Аналіз методів та засобів комерційного обліку природного газу в точках входу та виходу газотранспортної системи України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз методів та засобів комерційного обліку природного газу в точках входу та виходу газотранспортної системи України

Михайло Горбійчук

доктор технічних наук, професор кафедри автоматизації та комп'ютерно-інтегрованих технологій Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, м. Івано-Франківськ, Україна

Олександр Скріпка

кандидат технічних наук, докторант кафедри автоматизації та комп'ютерно-інтегрованих технологій Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, м. Івано-Франківськ, Україна

Анотація

комерційний облік природного газу

У статті виконаний аналіз основних сучасних методів вимірювання об'єму та кількості природного газу, які використовуються на комерційних вузлах обліку газу та пунктах виміру витрати газу в точках входу та виходу газотранспортної системи України. Розглянуті сучасні засоби вимірювань та обліку кількості газу - пристрої змінного перепаду тиску, турбінні та роторні лічильники і ультразвукові витратоміри. Порівняльний аналіз метрологічних і технічних характеристик вимірювальних пристроїв вузлів обліку природного газу дозволив сформувати обґрунтовані рекомендації щодо вибору раціонального типу вимірювального пристрою за критерієм точність вимірювання - надійність та ціна. Встановлено, що комерційні вузли обліку газу доцільно укомплектовувати ультразвуковими витратомірами, які мають найкращі метрологічні і експлуатаційні характеристики, хоча за ціновим показником вони поступаються іншим типам витратомірів.

Ключові слова: природний газ, витратомір, облік газу, похибка вимірювання, порівняльний аналіз.

Abstract

Mykhailo Gorbiychuk

Doctor of Technical Sciences, Professor of the Department of Automation and Computer-Integrated Technologies, Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas, Ivano-Frankivsk, Ukraine

Oleksandr Skripka

Ph.D., doctoral student of the Department of Automation and Computer-Integrated Technologies, Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas, Ivano-Frankivsk, Ukraine

ANALYSIS OF METHODS AND MEANS OF COMMERCIAL ACCOUNTING OF NATURAL GAS AT ENTRY AND EXIT POINTS OF THE GAS TRANSPORTATION SYSTEM OF UKRAINE

The article analyzes the main modem methods of measuring the volume and quantity of natural gas, which are used at commercial gas metering units (gas flow measurement point) at the entry and exit points of the Ukrainian GTS. Considered modern means of measuring and accounting for the amount of gas - variable pressure drop devices, turbine and rotary counters and ultrasonic flowmeters. A comparative analysis of metrological and technical characteristics of measuring devices of natural gas metering nodes made it possible to formulate well- founded recommendations for choosing a rational type of measuring device according to the criterion of measurement accuracy - reliability and price. It has been established that it is advisable to equip commercial gas metering units with ultrasonic flowmeters that have the best metrological and operational characteristics, although they are inferior to other types of flowmeters in terms of price.

Keywords: natural gas, flow meter, gas accounting, measurement error, comparative analysis.

Постановка проблеми

Газотранспортна система України (далі ГТС) за своїми масштабами є другою в Європі та однією із найбільших ГТС у світі. Вона була збудована для забезпечення транспортування природного газу споживачам України та транзиту природного газу у країни Європи.

Поточні політична та економічна ситуації призвели до стрімкого зростання вартості природного газу на європейському ринку, при цьому суттєво знизилися обсяги транзиту через українську ГТС до країн Європи, де російський газ активно замінюють газом з інших країн та альтернативними джерелами енергії. Внаслідок військової агресії російської федерації обсяги споживання природного газу в середині Україні також на низькому рівні. Але, не дивлячись на це, природний газ і надалі залишається суттєвою складовою енергетичного балансу України, а тому актуальним є вирішення питання його раціонального використання на всіх етапах його транспортування та достовірного обліку в точках входу та виходу ГТС.

Порядок обліку природного газу регламентується главою 2 розділу ІІІ «Кодексу газотранспортної системи», відповідно до якого, приймання та передача природного газу у фізичних точках входу та виходу ГТС здійснюється виключно за наявності комерційного вузла обліку газу (далі ВОГ) або пункту виміру витрати газу (далі ПВВГ) [1].

Комерційні ВОГ (ПВВГ) реалізовані на різних методах вимірювання об'єму та кількості природного газу та мають у своєму складі різні засоби обліку. Вибір найбільш ефективного методу та засобу обліку при будівництві нового або ремонту (реконструкції) існуючого ВОГ (ПВВГ) має вирішальний вплив на якість обліку природного газу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показує що дана проблема є актуальною, а її вирішенню приділяється значна увага зі сторони науковців. Різноманітним аспектам дослідження впливу методів та засобів вимірювання на якість обліку природного газу, зокрема в частині підвищення точності та достовірності обліку природного газу, присвячені праці таких українських вчених як Пістун Є.П., Середюк О.Є., Кисіль І.С., Лесовой Л.В., Матіко Ф.В., Власюк Я.М., Андріїшин М.П., Білинський Й.Й. та інші. Зокрема, Пістун Є.П., Лесовой Л.В. та Матіко Ф.В. займалися дослідженням методу змінного перепаду тиску, Білинський Й.Й. - дослідженню ультразвукових витратомірів. Середюк О.Є. та Кисіль І.С. значну увагу приділяли удосконаленню існуючих методів та засобів обліку природного газу, а також розвитку еталонної бази для забезпечення повірки (калібрування) лічильників газу. Разом з тим, питання проблематики вибору методів та засобів обліку природного газу під час будівництва нових ВОГ (ПВВГ) або реконструкції існуючих ВОГ (ПВВГ) вимагає наукового підходу з огляду на необхідність забезпечення надійного та достовірного обліку та зменшення втрат природного газу.

Метою статті є аналіз існуючих методів та засобів обліку природного газу на комерційних ВОГ (ПВВГ) в точках входу та виходу ГТС України, що зумовлене необхідністю прийняття рішень щодо вибору які з них мають найбільшу перспективу під час будівництва нових або проведення ремонтів (реконструкцій) існуючих комерційних ВОГ (ПВВГ) з метою підвищення точності, надійності та достовірності обліку газу.

Виклад основного матеріалу

Станом на сьогодні основними засобами, що використовуються у складі ВОГ (ПВВГ) для визначення обсягів природного газу, який надходить до ГТС України та відбирається з неї, є витратоміри змінного перепаду тиску із пристроями звуження потоку та лічильники газу (турбінні, ультразвукові та роторні). Саме ці засоби будуть надалі розглядатися.

Так історично склалося, що практично всі ПВВГ в точках входу та виходу ГТС України, а також ВОГ на ГРС, які були збудовані до 2000-х років, реалізовані на методі змінного перепаду тиску (далі ЗПТ) із звужуючим пристроєм типу камерна діафрагма. Ці витратоміри відносяться до камерних витратомірів, їх принцип ґрунтується на різниці тисків, що є наслідком дії закону збереження енергії, згідно з яким при проходженні потоку речовини через звуження збільшується швидкість потоку, а отже, збільшується кінетична енергія. Це призводить до падінні тиску речовини у місці звуження потоку.

Залежність між падінням тиску в трубопроводі і витратою описують наступним виразом [2]:

де Q - витрата речовини;

К - константа, що залежить від типу пристрою;

ДР - різниця тисків до та після звуження.

Вибір даного методу вимірювання пояснювався тим, що такі витратоміри мали наступні переваги [3]:

- відсутність рухомих частин в конструкції витратоміра;

- простота і відносна зручність монтажу;

- можуть використовуватися в трубопроводах з великим діаметром;

- достатньо дешеві у виготовлені;

- мають широку нормативну базу.

Проте, метод змінного перепаду також має ряд суттєвих недоліків, а саме:

- обмежений діапазон вимірювання (співвідношення між максимальним та мінімальним значеннями витрати), значення якого становлять від 3:1 до 10:1. Розширити цей діапазон до 16:1 можна лише за допомогою додаткового вимірювального перетворювача диференційного тиску [2];

- конфігурація вимірювального трубопроводу вимагає певних відстаней між звужуючим пристроєм та місцевими опорами, які розташовані до та після звужуючого пристрою, а також безпосередньо між місцевими опорами, що знаходяться перед звужуючим пристроєм. За рахунок цього вимірювальний трубопровід може мати великі габарити;

- залежність від пульсацій потоку;

- можлива зміна геометричних параметрів звужуючого пристрою внаслідок механічних пошкоджень або ерозії.

ВОГ (ПВВГ), які були збудовані за радянських часів, відповідали вимогам нормативного документу Правила 28-64 [4], а потім цей нормативний документ був замінений на РД 50-213-80 [5], який станом на сьогодні втратив чинність. На його заміну було прийнято ДСТУ 8.586.1-5:2009 [6 - 8].

Основною метою прийняття ДСТУ 8.586.1-5:2009 було те, що норматив РД 50-213-80 мав багато недоліків, основними з яких є [9]:

- невідповідність міжнародним стандартам;

- нечіткість формулювань методів розрахунку як стандартних пристроїв звуження потоку, так і витратомірів в цілому, не нормовано питання автоматизованого проектування та розрахунку витратомірів змінного перепаду тиску;

- методику розрахунку кількості газу та пари подано із значними похибками, в результаті чого методична похибка визначення кількості газу та пари під час коливань параметрів потоку може досягти 1,5%;

- не нормовано питання розрахунку витрати та кількості вимірюваного середовища за допомогою спеціалізованих обчислювачів у реальному масштабі часу;

- не враховано, та відповідно, не нормовано сучасні досягнення та методи підвищення точності вимірювання витрати та кількості за методом змінного перепаду тиску.

У складі ВОГ (ПВВГ) в точках приймання та передачі газу використовуються витратоміри змінного перепаду тиску з камерними діафрагмами виробництва як вітчизняних так і зарубіжних компаній.

На початку 2000-х ВОГ (ПВВГ) почали будувати на базі лічильників газу, серед яких найбільшого поширення набули турбінні та роторні лічильники газу, які відносяться до тахометричних витратомірів.

Турбінні лічильники мають у своєму складі турбінку, швидкість обертів якої пропорційна об'ємній витраті середовища. Турбінні лічильники газу реєструють об'єм, що проходить через поперечний переріз трубопроводу, використовуючи при цьому середню швидкість потоку. Принцип дії турбінних лічильників полягає в тому, що при проходженні середовища через лічильник його турбінка обертається, а вал турбінки зв'язаний через редуктор з рахунковим механізмом. Такі лічильники мають в своєму складі тахометричний пристрій для вимірювання швидкості обертання рухливого елементу (турбінки), що складається майже завжди з двох частин: тахометричного перетворювача швидкості обертання валу в частоту електричних імпульсів і вимірювача частоти та кількості цих імпульсів - електричного аналогового або цифрового лічильника.

Електричний тахометричний перетворювач, на відміну від механічного, майже не навантажує вал турбінки, що сприяє істотному підвищенню точності виміру. Так похибка вимірювання у лічильника з електричним тахометричним перетворювачем не перевищує 0,5%, а у лічильника з механічним редуктором вона становить до 2%.

Турбінки, застосовувані в турбінних лічильниках, розділяються на два типи - аксіальні і тангенціальні. У перших вісь збігається з напрямком потоку, а других - вона перпендикулярна потоку.

На ВОГ ГРС переважно використовують аксіальні турбінні лічильники. Залежність числа обертів (n) за одиницю часу від об'ємної витрати (qo) у аксіальної турбінки описується наступним виразом [2]:

де v та р- кінематична в'язкість і густина вимірюваного середовища;

Mc - момент опору тахометричного перетворювача;

D - діаметр трубопроводу;

dH та db - зовнішній та внутрішній діаметри лопатей турбінки;

z та l - кількість та осьова довжина лопатей;

H - крок лопатей по гвинтовій лінії.

Оскільки турбінні лічильники мають у своїй конструкції рухомі деталі, то для забезпечення їх надійності та уникнення руйнування, слід контролювати зміну перепаду тиску на турбінному лічильнику. Граничне значення перепаду тиску зазвичай вказується у експлуатаційній документації на лічильник. Допустиме значення перепаду тиску на турбінному лічильнику для конкретних робочих умов знаходять за виразом [10]:

деДР_р - перепад тиску на лічильнику, регламентований у технічній

документації;

Р - тиск газу (абсолютний) за конкретних робочих умов;

- значення тиску за стандартних умов, для яких регламентовано втрати тиску;

о - - значення густини газу за стандартних умов;

P--j. - значення густини газу за стандартних умов, для яких регла-

ментовані втрати тиску;

Q - витрата газу за конкретних робочих умов;

?¦, - витрата газу, для якої регламентовані втрати тиску.

Також, через наявність рухомих деталей, під час експлуатації турбінних лічильників газу слід брати до уваги наступні чинники:

1) змащувальні властивості середовища;

2) зміну геометричних параметрів лопатей;

3) знос підшипників і збільшення тертя;

4) зміни температури, тиску та в'язкості вимірюваного середовища;

5) падіння тиску на лічильнику;

6) характеристики профілю потоку на вході в лічильник.

Одним з шляхів врахування вищенаведених чинників є проведення калібрування турбінних лічильників газу на середовищі, близькому до робочого, та за тиску, близького до робочого.

Вимоги щодо конструкції і випробування, умови вимірювання та робочі характеристик визначаються нормативним документом ДСТУ EN 12261:2006 [11] Основними перевагами турбінних лічильників газу є:

- похибка вимірювання в основному діапазоні від 0,5% до 1%;

- діапазон вимірювання від 20:1 до 50:1;

- відомий знак та величина похибки вимірювання після калібрування (перевірки) на стенді, що визначається як різниця між показами еталонного лічильника газу на стенді та лічильником газу, що калібрується (повіряється);

- вимагають значно менші довжини прямих ділянок до та після лічильника газу порівняно з витратомірами ЗПТ;

- низька чутливість до викривлення характеристик потоку, що забезпечується наявністю внутрішнього струминовипрямляча в конструкції лічильника.

Але, турбінні лічильника також мають ряд суттєвих недоліків, серед яких:

- вимагається очистка газу перед лічильником до ступеню, не більше 5 мкм, оскільки наявність твердих частинок в газі можуть призвести до руйнування внутрішніх елементів лічильника;

- порівняно висока вартість лічильників (порівняно з витратомірами ЗПТ);

- калібрування, перевірка метрологічних характеристик та повірка турбінних лічильників газу можливі лише на спеціалізованих випробувальних стендах;

- низька експлуатаційна надійність через ризик руйнування внутрішніх частин, а також низької стійкості до перевантажень, т. я. перевищення швидкості потоку та його різкі пульсації можуть призвести до руйнування внутрішніх елементів лічильника;

- необхідність забезпечення підігріву газу через можливе випадання вологи та вуглеводнів в результаті редукування газу на ГРС [12].

У складі ВОГ (ПВВГ) в точках приймання та передачі газу в основному використовують турбінні лічильники газу типу TZ/FLUXI виробництва Itron (Actaris, Німеччина), TRZ 03 виробництва RMG Messtechnik (Німеччина), IGTM-CT виробництва Vemm tec Messtechnik GmbH (Німеччина), ЛГ-К виробництва ПрАТ «Івано - Франківський з-д «Промприлад»» (Україна).

Роторні лічильники газу почали використовувати у складі ВОГ (ПВВГ) раніше ніж турбінні, але широкого застосовують вони набули переважно для обліку газу на ВОГ (ПВВГ) з невеликими витратами газу. Більшість виробників мають у своїй лінійці лічильники з умовний діаметром до DN150.

Принцип дії роторних лічильників заснований на обертанні двох вісімкоподібних роторів під дією різниці тиску на вхідній і вихідній частинах вимірювальної камери. При постійному потоці газу ротори обертаються з постійною круговою швидкістю, використовуючи за кожен оборот виміряний обсяг, обмежений стінками камери і роторами.

Роторні лічильники можуть встановлюватися в одному з двох робочих положень:

- горизонтальному, коли напрям потоку газу зліва на право або навпаки;

- вертикальному, коли напрям потоку газу згори в низ або навпаки.

До основних переваг роторних лічильників газу відносять їх широкий динамічний діапазон, який для певних типорозмірів може становити 160:1 і навіть 250:1, а також високу чутливість (значення мінімальної витрати значно менше ніж у турбінних лічильників та витратомірів ЗПТ), практично не вимагають наявності прямих ділянок трубопроводу, при застосуванні на газопроводах високого тиску (понад 0,4 МПа) не потребують калібрування на спеціалізованих стендах робочим середовищем за робочого тиску.

Разом з тим, роторні лічильники мають також і ряд суттєвих недоліків, серед яких: необхідність встановлення фільтрів тонкої очистки газу перед лічильником, низька експлуатаційна надійність через ризик руйнування внутрішніх частин, порівняно висока вартість.

Діапазон, конструкція, робочі характеристики, вихідні характеристики і випробування для роторних лічильників газу визначаються стандартом ДСТУ EN 12480:2006 [13]

На ВОГ (ПВВГ) в точках приймання - передачі газу в основному використовують роторні лічильники газу типу DELTA виробництва Itron (Actaris, Німеччина), РГС (РГА та РГ-К) виробництва ПрАТ «Івано-Франківський з-д «Промприлад»» (Україна), RABO виробництва Elster-Instromet (Німеччина).

Оскільки роторні лічильники та турбінні лічильник вимірюють об'єм (кількість) газу, що пройшов через лічильник за робочого тиску Р та температури Т, то цей об'єм приводять до стандартних умов відповідно ДСТУ EN 12405:2017 [14]

де V„ - об'єм газу при стандартних умовах;

Г - об'єм газу при робочих умовах;

P - тиск газу (абсолютний) за конкретних робочих умов;

Р_ст - стандартний тиск 0.101325 МПа;

Т - абсолютна температура газу;

Т_ст - стандартна температура 293,15К;

К - коефіцієнт стисливості газу.

В останні роки великої популярності набули ультразвукові витратоміри, які відносяться до акустичних витратомірів. Принцип дії акустичних витратомірів заснований на вимірюванні того чи іншого ефекту, що виникає під час проходження акустичних коливань через потік речовини. Найбільшого поширення отримали витратоміри, які реалізовані на ефекті Доплера, та в яких вимірюється різниця часу проходження акустичних коливань за потоком і проти нього.

Ультразвукові лічильники газу (УЛГ) почали широко використовуватися у складі ВОГ протягом останніх 10-15 років і їх кількість постійно зростає.

Сам ультразвуковий лічильник газу являє собою вимірювальний пристрій, що складається з електро-акустичних перетворювачів (давачів), які парами розміщені на стінках трубопроводу.

Різниця часу (Ат) прямо пропорційна швидкості потоку середовища:

де с - швидкість звуку в середовищі;

L - відстань проходження ультразвукових коливань; v - швидкість потоку середовища [14].

Ультразвукові лічильники можуть бути однопроменеві (одноканальні) та багатопроменеві (багатоканальні).

У першому випадку лічильник має лише одну пару давачів, кожен з яких по черзі виконує роль випромінювача або приймача, в другому випадку лічильник має декілька пар давачів, що утворюють незалежні канали вимірювання. Багатоканальні лічильники мають вищу точність і достовірність, а також меншу залежність від кінематичної структури потоку.

Також в ультразвукових лічильниках передача сигналу між давачами може бути пряма або з відбиттям від стінки трубопроводу. Останні в основному застосовують для вимірювання чистих газів, оскільки вони є дуже чутливими до забруднення газу.

Різні виробники ультразвукових лічильників пропонують різні конфігурації вимірювальних каналів та розташування давачів відносно січення трубопроводу (різні хорди) для забезпечення кращого зондування профілю потоку та компенсації несиметричності профілю швидкостей.

Ультразвукові лічильники газу можуть мати як врізні датчики, так і накладні. Накладні ультразвукові лічильники є менш точними і менш чутливими порівняно з врізними, тому їх не використовують для комерційного обліку, а найчастіше використовують як індикатори для фіксації наявності потоку газу, наприклад на перемичках магістральних газопроводів або байпасних лініях ГРС.

Наразі саме ультразвукові витратоміри мають найбільшу перспективу для модернізації ВОГ.

До основних переваг ультразвукових лічильників можна віднести:

- широкий діапазон вимірювання (до 100:1);

- відсутність рухомих частин у конструкції;

- висока точність вимірювання (до 0,5 %);

- відсутність опору потоку середовища (не виникає падіння тиску на лічильнику);

- висока стійкість до перевантажень (можуть працювати при швидкості потоку до 40 м/с, а деякі моделі навіть до 65 м/с);

- низький рівень споживання енергії;

- висока достовірність показів (у багатоканальних лічильниках відмова одного з каналів не призводить до суттєвого погіршення точності вимірювання);

- високий рівень захисту від стороннього втручання в роботу;

- наявність функції внутрішнього діагностування технічного стану лічильника.

Разом з тим, ультразвукові лічильники мають і недоліки:

- висока вартість лічильників;

- необхідність встановлення прямих ділянок трубопроводу та пристроїв підготовки потоку;

- обмеження за мінімальною швидкістю потоку (чутливість лічильника).

В Україні на комерційних ВОГ (ПВВГ) експлуатуються наступні ультразвукові лічильники газу: Flowsic 500 (Flowsic 600, Flowsic-XT) виробництва SICK AG (Німеччина), USM GT400 (USZ-08) виробництва RMG Messtechnik GmbH (Німеччина), ECOSONIC X12 виробництва RMA (Німеччина), ГУВР-011 виробництва ПрАТ «ТАХІОН» (Україна).

Висновки

В даній роботі виконано аналіз основних сучасних методів вимірювання об'єму та кількості природного газу, які використовуються на комерційних ВОГ (ПВВГ) в точках входу та виходу ГТС України.

Встановлено, що найбільш перспективним напрямком є використання багатоканальних ультразвукових лічильників газу, які, незважаючи на високу вартість, мають ряд суттєвих переваг над іншими методами як в частині метрологічних, так і експлуатаційних характеристик.

Література

1. Постанова НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 [Електронний ресурс] Кодекс газотранспортної системи. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/z1378-15#Text.

2. Кремлевский П.П. Расходомеры и счетчики количества веществ: Справочник: Книга 1. Расходомеры переменного перепада давления, расходомеры переменного уровня, тахометрические расходомеры и счетчики. СПб.: Политехника, 2002, 409 с.

3. Білинський Й.Й., Стасюк М.О., Гладишевський М.В. Аналіз методів і засобів контролю витрат рідких і газоподібних середовищ і класифікація на їх основі. Наукові праці ВНТУ, № 1, 2015.

4. Правила 28-64 измерения расхода жидкостей, газов и паров стандартными диафрагмами и соплами. М.:Изд-во стандартов, 1964, 147с.

5. РД 50-213-80 Правила измерения расхода газов жидкостей стандартными сужающими устройствами.М.: Изд-во стандартов, 1982.

6. ДСТУ ГОСТ 8.586.1:2009 Метрологія. Вимірювання витрати та кількості рідини й газу із застосуванням стандартних звужувальних пристроїв. Частина 1. Принцип методу вимірювання та загальні вимоги (ГОСТ 8.586.1-2005 (иСо 5167-1:2003), IDT; ISO 51671:2003, NEQ). К.: Держспоживстандарт України, 2010.

7. ДСТУ ГОСТ 8.586.2:2009 Метрологія. Вимірювання витрати та кількості рідини й газу із застосуванням стандартних звужувальних пристроїв. Частина 2. Діафрагми. Технічні вимоги (ГОСТ 8.586.2-2005 (ИСО 5167-2:2003), ГОТ; ISO 5167-2:2003, NEQ). К.: Держспоживстандарт України, 2010.

8. ДСТУ ГОСТ 8.586.5:2009 Метрологія. Вимірювання витрати та кількості рідини й газу із застосуванням стандартних звужувальних пристроїв. Частина 5. Методика виконання вимірювань (ГОСТ 8.586.5-2005, ГОТ). К.: Держспоживстандарт України, 2010.

9. Пістун Є.П., Лесовой Л.В. Нормування витратомірів змінного перепаду тиску. Львів.: вид-во ЗАТ «Інститут енергоаудиту та обліку енергоносіїв», 2006, 576с.

10. Правила метрології ПР 50.2.019-2006. Методика выполнения измерений при помощи турбинных, ротационных и вихревых счетчиков/ ред. Копылов В.Н., М.:ФГУП «Стандартинформ», 2007, 33 с.

11. ДСТУ EN 12261:2006 Лічильники газу турбінні. Загальні технічні умови (EN 12261:2002, IDT). К.: Держспоживстандарт України, 2007, 32 с.

12. Андріїшин М.П. Вимірювання витрати та кількості газу. Довідник / М.П. Андріїшин., Івано - Франківськ.: ПП «Сімик», 2004, 160с.

13. ДСТУ EN 12480:2006 Лічильники газу роторні. Загальні технічні умови (EN 12480:2002, IDT). К.: Держспоживстандарт України, 2007, 25 с.

14. ДСТУ EN 12405-1:2017 Лічильники газу. Пристрої перетворювання. Частина 1. Коригування об'єму (EN 12405-1:2005 + А2:2010, IDT). К.: Держспоживстандарт України, 2017, 71с.

References

1. Postanova NKREKP vid 30.09.2015 №2493. (2015). Kodeks hazotransportnoyi systemy. [Code of the gas transport system]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/z1378-15#Text [in Ukrainian]

2. Kremlevskiy P.P. (2002) Raskhodomery i schetchiki kolichestva veshchestv: Spravochnik: Kniga 1. Raskhodomery peremennogo perepada davleniya, raskhodomery peremennogo urovnya, takhometricheskiye raskhodomery i schetchiki. [Flowmeters and counters of the quantity of substances: Handbook: Book 1. Flowmeters of variable pressure drop, flowmeters of variable level, tachometric flowmeters and meters]. Sankt Petersburg: Politekhnika [in Russian]

3. Bilyns'kyy Y.Y., Stasyuk M.O., Hladyshevs'kyy M.V. (2015). Analiz metodiv i zasobiv kontrolyu vytrat ridkykh i hazopodibnykh seredovyshch i klasyfikatsiya na yikh osnovi». [Analysis of methods and means of controlling consumption of liquid and gaseous media and classification based on them]. Naukovi pratsi VNTU -Scientific works of VNTU, № 1 [in Ukrainian]

4. Pravila 28-64 izmereniya raskhoda zhidkostey, gazov i parov standartnymi diafragmami i soplami. [Rules 28-64 for measuring the flow rate of liquids, gases and vapors with standard diaphragms and nozzles]. (1964). Moskow: Izdatel'stvo standartov [in Russian]

5. RD 50-213-80 Pravila izmereniya raskhoda gazov zhidkostey standartnymi suzhayushchimi ustroystvami. [RD 50-213-80 Rules for measuring the flow rate of gases and liquids by standard narrowing devices]. (1982). Moskow: Izdatel'stvo standartov [in Russian]

6. Metrolohiya. Vymiryuvannya vytraty ta kil'kosti ridyny y hazu iz zastosuvannyam standartnykh zvuzhuval'nykh prystroyiv. Chastyna 1. Pryntsyp metodu vymiryuvannya ta zahal'ni vymohy. [Metrology. Measurement of flow and amount of liquid and gas using standard narrowing devices. Part 1. Principle of the measurement method and general requirements]. (2009). DSTU GOST 8.586.1:2009from 1st April 2010. Kyiv: Derzhspozhyvstandart Ukrayiny [in Ukrainian]

7. Metrolohiya. Vymiryuvannya vytraty ta kil'kosti ridyny y hazu iz zastosuvannyam standartnykh zvuzhuval'nykh prystroyiv. Chastyna 2. Diafrahmy. Tekhnichni vymohy. [Metrology. Measurement of flow and amount of liquid and gas using standard narrowing devices. Part 2. Diaphragms. Technical requirements]. (2009). DSTU GOST 8.586.2:2009 from 1st April 2010. Kyiv: Derzhspozhyvstandart Ukrayiny [in Ukrainian]

8. Metrolohiya. Vymiryuvannya vytraty ta kil'kosti ridyny y hazu iz zastosuvannyam standartnykh zvuzhuval'nykh prystroyiv. Chastyna 5. Metodyka vykonannya vymiryuvan'. [Metrology. Measurement of flow and amount of liquid and gas using standard narrowing devices. Part 5. Methodology of measurements]. DSTU gOsT 8.586.5:2009 from 1st April 2010. Kyiv: Derzhspozhyvstandart Ukrayiny [in Ukrainian]

9. Pistun Ye.P., & Lesovoy L.V. (2006). Normuvannya vytratomiriv zminnoho perepadu tysku. [Normalization of variable pressure drop flowmeters]. L'viv.: vyd-vo ZAT «Instytut enerhoaudytu ta obliku enerhonosiyiv» [in Ukrainian]

10. Pravila metrologu PR 50.2.019-2006. Metodika vypolneniya izmereniy pri pomoshchi turbinnykh, rotatsionnykh i vikhrevykh schetchikov». [Metrology rules PR 50.2.019-2006. The method of performing measurements with the help of turbine, rotary and vortex meters"]. (2007). V.N.Kopylov (Ed.). Moskow:FGUP «Standartinform» [in Russian]

11. DSTU EN 12261:2006 Lichyl'nyky hazu turbinni. Zahal'ni tekhnichni umovy. [Turbine gas meters. General technical conditions (EN 12261:2002, IDT)]. (2006). DSTU EN 12261:2006from 1st January 2007. Kyiv: Derzhspozhyvstandart Ukrayiny [in Ukrainian]

12. Andriyishyn M.P. (2004). Vymiryuvannya vytraty ta kil'kosti hazu. Dovidnyk. [Measurement of flow rate and quantity of gas. Directory]. M.P. Andriyishyn. (Ed.). Ivano - Frankivs'k: PP «Simyk» [in Ukrainian]

13. Lichyl'nyky hazu rotorni. Zahal'ni tekhnichni umovy. [Rotary gas meters. General technical condition]. (2006). DSTU EN 12480:2006 from 1st January 2007. Kyiv: Derzhspozhyvstandart Ukrayiny [in Ukrainian]

14. Lichyl'nyky hazu. Prystroyi peretvoryuvannya. Chastyna 1. Koryhuvannya ob"yemu. [Gas meters. Conversion devices. Part 1. Volume adjustment].(2017). DSTU EN 12405-1:2017 from 1st January 2019. Kyiv: Derzhspozhyvstandart Ukrayiny [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru

...