Основи теоретичного управління для продуктивності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru

Akademie HUSPOL s.r.o., Куновіце

Основи теоретичного управління для продуктивності підприємства

Serhiy Naborskyy

студент

Конкурентоспроможність підприємства є економічною категорією, що характеризує здатність організації здійснювати виробництво конкурентоспроможної продукції, використовуючи свій потенціал краще за конкурентів. В даному випадку особливе значення має можливість організації оперативно та адекватно реагувати на зміни в покупному середовищі, виявляти реакцію на смаки та переваги покупців. Узагальнення висновку про обґрунтування рівня конкурентоспроможного товару та конкурентних переваг ринку є вихідним моментом у роботі підприємства. Рівень конкурентоспроможності підприємства є відносним поняттям і може бути виявлений та оцінений виключно у процесі порівняння організацій, які займаються випуском аналогічної продукції або надають відповідні послуги на місцевому, регіональному, національному чи світовому ринку. Це зумовлює той факт, що підприємство може бути конкурентоспроможним на місцевому чи національному ринку і не бути таким на регіональному та світовому рівні. Конкурентоспроможність як економічна категорія характеризує специфічну сферу, що включає проектні, виробничі, розподільні та споживчі аспекти результату економічної діяльності. Конкурентоспроможність властива всім структурним елементам економічної системи та проявляється у боротьбі, результатом якої стає перерозподіл ринкової частки на свою користь [2, с. 69].

Слід зазначити, що категорія «конкурентоспроможність» широко застосовується у сучасній економіці. Це обумовлює різноманітність вкладених у цей термін змісту та його інтерпретацій, що застосовуються до різних суб'єктів господарювання та умов [3]. Ця обставина пояснює відсутність уніфікованого розуміння категорії «конкурентоспроможність»: семантичне та сутнісне наповнення категорії варіюється залежно від цілей та об'єкта дослідження. Отже, у наукових працях конкурентоспроможність інтерпретується залежно від характеру об'єкта, до якого це поняття належить.

Вирізняють різні рівні конкурентоспроможності, основними з яких є [1, с. 87]: конкурентоспроможність країни, конкурентоспроможність регіону, конкурентоспроможність галузі, конкурентоспроможність підприємства, конкурентоспроможність послуг. Слід зазначити, що між цими рівнями є важливі відмінності. Наприклад, поняття «конкурентоспроможність держави» і «конкурентоспроможність підприємства» різняться, по-перше, різними цільовими функціями цих об'єктів. По-друге, найбільш цільові установки розвитку країн, залежно від історично сформованих традицій людей, які живуть у них, можуть бути суттєво різними. У багатьох країнах світу сформувалися і розвинулися (за всієї їх складності) унікальні господарські уклади зі своєю структурою та моделями розвитку. По-третє, країни світу дуже відрізняються за масштабами, роллю у світовій історії, економічним та геополітичним потенціалам. Цим пояснюється відмінність національно-державних інтересів, економічних та зовнішньоекономічних сегментів цих стратегій. У той же час, між усіма вищезгаданими рівнями конкурентоспроможності існує досить тісна внутрішня та зовнішня взаємозалежність. З одного боку, конкурентоспроможність країни базується насамперед на її життєздатності, тобто на міцності її національної виробничої бази [5, с. 67].

З іншого боку, конкурентоспроможність підприємства багато в чому залежить від того, як організовано соціально-економічне середовище, в якому йому доводиться функціонувати. Діяльність підприємства визначають не лише свої зусилля, а й існуюча в країні система взаємовідносин між підприємцями та владою, між самими підприємцями, між підприємцями та найманими ним працівниками. Конкурентоспроможність та галузева конкурентоспроможність зрештою залежить від можливості конкретного товаровиробника випускати конкурентоспроможну продукцію [4, с. 80]. У цій ситуації необхідно відзначити нерозривний зв'язок сучасної внутрішньонаціональної конкуренції з міжнародною, а сучасні процеси глобалізації зумовлюють той факт, що міжнародна конкуренція не лише посилює прояви національної конкуренції, а й часто впливає на її прояви [6, с. 275]. управління продуктивність ринок

Проведене дослідження різних літературних джерел показало, що: - конкурентоспроможність характеризується величиною та ефективністю використання всіх ресурсів об'єкта дослідження; - більшість авторів визначають конкурентоспроможність динамічним показником, зміни якого залежать і від зовнішніх та внутрішніх факторів об'єкта; - поняття «конкурентоспроможність» є відносним показником, що виявляється лише за порівняння показників досліджуваного об'єкта з аналогічними показниками конкурентоспроможності конкурентів чи ідеальних (еталонних) об'єктів; - метою більшості вчених- економістів, що визначають поняття «конкурентоспроможність», є розвиток цілісного, систематичного розуміння природи, функції та специфіки конкурентоспроможності різних суб'єктів господарювання, формування теоретичних знань та практичних навичок конкурентоспроможності суб'єктів та розробка конкурентних переваг об'єктів; - конкурентоспроможність країн і регіонів визначається як сукупність інститутів, політики та факторів, що визначають рівень продуктивності у країні чи регіоні; - суть поняття «конкурентоспроможність» розкривається в залежності від об'єкта ідентифікації, мети та типу конкуренції та деяких спеціальних характеристик, що вказують на його багатовимірність та ієрархію; - конкурентоспроможність - це властивість об'єкта, що характеризується ступенем задоволення їм конкретної потреби проти аналогічними об'єктами цьому ринку.

Під конкурентоспроможністю слід розуміти здатність підприємства функціонувати в динамічному конкурентному середовищі, реалізуючи конкурентоспроможні товари (послуги), залучаючи та зберігаючи споживачів продукції, підвищуючи конкурентні переваги та збільшуючи свою частку на ринку.

Загалом застосування основ теоретичного управління для отримання продуктивності підприємства важливе для забезпечення економічної ефективності та стабільності на ринку. Ці рішення та методи дозволяють ефективно управляти ресурсами, процесами та персоналом, забезпечувати високу якість продукції чи послуги, а також приймати обґрунтовані рішення на основі аналізу та прогнозування. Використання цих основ у практиці управління може підвищити високу продуктивність підприємства та його дотримання.

Список використаних джерел

Добрянська Н. А., Варгатюк М. О. Теоретичні основи управління конкурентоспроможністю підприємства. Інвестиції: практика та досвід. 2015. № 20. С. 84- 87.

Шевчук А. М., Ігнатушина А. В. Управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання. Вісник ЗДІА. 2011. № 2. С. 68-77.

Зайнчуковська В. Р. Конкурентоздатність компанії на ринку праці. Ефективна економіка. 2021. № 5. URL: http://www.eco№my.nayka.com.ua/?op=1&z=8915.

Жилінська Л. О. Розробка комплексу заходів щодо підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств. Держава та регіони. Сер.: Економіка та підприємництво. 2014. № 1. С. 73-80.

Касич А. О., Глущенко Д. О. Теоретичні та практичні аспекти управління конкурентоспроможністю підприємства. Економіка та держава. 2016. № 11. С. 6570.

Размещено на Allbest.ru