Сутність і роль контролю як функції менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

Сутність і роль контролю як функції менеджменту

Хлєбнікова Таліна Миколаївна

канд. пед. наук, доцент, доцент кафедри наукових основ управління,

Попьонок Ольга Олександрівна

здобувач другого (магістерського) рівня освіти, зі спеціальності 073 «Менеджмент»

Україна

Анотація

У статті розглянуто контроль як процес і як функцію менеджменту. Зосереджено увагу на тому, що у менеджменті контроль - це процес забезпечення досягнень організацією поставленої мети, відстеження і перевірка відповідності функціювання керованої підсистеми прийнятим рішенням та розробки певних корегуючих заходів. Визначено параметри та критерії' кваліметричної субмоделі оцінки рівня реалізації контролю за якістю освітнього процесу.

Ключові слова: контроль, види контролю, властивості контролю, модель реалізації контролю, кваліметрична модель, оцінка рівня реалізації контролю за якістю освітнього процесу.

Однією з важливих функцій сучасного менеджера є допомога співробітникам у підвищенні якості їхньої роботи, розкритті їх трудового та творчого потенціалу. Крім того, в процесі роботи можуть бути допущені помилки, усунення яких може потребувати допомоги керівництва. Основною причиною неякісно виконаної роботи є нестача знань та досвіду у роботі. Тому для мінімізації наслідків допущених у роботі помилок потрібний своєчасний контроль діяльності співробітників. Як показує досвід, контроль, з допомогою якого ви не стільки караєте скільки підказуєте, завжди сприймається з розумінням. Тому важливо не віддавати накази, а привести людину до думки, що певна дія має бути виконана на користь організації.

Контроль - одна з основних функцій управління [2]. Як предмет наукового вивчення, контроль пройшов певний шлях історичного розвитку. Першим етапом було уявлення про контроль як про спосіб перевірки правдивості та достовірності документів, повідомлень та ін. У подальшому контроль стали трактувати як перевірку дотримання та виконання нормативних документів, відповідності дій поставленим цілям, планам та рішенням. Тобто контроль являв собою функцію безпосереднього та постійного нагляду, перевірку діяльності організації. Дане трактування підкреслює функціональне призначення контролю.

Виникнення управління як певного процесу пов'язане з появою поведінкової діяльності людей. Однак, виникнення поведінкової діяльності не заперечує факту появи контролю як самостійного процесу, що виник з об'єктивних причин, одночасно з управлінням та незалежно від нього.

Керівники приступають до реалізації функції контролю після того, як виділять пріоритетні цілі та завдання, бо контроль це особливий інструмент який сприяє продуктивній роботі та подальшому розвитку організації.

Крім того, контроль, в науковій літературі розглядається як процес, що дає впевненість організації у досягненні своїх завдань. Виділяють такі види контролю:

попередній контроль - реалізується на початок здійснення роботи. Він виявляє готовність організації до початку виконання поставленого завдання;

поточний контроль - реалізується безпосередньо у процесі роботи шляхом оцінки її результатів. Відхилення, виявлені під час роботи, дозволяють швидко реагувати на виявлені проблеми;

заключний контроль проводиться після завершення робіт. Основне його завдання - забезпечення керівництва інформацією, яка потрібна для планування, за умови здійснення у майбутньому схожих робіт.

Виконання функції контролю передбачає:

отримання інформації; контроль керований менеджмент

опрацювання отриманої інформації;

аналіз інформації про існуючі результати діяльності;

зіставлення отриманих результатів з плановими показниками, виявлення відхилень та діагностика цих відхилень;

вдосконалення діяльності, необхідної для досягнення поставленої мети [2].

Однією з позитивних сторін контролю є орієнтир на виявлення найпродуктивніших сфер діяльності організації. Виявляючи успіхи та невдачі організації, їх причини та наслідки, можливо оперативно пристосувати організацію до умов зовнішнього середовища.

Як показує практика, велика кількість керівників у реальній роботі несерйозно ставляться до функції контролю, що, безумовно, знижує якість усієї системи управління підприємством або організацією та створює перешкоди у досягненні намічених цілей.

Один з основних чинників, що зумовлює необхідність контролю, полягає в тому, що організація може вчасно фіксувати та коригувати свої недоліки, перш ніж вони вплинуть на досягнення цілей.

Не менш важливою є позитивна сторона контролю, яка полягає у повній підтримці всієї успішної діяльності організації; порівняння фактичних результатів із запланованими.

Для того щоб контроль міг виконувати своє завдання, він повинен задовольняти такі важливі властивості:

бути стратегічно спрямованим, тобто, відображати загальні пріоритети організації та підтримувати їх;

орієнтованим на результати - організація фактично досягає бажаних цілей та в змозі сформулювати нові цілі, які забезпечують її виживання та подальший розвиток;

відповідати контрольованому виду діяльності - контроль повинен об'єктивно вимірювати та оцінювати те, що дійсно важливо;

здійснюватися своєчасно та у відповідності з чітко визначеною метою;

бути досить гнучким і пристосовуватися до змін, що відбуваються;

бути простим та економічним, його результати мають бути зрозумілими всім зацікавленим сторонам.

Окрім того, розрізняють зовнішній та внутрішній контроль. Внутрішній контроль має місце, коли суб'єкт та об'єкт перебувають у одній системі, зовнішній контроль - у різних системах.

Зовнішній контроль здійснюється адміністрацією, наприклад, у закладах освіти - Державною службою якості освіти, департаментом освіти, управлінням освіти або регулюючими органами (органами влади, податковою тощо). Необхідність та корисність зовнішнього контролю обумовлена тим, що люди, по-перше, працюють краще, коли знають, що за ними спостерігають. По-друге, співробітники винагороджуються чи караються за результатами зовнішнього контролю. По-третє, зовнішній контроль дозволяє оцінювати діяльність структурного підрозділу з погляду його співробітників, і з погляду досягнення цілей всієї організації.

Внутрішній контроль організації забезпечується її власними силами, він здійснюється самими виконавцями: вони контролюють її роботу та результати, за необхідності вносять корективи у власну діяльність.

Таким чином, контроль є невід'ємним процесом у роботі організації, має як позитивні, так і негативні сторони, він присутній на всіх стадіях роботи [1].

Пропонуємо Модель реалізації контролю за якістю освітнього процесу.

Метою контролю за якістю освітнього процесу є отримання, вивчення, аналіз, інтерпретація та оцінка актуальної інформації про стан та результати освітньої діяльності, причини, що впливають на рівень якості освіти, тенденції її розвитку для формування основи прийняття управлінських рішень у школі.

Для якісного впровадження та функціонування Моделі у закладі загальної середньої освіти (ЗЗСО) необхідно розробити «Програму контролю якості освіти».

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

створення єдиної системи діагностики та контролю стану освіти, що забезпечує визначення факторів та своєчасне виявлення змін, що впливають на якість освіти в ЗЗСО;

підвищення об'єктивності контролю та оцінки освітніх досягнень учнів;

формування механізму єдиної системи збору, обробки та зберігання інформації про стан освітнього процесу в закладі освіти;

розробка та реалізація практико-орієнтованого алгоритму аналізу отриманих матеріалів про стан освітнього середовища;

своєчасне виявлення динаміки та основних тенденцій у розвитку освітнього процесу;

виявлення факторів що впливають на якість освітнього процесу, та розробка заходів щодо мінімізації дії та усунення негативних наслідків;

визначення основних стратегічних напрямів розвитку ЗЗСО на основі

аналізу отриманих даних;

створення системи моніторингу щодо оцінки якості освіти;

вдосконалення соціально-педагогічних умов для підвищення якості освітнього процесу;

вдосконалення організації управління освітнім процесом з метою збереження та зміцнення здоров'я учнів;

забезпечення ефективності наступності освітніх програм на різних щаблях повної загальної середньої освіти відповідно до вікових особливостей здобувачів освіти;

проведення комплексного відстеження системи взаємодії батьків, педагогів, соціуму, а також зовнішніх зв'язків школи на засадах співробітництва.

Змістовий компонент Моделі включає:

систему оцінки якості підготовки учнів за освітніми програмами;

облік результатів зовнішньої оцінки якості освіти та незалежної оцінки якості освіти;

систему об'єктивності процедур оцінки якості освіти та олімпіад школярів.

Процесуальний компонент моделі включає механізм реалізації:

Адміністрація:

розробляє заходи й готує пропозиції щодо удосконалення системи внутрішньо шкільного контролю;

забезпечує проведення контрольно-оціночних процедур;

розробляє систему оцінки якості освіти та забезпечує її реалізацію;

організує вивчення інформаційних запитів.

Педагогічна рада сприяє визначенню стратегічних напрямів розвитку системи освіти в закладі, приймає участь у розробці системи показників якості освітнього процесу, що характеризують стан та його динаміку.

Методична рада, методичні об'єднання вчителів сприяють підготовці педагогів із здійснення контрольно-оціночних процедур, приймають участь у розробці:

методики оцінки якості освітнього процесу;

показників і критеріїв контролю за якістю освітнього процесу;

критеріїв оцінки результативності професійної діяльності вчителів ЗЗСО.

Стейкхолдери приймають участь в оцінці якості освітнього процесу з питань задоволеності/незадоволеності освітою здобувачів освіти.

Здобувачі освіти включаються в самооцінку навчальних досягнень, самоаналіз і взаємооцінку.

Під час реалізації процесуального компоненту використовуються такі форми внутрішньо шкільного контролю як: тематичний, класно-предметний, предметно-груповий, персональний тощо та загально відомі методики оцінки (спостереження, аналіз, самооцінка, співбесіда, тестування, вивчення документації, звіт та ін.).

Інструментами контролю є шкільні локальні акти, які забезпечують регламент процедур й регламент надання результатів відстеження та спеціальних досліджень, програму реалізації контролю якості освіти, план внутрішньо шкільного контролю, графіки проведення вивчення (внутрішніх та зовнішніх) освітніх досягнень учнів, банк даних, критерії оцінювання результатів, індикатори оцінки. Як інструментарій може також виступати система оціночних та експертних листів, аналітичних довідок для оцінки освітнього процесу.

Дотримуючись принципів кваліметрії нами розроблено, на основі робіт Г. Зварич, Г. Єльнікової, З. Рябової [3], Т. Хлєбнікової [4], кваліметричну модель оцінки реалізації контролю за якістю освітнього процесу. Для моделі були визначені параметри, показники параметрів (критерії). Використовуючи метод Дельфи були визначені вагомості параметрів і показників (табл. 1) [3, 4].

Кваліметрична субмодель оцінки реалізації контролю за якістю освітнього процесу

Таблиця 1

Подальші наші розвідки будуть спрямовані на дослідження механізмів поступового переходу ЗЗСО в практичну реалізацію розроблених положень.

Список використаних джерел

1. Ваш М. М., Ерфан В. Й & Сухолов Е. А. (2023). Контроль як функція менеджменту. Науковий вісник Ужгородського університету. Економіка, 1(61), 86-90.

2. Кузнецов А. А. (2015). Управлінський контроль: сутність, місце та призначення.

3. Європейський вектор економічного розвитку, 2(19), 97-106.

4. Рябова З. (2018). Кваліметричний підхід до оцінювання якості надання освітніх послуг. Адаптивне управління: теорія і практика. Педагогіка, (5).

5. Хлєбнікова, Т. М. (2022). Кваліметричний підхід до оцінювання рівня моніторингу управління якістю роботи персоналу організації. Розвиток системи управління організацією: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю (с. 237-244). 19-20 травня 2022, Харків, Україна.

Размещено на Allbest.ru