Модель управління кризовими ситуаціями у закладах вищої освіти України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Модель управління кризовими ситуаціями у закладах вищої освіти України

Сафонова Надія Володимирівна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри лінгводидактики та іноземних мов, Державний університет інтелектуальних технологій і зв'язку, Галуха Любов Юріївна кандидат історичних наук, доцент, професор кафедри історії України, факультет історії, політології та міжнародних відносин, Рівненський державний гуманітарний університет, Нестеренко Оксана Володимирівна кандидат технічних наук, доцент, кафедра охорони праці та цивільної безпеки, гірничо-металургійний факультет, Криворізький національний університет

Анотація

У статті досліджено сутність та процес антикризового управління у закладах вищої освіти. Уточнено значення ключових понять «криза», «управління кризовими ситуаціями», «антикризова програма». Викладено напрямки діяльності закладу вищої освіти в рамках антикризової програми та механізми здійснення антикризового управління. Визначено мету антикризового менеджменту, функції моделі (програми) управління кризовими ситуаціями, етапи реалізації програми, антикризові заходи, які рекомендуються для включення до програми, та структуру моделі управління кризовими ситуаціями у закладах вищої освіти. Виділено проблеми, з якими стикається керівник під час прийняття рішень у кризовій ситуації в умовах невизначеності. Авторами розглянуто засоби виходу з кризи та підкреслено необхідність налагодження кризової комунікації у закладі вищої освіти, яка може не тільки запобігти психологічним наслідкам кризи, а навіть врятувати життя учасникам навчального процесу.

Визначено зовнішні та внутрішні причини криз, наслідки, які може спричинити недостатність комунікації у закладі освіти у кризовій ситуації. Автори зазначають, що управління кризовими ситуаціями зумовлюється ментальним рівнем керівника, рівнем його освіти, професійної підготовки, досвідом роботи, обізнаністю щодо сучасних ефективних технологій та прийомів управління, сферою його повноважень, здатністю швидко приймати рішення, необхідні для вчасного реагування на зовнішні виклики. У зв'язку з цим акцентується увага на задачах управління закладом вищої освіти, які має вирішувати керівник у кризових ситуаціях. Серед них - налагодження ефективної комунікації, яка може допомогти врятувати життя людей, сприяти забезпеченню закону та порядку, запобігти паніці, страху та іншим психологічним наслідкам кризи.

Тому визначено алгоритм побудови системи комунікації між педагогічними працівниками та керівниками в умовах кризової ситуації та схарактеризовано одну із форм комунікації - навчальний антикризовий тренінг. Автори зробили висновок про те, що ефективне управління кризовими ситуаціями здатне передбачити, попередити, подолати та знизити ймовірність виникнення кризи у закладі освіти і одночасно утримувати його стійкість та стабільний розвиток.

Ключові слова: антикризова програма, стратегії реагування, мінімізація ризиків, планування надзвичайних ситуацій, комунікаційні процеси, заходи безпеки, ефективність управління, навчання персоналу.

Abstract

Model of crisis management in institutions of higher education of Ukraine

Safonova Nadiia Volodymyrivna PhD in Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Linguodidactics and Foreign Languages, State University of Intellectual Technologies and Communication, Halukha Liubov Yuriivna Candidate of Historical Sciences, Associate Professor, Professor of the Department of History of Ukraine, Faculty of History, Political Science and International Relations, Rivne State Humanitarian University, Nesterenko Oksana Volodymyrivna PhD in Engineering, Associate Professor, Department of Labor Protection and Civil Safety, Mining and Metallurgical Faculty, Kryvyi Rih National University

The article examines the notion and process of anti-crisis management in institutions of higher education. The notions of the key concepts «crisis», «management of crisis situations», «anti-crisis program» have been clarified. The areas of activity of the higher education institution within the framework of the anti-crisis program and the mechanisms of anti-crisis management are outlined. The purpose of anti-crisis management, functions of the model (program) of crisis management, stages of program implementation, anti-crisis measures that are recommended for inclusion in the program and the structure of the model of crisis management in institutions of higher education are defined. The problems that the head faces when making decisions in a crisis situation in conditions of uncertainty are highlighted. The authors considered the means of getting out of the crisis and emphasized the need to establish crisis communication in the institution of higher education, which can not only prevent the psychological consequences of the crisis and even save the lives of the participants of the educational process.

The external and internal causes of crises, the consequences that can be caused by the lack of communication in an educational institution in a crisis situation are determined. The authors note that the management of crisis situations is conditioned by the head's mental level, the level of his education, professional training, work experience, awareness of modern effective technologies and management techniques, the scope of his powers, the ability to quickly make decisions necessary for timely response to external challenges. In this regard, attention is focused on the tasks of higher education institution management, which must be solved by the head in crisis situations. Among them is the establishment of effective communication, which can help save people's lives, contribute to the maintenance of law and order, prevent panic, fear and other psychological consequences of the crisis. Therefore, an algorithm for building a communication system between teaching staff and managers in a crisis situation is defined and one of the forms of communication - educational anti-crisis training - is characterized. The authors concluded that effective management of crisis situations is able to predict, warn, overcome and reduce the probability of a crisis in an educational institution and at the same time maintain its stability and stable development.

Keywords: anti-crisis program, response strategies, risk minimization, emergency planning, communication processes, security measures, management efficiency, personnel training.

антикризове управління комунікація освіта

Постановка проблеми

Актуальність дослідження зумовлена тим, що сучасна Україна з 2014 року переживає затяжну кризу, яка еволюціонує та набуває нових форм. Розпочавшись збройним протистоянням на сході країни, криза значно посилилася внаслідок епідемії COVID-19 у 2019 році та повномасштабної війни з росією, що розпочалася 24 лютого 2022 року. Зазначені фактори суттєво вплинули на всі сфери життя українського суспільства, обумовивши гостру потребу в науковому осмисленні сучасного кризового стану та розробці дієвих шляхів його подолання.

Разом із цим виникла управлінська криза, яку породили різні зовнішні та внутрішні фактори. Значна кількість учасників освітнього процесу - здобувачі освіти, педагогічні працівники - змушені були покинути рідні домівки та виїхати за межі України або переселитися із зони бойових дій, окупованих територій у безпечніші місця тимчасового проживання. До психологічного, морального, фінансового, економічного потрясінь додалися брак управлінського обліку й контролю, втрата або нестача достовірної інформації про роботу закладу, розбалансування діяльності закладу, такі біолого-соціальні події, як пандемія тощо. Перед керівниками закладів освіти виникли непередбачувані завдання в організації освітнього процесу, у створенні безпечного освітнього середовища, у врегулюванні кадрових питань. Саме тому в умовах воєнного стану, який уведено на території України через невмотивовану воєнну агресію росії, особливого значення набуває проблема управління кризами. Розв'язання цієї проблеми в освіті є цілком на часі, «адже освіта була і є провідною галуззю розвитку суспільства та його стабільності. Тому здобувачі освіти мають отримати належну якість освіти і в такий непростий період, який переживає Україна зараз» [1, с. 72]. Для закладів вищої освіти така ситуація вимагає в першу чергу забезпечення ефективності управління учбового процесу для створення безпеки всіх його учасників.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питанню забезпечення ефективності управління в кризових ситуаціях (управління кризами) присвячено значний обсяг наукової літератури. Сич Т. [2] розглянула проблему управління вітчизняним закладами у сучасній кризовій ситуації, спричиненій військовим конфліктом. Особливу увагу автор приділяє характеристиці воєнно-політичної кризи та окресленню зовнішніх та внутрішніх змін, які відбуваються з людиною у кризових ситуаціях. Карташова Л.А., Кириченко М.О., Сорочан Т.М. [3] надали практичні методичні кроки з формування основ антикризового управління в закладах освіти в умовах воєнного стану. Ботвіновська С., Золотова А., Ніколаєнко Т., Левіна, Ж. [4] розглянули питання організації учбового процесу під час кризових ситуацій для студентів закладів вищої освіти. Сучасні теорії та концепції побудови антикризового управління підприємств різних сфер знайшли своє відображення у наукових працях Гобела В.В., Живка З.Б., Леськіва Г.З., Мельника С.І. [5]., Федірця О., Зеленського А., Тищенка А. [8]. Наукові засади управлінської діяльності, особливості її завдань та змісту досліджені Мармазою О. [9].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Невирішеним є питання обґрунтування складових частин моделі забезпечення ефективності управління в кризових ситуаціях у закладі вищої освіти.

Мета статті - аналіз теоретичних і практичних засад формування моделі управління кризовими ситуаціями у закладі вищої освіти.

Завдання статті

Для досягнення поставленої мети виокремлено такі завдання:

1. Визначити зовнішні та внутрішні причини кризових явищ у закладах вищої освіти.

2. Обґрунтувати компоненти моделі (програми) управління кризами у закладах вищої освіти.

3. Визначити завдання керівництва закладу вищої освіти щодо роботи з науково-педагогічним складом у період кризових ситуацій.

Виклад основного матеріалу

Сучасна криза в Україні, спричинена воєнними діями, має значний вплив на психологічний стан населення. Травматизація, що виникає внаслідок війни, несподіваності подій 24 лютого 2022 року, тривалості та повторюваності травматичних факторів, а також тривалого переживання, призводить до змін в умовах життя людей, викликаючи стійку напругу, виснаженість та пригніченість. Необхідно чітко розуміти, що криза - це ситуація, коли ми не можемо вплинути на обставини, не змінивши їх (ні уявно, ні насправді). Кількість можливих варіантів для зміни цих обставин дуже обмежена або навіть нульова, що вимагає нестандартного підходу для знаходження рішення. Будь-яка спроба змінити обставини традиційними або звичайними методами може призвести до погіршення ситуації [2, с. 210].

Існують зовнішні та внутрішніх причин криз закладів вищої освіти (рис.1):

Система управління вищими навчальними закладами здатна впливати на внутрішні причини криз, тобто усувати їх, покращувати діяльність через локалізацію та ліквідацію чинників проблем, проте вона має обмежені можливості впливу на зовнішні причини, особливо обумовлені глобальними факторами, отже, їй залишається лише пристосовуватися до суворих реалій сучасності. Таким чином, наявність внутрішніх проблем свідчить про неспроможність системи управління виконувати покладені на неї функції щодо забезпечення функціонування та розвитку вищих навчальних закладів.

Українські виші під дією зазначених вище зовнішніх та внутрішніх причин можуть перебувати у стані тактичної і/або стратегічної кризи. Зокрема, тактична криза (криза поточної діяльності) - це неспроможність (низька спроможність) підтримувати стабільне функціонування організації.

Рис. 1. Зовнішні та внутрішні причин криз закладів вищої освіти [9].

Ця криза проявляється як через економічну, так і фінансову складові. Економічна криза у більшості вишів має ознаки перевиробництва внаслідок дії таких чинників:

- демографічного, що вплинув на зниження кількості осіб, які формують попит на вищу освіту;

- високого рівня конкуренції внаслідок наявності великої кількості організацій, що формують пропозицію;

- надлишку потужностей для надання послуг внаслідок утримання приміщень та збереження персоналу, які були задіяні у роки пікового попиту на вищу освіту у середині минулого десятиліття [8].

З'ясовано, що управління перерахованими вище кризами зумовлюється, насамперед, ментальним рівнем керівника, рівнем його освіти, професійної підготовки, досвідом роботи, обізнаністю щодо сучасних ефективних технологій та прийомів управління, сферою повноважень тощо [7, с. 189]. Крім того, важливим аспектом в управлінні під час кризи є і здатність керівника швидко приймати рішення, необхідні для вчасного реагування на зовнішні виклики, тобто на демографічні, економічні, соціальні й технологічні зміни та кризи. Водночас такі кризи сьогодення, як війна та пандемія коронавірусної інфекції показали, що можуть бути передбачувані та непередбачувані фактори впливу на результати освітньої та наукової діяльності закладу вищої освіти. Вчений Бахрушин В. зауважив, що «українське законодавство виявилося не дуже придатним для роботи в таких умовах, а його адаптація до цих умов відбувалася недостатньо швидко й послідовно та інколи супроводжувалася серйозними помилками» [9, с. 21].

Управління кризовими ситуаціями (антикризове управління) - це система управлінських заходів щодо діагностики, запобігання, нейтралізації та подолання кризових явищ та їх причин на всіх рівнях управління. Воно ґрунтується на загальних принципах і методах, які є частиною процесу управління. Основною метою антикризового менеджменту є забезпечення стабільного фінансового становища в результаті своєчасного реагування на зміни, викликані зовнішнім середовищем (економічні, політичні, соціальні, міжнародні трансформації) шляхом упровадження антикризових інструментів для вирішення тимчасових проблем [5, с. 43].

Процес виведення закладу вищої освіти з кризового стану має відбуватися організовано та скоординовано. Основним документом, який мають розробити у навчальному закладі, що опинився в кризовому стані, є антикризова програма. Це спеціальним чином підготовлений та розроблений внутрішній документ, у якому систематизовано викладається перелік основних заходів, які планується здійснити в межах закладу освіти, його структурних підрозділів (факультетів, кафедр, лабораторій, центрів тощо) для досягнення поставленої мети - виведення закладу освіти з кризового стану [6, с. 483].

У програмі (моделі) управління кризовими ситуаціями, насамперед для попередження криз, визначають шість основних антикризових функцій:

- планування (формування місії та цілей навчального закладу, розроблення стратегії і тактики вирішення завдань, передусім щодо запобігання загрозам і забезпечення фінансової безпеки навчального закладу);

- організація (здійснення антикризового планування, розподіл матеріальних, фінансових і трудових ресурсів антикризового процесу, використання організаційно-регульованих методів управління навчальним закладом (закони, статути, положення, інструкції, накази);

- мотивація (створення концепції заохочення науково-педагогічних кадрів, врахування матеріальних та морально-психологічних мотивів);

- облік (спостереження, вимірювання, реєстрація, обробка, зберігання та подання первинної, поточної, фінансової та податкової інформації з метою отримання інформації, попередження порушення трудової дисципліни тощо);

- аналіз (процес, який за допомогою методів збору, обробки та зберігання інформації дає змогу передбачити можливість кризової загрози, що надходить із зовнішнього та внутрішнього середовища закладу вищої освіти);

- контроль (система моніторингу та дослідження механізму контролю витрат у навчальному закладі з метою пошуку шляхів ефективного управління його діяльністю, спрямованою на його майбутній розвиток) [5, с. 47-52].

Програма (модель) управління кризами у закладі вищої освіти передбачає виконання восьми етапів (табл. 1):

Таблиця 1 Етапи програми (моделі) управління кризами у закладі вищої освіти: [5, с. 63-64].

Варто зазначити, шо на шостому етапі слід підготувати експертний висновок з повною характеристикою кожного запропонованого антикризового заходу для особи, що приймає рішення. Розроблені методичні прийоми мають бути зрозумілими; чим менше у них формальностей, тим з більшою вірогідністю їх реально застосовуватимуть на практиці. Прийоми обґрунтування рішення мають бути не трудомісткими, тобто такими, що не вимагають великих інтелектуальних зусиль, забезпечувати більш аргументований результат, ніж прийоми прийняття рішень, які ґрунтуються лише на логіці та інтуїції.

Здійснюється поглиблене вивчення та експертне оцінювання кожного антикризового заходу допустимої множини альтернатив та формування остаточного переліку раціональних антикризових заходів, які рекомендуються для включення до програми:

- стратегічні цілі власників підприємства з питань здійснення фінансового оздоровлення (орієнтація на подовження діяльності або ліквідацію суб'єкта господарювання);

- особисті інтереси та амбіції з точки зору збереження контролю за функціонуванням підприємства;

- цільові кількісні параметри антикризового процесу, які мають бути досягнуті;

- часові обмеження антикризового процесу;

- ресурсні можливості (можливість залучення додаткових матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, бюджет коштів на реалізацію антикризової програми) [7].

Типова структура антикризової програми у закладі вищої освіти включає:

1. Загальну характеристику стану кризи, основних причин, які її обумовили, та проблем, що потребують розв'язання.

2. Цільові параметри антикризового процесу, тобто якісне визначення цільового стану закладу освіти та його кількісні ознаки у вигляді певної системи цільових (планових) показників (встановлені цільові параметри в подальшому використовуються для моніторингу та дають можливість визначити ступінь досягнення поставлених цілей).

3. Обмеження антикризового процесу (часові та ресурсні).

4. Перелік антикризових заходів, що плануються, з визначенням детального плану-графіка реалізації кожного з них.

5. Бюджет витрачання коштів на реалізацію програми (плану, моделі).

6. Фінансовий план діяльності закладу освіти на період реалізації програми [6, с. 485].

Управлінська діяльність в умовах кризи має певні відмінності. Збільшується значення комунікації між керівником, педагогами і студентами. Посилюється потреба в узгодженні цілей, рішень, дій, обговоренні результатів. Зростає кількість питань, які потребують роз'яснення, «ручного регулювання». Ухвалення нестандартних рішень, увесь комплекс управлінських функцій у період кризи істотно відрізняється від менеджменту в стабільних умовах. Криза в перекладі з грецької означає «рішення», а ієрогліф, який позначає кризу, складається з двох частин: втрати та можливості розвитку, нової перспективи. Отже, наслідками кризи можуть бути або послідовна трансформація, оновлення організації, або різкі зміни та руйнація, виникнення нової кризи.

Основними напрямами в управлінні кризовими ситуаціями на рівні закладу вищої освіти є постійний моніторинг її стану, розроблення нових управлінських, фінансових і маркетингових стратегій, посилення роботи з науково-педагогічним персоналом. В антикризовому управлінні використовується комплекс методів з різних галузей: соціальні технології, економічний аналіз, прогнозування, розроблення інвестиційних проєктів, антикризових програм тощо.

Антикризове управління має комплексний, системний характер та спрямоване на запобігання та подолання негативних для організації явищ сучасними засобами, розроблення та реалізацію відповідної стратегічної програми, яка дає можливість зберегти й навіть укріпити позиції за будь-яких обставин, спираючись переважно на власні ресурси.

Особливої уваги в антикризовому менеджменті потребують кадри. Перш за все, слід проаналізувати їхню здатність повноцінно виконувати власні функції, звернути увагу на мотивацію щодо протидії проявам кризи та подолання наслідків. Важливо посилити підтримку керівників структурних підрозділів, усіх, кому делеговані ті чи інші повноваження. Чіткішою має стати постановка завдань членам колективу, більш конкретними -- критерії оцінювання професійної діяльності. Одним із пріоритетів виходу з кризи є орієнтація персоналу на навчання, опанування нових компетентностей, адже саме кваліфікований персонал забезпечує найважливішу передумову конкурентоспроможності закладу вищої освіти [3, с. 5].

Керівник при прийнятті рішень у кризовій ситуації щодо питань, які стосуються кадрів, стикається з такими проблемами: відчуття безвихідності; мало варіантів вибору; недостатність засобів; недоцільність традиційних засобів та методів [2, с. 210]. В антикризовому менеджменті подається така головна порада керівникові при роботі з науково-педагогічними працівниками: краще чітке визначення повноважень і завдань кожного працівника, ніж заохочення та покарання. Під час кризи важливо посилити прозорість управління і на цій основі узгоджувати інтереси, виробляти пріоритети, координувати дії. Науково-педагогічні кадри мають розуміти перспективи, а керівники кафедр, декани, проректори - ухвалювати адекватні до ситуації рішення. Керівники, спроможні показати колективу чіткі реалії та перспективи, частіше досягають результату, ніж ті, які дотримуються командно-адміністративного стилю управління [3, с. 5].

Ще одним із важливих завдань керівництва закладу вищої освіти є налагодження кризової комунікації, яка може допомогти врятувати життя людей, сприяти забезпеченню закону та порядку, запобігти паніці, страху та іншим психологічним наслідкам кризи. Необхідність кризових комунікацій полягає ще й у тому, що вони здатні не тільки полегшити або усунути наслідки кризи, але й іноді можуть сформувати для організації більш позитивну репутацію, ніж вона була до кризи, продемонструвати компетентність керівництва та сформувати довіру до нього. Відсутність інформації та чітких рішень щодо подальших дій під час кризи веде до появи зворотних наслідків: зростання паніки, порушення законодавства, неупереджених дій, які можуть погрожувати життю працівників вищого навчального закладу, недовіри до керівництва та сумнівів щодо його компетентності [2, с. 211]. Слід зазначити, що саме взаємодовіра сприяє підвищенню ефективності діяльності начального закладу. Найбільш поширеною помилкою управління під час кризи є прагнення до масштабних ініціатив, проте чітке визначення меж відповідальності працівників, розуміння ними пріоритетів, цілей і завдань, посилення корпоративної культури є більш прийнятним шляхом для подолання кризи.

Тому для того, щоб учасники освітнього процесу в умовах кризи продовжували співпрацювати зі взаємодовірою, а нормативні документи (рішення, розпорядження, доручення тощо) вчасно доходили до виконавців, варто налагодити систему комунікації з керівництвом та педагогічними працівниками закладів освіти. Ефективна комунікація - це спланована і довготривала робота над побудовою відносин із цільовими аудиторіями: підготовка матеріалів, їх аналітика; розуміння, у якому форматі доносити інформацію, як отримати зворотний зв'язок тощо. Алгоритм вибудовування системи комунікації між педагогічними працівниками та керівниками, наприклад, в умовах воєнного стану є таким:

1. Проведення ситуаційного аналізу за результатами статистичної інформації про заклади освіти щодо надання освітніх послуг у воєнний час та з'ясування ключових проблем: неможливість забезпечувати якісний освітній процес, здійснювати підвищення кваліфікації, брак кадрів тощо.

2. З'ясування комунікаційної цілі для аудиторії: науково-методичний супровід діяльності керівників закладів вищої освіти для якісної організації освітнього процесу в умовах воєнного стану.

3. Визначення орієнтовних ключових тем, пріоритетних для комунікації на період воєнного стану: успішне завершення навчального року, підготовка до нового навчального року, відновлення освітнього процесу в пошкоджених закладах, повернення фахівців на робочі місця, підвищення кваліфікації новопризначених керівників тощо.

4. Обрання власних каналів і форматів комунікації (сайт, вайбер-групи, телеграм-канали тощо) [1, с. 74].

Кризові ситуації, зокрема воєнні події в країні, є стресом для всіх учасників освітнього процесу. Тому надто важлива для викладача його психологічна стійкість, гнучкість, мобільність, нестандартність мислення і вміння адаптуватися до швидких змін умов життя, наприклад, при проведенні практичних занять під час повітряних тривог чи несподіваного вимкнення світла [4, с. 156]. Наприклад, навчальний антикризовий тренінг визначається як форма навчання, головна мета якого реалізується навчальними засобами (міні-лекції, мозковий штурм, дискусія, кейси, проєкти). Але стикання із сильними негативними почуттями людей, що потрапили у кризу, зумовлює необхідність використання певних психологічних вправ та технік. Найбільш схожі за змістом до пропонованого антикризового навчального тренінгу є антикризові професійні тренінги, психологічні тренінги стресостійкості та тренінги психологічної підготовки до діяльності в екстремальних умовах. Антикризові професійні тренінги зазвичай мають сильну спеціалізованість за галузями знань та проводяться для розуміння дій у кризовий для компанії час. Найбільш розповсюдженими є управлінські антикризові тренінги. Психологічні тренінги стресостійкості проводять для широких категорій учасників. Окрім профілактики стресу, підготовки до дій у стресових умовах подібні тренінги торкаються питання подолання професійного вигоряння [10, с. 143-144].

Слід зазначити, що кризові ситуації спонукають керівництво закладу вищої освіти до пошуків нестандартних рішень щодо організації освітнього процесу [10, с. 143]. Організація учбового процесу для отримання якісного масового дистанційно навчання, особливо в кризових ситуаціях - це складний і надважкий процес. Набуває великого значення перегляд освітніх і робочих програм, навчальних планів, ретельний добір навчального матеріалу, який має бути наближений до майбутньої професії студента і відповідати сучасним вимогам суспільства. Це означає високий рівень навчальної та методичної літератури, технічних засобів та інтерактивних методів навчання для розвитку відповідних знань, вмінь і навичок майбутніх фахівців [4, с. 156].

Ключ до виходу з кризи - послідовний набір інновацій, коли інновація породжує іншу інновацію [11]. Погоджуємося із вченим Сичем Т., що тільки інновації в ситуації кризи розширюють можливості щодо змін обставин, збільшують перелік дій, які можна для цього застосувати, та зрештою дають змогу вийти з кризової ситуації. І тільки завдяки інноваціям у післякризовий період можна подолати наслідки кризи, так як вийти з ситуації кризи - це ще не означає подолати її наслідки. В ситуації кризи ті, хто не може мобілізувати свої зусилля та перейти до інновацій, - гинуть або деградують. Криза - це зазвичай ситуація на межі, яка виявляє всі найкращі і найгірші якості особистості. Люди в ситуації кризи дуже змінюються зовнішньо (їхній вигляд, настрій, міміка, вираз обличчя), але головне - досить швидко міняються цінності, особливо коли свідомість людини мобільна, коли всередині себе вона багато разів проглядала різні варіанти та сценарії власного життя, коли на перший план виходить завдання зберегти життя собі та рідним, задовільнити негайні потреби щодо безпеки, тепла, їжі [2, с. 210].

Висновки

Отже, виходячи з зазначеного вище, ми зробили такі висновки:

1. Управління кризовими ситуаціями є важливою складовою частиною системи забезпечення діяльності навчального закладу та має на меті встановлення менеджменту, здатного передбачити, попередити, подолати та знизити ймовірність виникнення кризи у закладі освіти і одночасно утримувати його стійкість та стабільний розвиток.

2. Модель управління кризовими ситуаціями ґрунтується на наукових знаннях та аналізі практичного досвіду щодо оптимізації механізмів регуляції систем, виявлення прихованих можливостей, потенціалу розвитку. Це потребує ухвалення складних управлінських рішень в умовах обмежених фінансових ресурсів, високого ступеня невизначеності та ризику.

3. Посилюється необхідність керівника закладу вищої освіти діяти швидко, своєчасно, компетентно та відповідально.

4. Процес виведення закладу вищої освіти з кризового стану має відбуватися не хаотично та безсистемно, він повинен бути належним чином організований та скоординований. Розуміння цього обумовлює доцільність визначення основних заходів, які слід розробити у процесі антикризового управління навчальним закладом. Основними документами для закладу вищої освіти, що опинився в кризовому стані, повинна стати антикризова програма та її антикризові заходи.

5. Комунікація, інформування - вагома частина роботи, яка допомагає в організації науково-методичного супроводу діяльності керівників закладів вищої освіти у кризових ситуаціях.

Література

1. Завгородня О., Козирєва Л., Гіль С. Формування основ антикризового управління в закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану. Школа управління. 2023. № 1 (96). С. 71-83.

2. Сич Т. Управління закладом вищої освіти у кризових ситуаціях. Актуальні питання гуманітарних наук. 2022. Вип. 55. Том 3. С. 208-212.

3. Карташова Л.А., Кириченко М.О., Сорочан Т.М. Антикризовий менеджмент підвищення кваліфікації. Вісник НАПН України. 2020. № 2 (1). С. 1-10.

4. Ботвіновська С., Золотова А., Ніколаєнко Т., Левіна Ж. Організація учбового процесу при кризових ситуаціях. «International Scientific Discussion: Problems, Tasks and Prospects»: proceedings of the 6th International Scientific and Practical Conference, Brighton, March19-20, 2023. United Kingdom: Brighton, 2023. № 31 (147). P. 147-161.

5. Гобела В.В., Живко З.Б., Леськів Г.З., Мельник С.І. Управління кризовими ситуаціями: навчальний посібник. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2022. 228 с.

6. Федірець О.В., Зеленський А.С., Тищенко А.О. Стратегічні аспекти формування антикризової програми підприємства. Економічний форум. Луцьк: ЛНТУ, 2018. № 4. С.227-233.

7. Мармаза О.І. Управління закладом освіти у контексті наукового менеджменту. Розвиток системи управління закладом освіти: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю, м. Харків 19 травня 2021 р. Харків: ХНПУ, 2021. С.186-192.

8. Герасименко О.В., Капленко Г.В. Аспекти антикризового менеджменту у вищій освіті у ХХІ столітті. Криза освіти. Основні напрямки реформування вищої освіти та науки ХХІ століття: круглий стіл, м. Львів, 26 квітня 2017 р. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. С. 5-9.

9. Бахрушин В.Є. Відновлення системи вищої освіти України в повоєнний період: ефективність мережі та євроінтеграційні аспекти. Освіта України в умовах воєнного стану: управління, цифровізація, євроінтеграційні аспекти: збірник тез доповідей IV Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ 25 жовтня 2022 р. Київ: ДНУ «Інститут освітньої аналітики», 2022. С. 18-21.

10. Овсюк Д.Р., Рибалко Л.С., Карась А.Г. Навчальний антикризовий тренінг в освітньому процесі для здобувачів вищої освіти в умовах воєнного стану в Україні. Теорія та методика навчання та виховання. 2022. № 52. С. 137-151.

11. Краснощок І., Демченко О., Кравцова Т. Практичні аспекти розвитку soft skills в освітніх закладах України: використання інноваційних методик та технологій. Перспективи та інновації науки. 2023. № 10 (28). С. 246-256.

References

1. Zavhorodnia O., Kozyrieva L., Hil S. (2023). Formuvannia osnov antykryzovoho upravlinnia v zakladakh zahalnoi serednoi osvity v umovakh voiennoho stanu [Formation of the foundations of anti-crisis management in institutions of general secondary education under martial law]. Shkola upravlinnia - School of management, 1 (96), 71-83. [in Ukrainian].

2. Sych T. (2022). Upravlinnia zakladom vyshchoi osvity u kryzovykh sytuatsiiakh [Management of a higher education institution in crisis situations]. Aktualni pytannia humanitarnykh nauk - Current issues of humanitarian sciences, 55 (3), 208-212. [in Ukrainian].

3. Kartashova L.A., Kyrychenko M.O., Sorochan T.M. (2020). Antykryzovyi menedzhment pidvyshchennia kvalifikatsii [Anti-crisis management of professional development]. Visnyk NAPN Ukrainy - Bulletin of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2(1), 1-10. [in Ukrainian].

4. Botvinovska S., Zolotova A., Nikolaienko T., Levina Zh. (2023). Orhanizatsiia uchbovoho protsesu pry kryzovykh sytuatsiiakh [Organization of the educational process in crisis situations]. The 6th International Scientific and Practical Conference «International Scientific Discussion: Problems, Tasks and Prospects», United Kingdom: Brighton, 31(147). 147-161. [in Ukrainian].

5. Hobela V.V., Zhyvko Z.B., Leskiv H.Z., Melnyk S.I. (2022). Upravlinnia kryzovymy sytuatsiiamy [Management of crisis situations]. Lviv. [in Ukrainian].

6. Fedirets O.V., Zelenskyi A.S., Tyshchenko A.O. (2018). Stratehichni aspekty formuvannia antykryzovoi prohramy pidpryiemstva [Strategic aspects of the formation of the anticrisis program of the enterprise]. Ekonomichnyi forum - Economic Forum. Lutsk: LNTU, 4, 227-233. [in Ukrainian].

7. Marmaza O.I. (2021). Upravlinnia zakladom osvity u konteksti naukovoho menedzhmentu [Management of an educational institution in the context of scientific management]. Rozvytok systemy upravlinnia zakladom osvity -- Development of the educational institution management system: materials of the Ukrainian scientific and practical conference with international participation, Kharkiv: KhNPU, 186-192. [in Ukrainian].

8. Herasymenko O.V., Kaplenko H.V. (2017). Aspekty antykryzovoho menedzhmentu u vyshchii osviti u XXI stolitti [Aspects of anti-crisis management in higher education in the 21st century]. Kryza osvity. Osnovni napriamky reformuvannia vyshchoi osvity ta nauky KhKhI stolittia -- Education crisis. The main directions of reforming higher education and science in the 21st century: a round table, Lviv: LNU named after Ivan Franko, 5-9. [in Ukrainian].

9. Bakhrushyn V.Ye. (2022). Vidnovlennia systemy vyshchoi osvity Ukrainy v povoiennyi period: efektyvnist merezhi ta yevrointehratsiini aspekty [Restoration of the higher education system of Ukraine in the post-war period: network effectiveness and European integration aspects]. Osvita Ukrainy v umovakh voiennoho stanu: upravlinnia, tsyfrovizatsiia, yevrointehratsiini aspekty -- Education of Ukraine in the conditions of martial law: management, digitalization, European integration aspects: a collection of theses of reports of the 4th International Scientific and Practical Conference, Kyiv: DNU, 18-21. [in Ukrainian].

10. Ovsiuk D.R., Rybalko L.S., Karas A.H. (2022). Navchalnyi antykryzovyi treninh v osvitnomu protsesi dlia zdobuvachiv vyshchoi osvity v umovakh voiennoho stanu v Ukraini [Educational anti-crisis training in the educational process for students of higher education under martial law in Ukraine]. Teoriia ta metodyka navchannia ta vykhovannia -- Theory and methods of teaching and education, 52, 137-151. [in Ukrainian].

11. Krasnoshchok I., Demchenko O., Kravtsova T. (2023). Praktychni aspekty rozvytku soft skills v osvitnikh zakladakh Ukrainy: vykorystannia innovatsiinykh metodyk ta tekhnolohii [Practical aspects of soft skills development in educational institutions of Ukraine: use of innovative methods and technologies]. Perspektyvy ta innovatsii nauky -- Perspectives and innovations of science, 10 (28), 246-256. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru