Методична культура викладача сольного співу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методична культура викладача сольного співу

Гаснюк Вероніка Василівна - кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри музичного мистецтва Комунального закладу вищої освіти «Академія культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради

ГАСНЮК Вероніка Василівна. МЕТОДИЧНА КУЛЬТУРА ВИКЛАДАЧА СОЛЬНОГО СПІВУ

На основі аналізу наукової літератури в статті розкрито сутність поняття «методична культура» викладача сольного співу. Обґрунтована актуальність методичної культури фахівця музичного мистецтва. З'ясовано значення формування методичної культури в процесі вокальної підготовки майбутнього викладача у закладі вищої освіти.

Ключові слова: культура, методична культура, методична культура майбутнього викладача сольного співу.

GASNYUK Veronika Vasylivna. METHODOLOGICAL CULTURE OF THE TEACHER OF SOLO SINGING

Comprehension of the presented scientific views on the essence of the methodical culture of the teacher allows us to assert that it is an integrative personal formation, which represents a dialectical unity of the value relationship to the domestic and foreign experience of vocal-pedagogical activity, competence in the field of theory and methods of vocal teaching, and the capacity for creative self-realization in vocal - pedagogical activity.

The analysis of theoretical approaches to the definition of the concept of «methodical culture» showed that in the scientific-pedagogical community this concept is interpreted ambiguously, there is no single approach to defining the essence of a teacher's methodical culture.

The phenomenon we are studying is defined as a certain structure in the professional training of a teacher; as a necessary set of methodical knowledge, abilities, skills and personal qualities; as a certain complex of methodical knowledge, methodical thinking, personal qualities, where the leading role is given to moral and psychological qualities.

Understanding the presented scientific views on the essence of the methodical culture of the teacher allows us to state that the methodical culture arises in the bosom of the pedagogical culture and manifests itself as a formation that unites the theory and practice of the culture of the professional activity of a teacher of a higher school. That is, the methodical culture of the teacher is an integrative characteristic of the general and professional culture of the teacher, and in the dialectic of the special and the individual, the methodical culture functions as a subsystem of the methodical culture of society and as a type of professional culture.

The specified integral and personal education characterizes the methods of activity of future teachers on the basis of acquired theoretical knowledge, formed skills and experience of methodical activity for adequate self-realization in future professional activity. That is, future teachers of solo singing with a formed methodical culture are ready to solve vocal-performance and vocal-pedagogical tasks, to create constructive relationships in the educational environment. We also consider it appropriate to note that the term «formed» can take on a finished form of action only for a certain period of the teacher's professional activity, since, for example, pedagogical technologies are constantly updated and, accordingly, the criteria for the levels of their understanding and mastery change.

Keywords: culture, methodical culture, methodical

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми

методична культура викладача сольного співу

В контексті підготовки майбутнього викладача сольного співу зміст його професійної освіти може виявлятись у сформованій методичній культурі, яка визначає той напрямок професійної діяльності, завдяки якому відбувається не лише розвиток, становлення, та подальший саморозвиток викладача-професіонала. Методична культура є важливою сутнісною характеристикою професійної діяльності фахівців музичного мистецтва, сформованість якої створює можливості для успішної самореалізації, сприяє набуттю способів взаємодії з оточенням, досвіду вирішування і розв'язання педагогічних ситуацій. Попит на методично культурних фахівців мистецької освіти постійно зростає.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз досліджень з теорії вокально-виконавського мистецтва засвідчив, що увага приділялася техніці постановки голосу, фізіології (О. Стахевич, Л. Гринь та ін.); професійній підготовці вокалістів до виконавської діяльності (Н. Гребенюк, Н. Фо- ломєєва та ін.); розвитку української вокальної педагогіки (В. Антонюк, Б. Гнидь, М. Жишкович та ін.); вокальній підготовці майбутніх викладачів (О. Маруфенко, Ю. Юцевич, Г Стасько та ін.); методичній культурі педагога, що характеризує його здатність до методичної діяльності (Т. Бережна, Т Гущина).

Мета статті - дослідити та розкрити сутність методичної культури викладачів сольного співу.

Виклад основного матеріалу дослідження

Ключовим у дефініції «методична культура» виступає термін «культура», який є предметом наукових пошуків різноманітних галузей знань: філософії, соціології, аксіології, культурної антропології, історії культури, культурології та ін. Тепер поняття «культура» налічує понад 500 визначень. culture of the future teacher of solo singing.

Фахівці з теорії культури А. Кребер і К. Клакхон проаналізували і згрупували їх, як: описові, історичні, нормативні, ціннісні, структурні, символічні, ідеологічні, психологічні. Таке різноманіття груп визначень підтверджує той факт, що культура є складним суспільним феноменом. Вона впливає на працю, побут, дозвілля, менталітет, спосіб життя як всього суспільства в цілому, так і окремої особистості.

Один із засновників німецької класичної філософії І. Кант називав культурою досконалість розуму і вбачав її основу не в самій природі людини, а в сфері її морального існування. Він вважав, що культура - це здатність індивіда піднятися від обумовленого його тваринною природою емпіричного, чуттєвого існування, при якому мета його поведінки визначається зовнішнім світом, до морального існування, яке дає змогу вільно діяти в ім'я своїх цілей, зважаючи на веління морального обов'язку [1, с. 30].

Отже, у філософії поняття «культура» розкривається через відкриття смислів, ціннісних вимірів в бутті людини, воно має загальнометодо- логічний характер, проникає практично в усі сфери суспільного життя. Водночас, культура відображає різноманітні своєрідні аспекти діяльності, прояв творчих сил і здібностей. Визначаючи поняття «культура» науковці-соціологи розкривають чинники організації і формування життя певного суспільства за рахунок існування культурологічних сил [4, с. 43]. Глибинний зміст філософського розуміння культури в тому й полягає, що це поняття фіксує людське ставлення до природи, рівень загальнолюдської значимості предмета, його здатності прислуговувати людині у якості її власного відображення. Як зазначає В. Андрущенко, матеріальні та духовні надбання людей є не чим іншим, як предметним втіленням їх здібностей, сутнісних сил і відносин. Ці надбання - зовнішня форма існування культури. Дійсним же (внутрішнім) змістом її існування є розвиток людини як суспільної істоти, тобто вдосконалення її творчих сил, потреб, здібностей, форм спілкування тощо. Таким чином, культура постає і як сфера становлення, розвитку, соціалізації людини.

На сучасному етапі цивілізаційного розвитку культура розуміється як предметно-практична діяльність людини, соціуму та їх творчості. Про це йдеться в наукових працях В. Біблера. Він наголошує, що в ХХ ст. поняття «людина освічена» або «людина просвічена» не тільки різняться за своєю суттю, але й ще більш відрізняються від поняття «людина культурна» [4, с. 34], тобто культура є єдністю відповідних знань, умінь і досвіду людської діяльності відповідної професійної сфери, які визначають рівень освіченості.

Враховуючи специфіку нашого дослідження, вважаємо за необхідне звузити його рамки до розкриття сутності цього поняття з педагогічної точки зору.

Сьогодні феномен культури педагога виступає об'єктом дослідження у працях багатьох науковців:

- види професійно-педагогічної культури вчителя висвітлювали різні науковці, зокрема: естетичну - Л. Гарбузенко (2001); дидактичну

- В. Гриньов (2002); комунікативну та культуру спілкування - Т Атрощенко (2005), рефлексивну - Г Дегтяр (2006); інформаційну культуру - А. Коломієць (2006), Т Бабенко (2008); управлінську А. Губа (2010); дослідницьку

- І. Луценко (2011); організаційну - В. Бор- щенко (2013); С. Довбенко (2014); емпатійну

- О. Шурін (2014) тощо;

- проблему педагогічної та професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя вивчали В. Гриньова (2001), П. Щербань (2007), І. Прокопенко (2008), Т. Ткаченко (2010), Т. Тарасенко (2014) та інші.

Однією з перших дослідників, що ввели в сучасний науковий обіг поняття «методична культура педагога» була І. Новик, яка підкреслює, що для викладача вона виступає як суб'єктивний аспект професійної діяльності, як здатність віддзеркалювати існуючий досвід методичної науки у своїй педагогічній діяльності, шукати міру між власними потребами, знаннями, досвідом і станом розвитку певного навчального предмету. Близькою є позиція Т. Гущиної, яка розглядає методичну культуру як складне особистісне утворення, яке проявляє себе у викладанні певних навчальних дисциплін.

Т. Бережна увела в науковий обіг поняття «інноваційна методична культура» вчителя початкових класів, яке представлене як інтегративна якість особистості вчителя, що характеризується сукупністю мотивів, цінностей, компетенцій і оптимальним поєднанням володіння традиційними й інноваційними технологіями, які застосовуються на основі рефлексивних дій і забезпечують високий рівень професійної новаторської діяльності.

Н. Морзе, досліджуючи методичну культуру вчителя інформатики, розуміє її як рівень підготовленості вчителя до діяльності, заснованої на сформованості загальних, спеціальних і конкретних методичних умінь, що спираються на знання і навички, сформовані під час вивченні математики, інформатики, філософії, педагогіки, психології, методики навчання інформатики, використання обчислювальної техніки в навчальному процесі, і пов'язані з навчанням інформатики у школі та використанням у навчальному процесі сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. На наш погляд, автор подає не стільки визначення, скільки опис даного поняття [2].

О. Павленко зазначає, що методична культура викладача включає:

1) навчально-методичну (діяльність, пов'язану з удосконаленням методів, форм, технологій навчання та методикою викладання конкретної навчальної дисципліни, підготовкою до аудитор- них занять, розробкою нормативно-програмного та навчально-методичного забезпечення навчального процесу);

2) науково-методичну (діяльність, спрямовану на вивчення й узагальнення передового досвіду організації освітнього процесу та втілення інноваційних методів і технологій навчання, розробку методів контролю й управління якістю підготовки студентів на всіх етапах навчання, творчу та науково-дослідну роботу викладача для узагальнення й опису результатів своєї науково-дослідної діяльності);

3) організаційно-методичну (діяльність, що потребує від викладача наявності педагогічного досвіду та самоорганізації, розвинутої рефлексії, передбачає участь у роботі вчених і методичних рад ЗВО, у системі управління ЗВО (ректор, проректор, декан, завідувач кафедри), у підготовці та проведенні методичних заходів, експертизі забезпечення й методичного супроводу навчального процесу)» [3].

Проведений аналіз теоретичних підходів щодо визначення поняття «методична культура» показав, що в науково-педагогічному співтоваристві означене поняття трактується неоднозначно, немає єдиного підходу до визначення сутності методичної культури педагога. Досліджуваний нами феномен визначається як певна структура в професійній підготовці викладача; як необхідний комплекс методичних знань, умінь, навичок та особистісних якостей; як певний комплекс методичних знань, методичного мислення, осо- бистісних якостей, де провідна роль відводиться морально-психологічним якостям.

Осмислення представлених наукових поглядів щодо сутності методичної культури викладача дозволяє констатувати, що методична культура виникає в лоні педагогічної і виявляє себе як утворення, що єднає теорію і практику культури професійної діяльності педагога вищої школи. Тобто, методична культура викладача є інтегративною характеристикою загальної і професійної культури педагога, а в діалектиці особливого й окремого методична культура функціонує як підсистема методичної культури суспільства і як вид професійної культури.

Таким чином, осмислення представлених наукових поглядів щодо сутності методичної культури викладача дозволяє стверджувати, що вона є інтегративним особистісним утворенням, яке уявляє собою діалектичну єдність ціннісного відношення до вітчизняного й зарубіжного досвіду вокально-педагогічної діяльності, компетентності у галузі теорії і методики викладання вокалу та спроможності творчої самореалізації у вокально-педагогічній діяльності. Означене інтеграль- но-особистісне утворення характеризує способи діяльності майбутніх викладачів на основі засвоєних теоретичних знань, сформованих умінь й досвіду методичної діяльності для адекватної са- мореалізації у майбутній професійної діяльності. Тобто, майбутні викладачі сольного співу зі сформованою методичною культурою готові вирішувати вокально-виконавські й вокально-педагогічні завдання, створювати конструктивні взаємовідносини у навчально-виховному середовищі. Доцільним вважаємо зазначити й те, що термін «сформована» може отримати закінчену форму дії лише на певний період професійної діяльності викладача, оскільки, для прикладу, педагогічні технології постійно оновлюються і, відповідно, змінюються критерії рівнів їх осягнення і оволодіння.

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Проведений аналіз теоретичних підходів показав, що в науково-педагогічному співтоваристві поняття «методична культура» трактується доволі дискусійно, немає єдиного підходу до визначення сутності методичної культури викладача, яке є важливим етапом у процесі професійного становлення фахівця.

Перспективи подальших розвідок спрямовано на розкриття компонентного складу методичної культури майбутнього викладача сольного співу закладу вищої освіти.

Список джерел

1. Культурологія: українська та зарубіжна культура : навч. посіб. / [М. М. Закович, І. А. Зязюн, О. Я. Шевнюк] ; за ред. М. М. Заковича. 5-те вид., стерео. Київ : Знання, 2010. 589 с.

2. Морзе Н. В. Основи методичної підготовки вчителя інформатики: монографія / Н. В. Морзе. К. : Курс, 2003. 372 с.

3. Павленко О. О. Методична діяльність викладача економіки як педагогічна проблема. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. Кропивницький, 2018. Вип. 167. С. 33-39.

4. Петрушенко В. Л. Культурологія: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл. І-ІУ рівнів акредитації / [В. Л. Петрушенко, Л. А. Пинда, С. М. Повторєва та ін.] ; за заг. ред. проф. В. М. Пігі. 3-тє вид., перероб. і доп. Львів : Магнолія, 2009. 375 с.

REFERENCES

1. Kulturolohiia: ukrainska ta zarubizhna kultura. (2010). [Cultural studies: Ukrainian and foreign culture]. Kyiv.

2. Morze, N. V. (2003). Osnovy metodychnoi pidhotovky vchytelia informatyky. [Basics of methodical training of informatics teacher]. Kyiv.

3. Pavlenko, O. O. (2018). Metodychna diialnist vykladacha ekonomiky yak pedahohichna problema naukovi zapysky. [Methodical activity of an economics teacher as a pedagogical problem, scientific notes]. Kropyvnytskyi.

4. Petrushenko, V L. (2009). Kulturolohiia. [Culturology]. Lviv.

Размещено на Allbest.ru