Антикризове управління підприємством: актуальні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Антикризове управління підприємством: актуальні аспекти

Овчарук Олена Михайлівна кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту ім. І.А. Маркіної, Полтавський державний аграрний університет, м. Полтава,

Переверзєв Сергій Сергійович аспірант кафедри менеджменту ім. І.А. Маркіної, Полтавський державний аграрний університет, м. Полтава

Анотація

Метою статті є визначення теоретичних засад розвитку антикризового управління та розкриття ключових моментів, що характеризують антикризове управління як передумову підвищення ефективності діяльності підприємства. В статті розглядається антикризове управління як багатоплановий процес, що включає комплекс заходів щодо своєчасної ідентифікації ознак потенційних загроз, подолання криз, у тому числі розробку антикризової стратегії та усунення негативних наслідків кризових ситуацій. Автори підкреслюють, що кризовий стан української економіки служить значним поштовхом до вивчення та аналізу даної проблематики. В статті здійснено огляд загальновідомих принципів антикризового управління, а також окреслено інші принципи, які, на думку авторів, повністю відображають швидкість та результативність реагування керівництва підприємства на прояви в його господарській діяльності кризового періоду. Автори звертають увагу на те що криза підприємства провокується невідповідністю його фінансово-господарських параметрів параметрам довколишнього середовища. Здійснено огляд факторів, що зумовлюють різні види криз (криза стратегії, криза прибутковості, криза ліквідності). Поняття "антикризове фінансове управління підприємством" авторами розглядається у двох аспектах: як комплекс профілактичних заходів, спрямованих на запобігання фінансовій кризі; як система управління фінансами, спрямована на виведення підприємства з кризи. Здійснено аналіз складових елементів моделі антикризового управління підприємством. Представлено класифікацію інструментів моделі антикризового управління за основними сферами діяльності суб'єкта господарювання; систематизовано класифікацію методів антикризового управління підприємства та запропоновано два напрями їх застосування - діагностичні методи та методи управління кризовою ситуацією. На думку авторів, підприємство на підставі загальновідомих у світі методик загального менеджменту має сформувати власну систему антикризового управління, здатну забезпечити об'єктивну комплексну та одночасно розгорнуту оцінку поточного стану підприємства як основу для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Ключові слова: антикризове управління, банкрутство, підприємство, стратегія, управління. антикризовий управління підприємство

Ovcharuk Olena Mykhailivna PhD in Economics, Associate Professor, Associate Professor the Department of Management named after I. Markina, Poltava State Agrarian University, Poltava

Pereverziev Serhii Serhiiovych Graduate student of the Department of Management named after I. Markina, Poltava State Agrarian University, Poltava

ANTI-CRISIS ENTERPRISE MANAGEMENT: CURRENT ASPECTS

Abstract. The article is aimed at determining the theoretical basis for the development of anti-crisis management and identifying the key points that characterize anti-crisis management as a prerequisite for improving the efficiency of the enterprise. Anti-crisis management is considered as a multidimensional process that includes a set of measures for a timely identification of signs of potential threats and overcoming crises, including the development of an anti-crisis strategy and elimination of negative consequences of crisis situations. The authors emphasize that the crisis situation of the Ukrainian economy serves as an important impetus for the study and analysis of this issue. The article reviews the well-known principles of anti-crisis management and outlines other principles, which, according to the authors, fully reflect the speed and effectiveness of the enterprise management response to the manifestations of the crisis period in economic activity. The authors draw attention to the fact that the crisis of the enterprise is provoked by the mismatch of its financial and economic parameters with the parameters of the environment. The factors that predetermine different types of crises (strategy crisis, profitability crisis, liquidity crisis) are reviewed. The authors consider the concept of "anti-crisis financial management of the enterprise" in two aspects: as a set of preventive measures aimed at preventing financial crisis and as a system of financial management focused on bringing the enterprise out of crisis. The constituent elements of the model of anti-crisis enterprise management are analyzed. The classification of tools of the model of anti-crisis management by the main spheres of activity of a business entity is presented; the classification of methods of anticrisis enterprise management is systematized and two directions of their application are proposed - diagnostic methods and methods of crisis management. According to the authors, based on the world's leading methods of general management, the enterprise should form its own system of anti-crisis management, capable of providing an objective comprehensive and at the same time detailed assessment of the current state of the enterprise as a basis for making optimal management decisions.

Keywords: anti-crisis management, bankruptcy, enterprise, strategy, management.

Постановка проблеми. Сьогодні тема антикризових заходів на підприємствах України є, як ніколи, актуальною. Адже, в сучасних політичних умовах, спричинених повномасштабною агресією росії, економіка країни знаходиться в кризовому стані. Підприємства потерпають від суттєвих логістичних та сировинних проблем. Значна кількість підприємств була змушена припинити свою діяльність або провести релокацію діяльності та евакуацію особового складу на більш-менш безпечні території.

Також, виникнення кризових ситуацій на підприємствах пов'язані і з іншими факторами: наслідками пандемії, модернізацією ринкових відносин, удосконаленням законодавчої бази та розроблення механізму її виконання, процесами глобалізації та їх наслідками, неефективним менеджментом підприємств тощо [1-3].

Поняття антикризового управління передбачає управління підприємством, яке перебуває на межі банкрутства, незалежно від визнання його таким юридично. Зазвичай криза не виникає локально і для її визначення необхідно аналізувати повну картину. Для попередження негативних проявів кризи, на підприємстві має забезпечуватися рання діагностика, термінове реагування на різні кризові явища, а також здійснюватися система заходів щодо запобігання та подолання кризових ситуацій. В теорії та практиці вони отримали назву антикризового управління.

Кризові періоди проходять практично всі компанії. Західний бізнес має багатий досвід подолання таких проблем, а у вітчизняних підприємств такого досвіду мало. Кризовий стан української економіки служить значним поштовхом до вивчення та аналізу даної проблематики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми антикризового управління досліджувалися такими західними вченими, як Ансофф І., Друкер П., Котлер Ф., Мескон М., Портер М., Тейлор Ф., Томпсон А., Файоль А., Фостер Р., Шумпетер Й. Характерним є те, що в їх роботах антикризове управління розглядається для підприємств, що здійснюють свою діяльність у сформованому ринковому середовищі.

Аналізу проблем сучасного стану вітчизняної економіки та наданню пропозицій щодо її стабілізації в умовах кризи приділено увагу в роботах таких вітчизняних науковців, як Болотнов Д., Ватченко Б., Єпіфанова І., Івченко Є., Кириченко С., Мартинов А., Мартинова Л., Масалигіна В., Прокопишин О., Ружицький А., Салоїд С., Соболєва Г., Стешенко О., Тульчинський Р., Шаранов Р. та ін.

В умовах сучасної глобалізації та динамічності ринкового середовища, кризи на підприємствах характеризуються новими особливостями. Тому виникає необхідність адаптації наукових розробок, присвячених дослідженню кризових явищ на підприємстві, до сучасних форсованих економічних умов ведення господарської діяльності.

Мета статті - визначення теоретичних засад розвитку антикризового управління та розкриття ключових моментів, що характеризують антикризове управління як передумову підвищення ефективності діяльності підприємства.

Виклад основного матеріалу. В західній економічній теорії термін "антикризове управління" має кілька синонімів:

"turnaround management" - процес, присвячений фінансовому оздоровленню підприємства;

"corporate recovery" - здійснення комплексу антикризових заходів для оздоровлення підприємства силами керівництва чи консалтингових організацій в рамках корпоративного законодавства;

"financial recovery" - опис процесу оздоровлення фінансів підприємства [4].

Близьким до поняття "антикризове управління" є термін "ризик- менеджмент", що означає систематичний процес ідентифікації, аналізу та реагування на потенційне ризики. Він спрямований на максимізацію ймовірності настання та впливу позитивних подій та мінімізацію ймовірності настання подій, які протирічать цілям підприємств. На управлінні ризиками будується система превентивного антикризового управління [5, с. 238].

Незважаючи на різноманітність формулювань та їх смислового навантаження, можна виділити наступні особливості антикризового управління:

- забезпечення стійкого становища підприємства в умовах динамічно мінливого зовнішнього середовища;

- своєчасне, адекватне та ефективне реагування на негативні зміни довкілля;

- процес постійного пошуку інновацій у всіх сферах діяльності підприємства;

- реалізація антикризового управління має бути частиною загальної стратегії підприємства.

Таким чином, антикризове управління - це багатоплановий процес, що включає комплекс заходів щодо своєчасної ідентифікації ознак потенційних загроз, подолання криз, у тому числі розробку антикризової стратегії та усунення негативних наслідків кризових ситуацій.

Антикризове управління, як невід'ємна складова загальної системи управління підприємством, базується на певних методологічних положеннях, що включають концепції, принципи, методи, прийоми, інструменти та моделі.

Головні завдання системи антикризового управління підприємства представлено на рис. 1 [3; 6].

Завдяки реалізації стратегічної програми, яка здатна запобігти та подолати різні фінансові труднощі, підприємство може зберегти і поліпшити ринкові позиції за будь-яких обставин, спираючись переважно на власні ресурси [7, с. 17].

Рис. 1. Головні завдання системи антикризового управління підприємства [узагальнено на основі 3; 6]

Серед основних принципів антикризового управління виділяємо наступні: стратегічність: антикризове управління має здійснюватися в рамках антикризової стратегії, яка, своєю чергою, є частиною загальної стратегії підприємства [8, с. 335];

рання діагностика: раннє відстеження прояву симптомів кризи дає можливість вживати своєчасних превентивних заходів протидії або адаптації до неї. Відповідно до цього принципу, краще запобігти кризі, ніж забезпечувати нейтралізацію її негативних наслідків;

принцип системності, відповідно до якого аналізується інформація, будуються моделі управління підприємством та його взаємодії із зовнішнім

середовищем, приймаються рішення в рамках антикризового управління;

принцип об'єктивності, згідно з яким для прийняття управлінських рішень мають бути визначені причини кризи та фактори, що спричинили її наступ;

принцип оперативного реагування на окремі кризові явища в діяльності підприємства;

принцип відповідності, згідно з яким заходи антикризового управління мають відповідати масштабу та динаміці проявів кризи;

диференціація індикаторів кризових явищ за рівнем їхньої небезпеки для підприємства;

принцип контролю, сутність якого полягає у регулярній перевірці дієвості та відповідності поточних показників очікуваним;

принцип концентрації зусиль на подолані першопричини кризи шляхом обмеженої кількості антикризових заходів;

використання у разі потреби відповідних форм санації підприємства для запобігання його банкрутству [9, с. 59; 10, с. 249].

Вважаємо, що крім загальновідомих принципів антикризового управління підприємством, наведеним вище, слід використовувати й наступні: адекватність реагування. Сукупність заходів щодо нейтралізації чи пристосування до кризи має відповідати ступеню загроз та ресурсним можливостям підприємства з метою недопущення недостатнього реагування на подолання кризи та надлишкових витрат у разі переоцінки загроз;

комплексність заходів. Відповідно до широкого спектру можливих наслідків криз мають бути впроваджені комплексні заходи щодо їх подолання;

повне залучення внутрішніх резервів. З метою недопущення збільшення залежності від кредиторів в межах антикризових заходів має бути максимальне можливе залучення внутрішніх резервів підприємства.

На нашу думку, окреслені принципи повністю відображають швидкість та результативність реагування керівництва підприємства на прояви в його господарській діяльності кризового періоду.

Криза підприємства провокується невідповідністю його фінансово- господарських параметрів параметрам довколишнього середовища. Дані фактори можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми.

Зовнішніми факторами є: зростання інфляції, недосконалість податкової системи, політична ситуація в країні, нестабільність валютного ринку, зростання безробіття, зниження рівня реальних доходів населення, посилення монополізму на ринку, зниження ємності внутрішнього ринку, стихійні лиха, погіршення криміногенної ситуації та ін.

До внутрішніх факторів відносимо: низьку конкурентоспроможність продукції підприємства, залежність від обмеженого кола постачальників та покупців, низьку продуктивність праці, перевантаженість об'єктами соціальної сфери, високі енерговитрати, відсутність гнучкості в управлінні, високий рівень комерційного ризику, нераціональне управління витратами виробництва, неефективний фінансовий менеджмент, недостатньо якісну систему бухгалтерського обліку та звітності та ін.

Основні фактори, що зумовлюють різні види криз (криза стратегії, криза прибутковості, криза ліквідності) представлено на рис 2:

Між видами криз, представлених на рисунку 2, існує тісний причинно- наслідковий зв'язок: стратегічна криза спричиняє виникнення кризи прибутковості, яка, в свою черга, призводить до втрати ліквідності підприємства. Зменшення обсягів реалізації продукції, виконаних робіт, наданих послуг, зумовлене зовнішніми і внутрішніми чинниками, призводить, з одного боку, до зниження прибутковості (що в результаті може призвести до збитковості), з іншого - до зниження рівня ліквідності і платоспроможності. Соболєва Г. зазначає, що "... закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи є непомірна кредиторська заборгованість та неплатоспроможність підприємства, що в результаті може призвести до банкрутства" [12].

Рис. 2. Фактори, що зумовлюють різні види криз [узагальнено та доповнено на основі 11, с. 250-257]

Для нейтралізації кризових явищ, підприємства переводять у спеціальний режим антикризового управління із застосуванням специфічних методів та прийомів управління фінансами. Антикризове фінансове управління підприємством слід розглядати у двох аспектах:

- по-перше, це комплекс профілактичних заходів, спрямованих на запобігання фінансовій кризі: системний аналіз сильних та слабких сторін підприємства; оцінювання ймовірності банкрутства; управління ризиками (виявлення, оцінювання та нейтралізація), впровадження системи запобіжних заходів;

- по-друге, це система управління фінансами, спрямована на виведення підприємства з кризи, у тому числі проведення санації чи реструктуризації суб'єкта господарювання [13, с. 289].

Кожна складова моделі антикризового управління відрізняється за змістом завдань та часом їх вирішення (рис. 3).

Рис. 3. Складові елементи моделі антикризового управління підприємством [узагальнено та доповнено на основі 3, с. 40-45]

Якщо розглядати наведені вище прийоми антикризового управління у часовому аспекті, їх можна згрупувати наступним чином:

до настання кризи - забезпечення підготовки, своєчасне розпізнавання і запобігання виникненню кризових ситуацій;

в кризовій ситуації - мінімізація негативних наслідків для підприємства; у разі банкрутства - забезпечення ліквідації підприємства.

Як і будь-яке управління, кризове управління має свої інструменти. Існує багато підходів до їх визначення. Наприклад, можна розглянути інструменти кризового управління за функціями управління, за рівнями ієрархії управління тощо. Ми пропонуємо класифікацію інструментів за основними сферами діяльності суб'єкта господарювання (табл. 1).

Таблиця 1

Інструменти моделі антикризового управління підприємством [сформовано авторами]

На основі проведеного дослідження, нами систематизовано класифікацію методів антикризового управління підприємства та запропоновано два напрями їх застосування - діагностичні методи та методи управління кризовою ситуацією (рис. 4).

Рис. 4. Класифікація методів антикризового управління підприємствами [узагальнено та доповнено авторами на основі 3; 8; 13]

До першого напряму належать: методи моніторингу, системного аналізу, аудиту, виявлення ризиків та оцінка поточного стану, що необхідні для використання при пасивному антикризовому управлінні в умовно- стабільній системі розвитку підприємства.

Другий напрямок методів антикризового управління розділено на два блоки: організаційний блок: упорядкована система залучення та підготовки антикризових фахівців; функціональний блок: сукупність методів, інструментів та заходів антикризового управління, що застосовуються при активному антикризовому управлінні в системі із проявом кризових явищ.

Існують певні проблеми, пов'язані з несвоєчасністю прийняття антикризових заходів на підприємствах. Вважаємо, що найважливішим інструментом для реалізації необхідних заходів є діагностика фінансово- господарської діяльності підприємства. При цьому, при всьому різноманітті методик, пропонованих вітчизняними та західними економістами (експрес- діагностика, аналіз фінансової та бухгалтерської звітності, прогнозування банкрутства за моделями Альтмана, Бівера, Фулмера, Тафлера), необхідною є розробка власних підходів до діагностики соціально-економічних наслідків прийнятих рішень, які повинні враховувати специфіку галузі та соціально- економічні показники діяльності суб'єкта господарювання.

Проведений нами аналіз фінансово-господарської діяльності ряду підприємств дозволив зробити певні висновки щодо забезпечення їх антикризового управління:

по-перше, використовуючи лише аналіз бухгалтерської звітності підприємства, не завжди можна покластися на достовірність даних, поданих в ній;

по-друге, існуючі у світовій практиці нормативні показники неплатоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності вимагають уточнення відповідно до кожної організації з урахуванням галузевої специфіки;

по-третє, значення вагових коефіцієнтів, що застосовуються у моделях прогнозування неспроможності, розраховані виходячи із статистики банкрутств західних (в основному, американських та британських) організацій, які не враховують специфіку функціонування вітчизняних підприємств. Розрахунок таких коефіцієнтів для вітчизняних підприємств дуже проблематичний, тому що в Україні фактично відсутня статистика по підприємствах банкрутам;

слід зазначити, що всі методики кількісного аналізу слід розглядати в динаміці - тільки так можна розпізнати не тільки гостру та хронічну кризу, а й відстежити виникнення прихованої кризи;

поряд із застосуванням кількісних методик фінансового аналізу рекомендується проводити постійний моніторинг за допомогою якісних методик, таких, як, наприклад, PEST і SWOT-аналіз, що підвищить якість прийнятих антикризових рішень;

діагностика має застосовувати також інструменти з багатьох галузей знань, таких, як маркетинг, статистика, аудит, прогнозування, конфліктологія та ін. Їх застосування дозволить відстежити важливі зміни довкілля та скоригувати антикризову стратегію підприємства;

ще одна необхідна складова ефективного функціонування сучасної організації - постійне впровадження інновацій в антикризовому управлінні. За нашими спостереженнями, найпоширенішими факторами, що перешкоджають успішному впровадженню інновацій на підприємствах, є: низька організаційна культура, відсутність організаційної підтримки; відсутність ефективної системи мотивації співробітників до підвищення ефективності.

Таким чином, підприємство на підставі загальновідомих у світі методик загального менеджменту має сформувати власну систему антикризового управління, здатну забезпечити об'єктивну комплексну та одночасно розгорнуту оцінку поточного стану підприємства як основу для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Висновки

Таким чином, система антикризового управління підприємства - це комплекс постійно діючих, взаємозумовлених та взаємопов'язаних складових управлінського процесу, спрямованих на запобігання, попередження та подолання фінансових криз або усунення їх негативних наслідків для підприємства через використання всього потенціалу управління.

Встановлено, що важливою складовою системи антикризового менеджменту є діагностика фінансового стану підприємства, контроль кризових ситуацій, їх своєчасне попередження та запобігання.

Ефективне функціонування системи антикризового управління на підприємстві дозволить підтримувати платоспроможність підприємства на високому рівні, контролювати рівень рентабельності та успішно справлятися як із самими кризовими ситуаціями, так і з загрозами їх виникнення.

Література

1. Ватченко Б., Шаранов Р. Антикризове управління підприємством в умовах війни. Економічний простір. 2022. № 182. С. 38-43. DOI: https://doi.org/10.32782/2224-6282/182-5

2. Стешенко О.Д., Масалигіна В.В. Антикризове управління в умовах пандемії. Вісник економіки транспорту і промисловості. 2020. № 70-71. С. 75-82.

3. Прокопишин О.С. Система антикризового управління як підґрунтя попередження кризових явищ на підприємствах. Інвестиції: практика та досвід. 2021. № 9. С. 40-45.

4. Wikipedia the free encyclopedia. URL: https://en.wikipedia.org

5. Овчарук О.М. Вибір оптимальної планової траєкторії антикризового управління агропереробних підприємств. Причорноморські економічні студії. 2019. Вип. 40. С. 238-245.

6. Івченко Є. А., Мартинов А.А., Мартинова Л.В. Передумови формування системи антикризового управління на промислових підприємствах. Економіка. Фінанси. Право. 2021. № 5/2. С. 5-13.

7. Тульчинський Р.В., Кириченко С.О., Ружицький А.В., Салоїд С.В. Стратегічні аспекти формування системи антикризового управління підприємством. Інвестиції: практика та досвід. 2021. № 9. С. 15-19.

8. Єпіфанова І., Болотнов Д. Місце стратегії в системі антикризового управління підприємствами. Вісник Хмельницького національного університету. 2022. № 3. С. 335-338.

9. Москвін Б. Банкрутство як механізм антикризового управління підприємством. Вісник КНТЕУ. 2020. № 2. С. 58-68.

10. Скриньковський Р.М., Павловські Г., Пирожак Є. К., Томюк І. М. Діагностика системи стратегічного управління витратами підприємства. Бізнес Інформ. 2016. № 12. С. 248-253.

11. Скриньковський Р.М., Павловські Г., Костюк Н.Р., Коропецький О.О. Діагностика факторів інноваційного розвитку підприємства. Проблеми економіки. 2017. № 1. С. 250-257.

12. Соболєва Г. Формування антикризової політики управління підприємством. Економіка та суспільство. 2022. № 41. URL: http://economyandsociety.in.ua/index.php/ j ournal/artide/view/1567

13. Шаранов Р.С. Алгоритм антикризового управління підприємства. Центрально- український науковий вісник. Економічні науки. 2021. № 6 (39). С. 288-296. DOI: https://doi.org/10.32515/2663-1636.2021.6(39).288-296

14. References:

15. Vatchenko B., Sharanov R. (2022). Antykryzove upravlinnia pidpryiemstvom v umovakh viiny [Anti-crisis management of the enterprise in war conditions]. Ekonomichnyi prostir, 182, 38-43. DOI: https://doi.org/10.32782/2224-6282/182-5 [in Ukrainian].

16. Steshenko O. D., Masalyhina V. V. (2020). Antykryzove upravlinnia v umovakh pandemii [Crisis management in the conditions of a pandemic]. Visnyk ekonomiky transportu i promyslovosti, 70-71, 75-82 [in Ukrainian].

17. Prokopyshyn O. S. (2021). Systema antykryzovoho upravlinnia yak pidhruntia poperedzhennia kryzovykh yavyshch na pidpryiemstvakh [The anti-crisis management system as a basis for the prevention of crisis phenomena at enterprises]. Investytsii: praktyka ta dosvid, 9, 40-45 [in Ukrainian].

18. Wikipedia the free encyclopedia. Retrieved from: https://en.wikipedia.org

19. Ovcharuk O. M. (2019). Vybir optymalnoi planovoi traiektorii antykryzovoho upravlinnia ahropererobnykh pidpryiemstv [Choosing the optimal planned trajectory of anti-crisis management of agro-processing enterprises.]. Prychornomorski ekonomichni studii, 40, 238-245 [in Ukrainian].

20. Ivchenko Y. A., Martynov A. A., Martynova L. V. (2021). Peredumovy formuvannia systemy antykryzovoho upravlinnia na promyslovykh pidpryiemstvakh [Prerequisites for the formation of an anti-crisis management system at industrial enterprises]. Ekonomika. Finansy. Pravo, 5/2, 5-13 [in Ukrainian].

21. Tulchynskyi R. V., Kyrychenko S. O., Ruzhytskyi A. V., Saloid S. V. (2021). Stratehichni aspekty formuvannia systemy antykryzovoho upravlinnia pidpryiemstvom [Strategic aspects of the formation of the anti-crisis management system of the enterprise]. Investytsii: praktyka ta dosvid, 9, 15-19 [in Ukrainian].

22. Iepifanova I., Bolotnov D. (2022). Mistse stratehii v systemi antykryzovoho upravlinnia pidpryiemstvamy [The place of strategy in the system of anti-crisis management of enterprises]. VisnykKhmelnytskoho natsionalnoho universytetu, 3, 335-338 [in Ukrainian].

23. Moskvin B. (2020). Bankrutstvo yak mekhanizm antykryzovoho upravlinnia pidpryiemstvom [Bankruptcy as a mechanism of crisis management of the enterprise]. Visnyk KNTEU, 2, 58-68 [in Ukrainian].

24. Skrynkovskyy R. M., Pawlowski G., Pyrozhak Y. K., Tomiuk I. M. (2016). Diahnostyka systemy stratehichnoho upravlinnia vytratamy pidpryiemstva [Diagnostics of the strategic cost management system of the enterprise]. Biznes Inform, 12, 248-253 [in Ukrainian].

25. Skrynkovskyy R. M., Pawlowski G., Kostiuk N. R., Koropetskyi O. O. (2017). Diahnostyka faktoriv innovatsiinoho rozvytku pidpryiemstva [Diagnostics of the factors of innovative development of the enterprise]. Problemy ekonomiky, 1, 250-257 [in Ukrainian].

26. Sobolieva H. (2022). Formuvannia antykryzovoi polityky upravlinnia pidpryiemstvom [Formation of the anti-crisis policy of enterprise management]. Ekonomika ta suspilstvo, 41. Retrieved from: http://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/view/1567 [in Ukrainian].

27. Sharanov R. S. (2021). Alhorytm antykryzovoho upravlinnia pidpryiemstva [Enterprise Crisis Management Algorithm]. Tsentralnoukrainskyi naukovyi visnyk. Ekonomichni nauky, 6 (39), 288-296. https://doi.org/10.32515/2663-1636.2021.6(39).288-296 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru