Шляхи оптимізації мережі закладів вищої освіти України

У межах дослідження було здійснено SWOT-аналіз для виявлення груп ризиків на шляху оптимізації мережі закладів вищої освіти (рис. 3). Також необхідно індивідуалізувати розроблений приклад у відповідності до регіональних особливостей та потреб громадськості.

Рис. 3

Для оптимізації мережі вищої освіти особливе значення має впровадження результатів системних досліджень ринку праці та індустрій, що гарантують економічний розвиток регіону. Формування регіональних освітніх кластерів як способу просторової агломерації інститутів громадянського суспільства, залежить від соціального капіталу регіону, у тому числі низки існуючих освітніх установ [6, С. 82]. Розглядаючи європейський досвід у створенні освітніх кластерів, визначаємо, що їх утворення є елементом стратегічного розвитку освіти, економіки. Утворення кластерів забезпечується створенням спільної інфраструктури, співпрацею між закладами вищої освіти, підприємствами та іншими зацікавленими сторонами з метою підвищення якості освіти, пропозицій професійного навчання. Основні характеристики регіональних освітніх кластерів у країнах Європи можуть включати співпрацю між закладами вищої освіти, створенням можливостей для спільної роботи, зв'язком з підприємствами питанні отримання практичних навичок та знань, необхідних для вступу на ринок праці. Регіональні освітні кластери сприяють застосуванню інновацій в освіті шляхом впровадження новітніх методів навчання та технологій, сприяючи розвитку цифрових компетенцій, налагодженню міжнародного співробітництва, отримання фінансування з різних джерел, включаючи державні органи, приватні організації, академічні установи та міжнародні організації. Спираючись на дослідження В. Сибірцева, особливістю моделі функціонування освітніх кластерів є орієнтація на зростання в умовах існуючих державних індикаторів щодо розвитку ринку праці регіону, підвищенню професійної мобільності. Регіональні органи влади також можуть сприяти адаптації працівників до змін у вимогах ринку праці [5, С. 282]. Доволі часто в економічній літературі підкреслюється актуальність створення корпоративних закладів вищої освіти, в яких одержані наукові результати одразу можуть бути апробовані на виробництві компаній, з якими активно співпрацюють, певні суспільно-управлінські дослідження будуть корисні у покращенні функціонування структури, відбудеться закріплення та інституалізація взаємодії всіх стейкголдерів на основі самоорганізації. Регіоналізація в управлінні освітою визначає пріоритети у підготовці та перепідготовці працівників, яких вони постачають на ринок праці. Формування регіональних освітніх кластерів як інституційного середовища для професійного навчання відповідає соціально-економічним цілям. Системнодинамічна взаємодія параметрів в освітньому кластері залежить від регіонального ринку праці, оцінці його збалансованості та можливості з часом коригувати запити з боку ринку праці, оцінювати ефективність інтеграційної взаємодії, ідентифікувати перспективні проблеми та задовольняти суспільні потреби. Н. Синюра-Ростун зазначає, що утворення освітніх кластерів може базуватися навколо одного або двох великих закладів вищої освіти, які є провідними та найбільш конкурентноспроможними в регіоні і надалі посилювати науково-дослідницький, науково-освітній, прикладний аспект діяльності [6, С. 78]. До системоутворювальників чинників щодо оптимізації мережі ЗВО й перетворення на освітні кластери є наявність розвинутою та сучасної технологічної інфраструктури, інноваційно-дослідницького центру, висококваліфікованих кадрів, реального упровадження державної політики на місцевому рівні, активної соціально- функціональної взаємодії [9, С. 177]. Проте, слід зазначити, що процес розвитку регіональних кластерів як одного з механізмів публічного управління у системі вищої освіти, супроводжується низкою проблем, серед яких найсуттєвішими є: посилення конкуренції між закладами вищої освіти та виникнення нерівності між ними; відсутність координації та недостатня комунікація між окремими суб'єктами; виникнення фінансових викликів та обмеження розвитку програм; виникнення розбіжностей в цілях, підходах та очікуваннях щодо реалізації програм та проєктів; відсутність стійкості та зміни в політиці, складні соціально-економічні процеси післявоєнного відновлення [8, С. 69].

Оптимізація мережі закладів вищої освіти в Україні може здійснюватися у таких напрямах як: об'єднання з метою забезпечення якісної освіти та ефективного використання ресурсів; скорочення кількості закладів. Питання, які залишаються актуальними на шляху до оптимізації мережі є удосконалення механізмів публічного управління, зміни в організаційних структурах, способи академічної діяльності, рекрутінг науково-педагогічних працівників, співпраця з місцевими установами та організаціями, від яких залежить економічний розвиток регіону, механізми фінансування, системні програмі та стратегічні оновлення. Оптимізація мережі закладів вищої освіти є важливим кроком для забезпечення якісної освіти та ефективного використання державних ресурсів. Це передбачає скорочення кількості закладів та їх об'єднання з метою забезпечення якості освіти та оптимального використання ресурсів.

Висновки

мережа закладів вищої освіти

Концептуальне бачення майбутнього процесу трансформації системи вищої освіти у зв'язку з наслідками війни в Україні створює передумови для переосмислення та прийняття відповідних рішень у сфері державної політики та управління. Розробляючи перелік заходів, які можуть бути пріоритетними, особливу увагу слід приділити оптимізації мережі вищих закладів вищої освіти відповідно до соціально-економічних потреб країни. Питання модернізації системи закладів вищої освіти не нове, тим паче, що до 2022 року вже було прийнято близько 30 рішень щодо реструктуризації. Але в даний час, коли виникають нові та більш помітні проблеми, такі як руйнування освітньої інфраструктури та матеріально-технічних гарантій, переміщення частини коледжів та університетів, відтік науково- дослідницького та педагогічного персоналу, диверсифікація джерел фінансування, зменшення кількості студентів, що навчаються, зниження якості навчального процесу, деякі не менш важливі процеси потребують вирішення.

Список використаних джерел

1. Гладенький В. О. Модель управління вищою освітою в Україні: проблеми та перспективи розвитку. Вісник Харківського національного університ ет у імені В. Н. Каразіна. Серія «Політологія», 2018. №21. С. 63-69.

2. Калашнікова С., Оржель О. Оптимізація мережі закладів вищої освіти: теоретичні особливості та практичні рекомендації. International Scientific Journal of Universities and Leadership. 2022. № 13. С. 89-129.

3. Кремень В. Г. Університетська мережа в Україні: необхідність модернізації. Вісник НАПН України. 2023. № 5(1). С. 1-4.

4. Підгорний А. З. До питання про оптимізацію мережі вищих навчальних закладів в Україні. Економіка України. 2017. № 8. С. 60-72.

5. Сибірцев В. В. Освітній кластер як інституціональна основа розвитку регіонального ринку праці. Економіко і організаціяуправління. 2016. № 3 (23). С. 282-292.

6. Синюра-Ростун Н. Регіональні освітні кластери: особливості формування та функціонування. Економічний простір. 2018. № 138. С. 78-88.

7. Сиченко В.В., Мареніченко В.В. Державне управління регіональним розвитком на засадах європейських стандартів. Публічне управління та регіональний розвиток. 2019. №4. С.441-463.

8. Сиченко В. В., Рибкіна С.О., Соколова Е.Т. Сучасні тенденції розвитку організаційних структур у системі управління закладами вищої освіти. Публічне управління та митне адміністрування. 2020. № 4 (27). С. 68 - 72.

9. Соколова Е.Т. Теоретико-методологічні засади дослідження інноваційних управлінських форм у системі вищої освіти України. Modern Economics. 2021. № 29 (2021). С. 176-181. DOI: https://doi.org/10.31521/modecon.V29(2021)-27.

Размещено на Allbest.ru