Морський ценз плавання як запорука морської безпеки (55 років на 5 флотах)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Морський ценз плавання як запорука морської безпеки (55 років на 5 флотах)

Калініченко О.О., Національний університет «Одеська морська академія»,

Сімоненко О.О., Національна Академія СБУ)

12 квітня 2023 року виповнилося 250 років з дня народження фундатора Української наукової школи мореплавства, першого українського циркумнавігатора, капітана 1 рангу Юрія Федоровича Лисянського. Ця ювілейна дата достойна того щоби звірити компаси, за якими йдуть українські моряки.

Бойові дії на морі у 2022 році умовно можна поділити на 3 періоди: перший - СПРОТИВ (24.02.- 17.05); другий - ВІДСІЧ (18.05-20.09); третій -ядерний шантаж агресора та його НІВЕЛЯЦІЯ (21.09-21.12) [1 ].

Схилимо голову перед полеглими у боротьбі з віроломним ворогом, зокрема Героями України матросом морської піхоти Віталієм Скакуном, який ціною власного життя підірвав міст під Чонгаром, затримавши ворожу навалу та полковником морської авіації Ігорем Бедзаєм і його вертолітним екіпажем. Схилимо голови перед екіпажами патрульного катера «Слов'янськ» (командир - капітан- лейтенант Дамір Аулін), броньованого десантно-штурмового катеру «Станіслав» (командир - старший лейтенант Олександр Сухоруков), рейдового тральщика «Генічеськ» (командир - головний корабельний старшина Михайло Корнієнко), які загинули у нерівній борні, захищаючи чорноморське узбережжя нашої Держави від ворожих атак з повітря.

Минулий рік показав взірці морських перемог над переважаючим ворогом українською ракетною зброєю з успішним бойовим застосуванням міжвидових розвідувально-ударних комплексів. Вразивши російський крейсер «Москва», Військово-Морські Сили України увійшли у четвірку флотів, які після закінчення Другої світової війни змогли вразити морські цілі класу «крейсер» і вище (радянський лінкор «Новоросійськ» - італійськими бойовими плавцями; аргентинський крейсер «Адмірал Бельграно» - британською атомною субмариною; американські кораблі: крейсер «Прінстон» типу «Тикондерога» та десантний вертольотоносець «Тріполі» типу «Іводзіма» - морськими мінами Іраку).

Ініациативні командири, які вміють прийняти своєчасне нестандартне рішення, вивели з-під удару переважаючого ворога патрульний катер «Прилуки» (командир - капітан- лейтенант Олексій Жданов) та середній десантний корабель «Юрій Оліференко» (старший помічник командира - капітан 3 рангу Василь Огаренко).

Нарешті, саме в Україні вперше у світі вже тричі реалізована концепція групового бойового застосування безпілотних морських надводних апаратів проти ворога у його базах.

Незважаючи на втрати 2014, 2018 та 2022 років (полонення азовської корабельно-катерної групи, самозатоплення фрегату «Гетьман Сагайдачний», невдалі десантні операції 7-8 травня на о. Зміїний та 19 жовтня на Запорізьку АЕС), український військовий флот набуває нових спроможностей. Суттєво оновилась морська авіація, зокрема вертолітною протичовновою і пошуково- рятувальною компонентою. Десятки американських бойових катерів вже поповнили нашу річкову флотилію. Випускників Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» чекають нові корвети типу «Ада», мінні тральщики-шукачі, любязно передані нам Великобританією, а у недалекому майбутньому і Нідерландами. І це тільки початок! Тому якісний склад командирів кораблів набуває першочергового значення!

Постановка проблеми

У новітній історії ВМС ЗС України, особливо у період російсько-української війни з 20.02.2014 по теперішній час, було чимало випадків, де готовність чи неготовність командира корабля (групи кораблів) прийняти самостійне рішення та взяти на себе усю повноту відповідальності за майбутні наслідки, призводила до успіхів або поразок у морських баталіях. В кращу сторону слід відмітити морських прикордонників, які своїми компетентними діями у 2014 році дозволили евакуювати до материкових портів України корабельний склад Морської охорони ДПСУ. У 2022 році маневри командира патрульного катера «Прилуки» та старшого помічника командира СДК «Юрій Оліференко» зберегли кораблі, вивівши їх з-під удару переважаючих сил ворога. Достойні поваги та честі екіпажі катерів «Слов'янськ», «Станіслав», «Генічеськ», які загинули в морських боях, захищаючи Україну з морського напрямку (рис.1).

Рис.1 Грамота про передачу нагород на честь 80-ї річниці Української Повстанської Армії екіпажам катерів, що загинули у морських боях при захисті України з морського напрямку у 2022 році (особистий архів Калініченко О.О.).

Але поруч з достойними прикладами є й дії деяких «мореходів», які компроментують честь та гідність Українського флоту. 25 листопада 2018 року була полонена ворогом корабельно-катерна група з 3-х одиниць разом з усім особовим складом. Наслідком такого чину стала здача без бою корабельно-катерного складу на Азовському морі у березні 2022 року (рис.2а) та самозатоплення флагману ВМС фрегата «Гетьман Сагайдачний» у перший же день вторгнення (рис.26).



а) б)

Рис. 2 Не бойові втрати ВМС ЗС України: а)МБ «Корець» та МБАКи в полоні у Новоросійську, б) затоплений фрегат «Гетьман Сагайдачний» у Миколаєві

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження з різних аспектів історії українського флоту у другому десятилітті ХХІ віку проводили капітани далекого плавання Железнов Г.М. та Задорожний А.І. (2011 - аспекти праці капітана та судноводіїв) [2], колектив авторів під загальною редакцією к.в.н. капітана 1 рангу Яким'яка С.В. Національного університету оборони України (2013 - військово-морська історія) [3], викладачі Херсонської морської Академії к.і.н. Безлуцька О.П. та к.п.н. Добровольська В.А. (2017 - історія мореплавства) [4], капітан 1 рангу у відставці Мамчак М.А. (2018 - шлях України до моря) [5], Смагін М.М. (2019 - історія суднобудування та мореплавства на теренах України) [6], д.п.н. Ляшкевич А.І. (2019 - історія морської освіти на теренах України) [7], капітан 1 рангу у відставці й д.ф. з іст. наук Калініченко О.О. (2020 - дії командира надводного корабля в екстремальній ситуації та його юридичне переслідування п'ятою колоною) [8], Бєлаш Ф.І. (2022 - довідник відзнак військового українського флоту) [9]. Але окремої наукової публікації, присвяченої відновленню морського цензу та його популяризації серед військово- морської спільноти досі на теренах України не спостерігалось.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується праця. На флотах з давніх давен повелося, що мореходи мають звітувати про свою діяльність на кораблях у вигляді вахтових або навігаційних журналів, журналів бойових дій, або бойової підготовки. У багатьох морських країнах запроваджені спеціалізовані журнали, де зберігається морський досвід, зокрема: у Великобританії - довідник «Джейн», у Франції - Annales Maritime de Coloniales, в Російській імперії - Морський збірник, тощо. Також прийнято, що більш-менш значні морські кампанії оприлюднюються через мемуарні спогади. В українській науковій школі мореплавства такий почин поклав циркумнавігатор Юрій Федорович Лисянський (1 / 12 квітня 1773, Ніжин - 26 лютого / 6 березня 1837, Петербург) [10]. Про дії ПЧ «Тюлень» у Першу Світову війну описано найрезультативнішим підводником Російського імператорського флоту капітаном 1 рангу Михайлом Олександровичем Китиціним (17.09.1885, м. Чернігів Київської губернії - 22.08.1960, США) [11]. Капітан 1 рангу Петро Денисович Грищенко (12.07.1908, с.Голта Ананьєвського повіту Херсонської губернії - 14.01.1991, Москва) висвітлив діяльність свого ПЧ «Л-3» з рекордно ю для РСЧФ кількістю вражених цілей у Другу Світову війну [12]. Історія підводного протистояння 21-ї та 26-ї дивізій атомних субмарин Тихоокеанського флоту викладена контр-адміралом Володимиром Миколаєвичем Довженко (10.06.1944, Мар'янівський район Омської області - 05.10.2020, м.Санкт-Петербург) [13] та колективом авторів під загальною редакцією старшого мічмана Олександра Яковича Терещенко [14]. Свої роздуми над минулим та майбутнім флоту виказав віце-адмірал Володимир Герасимович Безкоровайний (16.08.1944, м.Умань Черкаської області - 23.01.2017, Київ) [15]. Капітан 1 рангу Олександр Олександрович Калініченко не тільки висвітлив діяльність атомних субмарин на котрих ходив у далекі моря та океани, але з-під його пера вийшли спогади й про кораблі ВМС ЗС України та про цікаві рейси на підпрапорних суднах (Командор, Корвет, Когорта, Кортик, Кордон, Зірка Командора, Океанами Арея та інші), куди закинула його морська доля [16]. Отже простежується тенденція, що кожен командир ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ висвітлити діяльність свого корабля (з'єднання) й увічнити таким чином звитягу підлеглих моряків, без яких командир ніщо!

Але перш, ніж стати таким командиром, моряк повинен пройти усі щабелі морської служби саме в морі, бо лише там і тільки там можна стати справжнім моряком. Деяким опонентам це не до тями. Одягнувши морську форму та морські погони з високими військовими званнями, вони рвуться до командних морських посад, не маючи навичок керування кораблем, не стоявши за штурвалом, не пізнавши «солі морської служби» за влучним визначенням Петра Денисовича Грищенка, за яку свого часу морські офіцери отримували 4-ту ступінь найпочеснішого серед військових ордену [17]. Саме на противагу таким «флотоводцям» й призначена ця праця стосовно практичної морської підготовки перш за все майбутнього командира (капітана) у вигляді морського цензу наплаванності та його популяризації, зробивши акценти на історичному, безпековому, охоронному та оборонному аспектах.

Постановка задачі та її розв'язання

Об'єктом дослідження є практична індивідуальна підготовка моряка для успішного виконання завдань на командирському містку. Як предмет дослідження, в праці розглянуто підготовку морського офіцера, що досягнув командирського містка на військовому кораблі, отримав морське звання «капітан далекого плавання» цивільного флоту, став старшим капітан-наставником АРК «Антарктика» флот якої налічував 53 рибопромислових судна океанського плавання, у т.ч.: 2 рибоконсервні плавбази, 3 БАТМ, 3 РТМС-К, 10 РТМС, 16 РТМ «Атлантик», 3 СТМ «Атлантик-333», 15 СРТМ, 1 МРТР (див. додаток 1).

Виклад основного матеріалу

морський офіцер командирський військовий

Параграф 1. Мотивація. Батько Олександр Іванович Калініченко народився 22 липня 1927 р. і до 22 червня 1941 р. встиг отримати 7 класів шкільної освіти. Під час окупації України переховувався у лісах на Сумщині та пас партизанських коней. Чиї то були партизани достеменно невідомо, але при Незалежній Україні до нього постукали воїни Братства ОУН-УПА. У 1943 році восени на терени Сумщини прийшла Червона Армія. Польові військкомати брали усіх без розбору. Тих, хто врятувався після першого бою у десанті, зараховували до видів Збройних Сил. Так батько опинився у Робоче-Селянському Червоному Флоті, а маючи пристойний за тими мірками рівень освіти, став учнем артилерійського електрика на есмінці «Бойкий». Затим був переведений на лінійний корабель «Севастополь», згодом на крейсер «Адмірал Нахімов». Закінчив службу мічманом сторожового корабля пр.50 у Поті з записом у військовий квиток після демобілізації - старшина команди ПУАЗО крейсера пр.68 біс [18, спр.25].

Будучи в заводі у Миколаєві батько привів маленького Олександра на останній свій корабель, провів на ходовий місток і дав в руки морський бінокль, але дитячі руки не втримали його і бінокль полетів донизу та впав на палубу. Це стало знаком подальшої морської долі, а модель корабля надовго стала улюбленою іграшкою малюка.

Друге судно чекало юнака через 10 років у Севастополі, куди приїхала на екскурсію Уманська школа юних моряків. На морському буксирі «Нерей» Олександр вперше побачив акваланг АВМ-1м і навіть зробив кілька вдохів стисненим повітрям (буксир «Нерей» разом з баржою «Нева» забезпечували життєдіяльність чорноморських акванавтів).

Параграф 2. Послужний список. Після закінчення 8 класів Уманської середньої школи №-2 імені І.Я. Франка Ленінградське Нахимівське воєнно-морське училище розпахнуло свої двері сину фронтовика і він був зарахований у 3-й взвод 1-ї роти, де одразу став старшиною 13 класу й трохи згодом віце-старшиною 2-ї статті. Любов до моря прищеплялася і через гребно-вітрильну шлюпку ЯЛ-6, і через корабельні роботи на крейсері-музеї «Аврора», і через першу корабельну практику влітку 1970 року на крейсері «Кіров» пр.26 з виходом у Фінську затоку до острова Гогланд на артилерійські стрільби. Повернувшись у Кронштадт, нахімівці відвідали китобійну базу «Юрій Долгорукий» та через Ленінг рад прослідували на Карельський перешийок, де біля озера Сулоярві (Нахимівського) у хвойних лісах розташувалася шлюпочна база ЛНВМУ. По закінченню першої морської альма-матер відбувся добровільний шлюпочний похід влітку 1971 р. на ЯЛ-6 по річці Дон від Калача-на-Дону до Волгодонська і назад, де прийняв участь з виду непоказний білявий юнак, котрий згодом став Главкомом ВМФ РФ.

Подальші морські стежки припадають на ТОВВМУ ім. С.Й. Макарова:

- крейсер «Дмитрій Пожарський» пр.68 біс (1972 - штурманська практика);

- плавбаза «Бахмут» пр. 233-K (1973 - далекий похід: Японське, Східно-Китайське, Охотське моря та Курило- Камчатська зона Тихого океану);

- катер пр. 386У (1974 - місячна катерна практика з послідуючим допуском до самостійного керування);

- МБ «Бригадир» (IMO № 8953368) портофлоту Іллічівського МТП на посаді матрос 2 класу (20.08.1975 - 09.02.1976) [19, записи 1,2];

- «С-392», середній дизельний ПЧ пр.613В (командир - капітан-лейтенант Олександр Беляков) 4 брпч 6 ескпч дублером старшини команди торпедистів. 27.06. - 28.07.1976 - БС північніше острова Тайвань (Японське, Жовте, Східно- Китайське моря);

- ТДК пр.775 - штурманський похід 01.08 - 30.08.1976 (Японське, Охотське моря, Тихий океан вздовж Курил).

- «Б-855», великий дизельний ПЧ пр.641 (командир - капітан 3 рангу Володимир Ребриков) 182 обрпч - стажування на посаді дублера командира групи БЧ-3 з лютого по квітень 1977 р. (б.Бічевинка-Тихий океан- Авачинська затока-б.Сельдєвая);

- «К-45», крейсерський атомний торпедний підводний човен 659Т пр. (командири - капітан 2 рангу Генадій Заварухін, капітан 2 рангу Олександр Губін) 26-ї дипч - командир БЧ-3. 1977 - 1979 - виконання повного курсу торпедних стрільб торпедами МГТ-1, СЕТ-40У, СЕТ-60М, 53-65К та мінних постановок мінами ПМР-1 у бойових вправах НТ-2 (торпедна атака одиночного бойового корабля, що йде змінними галсами), НТ-3 (торпедна атака по КПУГ), НТ-4 (торпедна атака по ОБК), НТ-5 (торпедна атака ОБК з

попереднім стеженням), стрільба на приз Г лавкома (торпедна атака ОБК з перезарядкою та повторною атакою), НТ-6 (торпедна стрільба по берегу), ПТ-2 (торпедна атака підводного човна), ПТ-3 (торпедна атака підводного човна в дуельній ситуації) та вихід на перехват АВУ «Кітті Хок» з положення бойового чергування (Японське море) [20], [21, с.73].

- «К-122», великий атомний торпедний підводний човен 659Т пр., перша автономка на БС (командир - капітан 1 рангу А.Н.Гурьєв) на посаді командира БЧ-3. 19.10.09.12.1979 - (Японське, Східно-Китайське, Філіппінське, Південно-Китайське моря); друга - (командир - капітан 2 рангу Генадій Сізов), на тій самій посаді - 10.07.-30.08.1980 (Японське, Східно-Китайське, Філіппінське моря) [20], [21, с.73];

- «К-42» «Ростовський комсомолець», великий атомний

торпедний підводний човен (командири - капітан 2 рангу Валерій Лукьянцев, капітан 1 рангу Євгеній Травін, капітан 2 рангу Олександр Рижук) 26-ї дипч 4 флпч ТОФ на посадах помічника та старшого помічника командира (стеження за АУС у складі АВМА «Ентерпрайз» та АВМ «Мідуей» у 1982 р., 9-ти місячна БС з 23.03 по 06.12.1983 у Тихому та Індійському океанах; 1984 - перевірка фактичної боєготовності з положення ремонту з виходом в море старпомом без штатного командира ПЧ та вакантної посади помічника командира ПЧ;

- резервний екіпаж ПЧАТ 2-го покоління пр.671В (командир - капітан 2 рангу Євген Лапшин) т.в.о.СПК 1985 р. - «К-469» 26-ї дипч 4 флпч ТОФ [20].

- «К-264» пр. 671РТМ ПчАт (командир - капітан 2 рангу Іван Русанов) 26-ї дипч 4 флпч ТОФ на посаді командира групи ОСНАЗ (березень-грудень 1986 - протидія ПЧАТ типу «Лос-Анжелес» ВМС США по створенню шумового портрету МЦАПЧ пр.971 на морських іспитах шляхом активного підводного маневрування, Японське море) [20], [21, с.73];

- «К-415» пр.667А, ракетний підводний крейсер стратегічного призначення, другий екіпаж (командир - капітан 2 рангу В.А.Федюковський) на посаді помічника командира та вакантній посаді старшого помічника (один за двох) 16.12.1986-10.05.1988 (відпрацювання морських елементів курсових задач Л-2, Л-3, СЛ, ракетна стрільба 2-х ракетним залпом БРСД Р-27У на рпкСН «К-436» пр.667АУ) [20], [21, с.74].

- «К-434» пр.667А ракетний підводний крейсер стратегічного призначення (командири - капітан 2 рангу Юрій Лавренов, капітан 2 рангу Генадій Лєпьошкін) на посаді помічника командира та вакантній посаді старшого помічника (один за двох) 10.05.1988-30.05.1990) [20], [21, с.74];

- РС «Теплий» типу РС-300, 17.07.1989-06.11.1989 - вихід на розвідку ТВД під легендою капітана-наставника з фактичним виконанням обов'язків 3-го помічника капітана (Японське, Охотське моря, зона Тихого океану в районі Малої Курильської гряди) [19, записи 5,6];

- ПСКР типу МБ, 8 ОБСКРп, листопад 1989 р. - (б.Малокурільська о-ва Шикотан - Тихий океан - протока Катерини - Охотське море - протока Лаперуза - Японське море - Находка);

- СРТМ «Родино» (IMO №7418701) типу «Ольга» пр.502М, 06.03-02.10.1990 - пятимісячний рейс з тією ж метою на посадах 3-го та 2-го помічника капітана (Японське, Охотське моря) [22, записи 2,3 с.8-9];

- АРК «Антарктика», старший капітан-наставник по військово-морській підготовці 15.10.1993-12.09.1996: рейс на СРТМ «Чауда» пр. 502ЕМ (IMO №7418531) у квітні 1994 (Іллічівський МРП - Батумі - Іллічівський МРП) з відпрацюванням морської частини КШУ «Мобілізаційне розгортання АРК «Антарктика» в умовах протидії»; 28.06.02.08.1994 похід на фрегаті «Гетьман Сагайдачний»

(Севастополь - Тулон - Руан - Тулон - Севастополь); грудень 1994 - березень 1995 - прийом з новобудови з держіспитами в Чорному морі БАТМ «Капітан Солянік» (IMO №9120281), «Капітан Буга» (IMO №9120293), «Капітан Моргун» (IMO №9120308) пр.1228 типу

«Пулковський меридіан» [19, записи 8-12 с.10-14];

- т/х “Project Orient” (IMO №8012346) 2-й помічник капітана, 14.08.-19.11.1996 - (Гданськ-Бремерхафен- Ньюкастл-апон-Т айн Ротердам-Бильбао-Алджесірас-Суецький канал-Ормузька протока-Пакістан-Мумбай-Какінада-Сінгапур- Абу Дабі) [16, спр.45-46];

- «Рівне, великий десантний корабль» пр.1171, - командир корабля (27.12.1996-08.12.1997) [16, спр.47-48], [20], [21, c.74]; великий суховантажний військовий транспорт пр.1171 - командир корабля (08.12.1997-06.02.1998) [16, спр.47-48];

- т/х “Star Admiral” (IMO №8314603, капітани: Олексій Шепель, Віктор Бондар) - 2-й ПКМ 29.06.-25.11.1999 - (Гданськ - Ленінград - Ротердам - Антверпен - Більбао - Пуерто-да-Кру - Пуерто Кабелло - Баранкіллья - Лімон - Панамський канал - Кальяо - Токопілья - Гуаякіль - Панамський канал - Вілмінгтон - Нью Хавен - Соррель - Миколаїв);

- т/х “Industrial Chief” (IMO №9212947) - 2-й помічник капітана 05.08.-14.10.2000 - (Віана-де-Кастелло - Лісабон - Хьюстон - Лізас - Гуанта - Порто Кабелло - Маракаібо - Гуаранао - Хьюстон - Лізас - Гуанта - Сантос - Хьюстон). Загалом 85 діб, у т.ч.: 56 - в морі, 1,5 - на якорі, 1,5 - лоцманська проводка, 26 - вантажні роботи в порту, 20022 морських миль (19689 - океанські та морські переходи, 333 - лоцманська проводка);

- т/х “Seabulk II” (IMO №7005906) - 2-й та старший помічник капітана 23.02.-29.08.2001 - (Пірей - Ізмір - Джіойя

Тауро - Ізмір - Маргера - Ніца - Беджайя - Ніца - Беджайя - Ніца - Беджайя - Ніца - Беджайя - Ніца - Беджайя - Ніца - Беджайя - Ніца - Беджайя - Ніца - Беджайя - Ніца - Беджайя - Ніца). Загалом 186 діб, у т.ч.: 56 - в морі, 40 - на якорі, 1 - лоцманська проводка, 87 - вантажні роботи в порту, 13012 миль;

- т/х “Mendiondo” (IMO №7713204) -старший помічник 21.09.2002-10.05.2003 - (Маямі - Сан Андреас - Корн Айленд - Маямі - Сан Андреас - Корн Айленд - Порто Кабезас - Маямі - Сан Андреас - Корн Айленд - Порто Кабезас - Маямі - Сан Андреас - Корн Айленд - Порто Кабезас - Маямі - Сан Андреас - Корн Айленд - Маямі - Сан Андреас - Корн Айленд - Маямі - Сан Андреас - Корн Айленд - Маямі - Сан Андреас - Ел Блюфф - Порто Кабезас - Маямі - Сан Андреас - Корн Айленд - Порто Кабезас - Маямі - Сан Андреас - Корн Айленд - Порто Кабезас - Маямі - Сан Андреас - Корн Айленд - Маямі - Сан Андреас - Корн Айленд - Маямі). Загалом 184 доби, у т.ч.: в морі - 98, на якорі - 17, лоцманська проводка - 4, в портах - 65, 21510 морських миль;

- т/х “Sea Eagle-2” (IMO №7611224) - старший помічник капітана 08.12.2003-27.03.2004 (Лімасол - Новоросійськ - Тартус - Александрія - Іллічівськ);

- т/х “Delmas Surcouf” (IMO №8130241) - старший помічник капітана 01.02.-13.05.2006 (Дурбан - Луанда - Пуент Нуар - Абіджан - Лібревіль - Абіджан - Дакар);

- т/х “Felicitas” (IMO №8401523) - старший помічник капітана 06.12.2006-04.03.2007 - (Алджесірас - Барселона - Форт-сюр-Мер - Алджесірас - Барселона - Форт-сюр-Мер - Алджесірас - Барселона - Форт-сюр-Мер - Алджесірас).

- т/х “Papuan Gulf” (IMO №9330238, капітани: основний - Фред Кнупс ; підмінні - Корнеліус де Ваард, Давид Мумладзе) - старший помічник капітана (Тихий океан). Перший контракт 29.06.-02.11.2007 (Шанхай - Рабаул - Маданг - Лає - Порт Морсбі - Хоніара - Лаутока - Рабаул - Джакарта - Порт Кланг - Сінгапур - Гонконг - Шанхай - Чан Джанг Ганг - Шанхай - Лає - Морсбі - Ноумейя - Лаутока - Сува - Апія - Папієте - Рабаул - Лає - Джакарта - Сінгапур - Гонконг). Другий котракт 05.03.-04.07.2008 (Сінгапур - Гонконг - Шанхай - Лає - Морсбі - Хоніара - Ноуміє - Апія - Рабаул - Хоніара - Гонконг - Шанхай - Рабаул - Лає - Морсбі - Лає - Морсбі - Сінгапур - Гонконг - Шанхай).

- т/х “Sabrina” (IMO № 9414735, капітани: Володимир Мунтян, Вадим Зиганшин, Олег Тимофєєв) - старший помічник капітана 28.01.-17.07.2014 (Новоросійськ - Діліскілесі - Південний - Абукір - Маріуполь - Кастел-лон - Маріуполь - Іскандерун - Бердянськ - Маргера - Чорноморськ - Торре-Нунунзіата - Варна) [16, спр.45-46] (див. додатки 2, 3).

На морському рахунку 3 океани (Атлантичний, Індійський, Тихий) та 36 морів (Азовське, Адріатичне, Альборана, Андаманське, Аравійське, Арафурське, Балі, Балтійське, Банда, Бісмарка (Новогвінейське), Жовте, Егейське, Іонічне, Карибське, Кораллове, Коро, Лігурійське, Мармурове, Охотське, Південно-Китайське, Північне, Саргассове, Серам, Середземне, Соломона, Східно- Китайське, Тіморське, Тірренське, Фіджі, Філіппінське, Флорес, Червоне, Чорне, Халманери, Яванське, Японське). Канали: Суецький, БДЛК, Панамський. Протоки: Авачинська, Баб-ель-Мандебська, Босфор, Боші, Буссоль, Великий та Малий Бельт, Гібралтар, Дарданели, Діани, Карімата, Катерини, Керченська, Корейська, Ла-Манш, Лаперуза, Макасарська, Малакська, Мальтійська, Мессінська, Ормузька, Па-де-Кале, Сангарська, Сінгапурська, Сіцілійська (Туніська), Скаггерак, Татарська, Тайванська, Торресова, 7-х вітрів, 4-та Курільська, Флорідська, Халманери, Юкатанська. Річки: Везер, Дон, Нева, Південий Буг, Св.Лаврентія, Янцзи.

Передача морського досвіду: Колледж торгового флоту імені О.І.Маринеско (теорія судна), Навчальний Центр фахівців морського транспорту (офіцер-інструктор судноводійних дисциплін по конвенційній підготовці плавскладу пасажирських суден Ро-Ро та інших, ніж Ро-Ро), факультет / Інститут Військово-Морських Сил (Тактика ВМФ, Бойові засоби флоту, Торпедна зброя та її бойове застосування - для курсантів, Тактика та морська підводна зброя - для офіцерів ВМФ НВАК КНР). Наукова бібліографія складає більше 70 праць. Загальна бібліографія близько 200 праць.

Параграф 3. Командирський місток. 22 вересня 1990 року однокашник, що вже став командиром рпкСН «К-530» пр.667Б подарував Олександру Калініченко книгу Юрія Лазаревича Рисса «Командир корабля» [23], де автор з морським стажем у 22 роки ділився своїм досвідом командирства з майбутніми «водіями фрегатів». На форзаці був надпис «Хоча Ти ним і не став, але в душі Ти ним залишився. На пам'ять від бувшого сослуживця. Сергій Колесніченко. 22.09.1990 р.». Важко було у ВМФ СРСР стати командиром, маючи недруга в Центральному комітеті КПРС, хоча вже й були допуски до самостійного керування атомним торпедним підводним човном пр.627А (наказ Командувача Тихоокеанським флотом від 11 жовтня 1983 року за №-0627) і ракетним підводним крейсером стратегічного призначення пр.667АУ (наказ Командувача Тихоокеанським флотом від 25 січня 1988 року за №-023) та отримана на 6-х Вищих офіцерських классах ВМФ спеціальність «Командир підводного човна 1 рангу» (наказ ГК ВМФ від 29.11.1984 №-01294) (рис.3).

Рис.3 Знак «Командир підводного човна»

Але жаданий командирський місток підкорився моряку лише у ВМС ЗС України на великому десантному кораблі «Рівне» і цивільному флоті 27 грудня 1996 року наказом Командувача ВМС України №-0186 на посаду командира ВДК «Рівне» призначається капітан 3 рангу Олександр Калініченко, призваний у добровільному порядку з запасу наказом Міністра Оборони України №312 від 02.08.1996 на посаду командира підводного човна з попередньої посади старшого капітан-наставника ВМП (див. додатки 1, 4 та рис.4).



а) б) в)

Рис.4 Знаки (зліва направо): а) «Командир корабля ВМС України» зразка 1995 р., б) «Капітан далекого плавання» України, в) пропозиція щодо відзнаки «15 морських кампаній»

ВДК «Рівне» був найбільшим кораблем 1-го дивізіону, куди окрім нього входили протичовновий корвет «Луцьк» (командир - капітан 3 рангу Заремба), СДК-137, а трохи пізніше - РТЩ «Генічеськ» (командир - старший мічман Альберт Іванович Парукевич). У планах було розгорнути 1-й дивізіон (в/ч А-2951) до штату бригади, але ніякої мобілізаційної роботи по встановленню контролю над мобпризначеними суднами АРК «Антарктика» ні в дивізіоні, ні в Західному морському районі не велось.

Командирський план вводу корабля у склад сил постійної готовності, згідно поставлених завдань 29-30 грудня 1996 року (11 березня - здача курсової задачі СК-1 штабу 1 дивізіону кораблів ОВР (в/частина А-2951); 10-13 березня - пред'явлення штабу Західного морського району (в/частина А-2238); Квітень-травень: пошук можливостей для відновлення технічного стану корабля. Червень-Вересень - планова постановка в ремонт для відновлення технічної готовності корабля; Жовтень - закінчення ремонту, здача СК-2; Листопад - планова сдача курсових задач К-1 та К-2 за штатом ВДК; Грудень - планова здача курсової задачі К-3 та вхід корабля у склад сил постійної готовності) [24];

Практичне відпрацювання плану, перешкоди та зміни:

1- 13 січня 1997 р. - організаційний період; 1-31 січня - інвентарізація та поповнення запасів;

1-31 січня - відпрацювання курсової задачі СК-1 у бойових частинах;

1- 2 лютого - практичне відпрацювання боротьби за живучість корабля на стоянці з залученням тренажерів УТС «Лісозаводськ»;

2- 7 лютого - неочікувана заміна 70% особового складу строкової служби (нормальних - на діючі кораблі, недисциплінованих - на ВДК «Рівне»);

7-13 лютого - різке погіршення стану військової дисципліни й припинення на час її відновлення планової бойової підготовки;

14-15 лютого - повторне практичне відпрацювання боротьби за живучість корабля на стоянці з залученням тренажерів УТС «Лісозаводськ» нового складу екіпажу;

17-18 лютого - практичне застосування аварійної партії корабля по рятуванню від затоплення секцій плавучого пірсу у Практичній гавані;

19-21 лютого - КБУ «Ж-1» (підготовче, тренувальне, залікове);

22-23 лютого - стройові огляди у бойових частинах;

24-28 лютого - прийом перших спеціальних задач у бойових частинах;

1-2 березня - смотр корабля;

3- 5 березня - КБН «Приготування корабля до бою та походу» (підготовче, тренувальне, залікове); 6-7 березня - КБН «Прохід вузкості»; 8-10 березня - усунення недоліків;

11 березня - здача курсової задачі СК-1 штабу 1 дивізіону кораблів ОВР (в/частина А-2951);

12-31 березня - усунення недоліків;

1-4 квітня - додаткове відпрацювання низки корабельних бойових навчань;

5-9 квітня - робота комісії 2-ї бригади МДС Південного морського району по прийому корабля у склад нового з'єднання з порівняльним висновком, що корабель у кращому технічному стані ніж ВДК «Костянтин Ольшанський» після його отримання від КЧФ;

19 квітня - встановлення шефства з адміністрацією м.Рівне; 24 квітня - Угода про шефські стосунки між м.Рівне і кораблем [25] та отримання від АРК «Антарктика» р/ст УКХ Р-619 «Графіт» та комплекту приборів РХБЗ. 1- 8 травня - підготовка до комісії МОУ;

9 травня - перший під'йом на кораблі Військово- Морського Прапору України [26] і підписання Протоколу намірів по технічному відновленню корабля між адміністрацією м. Рівне, ВО «Станкотехімпорт» та командуванням корабля шляхом докового ремонту;

Списочний склад корабля на 9 травня 1997року:

Командир - капітан 2 рангу Олександр Калініченко, старший помічник командира - капітан-лейтенант Олексій Фальченко, заступник командира з виховної роботи - старший лейтенант Вадим Тахтаулов. Командири бойових частин: штурманської (БЧ-1) - старший лейтенант Вадим Любач, ракетно-артилерійської (БЧ-2) - вакантна, зв'язку та РТС (БЧ-4,РТС) - лейтенант Олександр Кудря, електромеханічної (БЧ-5) - капітан 2 рангу Павло Теліженко.

Мічмани: Гончаренко, Донукалов, Ісаєнко, Казакевич, Лєщенко, Середа.

Старшини: старшина 1 ст. ЛеськівВ.І., старшина 1 ст. Пригар М.П., старшина 2 ст. Власенко В.В., старшина 2 ст. Полібза О.П .

Матроси: м-с Бордусь В.Д., м-с Буднік С.В., м-с Войлов В.В., м-с Волчков К.В., м-с Головенко, м-с Горохов Д.Л., м-с Зварийчук М., м-с Іванунь Р.В., м-с Ігнатенко Ю.Н., м-с Кін Д.В., м-с Коваленко А.А., ст. м-с Коровай М.А., м-с Кулік Олександр, мс Купріч Р.В., м-с Кравченко О.А., м-с Лінкевич А.Н., м-с Леонов А.Є., м-с Лук'янець, м-с Малінін А.Н., ст. м-с Медведський В.В., м-с Мельнічук Руслан, м-с Моторний О.О., м-с Музалєвський, м-с Новіков М.С., м-с Овчінніков, м-с Панасюк В.А., м-с Паталаха В.В., м-с Пекарський В.М., м-с Пилипенко, м-с Платіцин С.Є., м-с Подкуйко Ю.В., ст. м- с Сатановський, м-с Селєзньов А.Л., м-с Семенюк Ю.І., м-с Слободчиков А.В., м-с Стахів Ю.М., м-с Ступак, м-с Ткаченко В.А., м-с Федоренко С.А., м-с Хуртин Д.Г., м-с Шаповалов Д.В., м-с Шаповал С.В.

На корабельних зборах ухвалено герб корабля (див.рис.5) та корабельний девіз: «Крізь перешкоди до мети!»

Рис. 5. Герб корабля «Рівне»

10-17 травня - перевірка комісії МОУ під проводом генерал-полковника Михайличенка: позитивні оцінки по «Боротьбі за живучість», «Фізичній підготовці», «Хімічній підготовці», «Стройовій підготовці», «Офіцерській підготовці»; негативна оцінка - по технічному стану корабля.

27 липня 1997 р. - вимушений офіційний ввід у склад ВМС України ВДК «Рівне» на державному рівні. Саботаж постановки корабля в ремонт шляхом юридичного пресінгу командира з послідуючою амністією 20 серпня. У серпні вакантні посади офіцерського та мічманського складу доукомплектовано: командир БЧ-2 лейтенант Євгеній Прохоров, командир моторної групи БЧ-5 лейтенант Сергій Малиш, головний боцман корабля старший мічман Анатолій Кожушаний та матроси: Афонін О.О., Бандура С.М., Бойко Ю.С., Воєводкін Р., Довбненко Є.І., Івакін В., Кузьмін О.С., Мудренко С.І., Посунькін С.С., Прищепа М.Н., Саків Б.І.,

Сирбу В.М., Сурмач В.І., Федорченко С.В., Шадрін Ю.Ю. Прикомандировано лейтенанта Романа Гладких (НШ ВМС ЗСУ).

6-10 вересня - підготовка до здачі курсової задачі СК-1;

11-15 вересня - пред'явлення штабу по курсовій задачі СК-1.

16-20 вересня - обгрунтування можливої участі ВДК «Рівне» у танковій програмі Україна-Пакистан по перевозці 320 танків (Харків, ВО ім. Малишева; Севастополь, ВМСУ) як військового транспорту;

1-6 жовтня - підготовка до комісії МОУ; 7-10 жовтня - пред'явлення комісії МОУ; 11 жовтня - вирішення питання з Рівненським военкоматом про цільове направлення призовників до служби на ВДК «Рівне», але сталася Зміна Прапору.

З 16 жовтня 1997 р., завдяки Директиві Командувача ВМСУ про переведення корабля «Рівне» зі штату великого десантного корабля на штат великого суховантажного військового транспорту, з'явилася нова можливість по відновленню корабля;

17 жовтня - 30 листопада: вирішення кадрових питань з набором нової команди (2 - військовослужбовці, 30 - працівників ЗСУ) та розподілом старого військового екіпажу;

30 листопада - урочиста передача корабля від старого екіпажу новій команді, спуск військово-морського прапору України [27];

1 грудня - перший під'йом прапору допоміжного флоту ВМС ЗС України, символічний перехід з 1-го дивізіону кораблів ОВР у склад 20-го дивізіону суден забезпечення ЗМР зі зміною на БН «U-762»;

1-24 грудня -, відпрацювання стояночної чергово- вахтенної служби новим екіпажем, відновлення усіх дизель- генераторів, якірно-швартовного пристрою і камбузу, річна інвентарізація;

8 грудня - наказ Командувача ВМС України про перепризначення капітана 2 рангу Олександра Калініченко командиром морського військового суховантажного транспорту «Рівне»;

25-30 грудня - робота комісії по прийому-передачі корабля з одного з'єднання в інше з складанням акту;

2-16 січня 1998 р. - підготовка нового екіпажу по БЗЖ на УТС «Лісозаводськ»;

17-22 січня - підготовка корабля до постановки на СРЗ «Україна» у доковий ремонт;

23 січня - робоча нарада під головуванням Командувача ВМС контр-адмірала М.Б. Єжеля і керівництва СРЗ «Україна» та ЗМР ВМСУ;

24 січня (субота) - постановка у завод [8], [28];

26 січня - 02 лютого - командир морського військового суховантажного транспорту «Рівне» у СІЗО №-1 м.Одеси;

11 лютого - командира корабля відсторонено від посади і, як наслідок, повторний зрив ремонту (див. рис.6).

а) б)

Рис. 6 Початок та кінець офіцерської корабельної служби: а) командир мінно-торпедної бойової частини ПЧАТ«К-45» лейтенант Калініченко О.О. на вахті, б) командир ВДК «Рівне» капітан 2рангу Калініченко О.О. під час переходу на СРЗ « Україна»

Параграф 4. Морський ценз: розбіжності цивільного та військового флотів. Підсумовуючи вищенаведене, спробуємо структурувати морську наплаваність Олександра Калініченка наступним чином:

A) матроський ценз - 6 місяців з вахтою за штурвалом (1 морська кампанія); й курсантський ценз - 6 місяців (1 морська кампанія). Загалом 2.

Б) офіцерський ценз на військових кораблях, зокрема:

- на бойових службах в автономних плаваннях на атомних підводних човнах - 12 місяців (2 морські кампанії);

- на бойових чергуваннях з виходом на протидію авіаносцям і підводному човну та у полігони бойової підготовки - 9 місяців (1,5 морські кампанії) у 26-й дипч та 3 місяці (0,5 морських кампаній) у 21-й дипч;

B) офіцерський ценз на рибальських суднах, у т.ч.:

- в ранзі 3-го та 2-го помічника капітана - 8 місяців;

- в ранзі старшого капітан-наставника - 4 місяці, загалом 2 морські кампанії.

Г) офіцерський ценз на підпрапорних суднах торгівельного флоту - 42 місяці (7 морських кампаній). Загалом - 15 морських кампаній.

Вимоги Міжнародної Морської організації (ІМО) щодо цензу моряка:

- 12 місяців матросом / кадетом з не менш як 6 місяців вахти на штурвалі - на диплом «штурман малого плавання»;

- 12 місяців (з освітою судноводіїв) / 30 місяців (для офіцерів ВМФ, що управляють кораблем на посадах вахтовий офіцер і вище, але не мають штурманської освіти) - на диплом «штурман далекого плавання»;

- 18 місяців на посаді старшого помічника капітана - на диплом «капітан далекого плавання».

Отже загальний ценз наплаванності до отримання диплома капітана далекого плавання з «нуля» має бути 42/60 місяців - 7/10 морських кампаній.

На військово-морських флотах панує інша ідеологія. Корабль / підводний човен допускався до виходу в море (входив морську кампанію) після успішного пред'явлення по першій курсовій задачі (К-1/Л-1) та завантаженні боєзапасу. Після здачі другої (К-2/Л-2 - організація плавання корабля в морі) та третьої (К-3/Л-3 - організація застосування корабельної зброї) курсових задач корабль допускався до прийому СБЧ та вводився у склад сил постійної бойової готовності, де допускався до бойового чергування. Після ж виконання четвертої курсової задачі (К-4/СЛ - організація сумістного плавання у складі корабельної тактичної групи) корабль допускався до бойової служби.

Тобто однієї хронології морської служби замало, щоб оцінити морського офіцера. Крім кількісних параметрів необхідо провести і якісний аналіз по певним критеріям (В повсякденних умовах: термін служби у міцному корпусі, Кількість та якість з'єднань ПЧ, Типи ПЧ на яких виконувались бойові служби та бойові чергування, наявність допусків на самостійне керування певними проектами ПЧ, кількість бойових служб, бойові дії проти авіаносців, мотивація зміни прапору СРСР. В екстремальних ситуаціях: по усуненню своїх посадових промахів, по усуненню промахів інших посадових осіб, ризикуючи здоров'ям та життям всього екіпажу, ризикуючи лише своїм життям. Мотивація: відмови від посад, до військової служби).

У цьому випадку цікаве порівняння служби двох морських офіцерів зробив В'ячеслав Макушин, який особисто знав обох і мав відповідний практичний досвід офіцера-підводника [21, с.58-59] (додаток 5). А як же оцінювати подальший професійний ріст мореплавця, наприклад капітана-наставника (на цивільному флоті) або ж заступника командира корабельного з'єднання (у ВМС / ВМФ), які функціонально відповідальні за індивідуальну

підготовку капітанів суден / командирів кораблів? Як мінімум їх загальний плавценз має бути не менше 15 морських кампаній, щоб мати моральне право навчати «водіїв фрегатів»!

Параграф 5. Дискусійні питання стосовно коректного мореплавства (безпеки, охорони, оборони) в морському інциденті 25 листопада 2018 року. Серед вихідців з України першим, хто виказав вимоги до командира корабля, а саме - підводного човна, був командир- підводник російсько-японської та Першої Світової воєн Іван Іванович Різніч (17.01.1878, с.Гопчиця Погребищенського району Вінницької області - 1920) [29].

Наукові розвідки передумов, що сприяли фіаско на бойовій службі у віддаленому районі Тихого океану, та рукотворної об'ємної пожежі досліджено і оприлюднено Олександром Калініченко де, в якості перспектив подальших досліджень, запропоновано здійснити порівняльний аналіз подій 21.08.1980 з подіями 25.11.2018 у районі Керченської протоки [30, с.62], [8]. Деякі керівники останнього дійства, які були усунуті від діючого флоту та переведені в НДЦ ЗС України «Державний океанаріум» з більш відповідальних флотських посад, мали досить часу для детального аналізу події, що мала наслідком і фіаско на Азовському морі у березні 2022 року, але не спромоглись оприлюднити свої дії по керуванню кораблями / катерами в морі. Тому без відповіді залишились багато питань тактичного плану, зокрема:

а) Чому низькобортні катери не були обладнані по периметру спіраллю Бруно, як це було зроблено на кораблях попереднього переходу «Донбас» і «Корець»?

б) Чому при наявній загрозі не були підняті Державні прапори України, як сигнал готовності до бою, як цього вимагає Положення про корабельну службу у ВМС ЗС України?

в) Чому не були виконані заходи по сигналу «Загроза ПДСЗ»?

г) Чому МБАКи «підставились» під повітряну атаку, хоча була альтернатива прикритись ворожими кораблями, які затискали й згодом таранили український буксир?

д) Чому допущено прорив строю тактичної групи катерів кораблями ворога та взяттям у «клещі» українського буксиру?

є) Чому не були застосовані чотири 30-мм бойових модулі впритул по ворожим патрульним кораблям після явних ознак агресії?

ж) Чому допущений силовий захват катерів ворогом без будь-яких спроб його перешкоджання стрілецькою зброєю екіпажів (зброя не була роздана, цинки з патронами не були вскриті, гранати не були приготовані)?

Напрошується порівняння зі здачею у полон кораблів молодшого флагмана ескадри контр-адмірала М.І. Небогатова (рис.7 - білі прапорці) [31, с.74-77].



а) б)

Рис. 7 Схеми подій поблизу проток:

а) Корейської - 15.05.1905, б) Керченської - 25.11.2018 [32, обкладинка с.4].

Дехто може зробити закид, чи в компетенції автора ставити такі питання. Відповім - в компетенції: і як морського офіцера (див.додаток 6), і як науковця-історика, який встановив світовий приорітет співвітчизника, що винайшов спосіб руху під водою без застосування будь-яких механічних рушіїв [33], захистив дисертацію [34] та написав монографію, де дослідив підводну складову Української школи мореплавства та розробив таблицю української військово-морської історії на протязі 1750 років за період 269-2019. Доречі так було легалізовано та легітимізовано Міжнародний проект «Зірка Командора», кавалерами якої стали 33 особи (з них 16 - посмертно) та Всеукраїнський проект з міжнародною участю «Морська Слава України», кавале-рами якого стало 47 осіб (4 - посмертно) та 1 колектив-на (екіпажу фрегату «Гетьман Сагайдачний» на честь 20-ліття і здійснення 4-х походів в океан) [35,с.222-231].

Висновки

1. Саме фактична морська наплаваність має стати основною прерогативою при русі по службових сходах морського офіцера.

2. Існуючі відзнаки «Командир корабля», «Командир підводного човна», «Капітан далекого плавання» не відображають у достатньому ступені професійну якість моряка, особливо вже «прописавшогося» на командирському містку.

3. Головною ознакою справжнього флоту є його кораблі, вимоги до яких з часом потерпають змін. Головною персоною на кораблі є її КОМАНДИР, основна вимога до якого залишається незмінною - це здатність вчасно прийняти самостійне рішення, що неможливо без морського досвіду, та готовність нести за це рішення повну відповідальність перш за все перед Українською Нацією!

Подальші дослідження або впровадження отриманих результатів:

1. Ця праця має спонукати командирів кораблів ВМС ЗС України по увічненню свого корабля та екіпажу у вигляді відповідних праць, щоб мати змогу, застосовуючи порівняльний метод, провести науковий аналіз як командирів, так і доцільного використання корабля вищестоячими посадовими особами.

2. З метою якісної оцінки мореплавця, що вже опанував командирський місток, необхідно впровадити, а точніше відновити в морському сегменті України, певний статус як мінімум у вигляді відзнаки (пропозиція - див. рис.5в), як це зроблено в інших сферах, наприклад у льотчиків та повітряних десантників (кількість парашютних стрибків), водолазах (кількість спусків у морську безодню) тощо.

Словничок скорочень

1. АКЛ - алюмінієва консервна лента.

2. АРК - Акціонерна рибопромислова компанія.

3. АУГ - авіаносна група.

4. АУС - авіаносне з'єднання.

5. БАТМ - великий атлантичний траулер морозильний.

6. БПЧ - бригада підводних човнів, БКПЧ - бригада консервації підводних човнів, ОБСКРп - окрема бригада прикордоних сторожових кораблів, БКОВР - бригада кораблів охорони водного району.

7. БТЩ - базовий тральщик.

8. БС - бойова служба.

9. БЧ - бойове чергування.

10. БЧ-№ - бойова частина корабля (1 - штурманська, 2 - ракетно-артилерійська, 3 - мінно-торпедна, 4 - зв'язку, 5 - електро-механічна, 6 - авіаційна, 7 - управління).

11. ГЕУ - головна енергетична установка.

12. ГТЗА - головний турбозубчатий агрегат.

13. ДИПЧ - дивізія підводних човнів.

14. ВДК - великий десантний корабель.

15. ВМВСТ - великий морський військовий

суховантажний транспорт.

16. КРЛ - легкий артилерійський крейсер.

17. к.с. - кінські сили (одиниця потужності).

18. МБ - морський буксир.

19. МПК - малий протичовновий корабель (corvette ASW).

20. МРТР - малий риболовний траулер рефрижератор.

21. муб - мільон умовних банок

22. ПЧА - атомний підводний човен (SSN); ПЧАТ - атомний підводний човен торпедний; ПЧД - дизель- електричний підводний човен (SS).

23. ПБ - плавбаза підводних човнів.

24. ПКЗ - плавказарма.

25. ПСКР - прикордонний сторожовий корабель.

26. РПБ - рибоконсервна промислова база.

27. рпкСП - ракетний підводний крейсер стратегічного призначення (SSN3).

28. РС - риболовний сейнер.

29. РТМС - риболовний траулер морозильний супер.

30. РТМС-К - риболовний траулер морозильний супер консервний.

31. СРТМ - середній риболовний траулер морозильний.

32. СТМ - середній траулер морозильний.

33. ТДК - танкодесантний корабель (LST).

34. т/х - теплохід (m/v).

35. ЧПОРП - Чорноморське промислове об'єднання рибної промисловості.

36. ASW - Anty Submarine War (протичовнова війна).

37. DWT - дедвейт.

38. ISM Code - International Safety Management Code - Міжнародний кодекс з управління безпечною експлуатацією суден та попередженню забруднення.

39. ISPS Code - International Security ports and ships Code. Міжнародний кодекс з охорони портів та суден.

40. ІМО - International maritime organization (ММО - міжнародна морська організація).

41. GRT/NRT - регістрова тона брутто.

42. NRT - регістрова тона нетто.

43. kWt - кіловатти (одиниця потужності)

44. L, B, T - довжина, ширина, осадка.

45. МЕ - main engine (головна енергетична установка).

46. STCW-78/95, 2010 - Кодекс по підготовці, дипломуванню моряків та несенню вахти.

Список використаних джерел

1. Калініченко О.О. (2023). Періодизація морського аспекту збройної відсічі ворогу. Українське військо: сучасність та історична ретроспектива : Збірник матеріалів ІІІМіжнародної науково-практичної конфе-ренції 23 листопада 2022р. Київ: НУОУ, 2023. С.53-54.

2. Железнов Г.М. та Задорожний А.І. (2011). Довідник капітана. Одеса: КП ОМД, 2011. 548 с. з іл.

3. Яким'як С.В. та інші (2013). Військово-Морська історія. Навчальний посібник. Київ: НУОУ ім. Івана Черняховського, 2013. 208 с.

4. Безлуцька О.П., Добровольська В.А. (2017). Історія мореплавства: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Херсон: ХДМА, 2017. 364 с.

5. Мамчак М.А. (2018). Україна: шлях до моря. Історія Українського флоту. Вид. 2, доп. Снятин, 2018. 470 с.

6. Смагін М.М. (2019). Історія давнього вітчизняного судоплавства та суднобудування. Житомир: вид. О.О.Євенок, 2019. 400 с.

7. Ляшкевич А.І. (2019). Теорія і практика морської освіти півдня України (30-ті роки ХІХ - початок ХХІ століття) / дис.на здобуття наукового ст. д.п.н. Херсон, 2019, Тернопіль, 2019.

8. Калініченко О.О. (2020). Історія однієї перешвартовки. Збірник наукових праць науково-дослідного центру Збройних Сил України «Державний океанаріум» Інституту Військово- Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія». Вип.№1(3)-2020. Одеса: Фенікс, 2020. С.191-206. ISBN 978-966-928-507-2.

9. Бєлаш Ф.І. (2022). Історія створення прапорів, нарукавних емблем, нагрудних знаків, сучасних ВМС України. (Символіка ВМС ЗСУ Довідник). Миколаїв: тип. Від «А2 до «Я» Київ, 2022. 280 с.

10. Urey Lisiansky (1814). Voyage Round the Wold the years 1803, 4, 5 & 6 on the ship “Neva” performed by order of his imperial majority Alexander the First, Imperor of Russia. London, 1814.

11. Китицын М.А. (1918). Разведка из-под воды.

Подводный сборник. Вып.1. Санкт-Петербург, 1918.

12. Грищенко П.Д. (1979). Соль службы. Ленингад, 1979. 256 с.

13. Довженко В.Н., Антонов Г.И., Пиголкин Б.К. (2004). Краткий очерк по истории 21 дивизии ракетних подводных лодок стратегического назначения 4-й флотилии подводных лодок Тихоокеанского флота (1978-1996). Санкт-Петербург, 2004. 76 с.

14. Терещенко А.И. и др. (2011). Восточный бастион. Хроника 26-й дивизии атомных подводных лодок Краснознаменного Тихоокеанского флота в лицах и судьбах ее моряков 1961-2011. Харьков: изд. Фарватер-submariners, 2011. 300 с.

15. Безкоровайний В.Г. (2013). Військово-морські сили України: минуле і майбутнє. Роздуми командувача флоту. Севастополь: видавництво «Флот України»,2013.384с.

16. ДАОО, ф. Р-8240, оп.1 (КАЛІНІЧЕНКО ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ. Капітан 1 рангу запасу ВМС України, капітан далекого плавання, військовий моряк- підводник, громадський діяч, історик (народ. 17.03.1954), спр. 1 (Особові документи...), спр.2 (Документи про освіту...), спр.45-46 (Матеріали з морської служби на суднах...), спр.47-48 (Матеріали з службової діяльності на посаді командира ВДК «Рівне»), спр.49 (Матеріали з діяльності на посаді викладача морських дисциплін ОМУ ім. О.І. Маринеска), спр. 57-61 (Документи Одеського міжрегіонального обєднання творчих осередків мариністів імені Івана Гайдаєнка), спр.64 (Документи міжнародного проекту «Зірка Командора»...), спр.65 (Д-ти всеукраїнського проекту «Морська слава України»).

17. Вновь об ордене Святого Георгия 4-й степени... URL: https://cyber leninka .ru/ article/n/vnov-ob-ordene-sv- georgiya-4-y-stepeni-za-25-let-s-bantom.

18. ДАОО, ф. Р-8264, опис (здавальний) 1959-2019, спр.25 (Особові документи Калініченка О.І.).

19. Трудова книжка БТ-1 №0443162 видана 09.02.1976 відділом кадрів Іллічівського морського торгового порту на ім'я Калініченка О.О.

20. Послужний список капітана 1 рангу Калініченко Олександра Олександровича: Джерело 1 - Особова справа №3541-К, п.12; Джерело 2 - Військовий квиток офіцера запасу ГЕ №233786 виданий 24.08.1990 Жовтневим РВК м.Одеса.

21. Калініченко О.О. (2019). КОРДОН. Бібліографія і листування як археографічне джерело витоків російсько- українського протистояння на прикладі ветеранів- підводників. Одеса: КП ОМД, 2019. 168 с.

22. Трудова книжка колгоспника РОС № 2482076 видана 01.03.1990 Р/К «Новий мир» Приморського КРКС на ім'я Калініченка О.О.

23. Ю.Л. Рысс (1982). Командир корабля. Москва: Воениздат,1982. 270 с.

24. Журнал бойової підготовки ВДК «Рівне» станом на 30.10.1997 р.

25. Протокол намірів між командуванням корабля «Рівне» та міською адміністрацією м.Рівне від 26 квітня 1997 року.

26. Олексій Стецюченко (1997a). Під'йом прапора ВМС України на ВДК «Рівне» 905.1997. ТРК «АРТ» 9.05.1997. Одеса: «АРТ», 1997.

...