Організаційні та економічні інструменти державної політики розвитку сектора житлового будівництва

Ірина Єпіфанова

Анотація

У дослідженні акцентовано на важливості та проблематиці розвитку житлового фонду в Україні, що актуалізувалася на етапі повоєнної відбудови національного господарства та необхідності збереження соціальної інфраструктури в Україні. Метою дослідження є обґрунтування організаційних та економічних інструментів державної політики стимулювання розвитку сектора житлового будівництва.

Показано, що з позиції державного регулювання важливо забезпечити становлення повноцінного сектора житлового будівництва, утвореного з:

ь підприємств будівельної сфери та елементів функціональної і допоміжної інфраструктури (суб'єкти ринкової інфраструктури;

ь агенції нерухомості;

ь девелоперські структури;

ь проєктно-конструкторські бюро;

ь підприємства консалтингу;

ь дизайну;

ь фінансово-кредитні установи;

ь інвестиційні і фінансові фонди;

ь виробники та постачальники матеріалів, основних засобів;

ь сертифікаційні центри і лабораторії;

ь підприємства з обслуговування об'єктів будівництва та ін.).

Доведено, що для належного стимулювання розвитку сектора житлового будівництва в Україні слід реалізувати комплекс організаційних та економічних інструментів, коли імплементація організаційних інструментів покликана сформувати якісну систему менеджменту процесів розвитку житлового будівництва - від центральних і місцевих органів влади до безпосередньо інвестиційно-будівельних проєктів. Інструментарій економічного блоку має орієнтуватися на формування відповідних стимулів для суб'єктів господарювання, покупців, суб'єктів ринкової та галузевої інфраструктури щодо здійснення інвестицій у будівництво житла, розвиток цієї галузі / сектора національного господарства у руслі покращення соціальної інфраструктури країни.

Ключові слова: житловий фонд, проблеми й перспективи, напрями та засади розвитку, державна політика, організаційні та економічні інструменти.

Abstract

Iryna Yepifanova

Vinnytsia National Technical University

The study focuses on the importance and problems of the development of the housing stock in Ukraine, which was actualized at the stage of the post-war reconstruction of the national economy and the need to preserve the social infrastructure in Ukraine. The purpose of the study is to substantiate the organizational and economic tools of the state policy of stimulating the development of the housing construction sector. It is shown that from the point of view of state regulation, it is important to ensure the formation of a full-fledged sector of housing construction, formed from construction enterprises and elements of functional and auxiliary infrastructure (subjects of market infrastructure; real estate agencies; development structures; design bureaus; consulting, design, financial -credit institutions; investment and financial funds; manufacturers and suppliers of materials, fixed assets; certification centers and laboratories; companies servicing construction facilities, etc.).

The toolkit of the economic block should focus on the formation of appropriate incentives for business entities, buyers, market and branch infrastructure entities regarding investments in housing construction, development of this industry / sector of the national economy in the direction of improving the country's social infrastructure. It has been established that the purpose of the state program in this area is to determine the implementation of the principles, mechanisms and means of implementing state policy in the field of development of the housing construction sector in Ukraine. The expected results of the implementation of state regulatory instruments are defined as: creation, development and ensuring the effective operation of the system of entities that make up the housing construction sector.

Keywords: housing stock, problems and prospects, directions and principles of development, state policy, organizational and economic tools.

Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями Забезпеченість населення житлом є одним з ключових індикаторів якості життя. При тому, важливо аби населення було забезпечене не тільки загальною житловою площею, але й належним рівнем якості житлових і допоміжних приміщень, прибудинкової інфраструктури і т. п. Однак, для більшості територій України проблема забезпеченості населення якісним і доступним житлом була характерною практично завжди та велика частина населення й досі перебуває у чергах на отримання гарантованого державою житла.

Ця проблема істотно ускладнилася за сучасної війни та стане ще гострішою на етапі повоєнної відбудови, коли мільйони українців утратили власне помешкання у підсумку воєнних дій, є біженцями чи внутрішньо переміщеними особами і мають високий рівень потреби у забезпеченні житловим фондом.

Звичайно, що у значній мірі вирішенню такого завдання сприятимуть зарубіжні інвестиції, а також збільшення обсягів приватного житлового будівництва, однак сам ринок ситуацію не виправить і потрібною є активна державна політика, орієнтована на формування та поступ цілісного сектора житлового будівництва в Україні. Це в тому числі стосується й для подальших років повноцінної відбудови, макроекономічної стабілізації і поствоєнного зростання національної економіки України.

Відтак, важливо, по-перше, розуміти склад і структуру елементів цілісного сектора житлового будівництва як комплексу; по-друге, ідентифікувати умови, чинники та важелі впливу на розвиток і ефективізацію процесів, що відбуваються у секторі житлового будівництва; по-третє, сформувати організаційно-управлінську систему загального керування процесами розвитку житлового будівництва на всіх рівнях ієрархії економічних відносин; по-четверте, імплементувати систему економічних стимулів для провідних стейкхолдерів ринку та технології житлового будівництва в Україні; по-п'яте, забезпечити моніторинг і контроль перебігу ефективності державної політики розвитку сектора житлового будівництва в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ринок будівництва загалом, як і його житловий сектор зокрема, практично постійно перебуває у фокусі досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців. Цьому слугує великий інтерес як через значні обсяги інвестицій у цю галузь, так і великі прибутки будівельних компаній, потужний соціальний резонанс процесів, які відбуваються тут. Можна виокремити, з огляду на високий рівень теоретико-прикладної значущості, висновки і результати наукових досліджень Л. Єлісєєвої [3, с. 80-85], В. Заяця [4, с. 137-151], С. Комнатного [5, с. 68-72], Н. Петрищенка, В. Андріянової, Р. Рижової [10, с. 135-139] та інших дослідників.

Потрібно зауважити, що цілий спектр проблемних аспектів у сфері розвитку житлового фонду стосується й запровадження організаційно-інституційних елементів контролю за перебігом процесів у цій царині. Мова йде про державні стандарти і норми, які стосуються будівництва житла, нормативів забезпеченості житлом населення, фінансового моніторингу й контролю вкладення та повернення приватного капіталу. Йдеться про дослідження таких авторів, як С. Маляр [6, с. 305-309], А. Мирошниченко [7, с. 30-36], О. Оболенський, О. Базарна [8] та інші.

До цього слід вказати, що на сьогодні достатньо багато напрацьовано й у частині механізмів та інструментарію державного регулювання в сфері стимулювання нарощення обсягів і підвищення якості в сфері житлового будівництва. Це праці таких науковців, як Т. Васильців, М. Флейчук, Р. Лупак [1, с. 10-19], І. Перегінець [9, с. 560-569], О. Іляш та ін. [11, с. 94-116]. Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується стаття Водночас, існує постійна актуальність у вдосконаленні механізмів та інструментарію державної політики стимулювання розвитку житлового будівництва в Україні, у т. ч. з позиції становлення конкурентоспроможного та ефективно функціонуючого сектора цієї надважливої для національної безпеки країни та належної якості життя галузі національного господарства. Ця проблематика постає в абсолютно новому світлі як під час повномасштабної війни, так і на етапі повоєнної відбудови національної економіки України.

Формулювання цілей статті. Метою статті є обґрунтування організаційних та економічних інструментів державної політики стимулювання розвитку сектора житлового будівництва в Україні.

Держава дійсно має більш ретельно планувати, стимулювати й координувати політику розвитку житлового фонду в Україні. Разом із тим, регулювання у цьому керунку буде значно більш ефективне та системне за умови забезпечення становлення повноцінного сектора житлового будівництва, утвореного з підприємств будівельної сфери та елементів функціональної і допоміжної інфраструктури.

Йдеться про суб'єкти ринкової інфраструктури, постачальників інформації, підприємства з інформатизації, агенції нерухомості, девелоперські структури, підприємства сфери страхування, проектно-конструкторські бюро, науково-дослідні організації, навчальні заклади, підприємства консалтингу, дизайну, фінансово-кредитні установи, інвестиційні структури, державні, комунальні та приватні інвестиційні і фінансові фонди, виробників та постачальників матеріалів, основних засобів, кадрові та рекрутингові агенції, громадські організації якості будівництва та захисту прав споживача, сертифікаційні центри і лабораторії, ріелторів, маркетингові організації, підприємства з надання юридичних послуг, аудиту, житлово-експлуатаційні управління; ОСББ, підприємства з обслуговування об'єктів будівництва. Відповідно, ефективна політика держави має бути спрямованою на регулювання функціонування, забезпечення розвитку і реалізацію потенціалу всього спектру згаданих економічних агентів.

За такого випадку можливо досягти найбільш комплексних і системних результатів. При тому, інструментарій, які буде застосовуватися у таких цілях, має передбачати дві компоненти (вектори політики):

1) організаційний блок;

2) економічний блок.

Тут простежується дуже чітка логіка, коли впровадження організаційних інструментів спрямовується на формування якісної організаційно-управлінської системи скерування процесів розвитку житлового будівництва (від центральних і місцевих органів влади до безпосередньо проектів з будівництва, реконструкції і ремонту) у потрібному, попередньо вивіреному руслі. Своєю чергою, інструментарій економічного блоку скеровується на появу та дію необхідних стимулів для всіх суб'єктів заради здійснення ними інвестицій у будівництво житла, розвиток цієї галузі / сектора національного господарства та розвиток елементів соціальної інфраструктури.

Саме таким чином організаційний блок інструментарію державного регулювання розвитку в Україні сектора житлового будівництва буде направлений на формування системи й структури менеджменту процесів збалансованого розвитку, а економічний - на формування мотиваційного поля досягнення мети і реалізації інтересів стейкхолдерів у системі покращення параметрів функціонування житлового господарства як важливого системо утворюючого сектора національного господарства.

Елементами організаційно-економічних інструментів є їх мета, цілі, принципи, методи, функції, інструменти, концептуальне підґрунтя, середовище формування ресурсного забезпечення і контролю. Важливо аби організаційний та економічний інструментарій державної політики розвитку вітчизняного сектору житлового будівництва визначався за організаційним та економічним напрямами і орієнтувався на забезпечення високого рівня стійкості і спроможності, з одного боку, підприємств, а, з іншого, - покупців житла, зростання економічної ефективності господарювання, нарощення і реалізацію конкурентних переваг аналізованого сектора національної економіки України. державний управління будівельний консалтинговий

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі

Розвиток сектора житлового будівництва України та ще й в середовищі війни - процес критично складний, а, відтак, має бути ретельно спланованим і закріпленим у державній стратегії, програмі чи іншому документі рівня стратегічного управління розвитком національної економіки та її секторів, пріоритетних галузей тощо. У такому документі передусім важливо висвітлити характер проблеми, на вирішення якої будуть скеровуватися організаційні й економічні інструменти державного регулювання.

Таким може бути визначений низький рівень конкурентоспроможності вітчизняних регіональних будівельних комплексів та погіршення внаслідок цього важливих індикаторів соціально-економічної ефективності галузі, а особливо - спад обсягів збудованого та введеного в експлуатацію житлового фонду, інвестицій у житловому будівництві, зменшення обсягів введеного в експлуатацію житла, зростання частки збиткових будівельних підприємств, зменшення кількості найманих працівників. Відповідно, метою державної програми в цій сфері доцільно визначити імплементацію принципів, механізмів та засобів реалізації державної політики у сфері розвитку сектора житлового будівництва в Україні. За такого підходу очікуваними результатами реалізації програми стануть створення, розвиток та забезпечення ефективної діяльності системи суб'єктів, що утворюють сектор житлового будівництва; формування економіко-правових та ресурсних передумов розширення мережі внутрішньо регіональних локальних інтегрованих будівельних структур; розвиток інституційної інфраструктури сектора житлового будівництва; зміцнення конкурентоспроможності регіональних будівельних комплексів; поступове вирівняння диференціацій розвитку будівельної сфери у сільській місцевості порівняно з міськими поселеннями. Послідовність реалізації стратегічних завдань державної політики забезпечення розвитку сектора житлового будівництва України передбачає проходження таких етапів:

1) ініціювання (законодавче закріплення положень організаційних та економічних інструментів регулювання);

2) мотивування (запровадження нормативно-правових стимулів розвитку сектора житлового будівництва);

3) залучення інвестицій (реалізація пілотних проектів, забезпечення фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки);

4) інтегрування та інформатизація (формування спільного простору ресурсного, сировинного, інформаційного, технологічного та правового забезпечення діяльності);

5) інноваційна активність (диверсифікація напрямів розвитку систем житлового будівництва за функціональними сферами та видами будівництва).

Подальші наукові дослідження у цьому напрямі стосуються удосконалення інституційно-правового забезпечення державної політики стимулювання розвитку житлового фонду в Україні.

Література