Сучасні аспекти медичного менеджменту: формування професійних компетенцій

Размещено на http://allbest.ru

Запорізький державний медичний університет

Сучасні аспекти медичного менеджменту: формування професійних компетенцій

Закусилова Т.О.

Вступ

Медичний менеджмент сьогодення -- інструмент поєднаності між лікарем та пацієнтом, що повинен відповідати тренду інклюзивного суспільства. Завданнями медичного менеджменту є керівництво персоналом та контролю за обов'язками останнього; покращення догляду за пацієнтом; збереження конфіденційності пацієнт-інформації; підтримання безперебійності та доступності медичних послуг тощо. Окрім цього, медичний менеджмент розповсюджується на дотичні сфери інноваційної діяльності, як-от аналітика даних (доступ до персональної інформації) та стратегічно-трансформаційні видозміни системи охорони здоров'я. В умовах цифровізації та загальносвітової інформатизації, «управління медичними ризиками» набуває особливої актуальності.

Аспекти медичного менеджменту є предметом науково-дискурсних досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців. Зокрема, варто виділяти науковий доробок О. Баєвої, І. Корінчевської, Я. Радиша, М. Гардінг, Ш. Льюїс, Ш. Р. Дірксен, М. Маклін - Хайткемпер та інших.

Виклад основного матеріалу

Відповідно до словника Гартнер (Gartner Glossary), медичний менеджмент визначається як комплекс заходів, що включає, зокрема, використання IT-індустрії для функцій охорони здоров'я, моніторингу захворювань, догляду за пацієнтами, контролю та нагляду за сферою охорони здоров'я. Стратегії медичного менеджменту призначені для покращення якості та результатів надання медичної допомоги та «відповіді» на сучасні потреби споживача-пацієнта [1]. Інтернет-портал Law Insider визначає медичний менеджмент як процесно-системну інтеграцію, призначену для забезпечення належного використання ресурсів охорони здоров'я в обсягах та тривалості, необхідних для досягнення бажаних галузевих результатів (включно із профілактикою та лікуванням) [2].

Водночас, вітчизняний портал онлайн-курсів Prometheus визначає засадничими аспектами менеджменту медичного підприємства стратегічне, проєктне та операційне управління; відповідність юридично-кадрової політики охоронно-здоровчим цілям; комунікативно-етичний, організаційний та власне «менеджерський» аспекти ведення управлінсько-медичних перепрофілювань [3]. На думку Г. Сатурської, менеджмент-управління медициною включає володіння відповідним технологічним інструментарієм, управлінсько-ситуативне відображення дійсності та реалізацію застосовно-практичних рішень на предметному рівні [4].

В свою чергу, Ш. Льюїс вважає, що медичний менеджмент відзначається комплексністю, що виражається у чіткому встановленні цілей та окресленому формуванні завдань; організаційно-системному та структурному встановленні концепту медичного розвитку; прийняттям рішень у сфері медицини та їх реалізацією; розробкою комплексно-ефективних механізмів навчання медичного персоналу [5].

Для медичного менеджменту доцільно застосовувати загальноуправлінську методологію керівництва персоналом. Отже, економічні методи впливу передбачають зниження / підвищення зарплатні лікаря / працівника медичної сфери (матеріальне стимулювання та санкціонування); соціальні методи управління означають ціннісно-орієнтаційний та духовно-моральний вплив на медичного працівника (оптимально -- не більше 35% від загального обсягу методик); адміністративне регулювання означає реалізацію принципу обов'язковості виконання прямих медичних функцій працівником та ієрархічний контроль даного питання керівником медперсоналу.

Психологічний аспект медичного менеджменту також передбачає соціально-кліматичне регулювання (СКР). Оптимальне СКР означає колективну спрямованість, координованість та безконфліктність, за допомогою якої медичний працівник реалізовує власні професійні компетентності.

Водночас, на загальнодержавному рівні медичний менеджмент передбачає формування «цільових підходів» залежно від типу економічної системи. В Україні наразі використовується перехідна (розвиткова) концепція: реалізація теорії децентралізації; стандартизація медично-послугової якості; кількісно-якісні медичні видозміни; колективно-індивідуальна залученість у процес економіко-медичного регулювання; багатоукладне та багатоканальне економічне забезпечення охороно-здоровчої економіки тощо. Для ЄС та США, водночас, притаманний ринковий медично-менеджерський підхід : впровадження інновацій на засадах економіко-соціальної ґрунтовності; нагляд за дохідно-витратним сегментуванням медичного ринку (галузеві послуги та процес охорони здоров'я). медичний здоров'я україна контроль

Адміністративно-командний спосіб медичного-менеджерського регулювання передбачає централізоване управління людськими ресурсами та фінансово-економічними потоками, поєднане із декларативно-обмежувальними підходами до охоронно-здоровчого забезпечення (застосовується переважно у Індії та Китаї).

У табл. 1 окреслено основні відмінності між перехідним, ринковим та адміністративно-централізованим типом медичного менеджмент-управління.

Таблиця 1.

Медичне менеджмент-планування (економіко-правова типізація)

Програми охоронно-здоровчої галузі, як правило, спрямовуються на позитивно-ітераційні зрушення у загальнонаціональному стані здоров'я громади шляхом усунення (оперативного нівелювання) заходів, що гальмують позитивізацію зазначених індексних показників та посилення ролі зміцнювально-покращувальної терапії як елементу медичного менеджменту.

Щодо цього питання М. Гардінг та Д. Робертс виділяють організаційні (підсистемні, системні, службово-підроздільні медико-менеджерські перетворення) та управлінські (вдосконалювально-компонентні) методи програмно-медичного розвитку [6].

В свою чергу, термін виконання медико-менеджерських програм галузевого розвитку може визначатися як перспективний (7-10 років), середньо-проміжний (до 5 років) та короткотривалий (до 2 років включно). Залежно від типізації варіюватимуться, відповідно, і професійно-компетенційні вимоги до лікарів / медико-санітарних працівників.

Організаційні основи медичного менеджменту виокремлюють у власному дослідженні П. Кумар та М. Л. Кларк. До них, віднесено методологічне, цільове та «дорожнє» визначення охоронно-здоровчих пріоритетів; організаційно-контекстне врегулювання управлінсько-медичних неузгодженостей; планово-дієва організація діяльності медичного менеджмент-керівництва та лікарського (медико-санітарного) складу; узгоджувально-координаційна діяльність щодо впровадження медико-менеджерської стратегії; модельно-прогнозні ітерації щодо впровадження менеджент-стратегії у сфері медицини; планово-оформлювальна (погоджувальна) робота щодо втілення практичних основ (аспектів) фінансово-економічного медичного планування [7].

Медичний менеджмент засновується на нормах та нормативах охорони здоров'я відповідно. Норми включають гігієнічну, санітарно-епідеміологічну, контрольно-наглядову інформацію щодо діяльності медико-санітарних працівників, медичних установ, та, відповідно, потенційно-гіпотетичних потреб населення щодо статусу, «розміру» та якості галузево-медичної послугової інформації / контекстно-практичних перетворень у медичній сфері. Нормативи є матеріально-розрахунковими показниками фінансово-ресурсного забезпечення медичної галузі. Це, зокрема, законодавчі акти (в Україні -- Етичний кодекс лікаря України, Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» тощо) та локально-нормативні штатні документи.

Окрім вищезазначеного, менеджмент медичних послуг повинен передбачати стандартизацію останніх. Зокрема, відповідно до визначення Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) від 1998 р., говоримо про точність медико-послугового забезпечення, позитивний вплив на харчові / оздоровчі тенденції [8].

Галузевий менеджмент забезпечує якість медико-послугових ітерацій, зокрема, у аспектах реалізації доступної, безпечної, відповідної, технічно якісної, ефективної та пацієнтоорієнтованої медицини. Концепт «доступність» визначає можливість громадянина отримати належну допомогу; «безпека» --відповідність медичного закладу та його працівників акредитаційним вимогам; «відповідність» - - «належність» професійних рішень медичних працівників (лікарів, асистентів, лаборантів, медсестер тощо) щодо конкретного випадку; «технічна якість» -- компетентність та ефективність наданих медико-лікувальних послуг; «ефективність» -- наявність позитивно-лікувальних результатів відносно конкретного медичного кейсу; «сатисфакція» -- рівень позитивної респонденції пацієнта відносно отриманої медичної допомоги.

Узагальнення позитивних менеджмент-медичних перетворень надано у табл.2.

Таблиця 2.

Якісні аспекти медичного менеджменту (позитивно- прикладна призма)

На переконання Х. М. Петтінаті, застосування підходів менеджмент-медичного управління на рівні країн-членів ЄС відбувається за наступними критеріями : лікарське та медично-сестринське ліцензування; добровільна лікарська сертифікація; обов'язкове або добровільне ліцензування медичних органів / установ; методологічно-мануальні розробки щодо практик лікування; протокольно-лікарське практикування; внутрішнє нормативне закріплення лікарських посадових інструкцій; конструювання цілей та завдань професійно-лікарської зайнятості [9].

Особливої актуальності для проведення медично-менеджерської перевірки, в свою чергу, набуває перевірка таких планових показників, як потужність медичного закладу (матеріально-технічний, капітально-поточний та будівничий аспекти); кадрово-медична складова (першочерговий та кваліфікаційний менеджмент відповідно); якісно-кількісні показники функціонування медичної установи (амбулаторний, поліклінічно-стаціонарний та параклінічний аспекти менеджмент-розвитку); економіко-фінансова складова (кошторисні надходження та / або відповідні витрати, їх менеджмування).

Кінцевою метою подібної менеджмент-системи є досягнення «медичного результату» --моделі кінцевого результату (МКР). Подібний менеджмент-перелік включає результативно-дефективні статистичні дані щодо конкретного лікаря / спеціаліста / закладу охорони здоров'я; нормативне підґрунтя подібних показників; оцінювання лікаря / медичного співробітника за окресленою бальною шкалою.

Остаточний результат (ціль) діяльності медичного закладу / конкретного медичного працівника визначається крізь призму їх результативності.

Дефективність має на меті нівелювання установчо-розпорядчих перевищень професійної компетенції (некомпетентний діагноз, недоцільність поліклінічного дослідження, наявність скарг на діяльність лікаря / медпрацівника / помічника / асистента тощо).

Менеджмент-оцінювання означає виокремлення виконання (невиконання) медичним працівником окреслених завдань. Аспект відхилення (високий, низький) визначає гіпотетичну потребу майбутнього підвищення кваліфікації.

На переконання Л. Ісмаїлі, менеджмент-медичні нормативи визначаються на основі попередньої менеджмент- динаміки із розрахунку щорічного мінімального 5-% зростання кваліфікації працівників. Виконання зазначеного нормативу певним закладом автоматично додає ще 5% до окресленої індикації (стимулювання професійного зростання) [10].

Похідним від МКР, в свою чергу, є менеджмент - медична концепція коефіцієнту досягнення результату (КДР).

Остання передбачає формування висновку щодо реалізації (нереалізації) поставлених медико-організаційних завдань за певний період (місяць, квартал, півріччя, календарний рік тощо).

Контрольно-наглядова функція медичного управління полягає у співставленні предметного фактажу (виконання завдань лікарем, медичним співробітником) із ідеальною моделлю, що підлягає виконанню. Мета -- визначення причин та факторів «невиконання системи» медичного менеджменту. Еталонно-критеріальна стандартизація за таких умов координує професійно-медичну компетентність лікарів у формат позитивної відповідальності (концепція самовдосконалення) шляхом нівелювання негативної (виправдовувально-захисний концепт менеджмент-відповіді).

За специфічними ознаками, відтак, виділяємо попередньо-контрольні медичні менеджмент-ініціативи (превентивно-попереджувальний характер, передує прийняттю конкретного управлінського рішення); спрямувально-координаційні (корекція медичного менеджмент-розвитку відповідно до ситуативних обставин); фільтруючі (факт виконання або невиконання поставленого менеджмент-завдання) та остаточні (окреслення досягнення /недосягнення кінцевих цілей з огляду на системну менеджмент-медичну ефективність).

Функцію щодо виконання зазначених медико-менеджерських підходів на практиці віднесено до відання менеджера -- особи-виконавця. Американський менеджмент-історик Д. Рен відзначав, що ринково-економічні перетворення потребують проактивних управлінців-організаторів. Сучасні охоронно-здоровчі реалії дозволяють визначати компетенцію подібного «медичного керівника» як реалізатора та виконавця управлінських рішень, заснованих на концепції наукового обґрунтування [11].

Водночас, актуальності для ефективного менеджмент- медичного управління набуває процес «керування людським капіталом». М. Т. Стівенс вважає, що світобачення та світосприйняття управлінця визначає логічно-нормативну складову медично-менеджерських категорій. Іншими загальними рисами медичного керівника є авторитетність (посадово-престижна або об'єктивно-суб'єктивна складова); формально-комунікативні навички; загальносоціальні та професійні риси; культурні та наукові риси медичного менеджмент-керівника тощо [12].

Важливою рисою медичного менеджера, водночас, варто вважати здатність систематизувати службово-професійне функціонування підлеглих. Персона «менеджера охоронно-здоровчої системи» або «медичного менеджера» передбачає наявність наступних якісних характеристик : опрацювання системно-методологічного наративу із його практико-організаційним використанням у медичних системах; управлінсько-етичне забезпечення медико-менеджерської системи; «технологізація» менеджмент-управлінського медичного процесу; оперативно-ситуаційний та стратегічно-управлінський рівні медичного менеджмент-контролю; технологічно-інформаційне, принципово-медичне управлінське регулювання охоронно-здоровчої системи; комплексно-управлінське та психолого-методологічне забезпечення колективного менеджмент-медичного впорядкування; врахування господарсько-комерційного та ринково-економічного підтекстів медико-фінансового управління; стилістика ринково-економічного розуміння охоронно-здоровчої системи крізь призму менеджмент-ітераці й.

Крім того, сучасне розуміння менеджера медичної сфери включає у себе правильне, своєчасне ототожнення медико-управлінських прийомів, ситуаційне оцінювання медикоменеджемент-структури та засобів ефективного досягнення остаточної менеджмент-медичної мети.

На Рис. 1. висвітлено методологічно-структурні основи персони «медичного менеджера».

Рис. 1. Медичний менеджер (перелік якостей)

Роль лікаря-менеджера у формуванні медично стабільного закладу охорони здоров'я описує Е. Л. Ліннандер.

По-перше, авторка акцентує увагу на управлінському професіоналізмі останнього. По-друге, до якісних характеристик медичного менеджера відносить орієнтацію на ринково-економічне, багатоукладне, ефективне медичне управління [13].

Водночас, деякі розвинені країни світу пропонують підготовку менеджмент-управлінців. Відтак, категорія «медичний менеджер» у Японії передбачає навчання протягом 8-10 років та передбачає навчання «мистецтву підприємництва» (досягнення виробничо-соціальних, практично-ризикових цілей тощо).

До відання медичного менеджера також віднесено інформаційно-обладнавче забезпечення медичного персоналу. Крім цього, комплектування колективу, на думку К. А. Фігероа, повинно відбуватися не адміністративно-командним, а конкурсно-тестовим способом, заснованим на ідеї наукового розвитку та теорії внутрішньоколективного виховання [14].

Окреме місце в системі медико-менеджерських інновацій займає стратегічно-управлінське керівництво кадрами на засадах залежності медичних послуг від матеріально-фінансової та трудової складової. Тріумвірат ефективного медменеджменту включає прибутково-витратну, медико-соціальну та економічну моделі підвищення управлінської ефективності.

Гіпотетично-прогностичний менеджмент визначає цілі та бажані характеристики, що є бажаними для досягнення (відносно конкретного управлінського об'єкта).

Стратегічна основа менеджмент-медичного кадрового регулювання, на переконання Б. С. Дзанотто, визначає шляхи та методологічні основи досягнення організаційно-цільових ідеалів на основі проблемно-розподільчої та обмежено-ресурсної концепцій. Формально-стратегічні основи медичного менеджменту -- управлінсько-графічне, описове виокремлення концепції медичного розвитку.

Змістовно-стратегічний підхід є модельно-дієвим окресленням організаційно-розпорядчих цілей медичної організації.

Розробницько-проєктний концепт, в свою чергу, передбачає пошук конкурентно-рентабельних та стратегічних медико-колективних переваг [15].

Стратегічна генералізація медико-менеджерських підходів означає пошук формально-засобових інструментаріїв виконання управлінських медико-закладних завдань.

Детальніше -- на рис. 2.

Рис. 2. Медичний менеджмент (об'єктно-стратегічний формуляр)

Вищенаведені основи медичного менеджменту формують галузь «стратегічного медико-санітарного управління», що може бути розкрита за шістьма незалежними критеріями : генетична трансформація, екстраполятивна концепція, математико-модельний підхід (поле тимачсового аналізу); нормативна регуляція, експертно-оціночне орієнтування, брейн-ринг концепція (непередбачувано-сценарне поле).

Генетична трансформація означає моделювання майбутньої менеджмент-медичної ситуації відповідно до стратегічно-ретроспективних медико-закладних подій. Екстраполятивна концепція передбачає рецепцію позитивно-управлінських ідей щодо менеджмент-медичного об'єкта управління на ідеях перспективно-розвиткової ефективності.

Математико-модельний підхід ототожнюється із пошуком причинно-наслідкових та програмно-стратегічних зв'язків між медико-медичним менеджмент-об'єктом та концептуальною ефективністю лікарського лікування (терапії).

Нормативна регуляція означає реально-майбутнє співставлення менеджмент-медичних перспектив галузевого розвитку.

Експертно-оціночне орієнтування, в свою чергу, засновується на науково-доктринальних поглядах медиків-фахівців щодо ефективного медичного управління, їх аналізі та співставленні.

Брейн-ринг концепція передбачає використання «теорія мозково-штурмового пошуку» ефективної, застосовної та виправданої концепції медичного менеджменту.

В свою чергу, А. М. Тераді вважає доцільним виділяти наступні елементи (моделі) менеджмент-медичного курсу: контрольовано-розумовий підхід; інтуїтивний концепт, емпірично-дослідницький процес [16].

Контрольований підхід заснований на поступовому плануванні, що спрямовується та координується людським капіталом -- розумом, та призначений для ефективізації управління лікарським, асистентським, сестринсько-медичним складом певного лікувального закладу.

Інтуїтивний концепт заснований на логічно-розумових умовиводах медичного менеджера (керівника) та реальному знанні внутрішньоколективної медико-лікувальної ситуації.

Емпірично-дослідницький процес означає менеджмент-стимулювання професійного медичного навчання на основі активно-пізнавальної розумової діяльності.

Водночас, стратегія лікувального закладу засновується на трьох взаємозалежних підсистемно-контекстних підходах. Перший -- формування першочергової «виконавчої пріоритетності», що за своїм змістом відповідає організаційним цілям лікувального закладу. Другий -- визначення стратегічної вмотивованості гіпотетичних внутрішньолікувальних менеджмент-перетворень відповідно до структурно-характерних основ організаційного впорядкування лікувальних закладів. Заключна концепція передбачає стильовий вибір відповідно до медичного управлінсько-організаційного підходу, визначеного конкретним медичним закладом.

Базисні концепції стратегічного управління лікувальним закладом, відповідно до позиції К. Пітокко, Т. Р. Секстона та К. Стікл, засновуються на методичних знаннях та мають на меті нівелювання щоденно-виробничої та загальноквартальної функціональної невизначеності закладу охорони здоров'я. Базово, подібне планування доцільно розподіляти на генеральне, функціональне та економічне [17].

Більш галузевий розподіл зазначених стратегічно- медичних концепцій управління дозволяє виділити загально- приватний (накази, розпорядження, оперативно-нарадчі переговори) та організаційний (регламентаційно-нормативне, економічне забезпечення) характер запровадження останніх.

Крім того, стратегічне менеджмент-управління медичною сферою автори розподіляють на «підхід випередження», «превентивне передбачення» та «нівелювання наявної проблематики». Кожна концепція підлягає застосуванню залежно від функціональних, технологічних та організаційних кондицій конкретного медичного закладу, лікарсько-асистентського складу та / або наявних професійно-колективних неузгодежностей. На рис. 3 надано детальне тлумачення наведених стратегічно-управлінських концепцій.

Крім вищезазначених категорій, для цілей формування менеджмент-управлінської медичної концепції нерідко створюються «бізнес-планові» контексти контролю та нагляду за медичним закладом. Ринково-економічні умови сьогодення, на переконання Дж. Перло та Д. Філі, потребують впровадження техніко-економічних, перспективно-розвиткових та охоронно-об'єктних методологій медико-закладового покращення для закладів медичного догляду [18].

Рис. 3. Стратегічно-управлінські підвиди менеджмент-медичного управління

Менеджмент-перевагами перманентного нагляду за здійсненням медико-планових ітерацій конкретною установою є виокремлення позитивних рис керівника установи; визначення конкретно-цільових та координаційних підходів щодо досягнення визначеного медичного результату; чітке окреслення прав та обов'язків співробітника (лікаря, асистента, помічника) медичної установи та пропорційно-функціональної пов'язаності між ними; активно-адаптаційна діяльність щодо організаційно-кон'юнктурної підготованості медичного закладу до ринково-системних видозмін певного правовідношення; послідовно-контрольне виокремлення якісно-кількісних показників діяльності медичної установи.

В свою чергу, дослідження Д. Перес щодо бізнес-планування та управлінського окреслення «медико-менеджерських стратегій» дозволяє дійти висновку відносно трьох взаємозалежно-категоріальних завдань зазначеної активності : контекстування специфіки діяльності лікувальної установи, ринково-цільової та організаційно-конкретної позиції останньої; довгострокове та короткострокове функціонально-планове окреслення характеру дій медичної установи; визначення сильних та слабких матеріально-фінансових та ресурсно-цільових сторін медичного закладу, та, зокрема, професійної відповідності медперсоналу займаним посадам [19].

Основними завданням бізнес-планової діяльності, на думку авторки, є стратегічно-тактичне визначення менеджмент-цілей із чітким визначенням конкретних повноважень лікарського складу; встановлення асортиментно-товарних потреб для реалізації конкретного менеджмент-медичного завдання; формування професійно-робочих стимулів для працівників медичних установ; заходи щодо ринково-рекламного, торгово-реалізаційного та збутового функціонування окремої медичної установи та / або організації.

Розробка бізнес-контекстного управління медичним закладом, окрім іншого, передбачає визначення специфічно-ринкових, ринково-економічних та попитово-пропозиційних «мірил» потенційної успішності конкретного медзакладу; маркетингово-дослідницьку діяльність щодо визначення застосовності та вмотивованості пропонування окремих лікувально-оздоровчих та профілактично-реноваційних заходів для потенційного споживача (клієнта, пацієнта); визначення економіко-фінансової обґрунтованості інвестиційно-розвиткового статусу охоронно-здоровчого об'єкта.

Крім вищезазначеного, для успіху менеджмент-інноваційної стратегії медичного управління необхідним є дотримання концепції клієнтозадоволення, поєднаного із належним сервісно-корпоративним забезпечення потреб останнього. Додатково, медичний менеджмент передбачає визначення технологічно-методичних основ дотримання «базово-галузевих медико-установчих вимог». Обидва методи підлягають реалізації із урахуванням економіко-виробничого аспекту (мінімальна витратність та максимальна дохідність).

Завданням сучасного медичного менеджменту також є нівелювання та попередження відсутності зворотного зв'язку між закладом охорони здоров'я та пацієнтом.

Технологічний медико-менеджерський підхід, водночас, передбачає належний рівень професійної підготовки спеціалістів, стандартизацію та нормування лікарської етики, створення передумов безпеки пацієнта та застосування персонально-виробничих технологій медико-клінічного дослідження.

До обов'язків медичного менеджера віднесено пошук оптимального співвідношення між об'єктивними вимогами до лікаря-професіонала відносно належного, своєчасного та контекстно-галузевого лікування пацієнта.

Висновки

Сучасний медичний менеджмент є передумовою формування «професійно-лікарського наративу» фахівців медичної галузі.

Позитивними рисами медменеджменту варто визнати ринково-економічний підтекст, нормування та стандартизацію діяльності закладів медичної допомоги та встановлення окремих вимог до лікарсько-асистентського / сестринського складу.

В свою чергу, до негативних рис медичного менеджменту, виходячи із результатів дослідження, варто віднести новизну останнього, та, як наслідок, недостатню ефективність нормативно-правового забезпечення останнього (переважає науково-доктринальна, себто теоретична складова).

Таким чином, менеджмент-медичне регулювання варто визнати новаторсько-інноваційним підходом до вирішення кадрово-комплектувальних проблем медицини та супутніх питань професійної ефективності.

Додатково уточнення, водночас, потребує визначення ролі та місця медичного менеджменту в системі управлінсько-економічних та медично-наукових феноменів сучасності.

Список використаних джерел

1. Gartner IT Glossary : Definition of Medical Management // Gartner Official Website // Режим доступу : https://www.gartner.com/en/information-technology/glossary/ medical-management

2. Law Insider : Medical Management Definition // Law Insider Official Website // Режим доступу : https://www.lawinsider.com/dictionary/medical-management

3. Prometheus : Менеджмент медичного підприємства // Офіційний веб-сайт порталу Prometheus // Режим доступу : https://courses.prometheus.org.ua/courses/course-v1:LvBS+MED MGM101+2020_T3/about

4. Менеджмент в охороні здоров'я : навчальний курс (за ред. проф. Г. С. Сатурської) : ТНМУ ім. І. Я. Горбачевського // Режим доступу : https://www.tdmu.edu.ua/2020/05/21/ menedzhment- v-ohoroni-zdorov-ya/

5. Lewis, S. L., Dirksen, S. R., Bucher, L. Study Guide for Medical-Surgical Nursing: Assessment and Management of Clinical Problems : Mosby, 2016. -- 701 p.

6. Harding, M., Kwong, J., Roberts, D. Hagler, D., Reinisch, C. Lewis's Medical-Surgical Nursing E-Book: Assessment and Management of Clinical Problems : Mosby, 2019. -- 6663 p.

7. Kumar, P., Clark, M. L. Kumar & Clark's Medical Management and Therapeutics : Saunders Ltd, 2011. -- 803 p.

8. Svalastog, A. L., Donev, D., Kristoffersen, N. J., Gajovic, S. Concepts and definitions of health and health-related values in the knowledge landscapes of the digital society : Croatia Medical Journal, 12.2017. -- № 58 (6). -- p. 431-435.

9. Pettinati, H. M. Medical Management Treatment Manual : Combine Monograph Series, Vol. 2 (2004). -- 62 p.

10. Ismaili, L. Requirements of Health Data Management Systems for Biomedical Care and Research: Scoping Review : Journal of Medical Internet Research, 2020. -- № 22 (7). -- 16 p.

11. Foster, N. Maximum performance: a practical guide to leading and managing people at work : Edward Elgar, 2005. --615 p.

12. Stevens, M. T. The Art Of Psychological Warfare : Make Profits Easy LLC, 2016. -- 53 p.

13. Linnander, E. L. Professionalizing Healthcare Management: A Descriptive Case Study : Yale School of Public Health, Yale University, New Haven, CT, USA, 2017. -- № 6 (10). -- p. 555-560.

14. Figueroa, C. A. Priorities and challenges for health leadership and workforce management globally: a rapid review : BMC Health Service, 2019. -- № 19. -- 11 p.

15. Zanotto, B. S. Value-Based Healthcare Initiatives in Practice: A Systematic Review : Journal of Heathcare Management, 2021. -- Vol. 66 (5). -- p. 340-365.

16. Therady, A. M. A Leadership Lesson Learned: Employees Come First : Journal of Healthcare Management, 2022. -- Vol. 67 (2). -- p. 71-74.

17. Pittoco, C., Sexton, T., Stickle, K. Using Data Analytics to Improve Hospital Quality Performance : Journal of Healthcare Management, 2020. -- № 65 (4). -- p. 285-298.

18. Perlo, J., Feeley, D. Why Focusing on Professional Burnout Is Not Enough : Journal of Healthcare Management, 2018. -- Vol. 63 (2). -- p. 85-89.

19. Perez, J. Leadership in Healthcare: Transitioning From Clinical Professional to Healthcare Leader : Journal of Healthcare Management, 2021. -- Vol. 66 (4). -- p. 280-302.

Размещено на Allbest.ru