Стратегії розвитку та управління економікою туристичного підприємства

Стратегія виживання реалізовується туристичними підприємствами, які характеризуються збитковістю. Тому стратегія виживання спрямована на найшвидше отримання прибутку та захисту. Для цього підприємства має визначитися з тим, що пропонувати ринку туристичних послуг, які тури є нерентабельними, які функціональні стратегії дозволять отримати прибуток та стати рентабельними.

Стратегія виживання базується на наступних аспектах:

- трансформація маркетингової діяльності задля визначення додаткових можливостей реалізації туристичних продуктів;

- застосування принципів логістики у діяльності;

- економія витрат;

- перегляд управлінських методів та кадрова оптимізація за потреби;

- встановлення турпродуктів, які є прибуткоформуючими та їх розвиток, розширення асортименту туристичних послуг.

Стратегія стабілізації за своїми характеристиками наступально -оборонна за умов нестійкості прибутковості підприємства. Задля нормалізації прибутку та рентабельності доцільно:

- економія використання ресурсів;

- позитивні тенденції у продажі туристичного продукту та розширення ринків збуту;

- активізація інноваційно-інвестиційної діяльності.

Стратегія зростання спрямована на розширення ринкової діяльності та зростання обсягів інвестування. Найчастіше менеджери у компаніях намагаються свідомо вибирати стратегії зростання, пов'язані з високим рівнем ризику, оскільки ніхто може гарантувати, що швидке збільшення товарів та послуг принесе очікувані прибутку за умов гострої конкуренції.

Залежно від темпів розвитку компанії (темпів зростання її прибутку, продажу, активів) можуть бути стратегії:

- гіперросту (туркомпанії, які протягом 10 років набирають високі темпи розвитку, займають домінуюче становище на ринку);

- динамічного зростання (туристичне підприємство входить до групи провідних туркомпаній за темпами розвитку, але домінуючого становища не займає);

- стрибкоподібного зростання (туристичне підприємство раптово протягом короткого проміжку часу збільшує темпи розвитку);

- помірного зростання (адаптація туристичного підприємства до середніх темпів зростання ринку);

- повільного зростання (збільшення економічного потенціалу туристичного підприємства, темпи її розвитку нижчі від ринкових можливостей та середніх темпів збільшення ринку);

- уповільнення зростання (відбувається зростання економічних показників прибутку в абсолютному значенні, але при цьому темпи збільшення цих показників порівняно з минулими періодами знижуються).

Стратегія розвитку важлива як для підприємництва так й для інвесторів й має наступальний характер й включає в себе - початкову стратегію, проникнення на ринок та його розширення, прискоренного зростання та початку нового витку розвитку за моделлю спіралі. Для туристичних підприємств найбільше застосовуються ті стратегії, що спрямовані на перегляд туристичного продукту, розширення ринку туристичних послуг підприємства та використання нових технологій обслуговування туристів.

На основі вивчення теорії з антикризового управління підприємством та аналізу ситуації в туристичній галузі та у всій вітчизняній економіці в цілому можна стверджувати, що в передкризовій та кризовій ситуації відбувається певна антикризова трансформація системи традиційних стратегій.

У період серйозних потрясінь і змін у галузі, коли зовнішні чинники швидко змінюються і роблять майбутнє дуже непередбачуваним, менеджерам туристичних компаній доцільно зосередитися на стратегії стабілізації [3]. Зазвичай стратегія стабілізації - це стратегія розумного скорочення витрат (шляхом організаційних змін, оптимального зниження витрат, скорочення активів), закриття неефективних підрозділів, скорочення персоналу, зменшення обсяги виробництва тощо. У рамках стратегії стабілізації компанія робить ставку на максимальне збереження своїх конкурентних позицій та своєї частки над ринком, на можливість продовження ведення бізнесу.

Основні цілі стратегії стабілізації:

- максимальне збереження наявної частки на туристичному ринку за рахунок підтримки операцій на колишньому рівні;

- обмежене вибіркове інвестування у сильні сторони діяльності та зміцнення найслабших напрямків діяльності туристичної компанії.

Найважливішими економічними заходами, що дозволяють туристичній компанії пережити кризу, є такі:

1. Введення ефективної системи прогнозування руху коштів, класифікація витрат за рівнем залежності від обсягів виробництва, виявлення та аналіз причин виникнення невиправданих витрат у компанії.

2. Оптимізація витрат на оплату праці, скорочення чи призупинення преміальних, зниження загальногосподарських витрат (наприклад, витрати на утримання автотранспорту).

3. Отримання додаткових коштів від використання основних фондів (наприклад, продаж або здавання в оренду невикористовуваних з абсолютною ефективністю будівель та споруд, дорогого корпоративного транспорту).

4. Заморозка інвестицій, вкладених у розвиток нових напрямів.

Іншими найважливішими антикризовими заходами, актуальними в умовах кризи, є: централізація влади задля уникнення втрат ресурсів; підвищення об'єктивності та достовірності внутрішньої управлінської звітності; деталізація звітності. Наявність такої деталізації дозволить топ -менеджерам туроператора швидко та своєчасно реагувати на небажані явища, отримуючи необхідні дані від підрозділів [4].

Для багатьох підприємств сфери туризму сьогодні характерні стратегії виживання, відокремлення та диверсифікації, хоча мають місце окремі приклади реалізації стратегії прориву. Загалом для вітчизняного ринку сьогодні характерна стратегія відокремлення та пошук шляхів інтеграції та кооперації на нових міжнародних ринках.

Диверсифікація у сфері туризму в сучасних умовах йде за кількома напрямами:

- диверсифікація туристичного продукту, а також туристських сервісів під впливом цифрової трансформації у широкому розумінні;

- диверсифікація туристичного продукту під впливом трансформації споживчого підведення в умовах пандемії коронавірусу, кризи, війни;

- диверсифікація туристичного продукту, а також усього туристичного бізнесу в контексті розвитку регіональних туристичних екосистем.

Стратегія диверсифікації має на увазі одночасну розробку нових або вдосконалених туристичних продуктів і нових ринків (наприклад, туроператор, що спеціалізується на м'якому туризмі, може варіювати свою суміш продуктів, пропонуючи також туристичні тури культурного характеру або лікувальні відпустки на бальнеологічних курортах). Цей тип стратегії дозволяє реалізувати середньо- та довгострокова гнучкість похідної туристичної пропозиції.

У загальній стратегії туристичних підприємств є два напрями: офлайн -середовище та онлайн-середовище. У функціонуванні турбізнесу в умовах пандемії виникли коригування з урахуванням активного використання і в сегменті В2В, і в сегменті В2С онлайн-середовища. в міжнародному туризмі комп'ютеризація почала розвиватися у 3 основних напрямах: формування мереж бронювання та резервування, поява електронного маркетингу та менеджменту, а також дизайн віртуальних екскурсій з гідом [3].

Інформаційні технології використовуються у всіх функціях стратегічного та оперативного управління в індустрії туризму, підвищуючи її гнучкість, конкурентоспроможність та ефективність в умовах адаптації до цифрової економіки. Варто звернути увагу на новий тренд у розвитку туризму - Smart-туризм. Напрям Smart-туризму містить планування туризму на території, впровадження технологій у туристські враження та надання послуг, ефективне управління ресурсами та здатність реагувати на потреби та особливості поведінки туристів.

Третій напрям комп'ютеризації туризму пов'язаний із використанням технологій віртуальної реальності. Цифрова трансформація, спочатку поширившись на платіжні та інформаційно-аналітичні сервіси, потім проникла в процеси формування набору послуг та отримання деяких із них за допомогою віддаленого доступу. Сучасний період наочно ілюструє масштабне проникнення віртуальної та доповненої реальності в багато сфер туристично - рекреаційних послуг. Найбільш важливим фактором для підприємств туристично - рекреаційної сфери є кількість користувачів віртуальної реальності, що стрімко зростає, в різних сферах [5].

Підприємства сфери туризму повинні враховувати тенденції, що склалися, і тренди у розвитку світової, національної та регіональної економіки не тільки для збереження своєї конкурентоспроможності, але й для виживання в такий непростий час, тренди, пов'язані з повсюдною цифровізацією, віддаленою роботою та віддаленими покупками з боку споживачів, з необхідністю підготовки та перепідготовки персоналу фірми до освоєння ними нових форм роботи.

Стратегія цифровізації туристичних підприємств є найбільш актуальною наразі. Віртуальний туризм можна розглядати у двох основних формах: послуги (діяльність) та організаційно-економічне цифрове середовище (віртуальне туристичне підприємство).

Віртуальне підприємство - це підприємство, що пов'язує географічно розділені суб'єкти господарювання, що взаємодіють у процесі спільного виробництва, застосовуючи, як правило, електронні засоби зв'язку. Традиційна форма організації підприємств має функціональну спрямованість. У сучасному суспільстві така структура не є результативною, оскільки немає інтересу до кінцевого результату, бачення бізнес-процесів залишається в рамках підрозділів, а обмін інформацією між відділами незручний. Віртуальні підприємства мають низку переваг: географічний фактор не впливає, інформаційний простір віртуального підприємства надає спільний доступ до інформаційних ресурсів, вдосконалюється внутрішня координація дій учасників.

Синонімом віртуального підприємства є мережеве підприємство.

Зазвичай це мережа партнерів, які спільно розробляють і продають продукцію. Віртуальні підприємства включають віртуальний ринок товарів і послуг, віртуальну реальність та віртуальні організаційні форми. Метою утворення віртуального підприємства є максимізація прибутку шляхом об'єднання різних партнерів у мережеву структуру.

Віртуальні підприємства знаходять наявні знання та ресурси та пов'язують у цільну структуру.

Перевага віртуальних форм організації бізнесу в туризмі полягає в тому, що учасники підприємства мають можливість обирати та використовувати найкращі ресурси, знання та здібності за менший час.

Основні конкурентні переваги віртуальних підприємств [2]:

- швидкість виконання ринкового замовлення;

- здатність зменшення загальних витрат;

- здатність краще задовольняти потреби клієнтів;

- гнучка адаптація до змін довкілля;

- здатність знижувати бар'єри для виходу нові ринки.

Віртуальне підприємство - це модель нового орієнтованого на споживача ринку, на якому компанії застосовують схеми, відмінні від попередніх, для взаємодії компаній та кінцевих користувачів.

Віртуальне підприємство - це особлива форма організації підприємства із застосуванням інформаційних технологій, спрямована на опис бізнес-процесів. Віртуальне підприємство має єдину інформаційну інфраструктуру, засновану на новітніх інформаційних технологіях та загальних базах даних, доступ до яких мають усі підприємства.

Туристичні платформи, які успішно функціонують у різних країнах світу, можуть стати драйвером цифрової економіки у сфері послуг. Розвиток технології віртуальної реальності залежить від можливості працівників туристичної галузі впроваджувати нові бізнес - моделі.

Віртуальний туризм стає одним із напрямків розвитку сфери туризму, який у нестабільних умовах має ряд переваг, пов'язаних з безпекою та відсутністю необхідності переміщення.

Стратегія захисту спрямована на збереження ринкової ніші та частки ринку шляхом пошуку внутрішніх резервів та вигідних ринкових можливостей із мінімальними рівнями ризику.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Бізнес-середовище туристично - рекреаційної сфери розвивається в умовах високої конкуренції та ринкових умов, що динамічно змінюються. Необхідність виведення на ринок нових продуктів та послуг є передумовою для підвищення конкурентоспроможності, збільшення споживання туристичних послуг та досягнення економічного успіху. Одним із напрямів розвитку туристських послуг є зростаючі запити споживачів на здійснення багатьох операцій та обслуговування он-лайн. Це є результатом формування та реалізації відповідної стратегії туристичного підприємства.

Перелік використаних джерел

1. Барвінок Н. В. Адаптаційні стратегії туристичних підприємств в умовах кризи спричиненої глобальними безпековими факторами Актуальні проблеми розвитку економіки регіону. 2023. Т.2. № 19. C. 56-68. doi: 10.15330/apred.2.19.56-68

2. Іванова З. О. Стратегічне управління підприємствами туристичної галузі Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. Серія: Економічні науки. 2015. № 6. С. 65-68

3. Савицька О.П. Вплив стратегії розвитку на ефективність діяльності туристичних підприємств Глобальні та національні проблеми економіки. 2016. № 13. С. 364-369

4. Сливенко В. А., Ермакова А. О. Класичні та сучасні бізнес стратегії туристичних підприємств Ефективна економіка. 2018. № 11. DOI: 10.32702/2307-2105-2018.11.100

5. Becken, S., Whittlesea, E., Loehr, J., Scott, D. Tourism and climate change: evaluating the extent of policy integration, Journal of Sustainable Tourism, 2020, 28:10, pp. 1603-1624

6. Evans N., Campbell D., Stonehouse G. Strategic Management for Travel and Tourism, ButterworthHeinemann, Oxford 2003

7. Kristof Tomej; Iana Bilynets; Oleksandr Koval, Tourism business resilience in the time of war: The first three months following Russia's invasion of Ukraine, Annals of Tourism Research, 2023

Размещено на Allbest.ru