Прикладні аспекти стратегічного планування в малому бізнесі

Размещено на http://www.allbest.ru

Прикладні аспекти стратегічного планування в малому бізнесі

Рачинська Г.В.,

Копець Г.Р.,

Вступ

Досвід іноземних бізнес-структур демонструє, що більшість фірм використовує стратегічне планування з метою удосконалення себе та виходу із безперспективного внутрішнього стану.

В умовах невизначеності на ефективність функціонування і конкурентоспроможності підприємницьких структур значно впливає якість розробленої і формалізованої стратегії, здатність топ-менеджменту забезпечити її реалізацію. Оскільки підприємці постійно зосереджені на вирішенні оперативних завдань, стратегічні питання залишаються, як правило, без належної уваги, що згодом негативно впливає на ринкове позиціонування і систему взаємовідносин всередині компанії [1].

Значення стратегічного планування визначається тим, що воно займає центральне місце у системі стратегічного управління.

Підприємства малого бізнесу мобільніші і гнучкіші, ніж великі компанії, вони швидше реанімуються після негативних наслідків впливу зовнішнього середовища й не вимагають побудови складного механізму стратегічного управління, хоча для них стратегічне управління є такою ж необхідністю , як і для великих. У конкурентному середовищі неможливо обійтися без наукових методів аналізу стратегічних позицій і перспектив розвитку тому що, еволюція малого бізнесу у стійкі великі компанії може здійснюватися за умови мобілізації всіх ресурсів і формування винятково конкурентних переваг, чіткому моніторингу ринкової ситуації і розуміння її впливу на конкретний бізнес.

Виклад основного матеріалу

Серед найпростіших інструментів стратегічного планування і аналізу, які найбільш адаптовані для малого бізнесу можна рекомендувати методику стратегічної оцінки підприємства (СОП) і метод «SPACE»(Strategic Position and Action Evaluation) - оцінка стратегічного положення і дій[2].

Відповідно до методики СОП виділяють чотири розділи аналізу та шістнадцять показників, які оцінюються експертним способом (табл.1).

На підприємстві малого бізнесу створюється робоча група для проведення СОП. Експерти проводять оцінку за 5-ти бальною шкалою, визначається середня оцінка. За отриманими результатами можна приймати управлінські рішення:

якщо середні оцінки по розділу низькі, то доцільно переглядати існуючу стратегію, розробляти нову;

якщо середні оцінки по розділу близькі одна до одної, це свідчить про збалансованість різних напрямків управління підприємством;

якщо середні оцінки по розділу високі, можна очікувати, що ресурсний потенціал підприємства буде реалізований повністю;

якщо є значні розриви між середніми оцінками по різних розділах, то це свідчить про наявність стратегічних загроз/ можливостей (залежно від динаміки зміни оцінок протягом останніх місяців).

Таблиця 1

Приклад стратегічної оцінки підприємства малого бізнесу

Стратегічна оцінка підприємства показала, що загальна оцінка підприємства зросла на 0,5, що свідчить про збалансованість управління підприємством і правильності (в цілому) вибору стратегії.

Приклад аналізу стратегічних позицій малого підприємства «Анісія» за методом SPACE.

Таблиця 2

Стратегічна оцінка підприємства «Анісія» за методом SPACE

За допомогою методу SPACE визначають напрям вектора стратегії, що дає змогу вести бізнес на ринку цілеспрямовано. Розрахунок координат Х та У наступний:

Х = ФС - СТ = 8,4 - 3,0 = 5,4

У = ПС - КП = 6,3 - 2,3 = 4,0 де:

ФС - сумарне значення за групою фінансова сила підприємства;

СТ - сумарне значення за групою стабільність сектора;

ПС - сумарне значення за групою привабливість сектора;

КП - сумарне значення за групою конкурентоспроможність підприємства.

Отже, як видно з рис. 1., підприємству «Анісія» доцільно дотримуватись агресивної стратегії.

Рис. 1. Матриця вибору стратегій за методом SPACE

Багато вчених [1; 4; 5] подають більш детальний поділ стратегій залежно від профілю підприємства й організаційного рівня їх формування. Зокрема на багатопрофільних, багатогалузевих, диверсифікованих підприємствах розробляють корпоративну, конкурентні, функціональні, операційні стратегії. Корпоративна стратегія визначає загальний шлях розвитку та набір основних напрямків діяльності багатопрофільного, багатогалузевого підприємства. Конкурентні стратегії (їх ще називають ділові, бізнес-стратегії) підпорядковані корпоративній стратегії, формуються для окремих видів діяльності, вказують можливі шляхи досягнення вибраного напрямку і забезпечують довгострокові конкурентні переваги окремої стратегічної одиниці бізнесу. Функціональні стратегії, які деталізують та підтримують корпоративну та конкурентну стратегії, формують для кожного функціонального напрямку діяльності з метою розробки управлінських заходів для досягнення функціональних цілей підприємства. Вони є більш вузькими, визначають стратегічну орієнтацію усіх функціональних підсистем у процесі забезпечення, виробництва та реалізації продукції. Операційні стратегії передбачають вирішення стратегічних завдань, пов'язаних з досягненням цілей окремого підрозділу, і розробляють їх всередині функціональних напрямів для вирішення стратегічно важливих оперативних завдань [3].

Існує безліч стратегій, які можна рекомендувати малому бізнесу, проте більшість їх можна віднести до однієї з таких типових стратегій (за класифікацією М. Портера):

стратегія контролювання витрат;

стратегія диференціації;

стратегія фокусування.

Найпоширенішими варіантами розвитку ринкових можливостей малого підприємства можуть бути:

глибоке проникнення на ринок: агресивні цінові стратегії; стимулювання збуту; реформування збутової мережі; використання багаторівневого маркетингу; розвиток комплексу супутніх послуг; кредитування споживачів; оперативне реагування на потреби ринку;

розширення меж ринку: вихід у нові регіони, розширення можливостей використання товарів; охоплення нових сегментів;

розробка нових товарів(послуг): нові модифікації товарів, нові товари на заміну попереднім; нові товари для задоволення потреб іншим способом; принципово нові товари;

диверсифікація виробництва і збуту: пропонування на нових ринках нових товарів, що розвивають напрям діяльності; пропонування на нових ринках нових товарів, які не пов'язані з попередніми видами діяльності; орієнтація діяльності на нові ніші ринку;

створення мережевих структур : налагодження кооперації та обмін досвідом; підтримка місцевих ініціатив; формування клімату довіри та партнерства.

Виконавши оцінку ринкових позицій малого підприємства, доцільно фокусуватись на виборі пріоритетного напряму діяльності його на найближчий період і розробленні бізнес- плану для реалізації найважливішої чітко визначеної стратегії конкретного підприємства.

В межах інтегрованої системи менеджменту підсистема планування в малому бізнесі виконує такі основні функції:

Цільова орієнтація всіх учасників. Завдяки узгодженим планам окремі цілі конкретних учасників і виконавців в бізнесі, направлені на досягнення головної цілі бізнесу або окремого проекту.

Перспективна орієнтація і раннє виокремлення проблем розвитку. План окреслює бажане в майбутньому стані об'єкта малого бізнесу і передбачає конкретні заходи, направлені на підтримання сприятливих тенденцій або стримування негативних тенденцій в бізнесі.

Координація діяльності всіх учасників бізнесу, конкретного проекту. Координація здійснюється як попереднє узгодження дій при підготовці планів і як узгоджена реакція на загрози і проблеми, які виникають при виконанні завдань. В процесі планування в малому бізнесі використовуються чотири основні форми координації: розпорядча, ініціативна, програмна і бюджетна. стратегічне планування малий бізнес

Розпорядча форма координації виражається в директивному затвердженні планових документів, обов'язкових для виконання всіма учасниками процесу в бізнесі. Ініціативна форма координації виражається в добровільному і усвідомленому узгодженні дій власників бізнесу і всіх учасників в межах делегованих їм повноважень і спільних планових обмежень.

Програмна координація здійснюється у формі встановлених кожному учаснику бізнесу(або окремого проекту) конкретних планових завдань у відповідності до спільної програми робіт по проекту, що розробляється і планується.

Бюджетна форма координації здійснюється при розробці планового бюджету у вигляді обмежень по матеріальних, трудових і фінансових ресурсах, які виділяються кожному учаснику планованого бізнес проекту.

Підготовка управлінських рішень. Плани можна вважати найбільш обґрунтованими і поширеними в бізнес менеджменті управлінськими рішеннями. При їх розробленні проводиться глибокий аналіз проблем, виконуються прогнози, досліджуються усі альтернативи і здійснюється економічне обґрунтування найраціональнішого рішення.

Створення об'єктивної бази для ефективного контролю. Стратегічні плани встановлюють бажаний стан системи (підприємств малого бізнесу) на визначений період часу. Їх наявність дає можливість підприємству проводити об'єктивну оцінку діяльності підприємства шляхом порівняння фактичних значень показників (індикаторів) з плановими за принципом "факт - план". При цьому контроль стає предметним, направленим на забезпечення цільової функції малого підприємства.

Інформаційне забезпечення усіх працівників малого підприємства. Плани містять важливу для кожного функціонального підрозділу інформацію про цілі, прогнози, альтернативи, строки, адміністративні і ресурсні можливості і умови здійснення бізнесу малим підприємством.

Мотивація учасників бізнесу. Успішне виконання планових завдань, як правило, є об'єктом особливого мотивування і основою для взаємних розрахунків, що створює дієві стимули для продуктивної і скоординованої діяльності всіх причетних до бізнесу малого підприємства. Значимість виокремлених часткових функцій підсистеми планування робить її важливою структурною складовою системи менеджменту малого підприємства. В процесі планування здійснюється обґрунтований вибір основних напрямів бізнесової діяльності для малого підприємства, розподіл програм і окремих завдань по конкретних часових періодах, закріплення за виконавцями, розрахунок потреби в ресурсах тощо.

Висновки

Широке застосування стратегічного планування у вітчизняній практиці господарювання малих підприємств стримується низьким рівнем знань про методи і засоби розробки стратегічних планів та їхню недостатню адаптованість до умов національного ринку [5, с. 41]. При величезному різноманітті стратегій в бізнесі, і малому, зокрема, важливо усвідомлювати, що жодна із стратегій не має абсолютних переваг перед іншими. Але в кожному випадку підприємець має дотримуватись основного принципу вибору стратегії - зосереджуватись на тому, що в нього виходить найкраще, а не намагатися діяти на всіх напрямках.

Основна ідея стратегічного планування полягає в тому, що лише шляхом постійного вдосконалення всіх елементів системи менеджменту на фірмі можна успішно розвивати власний бізнес в умовах досить жорсткої конкуренції і непередбачуваних змін як у зовнішньому, так і внутрішньому середовищі. Економічна ефективність від використання систем стратегічного планування проявляється в найбільш доцільному та найменш ризикованому використанні всіх видів ресурсів фірми, підвищенні рівня її конкурентоспроможності й створення сприятливих перспектив постійної і довгострокової присутності на цільовому ринку [4, с.7].

Список використаних джерел

Коненко В. В., Соколов Д. В. Стратегічне планування функціонування та розвитку підприємств. Ефективна економіка. 2021. №5. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/ pdf/5_2021/76.pdf DOI: 10.32702/2307-2105-2021.5.74

Економіка та підприємництво. Практикум. Навч. посібник/ С.Я. Салига, В. О. Желябін, О. В. Бойко,І. В. Дідовець. К.: Видавництво "Професіонал". 2007.752с.

Костецька Н. І. Стратегічне планування діяльності підприємств: теоретичні аспекти. Інноваційна економіка. 2020. №7-8. DOI: 10.37332/2309-1533.2020.7-8.9

Карпіщенко О. І. Стратегічне планування: навч. посіб. / О. І. Карпіщенко, К. В. Ілляшенко, О. О. Карпіщенко. Суми : Сумський державний університет, 2013. 446 с.

Швайка Л. А. Планування діяльності підприємства: навч. посіб. Львів : "Новий світ - 2000”. 2007. 268 с.

Размещено на Allbest.ru