До питання зарубіжного досвіду в музейному менеджменті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання зарубіжного досвіду в музейному менеджменті

On the issue of foreign experience in museum management

Грановська Владислава (Vladislava Granovska), студентка магістратури(.'Masters student) кафедри режисури та акторської майстерності Інституту сучасного мистецтва НАКККіМ (Department of the direction and acting arts Institute of the modern arts National Academy of Management of Culture and Arts)

Науковий керівник (Supervisor): Погребняк Г.П. (G. Pogrebnyak), кандидат мистецтвознавства, професор кафедри режисури та акторської майстерності НАКККіМ, професор НАКККіМ (Candidate ofArt History, Professor of the Department of Directing and acting skills National Academy of Management of Culture and Arts) м. Київ, Україна (Kyiv, Ukraine)

Для музеїв в Україні проблема самофінансування є однією з найгостріших, в той час як зарубіжні музеї накопичили в цій сфері достатній досвід, який значною мірою можна застосовувати до української дійсності. В країнах світу значну роль відіграла багатоканальна система формування бюджету музеїв, яка включає державні, громадські, приватні, корпоративні, некомерційні джерела фінансування. Співвідношення державної та недержавної складових в музейних бюджетах не є однаковою, що зумовлено традицією спонсорства та меценатства, пріоритетами державної культурної політики та іншими чинниками. Так, наприклад, на початку ХХІ ст. 85% фінансування американських музеїв здійснюється за рахунок внесків приватних осіб. Показовим в цьому плані є досвід музею Метрополітен в Нью-Йорку [4, с. 8].

Музей, який називається американцями Мет, був заснований 13 квітня 1870 р. Спочатку фінансування музею було незначним, з часом фінансисти, промисловці, банкіри та колекціонери США почали здійснювати пожертвування музею. На сьогодні музей існує на кошти спонсорів та благодійників, власних музейних фондів, при невеликій державній підтримці. За фіскальний 2011 р. Метрополітен отримав прибутку 83,9 млн. доларів За 2010-2011 рр. прибуток Музею Метрополітен зріс на 18,3 млн. доларів (8,8%) частково за рахунок більш високих компенсацій, виставок, публікацій та загальних експлуатаційних джерел. Прибуток від вхідної плати зріс на 1,6 млн. в порівнянні з 2010 р. і досяг 32,2 млн. доларів (5,7 млн. відвідувачів). Членські внески надали 25,5 млн. дол. і виросли на 1,7 млн. доларів (7,1%) у порівнянні з 2010 р. Надходження від музейних фондів за 2011 р. склали 73,8 млн. доларів, що на 2,8 млн. (4%) більше, ніж у 2010 р. Місто Нью-Йорк надало більше 26 млн. доларів у фонди музею для операційної підтримки та покриття витрат на енергію. У 2011 р. Метрополітен отримав 2 гранти в 420 тис. та 375 тисяч доларів від Національної наукової фундації. При бюджеті музею за 2011 р. в 221 млн. доларів один відвідувач обходився музею в 47 доларів. При цьому повна ціна за вхід становить всього 15 доларів, безкоштовно можна отримати путівники та прослухати екскурсії двома десятками мов. Після огляду музею кожний може покласти в скриню пожертвувань стільки, скільки забажає [1, с. 150].

На нашу думку, корисно розглянути приклади вдалих практик управління музеями у різних країнах.

Так, приміром, музей Нью-Кірк (Амстердам) розміщено в готичному костьолі XIV ст., освяченому в 1408 р. Протестантська церква, яка змінила католиків у 1566 році, на початку 1960-х років відмовилася від храму на користь держави. Тоді ж розпочались реставраційні роботи, які тривали до 1980 року. Під час реставрації було збережено інтер'єри, надгробки і надгробні плити, відреставровані вітражі, дерев'яне різьблення та скульптуру. Відреставрований також і орган: найбільш популярні тут органні концерти на Різдво та Новий рік. Усі поховання відомих і знатних людей було перенесено, однак надгробки залишились на попередніх, сказати б «рідних» місцях. Нині храм не діючий й використовується виключно під статутні цілі музею Нью-Кірк. Водночас, у ньому відбувалися унікальні загальнодержавні акції: інавгурація королеви Беатрікс, вінчання принца Вільяма Олександра, відзначення срібного ювілею королівського подружжя та спільний молебень на вшанування пам'яті всіх загиблих під час Другої світової війни. Ці акції не змінювали музейного статусу пам'ятки, юридично оформлювалися шляхом укладання орендних угод з музеєм Нью-Кірк, і музей отримував за це орендну плату від замовника кожного конкретного заходу. Очевидно, спрацьовує ще не засвоєне суспільством правило - користуватись послугами музею безоплатно не тільки аморально, а й протизаконно [2, с. 49].

Відзначимо, що музей Нью-Кірк не має постійної експозиції з власної колекції. Один з основних напрямів роботи - організація престижних і відвідуваних виставок з колекцій музеїв інших країн. Виставок з України у даному музеї ще не було, але можливість виставок з українських музеїв тут вважають досить привабливим проектом. Передусім директора названого закладу зацікавила колекція скіфського золота (Музей історичних коштовностей Національного історичного музею України). Нещодавно в Нью-Кірк успішно експонувалося скіфське золото з Ермітажу Санкт-Петербурга, при цьому менеджери музею знають про існування української колекції. Для організації цієї та інших виставок до Києва на попередні переговори на початку 2016 року приїздив директор пан Ернст Він. Показово, що у Нідерландах уже відбулася виставка картин із Національного художнього музею України, яку відвідало кілька десятків тисяч людей.

Музей Нью-Кірк приймає 350-500 тис. відвідувачів на рік. Як і всі національні музеї, його «приватизовано», тобто передано до Музейної фундації (Нью-Кірк фонд), якій держава делегувала свої функції щодо управління музеєм. Держава продовжує частково фінансувати музей Нью- Кірк, передусім фінансуються потреби реставрації. Інші джерела фінансування - це спонсорські та власні кошти, міжнародні гранти. Спонсори, а скоріш партнери, не втручаються в музейну політику, оскільки база спонсорства - довіра. Головний спонсор цього музею на поточні п'ять років - Fortis Bank, що виділяє музею близько 450 тис. євро щороку. Банк рекламує музейні виставки. Інші спонсори - комерційні структури (їх може бути кілька) - виділяють музею 225 тис. євро на рік протягом поточних п'яти років і рекламують різноманітні заходи музею, що проводяться під час виставок, продукцію музею, сувеніри тощо.

«Важливо стояти між суспільством і музеєм» - мовлять спонсори. В цій ситуації директор музею є, скоріш, комерційним менеджером, оскільки принципу невтручання в музейну політику дотримуються всі партнери. Цей заклад, як і решта музеїв Нідерландів, зареєстрований як неприбуткова установа і не сплачує податків до бюджету.

Пан Ернст Він є водночас директором іншого національного музею - Ермітажу. Це найвідоміший у країні музей, який славиться саме організацією виставкової діяльності. В Нідерландах значна кількість музеїв, які мають чудові зібрання шедеврів світового рівня, але Ермітаж є незаперечним центром культурно-мистецького життя, де переважно демонструються колекції музеїв як Голландії, так і усього світу. Його відвідує понад 1,5 млн. відвідувачів на рік. За масштабами майже квадратна в плані будівля Ермітажу із садом у внутрішньому дворику подібна до споруди київського старого Арсеналу. При цьому за юридично-правовою формою - це національний музей, що управляється спеціальною фундацією (Фонд Ермітаж).

За нідерландською класифікаційною системою всі музеї країни поділяються на три групи за рівнем їх підпорядкованості: І - національні, ІІ - обласні, ІІІ - муніципальні [1, с. 150]. Найбільше в країні муніципальних музеїв, їх близько 450. Показовим є музей міста Зволле - Stedelijk Museum. Зволле - невеличке місто з населенням 110 тисяч, приблизно за 100 кілометрів від Амстердама. Stedelijk Museum розташований у просторій з сучасними інтер'єрами будівлі у центрі старого міста. Це навіть не одна будівля, а дві - до старого будинку, який повністю зберегли, добудували ще один. Директор Stedelijk Museum пан Герман Артц працював за програмою МАТРА у Польщі та Російській Федерації і знайомий з основними принципами роботи, притаманними посткомуністичним країнам, а отже, зміг краще пояснити деякі принципові відмінності музейного управління.

У цьому музеї, що має колекцію в 25 тисяч одиниць зберігання, працює 17 постійних працівників і 13 найманих (тимчасових). Вартість квитка 4 євро, для учнівської молоді (від 5 до 18 років) - 1 євро. 75% відвідувачів - місцеві жителі (з них половина - діти), 25% - туристи. В музеї є спеціальні програми для дітей (музейна педагогіка) і для туристів. Існує Клуб друзів музею. Це, здебільшого, учнівська молодь, яка за своїми індивідуальними навчальними програмами потребує частого безоплатного відвідування закладу, і таке право вони «заробляють», реально працюючи на музей і в інтересах музею. Безоплатно музеї в Голландії відвідують діти до 4 років, члени Клубу друзів музею та члени міжнародних організацій IKOMOS і IKROM [1, с. 150].

У 1980-х роках у Голландії було розпочато програму «приватизації» (так званого, усамостійнення) музеїв, котра докорінно відрізняється від тої, що відбувається або може відбутися в Україні, оскільки не йдеться про набуття якихось прав, навіть часткових, на музейні колекції, музейні приміщення чи інше майно. Суть приватизації не у привласненні, а в іншому способі управління музейним господарством, тим, що залишається в незміненій власності. З 1988 по 1995 рік за програмою Дельта План було передано в управління спеціально утворених фундацій найбільші музейні колекції. Цим фундаціям держава делегувала свої повноваження щодо здійснення музейної роботи [3, с. 222].

Таким чином, утвореним фундаціям держава не тільки делегувала свої повноваження, а, насамперед, надала можливість керівництву музею, його директору застосовувати ринкові механізми управління, вільно залучаючи капітал до музейної сфери, і, що важливо для держави в особі Міністерства культури, зняла з себе відповідальність за його призначення. Директора призначає спостережна рада і вже багато років на адресу вказаного міністерства не лунають звинувачень щодо кадрової політики або неправомірно розподілених коштів. Такий досвід, на наш погляд варто запозичити й в розвитку музейного менеджменту в Україні.

Використані джерела

управління музеєм бюджет фінансування

1. Бєлікова М.В., Гресь-Євреінова С.В. Інновації в музейній практиці України та світу: досвід та проблеми запровадження. Актуальні проблеми, сучасний стан та перспективи розвитку індустрії туризму в Україні та Польщі. Житомир: Вид-во ЖФ КІБІТ, 2013. С. 149-151.

2. Іванець О. Нові підходи в музейній практиці. Історія музейництва, пам'яткоохоронної справи, краєзнавства і туризму в Острозі та на Волині. Науковий збірник. 2009. Вип. 2. С. 48-51.

3. Кононюк О. Музейний менеджмент у сучасному соціокультурному середовищі. Острозький краєзнавчий збірник. 2008. № 3. С. 220-223.

4. Лорд Б. Менеджмент в музейном деле. Москва: Економика, 2002. 390 с.

Размещено на Allbest.ru