Система механізмів підготовки кадрів до управління навчальним закладом через парадигму розвитку галузей національної економіки й впровадження здоров’язбережувального простору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система механізмів підготовки кадрів до управління навчальним закладом через парадигму розвитку галузей національної економіки й впровадження здоров'язбережувального простору

Горяна Л.Г., Міжнародна академія культури безпеки, екології та здоров'я,

Вдовенко Н.М., Національний університет біоресурсів і природокористування України

Вступ

освіта здоров'язбереження управління

Розвиток вітчизняної освіти на початку ХХІ ст. характеризується глобалізацією його проблем, супроводжується виникненням і поширенням нової філософії освіти та нових її цінностей. Час породжує нові проблеми в дослідженні процесів становлення професіоналізму керівника закладу освіти. Зазначене передбачає необхідність досягнення не тільки високих рівнів розвитку особистісних і професійних якостей у керівників, а й наявність у них професійних здібностей до обґрунтованого запровадження інновацій в освітню систему установ різного типу, прогнозування і проектування управлінської та педагогічної діяльності з орієнтацією на тенденції змін в українському суспільстві. Потужна хвиля інновацій охоплює всю систему неперервної управлінської освіти, зокрема і керівних кадрів. Нині спостерігається недостатність наукової концептуальної розробленості проблем підготовки професійних управлінських кадрів для нових і мінливих обставин модернізації освіти [5, С. 24-31]. Світоглядна трансформація призводить до докорінних змін у життєдіяльності суспільства та освітньому просторі. Але модус здоров'я залишається єдиною цінністю, що і спонукає вчених до досліджень.

Виклад основного матеріалу

Вимога повноцінного здоров'я інваріантна, постійно присутня в буденній свідомості людини і спонукає до пошуків її втілення у соціальну реальність [2, с. 18]. Ідея запровадження терміну «здоров'язбереження» в освітній простір і формування зазначеного напряму в державне управління здоров'язбережувальною освітою в Україні виникла реакція на глобальні проблеми та загрози, що постали перед людством. Реалізація цілей сталого розвитку ХХІ ст. є своєрідною спробою закликати наукову еліту об'єднати зусилля задля розв'язання глобальних проблем, спрогнозувати майбутнє людства, дати адекватні відповіді на виклики глобалізації, поєднати два «розуми» - державний і науковий, які переживають соціально небезпечний розрив [1, с. 15]. Нині розроблена та функціонує нормативно-правова база, що має важливе значення для вирішення означеної проблеми, а саме Закони України «Про загальну середню освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про дошкільну освіту», «Про вищу освіту», «Про позашкільну освіту». Національною доктриною розвитку освіти в Україні, як і вище зазначеними документами, передбачено створення умов для реалізації оздоровчої функції освіти і розгляду здоров'я як мети, змісту і результату навчання. Занепокоєння викликає проблема професійного здоров'я, що виникає у зв'язку з несприятливими умовами педагогічної праці, напругою, стресами, перевантаженнями, конфліктами, які можуть спонукати професійні деформації особистості, професійні захворювання. Потрібен новий підхід до теорії, практики й організації збереження здоров'я всіх суб'єктів освітнього простору. Це стосується методики забезпечення здоров'я педагога, від якого залежить здоров'я підростаючого покоління та майбутнього країни [5].

Результати соціологічних досліджень показали, що різке погіршення здоров'я здебільшого визначається невротизуючим середовищем, створюваним, крім іншого, і вчителями. Як професійна група, вчительство відрізняється вкрай низькими показниками фізичного і психічного здоров'я, і ці показники знижуються в міру збільшення стажу роботи в навчальному закладі. Для педагогів зі стажем роботи 15-20 років характерні «педагогічні кризи», «виснаження», «згорання». У третини вчителів показник ступеня соціальної адаптації рівній цьому показнику у хворих неврозами або нижче, ніж в інших. Здебільшого педагоги не тільки не залучені в систему збереження і відновлення власного здоров'я, але й недостатньо компетентними в питаннях охорони здоров'я, що проявляється, зокрема, в несприятливому для здоров'я способі життя та поведінки на робочих місцях [2, с. 155-166]. Більшість педагогів вважають свою роботу емоційно й інтелектуально вкрай напруженою, пов'язаною з фізичним навантаженням, здебільшого статистичного порядку.

У наш час склалися певні теоретичні та практичні передумови для розв'язання проблеми управління впровадженням здоров'язбережувальних технологій у системі післядипломної педагогічної освіти. Аналіз наукової літератури щодо проблеми забезпечення здоров'я суб'єктів навчально-виховного процесу дозволяє виділити такі групи досліджень. Першу групу складають ті, що зорієнтовані на гігієнічно-профілактичну модель освітньої установи (В. Андрєєва, М. Антропова, М. Безруких, С. Громбах, Д. Колесов, Н. Котова, H. Куїнджі, Г. Сердюковська, О. Савченко, А. Хрипкова, Д. Шаріпова). До другої групи належать ті, в яких розглядаються теоретико-методичні визначення змісту та організації валеологічного виховання учнів і студентів (В. Бороненко, В. Бобрицька, С. Болтівець, Ю. Варшамов, М. Віленський, В. Волков, М. Захаров, A. Семенов, Л. Сущенко, Т. Прокопенко); розробка здоров'язбережувальних технологій, принципів навчання студентів (В. Бобрицька, Е. Вайнер, Е. Казин, Г. Калачов., Л. Тіхомірова); обґрунтування підготовки майбутніх педагогічних кадрів до управління впровадженням здоров'яорієнтованих і здоров'ятворчих педагогічних систем у вищих навчальних закладах [4. с. 32]. Водночас яскраво позначилося та поступово набирає силу інноваційний рух у сфері педагогіки здоров'я. Практично в деяких університетах та інститутах післядипломної педагогічної освіти, незважаючи на труднощі, реалізуються комплексна програма «Здоров'я», здійснюються наукові розвідки щодо технологій виховання здорових фахівців і створення здоров'язбережувальних навчально-виховних систем [4, с. 31]. Як показує аналіз результатів дослідження, розвиток таких систем здійснюється переважно екстенсивним шляхом. Кількісний ріст здоров'язбережувальних елементів далеко не завжди призводить до якісного перетворення означеної системи, зміни свідомості суб'єктів педагогічного процесу в умовах викликів для розвитку галузей національної економіки. Зусилля органів управління освітою за підтримки всього суспільства та держави повинні зосереджуватись на реалізації стратегічних напрямів державних механізмів розвитку освіти, подоланні наявних проблем, виконанні перспективних завдань, серед яких важливим є вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних, науково-педагогічних та керівних кадрів системи освіти, підвищення їх управлінської культури [2, с. 16-23].

Проте при всій безсумнівній теоретичній і практичній значущості зазначених доробків науковців, їх важливості у розв'язанні завдань підвищення якості освіти слід зазначити, що на сьогодні відсутнє системне, цілісне уявлення про виховну систему вищого навчального закладу, спрямовану на збереження, зміцнення та формування культури здоров'я суб'єктів педагогічної діяльності, потребує покращання науково- методична робота в навчальних закладах системи післядипломної освіти (Г. Єльнікова, А. Кузьмінський) [5, с. 21]. Неузгодженість цілей, змісту і технологій реалізації інновацій призводить до невідповідності якості освіти і пропонованих до нього вимог держави, сім'ї, суспільства, що не дозволяє адекватно вирішувати поставлені завдання. Сформований упродовж багатьох десятиліть стиль управління освітою привів до того, що педагог, і особливо керівник освітніх систем (ЗВО і шкіл різного рівня, науково-педагогічних центрів регіону), не готовий своєчасно враховувати що відбуваються соціальні зміни в суспільстві та в освіті, а відповідно координувати свою діяльність [1]. Процеси ринкового реформування економіки України істотно вплинули на вищу школу, значно змінивши її функціональну спрямованість від планомірного кадрового забезпечення народного господарства до надання населенню широкого спектра освітніх послуг дедалі більше індивідуалізованого характеру. Це відповідає принципам вільного вибору людиною виду діяльності та рівня освіти з одночасним урахуванням як самим тим, хто навчається, так і навчальним закладом попиту на фахівців на ринку праці. Реалізація цих принципів потребує широкої самостійності вищих навчальних закладів в академічній та господарській діяльності, що забезпечується законодавчим наданням їм автономії, самостійності у визначених державою межах.

Державне регулювання охоплює всі сторони суспільного відтворення. Першочергову увагу приділено регулюванню відносин власності, інвестицій та структурної перебудови галузей матеріального виробництва, соціального розвитку, фінансового ринку, регіональних ринків, природокористування, зовнішньоекономічної діяльності. Сталий розвиток економіки передбачає реалізацію комплексу заходів, спрямованих на зростання національного доходу, збереження життя та здоров'я людини, зменшення диференціації у доходах населення. Державні механізми ефективного управління впровадженням здоров'язбережувальних технологій у системі вищої освіти полягають у забезпеченні якісного та чіткого вимірюваного результату сформованості в суб'єктів педагогічного процесу здоров'язбережувальних ціннісних орієнтацій, які науково та інструментально забезпечують збереження та зміцнення їхнього здоров'я та сприяють оволодінню ключовими професійними компетентностями щодо здатності впроваджувати інноваційні методики здоров'язбережувальних, технологій як функціональної системи організаційно-методичних способів управління навчально- пізнавальною і практичною діяльністю суб'єктів педагогічного процесу [5, с. 26-27].

Указом Президента України від 25.06.2013 № 344/2013 визначено національну стратегію розвитку освіти в Україні на основі аналізу сучасного стану розвитку освіти визначає мету, стратегічні напрями та основні завдання, на виконання яких має бути спрямована реалізація державних механізмів у сфері освіти. Розроблення Національної стратегії зумовлено необхідністю кардинальних змін, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності, якості, освіти в нових економічних і соціокультурних умовах, прискорення інтеграції України у міжнародний освітній простір. Національна стратегія конкретизує основні шляхи реалізації концептуальних ідей та поглядів розвитку освіти, визначених Національною доктриною розвитку освіти [1]. Слабка реалізація механізмів управління до фахівців медичної, педагогічної і валеологічної галузей суттєво ускладнює процес реалізації ідей здоров'язбереження. Деякі науковці не проводять паралелі між галуззю охорони здоров'я та освіти як сфер діяльності та системою громадського здоров'я з її здоров'язбережувальними складовими в освіті. Водночас у системі післядипломної педагогічної освіти; недостатньо приділяється увага координації управління впровадженням здоров'язбережувальних технологій у системі післядипломної педагогічної освіти; форми, методи і засоби підготовки викладачів вищих навчальних закладів не відповідають специфіці навчального контингенту і особливостям здоров'язбережувальних технологій у системі післядипломної педагогічної освіти; у визначенні змісту формування компетентності, основна увага, як правило, приділяється формуванню професійної компетентності на відміну від її інтеграції з соціальною, здоров'язбережувальною компетентністю та професійно значущими особистісними якостями [1, с. 24-27].

Державні механізми ефективності освітньої системи будь-якої країни слід розглядати на трьох рівнях: а) на рівні особи, яка навчається (впровадження індивідуалізованого підходу до вмотивованого навчання); б) на рівні організації, що навчається (забезпечення організаційного розвитку через безперервне навчання співробітників та управління знаннями організації); в) на рівні суспільства, що навчається (підтримка розбудови навколосвітнього довкілля в суспільстві знань, сприятливого до безперервного навчання індивідів та організацій). У ході вивчення джерельної бази, проведення семінарів з директорами закладів освіти дозволили виявити низку істотних недоліків у системі післядипломної педагогічної освіти, а саме: недостатнє використання сучасних досягнень наук (філософії, соціології, психології, педагогіки), недостатню увагу до обґрунтування теоретико-методичних передумов проектування педагогічної концепції впровадження здоров'язбережувальних технологій серед усіх суб'єктів шкільного простору (учителів, учнів, батьків, працівників їдальні, технічних робітників, шкільному самоврядуванні).

Під час проведення семінарів для директорів шкіл і управлінців Київської області ми провели опитування. В опитуванні брали участь достатня кількість респондентів- директорів шкіл. Віковий діапазон від 34 до 62 років. Педагогічний стаж - від 1 року до 40. Отримані результати дослідження яскраво свідчать про те, що більшістю директорів не ознайомлені з механізмами управління створення здоров'язбережувального простору в своїй професійній діяльності. Зазначені результати доводять, що у процесі курсової підготовки в інститутах післядипломної освіти та в міжкурсовий період удосконалення кваліфікації керівних педагогічних кадрів недостатньо приділяють увагу державним механізмам управління закладом освіти [4, с. 18-22]. Вивчення стану управління впровадженням здоров'язбережувального шкільного простору показало, що в шкільній практиці використовуються різноманітні форми і методи, які спрямовані на формування культури здоров'я учнів, однак цьому процесу бракує системності, послідовності та цілеспрямованості. З впровадженням здоров'язбережувальних технологій педагоги пов'язують позитивні зміни у шкільній освіті: підвищення працездатності учнів на уроці, зниження рівня захворюваності серед учнівського колективу, попередження адиктивної поведінки школярів [1, с. 13-18]. У процесі дослідження було визначено сутність поняття «здоров'язбережувальні технології»; з'ясовано чинники, які впливають на формування здоров'язбережувального освітнього середовища у школі; дано оцінку рівня готовності педагогів до застосування здоров'язбережувальних технологій у загальноосвітніх навчальних закладах; перевірено ефективність системи управління з впровадження здоров'язбережувальних технологій.

Фундаментальні освітні зміни включають перебудови в освітніх ідеях, нормах, організаційних механізмах і рамках, які конституюють освіту як соціальний інститут. Коли такі зміни відбуваються, можуть виникнути нові освітні установи для доповнення або заміни наявних закладів, установ. Беручи за основу наведені аргументи, управління освітніми змінами можна детермінувати як вид соціального управління. Державні механізми розв'язання проблем управління освітніми змінами дуже специфічна і не вписується у більшість концепцій організаційного розвитку, оскільки до системи публічної освіти, виходячи з її особливої соціальної ролі, складно застосувати вимірювальні показники економічного характеру. Отримані дані констатувального управлінсько- педагогічного експерименту підтверджують неефективність і необхідність використання у практиці навчальних закладів здоров'язбережувальних технологій на міждисциплінарному рівні, що потребує подальших наукових пошуків на усіх рівнях і типів закладів освіти [5, с. 27-3].

Перспективи полягають у співставленні класичної і неокласичної парадигм впровадження здоров'язбережувального контенту в освітній простір України, що передбачає підготовку тих, хто за своїми особистісними та природними якостями підготовлений до ефективної управлінської діяльності, на основі якого необхідна розробка відповідних методик; аналіз організації національної системи професійної підготовки кадрів управління для подолання суто формального, антигуманного стилю управління в сучасному суспільстві; основні напрямки модернізації освіти з урахуванням позитивного досвіду сучасного стану з передбаченням суттєвих змін, визначених сучасними тенденціями розвитку інноваційного суспільства та ринку праці; система інформаційного забезпечення та супроводження управлінської діяльності на всіх рівнях прийняття управлінських рішень, управлінського консультування.

Висновки

Таким чином, на основі аналізу науково- методичної літератури, засобів навчання зі здоров'язбережувальної тематики, постанов і рішень уряду та узагальнення проведеного дослідження, можна зробити висновок про те, що у сучасному освітньому просторі, всіх його кластерах, пріоритетом має стати здоров'я всіх учасників освітнього простору. Кожен фахівець повинен безперервно дбати про формування в учнівської молоді валеологічного світогляду і ціннісного ставлення до здоров'я людини як головної умови самореалізації особистості. Розв'язання проблеми модернізації сучасного освітнього процесу, його особистісно-діяльнісний аспект і надалі супроводжуватиметься готовністю до впровадження здоров'язбережувальних технологій через основні положення нової парадигми освіти. Слід надалі проводити критичний аналіз, виявляти базові засади поліпшення механізмів формування готовності кадрів до управління навчальним закладом. Безперечно, важливо і надалі удосконалювати інструментарій для формування здоров'язбережувального простору в умовах надзвичайних викликів для розвитку галузей національної економіки, досліджувати класичну та неокласичну парадигми впровадження здоров'язбережувального контенту в освітній простір України.

Список використаних джерел

1. Терентьєва Н. Контент Цілей розвитку тисячоліття: проблема збереження репродуктивного здоров'я в освітньому середовищі. Актуальні проблеми здоров'язбереження в Україні: педагогічні та медичні проблеми репродуктивного здоров'я. Черкаси: Чабаненко Ю. А., 2014. С. 2427.

2. Співак М. В. Державна політика здоров'язбереження: збереження здоров'я здорових і відносно здорових людей. Держава і право. 2016. С. 155-166.

3. Vdovenko N. M., Korobova N. M. Methods of state regulation of agricultural sector in terms of the orientation of the economy to safety and quality standards. Wspolraca Europejska. 2015. № 3 (3). Vol. 3. C. 68-80.

4. Горяна Л., Олексієнко О., Царик Н. Управління впровадженням здоров'язбережувальних технологій у закладах нового типу. К.: НВП Інтерсервіс. 2014. 94 с.

5. Семенець-Орлова І. Альтернативні класифікації освітніх змін. Актуальні проблеми державного управління. 2015. № 3. С. 26-31.

Размещено на Allbest.ru