Сучасна парадигма безпеки управління розвитком складних ієрархічних систем

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасна парадигма безпеки управління розвитком складних ієрархічних систем

Сергієнко О.А., Мащенко М.А., Кочорба В.Ю., Дячек О.Ю., Сучасна парадигма безпеки управління розвитком складних ієрархічних систем

Перебудова національної економіки, процеси трансформації, що відбуваються в ній, актуалізують проблеми керованого векторного розвитку складних ієрархічних систем в економіці. Метою цього дослідження є аналіз теоретичних і методологічних аспектів розвитку складних ієрархічних систем (СІС) в економіці в умовах непередбачуваності та стохастичності зовнішнього та внутрішнього середовища, а також нерівномірного розвитку соціально-економічних процесів, які вимагають керованого векторного розвитку. Саме керованість векторного розвитку СІС дозволяє забезпечити безпеку процесів нелінійного розвитку СІС. Об'єктом дослідження є процеси нелінійного розвитку СІС в умовах непередбачуваності, стохастичності зовнішнього середовища та нерівномірного розвитку соціально-економічних процесів, які викликані глобалізаційними трансформаціями світової економіки. У дослідженні використано загальні та спеціальні методи для досягнення мети та розв'язання поставлених завдань.

Ключові слова: безпечний розвиток, управління безпечним розвитком, складні ієрархічні системи, стійкість, парадигма управління, дифузійні процеси, інноваційно-інвестиційні процеси.

Serhiienko O. A., Mashchenko M. A., Kochorba V. Y., Diachek O. Y.

Keywords: secured development, management of secured development, complex hierarchical systems, sustainability, management paradigm, diffusion processes, innovation and investment processes.

Вступ

У сучасному управлінні складною ієрархічною системою (СІС) вважається, що вона є відкритою системою, а результати її діяльності визначаються конкурентоспроможністю, позицією на ринку, здатністю до реалізації інноваційних проєктів і рівнем розвитку персоналу. На сьогодні менеджмент СІС стикається з багатьма проблемами, найбільш складною серед яких є здатність і можливість швидко та з мінімальними витратами адаптуватися до змін зовнішнього середовища шляхом реалізації адекватних стратегій безпеки інноваційно-інвестиційного розвитку. Отже, сучасний етап розвитку менеджменту характеризується його орієнтацією на усвідомлення необхідності розробки сучасного модельного інструментарію дослідження тенденцій безпеки розвитку СІС в економіці, що забезпечує його адаптацію до зовнішніх і внутрішніх змін з урахуванням наявного потенціалу розвитку.

Проблема управління безпекою розвитку складних ієрархічних систем є однією з найбільш актуальних у сучасному менеджменті. Ця проблема виникає через суперечності між різними аспектами функціонування СІС, такими як конкурентоспроможність, позиція на ринку, інноваційність і розвиток персоналу. Вирішення цієї проблеми передбачає встановлення адекватних цільових орієнтирів і еталонів, що дасть змогу забезпечити стратегічну конкурентоспроможність та адаптивний векторний розвиток СІС в невизначеному та стохастичному конкурентному ринковому середовищі. Моделювання безпеки розвитку складних СІС включає методологічні, методичні, прикладні та економіко-математичні аспекти, які були сформовані авторами на основі робіт вітчизняних і закордонних науковців.

Аналіз останніх досліджень і публікацій та проблематика

В роботі при формуванні власної концепції моделювання механізмів безпеки розвитку СІС розглянуто роботи Ансофа Г. [1], який всебічно дослідив принципи побудови системи управління розвитком систем, результатом якої є обґрунтування ряду різних моделей управління. Таким чином, згідно з Ансофом Г. [1], модель стратегічного управління розвитком через вибір стратегічних позицій передбачає аналіз перспектив діяльності підприємства; визначення пріоритетів та розподіл ресурсів між різними перспективними видами діяльності; оцінка можливої диверсифікації підприємств; прогнозування динаміки факторів нестабільності; планування нових стратегій, що відповідають очікуваному рівню екологічної нестабільності; прогнозування організаційних змін та можливостей підприємства.

У роботах вітчизняних учених можна зазначити такі концептуальні підходи до тлумачення розвитку систем та його управління:

¦ в роботах Ястремської О.М. [2; 3] розглядається інвестиційно-інноваційний розвиток промислових СІС як основа технологічної особливості.

¦ Іванов Ю.Б. та Капустник С.К. [4] звертають увагу на важливість методологічних підходів до економічної експертизи стратегічних рішень у формуванні безпеки системи стратегічного управління розвитком підприємства;

¦ роботи Лепи Р.Н. [5] та його співавторів присвячені управлінню розвитком промислових підприємств в контексті неоіндустріалізації;

¦ Воронкова О.О. [6] досліджує розвиток системи в контексті процесів діагностики та організації стратегічного управління конкурентним потенціалом підприємства.

Детальніше розглядаючи проблему управління розвитком підприємств, автори Анісімова Л.А., Балан В.Г. [7] пропонують модель процесу формування та вибору стратегій розвитку підприємств. Погорєлов Й.С. [8] розкрив потрійний характер розвитку підприємства-власність, результат і процес.

Цопа Н.В. [9] розробив схему реалізації концепції управління розвитком промислового підприємства, яка складається з чотирьох основних блоків: блок оцінки розвитку; блок прогнозування розвитку; блок планування; блок організаційно-економічних інструментів управління розвитком. У роботах Раєвнєвої О.В. [10] зазначено, що управління розвитком підприємств поділяється на три підсистеми: механізм управління цілями розвитку, механізм діагностики, механізм прийняття рішень.

Для формулювання стратегії розвитку підприємства Андрющенко І.Є. [11] схематично виділив зовнішні та внутрішні фактори, що формують стратегічне становище компанії.

З використаних літературних джерел можна сформувати якісний покроковий інструментарій дослідження розвитку СІС. Інструментарій сформований на основі теоретичного інструментарію процесно-функціонального менеджменту, тобто він представлений складним і нелінійним процесом для досліджуваної множини підприємств (підприємство переходить в новий якісний стан за допомогою оновлених бізнес-процесів).

Мета дослідження полягає у вивченні теоретичних і методологічних засад розвитку складних ієрархічних систем (СІС) в економіці в умовах непередбачуваності та стохастичності зовнішнього та внутрішнього середовища, а також нерівномірного розвитку соціально-економічних процесів, які потребують керованого векторного розвитку.

Метод дослідження

Розглядаються різні методи та моделі, які можуть допомогти управляти безпекою розвитку складних ієрархічних систем (СІС), зокрема, аналіз факторного простору й управління безпекою розвитку підприємства.

Для досягнення цієї мети використовувалась теорія управління складними системами та принципи процесно-функціонального управління.

Концепція передбачає впровадження нових технологій та інструментів, що дозволять забезпечити ефективне управління СІБ, в тому числі: використання систем аналізу даних для забезпечення вчасного виявлення загроз; використання інформаційних систем для автоматизації процесів управління та забезпечення їх ефективності; використання новітніх технологій шифрування та захисту даних для забезпечення безпеки інформації.

Систему управління інноваційною діяльністю СІС пропонується розглядати як діючу систему певного типу, яка включає державні органи управління як верхній елемент, регіональні органи управління як суб'єкти управління на другому рівні та інноваційні підприємства мають взаємодію в процесі інтенсифікації та здійснення інноваційної та інвестиційної діяльності.

Запропоновано алгоритм впровадження заходів координування з управлінсько-процесних перетворень СІС. Використання основних положень теорії функціонуючих систем дозволило побудувати ефективну систему мотивації та забезпечення інноваційного розвитку на різних рівнях ієрархії управління, яка враховує системні характеристики розвитку інноваційно-інвестиційних процесів і рівень розвитку інноваційного потенціалу, а також рівень інноваційної активності, що дозволить активізувати інноваційні процеси в системах і поза їхніми межами.

Розроблено й обґрунтовано теоретичні та методичні засади моделювання розвитку СІС для зміцнення інтелектуальної економіки з урахуванням невизначеності та сто- хастичності середовища та незбалансованого характеру руху соціальних та економічних процесів, які спрямовані на вирішення завдань вектора розвитку. Запропонована концепція моделювання механізмів розвитку складних ієрархічних систем базується на динамічному характері процесів, необхідності використання сукупного набору систем розвитку для кожної досліджуваної системи та підсистем, які враховують поведінкові процеси, засновані на інтегрованих критеріях ефективності, враховуючи рівень задоволеності учасників, та досягаються за допомогою методів і моделей управління.

Викладення основного матеріалу та наукових результатів. Оновлені бізнес-процеси стають основним інструментом підвищення ефективності використання фінансово-економічних ресурсів у системі. Це дозволяє досягти соціально-економічної ефективності діяльності та забезпечити стабільність щодо впливу різних чинників на різних рівнях ієрархії. При цьому важливо використовувати не тільки теоретичні положення, але й практичний досвід і сучасні технології управління складними системами [12-16], у статті розглянуто розвиток та обґрунтування засад моделювання механізмів розвитку СІС, в основу яких покладено управлінсько-процесні перетворення та дифузійний розвиток інвестиційно-інноваційних процесів (рис. 1).

Дійсно, зниження інноваційної активності в Україні є серйозною проблемою, яка вимагає комплексного підходу для вирішення. Потрібні додаткові заходи з боку держави, щоб стимулювати інноваційну діяльність підприємств та забезпечити належний рівень їх фінансування. Для цього необхідно проводити активну політику державного фінансування інноваційних проєктів, зокрема, шляхом виділення коштів на дослідження та розвиток, створення спеціальних інноваційних фондів та інших механізмів фінансування.

Також важливо забезпечити належний рівень кваліфікації працівників і вдосконалити систему навчання та підвищення кваліфікації фахівців у галузі інновацій, щоб вони могли ефективно впроваджувати нові технології та ідеї.

Також важливо розглядати інноваційну діяльність не лише в контексті окремих підприємств, але і в рамках регіонального та національного рівнів. Необхідно створити сприятливу інфраструктуру для розвитку інноваційних проєктів та стимулювати співпрацю між підприємствами, науковими установами та державними органами.

У цілому для підвищення інноваційної активності в Україні потрібно вирішувати ряд проблем, які перешкоджають розвитку інноваційних процесів, і створювати сприятливі умови для залучення більшої кількості підприємств до інноваційної діяльності.

Пропонується алгоритм координації управління в складних ієрархічних системах з метою забезпечення ефективності та гнучкості управління в цілому. Цей алгоритм базується на процесно-функціональному менеджменті та дозволяє сформувати пропозиції з координації управлінських дій під час інтегрованого розвитку. Використання теорії активних життєздатних систем дозволило побудувати ефективну систему стимулювання та продукування інноваційного розвитку на різних рівнях ієрархії управління, яка враховує як системні особливості розвитку інноваційно-інвестиційних процесів, так і рівень розвитку інноваційного потенціалу та рівень інноваційної активності. Цей алгоритм дозволить активізувати інноваційні процеси в системах та поза ними [19-21].

Система управління інноваційним розвитком (СУ ІІД) є трирівневою системою управління, яка включає підприємства як об'єкти управління, регіони як суб'єкти управління першого рівня та державу як суб'єкт управління вищого рівня. Основні характеристики СУ ІІД СІС можуть включати:

¦ Інтегрованість: СУ ІІД СІС має інтегрований характер, що передбачає координацію та забезпечення взаємодії між різними рівнями управління;

¦ Спрямованість на результат: СУ ІІД СІС спрямована на досягнення результату, що визначається як ефективний розвиток інноваційного потенціалу підприємств, регіонів і держави в цілому;

¦ Орієнтація на інновації: СУ ІІД СІС спрямована на стимулювання та розвиток інноваційних процесів у підприємствах, регіонах і державі;

¦ Гнучкість: СУ ІІД СІС повинна бути достатньо гнучкою, щоб забезпечувати адаптацію до змін в зовнішньому середовищі та змін в інноваційному потенціалі підприємств;

¦ Системний підхід: СУ ІІД СІС базується на системному підході, що передбачає врахування взаємозв'язків між різними елементами системи та їх взаємодії.

Сучасні підприємства в умовах мінливого ринкового середовища повинні здійснювати інноваційну діяльність, щоб підтримувати свою конкурентоспроможність. Проте цей процес є довгостроковим і складним, тому для ефективного управління інноваційною діяльністю підприємства потрібна система управління інноваційною діяльністю, така як СУ ІІД СІС.

Система управління інноваційною діяльністю СУ ІІД СІС характеризується динамічністю, оскільки інноваційні процеси є тривалими, а інноваційні проєкти пов'язані з визначеним періодом часу. Для ефективного управління інноваційним процесом необхідно враховувати майбутні наслідки прийнятих рішень і своєчасно реагувати на середовище, яке змінюються. Таким чином, СУ ІІД СІС має далекоглядність та адаптивність, щоб забезпечити успішний результат інновацій.

Для досягнення поставлених цілей СУ ІІД СІС має такі основні характеристики:

¦ Ієрархічність - система складається з трьох рівнів управління, які мають різні цілі та завдання;

¦ Інтегрованість - СУ ІІД СІС взаємодіє з іншими системами управління, такими як фінансова система, система управління персоналом тощо;

¦ Цілісність - СУ ІІД СІС розглядається як єдина система, що складається з багатьох підсистем та елементів;

¦ Процесно-орієнтованість - управління в СУ ІІД СІС базується на процесах, які спрямовані на досягнення цілей та вирішення завдань;

¦ Гнучкість - СУ ІІД СІС має здатність швидко реагувати на зміни в зовнішньому середовищі та змінювати стратегії управління;

¦ Системність - управління в СУ ІІД СІС розглядається як системний процес, який передбачає взаємозв'язки та взаємодії між всіма елементами системи;

¦ Інноваційна спрямованість - СУ ІІД СІС спрямована на досягнення інноваційних результатів і підвищення ефективності інноваційної діяльності в підприємствах та регіонах;

¦ Координація - успіх СУ ІІД СІС залежить від узгодження інтересів активних елементів [22-24].

Однією із головних ознак Системи Управління Інформацією та Документообігом (СУ ІІД СІС) є нерівномірність рівня інформованості між елементами системи. Підприємства можуть мати інформацію про ІІД на регіональному рівні лише ту, яку надає орган регіонального управління. Крім того, кожен елемент СУ ІІД СІС має свій власний, суб'єктивний опис системи управління ІІД. Тому при розробці та впровадженні СУ ІІД СІС необхідно проводити додаткову роботу з єднання всіх описів в єдину систему, що забезпечить більш повну та точну інформацію про стан системи в цілому.

Однією із суттєвих рис СУ ІІД СІС є тіснота взаємозв'язку між елементами системи. Оскільки у роботі у якості впливів розглядається стимулювання ІІД, то можна вважати, що елементи СУ ІІД СІС слабко пов'язані, оскільки інноваційна діяльність підприємств близько 70 % фінансується з власних джерел і тільки близько 2 % - з коштів державного чи місцевого бюджетів. Тому, спираючись на таку статистику, можна вважати, що залежність підприємств та органів управління державного чи регіонального рівня є слабкою. Залежність підприємств між собою також вважаємо слабким, наявність зв'язку пояснюється лише необхідністю слідкування за діяльністю конкурентів на ринку інновацій, зв'язками між підприємствами-покупцями та виробниками продукції, зв'язками з постачальниками сировини та матеріалів.

СУ ІІД СІС розглядатимемо як систему із внутрішньою і зовнішньою невизначеністю, тому що елементи системи не володіють усією значущою для здійснення ІІД інформацією щодо параметрів самої системи та щодо параметрів зовнішнього середовища. Про стан зовнішнього середовища і об'єкт, і суб'єкти управління мають неповну інформацію з різним ступенем інформованості, оскільки існують розходження в множинах факторів зовнішнього середовища, що впливають на функціонування учасників ІІД, і які прийняті ними до уваги. Серед факторів зовнішнього середовища, що впливають на СУ ІІД СІС, можна виділити такі: зміни політичного характеру у державі; зміни у зовнішній економічній політиці держави, що можуть призвести до втрати зв'язків з закордонними постачальниками необхідних матеріалів чи споживачами інноваційної продукції; виникнення нових можливостей здійснення ІІД у результаті виявлення нових ринкових ніш інноваційної продукції; зміни пріоритетних напрямків розвитку держави; раптові зміни у споживчих потребах населення та багато інших факторів, у тому числі й форс-мажорного характеру [25-27].

Отже, СУ ІІД СІС є важливою системою для ефективного управління інноваційною діяльністю. Її динамічність, далекоглядність та адаптивність забезпечують успішний результат інновацій. Система складається з трьох рівнів, кожен з яких має свої цілі, а співпраця між елементами системи є необхідною. Однак неоднакова інформованість елементів системи може створювати складнощі при досягненні цілей.

Дослідження, описане вище, вказує на те, що застосування системи механізмів цільового управління може допомогти наблизитися до оптимальної траєкторії розвитку СІС в економіці. Це означає, що з використанням розроблених моделей та методичних підходів можна забезпечити прискорення інтелектуального розвитку інноваційно- інвестиційних процесів.

Отримані результати дослідження можуть бути корисні для розвитку економіки та підвищення якості життя населення. Зокрема, використання системи механізмів цільового управління може допомогти ефективніше використовувати інноваційні ресурси, знизити витрати на їх розробку та впровадження, підвищити якість інноваційних продуктів та послуг, що, своєю чергою, сприятиме зростанню конкурентоспроможності країни та регіонів [28-31].

Отже, розроблені моделі та методичні підходи можуть бути використані в подальших дослідженнях у напрямі розвитку СІС в економіці з метою покращення ефективності інноваційно-інвестиційних процесів і досягнення більш високих результатів в інтелектуальному розвитку

Аналіз проблематики розвитку СІС, методів і моделей їх дослідження та управління дозволив виділити загальні механізми розвитку, що притаманні даним процесам, а саме механізми оцінки та аналізу факторного простору розвитку підприємства, внутрішнього та зовнішнього середовища, моделювання та управління розвитком підприємства. Основні наукові підходи, їх модельну підтримку, а також переваги та недоліки наведено в табл. 1.

Спираючись на ієрархічність, координацію, повноту виконання функцій, первинність функціональної системи складних ієрархічних систем, підпорядкованість системам управління структурі виробничої системи, транспарентність процесно-функціональних перетворень, інформаційну достатність, забезпечення соціальної захищеності суб'єктів перетворень та деякі економічні закони можна реалізувати певні перетворення в напрямі удосконалення системи менеджменту СІС. Щодо системи управління інноваційною діяльністю СІС, то вона є життєздатною високоорганізованою системою, яка складається з органів державного управління, органів регіонального управління та інноваційно-орієнтованих підприємств. Відповідні економіко-математичні методи і моделі допомагають удосконалити дослідження розвитку СІС.

Через те, що існують проблеми в управлінні інноваційної діяльністю СІС, потрібна імплементація тільки комплексних і системних рішень, адаптованих до кожної конкретної ситуації. Потрібно враховувати індивідуальні особливості кожної регіональної системи та підприємницько-виробничих структур, що здійснюють інноваційну діяльність в умовах нерівномірності розвитку середовища та впливу великої кількості дестабілізуючих чинників. Складність досліджуваного питання вимагає новітніх удосконалених інструментів з планування, регулювання, координації та відповідних моделей, які дозволять провести комплексне оцінювання потенціалу, можливостей з урахуванням особливості кожної СІС в індивідуальному порядку та побудувати покрокову систему управління інвестиційно-інноваційною діяльність СІС для кожної галузі, сформувати інноваційний потенціал, що дозволить подвоїти ефективність інноваційної діяльності регіональних систем, підвищити використання інноваційних управлінських технологій і структур, обсяги інноваційної продукції та результативність від інноваційної діяльності у вигляді прибутку та доданої вартості.

Таблиця 1 Основні наукові підходи, модельна підтримка, переваги та недоліки досліджуваних механізмів розвитку систем