Концепція глобального управління: характеристика та напрями розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концепція глобального управління: характеристика та напрями розвитку

Валентина Воронкова

в.о. завідувача кафедри управління та адміністрування Інженерного навчально-наукового інституту ім. Ю.М. Потебні Запорізького національного університету, доктор філософських наук, професор

Віталіна НІКІТЕНКО

професор кафедри управління та адміністрування Інженерного навчально-наукового інституту ім. Ю.М. Потебні Запорізького національного університету, доктор філософських наук, професор

Концепція глобального управління була висунута в контексті глобалізації. З нагоди 50-ї річниці заснування ООН у 1995 р. комітет опублікував спеціальну доповідь «Наш глобальний дім», закликавши міжнародне співтовариство до широкого співробітництва для спільного вирішення суспільних проблем, що виникають у всьому світі. Глобальне управління - це теоретичне поняття, що різні школи світу по-різному трактують, і воно постійно змінюється. Наш глобальний дім детально розкрив глобальне управління, після чого багато вчених висунули різні точки зору.

Глобальне управління - це управлінська дія, що спільно здійснюється суверенними державами, міжнародними організаціями та неурядовими організаціями для вирішення глобальних проблем, включно з переговорами та консультаціями, складанням міжнародних договорів, прийняттям законів, встановленням правил і реалізацією примусових заходів. Глобальне управління охоплює численні спільні сфери, такі як міжнародна безпека, економічний розвиток і екологічне середовище. Основою «глобального управління» має бути загальна участь і універсальна вигода всіх сторін у міжнародному співтоваристві, краще використання багатосторонніх механізмів, таких як Організація Об'єднаних Націй, щоб вести переговори на рівних і досягти взаємовигідної співпраці, розвиватися разом [1].

Глобальне управління включає широкий всесвітній порядок денний. Об'єктами глобального управління є світові проблеми, що охоплюють політику, економіку, безпеку та інші сфери:

1) управління глобальною безпекою, включно з вирішенням міждержавних або регіональних збройних конфліктів і припиненням спалахів насильства в деяких країнах. Громадянська війна та заворушення, запобігання розповсюдженню міжнародної ядерної зброї, контроль за міжнародною торгівлею та незаконним обігом звичайної зброї;

2) сприяння розвитку економічної глобалізації охоплює захист світової торгівлі, обіг фінансових ринків та вирішення економічних кризи;

3) захист екологічного середовища, у тому числі ресурсів, що передбачає розумне використання та розвиток, захист біорізноманіття та реагування на зміну клімату;

4) боротьба з міжнародною терористичною діяльністю, контрабандою, торгівлею наркотиками та іншими транснаціональними злочинами; захист основних людських прав, надання гуманітарної допомоги та запобігання поширенню епідемічних захворювань.

Основний орган глобального управління поділяється на три рівні:

1) уряд суверенної держави та адміністративні органи. Це базовий рівень глобального управління та найважливіший актор у світі. Урядові установи мають повноваження та ресурси національного управління, а також беруть на себе обов'язки та зобов'язання глобального управління;

2) міжурядові міжнародні організації, зокрема ООН, Світовий банк, Світову організацію торгівлі, Міжнародний валютний фонд та інші всесвітні комплексні міжнародні організації та спеціалізовані організації. Цей рівень також охоплює регіональні організації, що складаються з регіональних країн, таких як Європейський Союз, Африканський Союз і Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво. Згадані міжнародні та регіональні організації утворюють перехресну мережу різних країн, відіграють унікальну роль і впливають у різних сферах;

3) неурядові організації, що складаються з недержавних суб'єктів, у тому числі приватні комерційні, неурядові та громадські організації.

Згідно зі статистичними даними Союзу міжнародних організацій існує понад 67 000 міжнародних організацій у понад 300 країнах і регіонах світу, більшість із яких є неурядовими організаціями, зараховуючи академічні групи, дослідницькі установи, професійні асоціації та транснаціональні бізнес- організації. Серед них найбільш відомі «Міжнародний Червоний Хрест», «Грінпіс» тощо. Деякі з них організовують світові форуми, збирають світові таланти, надають результати досліджень, вносять пропозиції уряду. Деякі з них об'єднують маси, організовують масштабні заходи, стають важливою силою для реалізації гуманітарної допомоги та захисту навколишнього середовища [2].

Деякі заходи неурядових організацій організовуються спільно з урядом. Наприклад, Всесвітній економічний форум, що проводиться щороку в Давосі (Швейцарія), окрім провідних світових економістів та інших науковців, також запрошує урядовців, які висловлюють свою думку та спільно роблять внесок у світову економіку.

Метою глобального управління є встановлення надійних міжнародних механізмів, формулювання ефективних міжнародних правил і досягнення справедливого та ефективного управління. Глобальне управління особливо наголошує на «участі, переговорах і координації», а не на використанні сили; воно виступає за вирішення міжнародних суперечок і регулювання поведінки учасників відповідно до міжнародних договорів і правил, таких як Статут Організації Об'єднаних Націй. міжнародний договір суперечка управління

Багато вчених, які вивчають міжнародну політику, вважають, що сучасний світ фактично перебуває в стані «анархії», тобто немає «суперуряду» над урядами всіх країн. Тому прихильники глобального управління підкреслюють, що метою глобального управління є створення не «світового уряду», а більш демократичного, прозорого та ефективного міжнародного механізму, зміцнення міжнародного співробітництва, мобілізація різних сил і здійснення плюралістичного управління глобальними справами, глобалізація та багатовимірне управління.

З розвитком глобалізації глобальне управління досягло значного прогресу та відіграє важливу роль, а саме воно сприяє:

1) розвитку глобалізації. Глобалізація тісно пов'язала всі регіони та країни світу та є основою глобального управління. Зараз як розвинені країни, так і країни, що розвиваються, приділяють більше уваги порядку денному та цілям глобального управління;

2) спільному вирішенню глобальних проблем. Глобальне управління сприяло реконструкції світового економічного порядку, процесу просування реформи Організації Об'єднаних Націй, захисту навколишнього середовища. Наразі сфера глобального управління продовжує розширюватися, і воно розвивається в нових галузях, таких як Інтернет, полярні регіони, аерокосмічна промисловість і океани. Жодна країна, якою б могутньою вона не була, не може вирішити ці глобальні проблеми поодинці. Тільки зміцнюючи міжнародне співробітництво, з ними можна впоратися;

3) зміцненню міжнародного співробітництва. Ключем до глобального управління є зміцнення міжнародної координації та співпраці. Суверенні держави є основою та ключем до вирішення глобальних проблем. Шляхом участі у міжнародних організаціях та зміцнення регіонального співробітництва вони сформували багаторівневу та широку міжнародну мережу, забезпечуючи широку платформу та канал для глобального управління;

4) встановленню нового міжнародного порядку. Глобальне управління належним чином вирішує глобальні проблеми відповідно до визнаних міжнародних законів, норм міжнародних відносин і міжнародної практики, втілює справедливість і ефективність, захищає права всіх країн і підтримує міжнародний порядок.

Глобальне управління виступає за мобілізацію участі міжнародної спільноти через багатосторонні механізми управління, представлені Організацією Об'єднаних Націй, досягнення взаємовигідної співпраці шляхом рівноправних консультацій. На сьогодні концепція глобального управління широко визнана на міжнародному рівні і є здійсненною. Причини такі:

1) глобальне управління відповідає фундаментальним інтересам усіх країн світу, і всі виграють від цього;

2) існуюча міжнародна система, створена після років наполегливої роботи, все ще існує. Наприклад, Бреттон-Вудська система, що складається зі Світового банку та Міжнародного валютного фонду, постійно вдосконалюється. Світова організація торгівлі досягла значних успіхів, а Всесвітня організація охорони здоров'я відіграє важливу роль у профілактиці та лікуванні епідемічних захворювань;

3) міжнародні договори відіграють важливу роль у глобальному управлінні. Статут ООН встановлює норми міжнародних відносин і забезпечує мир і безпеку в усьому світі. Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, Договір ООН про зміну клімату та Конвенція Організації Об'єднаних Націй з морського права відігравали і продовжують відігравати важливу роль у підтримці міжнародного порядку [3].

Звичайно, глобальне управління не означає встановлення «світового уряду» чи всесвітньої федерації. Хоча Організація Об'єднаних Націй відіграє надзвичайно важливу роль у глобальному управлінні, вона не є «світовим урядом», і для міжнародного співтовариства неможливо створити світовий «суперуряд» вище. Тільки шляхом зміцнення співпраці та координації між суверенними державами та відповідними організаціями ООН може виконувати свою місію.

Незважаючи на те, що глобальне управління сьогодні є консенсусом міжнародної спільноти, розвиток глобалізації не змінив основну реальність міжнародної політики. Існують деякі обмеження щодо глобального управління:

1) концепція глобального управління є відносно загальною, неоднозначність якої ускладнює керівництво конкретними діями;

2) концепція глобального управління без «світового уряду» не має виконавчої влади. Існуючий механізм глобального управління не має достатніх повноважень і ресурсів, його ефективність у міжнародному управлінні та координації дій є недостатньою, а його можливості виконання обмежені. Тому глобальне управління може спиратися лише на ефективну міжнародну співпрацю;

3) суверенні держави мають різні інтереси та цінності, що часто ускладнює досягнення консенсусу щодо глобального управління. Принцип верховенства національних інтересів суверенних держав часто стає перешкодою для глобального управління, ставить перед ним серйозну «дилему колективних дій». Зараз у міжнародних відносинах через відсутність взаємної довіри між деякими країнами важко досягти згоди та порозуміння.

Зросли труднощі досягнення консенсусу щодо основних глобальних питань, що ускладнює досягнення та виконання рішень. Тому перед глобальним управлінням стоїть довгий шлях, щоб перейти від гасла до реальності. За поточної ситуації глобальне управління має базуватися на реальності, для цього необхідно сприяти реформуванню системи глобального управління, а саме:

1) уточнити фокус глобального управління та посилити управління такими основними міжнародними питаннями, як глобальна безпека, міжнародна економічна співпраця та контроль над інфекційні захворювання;

2) зміцнити співпрацю та координацію між суверенними державами, особливо великими державами. Суверенні держави є основою сучасних міжнародних відносин, без їхньої участі та співпраці глобальне управління може бути лише пустою балаканиною;

3) у міжнародних відносинах маємо дотримуватися основних принципів мирного співіснування та щиро захищати законні права та важливі інтереси суверенних держав. Серед них - встановлення нового типу відносин між державами, заснованих на взаємній повазі та перемозі, посилення координуючої ролі міжнародних організацій;

4) враховувати, що міжнародні організації є сполучною ланкою міжнародних відносин, вони є не тільки захисниками міжнародного порядку, але й розробниками міжнародних законів і правил. Глобальне управління - це насамперед комплексне управління, що здійснюється спільно міжнародними механізмами та суверенними державами;

4) збільшити участь неурядових організацій у міжнародних справах. Глобальне управління має передбачати широку участь неурядових організацій та громадськості, а також відображати потреби людей у засобах до існування. У майбутньому неурядові організації повинні відігравати активнішу роль.

Глобальне управління є консенсусом міжнародної спільноти і має широкі перспективи. Хоча у світі існує явище антиглобалізації, повільне зростання світової торгівлі та торговельного протекціонізму навіть змусили деяких людей поставити під сумнів глобалізацію, але це не означає, що глобалізація піде назад. Вона базується на об'єктивній закономірності розвитку продуктивних сил і не залежить від суб'єктивної волі людей. З цією метою міжнародне співтовариство має докладати невпинних зусиль для зміцнення глобального управління та спільно сприяти ефективному розвитку глобалізації.

Список використаних джерел

1. Voronkova V., Punchenko O., Azhazha M. Gglobalization and global governance in the fourth industrial revolution (Industry 4.0). Humanities Studies. 2020. Вип. 4(81). С. 182-200.

2. Воронкова В. Г., Пунченко О. П. Філософіягеополітичного

переформатування світу у контексті сучасних викликів глобалізації. Humanities Studies. 2021. Вип. 8(85). С. 8-19.

3. Воронкова В. Г. Глобальне управління : навч.-метод. посібник для здобувачів ступеня вищої освіти бакалавра спеціальності 281 «Публічне управління та адміністрування» освітньо-професійної програми «Публічне управління та адміністрування» та освітньо-професійної програми «Державне управління». Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 160 с.

Размещено на Allbest.ru