Концептуальні підходи до визначення поняття "лідерської компетентності" у наукових дослідженнях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концептуальні підходи до визначення поняття “лідерської компетентності” у наукових дослідженнях

Тлустенко Алла Петрівна

аспірантка кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи

Університет імені Альфреда Нобеля, Україна

Анотація

Ключові слова: лідерська компетентність, концептуальні підходи, лідерство, потенціал, майбутні психологи.

Підходи, прийняті до визначення поняття “лідерська компетентність”, дуже різні, але майже всі вони схожі за змістом і сутнісними характеристиками цього поняття. Різні аспекти лідерства завжди привертали увагу ряду вчених. Провідними у вивченні лідерства вважаються праці Р. Фішера, З. Фрейда, Р. Стогдила, Ф. Фідлера, Е. Богардуса, Дж. Юкла, Блонделя, Р. Хауза, А. Менегетті, Д. Гоманса, М. Вебера, Ф. Кардела, Б. Паригіна, А. Лутошкіна, Н. Тічі, Л. Уманського, Д. Гоулмана, Р. Кричевського, Д. Макгрегора, О. Петровського.

Жваву дискусію щодо теоретико-методологічних засад лідерства можна спостерігати в працях сучасних зарубіжних (Дж. Коттер, Л. Даунтон, В. Грінвуд, X. Данфорд, Д. Мацумото, П. Друкер, Д. Крек) і вітчизняних дослідників (А. Куриця, Г. Жеребова, Г. Лактіонова, С. Калашнікова, В. Стрижко, Л. Орбан-Лембрик).

У новій версії міжнародних стандартів ISO 9000 лідерство визначено одним із восьми принципів, покладених в основу стандартів.

У стародавній мові кельтів "leading" означає тримати курс чи напрям та "робити так, що інші слідували йому".

У латинському еквіваленті "gubernator" (государь) значення слова "лідер" буквально означає "рульовий на судні".

В Індії еквівалентом слова “лідер” є слово “ neta”, що означає людину, яка викликає повагу і яка має харизму. Наслідком такого змісту є те, що в Індії вважається, що «лідер веде за собою власним прикладом, надихає людей».

Китайська метафора ефективного правління - це “образ вітру (фен), який свідчить про ідею проникливого та витонченого вітерця, який захоплює та підкорює людські серця”.

За словами Д. Адаїра, метафора дороги була присутня також у мовах персів, єгиптян, греків і римлян, де давньогрецьке слово “гегемон” і давньоримське "dux” (голова) ґрунтувалися на образі дороги та мандрівки. Таким чином, лідерство етимологічно означає "вести за собою”.

Поєднання західного та східного підходів до розуміння лідерства дозволяє виділити ключові аспекти цього поняття, до яких, на нашу думку, слід віднести: "лідерство” (рух у певному напрямку) та "наслідування” іншими, яке базується на повазі. Щодо сутності лідерства та його складових.

Мабуть, одним із найбільш лаконічних визначень поняття «лідерство» є визначення визнаного гуру сучасного менеджменту П. Друкера, який сказав: "Лідерство -- це бачення”. Р. Стогділл у 1974 році в книзі "Leadership Handbook: A Review of Theories and Researches” запропонував низку визначень лідерства, підкреслюючи тим самим його багатогранність.

Поєднання західного та східного підходів до розуміння лідерства дозволяє виділити ключові аспекти цього поняття, до яких, на нашу думку, слід віднести: "лідерство” (рух у певному напрямку) та "наслідування” іншими, яке базується на повазі. Щодо сутності лідерства та його складових.

С. Кові констатує, що лідерство полягає в тому, щоб передати своїм співробітникам своє бачення їхнього потенціалу таким чином, щоб вони могли це побачити в собі.

Б. Нунан бачив лідерство як інструмент для нарощування потенціалу та розвитку громади. Важливо підкреслити, що лідерство - це не просто еволюційно вищий рівень управління, але - що не менш важливо - є проявом нового вищого рівня якості управління. На підтвердження останнього свідчать, зокрема, такі положення та факти: "лідерство - управління на більш високому рівні, процес досягнення значущих результатів при дії з повагою, турботою та чесністю заради благополуччя всіхучасників”.

Аналіз наукових джерел доводить, що вивченню другої складової лідерства (процесу залучення до діяльності) приділяється значно більше уваги порівняно з першою (розвитку особистісних якостей керівника), тоді як, на наше глибоке переконання, саме наявність статичного аспекту створює аспект процесу [5].

У сучасних умовах соціокультурних та економіко-політичних трансформацій лідерський потенціал стає однією з важливих умов, а лідерство - інструментом реформування сфери професійного навчання та модернізації національного освітнього простору. У цьому контексті лідерські якості є одним із фундаментальних факторів самоорганізації та професійної реалізації майбутніх психологів. їх відкриття і вдосконалення йдуть через розвиток лідерських якостей.

Вважаючи, що лідерська компетентність є однією зі складових професійної компетентності, ми погоджуємося з автором В. Жигірем, який зазначає, що лідерська компетентність майбутнього психолога - це ступінь його здатності реалізовувати лідерські управлінські цілі, завдання, функції та технології лідерського управління, професійний досвід роботи на певній посаді [2, 4].

Лідерська компетентність передбачає, що майбутній психолог володіє знаннями про лідерство, розуміє сутність лідерства, усвідомив цінності лідерства, має розвинені лідерські якості, володіє якостями «лідера», що дозволяє йому ефективно здійснювати формальний і неформальний вплив.

Науковці Т. Бендас, Р. Брик, Ю. Петрова та інші характеризують лідерську компетентність як інтегровану якість особистості та включають до її структури різні елементи:

- знання: сучасні теорії лідерства; психологічні особливості лідерства; технології управління замовленнями; теоретичні основи ефективного лідерства; стилі управління; шляхи вдосконалення власного стилю управління; практичні методи ефективного управління в умовах ризику та невизначеності; функціональне управління; сутність емоцій та важливість управління ними в процесі взаємодії; сутність конфліктів та способи їх вирішення тощо;

- уміння: керувати собою, іншими, групою; працювати з носіями різних стилів управління та налагоджувати їх ефективну взаємодію; навчати лідерству інших, розвивати навички ефективної взаємодії, делегування; здійснювати лідерство шляхом подолання конфлікту; генерувати продуктивні ідеї, сприяти їх подальшій реалізації; надихнути студентів і викладачів на реалізацію продуктивних ідей [1,4].

Незважаючи на те, що лідерська компетентність як міждисциплінарний феномен є предметом дослідження багатьох наукових галузей, вона розглядається як сукупність особистісних і професійних якостей особистості, які дозволяють вирішувати завдання в будь-якій галузі та досягати високих професійних результатів.

Як свідчать результати аналізу напрацювань науковців, формування лідерських якостей майбутніх психологів можна вважати цілісним динамічним процесом організації та стимулювання самостійної пізнавальної діяльності майбутніх психологів, з метою оволодіння навичками інформаційно-активної діяльності, спрямованого на здобуття системи знань, якими повинен володіти майбутній психолог, щоб бути лідером під час навчання у ВНЗ і в майбутній професійній діяльності, що передбачає оптимальне використання сформованих знань, матеріально-технічних, педагогічно-методичних,

фінансових та інформаційні ресурси в освітньому середовищі університету в тандемі "викладач-студент" [3].

Встановлено, що проблема формування лідерських якостей майбутніх психологів є однією з одна з провідних у сучасній вищій гуманітарній освіті та є актуальною протягом тривалого часу.

Аналіз наукових знань, які розкривають різноманітні підходи та аспекти лідерської компетентності, дали змогу встановити, що інтерес до зазначеної проблеми зумовлений потребою у фахівцях, здатних використовувати набуті знання, активно діяти, швидко приймати рішення та брати відповідальність за результати, генерувати ідеї та просувати їх у майбутньому.

Список використаних джерел

[2] Калашнікова С.А. (2010) Освітня парадигма професіоналізації управління на засадах лідерства: монографія. Київ: Київ. ун-т імені Бориса Грінченка. 380 с.

[3] Нестуля С.І. (2018) Структурні компоненти лідерської компетентності майбутніх бакалаврів з менеджменту. Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. (4), 62-71.

[4] Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері професійної (професійно-технічної) освіти “Сучасна професійна (професійнотехнічна) освіта” на період до 2027 року: Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2019 р. № 419-р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/419-2019-%D1%80#Text (дата звернення: 28.04.2021).

[5] Сидоренко В.В. (2017) Розвиток професійної компетентності сучасного педагога в умовах відкритої освіти: кластерний аналіз. Професійна компетентність педагога в умовах оновленого змісту освіти та вимог ринку праці: зб. матеріалів доп. учасн. ІІІ регіональної науково-практична конференції. Вінниця: Вінницька міська друкарня. С.8 - 17.

Размещено на Allbest.ru