Науково-методичний підхід до формування механізму управління розвитком інноваційного потенціалу підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Україна

Кафедра економіки, підприємництва та управління підприємствами

Науково-методичний підхід до формування механізму управління розвитком інноваційного потенціалу підприємства

Гринько Тетяна Валеріївна

доктор економічних наук, професор

Гвініашвілі Тетяна Зурабівна

кандидат економічних наук, доцент

Романова Лариса Петрівна,

магістр бізнес-адміністрування

В роботі обґрунтовано актуальність питань щодо формування та розвитку інноваційного потенціалу підприємства. Доведено, що постійний розвиток інноваційного потенціалу дає можливість підприємству отримувати конкурентні переваги, вирішувати виробничі проблеми та займати стійку конкурентну позицію на ринку. За результатами аналізу та узагальнення існуючих підходів до розуміння інноваційного потенціалу, в роботі удосконалено понятійно-термінологічний апарат через визначення сутності інноваційного потенціалу підприємства. На основі дослідження особливостей формування інноваційного потенціалу підприємства в умовах динамічного оточення, в статті розвинуто концептуальні основи управління розвитком інноваційного потенціалу в частині розробки науково-методичного підходу, що передбачає наявність гнучкої системи адаптації до змін зовнішніх та внутрішніх умов у процесі розробки та впровадження нововведень, що враховує залежність та взаємозв'язок цілей розвитку інноваційного потенціалу від цілей розвитку та функціонування підприємства.

Ключові слова: механізм управління, потенціал, інноваційний потенціал, інноваційний розвиток, управління розвитком

Abstract

Grynko Tatyana, Hviniashvili Tetiana, Romanova Larisa A scientific-methodical approach to the formation of a management mechanism for the development of the enterprise innovative potential

The paper substantiates the relevance of problems regarding the formation and development of the enterprise innovative potential as a system indicator that characterizes the level of its efficiency in the implementation of the innovative development strategy. In order to determine the specific features of the formation of the business entity's innovative potential, the article examines the main approaches of domestic and foreign scientists regarding the definition of this concept essence. The work summarized the approaches of foreign researchers to defining the essence of the innovative potential concept in three groups. Based on the results of the analysis and generalization of existing approaches to determining the essence of innovation potential, as well as from the standpoint of the statement that the constant development of innovation potential enables the business entity to obtain competitive advantages, solve production problems and take a stable competitive position on the market, the work improved the conceptual and terminological apparatus by defining the essence of the enterprise innovative potential, as a system of interconnected scientific and technical, technological, personnel, financial, material, human resources and intangible components (the readiness and ability of the enterprise and its management potential), which allows to ensure creation and implementation of innovations, and their further transformation into the final innovative product or service, which, in turn, comprehensively ensures sustainable innovative development of the enterprise. On the basis of the study of the formation peculiarities of the enterprise innovative potential in the conditions of a dynamic environment, the article develops the conceptual foundations of managing the development of innovative potential in the part of the development of a scientific and methodological app roach, which provides for the presence of a flexible system of adaptation to changes in external and internal conditions in the process of developing and implementing innovations, and also takes into account the dependence and interrelationship of the development goals of innovative potential from the development and operation goals of the enterprise and the set of tasks, methods and tools and methodical and information management support for the development of the innovative enterprise potential.

Key words: management mechanism, potential, innovative potential, innovative development, development management

Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. За сучасних умов функціонування економіки лише ефективне використання інновацій відіграє провідну роль у вирішенні економічних, екологічних, соціальних та культурних завдань розвитку суспільства. Стрімкий розвиток НТП, а разом з ним і постійно зростаючий рівень ринкової конкуренції змушують суб'єктів підприємництва підвищувати інноваційну активність та, як наслідок, нарощувати власний інноваційний потенціал. Адже, розвиток технологічної бази інноваційної економіки неможливий без інноваційного потенціалу, тобто здатності суб'єктів підприємництва виробляти інноваційну продукцію відповідно до потреб світового ринку. Крім того, постійно мінливі умови функціонування змушують суб'єктів підприємництва адаптуватись до вимог зовнішнього середовища, здійснювати необхідні заходи з метою удосконалення інноваційної діяльності та зміцнення інноваційного потенціалу, що дозволяє розкрити його додаткові можливості.

У зв'язку з цим особливої актуальності набуває комплекс завдань щодо формування та розвитку інноваційного потенціалу як системного показника, який характеризує рівень ефективності підприємства у реалізації стратегії його інноваційного розвитку.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Окремі теоретичні положення щодо формування інноваційного потенціалу знайшли відображення у роботах як зарубіжних, так і вітчизняних авторів, серед яких К. Фрімен, П. Друкер, Дж. Тіс, К. Кристенсен, Г. Мінцберг, Дж.Б. Куінн, І.О. Галиця, Н.П. Гончарова, С.М. Ілляшенко, І.А. Павленко, І.Л. Петрова, І.М. Рєпіна, Л.Г. Смоляр, Н.І. Чухрай, І.В. Федулова та ін. Концептуальні розробки щодо розвитку інноваційного потенціалу представлені у роботах В.Ю. Вострякової, С.А. Бондаренко, О.С. Пилипенко, Л.П. Шендерівської, А.В. Кваско, В.С. Мисилюка, М.М. Тисько та ін. Значний внесок у дослідження наукових підходів до оцінювання інноваційного потенціалу зробили І.Ю. Єпіфанова, М.П. Войнаренко, В.Н. Гунін, H. С. Краснокутська, М.О. Кравченко, I. В. Новікова, А.І. Пригожин, О.С. Федоніна, С.В Філиппова та ін.

Але, незважаючи на значний науковий доробок з даної проблематики та з урахуванням основних тенденцій інноваційного розвитку суб'єктів підприємництва, численних досліджень з питань формування, розвитку, оцінки та управління інноваційним потенціалом, сьогодні ще залишається ряд невирішених проблем, які виникають в процесі розвитку НТП, різноманітних трансформацій у зовнішньому бізнес середовищі, зміни попиту на нові технології і т. ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Зважаючи на значну увагу, що приділяється дослідженню зазначеної проблематики та особливо відзначаючи вагомий внесок вітчизняних та зарубіжних науковців у вирішення завдань щодо управління інноваційним розвитком, слід відзначити, що сьогодні досі існують певні протиріччя в частині визначення сутності та структури інноваційного потенціалу підприємства, а також в частині розробки єдиного та цілісного підходу до управління інноваційним потенціалом підприємства.

Метою статті є поглиблення науково-методичного підходу щодо формування механізму управління розвитком інноваційного потенціалу та розробка рекомендацій щодо стратегічного розвитку суб'єктів підприємництва на основі впровадження інновацій.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

У розрізі економічної системи потенціал постає як джерело та ресурс функціонування та перспективного розвитку. При цьому потенціал пов'язаний як з конкретним об'єктом, чи то економічна система, починаючи від світової економіки та завершуючи підприємством. Як відомо, рівень розвитку економічної системи визначається інноваційним потенціалом як стратегічної складової системи загалом, що також є основою конкурентоспроможної економіки в цілому [13]. Отже, інноваційний потенціал є джерелом інноваційного розвитку економічної системи. Тож, з метою визначення специфічних особливостей формування інноваційного потенціалу суб'єкта підприємництва, слід розглянути основні підходи до визначення сутності даного поняття.

Поняття «інноваційний потенціал» у науковий обіг запровадив К. Фрімен у 1980-х pp., який розглядав інноваційний потенціал як можливість, внутрішній ресурс системи, енергію, яка може бути мобілізована для певних цілей за певних умов [21]. Поряд із К. Фріменом, відомий фахівець П. Друкер, який опікувався питаннями інновацій, зробив висновок, що «інновації починаються з аналізу наявного потенціалу з метою його ефективного використання» [10].

Результати аналізу вітчизняного наукового доробку щодо визначення сутності інноваційного потенціалу свідчать про тенденції розуміння даної категорії в якості організаційних здібностей та готовності суб'єктів підприємництва до забезпечення ефективної інноваційної діяльності на мікрорівні, рівні регіону, галузі, економіки країни в цілому [9; 1; 3]. В. Вострякова описує інноваційний потенціал підприємства як «інтегральну характеристику комплексу економічних ресурсів, поточних і майбутніх здатностей та можливостей економічної системи здійснювати цілеспрямовану інноваційну діяльність через трансформацію сукупності ресурсів із врахуванням системи внутрішніх та зовнішніх факторів» [2].

Науковці Й.М. Петрович та І.І. Новаківський визначають інноваційний потенціал підприємства «як його потенційну спроможність на певний момент часу здійснювати трансформацію ресурсів на засадах новітніх технологій та організування їх освоєння персоналом високого рівня кваліфікації в процесі виробництва продукції, яка відповідає міжнародним стандартам якості та користується підвищеним попитом на ринках» [12]. С.М. Ілляшенко визначає структуру інноваційного потенціалу виокремлюючи при цьому такі його складові як ринковий, інтелектуальний, кадровий, технологічний, інформаційний, інтерфейсний та науково-дослідний потенціали. Науковець під інноваційним потенціалом розглядає «деяку критичну масу ресурсів господарюючого суб'єкта (інтелектуальних, науково-дослідних, інформаційних і т. д.), необхідну і достатню для його розвитку на основі постійного пошуку та використання нових сфер і способів реалізації ринкових можливостей, які відкриваються перед ним, що пов'язано з модифікацією існуючих і Grynko Tatyana, Hviniashvili Tetiana, Romanova Larisa формуванням нових ринків збуту» [11].

Залежно від різних теоретичних поглядів на розуміння сутності аналізованого терміну, зарубіжні дослідники використовують різні компоненти інноваційного потенціалу, такі як ресурси, процеси та цінності, які визначають, що підприємство може виробляти, а що ні [19]. За такого підходу, в якості компонентів інноваційного потенціалу використовуються різні конфігурації ресурсів [16] та визначаються певні характеристики підприємства як компоненти потенціалу, такі як: лідерство, політика, стратегія, ресурси, партнерство, взаємовідносини з клієнтами, організаційна культура, формування ланцюжка поставок [14].

Отже, розглядаючи підходи зарубіжних дослідників до визначення сутності поняття інноваційного потенціалу, можна узагальнити їх за групами. Перша група досліджень сконцентрована на необхідності збереження та розвитку людського капіталу. Дослідники, визначаючи інноваційний потенціал людського капіталу, виділяють такі показники як кількість співробітників, рівень їх знань та навичок, мобільність, структуру зайнятості, компетенції [25; 23].

Друга група дослідників розглядає інновації підприємства як конкурентний потенціал, визначає його як набір матеріальних та нематеріальних ресурсів, що дозволяють підприємству досягти конкурентної переваги [20] або як контрольований набір активів підприємства, а також набір навичок та компетенцій у галузі використання інформації та знань [15].

Третя група дослідників відносить інноваційний потенціал підприємства до бізнес-моделі, яка комплексно описує не тільки ресурси підприємства, але й інші важливі елементи, такі як цінність для клієнта, маркетингову діяльність, взаємодія з партнерами та розподіл фінансових ресурсів [26]. Підприємство, як відкрита система, повинна розвивати, змінювати та обмінюватися технічними знаннями, пов'язаними з динамічними змінами та своєчасною адаптацією до нових умов, з метою формування удосконаленої бізнес-моделі [17].

Визначення інноваційного потенціалу може бути більш загальним та вказувати на ресурси, які підприємства повинні мати у своєму розпорядженні для успішного створення та комерціалізації інновацій [18], або визначати конкретні ресурси, використовуючи потенціал яких, підприємство цілеспрямовано досягає обраного вектору розвитку або певного ефекту, зокрема підвищення конкурентоспроможності [22]. Деякі дослідники щодо визначення сутності інноваційного потенціалу підприємства, приділяють особливу увагу організаційним аспектам, таким як, наприклад, науково-дослідні підрозділи, виробничі чи маркетингові підрозділи тощо [24].

Таким чином, за результатами аналізу та узагальнення існуючих підходів до визначення сутності інноваційного потенціалу, а також з позиції твердження того, що постійний розвиток інноваційного потенціалу дає можливість суб'єкту підприємництва отримувати конкурентні переваги, вирішувати виробничі проблеми та займати стійку конкурентну позицію на ринку можна зробити висновок, що інноваційний потенціал підприємства є системою взаємопов'язаних науково-технічних, технологічних, кадрових, фінансових, матеріальних, людських ресурсів та нематеріальних складових (готовність та здатність підприємства та його управлінського потенціалу), що дозволяє забезпечити створення та впровадження нововведень, і їх подальше перетворення на кінцевий інноваційний продукт чи послугу, що, в свою чергу, комплексно забезпечує стійкий інноваційний розвиток підприємства.

Особливості формування інноваційного потенціалу підприємства визначають й особливості управління його розвитком. Кожне окреме підприємство має формувати свій унікальний механізм управління розвитком інноваційного потенціалу, який залежатиме не лише від розміру підприємства та специфіки продукції чи послуг, а й від кваліфікації управлінського персоналу, цілей підприємства, завдань та рівня поточного впровадження інноваційних процесів. Зазначений механізм являє собою сукупність цілей та завдань, методів та інструментів, а також методичного та інформаційного забезпечення управління розвитком інноваційного потенціалу підприємства (таблиця 1).

Початковим елементом зазначеного механізму є цілі управління розвитком інноваційного потенціалу, а саме:

1) цілі, що встановлюються під час розробки стратегії розвитку підприємства,

2) параметри, що характеризують поточний стан інноваційного потенціалу підприємства,

3) зовнішні фактори, які безпосередньо чинять вплив на діяльність підприємства.

Слід зазначити, що цілі розвитку та функціонування підприємства та цілі розвитку його інноваційного потенціалу є пов'язаними між собою і, крім того, на всьому життєвому циклі підприємства актуальність кожної окремої мети є тимчасовою характеристикою, яка залежить від термінів планування. Отже, кожну мету необхідно класифікувати за однієї з трьох категорій: короткострокової, середньострокової та довгострокової. Цілі управління розвитком інноваційного потенціалу своєю чергою визначають сукупність завдань, виконання яких необхідне для досягнення бажаного результату. Для кожного завдання мають бути визначені терміни його виконання, ресурси, які можуть бути використані, та відповідні значення параметрів і показників, за умови досягненні яких, завдання може вважатися виконаним, а мета реалізованою.

Для забезпечення розвитку інноваційного потенціалу як фактору зростання інноваційної активності підприємства виникає необхідність у пошуку нових підходів до формування механізму управління розвитком інноваційного потенціалу, що вимагає наявності гнучкої системи адаптації до змін зовнішніх та внутрішніх умов у процесі розробки та впровадження нововведень. Створенню ефективного механізму управління розвитком інноваційного потенціалу передує діагностика стану наявних у розпорядженні підприємства ресурсів, за допомогою якої визначаються можливості та напрямки впровадження інновацій, а також здійснюється аналіз складових інноваційного потенціалу.

Досягнення високої ефективності використання наявних ресурсів інноваційного потенціалу можливе шляхом реалізації довгострокових конкурентних переваг підприємства, пов'язаних із постійним стратегічним розвитком.

Таблиця 1