інших як вітчизняних так і закордонних дослідників, які в першу чергу розглядають питання функціонування різноманітних технологій в професійній діяльності менеджера соціокультурної діяльності.

Мета статті - аналіз наявних напрацювань сучасних вітчизняних дослідників які висвітлюють питання соціокультурної діяльності.

Виклад основного матеріалу. Проблема соціокультурної діяльності у широкому розумінні входить у сферу зацікавлень багатьох наук, зокрема, культурології яка її розглядає як "специфічну людську діяльність з метою формування окремої особистості і суспільства загалом, в більш вузькому значенні, соціокультурна діяльність - це окрема сфера соціальної діяльності, орієнтована на залучення людини до культури" [2, с. 80].

З числа українських дослідників, які займаються вивченням питання соціокультурної діяльності, в першу чергу необхідно відзначити Н.В. Кочубей, яка однією з перших на теренах України підготувала навчальний посібник соціокультурна діяльність [5]. У даному дослідженні авторка прагне розкрити суть і значення соціокультурної діяльності як певного результату особистого вибору в свій вільний дозвіллєвий час. Н. Кочубей ґрунтовно аналізує теоретичні засади та сучасний досвід практичної реалізації соціокультурної діяльності у нових суспільно-політичних умовах, специфіку її використання у сімейному та окремо дитячому дозвіллі. Дослідниця підкреслює, що тривалість і соціальна значущість вільного часу постійно зростає, а це закономірно призводить і до зростання важливості менеджменту соціокультурної діяльності. В той же час, сутність та зміст соціокультурної діяльності ґрунтується на активному функціонуванні індивідуума в окремо взятому суспільстві (середовищі), процесі формування її соціального (соціально-культурного) статусу, в активному залученні до соціально- культурних процесів.

Слід відзначити, що проблема соціокультурної діяльності у сучасній вітчизняній науковій літературі, в основному розглядається в контексті педагогічних та культурологічних досліджень. В зв'язку з цим, необхідно відзначити статтю Д.Ю. Малкова "Технології забезпечення соціокультурного дозвілля молоді" [7], у якій автор підкреслює, що сучасна соціокультурна діяльність характеризується якісно новим рівнем розвитку можливостей використання різноманітних форм дозвілля, які в першу чергу, спрямовується на розвиток особистості за допомогою різних видів творчої діяльності та міжособистісного спілкування. Д.Ю. Малков у дослідженні відзначає особливо вагоме значення соціокультурної діяльності у процесі соціалізації молоді, робить спробу висвітлити технології та механізми забезпечення соціокультурного дозвілля молоді.

Питання пов'язані із сучасними технологіями соціокультурної діяльності знайшли своє відображення у наукових розвідках І. Лисакової. Зокрема, у статті "Технології соціокультурної діяльності в професійній підготовці майбутніх учителів мистецьких дисциплін" [6], дослідниця стверджує, що соціокультурна діяльність є тією сферою, у якій використовуються найновіші управлінські та організаційні технології. А тому сучасний педагог повинен розуміти особливості розвитку соціокультурного простору, а також володіти професійними якостями успішного керівника, організатора соціокультурного простору навколо себе. Таке культурне середовище забезпечує хороші умови культурного розвитку особистості. І. Лисакова наголошує, що соціокультурна діяльність вітчизняних закладів культури і дозвілля, має змогу цілеспрямовано впливати на процес культурного розвитку особистості. Потреби індивідуума в соціокультурних послугах є фундаментальною основою становлення внутрішнього світу людини, що в подальшому стане визначальною рисою як певної соціальної групи, так і суспільства загалом. Водночас, потреби людини в соціокультурних послугах пропорційно залежать від загального культурного та морального рівня розвитку окремого суспільства. Це в кінцевому результаті призводить до того, що соціокультурне середовище є визначальною умовою у процесі розвитку особистості.

Соціокультурні технології, на переконання І. Лисакової, засновані на поєднанні репродуктивних і творчих елементів. Культурна складова в них вказує на конкретні межі виду діяльності: культурну складову методів, за допомогою яких особистість реалізує свій культурний, мистецький потенціал. Соціальна складова цих технологій передбачає різноманітні форми взаємодії індивідуумів між собою та із зовнішнім середовищем. Таким чином, соціокультурні технологи - це "... системи послідовних алгоритмічних організаційно-управлінських дій, функціонування особистісних, інструментальних та методологічних засобів, скерованих на досягнення запланованих результатів" [8, с. 13].

Не менш цікавою, на наш погляд, є стаття "Соціокультурна складова модернізації підготовки майбутнього вчителя до професійної діяльності", у якій І. Червінська та Я. Никорак [15], стверджують, що соціокультурна складова є визначальною у процесі модернізації чи то країни загалом, чи окремих її елементів - освіти, економіки. Саме соціокультурна діяльність дозволяє одночасно здійснювати оновлення різноманітних сфер суспільства, і що важливо найбільш ефективно і водночас найменш болісно, оскільки має змогу враховувати різноманітні механізми соціальних змін (особливості менталітету, самосвідомість, історичну пам'ять, моральні постулати).

Соціокультурна діяльність як важливий елемент соціокультурного простору розглядається В.Ю. Степановим у статті "Соціокультурний простір сучасності" [13], де автор зауважує, що теоретичні аспекти соціокультурного простору взаємопов'язані з поняттями соціокультурна діяльність, "соціокультурний простір", "соціокультурна комунікація". В. Степанов підкреслює, що соціокультурний простір найкраще вивчати за допомогою системного підходу, який визначає, що уся соціокультурна діяльність реалізується в межах соціокультурного простору. Науковець приходить до висновку, що зі збільшенням кількості споживачів соціокультурних послуг, а також пошук нових інструментів соціокультурної діяльності, зумовлюють розвиток музеїв, бібліотек та театрів, еволюція яких, в свою чергу сприяє формуванню нових соціокультурних інститутів. Опираючись саме на системний підхід А.В. Соколов [11] сформулював найбільш переконливу і одночасно чітко структуровану концепцію, в якій соціокультурна діяльність розглядається "як культурна діяльність соціальних індивідуумів у процесі розвитку та обслуговування творчих здібностей. Тобто основна мета соціокультурної діяльності полягає у задоволенні та формуванні соціокультурних та індивідуально-культурних потреб.

В свою чергу, Т. Спіріна у науковій розвідці "Соціокультурна діяльність, як засіб формування життєвих цінностей молоді у вільний від навчання час" [12] підкреслює, що під терміном соціокультурна діяльність розуміється будь-яка діяльність, пов'язана в першу чергу, із стосунками між людьми, але результатом цієї діяльності є створення певних норм та цінностей, які становлять основу культури. Схожої думки дотримувався також Корсун І., який, ще у 1988 році написав, що "соціокультурна діяльність відноситься до окремого виду діяльності (життєдіяльності), яка у вільний час є сферою творчого вдосконалення і розвитку інтелектуально-духовних сил людини, і виступає головною передумовою культурного прогресу цілого суспільства" [4, с.4-5].

Т. Спіріна визначає соціокультурну діяльність, як якісно новий рівень використання індивідуумом своїх здібностей, що в кінцевому результаті призводить до створення нових цінностей (культурних) і спрямовується на особистісний розвиток людини через усвідомлення нею нової системи знань, цінностей, норм. Тобто, соціокультурну діяльність - це своєрідний "процес" який створює і підтримує стійку рівновагу між культурним і суспільним, адже постійні соціальні зміни призводять до дезорганізації життєдіяльності як окремої людини, так і цілого суспільства, зокрема і у вільний час. Отже, соціокультурна діяльність це певна сукупність художніх, науково- інтелектуальних, естетичних занять, де найбільш ефективно здійснюється процес формування і утвердження ціннісних орієнтацій. Т. Спіріна приходить до висновку, що соціокультурну діяльність слід умовно поділяти на три типи: рекреативну, культуро-споживацьку і творчу. Такий перехід від розваг до творчої активності призводить до формування більш складних соціокультурних відносин, формування кожною людиною своєрідних ціннісних орієнтацій, саморозвитку і творчості.

Цікаві аспекти, виокремленої нами, проблеми розуміння сутності соціокультурної діяльності, знайшли своє відображення у дослідженні М. Гавриленка "Соціокультурна анімація, як іноваційна технологія підвищення рівня соціального виховання студентської молоді в культурно- дозвіллєвій діяльності" [1]. Науковець підкреслює, що одним із найбільш інтенсивно розвиваючих напрямів соціокультурної діяльності є соціально- культурна анімація, яка передбачає активний культурно-розвиваючий відпочинок, творчу реабілітацію, соціально-психологічну консолідацію суспільства на основі ціннісних орієнтирів (цінностей культури). Соціокультурна діяльність - це особливий вид діяльності як цілого суспільства, так і окремих індивідів, який ґрунтується на новітніх технологіях (соціальних, психологічних, культуро творчих, педагогічних та ін.), які ставлять собі за мету подолання культурного та соціального відчуження.

В той же час, усвідомлення поняття соціокультурна діяльність неможливе без розуміння терміну "культурно-дозвіллєва діяльність" - яка сучасною вітчизняною наукою трактується як одна із важливих сфер соціально- культурної діяльності, де акумулюються всі накопичені суспільством культурні, духовні та матеріальні цінності, які за допомогою сучасних технологій реалізуються в процесі соціалізації суспільства (соціальної взаємодії). Більшість сучасних вчених "культурно-дозвіллєву діяльність" розглядають у декількох аспектах:

- як процес пізнання і освоєння людиною світу;

- як індивідуальний та колективний спосіб діяльності людей, в основі якого є багатостороння діяльність;

- як специфічну підсистему духовного та культурного життя суспільства, яка об'єднує всі соціальні інститути, які в свою чергу, забезпечують виробництво, збереження, поширення і споживання культурних надбань;

- як унікальну сферу життєдіяльності, яка розкриває специфічні умови формування як внутрішнього світу, так і всебічного розвитку індивідуума (особистості);

- як засіб відкриття і реалізації внутрішніх сил людини [1].

М. Гавриленко переконливо доводить, що соціокультурна діяльність є основою розвитку самосвідомості людини, в процесі якої індивідууми виробляють власні цінності та орієнтації, що в кінцевому результаті призводить до свідомого способу духовного життя. Не менш важливим є і той факт, що в організованому дозвіллі закладені соціальна та історична пам'ять, традиції культури, а тому це має фундаментальний вплив на всі сторони життя і діяльності сучасного суспільства: на політику, культуру, економіку, мораль та ін.

Соціокультурна діяльність як наукова проблема висвітлена також і у статті "Сучасні технології соціокультурної анімації" [10], у якій І.П. Сидор зазначає, що на сьогоднішній день анімація виступає якісно новим (інноваційним) видом соціокультурної діяльності як окремих індивідів, так і соціальних груп, головним завданням якого є подолання культурного та соціального відчуження за для усунення міжособистісної соціальної дезінтеграції людини, допомоги в творчій самореалізації. У вказаній науковій розвідці автор також розглядає "соціокультурний менеджмент", який на її переконання є окремим процес, якийщо поєднує як типові для загального менеджменту принципи, структуру, так і риси фінансового, інноваційного педагогічного та психологічного менеджментів. "Соціокультурний менеджмент" на думку дослідниці потрібно розглядати як "сукупність управлінських відносин та засобів управлінської діяльності" в соціально- культурній сфері, як особливий вид взаємодії між різними суспільствами та окремими індивідуумами - суб'єктами такої діяльності [10].

І.П. Сидір робить висновок, що сучасна соціокультурна діяльність характеризується значною різноманітністю форм, методів і засобів організації, які направлені на розвиток культурної політики, розробку та підтримку культурних та соціокультурних інновацій та проектів.

Надзвичайно важливою в контексті нашого дослідження є наукова публікація О.Ю. Оленіни "Концепція підготовки менеджерів соціокультурної діяльності в умовах формування суспільства знань" [9], у якій дослідниця робить спробу обґрунтувати концептуальні особливості підготовки менеджерів соціокультурної діяльності в умовах формування новітніх суспільства знань. Дослідниця переконує, що у сучасному суспільстві дедалі частіше змінюється роль культури, яка посідає вирішальне місце як в традиційному духовному так і у матеріальному виробництві. Саме тому, здатність до творчості, повинна домінувати в сучасну епоху і стати фундаментальною основою усіх цінностей.

Що ж стосується соціокультурної діяльності як об'єкта управління, то О. Оленіна акцентує увагу на певних особливостях, які пов'язані з тим, що "соціальне" наявне на рівні суб'єкта (особистості, соціальної групи, нації етносу і т. ін.), а "культурне" - на рівні діяльності цих суб'єктів (виробництва, збереження, споживання тощо). Дослідниця переконує, що у процесі соціокультурної діяльності суб'єкт постає не тільки творцем та носієм певних культурних цінностей, але і є основою їх реалізації в усіх сферах культурного життя (художнього, політичного, історичного). Отже, соціокультурна діяльність ґрунтується на здатності суб'єкта до творчості та інновацій, без яких неможливе створення нового культурного продукту. Таким чином, О.Ю. Оленіна приходить до висновку, що підготовка фахових менеджерів соціокультурної діяльності має вибудовуватися за схемою "розуміння - пізнавання - відтворення - застосування - творчість". В той же час, орієнтирами такої підготовки повинні бути "творчість" та "комунікація", тому що, сучасний менеджмент соціокультурної діяльності - це не просто менеджмент організацій, який займається управлінням і адмініструванням закладами сфери культури, а це, насамперед, "управління процесами та явищами, організація різноманітних подій, або креативний менеджмент" [9].

Висновки

Отже, проблема соціокультурної діяльності входить у сферу зацікавлень різних науковців, більшість з яких стверджують, що соціокультурна діяльність - це окрема сфера соціальної діяльності, орієнтована на залучення людини до культури". З числа українських дослідників, які займаються вивченням питання соціокультурної діяльності, необхідно відзначити Н. Кочубей, Д. Малкова, І. Лисакову, І. Червінську, Я. Никорака, В.Ю. Степанова, Т. Спіріну, М. Гавриленка, І. Сидір, О. Оленіну та багатьох інших. Для більшості науковців характерним є твердження, що сучасна соціокультурна діяльність відзначається значною різноманітністю форм, методів і засобів організації, які направлені на залучення людини до культури.

Література

1. Гавриленко М. Соціокультурна анімація, як іноваційна технологія підвищення рівня соціального виховання студентської молоді в культурно-дозвіллєвій діяльності. Науковий вісник Донбасу. 2011. № 1. URL. http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvd_2011_1_20

2. Греськів О.О. Стратегія соціокультурної діяльності наукової бібліотеки: на прикладі Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника. Матеріали шостої міжнародної науково-практичної конференції "Сучасні проблеми діяльності бібліотеки в умовах інформаційного суспільства". 10-11 вересня 2015 р. С. 79-85

3. Киселева Т.Г. Социально-культурная деятельность: Учебник. - Москва: МГУКИ, 2004. 539 с.

4. Корсун И.В., Харченко С.Я. Организация свободного времени школьников. Луганськ: ЛІНИ, 1988. -77 с.

5. Кочубей Н.В. Соціокультурна діяльність: навчальний посібник. Суми: університетська книга, 2015. 122 с.

6. Лисакова І. Технології соціокультурної діяльності в професійній підготовці майбутніх учителів мистецьких дисциплін. Проблеми підготовки сучасного вчителя. 2015. №12. С.178-183

7. Малков Д.Ю. Технології забезпечення соціокультурного дозвілля молоді. Вісник Луганського національного університету ім. Т. Шевченка. Педагогічні науки. 2013. №23(1). С. 196-205.

8. Новикова Г.Н. Технологические основы соцоально-культурной деятельности: Учебное пособие. Изд. 3-е, испр. и доп. Москва.: МГУКИ, 2010. 158 с.

9. Оленіна О.Ю. Концепція підготовки менеджерів соціокультурної діяльності в умовах формування суспільства знань. Культура України. 2013. Випуск 42. С. 43-50

10. Сидор І.П. Сучасні технології соціокультурної анімації. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія "Педагогіка, соціальна робота". 2014. Вип. 32. С. 173-174

11. Соколов А.В. Феномен социокультурной деятельности: монографія. СПб., 2003. 204 с

12. Спіріна Т. Соціокультурна діяльність, як засіб формування життєвих цінностей молоді у вільний від навчання час. Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. 2013. №11. С. 138-145

13. Степанов В.Ю. Соціокультурний простір сучасності. Вісник ХДАК. 2014. Випуск 43. С. 104-110

14. Стеценко К. Стратегії культури України. Філософія і менеджмент самоздійснення нації. К. : Держ. акад. керівн. кадрів культури та мистецтва, 2005. 69 с.

15. Червінська І., Никорак Я. Соціокультурна складова модернізації підготовки майбутнього вчителя до професійної діяльності. Гірська школа українських Карпат. 2014. №22. С. 236-242

16. References:

17. Havrylenko M. Sotsiokulturna animatsiia, yak inovatsiina tekhnolohiia pidvyshchennia rivnia sotsialnoho vykhovannia studentskoi molodi v kulturno-dozvillievii diialnosti [Sociocultural animation is an innovative technology for raising student youth's social education level in cultural and leisure activities]. Naukovyi visnyk Donbasu. 1. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvd_2011_1_20

18. Hreskiv O. O (2015). Stratehiia sotsiokulturnoi diialnosti naukovoi biblioteky [Strategy of socio-cultural activities of the scientific library] na prykladi Lvivskoi natsionalnoi naukovoi biblioteky Ukrainy imeni V. Stefanyka. Materialy shostoi mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii "Suchasni problemy diialnosti biblioteky v umovakh informatsiinoho suspilstva". 79-85 [in Ukrainian].

19. Kyseleva T.H. (2004). Sotsiokulturna diialnist [Social and cultural activity]. Moskva: MHUKY.

20. Korsun Y.V., Kharchenko S. Ya. (1988). Orhanyzatsyia vilnogo chasu shkolaryiv [Organization of schoolchildren's free time].Luhansk. LHPY.

21. Kochubei N.V (2015).Sotsiokulturna diialnist [Sociocultural activity].Sumy.

22. Lysakova I (2015). Tekhnolohii sotsiokulturnoi diialnosti v profesiinii pidhotovtsi maibutnikh uchyteliv mystetskykh dystsyplin. Problemy pidhotovky suchasnoho vchytelia [Technologies of socio-cultural activity in the professional training of future teachers of art disciplines. Problems of modern teacher training].12. 178-183 [in Ukrainian].

23. Malkov D. Yu (2013). Tekhnolohii zabezpechennia sotsiokulturnoho dozvillia molodi [Technologies for providing social and cultural leisure for young people].Visnyk Luhanskoho natsionalnoho universytetu im. T. Shevchenka. 23(1).

24. Novikova H. N. (2010).Tekhnolohychni osnovy sotsyal'no-kul'turnoi dialnos'ti [Technological foundations of social and cultural activities]. Ed. 3rd. MHUKY.

25. Olenina O. Yu. (2013). Kontseptsiya pidhotovky menedzheriv sotsiokul'tumoyi diyal'nosti v umovakh formuvannya suspil'nykh znan' [The concept of training managers of socio-cultural activities in the conditions of the formation of a knowledge society]. Kul'tura Ukrayiny. 42. 43-50 [in Ukrainian].

26. Sydor I.P.(2014). Suchasni tekhnolohiyi sotsiokul'tumoyi animatsiyi [Modern technologies of socio-cultural animation]. Naukovyy visnyk Uzhhorods'koho natsional'noho universytetu. 32. 173-174 [in Ukrainian].

27. Sokolov A. V.(2003). Fenomen sotsiokul'tumoyi diyal'nosti: monohrafiya [Phenomenon of sociocultural activity: monograph]. SPb. 204.

28. Spirina T. (2013).Sotsiokul'turna diyal'nist', yak zasib formuvannya zhyttyevykh tsinnostey molodi u vil'nyy vid navchannya chas [Sociocultural activity as a means of forming the life values of young people in their free time from studying]. Visnyk Prykarpats'koho universytetu.11. 138-145 [in Ukrainian].

29. Stepanov V.YU.(2013). Sotsiokul'turnyy prostir suchasnosti [Sociocultural space of modernity].Visnyk KHDAK. 43. 104-110 [in Ukrainian].

30. Stetsenko K. (2005). Stratehiyi kul'tury Ukrayiny. Filosofiya i menedzhment samozdiysnennya natsiyi [ Strategies of culture of Ukraine. Philosophy and management of self-realization of the nation]. Derzh. akad. kerivn. kadriv kul'tury ta mystetstva. 69.

31. Chervins'ka I., Nykorak YA. (2014). Sotsiokul'turna skladova modernizatsiyi pidhotovky maybutn'oho vchytelya do profesiynoyi diyal'nosti [Sociocultural component of modernization of future teacher training for professional activity]. Hirs'ka shkola ukrayins'kykh Karpat. 22. 236-242 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru