Категорії мотиваційного менеджменту сфери освітних послуг, орієнтовані на узгодження потреб ринку праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Категорії мотиваційного менеджменту сфери освітних послуг, орієнтовані на узгодження потреб ринку праці

Нечаєв Василь Павлович

канд. техн. наук, доцент, завідувач кафедри технології машинобування Криворізький національний університет, Україна

Рязанцев Антон Олександрович

канд. техн. наук, доцент, доцент кафедри технології машинобування Криворізький національний університет, Україна

Анотація

маркетингова стратегія управлінський вищий навчальний заклад

Здійснено обґрунтування основних закономірностей формування маркетингової стратегії вищого навчального закладу в умовах реалізації освітніх програм та просування продукту на ринку освітніх послуг. Визначені фактори управлінського впливу, з позиції категорій мотиваційного менеджменту, щодо кожної складової комплексу маркетингу ЗВО для реалізації його конкурентних переваг. Розглянуто питання дисбалансу попиту та пропозиції спеціалістів з вищою освітою на ринку праці в умовах комплексу потреб перехідної' економіки.

Ключові слова: маркетингова стратегія, категорії мотиваційного менеджменту, ринок освітніх послуг, стратегія вищого навчального закладу, конкурентні переваги.

Постановка проблеми

Взаємодія ринків освіти і праці вимагає від закладів вищої освіти (ЗВО) усвідомлення необхідності формування та управління попитом на знання. Визначення умов формування попиту та чинників впливу на вибір тієї чи іншої спеціальності залежить від багатьох змінних ринкового середовища.

Основні фактори взаємодії ЗВО з маркетинговим середовищем можна поділити на керовані та некеровані. Тобто, до некерованих факторів ринкового оточення традиційно відносять демографічну ситуацію, соціально-культурне середовище та стан суспільних потреб, економічну ситуацію в країні та регіоні, нормативно-правову базу функціонування вищих навчальних закладів тощо.

До керованих факторів маркетингового середовища вищого навчального закладу можна віднести безпосередньо сам ЗВО з його потенціалом та інфраструктурою, споживачів освітніх послуг та фахівців, абітурієнтів, студентів, підприємств-замовників тощо, конкурентів, що здійснюють підготовку фахівців за аналогічними профільними спеціальностями а також громадськість, яка здійснює вплив на поведінку споживачів освітніх послуг.

В умовах постійних змін, які відбуваються в освітній галузі, актуальним є урахування необхідності орієнтації менеджменту освіти на вимоги Болонської системи, оскільки мета управління ЗВО повинна виходити із необхідності маркетингової адаптації до освітніх вимог. У той же час, перехід регіонального ЗВО на умови формування освітніх програм і планів, а також критеріїв навчання відповідно до вимог Болонської системи, забезпечує навчальному закладу певні конкурентні переваги порівняно з іншими учасниками ринку освітніх послуг. Формується система мотивації учасників ринку.

Таким чином, маркетингові аспекти управління ЗВО повинні будуватись, з одного боку, на розробці стратегії відповідно до формування і підтримці стабільного попиту (бажано, розширеного) на освітні послуги, а з іншого боку - на забезпеченні конкурентних переваг на ринку.

Аналіз публікацій щодо дослідження стану ринків праці та освітніх послуг дає змогу зазначити, що поряд з якісно-кількісними характеристиками, враховуючи вимоги сьогодення, актуальним є питання щодо визначення оптимальної структури підготовки випускників за спеціальностями. Як зазначено в [1], у країнах із розвинутою ринковою економікою підприємство, фірма, компанія постійно збільшує витрати на підготовку і підвищення кваліфікації персоналу, що зумовлено такими чинниками:

-зміною характеру і змісту праці в умовах постійного оновлення техніки, впровадження прогресивної технології, організації виробництва і праці;

-структурними змінами виробництва;

-виникненням потреби у фахівцях із новими теоретичними знаннями і практичними навичками, яких раніше не було;

-безперервне навчання, що стає необхідною умовою успіху усього підприємства, фірми, компанії і кожного окремого працівника.

Таким чином, від того, яке місце в системі суспільних відносин посідає вища освіта, залежать розвиток наукового і технічного потенціалу, темпи продуктивності праці, розміри національного прибутку тощо [2].

Аналіз основних досліджень і публікацій

Питанням методологічних й методичних аспектів прогнозування чисельності і потреби у кваліфікованих кадрах, визначенню змісту освіти фахівців, оцінці інтегрованості молодіжного сегменту в національний ринок праці, дослідження механізмів взаємодії ринків праці та освітніх послуг присвячено немало праць вітчизняних та зарубіжних вчених [3,5,7-11]. Ринок праці досить детально розглядається в сучасних вітчизняних дослідженнях, скажімо, у працях таких вчених, як А. Колот, М. Долімній, Д. Богиня, О. Грішнова, І. Бондар, В. Онікієнко, Т. Заєць, В. Савченко, І. Крижно та інших подано теоретичні, методологічні та прикладні аспекти актуальних проблем економіки праці, визначення потреби у кваліфікованих кадрах, визначено загальні аспекти наукової моделі ринку праці та прогнозування чисельності персоналу. Зокрема, О. Грішнова, І. Андел, Т. Коропчук, О. Кузнєцова значну увагу приділяють ринку інтелектуальної праці та ринку праці фахівців з вищою освітою. Автори [3,5,8 -9] у методологічному аспекті пропонують досить цікаві рекомендації щодо утворення прогнозів пропозиції на ринку праці, формування попиту, формування оптимальної кількісної та якісної структури персоналу, рекомендації щодо прогнозування професійно-кваліфікаційної структури робочої сили і додаткової потреби в кадрах на основі різних методів і підходів.

Узагальнюючи огляд публікацій, можна зауважити, що: по-перше, зважаючи на велику кількість проведення досліджень різних сторін зазначеного питання, по-друге, на запропоновані цікаві розробки щодо теоретико-методологічних підходів, по-третє, на проведені дослідження та їх результати по окремих регіонах (Львівської та Сумської обл., Києва), запропоновані підходи щодо економіко-математичного моделювання та спроби створення методик визначення потреби у фахівцях з вищою освітою, регулювання ринку інтелектуальної праці, майже всі автори зазначають на необхідність подальших досліджень та відсутність єдиної методики узгодження потреб ринку праці та освітніх послуг.

Автор [5] вважає, що в сучасних умовах ринкової орієнтації потрібна нова модель визначення потреби в кадрах з вищою освітою, яка б враховувала розвиток ринкових відносин у суспільстві. Потрібна зміна системи прогнозування структури підготовки кадрів з тим, щоб підтримувати відповідність між кількістю випускників та потребами ринку праці, орієнтувати ЗВО на підготовку фахівців, необхідних для економіки держави. Таким чином, підсумовуючи все викладене вище, можна зробити висновок, що незважаючи на велику кількість публікацій, різні спроби моделювання, прогнозування та розрахунків, ще не створено єдиного методу та методології, системи мотивації, які б дозволили урівноважити або узгодити між собою потреби ринку праці у спеціалістах - випускниках ЗВО з можливостями ринку освітніх послуг в умовах трансформаційної економіки.

Викладення основного матеріалу дослідження

Ринок освітніх послуг утворюють як державні, так і приватні ЗВО, з появою останніх, а також послуг платного навчання у державних ЗВО, ринкові відносини створили таке явище як конкуренція. Це в свою чергу призвело до того, що утворилися структурні дисбаланси у підготовці різних спеціальностей, попит у населення на які виявився стихійно великим (бухгалтерський облік, фінанси, правознавство та інші). У цих умовах ЗВО потрібно вирішувати питання, що повинно бути основою його освітньої концепції: задоволення попиту абітурієнтів на певні спеціальності чи задоволення попиту ринка праці на майбутніх спеціалістів.

Безумовним є той факт, що стратегія вищого навчального закладу повинна забезпечувати йому розвиток, а напрямки цього розвитку визначають цілі, пов'язані з кінцевим результатом. Розглядаючи стратегію маркетингу ЗВО як центральний аспект розвитку, одночасно відокремлюємо основні вхідні елементи цієї стратегії (керовані) - попит і конкуренція на ринку освітніх послуг, а також вихідні елементи - стратегічні рішення щодо продукту, ціни, просування і розподілення. Попит на освітні послуги вимагає саме маркетингових підходів до визначення продукту, який пропонує ринку ЗВО.

Таким чином, можна зробити висновок, що визначення продукту освітньої діяльності потребує інтеграційного підходу, в якому, на наш погляд, основна увага повинна бути приділена освітній програмі, оскільки саме наявність цієї програми, яка відповідає сучасним стандартам освіти, слугує умовою реалізації тих процесів, на які зроблено наголос вище.

Освітні послуги є об'єктом суспільного користування. Здійснюючи підготовку фахівців (бакалаврів, магістрів), ЗВО одночасно апелює як до ринку освітніх послуг, так і до ринку праці. Тому, саме наявність освітніх програм за розвиненою номенклатурою спеціальностей забезпечує вищому навчальному закладу конкурентоспроможність на відповідних ринках, а також безперервний зв'язок процесу навчання між школою, ЗВО та роботодавцем.

Відомо, що попит абітурієнтів визначають не тільки такі об'єктивні фактори: попит на спеціалістів на ринку праці, можливість працевлаштування, розмір майбутньої заробітної плати, високий рівень викладання спеціальності у ЗВО, а також суб'єктивні чинники: поради батьків та друзів, престижність професії, територіальне розміщення, імовірність вступу, умови навчання, добре поставлена культурно-масова та спортивна робота, гарна реклама ЗВО, його матеріальна база та ін. Таким чином, попит абітурієнтів завжди відрізняється від попиту ринку праці. Тому необхідними є глибокі маркетингові дослідження як ринку освітніх послуг, так і ринку праці.

Розглядаючи концептуальні підходи щодо створення моделі узгодження ринку праці та ринку освітніх послуг (ЗВО), слід зазначити, що модель узгодження має бути, з одного боку, динамічною, бо має враховувати прогнози щодо: демографічної ситуації (кількість народжених); структури економічного активного населення; темпів та пропорцій економічного зростання; виробництва товарів по галузях; зайнятості по галузях; додаткової потреби в працівниках (спеціалістах), пов'язаної з призовом до лав збройних сил, декретами, виходом на пенсію та ін.; появи нових спеціальностей, професій; працевлаштування за границею; виробництво послуг, розвиток інфраструктури.

З іншого боку, модель має бути балансовою, такою, що дозволяла б встановлювати рівновагу між потребами у спеціальностях в різних галузях економіки щодо поточного і перспективного розвитку та їх виробництвом ринком освітніх послуг ЗВО. Так, в умовах недостатньої інформації щодо потреби в працівниках як у державній, так і приватній сферах, корисним, на наш погляд, є підхід, який запропоновано автором [12]. Прогнозування попиту на робочу силу взагалі, може здійснюватися, як вважає цей автор, через визначення потреби для заміщення незайнятих робочих місць і вакантних посад, новостворених і звільнених робочих місць і посад внаслідок дії природно-біологічних, демографічних, соціальних і економічних чинників: плинності кадрів, виходу на пенсію, смертності тощо на основі достовірної інформації про потребу галузей економіки, виходячи з перспектив розвитку.

Криворізький національний університет (КНУ) послідовно вивчає ситуацію на ринку освітніх послуг і праці. Керівництво КНУ, професорсько - викладацький склад зацікавлені в тому, щоб його освітні програми якнайбільше відповідали вимогам ринку праці, а випускники здобували знання на основі цих програм найбільш повно та якісно. Свій цільовий ринок КНУ визначає як сукупність підприємств-роботодавців різних форм власності Криворізького регіону і прилеглих територій, які здійснюють свою виробничо-господарську діяльність у гірничо-металургійній, будівельній, машинобудівній галузях, малому і середньому бізнесі. Особливості розташування і наявність специфіки, що накладає монопродуктовий регіон, вимагає від КНУ здійснювати відповідні комунікації з підприємствами, залучаючи провідних фахівців до участі в навчальному процесі в напрямку розширення наукових досліджень і впровадження елементів студентських наукових розробок в практику діяльності економічних служб підприємств (установ).

Навчальний процес побудований таким чином, щоб більшість курсових і дипломних робіт мали практичну і наукову значимість, ураховували потреби потенційних і наявних роботодавців, сприяли вирішенню актуальних проблем їх економічного розвитку. Наявність таких прямих і безпосередніх зв'язків надає можливість корегування робочих навчальних програм з курсів, що викладаються, а це, безумовно, сприяє підвищенню інтенсифікації процесу навчання та результативності діяльності ЗВО на ринку праці.

Характеризуючи канали розподілу КНУ необхідно відзначити, що найбільш ефективним способом надання освітньої послуги або залишаються саме прямі канали. Перевагою у виборі прямого каналу можна вважати безпосередній зв'язок зі споживачем освітніх послуг, можливість впливати на рішення споживача, апелюючи, перш за все, до зручності покупця. З погляду споживача (покупця) освітніх послуг, звертаючись до ЗВО, який розташований поряд з місцем його проживання, він значною мірою знижує власні витрати, у той же час, отримує «гарантії» надання якісних освітніх послуг. Орієнтація вищого навчального закладу переважно на прямі канали розподілу вимагає необхідність значно більше приділяти уваги стану власної матеріальної бази.

Майбутні абітурієнти, приймаючи рішення про вступ до КНУ, визначають за безумовність переваг розвинену матеріальну базу ЗВО, наявність значної кількості учбових корпусів, гуртожитків, сучасних аудиторій, бібліотеку, спорткомплекс, зручне розташування відповідно до транспортних мереж тощо. Такі переваги, особливо в порівнянні з недержавними ЗВО, які не мають відповідної матеріальної бази і достатнього наукового потенціалу, забезпечують можливості формування стабільного за обсягами та структурою попиту на освітні послуги. Значна увага приділяється проведенню науково - практичних конференцій, дням зустрічей з випускниками. За останні роки поширення набула тенденція проведення днів профільних кафедр, в яких приймають участь провідні фахівці з відповідних спеціальностей, що закінчили ЗВО і досягли значних результатів у своїй професійній і науковій діяльності.

Навіть період захисту випускних атестаційних робіт перед Державними екзаменаційними комісіями (ДЕК) може бути не тільки методом просування товару, а і каналом розподілу випускників ЗВО, оскільки до роботи в ДЕК інститут залучає провідних фахівців та керуючого складу підприємств. Від представників бізнесу як потенційних роботодавців ЗВО очікує певних комунікацій, тобто спілкування з ними, яке може набувати різних форм. Одержання студентом рецензії на випускну атестаційну роботу, яка виконана за заявкою підприємства, підтвердження того, що вона має практичну значимість, є одним з варіантів комунікаційного зв'язку і може мати прояв в подальшому працевлаштуванні випускника на даному підприємстві. Результатом даного етапу є розробка стратегії ЗВО для задоволення потреб споживачів освітніх послуг, яка скоригована у відповідності з динамікою і тенденціями ринку праці.

Другим етапом є оцінка реакції споживачів, тобто цей етап дозволяє конкретизувати заходи щодо реалізації стратегії та цілей ЗВО відповідно до розробки планів (програм) випуску, набору за обсягами, структурою спеціальностей та інструментарію їх реалізації. Регіональний аспект управління полягає в тому, що підготовка фахівців повинна виходити із урахування специфіки регіону. З іншого боку, певна уніфікація набутих знань та навичок не може створювати перешкод для розвитку малого та середнього бізнесу, який ставить за мету універсальність реалізації отриманої освіти.

Маркетингові дослідження регіонального ринку праці та стану попиту на спеціалістів різних освітньо-навчальних програм, які були здійснені, свідчать про те, що університет має високий рейтинг серед підприємств-замовників регіону, а також потенційних абітурієнтів. У той же час, нагальною потребою для ЗВО є створення комунікаційної стратегії, яка б забезпечувала відповідний попит на освітні послуги, а також вирішувала б проблему його стимулювання.

Висновки

маркетингова стратегія управлінський вищий навчальний заклад

Становлення ринкових відносин у сфері освітніх послуг, взаємодія ринку праці та ринку освітніх послуг, входження України в Європейський освітній простір вимагають відповідних змін в наукових підходах щодо моделювання з урахуванням ринкових умов процесів узгодження потреб ринку праці з можливостями ринку освітніх послуг взагалі, змін в методології та методиці визначення потреби у фахівцях з вищою освітою, з урахуванням категорій мотиваційного менеджменту.

Метою наукового пошуку та реалізації його результатів має стати прискорення інноваційних процесів і досягнення економічного зростання країни, посилення конкурентоспроможності вітчизняного виробника і, насамперед, в сфері освітніх послуг. Дослідження вітчизняних ринків праці та освітніх послуг в напрямі їх функціонування та взаємодії, виявлення аспектів подальшого розвитку та регулювання, моделювання процесів узгодження мають бути продовжені. На основі викладеного, можна виділити такі загальні напрямки дій, які завдають вибір стратегії ЗВО: сфера діяльності (ринки, на яких передбачає діяти ЗВО в наданні освітніх послуг, споживацькі сегменти, які необхідно роздобути); переваги; доступ (комунікації та канали розповсюдження); види освітньої діяльності (відповідний масштаб, ступінь охоплення). Виходячи з цього, успіх реалізації стратегії ЗВО базується на інтеграції та взаємозумовленості складових мотиваційної системи. Результат вибору стає інтегрованим, що в сукупності й задає стратегію.

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що вибір стратегії ЗВО значною мірою залежить від здатності керівництва правильно визначати перспективу розвитку, розуміння сучасних тенденцій в освіті, а також усвідомлення того, що необхідно корегувати вибрану стратегію відповідно до змін на ринках освітніх послуг та праці.

Список використаних джерел

[1]Андел І. (2000). Управління працевлаштування випускників навчальних закладів у регіоні. Україна: аспекти праці, (2), 23-28.

[2]Коробчук Т. (2004). Особливості становлення та регулювання ринку інтелектуальної праці в Україні. Україна: аспекти праці, (6), 3-7.

[3]Крижко І. (2000). Методологічні й методичні аспекти прогнозування чисельності персоналу і визначення змісту освіти фахівців. Україна: аспекти праці, (2), 28-32.

[4]Кузнецова О. (2001). Сучасні тенденції до підготовки та забезпечення роботою фахівців з вищою освітою. Україна: аспекти праці, (3), 35-39.

[5]Колєшня Л. (2002). Методологічні аспекти визначення потреби у фахівцях з вищою освітою. Україна: аспекти праці, (4), 30-35.

[6]Колешня Л. (2001) Проблеми працевлаштування випускників вищих навчальних закладів і шляхи їх вирішення. Україна: аспекти праці, (3), 11-18.

[7]Куценко В.І. Комарова О.А. (2001). Ринок праці і проблеми розвитку вищої школи в Україні. Зайнятість та ринок праці, (14), 65-77.

[8]Савченко В. (2003) Методологічні основи визначення потреби у кваліфікованих кадрах. Україна: аспекти праці, (5), 23-29.

[9]Заяць Т., Кравченко В. (2003) Молодіжний сегмент ринку праці України: методологічні і методичні засади оцінки інтегрованості в національний ринок праці. Україна: аспекти праці, (5), 3-9.

[10]Соломадина Т.О. (2002). Образование и рынок: парадоксы и перспективы. Управление персоналом, (5), 40-43.

[11]Чижова Л. (2004). Механизм взаимодействия рынков труда и образовательных услуг. Методологические подходы. Человек и труд, (8), 37-40.

[12]Морозова О. (2002). Прогнозування розвитку ринку праці молодих фахівців в Україні. Україна: аспекти праці, (4), С. 8-12.

[13]Приймак В. (2001). Пропозиція робочої сили на поточному ринку праці України та її багатофакторний аналіз. Україна: аспекти праці, (3), 3-9.

Размещено на Allbest.ru