Зарубіжний досвід управління рибним господарством в аспекті сталого розвитку

Размещено на http://allbest.ru

Національний університет «Одеська політехніка»

Інститут публічної служби та управління

Зарубіжний досвід управління рибним господарством в аспекті сталого розвитку

Базенко Григорій Анатолійович аспірант

кафедри соціально-гуманітарних наук

м. Одеса

Анотація

У статті акцентується увага на управлінні сталим розвитком рибного господарства як важливого компоненту публічного адміністрування з позицій збереження біорізноманіття та водних ресурсів. Наголос зроблено на науково-прикладних підходах в публічному адмініструванні та діяльності публічних адміністраторів, неурядових організацій і окремих комерційних організацій щодо сталих підходів в управлінні, а саме: ефективне прийняття рішень; стале управління рибним господарством; відповідальне управління ресурсами; постійне відновлення морських і річкових ресурсів; публічне адміністрування у сфері рибного господарства.

Увага зосереджена на застосуванні Цілей сталого розвитку 2030 в практиці управління рибним господарством. Зарубіжні держави протягом останніх років продемонстрували перехід на стале управління рибним господарством, зокрема: виробляються відповідні індикатори; розробляються плани, ініціативи, проєкти та ін.; формуються відповідні рамки; створюється низка регуляторних документів; визначаються основні стандарти сталого розвитку; запроваджуються нові інноваційні партнерські форми управління рибним господарством. У цьому аспекті поєднуються екологічні, економічні та соціальні потреби.

У статті увага зосереджена на досвіді декількох держав з питань: співпраці з усіма секторами в галузі рибного господарства; відповідальності кожної зі сторін сфери рибного господарства; створення екологічно керованого рибного господарства; створити систему ефективного управління; запровадження сталого використання рибних ресурсів від імені громад; формування стійкого рибальства; розробки програм та ініціатив сталого управління рибним господарством; створення міжсекторального управління сталим розвитком рибного господарства.

В Україні, в науковому контексті проблеми сталого розвитку рибного господарства в тих аспектах, які зазначаються в зарубіжних публікаціях розроблені недостатньо. В декількох правових актах відсутні чіткі визначення сталого управління розвитком рибного господарства. У статті запропоновано запровадити науковий підхід до вироблення позицій зі сталого розвитку рибного господарства та сталого і відповідального управління ним. Це стосується вироблення нового концептуального підходу до сталого розвитку рибного господарства в Україні.

Ключові слова: публічне адміністрування, сталий розвиток, рибне господарство, стале управління рибним господарством.

Abstract

Foreign experience of fisheries management in the aspect of sustainable development

Bazenko Hryhoriy Anatoliyovych Graduate student of the Department of Social and Humanitarian Sciences of the Institute of Public Service and Management of the National University "Odesa Polytechnic", Odesa

The article emphasizes the management of the sustainable development of fisheries as an important component of public administration from the point of view of biodiversity and water resources conservation. Emphasis is placed on scientific and applied approaches in public administration and the activities of public administrators, non-governmental organizations and individual commercial organizations regarding sustainable approaches in management, namely: effective decision-making; sustainable management of fisheries; responsible management of resources; permanent restoration of marine and river resources; public administration in the field of fisheries.

Attention is focused on the application of the 2030 Sustainable Development Goals in the practice of fisheries management.

Foreign countries have demonstrated the transition to sustainable fisheries management in recent years, in particular: corresponding indicators are produced; plans, initiatives, projects, etc. are being developed; appropriate frameworks are formed; a number of regulatory documents are created; basic standards of sustainable development are defined; new innovative partnership forms of fisheries management are introduced. Environmental, economic and social needs are combined in this aspect.

Attention is focused in the article on the experience of several states on the following issues: cooperation with all sectors in the field of fisheries; responsibility of each of the parties in the field of fisheries; creation of ecologically managed fisheries; create an effective management system; introduction of sustainable use of fish resources on behalf of communities; formation of sustainable fisheries; development of programs and initiatives of sustainable fisheries management; creation of intersectoral management of sustainable development of fisheries.

The problems of sustainable development of fisheries in those aspects that are mentioned in foreign publications in Ukraine are insufficiently developed in the scientific context. Clear definitions of sustainable management of fisheries development are absent in several legal acts. A scientific approach to developing positions on the sustainable development of fisheries and sustainable and responsible management is proposed to be implemented. This concerns the development of a new conceptual approach to the sustainable development of fisheries in Ukraine.

Keywords: public administration, sustainable development, fisheries, sustainable fisheries management.

Вступ

Постановка проблеми. Рибні ресурси в морських і внутрішніх водах разом з аквакультурою забезпечують їжу, харчування та вважаються важливим джерелом доходу до 820 000 000 людей у всьому світі від збору, обробки, маркетингу та розповсюдження. Для багатьох прибережних громад це є частиною їх традиційної етнічної ідентичності. Багато загроз стикаються з стійкістю глобальних рибних ресурсів, таких як надмірний вилов риби, забруднення, незаконне, незареєстроване та нерегульоване рибальство, а також останні зміни клімату [1]. Управління сталим розвитком рибного господарства важливим є з позицій збереження біорізноманіття та водних ресурсів. В усьому світі публічні адміністратори, неурядові організації та окремі комерційні організації прагнуть до ефективного прийняття рішень, які підтримують стале відновлення морських та річкових ресурсів. Мова все частіше йде про відповідальне використання природних ресурсів та їх постійне відновлення. Особлива роль відводиться питанням запровадження підходів Цілей сталого розвитку 2030 в практику управлінської діяльності щодо рибного господарства. Зарубіжні держави протягом останніх років продемонстрували перехід на стале управління рибним господарством.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В зарубіжних публікаціях акценти на сучасному етапі робляться на екологічності управління рибним господарством. Мова йде про те, що стійке рибальство гарантує існування популяцій океанської та прісноводної дикої природи в майбутньому [1].

Актуальним є питання сталого управління рибальством і використання водних ресурсів, інвестиції в блакитну економіку та впровадження екосистемних підходів. Це, у свою чергу, може посилити економічний розвиток, підвищити продовольчу безпеку, покращити харчування та зменшити бідність [1]. В інших публікаціях йдеться про надійне та стале управління рибальством, яке має брати до уваги взаємодію видів, а також різноманітні екологічні, економічні та соціальні потреби. Увага акцентується на поєднанні еколого-економічної моделі рибальства. Вважається, що використання такої моделі дасть можливість позбавитись проблем нерівного розподілу прибутків між державами-членами Європейського Союзу.

Оптимізація справедливості може запропонувати прийнятний баланс між загальним прибутком, збереженням видів і соціальною справедливістю. Для цього дослідники вважають доречним використання знань з різних галузей науки (економіки, соціальних наук та ін.). Це допоможе побудувати нове надійне та загальновизнане управління рибальством [3].

Є дослідження, в яких акценти робляться на залежності сталого рибальства від кліматичних змін. Відповідно, і управління рибним господарством має бути іншим. Наголошується на тому, що стійке рибальство вимагає постійної та життєздатної популяції в дикій природі. Рівень рибальства, який можна підтримувати, залежить від продуктивності популяції, яка є функцією швидкості росту, відтворення та природної смертності. Це також популяційні фактори, на які впливає клімат, тому рівень сталого рибальства зміниться зі зміною клімату. Спричинені кліматичними змінами географічні ареали виловлюваних видів також створюють нові проблеми для регіонального та міжнародного управління рибальством. Отже, фактом вважається те, що управління рибальством - це управління людьми, а не рибою. Забезпечення сталого рибальства вимагає прозорих та інклюзивних інституцій, які можуть встановлювати обмеження на видобуток, залучати зацікавлених сторін і розробляти стимули, які поєднують суспільні та приватні вигоди [3].

Фахівці зазначають, що у традиційному управлінні рибальством клімат рідко враховується, але це має змінитись, щоб інституції та механізми для коригування управління рибальством могли бути створені до наслідків зміни клімату. Навіть якщо наслідки неможливо передбачити завчасно, управління рибальством може бути готове до виявлення змін, спричинених кліматом. Відповідно, це дасть можливість управлінню відреагувати за допомогою нового управління рибальством, коли цього вимагатимуть нові умови [3].

Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) у галузі рибальства спрямована на те, щоб забезпечити форум серед країн-членів ОЕСР для вирішення проблем, з якими стикаються політики та рибна промисловість у роботі з рибальством як унікальним природним відновлюваним ресурсом. Моніторинг розвитку політики у рибальстві передбачає огляд подій у секторі рибальства, а результати публікуються кожні два роки в Огляді рибальства. Країни ОЕСР звітують про регуляторні ініціативи та пов'язані з ними розробки політики, а опитування спрямоване на оцінку впливу політики на рибні ресурси та ринки. Огляд рибальства доповнюється ключовими статистичними даними щодо вивантажень, торгівлі, розподілу квот, фінансових переказів, рибальського флоту та зайнятості в ОЕСР та окремих країнах, що не входять до ОЕСР [4].

ОЕСР визначає індикатори сталого розвитку рибного господарства. Під індикаторами розуміють дані або комбінацію даних, зібраних і оброблених для чітко визначеної аналітичної чи політичної мети. Ця мета має бути чітко визначена та врахована під час інтерпретації значення індикатора. Індикатори рибальства повинні забезпечувати практичні та економічно ефективні засоби для оцінки стану та розвитку систем рибальства і впливу змін політики на ці системи. Розглядаючи концепцію індикаторів сталого розвитку, необхідним першим кроком є визначення того, що мається на увазі під сталим розвитком у контексті рибальства. Сталий розвиток зазвичай визначається як розвиток, який задовольняє потреби нинішнього покоління без шкоди здатності майбутніх поколінь задовольняти власні потреби. З точки зору ОЕСР, для того, щоб індикатори були ефективними та придатними для оцінки економічної та соціальної ефективності рибальства, вони повинні мати чітку політичну актуальність і, зокрема: забезпечувати збалансоване охоплення деяких ключових питань, що становлять спільний інтерес для країни ОЕСР та відображають зміни з часом; бути простим для інтерпретації (тобто зміни кожного показника повинні мати чіткий зв'язок із загальною стійкістю); дозволяти проводити порівняння між країнами; піддаватись адаптації до різних національних контекстів, аналізу на різних рівнях агрегування та пов'язування з більш детальними наборами показників; бути аналітично обґрунтованим з технічної та наукової точки зору; базуватися на міжнародно прийнятих стандартах і широко прийнятих зацікавленими сторонами; базуватися на даних, які є доступними, якісними та регулярно оновлюваними [4]. В Україні, в науковому контексті проблеми сталого розвитку рибного господарства в тих аспектах, які зазначаються в зарубіжних публікаціях розроблені недостатньо. Стосовно практики управління, то в Законі України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» (документ 3677-VI, чинний, поточна редакція; редакція від 31.12.2023) [5] не йдеться про сталий розвиток рибного господарства в термінології законодавства у статті 1. Є тільки Стратегія розвитку галузі рибного господарства України на період до 2030 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 травня 2023 року № 402-р. [6], в якій визначення сталого розвитку співпадає з документами ООН щодо сталого розвитку рибного господарства. Мова йде про міжнародні зобов'язання України. В контексті управління, в даній Стратегії йдеться про недосконалі: управління галуззю; державне управління та регулювання галуззю; ефективність управління; повноважень щодо управління галуззю. Отже, актуальною є проблематика наукового обґрунтування сталого управління рибним господарствам та вироблення нових шляхів публічного адміністрування сталого розвитку рибного господарства з урахуванням зарубіжного досвіду.

Мета статті полягає у висвітленні зарубіжного досвіду управління рибним господарством для вироблення основних напрямків публічного адміністрування у сфері забезпечення сталого розвитку рибного господарства в Україні.

Виклад основного матеріалу

Рибне господарство США - це великий бізнес, який забезпечує робочі місця та відпочинок, а також підтримує життя прибережних громад. Сполучені Штати є світовим лідером у відповідальному управлінні рибальством і екологічно чистими морепродуктами. Тісно співпрацюючи з комерційними, рекреаційними та дрібними племінними рибалками, відновлюються численні рибні запаси та було створено одні з найбільш екологічно керованих рибних господарств у світі [7].

Рибальство США контролюється науковим шляхом, регіонально управляється та забезпечується законом відповідно до 10 національних стандартів сталого розвитку. Управління сталим рибальством є динамічним процесом, який вимагає постійної й регулярної уваги до нової наукової інформації, яка може скеровувати дії управління [7].

Управління рибальством - це інтегрований процес збору інформації, аналізу, планування, консультацій, прийняття рішень, розподілу ресурсів, а також формулювання та впровадження, з примусовим виконанням у разі потреби, нормативних актів або правил, які регулюють рибальську діяльність з метою забезпечення постійної продуктивності ресурси та досягнення інших цілей рибальства. Відбувається адміністрування та обробка аспектів рибної промисловості, включаючи вилов, обробку та продаж риби [8].

Австралійське управління рибного господарства відповідає за ефективне управління та стале використання рибних ресурсів Співдружності від імені австралійської громади і стосується промислових рибалок, комерційної діяльності [9].

В Австралії проводяться щорічні перевірки стану всіх рибних ресурсів. Ці оцінки разом із тенденціями вилову та рибальської діяльності використовуються для визначення стану ключових рибальських промислів з точки зору стійкості. Під «рибальством» мається на увазі діяльність, пов'язана із виловом певного виду риби чи молюсків або групи видів, які мають одне середовище проживання. Стійкість означає забезпечення належного стану середовища існування та екосистеми, що підтримує рибальство [10].

Стійке рибальство має достатню кількість нерестової риби для виробництва наступного покоління, водночас дозволяючи рибальство. Це гарантує, що можна зберегти рибу та ресурси водної риби на майбутнє. Австралія досягла міжнародно визнаних показників сталого розвитку, будучи однією з перших агенцій з управління рибальством у світі, яка запровадила екосистемне управління рибальством (EBFM) для всіх рибних і водних ресурсів. EBFM - це комплексний підхід, що враховує всі екологічні ресурси, від риби до дельфінів і коралових рифів, а також економічні та соціальні чинники при прийнятті рішення про те, як управляти рибальством. Цей тип підходу визнає, що рибальська діяльність неминуче впливає на екосистеми. Однак, за умови оцінки ризиків і управління цим впливом, рибальство також може призвести до значних економічних і соціальних вигод для спільноти [10]. морський рибальство публічний адміністрування

В Канаді управління рибним господарством ґрунтується на програмах та ініціативах, правозастосуванні, планах управління, політиці та рамках. Контроль рибного господарства відбувається відповідно до Закону про рибальство, моніторинг відкритого моря, найм і міжнародні положення [11].

Управління рибним господарством Шотландії є представницьким органом Шотландських районних радах з рибальства лосося, комісії річки Твід і благодійних фондів Rivers and Fisheries Trust. Вони працюють над збереженням цінного та знакового дикого лосося Шотландії та прісноводної риби, рибальства та водного середовища, від якого вони залежать. Fisheries Management Scotland було засновано в 2016 році та стало компанією з обмеженою відповідальністю в січні 2018 року. Невелика команда з п'яти співробітників займаються збереженням лосося та прісноводної риби, а також захистом і покращенням рибальства [12].

Уряд Сполученого Королівства несе відповідальність згідно з міжнародним правом і зобов'язаний керувати рибним промислом у сталий спосіб. Виконання обов'язків сприятиме розвитку енергійної, прибуткової та сталої рибної промисловості разом із здоровим та продуктивним морським середовищем. Закон про рибальство 2020 року забезпечує основу для управління рибальством як незалежною прибережною державою за межами Спільної рибальської політики ЄС. Закон вимагає від органів влади Великобританії, що займаються політикою в галузі рибальства (Defra та децентралізовані адміністрації в Північній Ірландії, Шотландії та Уельсі), опублікувати плани управління рибальством (FMP), щоб допомогти реалізувати амбіції щодо сталого рибальства [13].

У Спільній заяві про рибальство перелічено 43 запропонованих FMP. Деякі FMP розроблятимуться спільно двома або більше органами управління рибальською політикою, тоді як інші розроблятимуться одним органом для власних вод. FMP - це плани дій, засновані на фактичних даних, розроблений у співпраці з рибним сектором та іншими зацікавленими сторонами. Їхня мета - забезпечити стале рибальство для нинішнього та майбутніх поколінь. Кожен

FMP визначає запаси, тип промислу та охоплену географічну територію, а також відповідальний орган або органи та показники, які будуть використовуватися для моніторингу ефективності плану. Після публікації FMP інформуватимуть про широкий спектр відповідних дій з управління рибальством. Всі FMP будуть розроблені відповідно до конкретних потреб рибальства. FMP будуть відрізнятися за своїм змістом і форматом, оскільки види рибальства варіюються від запасів та управління. Кожен FMP встановлює цілі та дії, необхідні для їх досягнення. Точні необхідні механізми залежатимуть від цілей, викладених у плані [13].

Defra (та інші національні рибальські органи) координуватимуть реалізацію плану. Defra відповідає за підготовку та публікацію планів. Вони співпрацюють з партнерами з доставки та рибним сектором над FMP. Під час підготовки FMP беруться до уваги думки фахівців інших галузей морської промисловості, політиків, науковців та екологічних груп. Після розробки FMP повинні пройти громадські консультації, надаючи всім зацікавленим сторонам можливість висловити свою думку [13].

Всі зарубіжні підходи гуртуються на основних концепціях управління рибним господарством. Це досягнення певних цілей шляхом прямого чи опосередкованого контролю ефективного промислового зусилля або деяких його компонентів. Розвиток рибальства, з іншого боку, є розширенням ефективних зусиль через набір програм допомоги з метою досягнення певних цілей. Розвиток рибного господарства може бути визначений ширше, щоб охоплювати удосконалення технології післявилову, маркетингу та транспортування рибних продуктів, а також забезпечення інфраструктури та інших пов'язаних об'єктів [14 ].

Через свою функцію контролю управління рибальством є необхідним, коли рибальство стає надмірним, тоді як вважається, що розвиток рибальства застосовується, поки рибальство все ще недостатньо експлуатується. Зарубіжні фахівці зазначають, що краще уникати надмірного вилову за допомогою розумних заходів управління, вжитих разом із розвитком. Подібним чином потреба в розвитку не обмежується недостатньо освоєними рибними промислами. Оскільки управління надлишковим рибним промислом рано чи пізно передбачає регулювання риболовного процесу, для поглинання надлишкової праці та капіталу потрібен розвиток, пов'язаний з рибальством. Втім, подальший розвиток уже надмірно експлуатованого рибного промислу може бути не таким невиправданим, якщо метою є тимчасове вирішення інших нерозв'язних соціальних проблем [14].

Зарубіжні фахівці вважають, що пріоритетом у надмірно експлуатованих рибальствах є управління, а в недостатньо експлуатованих рибальствах - розвиток. Відповідно, загальною метою як управління, так і розвитку є досягнення оптимального темпу експлуатації промислу. Те, як визначається цей оптимум, залежить від конкретних цілей тих, хто розробляє політику. Якщо метою політики є максимальне виробництво риби, тоді оптимальний рівень експлуатації визначається максимальним стійким виловом (MSY), тобто максимальним виловом, який можна отримати на постійній основі. Якщо фактичний улов менший за MSY через недостатнє зусилля, рибальство вважається біологічно недовикористаним і можливий подальший розвиток, тоді як якщо вилов менший за MSY через надмірне зусилля, промисел є біологічно надмірним. Отже, як зазначають дослідники, недостатньо знати MSY і порівнювати його з фактичним виловом. Потрібно знати риболовне зусилля, необхідне для отримання MSY і порівняти його з фактичним зусиллям [14].

Якщо метою політики є максимізація економічної вигоди для національної економіки від рибальства, оптимальний рівень експлуатації визначається максимальним економічним прибутком (MEY), тобто максимальним стійким надлишком доходів над витрати на риболовлю. Крім того, MEY фахівці розглядають як модифікацію MSY для врахування вартості виловленої риби та вартості її вилову. Вважається, що рибний промисел недостатньо використовується в економічному сенсі та потребує подальшого розвитку, якщо фактичний улов не досягне MEY через недостатні зусилля. Аналогічно, рибальство вважається надмірно експлуатованим в економічному сенсі та потребує управління, якщо фактичний вилов не досягає MEY через надмірне рибальське зусилля [14].

У випадках, коли мають значення соціальні міркування, такі як покращення соціально-економічних умов дрібних рибалок, створення можливостей для працевлаштування та покращення розподілу доходу, оптимальна норма експлуатації визначається третьою концепцією, максимальним суспільним прибутком (MScY). Це той рівень улову та відповідних зусиль, який забезпечує найкраще можливе вирішення соціальних проблем з урахуванням цілей політики та всіх можливих альтернатив. Крім того, MScY фахівці розглядають як модифікацію MEY для врахування аспектів, не пов'язаних виключно з ефективністю, таких як бідність і розподіл. Запровадження соціальних міркувань може обмежити швидкість, з якою впроваджуються заходи управління, або може виправдати більш інтенсивний рівень рибальства, ніж це виправдано з суто економічних причин. Таким чином, рівень зусиль, нижчий від відповідного MScY, назвають соціально-економічною недостатньою експлуатацією, тоді як рівень зусиль вище - соціально-економічною надмірною експлуатацією. Ця остання концепція (MScY) є найбільш застосовною до випадку дрібного рибальства, в якому соціально-економічні міркування часто переважають як біологічні, так і суто економічні проблеми [14].

Однак, як зауважують фахівці, оцінку MScY не можна зробити незалежно від MSY та MEY. Оскільки біологічні аспекти входять до економічної моделі, яку більш доцільно називають «біоекономічною», так і біологічні та економічні параметри входять до визначення MScY, яку називають «біосоціально-економічною» моделлю. Отже, перш ніж спробувати побудувати таку модель для визначення MScY, необхідно переглянути основні біологічні та економічні аспекти управління рибальством [14].

Управління рибальством в ЄС відбувається в рамках спільної рибальської політики (CFP) та базується на необхідності забезпечення екологічно стійкої експлуатації морських біологічних ресурсів і довгострокової життєздатності сектора. З метою досягнення цієї мети Європейський Союз прийняв законодавство про доступ до вод ЄС, розподіл і використання ресурсів, загальний допустимий вилов, обмеження риболовного зусилля та технічні заходи [15].

Основна мета полягає в тому, щоб забезпечити довгострокову життєздатність сектору шляхом сталого використання ресурсів. Досягненнями в даному аспекті вважається наступне:

1) . Правила, що регулюють доступ до вод і ресурсів. Як правило, усі зареєстровані рибальські судна ЄС мають рівний доступ до вод і ресурсів у всьому ЄС. Є кілька тимчасових винятків із цього правила, але вони діятимуть до кінця 2032 року, зокрема:

- обмеження доступу в межах 12-мильної зони; у межах прибережної зони максимум 12 миль держави-члени можуть обмежити доступ до наступних трьох груп суден і рибальства: судна, які традиційно ведуть риболовлю в цих водах із суміжних портів; судна, ідентифіковані за існуючими відносинами сусідства; судна, пов'язані з рибальством, перелічені в додатку до Основного регламенту CFP);

- обмеження доступу в межах 100-мильної зони найвіддаленіших регіонів; у водах на відстані до 100 миль від базової лінії узбережжя найвіддаленіших регіонів ЄС доступ може бути обмежено для таких груп суден як: судна, зареєстровані в портах цих територій; судна, які традиційно займаються рибальством у цих водах [15].

2) . Мета максимального стійкого відновлення ресурсів. Збереження ресурсів шляхом адаптації риболовецьких можливостей до можливостей риболовлі є одним із пріоритетів CFP. Для досягнення сталої експлуатації рибними запасами необхідно керувати відповідно до принципу максимально сталого вилову (MSY).

З цією метою рішення CFP ґрунтуються на найкращих доступних наукових порадах і застосовують запобіжний підхід, відповідно до якого відсутність достатньої наукової інформації не може використовуватися як причина для відкладення або невжиття заходів для збереження видів. Стала експлуатація також вимагає поступового впровадження екосистемного підходу до управління рибальством [15].

3) . Можливості риболовлі. Щороку ЄС розподіляє можливості для вилову більшості своїх промислових видів, виражені як загальний допустимий улов (TAC). На основі наукових оцінок Міжнародної ради з вивчення моря (ICES) і Науково-технічного та економічного комітету з рибальства (STECF) Комісія подає свої пропозиції щодо Раді до кінця кожного року. В останні роки, відповідно до домовленостей щодо багаторічних планів управління, обмеження на вилов були більш стабільними, що дозволяє рибалкам краще планувати свою діяльність [15].

4) . Принцип відносної стабільності. Рибальські можливості розподіляються між державами-членами таким чином, щоб забезпечити відносну стабільність рибальської діяльності кожної держави-члена для кожного відповідного запасу. Цей принцип відносної стабільності, який базується на історичних рівнях вилову, вимагає підтримки фіксованого відсотка дозволеного риболовного зусилля для основних комерційних видів для кожної держави-члена. Риболовецьке зусилля має бути загалом стабільним у довгостроковій перспективі з огляду на важливість забезпечення того, щоб рибальство могло продовжуватися, особливо в регіонах, які протягом тривалого часу сильно залежали від рибальства [15].

5) . Краще регулювання можливостей риболовлі. Відповідно до мети CFP щодо сталої експлуатації, покращується відповідність між можливостями риболовлі та можливостями управління нею. Це результат покращення стану важливих запасів риби зі збільшенням кількості запасів із максимальним стійким виловом (MSY), але також через зменшення потужності рибальського флоту ЄС [15].

6) . Багаторічні плани управління, які спрямовані на збереження обсягу запасів у безпечних біологічних межах для морських басейнів ЄС. Ці плани встановлюють максимальний улов і низку технічних заходів, враховуючи характеристики кожного запасу та промислу, в якому він знайдений (цільові види, снасті, що використовуються, статус цільових запасів), а також економічний вплив заходів. щодо відповідного рибальства [15].

7) . Багаторічні плани відновлення запасів впроваджуються для рибних запасів, які знаходяться під загрозою. Вони ґрунтуються на наукових рекомендаціях і передбачають обмеження риболовного зусилля (як приклад - обмеження на кількість днів перебування суден у морі). Вони гарантують, що вплив рибальської діяльності на морські екосистеми підтримується на стабільному рівні [15].

Висновки

Враховуючи зарубіжний досвід варто зазначити, що в українській практиці не визначено основних показників та індикаторів сталого розвитку рибного господарства та управління ним. Проблематика сталого управління рибним господарством потребує подальшого дослідження. З зарубіжного досвіду для української практики було б корисним:

- запровадити співпрацю з усіма секторами в галузі рибного господарства з чіткою відповідальністю кожної зі сторін, а також створити екологічно кероване рибне господарство (досвід США);

- створити систему ефективного управління та сталого використання рибних ресурсів від імені громад та сформувати стійке рибальство (досвід Австралії);

- розробляти програми та ініціативи, правозастосування, плани управління, політики та рамки (досвід Канади);

- створити міжсекторальне управління сталим розвитком рибного господарства (досвід Шотландії);

- започаткувати керування рибним промислом у сталий спосіб (досвід Сполучного Королівства).

Враховуючи, що стале управління рибним господарством в зарубіжних державах відбувається на науковій основі і за основу взято концепції сталого розвитку та сучасні Цілі сталого розвитку до 2030 року, то доцільною є розробка концептуальних основ забезпечення сталого розвитку рибного господарства з урахуванням особливостей публічного адміністрування.

Література

1. Egyptian Marine Fisheries and Its Sustainability/ Sahar Fahmy Mehanna. Sustainable Fish Production and Processing. 2022. P. 111-140. URL: https://doi.org/10.1016/B978-0-12-824296- 4.00010-4 ; https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/B9780128242964000104 (дата звернення 20.12.2023).

2. Social-Ecological Trade-Offs in Baltic Sea Fisheries Management / Voss R., Quaas M. F., Hoffmann J., Schmidt J. O. Conservation for the Anthropocene Ocean. Interdisciplinary Science in Support of Nature and People. 2017. P. 359-377. URL: https://doi.org/10.1016/B978-0-12- 805375-1.00017-9 (дата звернення 20.12.2023).

3. Scheiner S. M. Marine Systems, Conservation and Climate Change. Encyclopedia of Biodiversity (ThirdEdition). Reference Module in Life Sciences. 2023. Vol. 4. P. 774-787. URL: https://doi.org/10.1016/B978-0-12-822562-2.00117-1 (дата звернення 20.12.2023).

4. Fisheries Sustainability Indicators: The OECD experience. URL: https://www.oecd.org/ greengrowth/fisheries/2507611.pdf (дата звернення 20.12.2023).

5. Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів : Закон України від 31 груд. 2023 р. № 3677-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 3677-17#Text (дата звернення 20.12.2023).

6. Стратегія розвитку галузі рибного господарства України на період до 2030 року : Схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 трав. 2023 р. № 402-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/402-2023-%D1%80#Text (дата звернення 20.12.2023).

7. Sustainable Fisheries. URL: https://www.fisheries.noaa.gov/topic/sustainable-fisheries (дата звернення 20.12.2023).

8. Fisheries management. URL: https://leap.unep.org/en/knowledge/glossary/fisheries- management (дата звернення 20.12.2023).

9. Securing Australia's fishing future. URL: https://www.afma.gov.au/ (дата звернення 20.12.2023).

10. Sustainable fisheries management. URL: https://www.fish.wa.gov.au/Sustainability- and-Environment/Sustainable-Fisheries/Pages/Sustainable-Fisheries-Management.aspx (дата звернення 20.12.2023).

11. Fisheries management. URL: https://www.dfo-mpo.gc.ca/fisheries-peches/commercial- commerciale/management-gestion-eng.html (дата звернення 20.12.2023).

12. Fisheries Management Scotland. URL: https://fms.scot/ (дата звернення 20.12.2023).

13. Policy paper. Fisheries management plans: policy information. 14 December 2023. URL: https://www.gov.uk/government/publications/fisheries-management-plans/fisheries-management- plans (дата звернення 20.12.2023).

14. BRIEF REVIEW OF THE BASIC CONCEPTS OF FISHERY MANAGEMENT. URL: https://www.fao.org/3ZX6844E/X6844E02.HTM (дата звернення 20.12.2023).

15. EU fisheries management. URL: https://www.europarl.europa.eu/factsheets/en/sheet/ 115/eu-fisheries-management (дата звернення 20.12.2023).

References

1. Egyptian Marine Fisheries and Its Sustainability/ Sahar Fahmy Mehanna. Sustainable Fish Production and Processing. 2022. P. 111-140. Retrieved from https://doi.org/10.1016/B978-0-12- 824296-4.00010-4 ; https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/B9780128242964000104.

2. Social-Ecological Trade-Offs in Baltic Sea Fisheries Management / Voss R., Quaas M. F., Hoffmann J., Schmidt J. O. Conservation for the Anthropocene Ocean. Interdisciplinary Science in Support of Nature and People. 2017. P. 359-377. Retrieved from https://doi.org/10.1016/B978- 0-12-805375-1.00017-9.

3. Scheiner S. M. Marine Systems, Conservation and Climate Change. Encyclopedia of Biodiversity (Third Edition). Reference Module in Life Sciences. 2023. Vol. 4. P. 774-787. Retrieved from https://doi.org/10.1016/B978-0-12-822562-2.00117-1.

4. Fisheries Sustainability Indicators: The OECD experience. Retrieved from https:// www.oecd.org/ greengrowth/fisheries/2507611.pdf.

5. Zakon Ukrainy Pro rybne hospodarstvo, promyslove rybalstvo ta okhoronu vodnykh bioresursiv : pryiniatyi 31 hrud. 2023 r. № 3677-VI. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/3677-17#Text [in Ukrainian].

6. Stratehiia rozvytku haluzi rybnoho hospodarstva Ukrainy na period do 2030 roku : Skhvalena rozporiadzhenniam Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 2 trav. 2023 r. № 402-r. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/402-2023-%D1%80#Text [in Ukrainian].

7. Sustainable Fisheries. Retrieved from https://www.fisheries.noaa.gov/topic/sustainable- fisheries.

8. Fisheries management. Retrieved from https://leap.unep.org/en/knowledge/glossary/ fisheries-management

9. Securing Australia's fishing future. Retrieved from https://www.afma.gov.au/

10. Sustainable fisheries management. Retrieved from https://www.fish.wa.gov.au/Sustainability- and-Environment/Sustainable-Fisheries/Pages/Sustainable-Fisheries-Management.aspx

11. Fisheries management. Retrieved from https://www.dfo-mpo.gc.ca/fisheries-peches/ commercial- commerciale/management-gestion-eng.html.

12. Fisheries Management Scotland. Retrieved from https://fms.scot/

13. Policy paper. Fisheries management plans: policy information. 14 December 2023. Retrieved from https://www.gov.uk/government/publications/fisheries-management-plans/fisheries- management-plans

14. BRIEF REVIEW OF THE BASIC CONCEPTS OF FISHERY MANAGEMENT. Retrieved from https://www.fao.org/3ZX6844E/X6844E02.HTM

15. EU fisheries management. Retrieved from https://www.europarl.europa.eu/factsheets/ en/ sheet/ 115/eu-fisheries-management

Размещено на Allbest.ru