Методологія становлення процесу управління якістю в закладах загальної середньої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

МЕТОДОЛОГІЯ СТАНОВЛЕННЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Поліщук С.В., Ямполь Ю.В.

Вступ

Проблеми у сфері якості освіти спричинені різноманітністю використовуваних підходів та відсутністю єдиної методології управління якістю.

У сучасних умовах особливої значущості для освітніх організацій набувають відносини соціального партнерства, державно-громадське управління, інтеграція та наступність рівнів загальної освіти, пошук додаткових стратегічних ресурсів розвитку задля забезпечення якості освіти. Актуальність даних позицій пов'язується з посиленням освітньої практики до проблем проєктування, організації та функціонування шкільної моделі управління якістю освіти. якість управління освітній модель

Досвід і практика свідчать, що проблеми управління якістю освіти в закладах загальної середньої освіти можуть бути вирішені за рахунок створюваних систем управління якістю. Наявність в освітніх організаціях систем управління дозволяє вирішити завдання, пов'язані із забезпеченням зовнішнього контролю за якістю та оцінюванням результатів освітнього процесу. Крім цього, наявність систем управління якістю дозволяє здійснювати внутрішній контроль та самооцінку, що дає змогу підвищити об'єктивність оцінювання діяльності освітніх організацій [2].

Виклад основного матеріалу

Дискусія стосовно поняття «якість освіти» у педагогічній літературі ведеться протягом тривалого періоду. Цій проблемі велику увагу приділяють провідні вітчизняні науковці: Н.М. Островерхова, О.І. Пометун, З.В. Рябова, Т.М. Сорочан, Є.М. Хрикова, Т.О. Лукіна та інші. Однак однозначного визначення цього поняття досі не дано. Разом з тим аналіз існуючих визначень доводить, що трансформація поняття «якість освіти» здійснюється відповідно до вимог, які ставляться перед вітчизняною освітньою системою [5].

Велика кількість науковців справедливо співвставляють залежність структурних компонентів та змісту поняття «якість освіти», виходячи з сформульованих у суспільстві цілей, поставлених перед системою освіти. Відповідно всі зміни, що відбуваються в освіті, обов'язково тягнуть за собою зміну цілей, функцій та методів контролю. Водночас усвідомлені зміни в ідеології оцінки якості освіти здатні суттєво вплинути на всю систему освіти [1, 4].

При цьому слід зауважити, що ситуацію в освіті України на сьогоднішній день можна охарактеризувати як складну. Державна освітня політика більшою мірою спрямована на актуальне реагування на ситуацію, а не на формування перспективної стратегії. Позитивним моментом є поява варіативності освіти, негативним - відсутність належної уваги до питань цілепокладання (без чітко означених цілей освіти неможливо обґрунтовано підійти до відбору її змісту).

Управління якістю освіти у школі є процесом проєктування (постановки цілей освіти та визначення шляхів їх досягнення); це організація освітнього процесу та мотивація його учасників до якісної праці, де контроль, як процес виявлення відхилень від цілей, є системою відстеження змін у розвитку, регулювання та аналіз результатів.

Науковці О.І. Ляшенко, Т.О. Лукіна, Ю.О.Жук, Л.С. Ващенко, А.В. Гривко, С.О. Науменко трактують особливості управління якістю освіти наступним чином:

1. В управлінні якістю освіти не можна розділяти функціонування та розвиток. Діяльнісний та практичний прояв якості освіти вимагає побудови навчальної роботи таким чином, щоб забезпечити активну участь учнів в організації та здобутті відповідних знань.

2. Розвиток здатності до самоосвіти. Формування умінь і компетенцій, які допомагають самоорганізації та самоосвіті, здобуття соціально та особистісно значущих знань, для засвоєння цінностей, норм поведінки, формування відносин.

3. Високоорганізоване мислення (вміння діяти в нестандартних ситуаціях). Розвиток здатності аналітикокритичного ставлення до навколишньої дійсності.

4. Предметна орієнтація. Заздалегідь запропоновані цілі освіти включаються до різноманітного освітнього середовища, що дає можливість учням формувати внутрішню мотивацію. Збільшується роль «ситуативної педагогіки», методу проектів, кейс-технології, самоосвітньої діяльності тощо.

5. Залежність якості освіти від педагогічної діяльності вчителя, методів та технологій організації освітнього процесу [5].

За твердженням науковці І.Є. Булах, О.П. Волосовець, Ю.В. Вороненко та ін., створена система управління якістю освіти потребує послідовного вирішення наступних завдань:

1) визначення та концептуалізацію цілей у сфері якості освіти;

2) виявлення вимог ринку праці та потенційних роботодавців;

3) встановлення базового комплексу процесів як відкритої моделі;

4) розробка та адаптація методів управління процесами, що забезпечують функціонування та розвиток освітньої установи;

5) здійснення документального оформлення системи менеджменту якості;

6) здійснення контролю процесів за допомогою проведення внутрішнього аудиту [4].

Впровадження системи управління якістю в освітній організації полягає у її переході на роботу відповідно до підготовлених, затверджених та введеними у дію нормативно-правовими актами. Зокрема передбачається на робочих місцях визначити обов'язки, повноваження та рівень відповідальність кожного співробітника за якість освіти, розробити та ввести в дію посадові та робочі інструкції, перевірити виконання персоналом документованих процедур.

Вихідним пунктом формування системи управління якістю має стати побудова «моделі» випускника освітньої установи як сукупності певних її особистісних, професійних якостей, на розвиток яких має бути спрямований освітній процес: його зміст, методи навчання, форми організації, способи контролю та оцінки знань школярів.

Розглядаючи загальні закономірності та принципи управління якістю освіти в навчальних закладах, ми можемо стверджувати, що вони відображають зміст і перетворення педагогічних та управлінських впливів, умови та обмеження педагогічних та управлінських процесів, напрями розвитку педагогічних систем. Отже їх необхідно враховувати як при розробці управлінських теорій, так і в практичній управлінській діяльності.

Слід зазначити, що в науковій літературі зустрічається велика кількість різноманітних комплексів закономірностей, що відрізняються термінологією, але характеризують, в своїй основі, ті ж зв'язки компонентів педагогічного процесу (В.І. Бондар, Р.П. Вдовиченко, Л.І. Даниленко). Це пояснюється тим, що за основу їх виділення береться одна сторона процесу, яку автори вважають визначальною (взаємодія педагога та учня, реакція на керуючі впливи, вирішення протиріч тощо) [2].

На основі проведених досліджень, ми можемо виокремити наступні групи закономірностей:

I. загальні закономірності, які передбачають розгортання процесів у відкритих складних системах;

II. специфічні закономірності (для педагогічного процесу);

III. приватні закономірності (вирішення конкретного дослідницького завдання).

Закономірності, необхідні для становлення першої групи управління якістю освіти мають такі характеристики:

1. Основою самоорганізації складних систем є мінливість (стохастичність та невизначеність), спадковість (залежність сьогодення та майбутнього від минулого) та відбір (наявність принципів, згідно з якими реалізується деяка сукупність можливих варіантів).

2. Самоорганізація, яка здійснюється через взаємодію наступних базових тенденцій: збереження основної структури, максимальної ефективності використання всієї сукупності ресурсів задля досягнення цілей системи та кооперації.

3. Вибір системою шляхів розвитку, що самоорганізується (носить ймовірнісний характер).

4. Самоорганізована система має нелінійну чутливість до керуючих впливів.

Другу групу становлять специфічні закономірності педагогічного процесу. Оскільки управлінська діяльність в освітніх установах є частиною освітньої діяльності, їй властиві такі самі закономірності, як і всьому процесу загалом, тому до закономірностей, які висвітлюють аспекти управління якістю освіти ми відносимо:

1. Педагогічний процес має, який має «ступінчастий» характер (величина всіх наступних змін залежить від величини змін попередніх етапів).

2. Ефективність педагогічного впливу, яка залежить від інтенсивності зворотних зв'язків між учнями та педагогами; від величини, характеру та обґрунтованості коригувальних впливів на учнів.

3. Продуктивність педагогічного процесу, яка залежить від впливу внутрішніх стимулів (мотивів) навчально-виховної діяльності; від інтенсивності, характеру та своєчасності зовнішніх (суспільних, педагогічних, моральних, матеріальних та іншими) стимулів.

4. Ефективність педагогічного процесу, яка обумовлюється якістю педагогічної діяльності; якістю власної навчальновиховної діяльності учнів.

5. Перебіг та результати навчально-виховного процесу, що обумовлені потребами суспільства та особистості; можливостями (матеріально-технічними, економічними та іншими) суспільства; умовами перебігу процесу (моральнопсихологічними, санітарно-гігієнічними, естетичними та ін.).

Третя група складається із приватних закономірностей управління якістю освіти, а саме:

1. Управління якістю освіти є великою, відкритою, самоорганізованою системою, розвиток якої підпорядковується загальним законам розвитку таких систем і визначається внутрішніми тенденціями її самоорганізації.

2. Збереження організаційної структури та підвищення якості освіти є основними тенденціями саморозвитку системи освіти, що визначають її еволюцію.

3. Результативність управління якістю освіти носить нелінійний імовірнісний характер і визначається відповідністю внутрішнім цілям саморозвитку системи освіти та її попереднім розвитком.

4. Ефективність управління якістю освіти визначає ефективність управління освітнім процесом загалом.

Управління якістю освіти входить до загальної структури управління освітньою організацією, зокрема закладів загальної середньої освіти. При цьому важливим є те, що управління якістю ніяк не порушує діючу структуру і демонструє свою ефективність, зокрема, й лінійну структуру управління, в якій єдиноначальність керівника відіграє визначальну роль. У свою чергу, запровадження управління якістю значно підвищує функціональність загального управління - регламентацію комунікацій між керівником, працівниками освітньої організації, представниками зацікавленої громадськості.

Регламенти, що докладно прописують послідовність виконання операцій, самі операції, способи, окремі прийоми та дії є основою для забезпечення якості освіти, оскільки значною мірою гарантують ефективне виконання прийнятих управлінських рішень. Тому важливим компонентом є націленість освітніх організацій на вдосконалення нормативно-правового поля, що регламентує управлінський аспект якості освіти [5].

Управлінські впливи регламентуються у шкільних локальних актах, описуються в інструкціях, адміністрація закладів освіти організує шкільний документообіг. Шкільний документообіг має бути структурований та містити певний перелік документів, зокрема:

1. Нормативно-закріплені заяви про місію, цілі та програмні завдання освітньої організації в галузі забезпечення якості освіти.

2. Документи, що регламентують діяльність структур, створених для управління якістю, вимоги до якості освіти (критерії та показники, що відповідають вимогам МОН та освітньої програми закладу загальної середньої освіти, документовані процедури (регламенти) системи управління якістю освіти).

3. Документовані регламенти реалізації освітніх програм, включаючи навчальну, позанавчальну та практикоорієнтовану діяльність учнів; регламенти розвитку самоврядування (педагогічного, батьківського, шкільного колективів); діяльності соціальних проектів та діяльності громадських організацій.

4. Документи, необхідні для планування, здійснення процесів та управління ними.

5. Документи, що регламентують зв'язок між учасниками освітніх відносин (договори, записи архівів щодо проходження звернень, включаючи скарги, запити, контракти, замовлення, завдання).

6. Документи, що регламентують сам документообіг (форми документів, що забезпечують їх ідентифікацію та відновлення, вимоги до процедури ведення документообігу, термінів зберігання та вилучення).

Процес управління протікає у часі і складається з певних відрізків часу, тому для опису моделі управління необхідно виділити відповідний часовий відрізок, тобто цикл керування [2].

Цикл управління є структурною одиницею процесу управління, що має усі його якісні характеристики. У науковій літературі під циклом управління розуміють процес здійснення цілісної системи цілеспрямованих, взаємодіючих управлінських функцій, виконаних одночасно або в деякій логічній послідовності.

Більшість дослідників дотримуються думки автора класичної теорії управління А. Файоля, який вважає, що управлінський цикл складається з п'яти функцій: передбачення, організації, розпорядження, координації та контролю.

Проте, запропоновану систему функцій з позиції управління якістю освіти необхідно доповнити мобілізаційною функцією, яка трактується як мобілізація всіх наявних ресурсів на рішення завдання підвищення якості освіти.

Висновки

На основі проведених досліджень, ми можемо зробити висновок про те, що підхід до системи управління якості освіти з позицій загального управління дозволяє вирішити наступні актуальні завдання: задоволення потреб сучасного суспільства у висококваліфікованих фахівцях; вирішення економічних проблем в освіті; створення команди однодумців, здатних ефективно вирішувати поставлені завдання як на користь всього колективу так і суспільства загалом.

Список використаних джерел

1. Лукіна Т.О. Державне управління якістю загальної середньої освіти в Україні: Монографія. Київ: Вид-во НАДУ, 2004. 292 с.

2. Лукіна Т.О. Доступність освіти як показник результативності державного управління освітою в Україні. Вісник НАДУ. Київ, 2013. №3. С. 114 --120.

3. Лукіна Т.О. Загрози реалізації державної політики протидії обмеженню рівного доступу до освіти в Україні. Вісник післядипломної освіти: зб. наук. Праць. НАПН України, Київ, 2019. Вип. 3. С. 10-33.

4. Система управління якістю медичної освіти в Україні: монографія Кол. авт.: І.Є. Булах, О.П. Волосовець, Ю.В. Вороненко та ін. Дніпро, «АРТ-ПРЕС», 2003. 212 с.

5. Ляшенко О.І., Лукіна Т.О., Жук Ю.О., Ващенко Л.С., Гривко А.В., Науменко С.О. Тестові технології оцінювання ключових і предметних компетентностей учнів основної і старшої школи: монографія Київ: Педагогічна думка, 2014. 200 с.

Размещено на Allbest.ru