Становлення системи управління ризиками у світі та Україні

Вступ

Постановка проблеми. В сучасних умовах розвитку ринкових відносин особливої актуальності набуває створення такої методики управління ризиками, при якій комплексно охоплюються всі необхідні для успішного розвитку підприємства питання.

Це пов'язано в першу чергу з тим, що сформована практика роботи вітчизняних підприємств переважно націлена на отримання прибутку і вирішення оперативних завдань.

При цьому особливу увагу треба приділяти розпізнанню та нейтралізації можливих негативних впливів мінливої та агресивної зовнішньої середи.

Таким чином, проблема аналізу та систематизації ризиків та їх впливу на підприємство набуває самостійного теоретичного і прикладного значення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій та виділення невирішених складових загальної проблеми.

Проблемам управління ризиками присвячено велику кількість праць таких науковців, як Дикань В.Л., Рогов М.А., Воловельска І.В., Маслова В.О та інші [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8]. Ними розглянуто основні теорії управління ризиками та їх класифікації, засновані на різних критеріях в умовах ринкової економіки.

Але слід зазначити, що всі ці роботи не дають цілісного уявлення щодо комплексної системи створення системи протидії ризикам для підприємств в сучасних умовах в Україні та в світі.

Мета статті полягає в розгляді та систематизації шляхів становлення системи управління ризиками у світі та в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження

Слід зазначити, що проблеми, пов'язані з ризиками, були у людському суспільстві з часів його існування.

Це пов'язано з тим, що як у зовнішній, так і у внутрішній середі завжди існували, існують і існуватимуть події, непідвладні волі людини і які відбуваються незалежно від неї.

Проте, лише наприкінці 19 століття, у зв'язку з початком глобалізації економіки, яке характеризувалося також посиленням інноваційного розвитку та промислового зростання, проблема управління ризиками стає найактуальнішою.

Першими почали досліджуватися ризики виникнення збоїв та браку на виробництві. Це питання розглядали представники школи наукового управління, американські вчені на чолі із Фредеріком Тейлором.

Вважається, що перший план управління ризиком було створено США у 1890-х роках для компанії, яка займалася будівництвом залізниці.

У 30 роки 20 століття, як відомо, почалася так звана «Велика депресія», яка торкнулася не лише Сполучених Штатів Америки, а й усього світу, характеризувався цей період падінням виробництва і, відповідно, фінансової системи багатьох держав.

У цей час поняття ризиків і системи управління ними мало розглядалося, оскільки враховуючи масштаб і часовий проміжок негативного впливу, уникнути їх можливим не представлялося.

Після 2-ої світової війни, на початку 1950 років, інноваційний розвиток досяг нереальних масштабів, стали з'являтися невідомі досі і дуже дорогі технології, причому не тільки у виробництві, а й у економіці та політиці. Стала жорсткішою конкуренція, ринки стали нестабільні, що викликало появу великої кількості нових ризиків.

У цей час питання управління ризиками стає найбільш актуальним.

З'являється нова професія - ризик-менеджер або керуючий ризиками.

Проте, процес появи професійних керівників, і навіть методик управління затягнувся на чверть століття і остаточне відокремлення науки управління ризиками відбулося лише на початку 1970 рр.

Прийнято поділяти розвиток ризик-менеджменту у світі на такі етапи (таблиця 1)

Таблиця 1.

Етапи становлення системи ризик менеджменту у світі

управління ризик

Формування сучасної теорії управління ризиками в Україні пов'язане із процесами становлення підприємництва та розпадом СРСР. За Радянського Союзу підприємства розглядалися як закрита система, всі ризики якої брала держава. Саме вона вирішувала, що, за які кошти та з яких матеріалів випускатиметься продукція, обирала постачальників та споживачів, встановлювала заробітні плати тощо.

Перший етап формування системи управління ризиками в Україні припадає на 1987-1995 роки.

Цей етап характеризується відсутністю науково обґрунтованої системи управління ризиками з одного боку, з іншого - збільшенням негативного впливу різних чинників ризику на вітчизняні підприємства.

У цей час у країні відбувається зародження підприємництва.

Починають з'являтися малі підприємства, основною характеристикою яких стає стихійне ведення діяльності, зумовлене невизначеністю довкілля.

На ринку агресивна конкурентна боротьба, недосконала законодавча база; держава не підтримує приватного бізнесу. Єдиним позитивним фактором є вирішення питання безробіття та наповнення внутрішнього ринку товарами.

Великий бізнес не розвивається: підприємства не в змозі адаптуватись до вимог ринку. Вони не можуть знизити витрати та задовольнити запити ринку, оскільки мають застаріле обладнання, роздуті штати, низьку продуктивність праці, високі податки та вартість матеріалів та енергоресурсів, а також відсутність висококваліфікованих кадрів. Таким чином вони не є привабливими і для інвесторів.

Крім того, не маючи власних фінансових ресурсів, вони не в змозі взяти кредит через високі банківські відсотки.

Другий етап формування системи управління ризиками в Україні припадає на 1996-1998. Малий бізнес стає реальною економічною силою, у той час, як великі підприємства не розвиваються, що викликає кризу в промисловості.

Як позитивний чинник можна відзначити, що змінюється ставлення держави до підприємництва - воно стає лояльнішим. Цей період характеризується також політичною нестабільністю, відсутністю законодавчої бази;

незбалансованістю економіки - сировинна економіка; відсутність інвестицій,

наростання тіньового бізнесу та ін.

Також слід зазначити поява у період бартерних угод (частка бартерних угод 1998 р. становила 42,5%; заборгованості підприємств становили близько 43% їх оборотних коштів) через відсутність у підприємств можливості розрахунку готівкою.

Тобто Україна зазнає кризи виробництва: обсяги виробництва знизилися на 28-37%. Знизилися чи не сплачувались заробітні плати.

Спостерігається масштабна криза фінансової системи.

Проблеми ризику та управління ризиками на макро- та мікрорівні починають досліджувати українські вчені.

Предмет з управління ризиками включається до програм багатьох навчальних закладів. Видаються перші вітчизняні підручники з цього предмета.

Третій етап посідає 1999-2000 рр. У країні криза (кінець 1998 - початок 1999). Обвал попиту через відсутність коштів у населення. Дешевшає вітчизняна валюта (у цей час у 2 рази).

Понад 30% малих та середніх підприємств припиняють своє існування. Вони намагаються вижити за рахунок скорочення заробітної плати; витрат за рекламу; та виробництва з більш дешевих, а отже не якісних матеріалів.

Протягом 1999-2000 р. у країні змінюються пріоритети, галузева структура та ін.

З промислово розвиненої країни Україна стає сировинною. Країна стає заручником світових ринків сировини: нафти, газу, золота та ін.

Саме цьому етапі ризик стає величиною, характеризує проблеми підприємства, викликані невірними управлінськими рішеннями. Підприємства починають робити перші кроки щодо мінімізації та нейтралізації ризиків.

Початок четвертого етапу припадає на 2000 рік. З 2000 по 2006 р. спостерігається постійне зростання ВВП (загалом на 8%); доходів населення (загалом на 22,5%); інвестицій у основний капітал (на 17,8%). Стабілізується курс національної валюти.

Проте відбувається збільшення впливу політичних ризиків, що впливає на розвиток підприємств; коливання ціни деякі види продукції (цукор, молоко та ін.). Збільшується дисбаланс між пропозицією робочої сили та попитом на неї.

У цей час починає виникати інтерес до вивчення проблеми щодо оцінки ризику. Банки не видають кредитів до оцінки ризиків кредитора. На підприємствах з'являється посада ризик-менеджера, в Університетах така спеціальність, яка стає затребуваною. Слід зазначити, що цей етап триває досі.

Висновки

Використовуючи наведену систематизацію становлення системи ризиків, значно швидше та простіше можливо ідентифікувати та систематизувати ризики для проробки стратегії їх нейтралізації.

Перелік використаних джерел

1. Дикань, В.Л. Економічна безпека підприємства [Текст]: навч. посібник / В.Л. Дикань, І.В. Воловельська, О.В. Маковоз. - Х.: УкрГАЖТ, 2011. - 243 с.

2. Дикань, В.Л. Управління бізнесом [Текст]: підручник / Дикань, A. Л., ПанченкоС.В., Маслова В.О., Воловельська І.В.- Х.: УкрДАЗТ, 2017. - 315 с.

3. Дикань В.Л. Дослідження міжнародних стандартів управління ризиками [Текст] / В.Л. Дикань, І.М. Посохов. - Бізнес-інформ. - №1. - 2014. - B. 314-318.

4. Оценка персонала по методике «360 градусов» https://hr- portal.ru/blog/ocenka-personala-po- metodike-360-gradusov

5. Воловельская И.В. Основные типы и характеристика негативного воздействия на экономическую безопасность предприятия [Текст] / И.В. Воловельская // Вісник економіки транспорту і промисловості. - Вип. 29. - Х.: УкрДАЗТ, 2010. - С. 317-320.

6. Рогов М.А. Риск-менеджмент [Текст] / М.А. Рогов. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 321 с.

7. Саушева О.С. Диагностика интеллектуальной и кадровой составляюoей экономической безопасности корпорации: угрозы и условия нейтрализации. Интернет-журнал «Науковедение». Т7, №5. 2015. http://naukovedenie.ru

8. Brehmer В. The Psychology of Risk // Risk and Decisions. Edited by W.T. Singleton and J. Hovden, Wiley, 1987.

9. John Wengler Managing Energy Risk: A Nontechnical Guide to Markets and Trading. Pennwell Pub, 1st edition, 2001. - 250 pp.

10. The Global Competitiveness Report 2021-2022[Электронный ресурс] - Режим доступа https://www.weforum.org

References

1. Dykan VL, Volovelska IV,Makovoz OV (2011) Ekonomichna bespeka pidpriyemstva [Economic security of the enterprise]. - H.: UkrDAZT, (in Ukrrainian)

2. Dykan, VL, Panchenko SV, Maslova VO, Volovelska IV (2017) Upravlinnya bisnesom [Business management]. - Kh.: UkrDAZT, (in Ukrrainian)

3. Dikan V.L., Posokhov IV (2014) Doslidzennya miznarodnih standartiv upravlinnya risikami [Follow-up of international standards for risk management]. Business-inform, No. 1, pp 314-318.

4. Ozenka personala po metodike «360gradusov» [Personnel assessment according to the "360 degrees" method] https://hr-portal.ru/blog/ocenka-personala-po- metodike-360-gradusov

5. Volovelskaya I.V. (2010) Osnovnie tipi I characteristiki negativnogo vosdeystvia na economicheskuyu besopasnost predpriyayia [The main types and characteristics of the negative impact on the economic security of the enterprise]. Bulletin of Economics, Transport and Industry. - No. 29. Pp. 317-320.

6. Rogov М.А.(2001) Risk - management [ Risk management]/ - М.: Finance and statistics, (in Russian)

7. Sausheva O.S.(2015) Diagnostika intellektualnoy I kadrovoy sostsvlyaushey economicheskoy besopasnosty korporatsii: ugrosy I uslovia neytralisatsii [Diagnostics of the intellectual and personnel components of the economic security of a corporation: threats and conditions for neutralization]. electronic journal. vol.7, no. 5. Aviable at: http://naukovedenie.ru

8. Brehmer В. The Psychology of Risk // Risk and Decisions. Edited by W.T. Singleton and J. Hovden, Wiley, 1987.

9. John Wengler Managing Energy Risk: A Nontechnical Guide to Markets and Trading. Pennwell Pub, 1st edition, 2001. - 250 pp.

10. The Global Competitiveness Report (2021-2022).

Размещено на Allbest.ru