Історія розвитку менеджменту: від давніх часів до наших днів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історія розвитку менеджменту: від давніх часів до наших днів

Усіченко Ірина Володимирівна

кандидат фізико-математичних наук, доцент, Український державний університет науки і технологій

Мироненко Микола Андрійович

кандидат технічних наук, доцент, Український державний університет науки і технологій

Лисенко Тетяна Іллівна

кандидат технічних наук, доцент, Український державний університет науки і технологій

Статтю присвячено актуальним питанням формування менеджменту як науки та як окремої сфери професійної діяльності людини. Розглянуто основні етапи еволюції менеджменту, починаючи з ранніх моделей економічної цивілізації та закінчуючи сучасними теоріями управління. Проаналізовано, під впливом яких зовнішніх умов відбувалися зміни принципів, методів та організаційних форм управлінської діяльності. Розглянуто найпоширеніші підходи до періодизації розвитку управління. Встановлено, що вивчення еволюції управлінської думки має вирішальне значення для розуміння поточного стану та майбутнього розвитку науки управління в цілому. Виявлено основні тенденції розвитку сучасного менеджменту. Наводиться теза про те, що новою парадигмою управління може стати синергетичний підхід до управління, що дозволить підприємствам перейти на якісно новий рівень розвитку менеджменту.

Ключові слова: еволюція, менеджмент, історія, концепції управління, теорія та практика управління.

HISTORY OF THE DEVELOPMENT OF MANAGEMENT: THE VIEW OF ANCIENT TIMES TO OUR DAYS

Usichenko Iryna, Myronenko Mykola, Lysenko Tetiana

Ukrainian State University оf Science аnd Technologies

The article is devoted to the issue of the formation of management as a science and as a sphere of professional activity. The main stages in the evolution of management theory and practice are considered, starting from the first models of economic civilization and ending with modern management theories. It is analyzed under the influence of what external conditions changes in the principles, methods and organizational forms of management activities occurred. The most common approaches to the periodization of management development are considered. It is shown that management science has gone through a long evolutionary path of development. The states of the Ancient East made their contribution to this process, Greece and Rome. Management ideas of the Middle Ages were reflected in city law and guild regulations, and the works of F. Aquinas. One of the first ideologists of the emerging market relations was N. Machiavelli. It has been established that the beginning of the formation of the theoretical foundations of scientific management dates back to the beginning of the 19th century. At this time, studies by C. Babbage and R. Owen appeared. And only by the beginning of the twentieth century, with the advent of the school of scientific management, management emerged as a science and a form of professional activity. It has been determined that management science is in continuous development, putting forward new ideas that help improve the efficiency of management decisions. At the same time, business practice poses new challenges for scientists that stimulate the further development of management science. Determined that Research into the evolution of management thought is critical to understanding the current state and future development of management. It helps organizations and managers adapt to changing conditions, develop effective management practices, and prepare for future challenges. The main trends in the development of modern management have been identified. These include trends in internationalization, globalization, greening and humanization. The thesis is presented that new paradigm control may becomean energetic approach to management, which will allow enterprises to move to a qualitatively new level of development. This approach is based on the concept of self-organization of complex systems and assumes that enterprises have the ability to self-regulate and adapt to external changes.

Keywords: evolution, management, history, management concepts, management theory and practice.

Постановка проблеми

історія менеджмент управлінський

Сучасні організації у своїй діяльності стикаються з факторами інтернаціоналізації та глобалізації, зростаючою невизначеністю та складністю зовнішніх впливів, зростанням ринкової конкуренції. За таких умов традиційні підходи до управління виявляються неефективними. Вивчення еволюції менеджменту допоможе краще зрозуміти його нинішній стан та тенденції розвитку. Надасть можливість організаціям та менеджерам адаптуватися до динамічних умов зовнішнього середовища, розробляти ефективні управлінські практики з урахуванням сучасних вимог бізнесу, суспільства та економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Значний внесок у розвиток еволюції управлінських наук зроблено зарубіжними та українськими вченими, такими як: Ст. Дж. Клод, Б. Карлоф, Деніел А. Рен та Артур Г. Бедеян, А.І. Кредісів, Л.Г. Дідковська, П.Л. Гордієнко, Н.Є. Юрик. Найбільш поширеними підходами до класифікації сучасних управлінських теорій є описані у роботах М.Х. Мескона, А. Хажинскі, Г. Кунца та С. О'Доннела, Р. Фалмера, Р. Дафта та ін.

Формулювання цілей статті

Метою статті є дослідження еволюції менеджменту, розгляд основних підходів до періодизації розвитку управлінської науки, аналіз умов, під впливом яких відбувалися дані процеси, пошук інноваційних підходів до управління, які дозволять ефективно вирішувати управлінські проблеми сучасного бізнесу.

Виклад основного матеріалу дослідження

Управління як процес організації та координації діяльності людей існує з того часу, як з'явилося людство. Вже в давнину люди змушені були організовувати свою діяльність, щоби вижити, захищатися від загроз і забезпечувати свої потреби.

Існує кілька підходів до періодизації теорії та практики управління. Так, в управлінських науках застосовується підхід з погляду управлінських революцій. Вважають, що початок управлінської думки поклала Шумерська держава [1, с. 14].

Перша управлінська революція, що сталася під час формування рабовласницьких держав на Стародавньому Сході (4-5 тис. років тому), називається релігійно-комерційною. Вона була пов'язана з появою особливої касти жерців, які не лише представляли релігійну та духовну сфери суспільства, а й займалися організацією та керівництвом господарськими роботами, комерційними операціями та обліком майна. У цей час виникла перша з відомих система письма - клинопис [2].

Друга управлінська революція, яка називається світсько-адміністративною, пов'язана з виданням законів царя Хаммурапі близько XXVIII ст. до н. е. Термін «світсько-адміністративна» вказує на те, що ці закони було спрямовано на регулювання не лише релігійних чи моральних аспектів суспільного життя, а й на створення системи судових та управлінських процедур, для вирішення різних конфліктів та суперечок у суспільстві.

Третя управлінська революція відома як виробничо-будівельна. Її пов'язують з ім'ям Вавилонського царя Навуходоносора (605-562 рр. до н. е.). Економічне зростання, будівництво монументальних споруд (висячі сади Вавилону, зіккурат Етеменанки, ворота Іштар, дорога процесій) сприяло виділенню групи людей, які професійно займалися управлінням в галузях будівництва та виробничої діяльності [3, с. 29].

Четверта управлінська революція отримала назву «індустріальної» (XVIII-XIX ст.). У другій половині XVIII ст. визначилися основні риси індустріальної господарської системи, капіталізм затвердив своє панівне становище у значній кількості країн. Це сприяло поступовому відділенню управління від виробництва та капіталу.

П'ята управлінська революція отримала назву "менеджерської" або "бюрократичної" (кін. XIX поч.. XX). Вона пов'язана з виділенням класу професійних менеджерів та розуміння їхньої ролі в діяльності організації.

До періодизації розвитку теорії та практики управління застосовують технологічний підхід. Він заснований на кардинальних змінах у технологічному базисі. Відповідно до ідей Р. Арона, Дж. Гелбрейт, Ел. Тоффлера, виділяють чотири технологічні етапи:

- доіндустріальне, або аграрне суспільство, поширене в період Стародавнього світу та остаточно сформоване в період Середньовіччя;

- індустріальне суспільство, перехід до якого відбувся в результаті промислової революції (охоплює період ХVІІІ-ХІХ ст.);

- постіндустріальне суспільство, яке формується на основі соціально-економічних досягнень науково-технічної революції ( НТР) із сер. ХХ ст.;

- інформаційне суспільство, що складається з кінця ХХ ст. у розвинених країнах світу. Відповідно до даного підходу виділяють чотири історичних періоди розвитку науки управління [2].

Перший період - давній. Він почався з 9 - 7-го тис. до н.е. і тривав до XVIII ст. Протягом цього періоду люди поступово освоювали різні технології, набували знання про господарську та політичну організацію.

Другий період - індустріальний (1776-1890). У цей час було здійснено перехід до фабричного виробництва. Закладено початок формуванню теоретичних засад наукового управління.

Третій період - період систематизації (1856-1960). Менеджмент затвердився і як самостійна наука, і як форма професійної діяльності. Виникали нові напрями, школи та течії управлінської думки.

Четвертий період - інформаційний (з 1960 р. до теперішнього часу) - період стрімкого розвитку науково-технічного прогресу та інформаційних технологій. З'являються нові концепції та теорії менеджменту. Важлива роль у цьому процесі належала розвитку науки та техніки, які надали дослідникам нові методи аналізу та обробки інформації.

Історико-хронологічний підхід ґрунтується на розгляді розвитку людського суспільства у часовому розрізі. Відповідно до даного підходу в історичній науці світову історію прийнято поділяти на чотири основні періоди: стародавній світ - поява людини на Землі - сер. V ст.; Середньовіччя - сер. V-XV ст.; новий час - кін. XV - поч. XX ст.; новітня історія - від 1914 до наших днів.

Німецький філософ Карл Ясперс виділив в історії людства особливий період, так званий осьовий час [4, с. 28]. На думку Ясперса, саме тоді, між VIII та ІІ ст. до н.е., були закладені основи сучасної цивілізації. Одночасно і незалежно один від одного в різних культурних регіонах відбувається якісне зрушення у духовному розвитку людства, зароджується принципово новий світогляд. Провісниками нового ставлення до світу з'явилися юдейські пророки у Палестині, Заратустра у Персії, перші філософи у Греції, Будда та Махавіра в Індії, Лао-цзи та Конфуцій у Китаї.

Одночасно із створенням держави у Стародавньому Єгипті формується його адміністративно-територіальна організація. Єгиптяни першими визнали необхідність організації праці, її планування та контролю, усвідомили переваги централізації та делегування повноважень.

В індійському суспільстві було накопичено великий досвід з державного будівництва та організації економічного життя. Артхашастра - політико-економічний трактат стародавньої Індії, що є керівництвом до управління державою. Обов'язки чиновників, питання зовнішньої політики, війни та розбудови збройних сил, ведення судових справ, положення про розподіл землі, ведення рахунків, складання указів, підтримання громадського порядку - це далеко не неповний перелік рекомендацій, що містяться в цьому трактаті. Його по праву можна назвати першим, відомим на сьогоднішній день, підручником з науки управління.

Одну з перших теорій управління створив китайський філософ Конфуцій. Він розробив концепцію «гуманного управління», в якій дотримується сувора соціальна диференціація та ієрархічний розподіл обов'язків між членами суспільства. Велику увагу Конфуцій приділяв питанням державного управління, зокрема, відбору людей на важливі урядові посади шляхом оцінки та перевірки їх заслуг перед громадськістю. Одним із найважливіших принципів управління стало поєднання законності при підтримці громадського порядку із заходами примусу [3, с. 30].

Сучасна європейська цивілізація зародилася в Стародавній Греції понад дві з половиою тисяч років тому. Економічна думка Античності знайшла своє відображення у працях давньогрецьких та давньоримських мислителів, які вперше піддали економічні явища наукового аналізу та намагалися виявити закономірності розвитку суспільства (табл. 1). В епоху Середньовіччя провідну роль суспільстві відігравала релігія. Одним із найвідоміших ідеологів середньовічної Європи був італійський богослов Фома Аквінський. У своїх роботах він трактує такі економічні категорії як багатство, обмін, вартість (цінність), торговельний прибуток, гроші, лихварський відсоток. Управлінські ідеї на той час також відбито у міському праві і цехових статутах. Одним із найбільш ранніх прикладів міського права є Магдебурзьке, що склалося в XIII ст. У містах з магдебурзьким правом створювалися виборні органи самоврядування та суду, встановлювався порядок вибору влади та їхніх функції, основні норми цивільного та кримінального права, порядок торгівлі, діяльність ремісничих цехів та купецьких об'єднань.

Таблиця 1

Внесок представників античності у розвиток управління