Методологічні підходи до оцінки інноваційного потенціалу будівельного підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ БУДІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Шевченко Вікторія Сергіївна кандидат економічних наук,

доцент, доцент кафедри менеджменту і публічного адміністрування

Браташ Мірослава Анатоліївна старший викадач

кафедри менеджменту і публічного адміністрування

м. Харків



Анотація

У статті з'ясовані пріоритетні напрями інноваційного розвитку будівельної галузі, основними з яких є: стандартизація та нормування у будівництві, підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації у сферах будівництва, архітектури, містобудування та промисловості будівельних матеріалів, розробка нових та удосконалення існуючих проектів будівельних конструкцій для будинків і споруд різного призначення, дія звичайних та складних інженерно-геологічних умовах, вирішення питань, пов'язаних з економікою розробки і виробництва будівельних конструкцій і т.д. Визначено, що при розробці методики оцінки інноваційного потенціалу будівельного підприємства, найбільш прийнятним є структурний підхід з виділенням у кожній складовій інноваційного потенціалу специфічних ресурсів, що враховують галузеві особливості інноваційних процесів, що відбуваються. Проблема підвищення ефективності діяльності підприємств усіх форм власності, забезпечення високих темпів економічного розвитку стає дуже актуальною в сучасних умовах розвитку економіки країни. При цьому відомо, що інноваційна діяльність здатна забезпечити швидкий вихід економіки країни з кризового стану. Разом з тим інноваційна діяльність вимагає значних витрат, до того ж схильних до високого ступеня ризику.. У зв'язку з цим запропоновані та обґрунтовані різні методологічні підходи та інструменти оцінки інноваційного потенціалу будівельного підприємства. Ці методи та показники є інструментами для визначення економічної ефективності інноваційної діяльності і допомагають у прийнятті обґрунтованих рішень щодо інвестицій та розвитку проектів. Важливо проводити аналіз з урахуванням специфічних характеристик кожного проекту та враховувати потенційні ризики та несучість проекту.

Ключові слова: інновації, оцінка, інноваційний потенціал, будівельне підприємство, контроль



Abstract

інноваційний будівельний потенціал ризик

Schevchenko Viktoriia Serhiyivna Candidate of Economical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Management and Public Administration, O.M. Beketov National University of Urban Economy in Kharkiv, Kharkiv,

Bratash Myroslava Anatolyivna Senior Lecturer of the Department of Management and Public Administration, O.M. Beketov National University of Urban Economy in Kharkiv, Kharkiv

METHODOLOGICAL APPROACHES TO THE ASSESSMENT OF THE INNOVATION POTENTIAL OF A CONSTRUCTION ENTERPRISE

The article clarifies the priority directions of innovative development of the construction industry, the main of which are: standardization and regulation in construction, training of highly qualified scientific personnel in the fields of construction, architecture, urban planning and the building materials industry, development of new and improvement of existing projects of construction structures for houses and buildings of various purposes, the action of ordinary and complex engineering and geological conditions, solving issues related to the economics of development and production of building structures, etc. It was determined that when developing a methodology for assessing the innovative potential of a construction enterprise, the most appropriate is a structural approach with the allocation of specific resources in each component of the innovative potential, taking into account the sectoral features of the ongoing innovation processes. The problem of increasing the efficiency of enterprises of all forms of ownership, ensuring high rates of economic development is becoming very urgent in the modern conditions of the country's economic development. At the same time, it is known that innovative activity can ensure a quick exit of the country's economy from a crisis state. At the same time, innovative activity requires significant costs, which are also subject to a high degree of risk.. In this regard, various methodological approaches and tools for assessing the innovative potential of a construction enterprise are proposed and substantiated. These methods and indicators are tools for determining the economic efficiency of innovative activities and help in making informed decisions about investments and project development.

It is important to carry out an analysis taking into account the specific characteristics of each project and take into account potential risks and the carrying capacity of the project.

Keywords: innovation, assessment, innovation potential, construction enterprise, control



Постановка проблеми

У сучасній економічній літературі немає однозначного тлумачення інновації. Загалом розумінні під інновацією мають на увазі здійснення змін шляхом впровадження чогось нового. У рамках цього підходу різні фахівці визначають нововведення як результат доцільної творчої діяльності, практичне застосування якого призводить до суттєвих змін у функціонуванні системи, або як процес впровадження нового замість того, що раніше діяло, але застаріло. Інновація інтерпретується також як перетворення потенційного науково-технічного прогресу на нові продукти та технології.

Розробка єдиного методичного підходу до оцінки інноваційного потенціалу будівельних підприємств вимагає спільних зусиль науковців та практиків з метою забезпечення ефективного використання інновацій у будівельній галузі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемам ефективності використання інновацій та інноваційного потенціалу присвячено роботи багатьох вчених з усього світу. Ось кілька зарубіжних та вітчизняних дослідників, які внесли важливий внесок у цю галузь: Clayton Christensen, Henry Chesbrough, Joseph Schumpeter, Michael Porter. Вітчизняні дослідники: Володимир Іноземцев, Олександр Згода, Ірина Сусленко. Це лише декілька імен, існують багато інших дослідників, які активно вивчають проблеми інновацій та інноваційного потенціалу в різних галузях і допомагають розуміти, як досягати більшої ефективності в їх використанні.



Мета статті

Зазначена проблема визначення та оцінки рівня інноваційного потенціалу будівельних підприємств дійсно є актуальною і складною. Неоднозначність інноваційного потенціалу вимагає розвитку і вдосконалення методологій та методик оцінки.

Виклад основного матеріалу

Інноваційна діяльність у будівництві є найважливішим елементом підвищення ефективності виробництва в умовах ринку. Вона забезпечує постійне оновлення і поліпшення вживаних технологій і випуск будівельної продукції та виконання будівельно-монтажних робіт, реалізацію наукових досягнень та винаходів, є основною умовою подолання галузевої кризи і забезпечення економічного зростання.

Слід визначити, що інноваційна діяльність у будівництві позначена низкою специфічних особливостей:

інновації посідають особливе місце в будівельному виробництві, будучи базовим чинником економічної динаміки, сполучною ланкою між результатами наукових досліджень будівництва, що постійно оновлюється;

інноваційний цикл (період від завершення дослідницького процесу до реалізації у будівництві) відрізняється тривалістю (1-5 років) і високим ступенем ризику.

Важливість інноваційної діяльності визначається переважно тим, що постійний розвиток науки і техніки зумовлює швидке «старіння» методів, техніки та технології виробництва, продукції та її якісно-технічних характеристик, і вони потребують повсякчасного удосконалення. Все це обумовлює потребу будівельної галузі України до впровадження інновацій. При цьому слід використовувати не лише технічні інновації, а ще велике значення для функціонування підприємства мають інновації в управлінні, зокрема, персоналом.

Впровадження новітніх технологій, активізація інноваційної діяльності призведе до економічного зростання не тільки галузі, але й держави в цілому. Для вирішення вищенаведених проблем необхідно, перш за все, дослідити, як саме здійснюється фінансове забезпечення інноваційної діяльності будівельних підприємств. Окрім власних коштів та коштів державного бюджету підприємствам слід знаходити принципово нові джерела фінансування.

Будівництво є специфічною галуззю. З одного боку, для національного господарства воно виступає важелем економічного зростання, оскільки реалізує більшу частину інвестицій в основний капітал усіх галузей виробничої сфери та інфраструктури, фактично формуючи структуру економіки. У цій ролі промислове будівництво на собі відчуває прискорення або сповільнення розвитку інших виробничих сфер, і з цих позицій може вважатися індикатором економічної динаміки. З іншого боку, цивільне будівництво віддзеркалює результати соціально-економічного розвитку. Але у тій мірі, в якій споживання є важелем зростання виробництва, житлове будівництво знову-таки може виступати рушійною силою економіки.

Зазвичай, під інноваційним потенціалом розуміють сукупність різних ресурсів, які сприяють стимулюванню інноваційної діяльності, починаючи з науково-дослідних робіт і закінчуючи передачею нововведення у практичну сферу.

Розширюючи це визначення, інноваційний потенціал також може включати в себе наявність фінансових ресурсів для інвестування у дослідження та розробку, наявність кваліфікованого персоналу, який здатен реалізовувати інноваційні ідеї, доступ до сучасних технологій і інфраструктури, а також сприятливе правове середовище для захисту інтелектуальної власності та регулювання інноваційних процесів. Такий комплексний підхід до інноваційного потенціалу допомагає оцінити готовність та можливості організацій чи країн для розвитку та впровадження новаторських рішень.

Структурна група методик оцінки інноваційного потенціалу підприємства ґрунтується на розрахунку показників зміни структурних складових потенціалу (виробничо-технологічного, кадрового, фінансового, інформаційного, організаційного, управлінського, науково-технічного та інших видів потенціалу). Їх характерне визначення структури інноваційного потенціалу організації та набору коефіцієнтів, що характеризують кожну складову. Перевагою цієї групи методик є можливість урахування тих показників та коефіцієнтів, які б відображали специфічні особливості функціонування підприємства.

Виходячи з вищесказаного, виходить, що при розробці методики оцінки інноваційного потенціалу будівельного підприємства, на наш погляд, найбільш прийнятним є структурний підхід з виділенням у кожній складовій інноваційного потенціалу специфічних ресурсів, що враховують галузеві особливості інноваційних процесів, що відбуваються.

Оцінка інноваційного потенціалу будівельного підприємства може базуватися на різних методологічних підходах та інструментах. Ось декілька можливих методологічних підходів до цього питання:

Аналіз SWOT: SWOT-аналіз дозволяє визначити сильні та слабкі сторони (Strengths and Weaknesses) підприємства щодо інновацій, а також можливості та загрози (Opportunities and Threats) на ринку будівництва. Це допомагає виокремити потенційні області для розвитку інновацій.

Оцінка інтелектуальної власності: Дослідження інтелектуальної власності підприємства може розкрити його потенціал для розробки нових технологій і продуктів, а також можливості для їх комерціалізації.

Модель ресурсного підходу: За допомогою цього підходу аналізуються ресурси, які доступні підприємству, такі як фінансові, технічні, людські ресурси, та визначається, як їх можна максимально використовувати для інновацій.

Модель життєвого циклу продукту/проекту: Цей підхід полягає в оцінці етапів життєвого циклу будівельних продуктів або проектів, де можливі інновації. Визначаються точки втручання та потенційні зміни, які можуть призвести до покращення продуктивності і конкурентоспроможності.

Модель балансування інновацій: Цей підхід передбачає баланс між ризиками та можливостями, пов'язаними з інноваціями. Визначаються стратегії для оптимального використання ресурсів та мінімізації ризиків.

Модель стадій розвитку інновацій: Визначаються стадії розвитку інноваційних проектів на будівельному підприємстві, їх потенційні впливи на ринок та можливості для розвитку.

Кожен з цих методологічних підходів може бути корисним у визначенні інноваційного потенціалу будівельного підприємства і розробці стратегій для його підвищення. Результати таких оцінок можуть бути використані для прийняття рішень щодо інвестицій у дослідження та розвиток, покращення бізнес-процесів та розширення асортименту продукції чи послуг.

У деяких джерелах з метою оцінки інноваційного потенціалу будівельного підприємства застосовується методика оцінки фінансової стійкості підприємства. Це пов'язано з тим, що основна складність інноваційного розвитку полягає саме у фінансовій підтримці процесу залучення нових технологій у виробничу діяльність.

Важливо розуміти, що інновації вимагають вкладення і ризику, але правильне управління цими аспектами може сприяти стабільному розвитку підприємства та забезпечити його конкурентоспроможність у майбутньому.

Проблема підвищення ефективності діяльності підприємств усіх форм власності, забезпечення високих темпів економічного розвитку стає дуже актуальною в сучасних умовах розвитку економіки країни. При цьому відомо, що інноваційна діяльність здатна забезпечити швидкий вихід економіки країни з кризового стану. Разом з тим інноваційна діяльність вимагає значних витрат, до того ж схильних до високого ступеня ризику. У зв'язку з цим виникає необхідність виявлення та обґрунтування методики оцінки економічної ефективності інноваційної діяльності.

Методика розрахунку економічної ефективності інноваційної діяльності має на меті вирішення наступних ключових питань:

- оцінка внутрішньої доходності (IRR) інноваційного проекту: Однією з основних задач є визначення того, наскільки доцільно інвестувати фінансові ресурси у конкретний інноваційний проект. Розрахунок IRR допомагає визначити, яка внутрішня доходність буде отримана від інноваційного проекту.

- оцінка витрат і прибутків: Методика повинна дозволити визначити загальні витрати на розробку, впровадження та експлуатацію інновації, а також очікувані прибутки від неї. Це включає фінансування досліджень та розробок, виробничі витрати, маркетингові та продажні витрати, а також доходи від продажу продукту чи послуги.

- аналіз ризиків: Методика повинна враховувати можливі ризики, пов'язані з інноваційним проектом, і оцінювати їх вплив на економічну ефективність. Це може включати ризики, пов'язані з ринковими умовами, технологічними обмеженнями, конкуренцією, змінами в законодавстві та інші фактори.

- визначення періоду окупності: Методика повинна допомогти визначити, через який період часу інноваційний проект поверне вкладені кошти та почне приносити прибуток.

- порівняння альтернативних варіантів: Методика дозволяє порівнювати економічну ефективність різних альтернативних інноваційних проектів і визначати, який із них є найбільш доцільним.

- розрахунок NPV (чиста присутня вартість): Методика має передбачати розрахунок NPV, яка допомагає визначити, чи приносить інноваційний проект додаткову вартість в порівнянні з альтернативами.

- врахування соціальних та екологічних аспектів: Методика може включати аналіз соціальних та екологічних впливів інноваційного проекту, щоб врахувати їхній важливий внесок у загальний результат.

- визначення показників рентабельності: Важливо розраховувати такі показники, як ROI (рентабельність інвестицій), ROA (рентабельність активів), ROE (рентабельність власного капіталу) та інші, які відображають ефективність інновацій.

Методика розрахунку економічної ефективності інноваційної діяльності має бути комплексною та враховувати всі зазначені питання, щоб дати повну картину щодо доцільності та прибутковості інноваційних проектів.

Реалізація методики має забезпечити можливість прийняття рішень щодо доцільності інноваційної діяльності на ранніх її етапах.

Способи та методи оцінки ефективності інноваційної діяльності ґрунтуються на сумісності витрат та кінцевих результатів. Але кінцевий результат може бути отриманий лише за всебічної оцінки інноваційної діяльності підприємства. При цьому оцінку інноваційної діяльності підприємств можна здійснювати за загальноприйнятими в економіці напрямами:

- науково-інформаційний рівень підприємства;

- технічний рівень підприємства;

- техніко-економічна ефективність інноваційних проектів.

Критеріями оцінки інноваційної діяльності вважатимуться:

1) науковий рівень підприємства;

2) рівень інформаційного забезпечення;

3) конкурентоспроможність розробок, які забезпечують досягнення поставленої підприємством мети.

Науковий рівень підприємства значною мірою може характеризуватись часткою виконання та впровадження власних науково-дослідних розробок у виробництво. Науковий рівень підприємства може бути характеризований наступними аспектами і ознаками:

- внутрішні наукові ресурси: Рівень наукового потенціалу підприємства визначається наявністю і якістю внутрішніх наукових ресурсів, таких як дослідницькі лабораторії, наукові відділи, науково-технічний персонал (науковці, інженери тощо). Важливо також наявність наукових публікацій та патентів.

- співпраця з науковими установами і університетами: Підприємство може вести активну співпрацю з науковими установами, університетами і дослідницькими організаціями. Це може включати участь у спільних дослідженнях, фінансування наукових проектів та залучення вчених до роботи над інноваціями.

- інтеграція наукових досягнень у виробництво: Важливо, щоб підприємство ефективно інтегрувало наукові розробки у виробництво. Це може включати впровадження нових технологій, процесів та продуктів, розроблених науковцями, у власну виробничу діяльність.

- створення інноваційних продуктів і послуг: Вищий науковий рівень підприємства може проявлятися у здатності розробляти та впроваджувати нові інноваційні продукти і послуги, які відповідають потребам ринку і консолідують позиції на ньому.

- спроможність до розв'язання складних технічних завдань: Підприємство з високим науковим рівнем може вирішувати складні технічні завдання, вдосконалювати виробничі процеси та створювати інноваційні рішення для конкретних завдань.

- участь у наукових програмах і проектах: Підприємство може брати участь у наукових програмах, які сприяють дослідженню та розвитку важливих наукових областей.

- культура інновацій і навчання: Науковий рівень підприємства також відображається в його культурі інновацій та навчанні. Важливо, щоб персонал підприємства був готовий до навчання та застосування нових знань та методів.

- визнання наукових досягнень: Успішні наукові досягнення підприємства можуть бути визнані і нагороджені відомими нагородами та преміями.

При цьому науковий рівень підприємства можна визначити як відношення витрат на інноваційну діяльність до загальних витрат на виробництво:

де Кнр - коефіцієнт наукового рівня виробництва;

Зі - сума витрат на інноваційну діяльність, грн;

Зв - загальна сума витрат на виробництво, грн.

Цей показник може бути плановим, фактичним та нормативним. При необхідності цей показник може бути використаний для оцінки місця підприємства серед конкуруючих організацій.

Оцінка інноваційної діяльності підприємства також може здійснюватись за допомогою коефіцієнта, що відображає частку впровадження власних розробок у загальній кількості виконаних власних розробок:

де Квр - коефіцієнт застосування власних розробок; Рвр - кількість впроваджених власних розробок, од.; Рввр - загальна кількість виконаних власних розробок.

Цей показник може бути використаний для обґрунтування та оцінки власного наукового рівня інноваційної діяльності будівельного підприємства.

Для оцінки інноваційної діяльності будівельних підприємств та визначення раціонального співвідношення власних та придбаних розробок, можна скористатися показником питомого співвідношення власних розробок у загальній кількості впроваджених розробок. Цей коефіцієнт розраховується за формулою:

де Квс - коефіцієнт застосування результатів власних розробок;

Рввр - кількість власних розробок, впроваджених на підприємстві;

Рв.заг - загальна кількість впроваджених розробок для підприємства у цьому періоді, од.

За допомогою показника Квс можна судити про рівень та темпи розвитку досліджень на будівельному підприємстві. Чим ближче цей коефіцієнт до максимального його значення - одиниці, тим вище інноваційна активність підприємства. Навпаки, значення коефіцієнта нижче 0,5 свідчить про слабку активність підприємств у розробці та впровадженні досліджень.

Разом з тим, наголошуючи на важливості розробки та впровадження власних інноваційних розробок, необхідно наголосити, що для підвищення ефективності інноваційної діяльності велике значення має своєчасне виявлення та обґрунтування придбання та впровадження розробок сторонніх організацій.

Аналіз технічного рівня підприємства є важливою частиною комплексної оцінки його інноваційної діяльності. Ось деякі основні показники, які використовуються при оцінці технічного рівня підприємства:

коефіцієнт конкурентоспроможності продукції підприємства: Цей показник відображає, наскільки успішно продукція підприємства конкурує на ринку в порівнянні з продукцією конкурентів. Він може бути виміряний за допомогою різних метрик, таких як частка ринку, якість продукції, вартість тощо.

Коефіцієнт конкурентоспроможності може бути визначений за такою формулою:

де Ккон - коефіцієнт конкурентоспроможності продукції підприємства; Ков - обсяг товарної продукції підприємства, грн.

Кост - обсяг товарної продукції, яка важко піддається реалізації, грн.

Чим ближче Ккон до одиниці, тим вище конкурентоспроможність продукції. Якщо коефіцієнт близький до нуля, це означає, що продукція не конкурентоспроможна. Одночасно, що стоїть коефіцієнт конкурентоспроможності, то вище попит продукції і, отже, менше втрату від морального і фізичного старіння продукції межах її життєвого циклу.

- коефіцієнт обновлення продукції: Цей показник вказує на те, наскільки часто підприємство оновлює свій асортимент продукції. Він може бути виміряний у відсотках і показує, яка частина продукції є новою або модифікованою протягом певного періоду часу.

Коефіцієнт оновлення продукції пропонується визначати за такою формулою:

де Кон.пр - коефіцієнт оновлення продукції;

Кн - обсяг виробництва нової продукції, грн.

Цей показник тісно пов'язаний з інноваційною діяльністю підприємства. Нова продукція може бути принципово новою, модернізованою чи модифікованою і, отже, є наслідком наукових досліджень про. До того ж нова продукція, як правило, є конкурентоспроможною і легко реалізовується без особливих витрат на збут. Це веде до підвищення ефективності виробництва продукції та підприємства загалом.

Впровадження та виробництво нової конкурентоспроможної продукції тісно пов'язане з оновленням технологічних процесів, що є самостійним напрямом інноваційної діяльності підприємств.

- коефіцієнт оновлення технології: Цей показник відображає, наскільки активно підприємство впроваджує нові технології та методи виробництва. Він може бути виміряний як відсоток від загальної кількості технологічних оновлень протягом певного періоду часу.

де он.техн - коефіцієнт оновлення технології;

Пн.техн - кількість нововведених технологічних процесів, од.;

Пзаг.техн - загальна кількість технологічних процесів, од.

Ці показники можуть бути корисними для оцінки технічного рівня підприємства та визначення його спроможності до інновацій та вдосконалення. Вони допомагають підприємству слідкувати за його конкурентоспроможністю, оновленнями технологій та продукції, що є ключовими чинниками успіху на сучасному ринку.

Показник Кон.техн може бути використаний для обґрунтування можливості виробництва високоякісної конкурентоспроможної продукції на базі передової техніки та технології.

Досягнення високого рівня ефективності виробництва та інноваційної діяльності, зокрема, ґрунтується на виявленні та реалізації резервів покращення зазначених та інших показників діяльності підприємств.

На важливість оцінки ефективності витрат на інноваційну діяльність як для виробників (продавців), так і для покупців. Оцінка ефективності витрат на інноваційну діяльність є ключовою для прийняття раціональних рішень щодо інвестицій у проекти та ініціативи, спрямовані на інновації. Нижче розглянуті деякі основні методи та показники, які допомагають визначити економічну ефективність інноваційної діяльності:

- чистий дисконтований дохід (NPV): Це показник, який враховує всі витрати та доходи від інноваційного проекту, дисконтовані на поточний момент. Якщо NPV позитивний, то проект вважається економічно ефективним.

- індекс прибутковості (PI): Індекс прибутковості визначає, скільки доларів прибутку генерується з кожного долара витрат на проект. Якщо PI більше одиниці, то проект є прибутковим.

- термін окупності (Payback Period): Це час, необхідний для того, щоб внесені витрати на проект були повністю відновлені зі згенерованого доходу. Короткий термін окупності може свідчити про швидку поверненість інвестицій.

- внутрішня норма прибутковості (IRR): IRR - це процентна ставка, при якій NPV дорівнює нулю. Якщо IRR перевищує поточну ставку дисконту (референтну ставку), то проект є прибутковим.

- аналіз стійкості та чутливості: Важливо визначити, наскільки економічні параметри проекту (наприклад, продажна ціна, витрати) можуть змінюватися і як це вплине на основні показники (NPV, IRR). Аналіз чутливості допомагає виявити, які фактори можуть бути критичними для успіху проекту.

Ці методи та показники є інструментами для визначення економічної ефективності інноваційної діяльності і допомагають у прийнятті обґрунтованих рішень щодо інвестицій та розвитку проектів. Важливо проводити аналіз з урахуванням специфічних характеристик кожного проекту та враховувати потенційні ризики та несучість проекту.

Оцінка ефективності витрат покупця на використання нововведень є важливим аспектом інноваційного процесу. Ці показники допомагають покупцю визначити, наскільки інновація вигідна для його бізнесу. Ось деякі ключові показники для оцінки ефективності витрат покупця на використання нововведень:

- показник витрат на впровадження інновацій: Цей показник визначає загальні витрати, пов'язані з придбанням, впровадженням і освоєнням нововведень. Включаються витрати на закупівлю інноваційних продуктів або послуг, навчання персоналу та адаптацію бізнес-процесів.

- показник продуктивності інновацій: Цей показник визначає, наскільки інновація покращує продуктивність покупця. Вимірюється в збільшенні виробництва, підвищенні якості продукції або покращенні ефективності бізнес-процесів.

- показник рентабельності інновацій: Цей показник визначає, яка частина прибутку покупця може бути призначена для покриття витрат на інновації. Рентабельність інновацій вимірюється у відсотках і показує, як швидко інновація відбиває витрати та приносить прибуток.

- показник конкурентоспроможності: Цей показник допомагає визначити, як інновація впливає на конкурентоспроможність покупця на ринку. Це може включати підвищення ринкової долі або здатність витримувати конкуренцію.

- показник повернення інвестицій (ROI): ROI розраховується як відношення чистого прибутку до витрат на інновації. Він вказує, скільки кожен витрачений долар приносить прибутку.

- аналіз ризиків: Важливо враховувати потенційні ризики, пов'язані з інноваціями, і їх вплив на витрати та ефективність. Аналіз ризиків допомагає покупцю приймати обґрунтовані рішення та розробляти стратегії управління ризиками.

Оцінка цих показників дозволяє покупцю керувати витратами на інновації та забезпечує обґрунтоване прийняття рішень щодо придбання та використання нововведень у своєму бізнесі.

Поняття "стійкості проекту" відображає важливий аспект оцінки інноваційних проектів і полягає в тому, що проект вважається економічно доцільним лише до тих пір, поки певний показник (наприклад, NPV) залишається позитивним. Якщо цей показник стає негативним, проект втрачає економічну доцільність і може бути вважений нестійким.

У розрахунках чистого наведеного доходу (NPV) для проекту, стійкість визначається, коли NPV дорівнює нулю. Це означає, що всі витрати, пов'язані з проектом, повертаються у вигляді доходу, і проект вже не приносить додаткового прибутку. На практиці, якщо NPV залишається позитивним, проект вважається стійким і економічно доцільним.

Проте важливо враховувати, що стійкість проекту може змінюватися залежно від зміни внутрішніх і зовнішніх факторів. Тому під час оцінки інноваційних проектів важливо враховувати ризики та проводити аналіз чутливості, щоб визначити, як зміни певних параметрів впливають на стійкість інноваційного проекту до зміни показників, таких як NPV. Це допомагає краще розуміти ризики та можливості проекту та приймати обґрунтовані рішення.

Чутливість до зміни показника визначається також за допомогою аналізу, коли аналізований показник змінюється на 10% у бік негативного відхилення.

Якщо після цього NPV залишається позитивним, інноваційна діяльність вважається нечутливою до зміни даного фактора. Якщо ж NPV набуває негативного значення, то діяльність має чутливість менше 10%-ного рівня і визнається ризикованою за цим фактором.

Показник інтегрального ефекту (Еінт) є важливим інструментом для оцінки ефективності інноваційної діяльності організації з урахуванням витрат та результатів протягом розрахункового періоду. Цей показник дозволяє з'ясувати, чи є інноваційна ініціатива вигідною з фінансової точки зору, а також який її внесок у загальну ефективність організації.

Основні характеристики інтегрального ефекту (Еінт):

- розрахунковий період: Це період, протягом якого проводиться оцінка ефективності інноваційної діяльності. Зазвичай він визначається на початку оцінки, і результати та витрати в цей період приводяться до одного, зазвичай початкового року, з врахуванням дисконтування.

- результати інноваційної діяльності: Це доходи або користь, отримані в результаті впровадження інновацій. Вони можуть включати зростання обсягу продажів, збільшення прибутку, зменшення витрат тощо.

- інноваційні витрати: Це витрати, пов'язані з розробкою, впровадженням і освоєнням інновацій. Вони включають в себе витрати на дослідження і розробку, навчання персоналу, придбання нового обладнання і технологій тощо.

- дисконтування: Дисконтування враховує часову вартість грошей, тобто те, що один долар, одержаний або витрачений у майбутньому, має іншу вартість, ніж той самий долар сьогодні. Дисконтування дозволяє привести всі витрати і результати до одного часового періоду для порівняння.

Формула для розрахунку інтегрального ефекту може виглядати наступним чином:

Еінт = Ј [(Результати - Витрати) / (1 - г)^Л1] (7)

де: Ј - сума за розрахунковий період;

Результати - сума результатів інноваційної діяльності за кожен рік;

Витрати - сума інноваційних витрат за кожен рік;

г - ставка дисконту;

t - рік розрахункового періоду.

Загальна величина інтегрального ефекту вказує на те, чи є інноваційна діяльність економічно доцільною для організації протягом розрахункового періоду. Якщо Еінт позитивний, то інноваційна ініціатива вважається ефективною.

Індекс рентабельності (JR) є важливим показником, який використовується для оцінки та порівняння рентабельності інноваційних проектів або інноваційної діяльності в організації. Цей показник дозволяє визначити, яка частина доходу з інноваційних зусиль відбиває витрати на ці інновації.

Формула для розрахунку індексу рентабельності (JR) може виглядати наступним чином:

JR = (Наведені доходи / Наведені витрати) (8)

де: Наведені доходи - це сума доходів, отриманих в результаті впровадження інновацій, яка наводиться до одного обраного моменту в часі (зазвичай на початковий рік).

Наведені витрати - це сума витрат, пов'язаних з розробкою, впровадженням та освоєнням інновацій, яка також наводиться до того ж моменту в часі, щоб забезпечити однорічний аналіз.

Якщо значення індексу рентабельності (JR) більше одиниці (JR > 1), це вказує на те, що інноваційна діяльність приносить доходи, які перевищують витрати, і відображається позитивна рентабельність. З іншого боку, якщо JR менше одиниці (JR < 1), це свідчить про те, що інновації вимагають більше витрат, ніж приносять доходу, і може бути неефективними з фінансової точки зору.

Розрахунок індексу рентабельності допомагає приймати рішення щодо прибутковості інноваційних проектів та ініціатив та визначати, які із них можуть бути фінансово вигідними для організації.

Індекс рентабельності тісно пов'язаний з інтегральним ефектом, якщо інтегральний ефект Еінт позитивний, то індекс рентабельності JR > 1 і навпаки. За JR > 1 інноваційний проект вважається економічно ефективним. В іншому випадку JR <1 - неефективний.

Норма рентабельності є тією нормою дисконту, коли величина дисконтованих доходів за кілька років стає рівною інноваційним вкладенням. У цьому випадку доходи та витрати інноваційного проекту визначаються шляхом приведення до розрахункового моменту часу.

Цей показник інакше характеризує рівень прибутковості конкретного інноваційного рішення, що виражається дисконтною ставкою, за якою майбутня вартість грошового потоку від інновацій наводиться до реальної вартості інвестиційних коштів.

У ринкових умовах господарювання дуже важливим є такий показник, як привабливість інноваційних проектів, що визначається стратегією фірмиінноватора, умовами залучення фінансових ресурсів та їх джерелами, дивідендною політикою інноватора.

Крім того, допустимість проектів має перевищувати ставки банківських депозитів, на що зазвичай звертають увагу інвестори. Необхідно також визначати ще й точку беззбитковості роботи організації-інноватора. Вона визначається обсягом реалізації продукції, у якому покриваються всі витрати виробництва.

Отже, вибір об'єкта інвестування є однією з важливих проблем.

Найбільшою перевагою користуються ті види інноваційної діяльності, які дозволяють мати надмонопольний прибуток, що часто залежить від сталого попиту нові види продукції чи послуги.



Висновки

Важливість інноваційної діяльності визначається переважно тим, що постійний розвиток науки і техніки зумовлює швидке «старіння» методів, техніки та технології виробництва, продукції та її якісно-технічних характеристик, і вони потребують повсякчасного удосконалення. Все це обумовлює потребу будівельної галузі України до впровадження інновацій. Слід використовувати методи та показники для визначення економічної ефективності інноваційної діяльності задля прийняття обґрунтованих рішень щодо інвестицій та розвитку проектів. Важливо проводити аналіз з урахуванням специфічних характеристик кожного проекту та враховувати потенційні ризики та несучість проекту



Література

1. Данилишин Б.М. Інвестиційна політика в Україні: [монографія] / Б.М. Данилишин, М.Х. Корецький, О.І. Дацій. Донецьк: «Юго-Восток, Лтд». 2006. 292 с.

2. Мельник О.Г. Сутність інновацій та інноваційного розвитку / О.Г. Мельник // Актуальні проблеми економіки: наук. економ. журнал. 2008. №12. С. 20-26.

3. Вівчар О.Й. Інноваційна діяльність в Україні та напрями її розвитку. / О.Й. Вівчар, Н.М. Паранька. // Науковий вісник НЛТУ України. 2011. Вип. 21.9. С. 183-187.

4. Гринько Т.В. Сутність інноваційної активності підприємства та її оцінка. / Т.В. Гринько, Г.В. Єрмакова. // БізнесІнформ. 2011. №15. С. 62-645.

5. Гавва В. Н. Потенціал підприємства: формування та оцінювання: навч. посібн. / В. Н. Гавва, Е.А. Божко. Київ: Центр навчальної лїтератури, 2004. 221 с.

References

1. Danylyshyn B.M. (2006) Investycijnapolityka v Ukrajini: [monoghrafija] [Investment policy in Ukraine]. Donecjk: «Jugho-Vostok, Ltd» [in Ukrainian].

2. Meljnyk O.Gh. (2008) Sutnistj innovacij ta innovacijnogho rozvytku [The essence of innovation and innovative development]. Aktualjni problemy ekonomiky: nauk. ekonom. Zhurnal - Actual problems of economics: science economy magazine. 12, 20-26 [in Ukrainian].

3. Vivchar O.J., & Paranjka N.M. (2011) Innovacijna dijaljnistj v Ukrajini ta naprjamy jiji rozvytku [Innovative activity in Ukraine and directions of its development], Naukovyj visnyk NLTU Ukrajiny - Scientific bulletin of NLTUof Ukraine. 21.9, 183-187 [in Ukrainian].

4. Ghrynjko T.V., & Jermakova Gh.V. (2011) Sutnistj innovacijnoji aktyvnosti pidpryjemstva ta jiji ocinka [The essence of the enterprise's innovative activity and its evaluation]. BiznesInform - BusinessInform. 15, S. 62-645 [in Ukrainian].

5. Ghavva V.N. & Bozhko E.A. (2004) Potencial pidpryjemstva: formuvannja ta ocinjuvannja: navch. Posibn [Enterprise potential: formation and evaluation]. Kyjiv: Centr navchaljnoji literatury [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...