Теоретичні аспекти формування стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління туристичним підприємством

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут економіки та менеджменту Національного університету «Львівська політехніка», м. Львів

Теоретичні аспекти формування стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління туристичним підприємством

Михайлишин Василь Васильович

аспірант

Анотація

управління туристичний підприємство стратегія

Туристична сфера нині є однією з тих сфер національної економіки, що чи не найбільше зазнала негативного впливу розгортанню повномасштабної війни і продовжує досі знаходитися в умовах невизначеності та тотальної залежності від умов зовнішнього середовища. Ситуація, що склалася, спонукає туристичний бізнес переорієнтовуватися на формат ведення бізнесу, адаптований до існуючих умов, при цьому орієнтуючись не тільки на потреби клієнта та співробітника, актуальні тренди у сфері гостинності, а й ураховуючи всі загрози та ризики, що можуть стрімко загостритися через війну в Україні. У статті визначено зміст поняття стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління туристичним підприємством. Розглянуто теоретичні аспекти та особливості формування стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління туристичним підприємством. В таких умовах виникає необхідність переосмислення підходів до забезпечення розвитку туристичних підприємств шляхом застосування сучасних економіко-управлінських інструментів на основі підвищення ефективності взаємодії зі стейкхолдерами (зацікавленими особами). Метою роботи є дослідження теоретико-методичних основ побудови стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління туристичним підприємством, що забезпечить стратегічний розвиток туристичних підприємств з урахуванням специфіки бізнесу в сучасних реаліях. У роботі розглянуто шляхи побудови моделі стратегічного управління туристичним бізнесом, спрямованої на визначення взаємовідносин між підприємствами та стейкхолдерами. Також проведено аналіз розробки стейкхолдер-орієнтованої стратегії управління туристичним підприємством, що розкриває системну сутність даної концепції через призму виділення напрямків та особливостей взаємодії із зацікавленими сторонами, що дозволяє збільшити інвестиції. привабливості шляхом застосування ефективних управлінських процесів, що базуються на сформованих теоретико-методологічних засадах, в основі яких - система інформаційно-аналітичного забезпечення, методологія оцінки рівня взаємовідносин із зацікавленими сторонами.

Ключові слова: стейкхолдер, стратегічне управління, управління підприємством, туристичне підприємство, туристична сфера.

Mykhailyshyn Vasyl Vasyliovych, Postgraduate student, Institute of Economics and Management, Lviv Polytechnic National University, Lviv

Theoretical aspects of the formation of a stakeholder-oriented strategy for the management of a tourist enterprise

Abstract

As a result of the escalation of the Russian-Ukrainian war in 2022, the tourism sphere suffered a colossal blow, while a significant part of tourism enterprises was able to adapt or relocate their business in the existing conditions. The current situation prompts the tourist business to reorient itself to a business format adapted to existing conditions, while focusing not only on the needs of the client and employee, current trends in the field of hospitality, but also taking into account all the threats and risks that can rapidly escalate due to the war in Ukraine. The article defines the content of the concept of stakeholder-oriented management strategy of a tourist enterprise. The theoretical aspects and peculiarities of the formation of a stakeholder-oriented management strategy of a tourist enterprise are considered. In such conditions, there is a need to rethink approaches to ensuring the development of tourist enterprises by applying modern economic and management tools based on the increasing effectiveness of interaction with stakeholders (interested persons). The work considers the ways of building a model of strategic management of the tourism business, aimed at determining the relationships between enterprises and stakeholders. The purpose of the work is to study the theoretical and methodological foundations of building a stakeholder-oriented management strategy of a tourist enterprise, which will ensure the strategic development of tourist enterprises taking into account the specifics of business in modern realities. An analysis of the development of a stakeholder-oriented strategy for the management of a tourist enterprise was also carried out, which reveals the systemic essence of this concept through the prism of highlighting directions and features of interaction with interested parties, which allows to increase investment attractiveness by applying effective management processes based on established theoretical and methodological principles, in the essence of which a system of information and analytical support, a methodology for assessing the level of stakeholder relations have been laid down.

Keywords: stakeholder, strategic management, enterprise management, tourist enterprise, tourism sphere.

Постановка проблеми

Нині функціонування туристичних підприємств, побудова бізнес-процесів та впровадження ефективних стратегічних змін у сфері туризму характеризується цілою низкою взаємозалежних соціально-економічних та політичних проблем, вирішення яких потребує нових як наукових, так і практичних поглядів та підходів, які допомагають підприємствам досягати своїх цілей, сприяють розвитку, створюють нові ідеї, розширюють можливості і забезпечують стійкі переваги та успіх компаній.

У дослідженні Роїк О.Р. [8] обґрунтовано необхідність переорієнтації туристичного бізнесу, так як саме він чи не найбільше зазнав негативного впливу розгортанню повномасштабної війни і продовжує досі знаходитися в умовах невизначеності та тотальної залежності від умов зовнішнього середовища. Ситуація, що склалася, спонукає туристичний бізнес переорієнтовуватися на формат ведення бізнесу, адаптований до існуючих умов, при цьому орієнтуючись не тільки на потреби клієнта та співробітника, актуальні тренди у сфері гостинності, а й ураховуючи всі загрози та ризики, що можуть стрімко загостритися через війну в Україні. Одним із пріоритетних напрямків розвитку туристичного бізнесу є забезпечення того, щоб вони були орієнтовані на реалізацію поставлених цілей та знаходження механізмів їх досягнення [8].

Тому виникає необхідність забезпечення розвитку туристичних підприємств на основі розробки стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління. За таких умов виникає потреба у нових механізмах та рішеннях, щоб контролювати та розвивати процеси в динамічних і мінливих умовах сучасного бізнесу, подолання невпевненості в умовах війни в Україні.

Актуальність дослідження обґрунтовується тим, що теоретичне значення розробки стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління туристичним підприємством розкривають системну сутність даного поняття через призму виокремлення напрямів та особливостей взаємодії із зацікавленими особами, що дозволяє підвищити інвестиційну привабливість шляхом застосування процесів ефективного управління на основі сформованих теоретико-методологічних засад, в сутність яких покладено систему інформаційно-аналітичного забезпечення, методологію оцінки рівня взаємовідносин стейкхолдерів, методи і моделі ефективного функціонування підприємств туристичної сфери.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемам стратегічного управління приділяють багато уваги такі зарубіжні та вітчизняні вчені, як Freeman R.E. [1], Hillman A. та Keim G. [2], Zadek S. [3], Арефьєва О.В., Комарецька П.В. [4], Захаркін О.О. [6], Роїк О.Р. [8], Угоднікова О.І. [9] та інших. Дослідженню питання стратегічного управління туристичними підприємствами присвячені роботи Грицьков Є.В. [5], Малик Л. [7], Щербань І. [10] тощо. У працях зазначених авторів розглядаються особливості розвитку туризму, визначаються проблеми туристичної галузі в Україні, пропонуються напрями їх вирішення, в тому числі й за допомогою методів стратегічного управління. Проте, специфіка сфери туризму з точки зору взаємодії зі стейкхолдерами, особливо в умовах війни, не достатньо розглянуті. Тому саме питання, пов'язані з перспективами розвитку стратегічного управління в сучасних українських реаліях, потребують подальшого дослідження й обговорення.

Метою статті є дослідження теоретико-методичних основ формування стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління туристичним підприємством з урахуванням специфіки туристичної сфери в сучасних реаліях.

Виклад основного матеріалу

На сучасному етапі економічних перетворень функціонування туристичних підприємств характеризується неоднозначними тенденціями. У таких умовах особливого значення набувають напрями та особливості взаємодії з різними групами зацікавлених осіб (стейкхолдерів). Протягом останніх років їх значення зростають, вони впливають на функціонування та розвиток туристичних підприємств, визначають його стратегію. Більш того, велике значення має забезпечення управління напрямами взаємодії між стейкхолдерами в умовах сучасних викликів [9]. У таких умовах виникає необхідність переосмислення підходів до забезпечення розвитку туристичних підприємств шляхом застосування сучасного економіко-управлінського інструментарію на основі зростання ефективності взаємодії із стейкхолдерами (зацікавленими особами).

Формування взаємовідносин із зацікавленими особами туристичних підприємств здійснюється на основі розробки та реалізації стейкхолдерної політики, враховуючи особливості внутрішнього і зовнішнього середовища. Тому, особливого значення має створення та застосування економічного і організаційного забезпечення взаємодії стейкхолдерів туристичних підприємств.

Питання стратегічного управління, орієнтованого на врахування трендів розвитку зовнішнього середовища та внутрішні аспекти розвитку представлені у роботах багатьох науковців. Зоврема О.В. Арефьєва у своїх роботах визначила проблематику розробки механізмів організаційного забезпечення стратегічного управління через визначення фінансових інтересів стейкхолдерів [4]. Hillman A. та Keim G. розглядали проблему побудови взаємозв'язків зі стейкхолдерами шляхом визначення соціальних проблем економічного розвитку та оцінки цінностних орієнтирів стейкхолдерів [2]. З точки зору ризиків для ведення бізнесу стейкхолдерно-орієнтовне управління розглядалося у роботах О.І. Угоднікової [9] та О.Р. Роїк [8]. Концепція проектного управління розвитком підприємства з урахуванням взаємодії зі стейкхолдерами була розглянута у роботі Грицьков Є.В. [5].

У своїх дослідженнях О.І. Угоднікова [9] розглядає поняття стейкхолдерів у туристичні сфері як зацікавлених у розвитку підприємства чи зниженні показників його діяльності суб'єктів економічних систем, до яких можна віднести інвесторів, що проводять інвестування для отримання прибутку, кредиторів, адміністративно-управлінський апарат, працівників підприємства, постачальників, споживачів, державну, регіональну і муніципальну владу, громадські організації, конкурентів тощо.

Для розробки стейкхолдерно-орієнтованого підходу у дослідженні систематизовані теоретичні положення щодо визначення управління туристичних підприємств. В наявних наукових дослідженнях категорія управління розглядається як система дій, спрямованих на відповідний об'єкт для зміни його поведінки у зв'язку зі зміною зовнішніх та внутрішніх умов [7]. Розвиваючи представлену точку зору, Л. Малик фокусує увагу на напрямах реалізації управлінських дій шляхом застосування комплексу таких підходів, як процесний, системний, ситуаційний [7].

На противагу представленим розробкам, на функціональних напрямах реалізації управлінських дій через відповідні механізми фокусують увагу інші вчені [1-3]. На формуванні інформаційного підґрунтя щодо забезпечення управління підприємствами на основі застосування підходу до оцінки їх конкурентоспроможності зосереджує увагу Zadek S. [3], який виділяє такий комплекс цілеспрямованих дій щодо формулювання кінцевої мети оцінки конкурентоспроможності підприємств, формування критеріїв (показників) оцінки конкурентоспроможності підприємств, визначення напрямів та резервів підвищення конкурентоспроможності об'єкта дослідження та практичне вжиття намічених заходів.

Значна кількість вчених пов'язує забезпечення напрямів формування та реалізації системи управління з його розвитком, що свідчить про важливість представленої категорії у системі виробничо-господарських відносин [4; 6; 8-9]. Під час визначення категорії «управління підприємством» особливу увагу приділяють його функціям: планування; лідерства; контролю; організації.

Деякі автори управління підприємством пропонують здійснювати на основі ціннісно-орієнтованого підходу, який включає комплекс взаємозалежних елементів: корпоративна місія (філософія бізнесу);

корпоративна стратегія для досягнення корпоративної місії і мети; корпоративне управління (хто визначає корпоративну місію і регулює дії корпорації); корпоративна культура; корпоративна комунікація [9; 10].

Формування та реалізація напрямів розвитку туристичних підприємств визначається впливом трансформаційних процесів, пов'язаними з уповільненням темпів зростання або скороченням основних показників їх діяльності, зниженням виробничо-господарського потенціалу, результативності діяльності. Факторами, що впливають на функціонування туристичних підприємств у сучасних умовах є [4; 9]:

введення воєнного стану в країні та перманентні зміни у нормативно-правовому забезпеченні;

ступінь впливу держави на функціонування туристичних підприємств;

зниження рівня інвестування та низький рівень інноваційних процесів, що формуються та реалізуються на туристичних підприємствах;

необґрунтована податкова політика щодо здійснення діяльності туристичних підприємств, зниження просторового забезпечення;

зниження споживчого попиту населення;

негативна демографічна політика;

зниження якості життя та корпоративної соціальної відповідальності;

мобілізація, міграція та відтік спеціалістів туристичної сфери у інші держави;

зростання рівня безробіття;

збільшення рівня цін на туристичні послуги;

зростання конкуренції на туристичному ринку.

Слід відзначити фактори, які впливають на функціонування підприємств туристичної сфери: зовнішнє оточення туристичних підприємств (війна в країні, економічна та політична нестабільність, високий рівень інфляції, загальна стагнація економіки держави, скорочення попиту на туристичну продукцію); внутрішнє середовище туристичного підприємства (низька кваліфікація фахівців, неякісне забезпечення інформацією, та недосконалість її, високий рівень собівартості туристичної продукції, скорочення власних фінансових ресурсів, обмеженість джерел залучення капіталу) [6].

Висновки

Туристична сфера нині є однією з тих сфер національної економіки, що чи не найбільше зазнала негативного впливу розгортанню повномасштабної війни і продовжує досі знаходитися в умовах невизначеності та тотальної залежності від умов зовнішнього середовища. Формування стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління туристичним підприємством забезпечує поліпшення економічного розвитку регіону, оскільки сприяє збільшенню продуктивності підприємств через спільний доступ та розподіл ресурсів (трудових, матеріально-технічних, фінансових, природно- рекреаційних, інформаційних), зростанню темпів впровадження інновацій, напрями яких визначаються через дослідження ринку, здатність швидко та гнучко проводити зміни; стимулюванню створення нових підприємств, що сприяє посиленню стійкості кластера; співробітництву для формування конкурентних переваг споріднених та підтримуючих галузей.

Дана модель організації діяльності підприємств може бути з'єднуючим елементом суміжних галузей та інституцій, які об'єднують свої зусилля для того, щоб отримати більший ефект порівняно з тим, який би вони отримали, функціонуючи окремо, оскільки дозволить охопити важливі зв'язки між галузями, які його формуватимуть, діяльність кожного учасника кластера буде взаємодоповнюватись діями інших учасників; такі інтегровані територіально-галузеві об'єднання мають змогу краще розширювати технології та інформацію, сприяють узгодженості дій між споживачем та виробником туристичного продукту; за допомогою побудови стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління туристичним підприємством можна підвищити продуктивність праці, скоротити витрати на маркетингові дослідження при визначенні напрямів та місць організації нових видів туризму, а також сприяти територіально-галузеві об'єднання мають змогу краще розширювати технології та інформацію, сприяють узгодженості дій між споживачем та виробником туристичного продукту.

Пріоритетами формування стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління туристичним підприємством є створення унікального туристичного продукту, розвиток регіональної інфраструктури, формування регіонального інформаційного реєстру туристичних маршрутів та об'єктів; реклама та створення позитивного туристичного іміджу регіону; розвиток підприємств, що беруть участь у формуванні та реалізації туристичного продукту (туристичні, готельні, розважальні, ресторанні заклади), і забезпечуючих та допоміжних секторів з урахуванням місцевих особливостей та регіональних стратегічних переваг; розвиток персоналу; будівництво та відновлення інфраструктури; збереження та реконструкція пам'яток культури; отримання бізнес-проектів з місцевих та державних бюджетів, міжнародних фондів. Отже, стратегічною метою реалізації та формування стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління туристичним підприємством є забезпечення ефективного розвитку та стратегічної співпраці суб'єктів господарювання у межах туристичної дестинації на основі створення та реалізації унікального туристичного продукту.

В умовах ескалації війни та кризових процесів у економіці важливим чинником розвитку туризму є результативність формування та впровадження ефективних тактик управління. Одержано науково обґрунтовані результати, що комплексно вирішують важливу теоретичну й прикладну проблему розробки та реалізації ефективних тактик і технологій управління суб'єктами туристичного бізнесу. Отже, у поточних умовах рецесії ринку туристичних послуг і прогнозованого виходу з кризи пошук нових ідей тактичних рішень є перспективним завданням суб'єктів туристичного бізнесу. Адаптація до складних умов ведення бізнесу та перепроектування бізнес-процесів допоможуть оптимізувати роботу в посткризовий період. Перспективними у цьому напрямі є подальші дослідження тактик туристичного бізнесу в регіональному аспекті.

Література

1. Freeman R.E. Can Stakeholder Theorists Seize the Moment? The Journal of Corporate Citizenship. 2009. № 36. P. 21-24.

2. Hillman A., Keim G. Stakeholder value, stakeholder management and social issues: What's the bottom line? Stakeholder Management Journal. 2001. Р. 125-139.

3. Zadek S. The path to corporate responsibility. Harvard Business Review. 2004. № 11. P. 125-132.

4. Арефьєва О.В., Комарецька П.В. Інтереси стейхолдерів в організаційному забезпеченні стратегічного управління фінансовим потенціалом підприємств. Актуальні проблеми економіки. 2008. Вип. № 9. С. 80-84.

5. Грицьков Є.В. Стейкхолдерно-орієнтований підхід до управління будівельними підприємствами. Науково-виробничий журнал «Бізнес-навігатор». 2018. Вип. 3-1 (46). С. 114-117.

6. Захаркін О.О. Стейкхолдерський підхід до державно-приватного партнерства в управлінні інноваційною діяльністю підприємств. Інфраструктура ринку. 2017. № 5. С. 85-89.

7. Малик Л. Сутність категорії управління та менеджменту в туристичному бізнесі. Молодь і ринок. 2011. № 5 (76). С. 73-76.

8. Роїк О.Р. Оцінка ризиків при побудові стейкхолдерної моделі стратегічного управління туристичним бізнесом. Причорноморські економічні студії. 2022. Випуск 76. С. 272-278. DOI: https://doi.org/10.32782/bses.76-39.

9. Угоднікова О.І. Концептуальні підходи до модернізації механізмів державного регулювання туризму та готельно-ресторанного господарства шляхом впровадження стейкхолдерно-орієнтованою моделлю стратегічного розвитку. Право та державне управління. 2020. Вип. № 1, том 2. С. 189-195. DOI https://doi.org/10.32840/pdu.2020.1-2.29.

10. Щербань І. Формування механізму антикризового управління посередницьких туристичних підприємств. Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. 2010. Вип. 2 (50). URL: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Vnuvgp/ekon/2010_2/index.htm.

References

1. Freeman, R.E. (2009). Can Stakeholder Theorists Seize the Moment? The Journal of Corporate Citizenship. № 36. P. 21-24.

2. Hillman, A., Keim, G. (2001). Stakeholder value, stakeholder management and social issues: What's the bottom line? Stakeholder Management Journal. Р. 125-139.

3. Zadek, S. (2004). The path to corporate responsibility. Harvard Business Review. № 11. P. 125-132.

4. Arefieva, O.V., Komaretska, P.V. (2008). Interesy steykholderiv v orhanizatsiynomu zabezpechenni stratehichnoho upravlinnya finansovym potentsialom pidpryyemstv [Interests of stakeholders in the organizational provision of strategic management of the financial potential of enterprises]. Actual problems of the economy. Issue No. 9. P. 80-84. (in Ukrainian).

5. Hrytskov, E.V. (2018). Steykkholderno-oriyentovanyy pidkhid do upravlinnya budivelnymy pidpryyemstvamy [Stakeholder-oriented approach to the management of construction enterprises]. Scientific and industrial magazine “Business-navigator”. Issue 3-1 (46). P. 114-117. (in Ukrainian).

6. Zakharkin, O.O. (2017). Steykkholderskyy pidkhid do derzhavno-pryvatnoho partnerstva v upravlinni innovatsiynoyu diyalnistyu pidpryyemstv [Stakeholder approach to public-private partnership in the management of innovative activities of enterprises]. Market infrastructure. No. 5. P. 85-89. (in Ukrainian).

7. Malyk, L. (2011).Sutnist katehoriyi upravlinnya ta menedzhmentu v turystychnomu biznesi [The essence of the management and management category in the tourism business]. Youth and the market. No. 5 (76). P. 73-76. (in Ukrainian).

8. Roik, O.R. (2022). Otsinka ryzykiv pry pobudovi steykkholdernoyi modeli stratehichnoho upravlinnya turystychnym biznesom [Risk assessment in the construction of a stakeholder model of strategic management of tourism business]. Black Sea Economic Studies. Issue 76. P. 272-278. DOI: https://doi.org/10.32782/bses.76-39. (in Ukrainian).

9. Ugodnikova, O.I. (2020). Kontseptualni pidkhody do modernizatsiyi mekhanizmiv derzhavnoho rehulyuvannya turyzmu ta hotelno-restorannoho hospodarstva shlyakhom vprovadzhennya steykkholderno-oriyentovanoyu modellyu stratehichnoho rozvytku [Conceptual approaches to the modernization of mechanisms of state regulation of tourism and the hotel and restaurant industry by implementing a stakeholder-oriented model of strategic development]. Law and public administration. Issue No. 1, volume 2. P. 189-195. DOI https://doi.org/10.32840/pdu.2020.1-2.29. (in Ukrainian).

10. Shcherban, I. (2010). Formuvannya mekhanizmu antykryzovoho upravlinnya poserednytskykh turystychnykh pidpryyemstv [Formation of the anti-crisis management mechanism of intermediary tourist enterprises]. Bulletin of the National University of Water Management and Nature Management. Issue 2 (50). URL: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Vnuvgp/ekon/2010_2/index.htm. (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru