Якість проведення акредитації закладів охорони здоров’я України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Якість проведення акредитації закладів охорони здоров'я України

Дмитро Колосов

медичний директор Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня №3», лікар вищої кваліфікаційної категорії «Організація і управління охороною здоров 'я», магістр управління та адміністрування, м. Миколаїв, Україна

Анотація

акредитація заклад охорони здоров'я

Стаття присвячена проблемам якості проведення акредитації закладів охорони здоров'я в Україні, зосереджено увагу на структурі ключових викликів, з якими стикаються у роботі акредитаційні комісії, утворені в структурних підрозділах охорони здоров'я обласних державних адміністрацій. Аналізуючи основні ризики розглядаються можливі проблеми, пов'язані з роботою саме акредитаційних комісій. Зокрема, висвітлюється необхідність удосконалення механізмів надання об'єктивної та компетентної експертної оцінки для підвищення об'єктивності та надійності процесу акредитації. Суттєвий акцент у статті робиться на трансформації акредита¬ційного процесу через діджиталізацію. Висвітлено переваги використання сучасних технологій для підвищення ефективності та точності оцінки. Зокрема, досліджується впровадження електронних систем збору та обробки даних, що сприяють вдосконаленню процесів акредитації, забезпечуючи швидкість, об'єктивність та надійність результатів. Водночас в статті розглядається можливість створення реєстру акредитаційних комісій як ключового аспекту системи акредитації та його важливість для забезпечення прозорості та ефективності під час проведення акредитації. Загальна мета статті - залучення уваги до необхідності системних змін у проведенні акредитації закладів охорони здоров'я в Україні, зокрема через удосконалення нормативно-правової бази, подальшого розвитку процесів діджиталізації під час проведення акредитації та створення надійної системи реєстрації акредитаційних комісій.

Ключові слова: акредитація, акредитаційні комісії, ризики проведення акредитації, реєстр акредитаційних комісій, діджиталізація акредитаційного процесу.

Abstract

Dmytro Kolosov

Medical Director of the Municipal Non-Profit Enterprise of Mykolaiv City Council ”City Hospital No. 3 ”, doctor of the highest qualification category of the "Healthcare Organization and Management”,

Master of Management and Administration,

Mykolaiv, Ukraine,

QUALITY OF ACCREDITATION OF HEALTHCARE INSTITUTIONS IN UKRAINE

The article is devoted to the problems of quality of accreditation of healthcare institutions in Ukraine, focusing on the structure of key challenges faced by accreditation commissions established in the healthcare departments of regional state administrations. Analyzing the main risks, the author considers possible problems related to the work of accreditation commissions. In particular, the author highlights the need to improve the mechanisms for providing objective and competent expert assessment to increase the objectivity and reliability of the accreditation process. The article focuses on the transformation of the accreditation process through digitalization. The advantages of using modern technologies to improve the efficiency and accuracy of the assessment are highlighted. In particular, the article examines the introduction of electronic data collection and processing systems that contribute to the improvement of accreditation processes, ensuring speed, objectivity and reliability of results. At the same time, the article considers the possibility of creating a register of accreditation commissions as a key aspect of the accreditation system and its importance for ensuring transparency and efficiency in the accreditation process. The overall purpose of the article is to draw attention to the need for systemic changes in the accreditation of healthcare institutions in Ukraine, in particular, through improving the regulatory framework, further development of digitalization processes in accreditation and creation of a reliable system of registration of accreditation commissions.

Keywords: accreditation, accreditation commissions, accreditation risks, register of accreditation commissions, digitalization of the accreditation process.

Постановка проблеми

В Україні актуальною є проблема якості проведення акредитації закладів охорони здоров'я, що потребує уваги та системного підходу. Стаття ставить за мету ретельний аналіз ключових ризиків, з якими зіштовхуються акредитаційні комісії, вивчення можливостей покращення процесів акредитації через діджиталізацію та створення ефективного реєстру акредитаційних комісій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Стаття базується на актуальних дослідженнях та публікаціях, які стосуються проведення акредитації закладів охорони здоров'я України, зокрема, враховано динаміку розвитку підходів до оцінки якості медичних установ та висвітлено ключові висновки з останніх наукових досліджень, спрямованих на вдосконалення процесів акредитації в галузі охороні здоров'я.

Мета статті - проаналізувати можливі шляхи вирішення проблем якості проведення акредитації закладів охорони здоров'я, а також визначити ключові ризики, які виникають під час акредитаційного процесу, розкрити можливості поліпшення діяльності шляхом впровадження діджиталізації та створення ефективного реєстру акредитаційних комісій.

Виклад основного матеріалу. В Україні активно запроваджено процес акредитації закладів охорони здоров'я як ефективний механізм для регулювання та забезпечення якості медичної допомоги. Фактично, акредитація є ключовим інструментом вдосконалення стандартів надання медичних послуг та забезпечення безпеки пацієнтів. Однак існують актуальні питання, на які слід звертати увагу, а саме: оптимізація функціонування акредитаційних комісій, створених в структурних підрозділах охорони здоров'я обласних державних адміністрацій. Предметом вивчення є ефективність роботи цих комісій та визначення ключових чинників, які впливають на їх здатність надавати об'єктивні та високоякісні оцінки. Враховуючи сучасні тенденції реформування галузі охорони здоров'я необхідно звернути увагу на вдосконалення структури та функціоналу акредитаційних комісій через застосування передових технологій та методів діджиталізації. Висвітлення та аналіз цих аспектів сприятиме подальшій оптимізації акредитаційного процесу в закладах охорони здоров'я Україні, забезпечуючи високий рівень якості медичної допомоги.

Відповідно до вимог статті 16 Закону України від 19.11.1992 №2801-ХІІ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (із змінами) [1] заклади охорони здоров'я можуть добровільно проходити акредитацію, але, не зважаючи на цю можливість, керівництво закладів визнає доцільність проведення акредитації, розглядаючи цей процес як стратегічний інструмент для підвищення якості надання медичних послуг та забезпечення високого стандарту безпеки для пацієнтів. Цей стратегічний вибір випливає з розуміння того, що акредитація є не лише вимогою законодавства але й ключовим механізмом для досягнення високих стандартів медичної практики та управління. Враховуючи складні виклики, які стоять перед закладами охорони здоров'я, керівництво вбачає акредитацію як важливий інструмент для постійного вдосконалення системи надання медичних послуг, вирішення ризиків та підвищення якості медичної допомоги. Однією з важливих переваг акредитації є здатність визначати та виправляти недоліки у роботі закладу, сприяючи вдосконаленню всіх аспектів медичної практики, фактично, виступаючи регулятором якості медичних послуг [2]. Цей підхід визначає акредитацію як необхідний інструмент для досягнення високих стандартів якості та забезпечення безпеки, що є важливим чинником в реалізації місії закладів охорони здоров'я в контексті удосконалення суспільного здоров'я.

Під час проведення акредитації акредитаційні комісії та керівництво закладів охорони здоров'я в першу чергу керуються вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 №765 «Про затвердження Порядку акредитації закладу охорони здоров'я» (із змінами) [3], яка регламентує повноваження акредитаційних комісій та наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.03.2011 №142 «Про вдосконалення акредитації закладів охорони здоров'я» (із змінами) [4]. Найбільша увага приділяється Критеріям та Стандартам акредитації, що затверджені даним наказом.

Стандарти акредитації визначають вимоги, що стосуються процесів, умов та результатів медико-санітарної допомоги, які надаються в межах конкретного закладу. Своєчасна та вичерпна експертиза відповідності закладу визначеним стандартам здійснюється на основі критеріїв, аналізуючи досягнення кожного пункту та підпункту за принципом бальної оцінки. Критерії експертної оцінки визначаються з урахуванням специфіки закладу, його форми власності, а також обсягу та характеру лікувально-профілактичної допомоги, яку він здійснює. Основним принципом проведення оцінки є визначення відповідності закладу встановленим стандартам через призму кожного конкретного пункту та його компонентів. Після проведення аналізу та оцінки стандартів отримані результати вносяться до експертного висновку, який визначає відповідність закладу стандартам акредитації. Цей процес відображає системний та об'єктивний підхід до оцінювання якості медичної допомоги, яку надають заклади охорони здоров'я, та впевнено інтегрується в загальний механізм забезпечення якості в галузі охорони здоров'я.

Т. Биркович доводить, що основними ознаками системи акредитації є принципи зовнішнього відкликання та використання стандартів, разом з тим акцентується увага на зовнішньому та внутрішньому відгуку експертів, підкреслюючи їх ключову роль у проведенні акредитації [5]. Разом з тим автор просуває актуальність впровадження нової системи акредитації та регулювання медичних послуг, доводячи приклади роботи професійних організацій, які інспектують лікарні та інші медичні установи у країнах Європейського союзу, Канади, США, Великобританії тощо. Фактично наголошується на тому, що дана форма професійної оцінки в значній мірі ґрунтується на судженнях експертів, які мають аналогічний рівень кваліфікації, ніж на визначених стандартах. Це особливо важливо в контексті існування деяких професійних організацій, які розробляють системи стандартизованих оцінок.

A.Віленський обґрунтовує, що вдосконалення системи державного регулювання акредитації в закладах охорони здоров'я України можливо здійснити шляхом делегування повноважень щодо проведення акредитації від державних органів до неурядових професійних організацій. Відповідно до цієї концепції, процес акредитації має відбуватися відповідно до стандартів, які відповідають міжнародним схемам акредитації [6]. Основний акцент робиться на перехід від владних структур до незалежних професійних організацій, спрямованих передусім на вивчення процесів надання медичної допомоги в закладі з урахуванням рівня задоволення потреб і безпеки пацієнтів.

B.Теремецький та Г. Муляр вказують на важливість активної участі професійних лікарських громадських організацій та асоціацій у процесі акредитації закладів охорони здоров'я, а також на можливість делегування їм конкретних повноважень у цій сфері [7]. Це викликає певне занепокоєння щодо ефективної роботи акредитаційних комісій, діяльність яких регулюються законодавством України.

Для проведення акредитації закладів охорони здоров'я на рівні обласних управлінь (департаментів) охорони здоров'я створюються акредитаційні комісії. Актуальність формування складу акредитаційних комісій індивідуально для кожної області, але полягає у необхідності забезпечення глибокого та компетентного експертного оцінювання. Це важливо з урахуванням специфіки різноманітних напрямків медичної практики та високих стандартів, яким повинні відповідати заклади охорони здоров'я. Завданням акредитаційної комісії є впевнена імплементація об'єктивних критеріїв та стандартів, а також визначення та врахування індивідуальних особливостей кожного закладу. Це допомагає гарантувати високий стандарт надання медичних послуг та сприяє постійному покращенню якості у сфері охорони здоров'я.

Надання об'єктивної та компетентної експертної оцінки в процесі акредитації є ключовим завданням для підвищення якості самого процесу акредитації та забезпечення ефективності його результатів, а саме:

1.Стандартизація критеріїв оцінки. Запровадження чітких та стандартизованих критеріїв для оцінки закладів охорони здоров'я сприяє об'єктивності процесу. Використання міжнародно визнаних стандартів, які відображають найкращі практики у галузі, дозволяє уникнути суб'єктивності та забезпечити компетентність експертної оцінки.

2.Професійна підготовка експертів. Забезпечення високого рівня фахової підготовки експертів, які беруть участь у процесі акредитації, є важливим механізмом. Надання їм доступу до актуальних наукових даних, ресурсів та навчання відповідно до останніх тенденцій у галузі охорони здоров'я сприяє компетентності та об'єктивності їхніх оцінок.

3.Використання експертних груп. Формування експертних груп із залученням представників різних спеціалізацій та професій дозволяє враховувати широкий спектр аспектів у процесі оцінки. Це допомагає уникнути однобічного підходу та надає можливість здійснювати об'єктивну оцінку різноманітних аспектів діяльності закладу охорони здоров'я.

4.Впровадження системи рецензування (peer-review). Застосування системи peer-review, де експертна оцінка проводиться рівними за рангом спеціалістом, зменшує вплив суб'єктивності та конфліктів інтересів. Цей механізм сприяє високій об'єктивності та достовірності результатів.

5.Впровадження системи самооцінки. Залучення закладів охорони здоров'я до активної участі у процесі самооцінки дозволяє забезпечити більш об'єктивні та компетентні результати. Самооцінка сприяє глибокому вивченню внутрішніх процесів та виявленню областей для подальшого вдосконалення.

6.Визначення ключових показників результативності. Встановлення чітких ключових показників, які відображають якість медичної допомоги та безпеку пацієнтів, є важливим механізмом для об'єктивної оцінки. Це дозволяє зорієнтувати експертну оцінку на конкретні показники та результати діяльності закладу.

Загальною метою впровадження цих механізмів є удосконалення системи акредитації, яка ґрунтується на об'єктивних, компетентних та науково обґрунтованих оцінках, спрямованих на постійне вдосконалення якості медичної допомоги та забезпечення безпеки пацієнтів.

За визначенням, робота акредитаційної комісії є ключовим елементом акредитаційного процесу, і, отже, склад її членів є стратегічно важливим аспектом. Важливо, щоб у складі комісії були представлені спеціалісти, які володіють глибокими знаннями та практичним досвідом у тих областях, які піддаватимуться оцінці. Згідно із сучасними тенденціями кожен член комісії повинен бути висококваліфікованим та досвідченим спеціалістом з конкретних медичних спеціальностей чи адміністративних засад в галузі охорони здоров'я.

Включення спеціалістів із різних закладів охорони здоров'я дозволяє враховувати широкий спектр аспектів, які об'єднуються у складну мережу в умовах реформування. Важливо також звернути увагу на активну участь у процесі акредитації представників громадськості, пацієнтських організацій, адже їхні відгуки та сприйняття є значущими для визначення рівня задоволення та безпеки медичних послуг. Врахування різноманітних поглядів зацікавлених сторін сприяє об'єктивній та всебічній оцінці якості та ефективності роботи закладу охорони здоров'я.

Ризики, пов'язані з недостатньою кваліфікацією членів акредитаційної комісії, можуть вплинути на об'єктивність, адекватність та ефективність процесу акредитації, що має прямий вплив на якість та безпеку надання медичних послуг у закладах охорони здоров'я.

У разі включення у склад акредитаційної комісії недостатньо кваліфікованих кадрів можуть виникнути наступні ризики:

1.Некомпетентність при оцінюванні затверджених стандартів. Недостатньо кваліфіковані спеціалісти можуть не володіти достатнім розумінням вимог та стандартів, що стосуються конкретних сфер медичної практики. Це може призвести до поверхневої, неповної або неправильної оцінки рівня відповідності закладу встановленим стандартам.

2.Неадекватна ідентифікація ризиків та проблем. Недостатньо кваліфіковані експерти можуть не виявляти всі можливі ризики та проблеми, які існують у закладі охорони здоров'я. Це може призвести до упущення серйозних недоліків та порушень, що загрожують якості медичних послуг.

3.Суб'єктивність та конфлікти інтересів. Недостатньо кваліфіковані члени комісії можуть бути вразливі до суб'єктивних оцінок та конфліктів інтересів. Це може вплинути на об'єктивність рішень та сприяти виникненню непрозорих або сумнівних практик.

4.Неправильне визначення шляхів удосконалення. Відсутність достатньої кваліфікації експертів може ускладнити правильне визначення та розробку адекватних рекомендацій для подальшого удосконалення закладу. Некомпетентність може призвести до надання неефективних порад, що в подальшому може спричинити ризики для безпеки пацієнтів.

5.Недостовірність результатів. Недостатньо кваліфіковані члени комісії можуть піддати сумніву об'єктивність результатів акредитації. Це може призвести до втрати довіри до процесу акредитації з боку медичних установ, пацієнтів та громадськості.

На підставі аналізу ризиків, пов'язаних із включенням недостатньо кваліфікованих кадрів до складу акредитаційної комісії, можна зробити висновок про необхідність та важливість глибокої експертної підготовки членів комісії. З метою забезпечення об'єктивності, компетентності та достовірності акредитаційного процесу, важливо вдосконалити механізми відбору та підготовки експертів, а також заснувати процес на чітких стандартах та критеріях, що відповідають міжнародним стандартам. Також важливо підтримувати постійний професійний саморозвиток експертів та залучати до процесу активних представників громадськості та пацієнтів для забезпечення більш широкого обґрунтування та об'єктивності. Лише при таких умовах можна забезпечити високий ступінь ефективності акредитаційного процесу, спрямованого на підвищення якості медичної допомоги.

В останні роки важливим напрямком розвитку суспільства стала діджиталізація, яка значно змінила багато галузей, включаючи охорону здоров'я. Перехід до цифрових технологій має значний вплив на багато аспектів галузі, призводячи до суттєвих покращень у наданні медичних послуг та менеджменту системи охорони здоров'я.

Національна програма інформатизації, яка затверджена Законом України від 01.12.2022 №2807-ІХ «Про Національну програму інформати¬зації» [8], стає невід'ємною та стратегічно важливою складовою частиною в діяльності закладів охорони здоров'я. Ця програма є комплексним набором завдань та проектів, спрямованих на систематичний та цілісний розвиток інформаційної складової суспільства. В контексті медичної сфери національна програма інформатизації визначає нові вектори еволюції, розширює можливості та оптимізує процеси у сфері надання медичних послуг. Діджиталізація в охороні здоров'я має потенціал значно покращити ефективність системи та забезпечити більш високий стандарт медичних послуг. Важливо продовжувати інтеграцію цих технологій, враховуючи найновіші наукові розробки та стандарти, щоб забезпечити тривалий і стійкий розвиток сфери охорони здоров'я.

Спрямованість цієї програми на розвиток інформаційно-комунікаційних технологій та цифрових інновацій має визначений набір пріоритетних напрямків в галузі охорони здоров'я, а саме:

1.Розробка та впровадження інформаційних технологій. Програма спрямована на створення та впровадження передових інформаційних технологій в системі охорони здоров'я, що покращує ефективність та якість медичних послуг.

2.Електронне урядування та електронна демократія. Заходи, спрямовані на розвиток електронного урядування та електронної демократії в охороні здоров'я сприятиме підвищенню прозорості, доступності та участі громадян у прийнятті рішень у сфері охорони здоров'я.

3.Розвиток державних інформаційних ресурсів. Програма сприяє створенню та розвитку системи державних інформаційних ресурсів для оптимізації обміну інформації між медичними закладами та органами державної влади.

4.Рівний доступ та освіченість громадян. Ініціативи, пов'язані з підвищенням рівня доступу громадян до інформаційно-комунікаційних технологій та підвищенням рівня освіченості, підтримують розуміння щодо доцільності використання електронних послуг в охороні здоров'я.

5.Покращення процедур надання публічних послуг. Програма спрямована на оптимізацію та покращення процедур надання публічних (електронних публічних) послуг в сфері охорони здоров'я, що полегшує взаємодію пацієнтів та медичних установ.

6.Електронний документообіг. Налагодження взаємодії між органами державної влади та органами місцевого самоврядування у сфері охорони здоров'я електронного документообігу покращує ефективність комунікацій та обміну інформації.

7.Інформаційна та аналітична підтримка. Система інформаційної та аналітичної підтримки діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в охороні здоров'я допомагає приймати науково обґрунтовані рішення.

8.Цифрові технології у виробництві. Заходи, спрямовані на використання цифрових та інформаційно-комунікаційних технологій, сприяють підвищенню ефективності вітчизняного виробництва у сфері охорони здоров'я.

9.Стимулювання господарської діяльності в ІТ-сфері. Програма спрямована на створення умов для розвитку господарської діяльності в сфері інформатизації, що сприяє поширенню інновацій та впровадженню нових рішень у галузі охорони здоров'я.

Враховуючи ці напрямки, Національна програма інформатизації стає стратегічним інструментом сучасного розвитку галузі охорони здоров'я України, а впровадження технологій діджиталізації у сфері охорони здоров'я не може не торкнутись трансформації акредитаційного процесу, відкриваючи широкі можливості та перспективи ефективності та результативності. Засоби цифрових технологій повинні інтегруватися в процес акредитації, роблячи його більш об'єктивним, швидким та адаптованим до сучасних вимог.

Одним із ключових переваг діджиталізації в акредитаційному процесі є створення електронних платформ для подання та обробки документації. Це може сприяти зменшенню адміністративної тяганини для медичних закладів, роблячи процес більш ефективним. За допомогою цифрових інструментів можна автоматизувати процеси перевірки та аналізу документів, враховуючи вимоги акредитаційних стандартів. Ще однією значущою інновацією є впровадження електронних систем оцінок. Це дозволить акредитаційним комісіям проводити оцінку згідно встановлених критеріїв, використовуючи електронні форми та інтерактивні інструменти. Це зробить процес більш об'єктивним та сприяє визначенню потреб у вдосконаленні медичної практики. Особливу увагу слід приділити аспектам діджиталізації в зборі та аналізі даних. За допомогою сучасних аналітичних інструментів можна здійснювати більш глибокий аналіз даних про якість медичної допомоги, ефективність процесів та рівень безпеки. Застосування їх надасть можливість акредитаційним комісіям виокремлювати ключові тенденції та рекомендації для подальшого вдосконалення роботи конкретного закладу охорони здоров'я.

Діджиталізація акредитаційного процесу також відкриває нові стандарти у забезпеченні комунікації між різними учасниками. Засоби віддаленого зв'язку, електронні платформи для обговорення питань та обміну інформацією дозволять зменшити географічні обмеження та полегшити взаємодію між комісіями та медичними закладами.

На даний час акредитаційні комісії, які відповідають за оцінку якості та безпеки медичних закладів, стикаються з викликом необхідності адаптації до новітніх технологій та цифрових інновацій. На сьогоднішній день, незважаючи на значний прогрес в інформаційних технологіях, комісії переважно користуються офісними додатками, основними математичними розрахунками та елементарними формулами, зокрема в середовищі Microsoft Excel.

Суттєвий недолік у використанні традиційних інструментів полягає у відсутності спеціалізованих програм, які б інтегрували в себе встановлені Критерії та Стандарти акредитації, а також офіційних електронних платформ та цифрових інструментів. Наукова спільнота повинна активно звертати увагу на необхідність розробки та впровадження спеціалізованих програм, які можуть врахувати сучасні вимоги та стандарти акредитації.

Цифрові інструменти можуть виявитися достатньо важливими для покращення якості та ефективності акредитаційних процесів. Вони можуть забезпечити автоматизацію збору та обробки даних, забезпечуючи більш точний та об'єктивний аналіз якості медичних закладів. Спеціалізовані програми можуть також включати в себе інноваційні інструменти, які враховують динаміку сучасного медичного обслуговування та реагують на зміни в регулятивному середовищі.

Крім того, електронні платформи та цифрові інструменти можуть стати каталізаторами вдосконалення комунікаційного процесу між акредитаційними комісіями та закладами охорони здоров'я. Вони відкривають можливість для ефективного обміну інформацією, вирішення питань в режимі реального часу та забезпечення більш прозорих та ефективних відносин.

Отже, діджиталізація акредитаційного процесу в закладах охорони здоров'я буде визначати нову еру у забезпеченні якості медичної допомоги. Це створює платформу для більш об'єктивного, ефективного та інноваційного підходу до акредитації, сприяючи покращенню акредитаційного процесу, що не може бути залишено поза уваги з боку Уряду у найближчі часи.

Закон України від 18.11.2021 №1907-ІХ «Про публічні електронні реєстри» (із змінами) встановлює правові, організаційні і фінансові засади створення та функціонування публічних електронних реєстрів з метою захисту прав та інтересів фізичних та юридичних осіб під час створення, зберігання, оброблення та використання інформації у публічних електронних реєстрах [9]. Дія Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері публічних електронних реєстрів під час створення, ведення, взаємодії, адміністрування, перетворення, модифікації та припинення публічних електронних реєстрів, при використанні реєстрової інформації національних електронних інформаційних ресурсів під час провадження дозвільної діяльності, тощо. Фактично, набуття чинності даного Закону, є ґрунтовним підґрунтям для розробки, впровадження реєстру акредитаційних комісій та оприлюднення їх у формі відкритих даних.

Сучасний підхід під час проведення акредитації закладів охорони здоров'я вбачає за доцільне використовувати впроваджений реєстр акредитаційних комісій як ключовий інструмент для забезпечення прозорості, об'єктивності та ефективності процесу. Реєстр, який може включити в себе актуальну інформацію про всі акредитаційні комісії України, може стати основою для розробки заходів щодо удосконалення акредитаційного процесу.

Створення реєстру акредитаційних комісій сприяє прозорості, оскільки надає можливість легкого доступу до інформації про всі активні комісії. Такий реєстр повинен включати не лише перелік комісій, але й інформацію про їх склад, кваліфікацію членів та область компетенції. Це дозволяє зацікавленим сторонам, включаючи пацієнтів, медичний персонал та адміністрацію закладів, знаходити необхідні дані та надавати об'єктивну оцінку діяльності комісії.

Реєстр акредитаційних комісій може стати ефективним інструментом управління ресурсами, завдяки чому можна відстежувати робочі навантаження комісій та раціоналізувати їх робочий процес. Крім того, такий реєстр дозволяє ефективно розподіляти експертні ресурси, забезпечуючи належний рівень компетентності в кожній комісії.

Створення реєстру акредитаційних комісій відкриває можливості для систематичного моніторингу їх діяльності та результативності, у тому числі, що стосується професійної компетенції членів комісії. Актуальна інформація може дозволити вчасно виявляти та вирішувати можливі проблеми чи недоліки в процесі акредитації.

Створення реєстру акредитаційних комісій є кроком вперед у розвитку системи акредитації та можливо стане важливим інструментом для всіх учасників системи охорони здоров'я, сприяючи досягненню високих стандартів у наданні медичних послуг та забезпечення безпеки пацієнтів.

Разом з тим, необхідно врахувати можливі негативні аспекти діяльності та ризики процесу, які можуть виникнути у процесі впровадження реєстру.

Негативні аспекти діяльності:

1.Несправедливість оцінки. Залежно від процесу формування реєстру та визначення критеріїв, може виникнути ситуація, коли деякі комісії будуть відзначені як найкращі, а інші проігноровані. Це може порушити об'єктивність та справедливість системи.

2.Бюрократичні перешкоди. Введення нового елементу, такого як реєстр, може призвести до збільшення адміністративних обов'язків та бюрократичних перешкод для роботи акредитаційних комісій, що може вплинути на їхню ефективність та продуктивність.

3.Недостатня забезпеченість інформацією. Якщо реєстр не буде належним чином підтримуватися та оновлюватися, існує ризик надання застарілої чи неповної інформації, що може призвести до хибного враження суб'єкта про якість роботи акредитаційних комісій.

4.Маніпуляції та корупція. Неможливо гарантувати абсолютну прозорість та несхильність до маніпуляцій, що може сприяти поширенню корупційних практик у процесі формування та управління реєстром.

5.Невраховування специфічних контекстів. Система реєстрації може бути розроблена некваліфікованими кадрами (експертами) з урахуванням загальних критеріїв, ігноруючи специфіку галузі охорони здоров'я та ролі акредитаційних комісій.

Ризики акредитаційного процесу:

1.Втрата довіри. Помилки в процесі керування реєстром може цілком призвести до втрати довіри до системи акредитації.

2.Збільшення навантаження. Якщо не передбачити ефективний механізм адміністрування реєстру, це може стати додатковим навантаженням на діяльність існуючих акредитаційних комісій.

3.Конфіденційність даних. Збір та розголошення конфіденційної інформації може порушити безпеку у роботі комісій та їхніх членів.

4.Несумісність стандартів. У разі, якщо реєстр не буде враховувати різноманітність стандартів до акредитаційних комісій, це може призвести до помилкового порівняння їх специфіки діяльності. Таким чином, впровадження реєстру акредитаційних комісій є стратегічним кроком у підвищенні ефективності та об'єктивності процесу акредитації закладів охорони здоров'я. Водночас ризик-менеджмент вимагає інтегрованого підходу, що охоплює юридичні, технічні, етичні та соціальні аспекти. Ефективне управління ризиками дозволить забезпечити стабільність, надійність та довіру до системи акредитації в сфері охорони здоров'я.

Висновки

Нормативно-правові акти чинного законодавства України визначають правові підстави для функціонування акредитаційних комісій, які створюються в складі структурних підрозділів охорони здоров'я обласних державних адміністрацій. Нова реальність, викликана швидким розвитком цифрових технологій в Україні, відкриває перед акредитаційними комісіями нові можливості та вимагає адаптації в умовах реформування галузі охорони здоров'я. Незважаючи на впровадження цифрових інструментів, акредита¬ційні комісії, на жаль, залишаються прив'язаними до традиційних методів роботи, що обмежує їх ефективність та прозорість. Для усунення цих обмежень варто акцентувати увагу на впровадження реєстру акредитаційних комісій, який надасть можливість забезпечити проведення систематичного моніторингу їх роботи. Суттєвою перспективою є необхідність проведення системних змін саме акредитаційного процесу. Це може бути досягнуто шляхом постійного удосконалення нормативно-правової бази, розвитку діджиталізації під час проведення акредитації, а також впровадження стійкої та ефективної системи реєстрації акредитаційних комісій. Зазначена ініціатива дозволить забезпечити прозорість та об'єктивність процесу акредитації, а також сприятиме впровадженню передових технологій у сфері охорони здоров'я. Зокрема, діджиталізація може сприяти автоматизації процесів, скороченню часу на проведення акредитації та покращенню якості отриманої інформації. Такий підхід сприяє створенню об'єктивного та компетентного механізму оцінки закладів охорони здоров'я, що забезпечить високий рівень довіри та задоволення як пацієнтів, так і медичного персоналу.

Література

1.Закон України від 19.11.1992 №2801-ХІІ «Основи законодавства України про охорону здоров'я». Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2801-12#Text

2.Горачук В.В. Акредитація як інструмент підвищення якості медичної допомоги // Specialized reviewed scientific journal Oral & General health / Vol.4 No. 1 (2023). Електронний ресурс. Режим доступу: https://doi.org/10.22141/ogh.4.1.2023.144

3.Постанова Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 №765 «Про затвердження Порядку акредитації закладу охорони здоров'я». Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/ l aws/ show/765-97-%D0%BF #T ext

4.Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 14.03.2011 №142 «Про вдосконалення акредитації закладів охорони здоров'я». Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/z0678-11#n39

5.Биркович Т.І. Акредитація і регулювання якості медичних послуг в системі охорони здоров'я //Електронний журнал «Державне управління: удосконалення та розвиток» №4, 2018. Режим доступу: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1227

6.Віленський А.Б. Сучасний стан та перспективи розвитку державного регулювання акредитації закладів охорони здоров'я в Україні. // Інвестиції: практика та досвід. 2018. №6. С.61-65. Режим доступу: http://www.investplan.com.ua/?op=1&z=5998&i=12

7.Теремецький В.І., Муляр Г.В. Адміністративно-правове забезпечення акредитації закладів охорони здоров'я. //Юридичний бюлетень №11 Том 2, 2019. Режим доступу: http://www.lawbulletin.oduvs.od.ua/11-2 / DOI:10.32850/2414-4207.2019.11-2.14

8.Закон України від 01.12.2022 №2807-ІХ «Про Національну програму інформатизації». Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2807-20#n191

9.Закон України від 18.11.2021 №1907-IX «Про публічні електронні реєстри». Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1907-20#Text

References

1.Zakon Ukrayiny vid 19.11.1992 №2801-XII «Osnovy zakonodavstva Ukrayiny pro okhoronu zdorov'ya». [The Law of Ukraine of 19 November 1992 No. 2801-XII "Fundamentals of the Legislation of Ukraine on Health Care"]. Access mode: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2801-12#Text

2.Horachuk V.V. Akredytatsiya yak instrument pidvyshchennya yakosti medychnoyi dopomohy [Accreditation as a tool for improving the quality of medical care] // Specialized reviewed scientific journal Oral & General health / Vol.4 No. 1 (2023). Electronic resource. Access mode: https://doi.org/10.22141/ogh.4.1.2023.144

3.Postanova Kabinetu Ministriv Ukrayiny vid 15.07.1997 №765 «Pro zatverdzhennya Poryadku akredytatsiyi zakladu okhorony zdorov'ya». [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of 15.07.1997 No. 765 "On Approval of the Procedure for Accreditation of Healthcare Institutions"]. Access mode: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/765-97-%D0%BF#Text

4.Nakaz Ministerstva okhorony zdorov'ya Ukrayiny vid 14.03.2011 №142 «Pro vdoskonalennya akredytatsiyi zakladiv okhorony zdorov'ya». [Order of the Ministry of Healthcare of Ukraine No. 142 dated 14.03.2011 "On Improvement of Accreditation of Healthcare Institutions"]. Access mode: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0678-11#n39

5.Byrkovych T.I. Akredytatsiya i rehulyuvannya yakosti medychnykh posluh v systemi okhorony zdorov'ya //Elektronnyy zhurnal «Derzhavne upravlinnya: udoskonalennya ta rozvytok» №4, 2018. [Birkovych T.I. Accreditation and regulation of the quality of medical services in the healthcare system // Electronic journal "Public Administration: Improvement and Development" №4, 2018]. Access mode: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1227

6.Vilens'kyy A.B. Suchasnyy stan ta perspektyvy rozvytku derzhavnoho rehulyuvannya akredytatsiyi zakladiv okhorony zdorov'ya v Ukrayini. // Investytsiyi: praktyka ta dosvid. 2018. №6. S.61-65. [Vilenskyi A.B. Current state and prospects for the development of state regulation of accreditation of healthcare institutions in Ukraine // Investments: Practice and Experience. 2018. №6. С.61-65]. Access mode: http://www.investplan.com.ua/?op=1&z=5998&i=12

7.Teremets'kyy V.I., Mulyar H.V. Administratyvno-pravove zabezpechennya akredytatsiyi zakladiv okhorony zdorov'ya. //Yurydychnyy byuleten' №11 Tom 2, 2019. [Teremetskyi V.I., Mulyar H.V. Administrative and legal support of accreditation of healthcare institutions]. Access mode: http://www.lawbulletin.oduvs.od.ua/11-2 / DOI:10.32850/2414-4207.2019.11-2.14

8.Zakon Ukrayiny vid 01.12.2022 №2807-IX «Pro Natsional'nu prohramu informatyzatsiyi». [Law of Ukraine dated 01.12.2022 No. 2807-IX "On the National Informatisation Programme"]. Access mode: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2807-20#n191

9.Zakon Ukrayiny vid 18.11.2021 №1907-IX «Pro publichni elektronni reyestry». [Law of Ukraine dated 18.11.2021 No. 1907-IX "On Public Electronic Registers"]. Access mode: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1907-20#Text

Размещено на Allbest.ru