Особливості формування лідерських компетентностей державних службовців

Результативна діяльність органів публічної влади є запорукою соціально-економічного розвитку та ефективного функціонування як держави взагалі, так і окремих територіально-адміністративних одиниць. Питання компетенцій державних службовців в даному аспекті виходить на перший план, так як саме від них буде залежати результативність їхньої роботи, рівень та якість надання адміністративних послуг, забезпечення функціонування соціальної сфери, впровадження різних програм розвитку та співпраці тощо. У контексті сучасної адміністративної реформи в Україні, проголошеної Президентом, лідерство постає провідним елементом успіху подальшого розвитку та модернізації державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Саме тому розвиток лідерських компетентностей публічних управлінців розглядається як системне явище, що побудоване на основі аналізу, оцінки, формування плану, з подальшою перспективою розвитку, відповідно до займаної посади та її рівня в організаційній системі державної служби. Питання визначення лідерських компетентностей, їх оцінки та різні методичні підходи щодо розвитку дозволяють стверджувати про недосконалість існуючої системи. Однак підготовка лідерів-управлінців повинна ґрунтуватись на принципах системності, аналітичності, чітких і надійних теоретичних і логіко-методологічних положеннях. Водночас виявлення і навчання лідерів - це складний процес, що має розглядатися як один із специфічних різновидів психолого-педагогічної діяльності. І у цьому сенсі проблема організації підготовки лідерів виявляється тісно пов'язаною з системним вибором раціональних методів і способів, прийомів і педагогічних технологій з адекватними цілями та очікуваним результатом. Адже як професійна підготовка лідерів, так і їхній особистісний розвиток, мають бути передусім спрямовані на їхню майбутню практичну діяльність, в якій і реалізуватимуться результати підготовки.

Abstract

Peculiarities of formation of leadership competencies of civil servants

Bozhydai I., Minenko S., Sagachko Yu.

Effective activity of public authorities guarantees socio-economic development and effective functioning of the state as a whole and individual territorial-administrative units. The question of the competencies of civil servants in this aspect comes to the fore since the effectiveness of their work, the level and quality of the provision of administrative services, ensuring the functioning of the social sphere, the implementation of various development and cooperation programs, etc. will depend on them. In the context of the modern administrative reform in Ukraine, announced by the President, leadership becomes the leading element of the success of the further development and modernization of the civil service and service in local self-government bodies. That is why the development of public managers' leadership competencies is considered a systemic phenomenon built based on analysis, assessment, and plan formation, with further development prospects by the position held and its level in the organizational system of the civil service. The issue of defining leadership competencies, their assessment, and various methodological approaches to their development allows us to assert the imperfection of the existing system. Nevertheless, the training of leaders-managers should be based on the principles of systematicity and analyticity, on clear and reliable theoretical and logical-methodological provisions. At the same time, identifying and training leaders is a complex process that should be considered as one of the specific types of psychological and pedagogical activity. Moreover, in this sense, the problem of organizing the training of leaders is closely related to the systematic selection of rational methods and methods, methods, and pedagogical technologies adequate to the goals and expected results. After all, leaders' professional training and personal development should first be aimed at their future practical activities, in which the training results will be realized.

Keywords: competencies, leadership competencies, public service, competencies of civil servants.

Постановка проблеми у загальному вигляді

Сучасний стан усіх соціально-економічних систем України вимагає невідкладного та ефективного втручання у сучасні трансформаційні процеси. У даному аспекті особливої значущості набувають засади, принципи та особливості підготовки принципово нових державних лідерів-управлінців, нової патріотичної національної еліти. Серед основних характеристик, яких панують, варто виділити високо розвинуті фахові, соціальні та лідерські компетентності, високі внутрішні морально-етичні переконання, сформована відповідальна громадська позиція тощо. Формування команди публічних управлінців на вищих рівнях влади з таких особистостей корелюється з питаннями щодо розуміння особистої та колективної відповідальності за майбутнє нашої держави та долю українського народу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Науковий інтерес до проблематики лідерства, зокрема у сфері державного управління передусім пов'язаний з формуванням лідерів-управлінців, сукупністю їх навичок, знань, умінь, компетентностей, особистісних та моральних якостей, які проявляються через дії, поведінку чи позицію лідера. Значні наукові напрацювання щодо питань розвитку лідерства відображені у роботах зарубіжних (К. Бланшар, Р. Дафт, М. Де Врис, С. Кови, Х. Оуэн, Р. Стогділ та ін.) та вітчизняних (Н. Гончарук, О. Діденко, В. Кондратьєва, М. Костюченко, С. Максименко, Л. Сергеєва, І. Сурай, М. Хромей та ін.) учених. Питання формування та розвитку саме лідерських компетентностей у сфері управління зайшли своє відображення у напрацюваннях таких вітчизняних науковців: І. Грищенко, С. Калашнікова, Ю. Ковбасюк, Т. Недашківська, К. Проца, Я. Радиш, О. Стоян, Г. Шляхтіна та ін.

Метою статті є дослідження теоретичних аспектів та надання практичних рекомендацій щодо удосконалення формування лідерських компетентностей державних службовців.

Виклад основного матеріалу дослідження

Актуалізація проблеми формування лідерських компетентностей державних службовців стимулює вітчизняних дослідників до подальших наукових розвідок у цьому напрямі. Питання визначення, оцінки та різноманітні методичні підходи до розвитку лідерських компетентностей вказують на недоліки у існуючій системі. Однак підготовка лідерів-управлінців повинна грунтуватись на принципах системності, аналітичності, чітких і надійних теоретичних і логіко-методологічних положеннях. Разом з тим виявлення і навчання лідерів - це складний процес, що має розглядатися як один із специфічних різновидів психолого-педагогічної діяльності. І у цьому сенсі проблема організації підготовки лідерів виявляється тісно пов'язаною з системним вибором раціональних методів і способів, прийомів і педагогічних технологій, адекватних цілям та очікуваним результатам. Адже як професійна підготовка лідерів, так і їхній особистісний розвиток, перш за все мають бути спрямовані на їх майбутню практичну діяльність, в якій і реалізуватимуться результати підготовки [1].

С. Калашнікова досліджує феномен лідерства з педагогічної точки зору та обгрунтовує, що основа лідерства, її базові навички та визначені компетентності формуються в процесі професійної підготовки лідерів. Вона зазначає, що сучасна професійна підготовка лідерів має бути суттєво допрацьована з урахуванням особливостей розвитку українського суспільства та трансформована за рахунок включення в систему підготовки управлінських кадрів технологій активного навчання, методів розвитку комунікативної компетентності тощо [2].

С. Нестуля формування лідерських компетентностей визначає як складне, комплексне, багатогранне та динамічне психолого-педагогічне явище, яке відбувається в процесі набуття відповідного рівня освіти та продовжується протягом активної лідерської діяльності на відповідних посадах [3]. А систему формування лідерських компетентностей представлено як дидактичну, що є сукупністю взаємопов'язаних дидактичних складових (зміст, принципи, методи, форми, засоби навчання тощо).

І. Осадченко наголошує на основних компонентах як будь-якої дидактичної системи: мета (для чого вчити?), зміст (чому навчатися?) та технологічна підсистема - засоби (з допомогою чого?), методи (яким чином?), форми (в яких умовах?) навчання [4].

Але, з іншої точки зору, становлення лідерства - це певний процес, під час якого безпосередньо і формуються лідерські компетентності. А сама сутність лідерства побудована на особистісних характеристиках. Тобто, процес розвитку лідерства є втручанням в систему особистісних якостей людини.

І. Морозов виділяє певні фактори, що зазнають впливу на особистість при формуванні лідерського потенціалу: технологічний, творчий, етичний і регулятивний. Спираючись на дану класифікацію, можна сформулювати фактори, що впливають безпосередньо на формування лідерських компетентностей державних службовців.

1. Технологічний фактор. Зміни пов'язані з появою сучасних технологій, тягнуть за собою пред'явлення жорстких вимог за результат своєї діяльності до фахівців в різних сферах. Так, працівник сфери державного управління повинен бути готовий до вирішення складних завдань, пов'язаних з професійною діяльністю, володіти високим рівнем теоретичної і практичної підготовки, при цьому постійно підвищувати рівень професійної компетентності.

2. Творчий фактор. Сучасний публічний управлінець повинен знаходити креативні рішення нових підходів, привносити нові ідеї, проявляти творчий підхід і лідерську активність при прийнятті різних рішень.

3. Етичний фактор характеризується бездоганністю виконання взятих на себе зобов'язань у всіх сферах професійного становлення особистості. Сучасний публічний управлінець повинен відрізнятися високим рівнем відповідальності, моральної культури, порядністю, чуйністю, здатністю цінувати інших людей.

4. Регулятивний фактор. Методи управління вже давно застаріли і не відповідають сучасним стандартам управління. З цієї причини сучасний працівник сфери державного управління повинен використовувати такі навички і прийоми ефективного лідерства, які не створюються за допомогою прямих вказівок відносин влади і підпорядкування між людьми, а формують гармонійні відносини за допомогою навіювання ентузіазму, заохочення, відданості, ввічливості, поваги [5].

Виокремлення певних груп лідерських якостей дозволяє визначити та сформувати напрямки для розробки певних методичних систем, щодо забезпечення аналізу та розвитку лідерських компетентностей працівників сфери державного управління.

Формування лідерських компетенций сучасних фахівців є систематичним та цілеспрямованим процесом професійної підготовки, що визначає педагогічний вплив в контексті соціально - економічного прогресу, проведенні спеціальних організаційних заходів, різноманітних тренінгів, складних ситуаційних завдань, профільних стажувань тощо. Такі заходи націлені на формування відповідальності, креативності, вмотивованості, рішучості, комунікабельності, адаптивності та інших особистіших характеристик.

Взірцем для наслідування і предметом поваги з боку безпосереднього оточення є позитивні особистісні якості лідера. Проблема формування управлінських, організаторських та комунікаційних якостей лідера вирішується при цьому за рахунок систематичного особистого навчання і власного виховання. Задачею лідера є передача знань, навичок, умінь, моральних принципів та цінностей своєму оточенню.

Слід зазначити, що у значної кількості вітчизняних науковців щодо питань пошуків шляхів розвитку лідерських компетентностей переважають практичні дослідження з виокремленням сутності та перспективних можливостей розвитку системи лідерства, урахуванням різних сфер суспільної діяльності.

Так, С. Калашнікова [5] на основі проведеного дослідження пропонує структуру професійної підготовки лідерів-управлінців, що враховує сутність лідерства, сучасні парадигмальні засади освіти та положення компетентнісного підходу (рис. 1). Дослідниця також наводить і профіль управлінця-лідера, побудований за допомогою алгоритму функціонально-компетентнішого аналізу, що також враховує положення.

Рис. 1. Структура професійної підготовки управлінців-лідерів