Підходи щодо розроблення функціональної моделі проєктного менеджменту у Державній прикордонній службі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України

імені Богдана Хмельницького

Підходи щодо розроблення функціональної моделі проєктного менеджменту у Державній прикордонній службі України

Вадим Торічний, доктор наук з державного управління, доцент,

професор кафедри національної безпеки та управління

Віталій Демчишин, старший викладач кафедри прикордонної служби

Леся Балагур, кандидатка педагогічних наук, доцентка,

слухачка факультету підготовки керівних кадрів

Дмитро Олешко, кандидат психологічних наук, доцент кафедри прикордонної служби

Вадим Міняйлук, заступник начальника з матеріально-технічного забезпечення начальник відділу, Центральна база зберігання та постачання

Розглянуто зміст проєктного управління у державній сфері та сфері підприємницької діяльності. Визначено особливості впровадження проєктного менеджменту у прикордонну службу.

Розроблено функціональну модель проєктного управління у прикордонному відомстві. Проаналізовано сутність основних загально-методологічних підходів, що лежать в основі розроблення функціональної моделі проєктного управління у прикордонній службі України: системний, класичний, структурний, функціональний. Більш детально проаналізовано системний підхід: сутність, специфіка, особливості моделювання (базується на тому, що інтегрує велику кількість різноманітних об'єктів з різноманітними властивостями та взаємодією між ними; ключова ознака системи цілісність функціонування; система не просто набір окремих складових, а сукупність взаємозалежних компонентів; система виступає як сукупність взаємозалежних компонентів, що отримали назву елементів).

Основна мета врахування запитів сучасного суспільства України, робота з інформаційними масивами у Державній прикордонній службі України для забезпечення плідної діяльності відомства, створення та реалізація проєктів у ДПСУ

Основними координаторами проєктної діяльності у прикордонному підрозділі є офіцери-проєктологи (неофіційні проєкт-менеджери). Водночас штаб прикордонного загону також залучається до організаційних функцій.

Теоретична цінність у компіляції популярних наукових поглядів із проблеми дослідження. Практична цінність дослідження полягає у тому, що розроблено функціональну модель впровадження проєктного управління у прикордонній службі.

Перспективним напрямом подальших наукових досліджень визначено аналіз специфіки реалізації різноманітних проєктів у Державній прикордонній службі України.

Ключові слова: проєкт; прикордонна служба; управління; проєктний менеджмент; моделювання; функціональна модель.

Torichnyi V., Demchyshyn V., Balagur L., Oleshko D., Minayluk V.,

APPROACHES TO THE DEVELOPMENT OF A FUNCTIONAL MODEL OF PROJECT MANAGEMENT IN THE STATE BORDER SERVICE OF UKRAINE

The purpose of the study was to analyse the content of project management in the public sphere and the sphere of entrepreneurial activity. Peculiarities of project management implementation in the border service are determined.

Method. The scientific literature on project management and the history of its origin, modelling and description of the structure and content of the model are analysed.

Research results. A functional model of project management in the border department has been developed. The essence of the main general methodological approaches underlying the development of a functional model of project management in the border service of Ukraine is analyzed: systemic, classic, structural, functional. A more detailed analysis was carried out in relation to the systemic approach: the essence, specificity, modeling features (based on the fact that it integrates a large number of various objects with various properties and the interaction between them; the key feature of the system is the integrity of functioning; the system is not just a set separate components, and a set of interdependent components; the system acts as a set of interdependent components, which were called elements).

The main purpose of taking into account the demands of modern society of Ukraine, work with information files in the State Border Guard Service of Ukraine in order to ensure the purpose of the agency, the creation and implementation of projects in the State Border Guard Service of Ukraine. The theoretical value lies in the compilation of popular scientific views on the problem of research. The practical value of the study is that a functional model of project management implementation in the border service has been developed.

Future research. The following are identified as promising areas of further research: analysis of the specifics of the implementation of various projects in the State Border Guard Service of Ukraine.

The type of article is theoretical and generalizing.

Key words: project, border service, management, project management, modelling, functional model.

ВСТУП

Сучасний соціум вимагає від суспільства і, зокрема, його соціальних та політичних інституцій реалізації таких завдань: контроль та управління сектором безпеки й оборони; дотримання оптимального рівня якості управлінського рішення, що є актуальним питанням будь-якої сфери соціально-культурного та політико-економічного життя України. Особливої ваги набуває ця проблема нині, під час війни, у секторі безпеки та оборони, що виконує надважливі завдання та функції, зокрема і в Державній прикордонній службі України (далі ДПСУ). Така ситуація відображає проблему повноти, актуальності та достовірності інформації щодо функціонування прикордонної служби. Інформаційні масиви, що формує, використовує та інтерпретує прикордонне відомство, містять різноманітний інформаційний зміст: оперативні розрахунки, методи та методики реалізації завдань, законодавчий базис та ін.

Сучасний простір існування української спільноти та його умови свідчать про те, що результати виконання фундаментальних завдань щодо його подальшого розвитку певною мірою залежать від рівня застосування інновацій. Україна запустила у функціонування чималу кількість соціально-політичних інститутів, одним з яких є прикордонне відомство, а отже, її різноманітні ресурси (людські, технічні, енергетичні та інформаційні) це основа забезпечення його діяльності. Обсяги усіх згаданих ресурсів у прикордонній службі є плинними та швидкозмінними і активно зростають, оскільки формуються під впливом ендота екзочинників, а також на основі формування нового функціонального простору для сучасного фахівця. Ці та решта чинників свідчать про актуальність кожного ресурсу для здійснення ефективного управління.

Постановка проблеми. Війна в Україні вплинула на стратегію національної безпеки та оборонний менеджмент, стратегічне планування та управлінські процеси. Військова реформа для України є ключовим завданням навіть в умовах ведення війни. У контексті цієї реформи, що спрямована на розвиток потенціалу та обороноздатності військових та правоохоронних структур, особливу увагу необхідно зосередити на питаннях управлінського характеру. Пропонуємо врахувати такий актуальний інструмент управління для оперативних та стратегічних завдань, як проєктне управління. Управління проєктами у сучасних військових та правоохоронних формуваннях слід сприймати як мету оборонної реформи, основу національної безпеки. Державна прикордонна служба України виконує завдання щодо охорони та захисту державного кордону, тобто реалізує прикордонну безпеку. Прикордонна безпека виступає елементом національної безпеки України. В українському суспільстві проєктний інструмент є новацією, а тому не має значного поширення у державних і приватних інституціях. Авторський колектив вирішив дослідити питання використання проєктного управління у ДПСУ, зокрема на основі розроблення функціональної моделі відповідного управління.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Для якісного узагальнення інформації щодо проєктного управління у прикордонній службі України ми звернулись до наукових теоретико-методологічних джерел. Перш за все проаналізовано фундаментальні дослідження, присвячені сутності та змісту сучасного проєктного менеджменту [1]. Нами виокремлено праці таких науковців: Л. Збаразська створення посібників з проєктного менеджменту [2]; Л. Кобиляцький проєктне управління для галузей [3]; В. Кучеренко бізнес проєктування (розроблення ділових проєктів) [4]; Р. Тян управління проєктами (основні теоретичні положення) [5]; Є. Матвіїшин аналіз питань щодо процедур планування у проєктному управлінні [6]; А. Петренко проблематика сучасного оборонного управління в Україні [7]. Усі дослідники належать до української проєктно-управлінської наукової школи. Водночас ми звернулись до вузькоспеціалізованих напрацювань, зокрема до наукових досліджень у прикордонному відомстві. Авторами напрацювань у ДПСУ виступають В. Кириленко, О. Мейко, В. Торічний, К. Тушко, які розробили посібник щодо впровадження проєктного управління у прикордонній службі [8].

Слід наголосити на важливому факті: українська проєктно-управлінська наукова школа розвивається у контексті західної, оскільки проєктний менеджмент сформувався у США. Зважаючи на це, першочергово нами досліджено праці американських та європейських науковців: Д. Кендал [9], К. Когон (керування проєктами для неофіційних проєкт-менеджерів) та багато інших [10].

Мета статті: на основі фундаментального аналізу різноманітних наукових джерел розробити функціональну модель проєктного управління у ДПСУ.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

проєктне управління прикордонний

Перманентна економіка та управління в сучасній Україні не створювали необхідних та достатніх умов для розвитку проєктного управління не лише у державних інституціях, але й у підприємницькій діяльності. Війна таку ситуацію поглибила, ускладнивши її. Інститути українського суспільства потребують інновацій та сучасної методології управлінської діяльності. Проєктний менеджмент належить до таких інновацій. Правоохоронні структури України також потребують ефективних та універсальних управлінських інструментів. Тому ми вирішили здійснити спробу розробки моделі проєктного управління в ДПСУ Загалом такий менеджмент дає змогу інституції адаптуватись до швидкозмінних соціально-політичних умов. Сучасна ДПСУ може використовувати проєктне управління для проактивного розвитку, оскільки проєктні дії це активні дії в умовах нестабільності. Для сучасної України умови нестабільності це війна, руйнація економіки, інфраструктури тощо [3].

Основними проблемами проєктного управління в ДПСУ є відсутність відповідних фахівців, досвіду та певної мотивації. Ефективність результатів у реалізації функцій та завдань ДПСУ залежить від стану підготовки її персоналу, а отже, від здатності задовольнити потреби щодо реформування сучасного українського суспільства. Прикордонне відомство потребує фахівців проєктних управлінців, котрі зможуть здійснити трансформації з метою його розвитку.

Для того, щоб спроєктувати модель проєктного управління у ДПСУ, нами проаналізовано зміст основних наукових методологічних підходів, як то: класичного, індуктивного, системного, структурного та об'єктно орієнтованого.

Класичний підхід враховано нами частково, оскільки сутність його полягає у вивченні взаємозв'язків між окремими елементами моделі та розгляді їх на основі відображення відносин та зв'язків між окремими частинами моделі. Класичний методологічний підхід зазвичай застосовують у розробленні простих моделей. Таким чином, побудова нашої моделі на основі класичного підходу буде полягати у поєднанні окремих складових в єдине ціле, де кожна виконує своє завдання та є ізольованою від інших компонентів. Тобто ми мали можливість лише виокремити низку окремих сторін об'єкта. Характерними особливостями класичного підходу у розробленні моделі є такі: рух від часткового до загального та утворення окремих елементів моделей без урахування системного ефекту [4].

Іншим є системний підхід як парадигма щодо загальних законів розвитку природного середовища та виразу діалектичного вчення. За системного підходу в моделюванні систем першочерговим завданням є визначення мети моделювання. Важливість цього завдання полягає в тому, що цілісне моделювання системи, яка є реально функціонуючою, неможливе, якщо модель підлаштовувати під певну проблему. Таким чином, у питаннях моделювання цілі випливають із завдань самого моделювання, оскільки це дозволяє здійснити вибір критеріїв та оцінити, які компоненти будуть у створюваній моделі. Отож, слід визначати критерій відбору складових моделі.

Важливим нюансом системного підходу є уточнення структури системи набору зв'язків між складовими системи, що є відображенням їх взаємодії.

Завдяки системному підходу можна вирішувати проблему розроблення складних систем з урахуванням усіх чинників та ресурсів, що є пропорційними їх значущості, на кожному етапі дослідження системи та побудови системи. Такий підхід означає, що усі системи є інтегрованими цілісно, навіть тоді, коли вони містять окремо з'єднані підсистеми. Таким чином, базис системного підходу полягає у розгляді систем як інтегрованого цілісного, водночас у такому розгляді розробка розпочинається з пріоритетного формулювання функціональної мети [8]. За системного підходу основними етапами оцінки складної системи є: визначення цілей оцінювання. Прийнято виділяти два типи цілей: якісні цілі, досягнення яких виявляють за номінальною шкалою або за шкалою порядку, кількісні цілі це досягнення за кількісними шкалами;

вимір особливостей системи, що є істотними. Задля цього обирають певні шкали виміру властивостей та надають значення кожній досліджуваній властивості;

поглиблене обґрунтування недоліків та переваг якісних критеріїв та критеріїв ефективного функціонування системи завдяки виміряним на обраних шкалах властивостям;

власна оцінка. Усі системи, що досліджуються як альтернативні, порівнюють за обраними критеріями залежно від мети оцінки, обирають та оптимізують.

Системний підхід базується на тому, що інтегрує велику кількість різноманітних об'єктів з різноманітними властивостями та взаємодією між ними. Ключова ознака системи цілісність функціонування.

Система не просто набір окремих складових, а сукупність взаємозалежних компонентів. Таким чином, система виступає як сукупність взаємозалежних компонентів, що отримали назву елементів.

У кожної системи є своя структура, якій притаманний склад та особливості елементів, їх відносини між собою. Системи можуть берегти свою цілісність за впливу зовнішніх чинників та внутрішніх процесів до того моменту, поки не змінюється структура. У випадку змін структур систем, до прикладу, видалення одно або декількох елементів, вони можуть припинити власне функціонування як єдиного цілого.

Ключові положення системної теорії виникли у процесі дослідження динамічних структур та їх елементів. Система сприймається як комплекс залежних один від одного елементів, що діють спільно із цілями виконання наперед сформульованих завдань. Аналіз систем дає змогу визначати реалістичні методи виконання поставлених завдань, що забезпечують максимальне задоволення запитів.

Фундаментом системної теорії є створення гіпотез, що виникають на основі експерименту. Першочергово для побудови систем слід володіти загальними характеристиками технологічних процесів, що є необхідними для створення визначених критеріїв, які покликані задовольняти процеси або їх теоретичні описи. І якраз метод моделювання, що ми обрали, є найважливішим методом наукового пошуку та експериментування.

Використання системного підходу у розробленні функціональної моделі проєктного управління є методологічною основою вирішення важливих завдань. В основі методології вивчення об'єктів як систем, що функціонують у середовищі. Системний підхід уможливлює розкриття цілісності об'єкта, перехід від загального до часткового, в основі чого лежать цілі проєктування.

Розроблена нами функціональна модель поділяється на окремі підсистеми, що є частинами об'єкта та відповідають таким вимогам:

підсистема функціонально є незалежною від частин об'єкта, що пов'язані з іншими підсистемами та здійснюють між собою інформаційний та енергетичний обмін;

усі підсистеми мають функції та особливості, що збігаються із особливостями усієї системи;

усі підсистеми мають свій рівень елементів.

Елементом у системах вважають підсистему найнижчого рівня, що недоцільно ділити, з точки зору вирішення завдань.

Отже, системами є об'єкти, що містять набір підсистем, елементи та зв'язки його формування, вивчення та видозмінення. Є дещо ширше визначення системи, в основі якого ключові підсистеми та взаємозв'язки між ними. Вона отримала назву макроструктури, а вивчення внутрішніх елементів мікроструктури.

Теорія систем (системний підхід) широко використовує метод моделювання, оскільки він є визначальним щодо структури системи.

Ще одним методологічним підходом є функціональний. Зміст функціонального підходу в об'єкта вивчають окремі функції, тобто алгоритм дій системи. Реалізація функціонального підходу можлива за оцінки функцій, що виконують системи, водночас під функціями слід розуміти властивості, що дозволяють досягти мети. Усі функції відображають властивості, а властивості відображають взаємозв'язок системи із зовнішнім середовищем, тому властивості можна подати у вигляді характеристики елементу та підсистеми або цілої системи.

Структурний підхід виявляється у природі виокремлених компонентів системи та взаємозв'язків між ними. Поєднані елементи та зв'язки між ними дають змогу оцінити структуру системи. Структуру можна проаналізувати залежно від цілей дослідження і на різноманітних рівнях вивчення. У питанні загального опису структури використовують топологічні описи, що уможливлюють визначення у загальних категоріях складових системи і добре формалізованих.

Щодо функціонального підходу, то тут здійснюється функціональний опис об'єкта, в якому вивчаються окремі функції як послідовність у діяльності системи (поведінці). Тобто функціональний підхід можливий як визначення функцій, що виконує система.

З проаналізованих методологічних підходів універсальним є саме системний підхід, оскільки він дозволяє використовувати різні алгоритми розроблення моделей на засадах двох пріоритетних способів проєктування: макропроєктування та мікропроєктування. Стадія макропроєктування дозволяє будувати моделі зовнішнього середовища, визначати ресурси та обмеження, обирати саму модель для системи та критерії для оцінювання її адекватності.

Процес мікропроєктування є залежним від виду обраної моделі. На цій стадії передбачено формування інформаційного, технічного та програмного ресурсного забезпечення системи моделювання. У мікропроєктуванні встановлюються ключові технічні характеристики розробленої моделі, оцінюються витрати часу і ресурсів щодо отримання необхідного рівня якості моделі.

МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Процес розроблення функціональної моделі проєктного управління у ДПСУ здійснювали науково-педагогічні працівники Національної академії Державної прикордонної служби України. В академії функціонують управлінські та військові кафедри, науково-педагогічний склад яких об'єднався задля розроблення згаданої моделі.

Виконання запропонованого дослідження відбувалося за такими етапами:

I етап визначення пріоритетної мети дослідження, розподіл робіт між співавторами статті, визначення завдань кожному співавтору, використання пошуково-бібліографічного методу для аналізу наукової літератури, обґрунтування основних методів дослідження;

II етап безпосередній процес розроблення функціональної моделі проєктного управління у ДПСУ та формування змісту наукової статті;

III етап формулювання висновків дослідження та завершення оформлення наукової статті.

Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань використано адекватні авторському задуму методи дослідження: теоретичні аналіз (проблемно-цільовий та ретроспективний) за темою дослідження у філософській, соціологічній, психологічній, педагогічній науковій літературі для з'ясування стану її розробленості, визначення сутності ключових понять дослідження; узагальнення та систематизація наукових положень із метою розроблення концепції та системи; контент-аналіз змісту законодавчих відомчих документів для систематизації отриманої інформації з проблеми дослідження; емпіричні прогностичний для визначення перспективних напрямів використання моделювання у діяльності прикордонного відомства; діагностичний (опитування та бесіди з фахівцями-проєктологами (м. Київ, Центр оборонного менеджменту, Національний університет оборони України імені Івана Черняховського) та обсерваційний (спостереження, самоспостереження, самооцінка) для виявлення недоліків в розробленій функціональній моделі проєктного управління у ДПСУ

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Соціум вимагає від українських громадян спроможності створити ідею і взагалі продемонструвати нове мислення відмінне від стандартного.

У ДПСУ важливим чинником упровадження проєктного управління є розуміння його цілей у згаданому правоохоронному відомстві, а також уміння працювати в команді. Зважаючи на ці пріоритетні вимоги, ми звернулись до методу моделювання, що дає змогу замінити оригінальні об'єкти та процеси аналогічними. Моделювання може бути різним. Нами використано розроблення функціональної моделі, щоб знайти прорахунки у впровадженні проєктного управління та попередити недоліки його реалізації в прикордонній службі.

Функціональна модель є на цей момент узагальненою та адаптивною, представляючи такі ключові її елементи (оскільки модель переважно є системною): соціум, прикордонне відомство, персонал служби, середовище підготовки фахівців-проєктологів. Особливістю моделі є узгодженість і взаємозв'язок усіх складових ДПСУ для удосконалення управлінського процесу в ООДК за допомогою інтеграції низки підсистем загону: накопичення даних, їх обробка, збереження даних, геоінформація, моделювання оперативно-службової діяльності ОСД. Запити соціуму, Адміністрації ДПСУ, ООДК виступають джерелами різної інформації, що надходить у прикордонний загін.

Рис. Функціональна модель проектного управління у ДПСУ

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

У статті проаналізовано теоретичні та методологічні основи проєктного менеджменту як складової державного управління; висвітлено генезис його впровадження у діяльність прикордонного відомства; використано термінологічне тлумачення основних понять проєктного менеджменту.

На основі зазначених досліджень розроблено підходи та функціональну модель щодо впровадження проєктного менеджменту у ДПСУ

У найближчій перспективі доцільно вдосконалити запропоновану функціональну модель проєктного менеджменту ДПСУ, оскільки необхідно завершити осмислення логічної послідовності виконання його процедур та елементів, зв'язків між ними і врахування сучасних принципів і підходів, які є характерними для проєктного менеджменту у державах-членах НАТО.

Напрямом подальших наукових досліджень є аналіз специфіки реалізації різноманітних проєктів у Державній прикордонній службі України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Керівництво з основ проєктного менеджменту / пер. з англ. Київ: УАУП, 1999. 180 с.

2. Управління проектами: навчальний посібник / Л. О. Збаразська та ін. Київ: ЦУЛ, 2008.

3. Кобиляцький Л. Управління проєктами: навчальний посібник. Київ: МАУП, 2002. 165 с.

4. Кучеренко В., Маркітан О. Управління діловими проєктами: навчальний посібник. Київ: ЦНЛ, 2005. 460 с.

5. Управління проєктами: підручник. Тян Р. та ін. Київ: ЦНЛ, 2004. 320 с.

6. Матвіїшин Є. Планування проєктних дій: навчальний посібник. Київ: Хай-Тек, 2007. 120 с.

7. Петренко А. Г. Щодо впровадження оборонного менеджменту та управління змінами в Міністерстві оборони України. Наука і оборона: збірник наукових праць. Київ: НУОУ, 2019. № 2. С. 3 8.

8. Мейко О. В., Кириленко В. А., Дияк В. В., Торічний В. О. Проєктне управління у Державній прикордонній службі України: навчальний посібник. Хмельницький: Видавництво “Манускрипт”, 2021. 124 с.

9. Кендалл Д. І. Сучасні методи управління портфелями проєктів та офіс управління проєктами / пер. з англ. / Д. І. Кендалл, С.К. Роллінз. Київ: ПМ Софт, 2004. 576 с.

10. Когон К., Блейкмор С., Вуд Д. Керування проєктами для “неофіційних” проєкт-менеджерів / пер. з англ. М. Євсеєнко, О. Кожушко. Харків: Видавництво Ранок: Фабула, 2019. 240 с.

REFERENCES

1. Kerivnytstvo z osnov Proektnoho Menedzhmentu (1999). [Guide to the basics of Project Management] /Kyiv. [in Ukrainian]

2. L. O. Zbarazska ta in. (2008). Upravlinnyaproektamy [Project Management] Kyiv: TSUL. [in Ukrainian]

3. Kobylyatskyy L. (2002). Upravlinniaproektamy [Project Management]. Kyiv: MAUP. [in Ukrainian]

4. Kucherenko V., Markitan O. (2005). Upravlinnya dilovymy proektamy [Business Project Management]. Kyiv: TSNL. [in Ukrainian]

5. Tyan R. ta in. (2004) Upravlinnya proektamy [Project Management]. Kyiv: TSNL. [in Ukrainian]

6. Matviyishyn Y. E. (2007). Planuvannia proektnykh dii: [Planning project activities]. Kyiv: LRIDUNADU [in Ukrainian]

7. Petrenko A. H. (2019) Shchodo vprovadzhennia oboronnoho menedzhmentu ta upravlinnia zminamy v Ministerstvi oborony Ukrainy [On the implementation of defense management and change management in the Ministry of Defense of Ukraine]. Nauka i oborona: zb. nauk. prats. Kyiv: NUOU. no. 2, pp. 3-8. [in Ukrainian]

8. Meiko O. V., Kyrylenko V. A., Dyiak V V., Torichnyi V O. (2021). Proektne upravlinnia u Derzhavniiprykordonnii sluzhbi Ukrainy. [Project management in the State Border Guard Service of Ukrain]. Khmelnytskyi: Vydavnytstvo Manuskrypt. [in Ukrainian]

9. Kendall D. Y., Rollinz S. K. (2004). Suchasni metody upravlinniaportfeliamy proektiv ta ofis upravlinnia proektamy [Modern methods of project portfolio management and project management office]. Kyiv: PM Soft. [in Ukrainian]

10. Kohon K., Bleykmor S., Vud Dzh. (2019). Keruvannia proektamy dlia “neofitsiynykh” proekt-menedzheriv [Management for “Informal” Project Managers]. Kharkiv: Vyd-vo Ranok”: Fabula. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru