Управління соціальним розвитком персоналу аграрних підприємств України

Размещено на http://allbest.ru

Уманській національний університет садівництва

Управління соціальним розвитком персоналу аграрних підприємств України

Вуйченко Марина Анатоліївна д-р. екон. наук, доцент,

доцент кафедри менеджменту

Шатохін Анатолій Миколайович д-р. соціол. наук, професор,

професор кафедри соціально-гуманітарних і правових дисциплін

Україна

Глобальні зміни в підходах до управління соціально -трудовими відносинами вимагають пошуку сучасних шляхів вирішення проблеми кадрового забезпечення, у тому числі, і в аграрній сфері. Управлінському персоналу замало бути обізнаними у виробничих питаннях, потрібно застосовувати економічний підхід на всіх етапах господарювання.

Визначення потреби в ресурсах, знаходження ефективних каналів збуту, оцінка ситуації на ринку та її впливу на кінцевий результат мають посідати провідне місце в роботі керівного складу аграрного підприємства [1]. Проте психологічна переорієнтація більшості керівників і фахівців на різних рівнях не встигають за змінами на виробництві.

Соціальний розвиток персоналу аграрних підприємств передбачає професійну діяльність їх керівного складу, що спрямована на вирішення соціальних проблем трудових колективів на основі наукового підходу, знання закономірностей протікання соціальних процесів, обґрунтованих аналітичних розрахунків та вивірених на практиці соціальних нормативів [2].

На даний час в сільській місцевості помітно відчувається дефіцит грамотного, кваліфікованого управлінського персоналу. Причин цьому чимало: низька заробітна плата, непривабливі умови життя на селі, впровадження високих технологій і устаткування, що вимагають певних знань і умінь .

Окрім того, варто звернути увагу на порушення зв'язків із системою підготовки управлінських кадрів [3]. Праця менеджера сільськогосподарських підприємств зумовлена особливістю і складністю сільського господарства як галузі виробництва. Зокрема, праця однакової кваліфікації і фондоозброєності дає різні результати залежно від природних умов. кадровий агропромисловий управлінський персонал

Позитивно вирішити ситуацію дефіциту управлінців може підготовка молодих і висококваліфікованих фахівців за кошти агропідприємств, але це під силу лише багатьом потужним господарствам, які мають змогу вкладати інвестиції в підготовку кадрів.

Суттєвою проблемою організації навчання менеджерів для сільського господарства є відсутність розуміння у керівників аграрних підприємств необхідності та економічної доцільності навчання. Це пов'язано із проблемністю визначення ефективності цього процесу, яку доцільно розглядати із соціальної та економічної точок зору. Практика показує, що будь-яка методика, що спирається на розрахунок тільки кількісних показників не в змозі розкрити механізм підтримки стабільного розвитку підприємства, заснований на управлінських рішеннях, на неформальних, внеінстітуціональних взаєминах.

Соціальний розвиток персоналу аграрних підприємств являє собою організаційний механізм заздалегідь продуманого, спрогнозованого, планомірного і комплексного впливу на соціальне середовище [4]. Це цілеспрямований процес вдосконалення соціальної структури і професійно- кваліфікаційного складу працівників, задоволення потреби менш соціально захищених груп персоналу організації в їх професійному розвитку. Він забезпечується заходами з професійного навчання персоналу, його виробничої адаптації і атестації, планування трудової кар'єри працівників та їх професійно-кваліфікаційного просування .

Соціальний розвиток персоналу аграрних підприємств повинен, на нашу думку, бути спрямований на :

-вдосконалення соціальної структури трудового колективу підприємства в цілях поступового подолання розбіжностей між соціальними групами працівників, зближення їх по характеру і змісту праці та досягнення на такій основі більшої соціальної однорідності;

-покращення професійно-кваліфікаційної структури персоналу підприємства з метою підвищення частки праці висококваліфікованих працівників, зростання їх загальноосвітнього та культурного рівнів;

-підвищення освітнього і професійного рівнів персоналу;

-скорочення обсягів ручної, некваліфікованої та малокваліфікованої праці і стабілізація на цій основі персоналу муніципального утворення сільської місцевості, зниження плинності робочої сили;

-збереження та подальший розвиток персоналу шляхом покращання на ергономічних, санітарно-гігієнічних й інших умов роботи, охорони праці і забезпечення безпеки працівників;

-врахування соціальних факторів при створенні нових підприємств чи їх структурних виробничих підрозділів, реконструкції підприємств з метою формування високопрофесійних стабільних трудових колективів;

-стимулювання заходами як матеріальної винагороди, так і морального заохочення успішного проходження виробничої адаптації, атестації персоналу, безперервного професійного навчання, розвитку їх трудової кар'єри та професійно-кваліфікаційного просування працівників, формування резерву керівників підприємства;

-формування і підтримку у трудовому колективі здорової соціально- психологічної атмосфери стосовно працівників, які постійно працюють в напрямі свого індивідуального розвитку, і тим самим сприяють злагодженій роботі персоналу структурного підрозділу та муніципального утворення сільської місцевості цілому;

-забезпечення розвитку персоналу за результатами більш повного використання можливостей соціального страхування працівників, посилення організацією своїх соціальних гарантій і додержання на виробництві громадянських прав людини;

-підвищення життєвого рівня працівників та членів їх сімей і задоволення на зазначеній основі потреб персоналу у різноманітних освітніх послугах, самовираженні й подальшому вдосконаленні.

Задля оптимізації ефективності діяльності аграрних підприємств необхідні додаткові заходи: створення в колективі вільного підприємницького духу, дружньої атмосфери серед співробітників, запровадження горизонтальних управлінських зв'язків, які приносили б більший ефект. Значного підвищення ефективності управлінської діяльності можна досягти, ініціюючи створення та дієве функціонування механізму підготовки та перепідготовки управлінських кадрів аграрної сфери, щодо нових методів управління в складних умовах ринку.

Процес підготовки і підвищення кваліфікації управлінського персоналу аграрних підприємств матиме максимальну віддачу лише за умови, якщо він буде організований методично і науково правильно, а також відбуватиметься систематично та безперервно.

Список використаних джерел

[1]Грішнова О. (2014). Економіка праці та соціально-трудові відносини. Київ: Знання.

[2]Віноградська О.М. (2016). Організація праці менеджера. Харків: ХНАМГ.

[3]Крушельницька О.В. & Мельничук Д.П. (2017). Організація праці. Житомир: ЖДТУ.

[4]Данюк В.М. (2016). Організація праці менеджера. Київ: КНЕУ.

Размещено на Allbest.ru