Управління проектами як інструмент розв’язання кризових ситуацій в публічному управлінні сферою охорони здоров’я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Одеська політехніка»

Управління проектами як інструмент розв'язання кризових ситуацій в публічному управлінні сферою охорони здоров'я

Курносенко Л.В.

Вступ

Актуальність публічного управління проектами в сучасному науковому дискурсі можна розглядати через призму його ролі у вирішенні складних соціально-економічних криз. У контексті глобалізації та збільшення соціальної відповідальності урядів, цей аспект стає вирішальним у плануванні та реалізації державних ініціатив.

У контексті сучасної наукової парадигми публічне управління проектами є ключовим елементом у забезпеченні ефективної взаємодії між урядом, суспільством та приватним сектором, спрямованої на досягнення соціально значущих результатів, подолання криз та підтримку сталого розвитку.

Основним фокусом публічного управління проектами є розробка та втілення проектів, які спрямовані на вирішення ключових проблем суспільства, таких як захист довкілля, соціальна справедливість, охорона здоров'я та відновлення інфраструктури. Це передбачає не тільки ефективне використання ресурсів та бюджетних асигнувань, але й забезпечення прозорості, обліку інтересів громадськості та відповідальності у процесах прийняття рішень.

Кризовий стан медицини в умовах війни виявляється в комплексі серйозних викликів та проблем, що ставлять під загрозу ефективність та доступність медичних послуг. Ключовими рисами такого стану є серйозне руйнування медичної інфраструктури, погіршення санітарно-епідеміологічної ситуації, міграція і погіршення психологічного стану медичного персоналу, обмеження публічних ресурсів надання гарантованого державою пакету медичної допомоги. Пошкодження інфраструктури, перерви в постачанні медичного обладнання та лікарських препаратів можуть значно ускладнити проведення діагностики та лікування, що посилює гуманітарну кризу через надмірний тиск на медичні ресурси та перевантаження системи охорони здоров'я.

Виклад основного матеріалу

Наукове співтовариство визнає, що публічне управління проектами має вирішальне значення у формуванні сталого розвитку, адаптації до змінюваних умов та відповіді на потреби громадян. Це включає розробку комплексних стратегій, що охоплюють різні аспекти проектного менеджменту, від оцінки ризиків до моніторингу та оцінки результативності проектів [1, 2. с.18-19, 3.с.4].

Публічне управління проектами - це процес керування різними аспектами проектів, які здійснюються в громадському секторі або за державні кошти. Воно включає планування, організацію, керівництво та контроль ресурсів для досягнення конкретних цілей проекту [4, с.728].

Публічне управління проектами в кризових ситуаціях - це стратегічний та гнучкий підхід до планування, виконання та контролю проектів у галузі публічного управління в умовах несприятливих обставин чи кризових явищ. Цей процес включає в себе ефективне управління ресурсами, комунікацію, ризиками та активне взаємодію з зацікавленими сторонами для досягнення поставлених цілей в умовах обмежених ресурсів та невизначеності.

Управління проектами в публічному управлінні кризовими ситуаціями має кілька ключових особливостей:

Гнучкість та адаптивність - в умовах кризи можуть змінюватися умови та пріоритети розвитку громад. Управління проектами повинно бути гнучким та здатним швидко адаптуватися до нових обставин.

Ефективна комунікація - важлива роль в управлінні кризовими проектами належить ефективній комунікації. Забезпечення чіткого обміну інформацією сприяє координації та розв'язанню проблем.

Ризик-орієнтований підхід - врахування можливих ризиків та розробка стратегій їх управління є важливою частиною управління проектами під час кризових ситуацій.

Швидкість реакції - управління проектами повинно бути здатним швидко реагувати на нові виклики та надходження інформації, щоб уникнути подальших ускладнень.

Залучення зацікавлених сторін - активне включення та співпраця з різними зацікавленими сторонами допомагають забезпечити широку підтримку та ресурси для реалізації проекту в умовах кризи.

Уряди та публічні організації по всьому світу впроваджують інноваційні підходи до управління проектами, використовуючи технології аналізу великих даних, штучного інтелекту та цифрові платформи для підвищення прозорості та ефективності процесів. Це дозволяє не тільки покращувати управління ресурсами, але й залучати громадськість до обговорення та вирішення важливих питань.

Розвиток публічного управління проектами відображає зміну парадигми в державному управлінні, де в центрі уваги опиняються не тільки ефективність та продуктивність, але й стійкість, інклюзивність та відповідальність перед суспільством. Цей процес є невід'ємною частиною сучасної моделі управління, яка відображає зростаючу потребу в адаптації до швидкозмінного світу і відповіді на його складні виклики. У міру того, як уряди та державні організації стикаються з новими проблемами, пов'язаними з глобалізацією, технологічними змінами та соціальними вимогами, публічне управління проектами продовжує еволюціонувати, використовуючи новітні стратегії та інструменти [5, с.348].

Однією з ключових тенденцій є інтеграція принципів участі та співпраці з громадянами у процес управління проектами. Це включає методи, які дозволяють громадськості брати активну участь у прийнятті рішень, оцінці потреб та моніторингу впровадження проектів. Такий підхід сприяє більшій відкритості уряду, підвищує довіру громадян та забезпечує більш ефективне використання ресурсів [6, с.136].

Важливим аспектом сучасного публічного управління проектами є також зосередження на вимірюванні та оцінці їх впливу. Уряди по всьому світу прагнуть не тільки досягати короткострокових цілей, але й вимірювати довгостроковий вплив своїх ініціатив на суспільство. Це вимагає розробки складних індикаторів успіху та систем моніторингу, що дозволяють оцінити реальний вплив проектів.

Проекти в сфері охорони здоров'я вимагають особливого підходу до їх впровадження через їх високу соціальну значимість, складність та чутливість. Управління проектами в цій сфері зосереджується на розробці, імплементації та оцінці ініціатив, спрямованих на поліпшення якості та доступності медичних послуг, підвищення рівня громадського здоров'я та впровадження інновацій у медичну практику. Особливостями управління проектами в сфері охорони здоров'я є:

Відповідальність та високі стандарти якості. Проекти у сфері охорони здоров'я вимагають строгого дотримання медичних стандартів та регулювання, а також забезпечення високого рівня безпеки та якості послуг.

Управління зацікавленими сторонами. Управління проектами передбачає взаємодію з широким колом зацікавлених сторін, включаючи медичних працівників, пацієнтів, урядові структури, постачальників медичних послуг. Важливою є здатність балансувати між їхніми різними очікуваннями та потребами.

Забезпечення інновацій та впровадження технологій. Галузь охорони здоров'я постійно розвивається, і публічне управління проектами повинно стимулювати інновації та впровадження новітніх технологій. Це може включати розвиток електронних медичних сервісів, телемедицини, новітніх методів діагностики та лікування.

Бюджетні обмеження та ефективність використання ресурсів. Як і в інших сферах публічного управління, важливим аспектом є ефективне управління фінансами. Проекти в охороні здоров'я повинні бути не тільки ефективними з точки зору коштів, але й забезпечувати високий рівень медичних послуг.

Дотримання регуляторних та етичних стандартів. Робота в сфері охорони здоров'я вимагає дотримання строгих регуляторних та етичних стандартів. Це означає, що проекти повинні враховувати різноманітні правові вимоги, включаючи захист конфіденційності пацієнтів, згоду на лікування, а також відповідність медичним стандартам. Необхідно також забезпечити, щоб етичні аспекти, особливо у випадках з новаторськими медичними дослідженнями або лікуванням, були ретельно вивчені та враховані.

Адаптивність та гнучкість. Сектор охорони здоров'я часто стикається з непередбачуваними змінами, такими як виникнення нових захворювань або пандемії. Тому управління проектами в цій галузі вимагає високого рівня адаптивності та гнучкості для швидкого реагування на змінні умови та потреби.

Міждисциплінарний підхід. Проекти в галузі охорони здоров'я часто вимагають інтеграції різних областей знань, включаючи медицину, фармацевтику, інформаційні технології, управління та інженерію. Міждисциплінарний підхід є ключовим для розробки комплексних та ефективних проектів в цій сфері.

Оцінка впливу та моніторинг. Управління проектами в сфері охорони здоров'я також передбачає регулярну оцінку впливу та ефективності реалізованих ініціатив. Це дозволяє виміряти ступінь досягнення цілей проекту, визначити області для подальшого вдосконалення та забезпечити оптимальне використання ресурсів.

Неперервне навчання та розвиток кадрів. Ефективне управління проектами вимагає постійного розвитку та навчання медичного персоналу, управлінців та інших зацікавлених сторін для забезпечення актуальності знань та компетенцій.

Стійкість та готовність до кризових ситуацій. Особливо важливим є підготовка та здатність системи охорони здоров'я ефективно реагувати на кризові ситуації, такі як епідемії, природні катастрофи та війни. Проекти в цій галузі повинні включати розробку планів готовності та відповіді на надзвичайні ситуації.

Виходячи з повноважень вітчизняного законодавства і рівня самостійності, що отримали органи місцевого самоврядування та організації публічної сфери (до яких відносяться заклади охорони здоров'я комунальної форми власності) в результаті реформи децентралізації [7], вони можуть впорядковувати власні проектно-управлінські відносини шляхом розробки і затвердження відповідних Положень про проектну діяльність.

Типового положення про проекту діяльність органів публічної влади на законодавчому рівні не прийнято, при розробці таких документів посадовці користуються методичними розробками громадських організацій щодо запровадження методів управління проектами в роботу органів публічної влади місцевого рівня. Положення про проектну діяльність, які затверджуються органами місцевого самоврядування різних рівнів, як правило визначають загальні принципи, процедури, та підходи до управління та реалізації проектів, ініційованих або контрольованих органами публічної влади.

Відсутність уніфікованої правової бази з питань проектної діяльності органів публічної влади створює проблеми, які включають наступне:

кожна публічна установа, або медична організація, використовує свої власні методи і підходи до управління проектами, що приводить до неефективності та відсутності єдиного розуміння механізмів реалізації проектів всіма учасниками проектного процесу;

без чітких стандартів і процедур управління проектами в охороні здоров'я, існує ризик, що проекти можуть бути реалізовані з недостатньою увагою до критичних аспектів якості та безпеки пацієнтів;

неефективне управління проектами приводить до зайвих витрат, особливо в умовах обмеженого фінансування, що є характерним для сектору охорони здоров'я в Україні;

відсутність стандартів може обмежувати впровадження інноваційних підходів і технологій у медичні проекти;

Отже, незважаючи на те, що у процесі управління публічними проектами виникає безліч складнощів, що вимагають комплексного підходу до узгодження, координації, контролю, делегування повноважень, створення договірних відносин та інших організаційних дій, більшість із цих процесів, а особливо їхні технологічні ланцюжки, не мають стандартизованого характеру та часто базуються на суб'єктивно сформованих відносинах між сторонами. Це стосується як правового, так і організаційного механізму управління проектами.

В організаційному контексті, проект можна розглядати як комплексну сукупність різноманітних елементів, кожен з яких відіграє свою специфічну роль у загальній структурі. Структура управління проектом - це організаційна схема, яка визначає як розподіляються ролі, відповідальності та повноваження серед членів проектної команди.

Особливістю проектів в сфері охорони здоров'я є те, що їх організаційна структура не обмежується взаємодією замовника та виконавця проекту. Вона більш розгалужена і включає широке коло зацікавлених осіб. Саме тому, важливим в управлінні проектами в сфері охорони здоров'я є визначення організаційного рівня стратегічного планування та управління.

В організаційній структурі управління проектами в сфері охорони здоров'я можуть бути виділені три основних рівні: стратегічний, функціональний і операційний [8, с.5-8].

Перший рівень - організація на стратегічному рівні управління, де формулюються та нормативно визначаються концептуальні засади проектів як складової стратегічних або програмних документів, визначаються взаємовідносини на рівні керівного апарату. Відносно публічних проектів, організаційна структура стратегічного рівня переважно формується з органів публічного управління. На цьому рівні обов'язково визначається адміністратор проекту, відповідальний за його виконання, планування і координацію проектних дій з урядовими структурами, державними установами та органами публічної влади.

Наприклад, починаючи з 2012 року на запит Уряду України Міжнародним банком реконструкції та розвитку (МБРР) спільно з Міністерством охорони здоров'я України (МОЗ) та департаментами охорони здоров'я обласних державних адміністрацій (ДОЗ) реалізується Проект «Поліпшення здоров'я на службі у людей», спрямований на підтримку реформування системи охорони здоров'я [9].

Мета Проекту - зміцнення спроможності МОЗ України визначати, планувати і впроваджувати заходи, пов'язані з реформою охороною здоров'я.

Проект «Поліпшення охорони здоров'я на службі у людей» складається з трьох компонентів:

Удосконалення надання послуг на місцевому рівні - підтримує реформування охорони здоров'я на регіональному та місцевому рівні.

Покращення урядування у галузі охорони здоров'я - спрямовано на поліпшення управління системою охорони здоров'я на рівні МОЗ України.

Підтримка впровадження, моніторинг і оцінювання проекту - націлений на надання підтримки МОЗ України, департаментам охорони здоров'я місцевого рівня щодо міжсекторальної координації, моніторингу, оцінки та звітності Проекту [9].

На МОЗ України покладено відповідальність за впровадження Проекту, координацію заходів у рамках Проекту та управління коштами Проекту. Зокрема, МОЗ відповідає за: координацію діяльності з питань закупівель, використання коштів і підготовку звітності; комунікації з МБРР, Держкомстатом України та іншими установами, причетними до Проекту; виконання функцій з управління, моніторингу та звітності в рамках Проекту.

Організаційна структура стратегічного рівня управління формується з органів публічної влади, які здійснюють інституціональну підтримку публічних проектів шляхом впровадження ефективної соціально-економічної та науково- обґрунтованої політики. На першому рівні має бути сформована відповідальна проектна група, яка забезпечує реалізацію стратегічних цілей проекту: адміністратор проекту та координатори проекту за основними напрямами. Також до складу проектної групи можуть бути включені представники зацікавлених сторін, наприклад, члени Громадської ради при Міністерстві охорони здоров'я України або при місцевих державних адміністраціях. Стратегічний рівень управління публічними проектами може передбачати створення проектного офісу - специфічної інфраструктури, що дозволяє реалізовувати як централізовані, так і децентралізовані функції проекту в межах системи комунікаційних та інформаційних технологій та прийнятих стандартів. Основне завдання проектного офісу - забезпечення ефективної комунікації між суб'єктами управління проектом на стратегічному і функціональному рівнях управління.

Отже, основне завдання стратегічного рівня управління проектом - це розроблення і реалізація стратегії досягнення поставлених цілей. На основі стратегії розробляються плани дій для всіх нижчих рівнів управління в організаційній ієрархії. Слід зазначити, що незважаючи на задекларовані наміри, Стратегії розвитку охорони здоров'я, як програмного документу діяльності МОЗ України, не затверджено. Напередодні війни 23 лютого 2023 року МОЗ України було представлено лише проект «Стратегії розвитку системи охорони здоров'я до 2030 року» [10].

Другий рівень - функціональний (тактичний) рівень управління передбачає відповідальність за досягнення результатів за ключовими етапами реалізації проекту. Саме на цьому рівні важливим є визначення організаційної структури проектної команди: ієрархія підпорядкованості членів команди, виконувані завдання і функції кожного.

Реалізація національних публічних проектів у сфері охорони здоров'я, ініційованих Урядом, відбувається на конкретних територіях (в конкретних регіонах), що ускладнює загальну координацію і моніторинг проектів у регіонах. Це обумовлює необхідність створення на функціональному рівні управління проектом, окрім проектної команди, регіональних робочих груп з реалізації проекту - колегіальних органів, які здійснюють загальну координацію та моніторинг публічних проектів у регіонах України (областях, Києві). кризовий організаційний стратегічний

Основне завдання функціонального рівня управління - це реалізація комплексу завдань з розробки основних документів проекту: паспорта проекту, рамки компетенцій виконавців проекту, схеми комунікацій учасників проекту, робочого плану проекту, плану моніторингу, бюджету проекту.

Для реалізації комплексу завдань відповідно до плану проекту розробляється календарний графік проекту, розробляються операційні плани, проводиться моніторинг на оцінювання результатів робіт.

На другому рівні управління публічними проектами вагомого значення набувають органи місцевого самоврядування, які відіграють важливу роль у реалізації проектів у сфері охорони здоров'я, працюючи як виконавці національної політики та ініціатори локальних проектів. Їхні повноваження зазвичай включають:

Розробка місцевих проектів. Органи місцевого самоврядування можуть ініціювати та впроваджувати специфічні медичні та охоронооздоровчі програми, які відповідають унікальним потребам їхньої громади.

Планування. Органи місцевого самоврядування можуть займатися розробкою та затвердженням проектної документації із впровадження проектів соціального характеру, а також наданням закладам охорони здоров'я потрібної методологічної допомоги у реалізації проектів.

Бюджетування, фінансування та закупівлі. Органи місцевого самоврядування відповідають за призначення та розподіл місцевих бюджетних коштів для фінансування медичних програм та проектів а також за проведення відповідних закупівельних процедур за проектом.

Моніторинг та оцінка проектів. На основі розроблених і затверджених показників органи місцевого самоврядування можуть здійснювати моніторинг і контроль впроваджуваних проектів.

Проектна комунікація. Як правило проекти на рівні громади містять великий перелік зацікавлених осіб, місцева влада може створювати відповідні комунікаційні механізми взаємодії між всіма учасниками проекту. Проектна комунікація може включати інформування населення, залучення громадськості, висвітлення етапів реалізації проекту та звітність.

Третій рівень організаційної структури управління публічними проектами - операційний - безпосередньо організація виконання робіт. На цьому рівні виконуються операційні плани. Для цього розподіляється відповідальність за виконання окремих видів робіт, призначаються їх виконавці. Результативність цього рівня управління безпосередньо залежить від ресурсного забезпечення та ефективного розподілу інформації. Основне завдання операційного рівня - виконання робочих планів згідно з графіком робіт, у межах виділених ресурсів, відповідно до встановлених критеріїв якості.

На операційному рівні як правило головними виконавцями проектів виступають заклади охорони здоров'я.

Заклад охорони здоров'я, виконуючи роль виконавця проекту, має певний набір повноважень і обов'язків, які зазвичай включають:

Реалізація проектних ініціатив. Виконання конкретних завдань та цілей, визначених в рамках проекту, що може включати запуск нових медичних програм, розширення або покращення надання послуг тощо.

Координація з іншими учасниками проекту. Співпраця з різними стейкхолдерами, включаючи державні органи, недержавні організації, громадськість та інші медичні установи, для ефективної реалізації проекту.

Збір та аналіз даних. Моніторинг та оцінка даних щодо ефективності реалізації проекту, а також аналіз цих даних для визначення впливу проекту на розвиток системи охорони здоров'я.

Інформаційне забезпечення та просвітницька діяльність. Організація інформаційних кампаній, семінарів, тренінгів та інших заходів для підвищення обізнаності серед населення щодо проблем проекту.

Управління ресурсами. Ефективне розподілення та використання фінансових, людських та матеріальних ресурсів для досягнення цілей проекту.

Звітність та прозорість. Підготовка звітів про хід та результати проекту, забезпечення прозорості використання ресурсів і результатів діяльності.

Отже, кожний публічний проект потребує власної організаційної структури, яка визначає розподіл відповідальності та повноважень між учасниками проекту, а також обов'язки і відносини звітності, відповідно до життєвого циклу проекту. Організаційна структура проекту обов'язково повинна включати в себе ефективну систему звітності, моніторингу ходу виконання проекту та систему прийняття рішень. Специфіка проектів та програм в сфері охорони здоров'я полягає в тому, що найчастіше для їх реалізації, необхідним є створення специфічного організаційного механізму взаємозв'язку між рівнями управління - певної організаційно-правової форми інфраструктурного забезпечення управління.

Висновки

Ключовим елементом для ефективного управління проектами є розробка та впровадження спеціалізованих організаційних механізмів. Ці механізми мають бути детально відпрацьовані на процедурному рівні та закріплені у нормативно-правових актах як обов'язкові принципи, що забезпечують перетворення управління публічними проектами на нормативно регульовану та організовану діяльність. Такий підхід має включати:

створення специфічних для галузі охорони здоров'я стандартів управління проектами, виходячи з міжнародних практик та вітчизняних потреб.

організація програм навчання та сертифікації для фахівців органів публічної влади та організацій публічної

сфери, що займаються управлінням проектами в охороні здоров'я.

впровадження інформаційних систем - що дозволить ефективно обмінюватися даними та координувати діяльність різних зацікавлених сторін.

впровадження систем моніторингу та оцінки ефективності проектів для забезпечення постійного вдосконалення процесів управління та виконання проектів.

інтеграція етичних вимог та принципів у процеси управління проектами.

активне залучення громадян та пацієнтів у процеси планування та виконання проектів, що забезпечить більшу відповідність проектів потребам кінцевих користувачів.

Актуальним в умовах кризових ситуацій також є створення координаційних структур, подібних до проектних офісів, на місцевому рівні. Такі структури могли б виконувати функції комплексного консультування органів публічної влади з розробки стратегій та проектів, експертизи проектів, підготовки заявок на гранти, а також моніторингу реалізації проектів.

Список використаних джерел

1. Барзилович А.Д. Реформування системи охорони здоров'я в Україні: стратегічні аспект. Інвестиції: практика та досвід, 2020. №2. С.134-140.

2. Безверхнюк Т. М. Управління соціальними проектами: оцінка ризиків і аналіз зацікавлених сторін. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України, 2013. № 4. С. 17-23.

3. Назарко С.О. Ефективне управління медичним закладом в умовах реформування системи охорони здоров'я. Ефективна економіка. 2020. №1.

4. Енциклопедичний словник з державного управління. За заг. ред.Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. К. : НАДУ, 2010. 820 с.

5. Цегольник П. А. Технологія управління проектами в державному управлінні : потенціал застосування та шляхи підготовки фахівців. Вісник Української академії державного управління при Президентові України : зб.наук.пр. К. : Вид-во УАДУ, 2001. Вип. 3. С. 346-353.

6. Щербак В.О. Управління проектами в системі багаторівневого врядування. Вчені записки Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського. Серія: Державне управління, 2018. Том 29 (68). № 2. С. 135-139.

7. Про місцеве самоврядування : Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР

8. Парфьонов І.В. Інституційна модель державного механізму проектного управління регіональним розвитком. Теорія і практика державного управління і місцевого самоврядування, 2014. № 2.

9. Проект «Поліпшення охорони здоров'я на службі у людей».

10. Стратегія розвитку охорони здоров'я до 2030 років : Проект. МОЗ України. 24.02.2022.

Размещено на Allbest.ru