Взаємозв’язок показників комунікативних конфліктів та психологічного рівня стресу менеджерів судноплавних компаній

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний морський університет

Взаємозв'язок показників комунікативних конфліктів та психологічного рівня стресу менеджерів судноплавних компаній

Іванова Олена Сергіївна доктор філософії з психології, старший викладач кафедри «Практичної психології», Навчально-наукового морського гуманітарного інституту

Запорожцев Євген Георгійович кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри «Практичної психології», Навчально-наукового морського гуманітарного інституту



Анотація

Стаття присвячена аналізу комунікативних конфліктів як стресового чинника в діяльності менеджерів судноплавних компаній. Визначено, що конфлікт - це процес взаємодії між сторонами з несумісними цілями, інтересами або цінностями, і прагненням реалізувати свої потреби за рахунок іншої сторони. У організаціях конфлікти виникають через неузгодженість когнітивних систем, специфіку інтерпретації повідомлень, порушення принципів безконфліктного спілкування та культурні відмінності. Комунікативні конфлікти у менеджерів судноплавних компаній класифікуються за кількістю учасників, тривалістю, джерелом, ступенем прояву та змістом. Основні типи конфліктів включають міжособистісні, внутрішньоособистісні, міжгрупові та конфлікти між групою та особистістю. Ці конфлікти можуть негативно впливати на ефективність роботи та психологічний клімат у колективі. Теоретичний аналіз підтвердив, що комунікативні конфлікти є значним стресовим чинником у професійній діяльності менеджерів судноплавних компаній. Було обґрунтовано методи діагностики комунікативних конфліктів та стресу, зокрема методику «Стратегія поведінки у конфліктній ситуації» К. Томаса, тест «Комунікативні вміння» Л. Міхельсона та шкалу психологічного стресу PSM-25. Емпіричне дослідження взаємозв'язку комунікативних конфліктів та стресу у менеджерів підтвердило важливість різних стилів комунікативної поведінки для вирішення конфліктів. Сміхотерапія була визнана ефективною для зниження стресу, покращення комунікативних навичок, психологічного клімату та загальної ефективності роботи. Практичні рекомендації для попередження конфліктів включають підвищення психологічної підготовки працівників, мотивацію до діяльності, розвиток критичного мислення, здатність аналізувати ситуації, проведення тренінгів для розвитку комунікативних навичок, організацію професійних свят та спільного відпочинку. Серед методів управління конфліктами виділяються методи включення, адаптації, мобілізації комунікативних ресурсів, прямого впливу, авторитетності та позитивного ставлення.

Ключові слова: комунікативні конфлікти, стрес, менеджери судноплавних компаній, навички, управління конфліктами.

конфлікт комунікативний стрес



Ivanova Olena Serhiyivna Ph.D of Psychology, Senior Lecturer Department of Practical Psychology of the Educational and Scientific Maritime Humanities Institute, Odessa National Maritime University, Odesa,

Zaporozhtsev Yevhen Georgyovych PhD in Law, associate professor, Associate Professor of the department " Practical Psychology", Scientific Maritime Humanities Institute, Odesa National Maritime University, Odesa,

Korniienko Daria Arturivna 4th-year student of the Educational and Scientific Maritime Humanitarian Institute, specialty 053 «Psychology», Odesa National Maritime University, Odesa

RELATIONSHIP INDICATORS OF COMMUNICATIVE CONFLICTS AND PSYCHOLOGICAL STRESS LEVEL OF MANAGERS OF SHIPPING COMPANIES

Abstract

The article is devoted to the analysis of communicative conflicts as a stress factor in the activities of managers in shipping companies. It is determined that a conflict is a process of interaction between parties with incompatible goals, interests, or values, striving to fulfill their needs at the expense of the other party. In organizations, conflicts arise due to discrepancies in cognitive systems, specific interpretations of messages, violations of conflict-free communication principles, and cultural differences. Communicative conflicts among managers in shipping companies are classified by the number of participants, duration, source, degree of manifestation, and content. The main types of conflicts include interpersonal, intrapersonal, intergroup, and conflicts between a group and an individual. These conflicts can negatively impact work efficiency and the psychological climate within the team. Theoretical analysis confirmed that communicative conflicts are a significant stress factor in the professional activities of managers in shipping companies. Diagnostic methods for communicative conflicts and stress were substantiated, including the «Behavior Strategy in a Conflict Situation» methodology by K. Thomas, the «Communicative Skills» test by L. Michelson, and the PSM-25 Psychological Stress Scale. An empirical study of the relationship between communicative conflicts and stress among managers confirmed the importance of different communicative behavior styles in conflict resolution. Laughter therapy was recognized as effective for reducing stress, improving communication skills, the psychological climate, and overall work efficiency. Practical recommendations for preventing conflicts include enhancing employees' psychological preparedness, motivating them for activities, developing critical thinking, the ability to analyze situations, conducting training sessions for developing communicative skills, organizing professional events, and joint recreation. Among the conflict management methods are inclusion, adaptation, mobilization of communicative resources, direct influence, authority, and positive attitude methods.

Key words: communicative conflicts, stress, shipping company managers, skills, conflict management.



Постановка проблеми. Актуальність дослідження комунікативних конфліктів у професійній діяльності менеджерів судноплавних компаній зумовлена їхнім впливом на продуктивність роботи та рівень стресу працівників. Судноплавна галузь потребує високих комунікативних навичок та координації, оскільки помилки можуть призвести до серйозних наслідків, включаючи фінансові втрати та загрозу безпеці. Глобалізація та інтеграція світових ринків збільшують значення міжнародних комунікацій у цій сфері. Зростання вимог до швидкості та ефективності перевезень вимагає від менеджерів здатності швидко реагувати на зміни, що можливе лише за умови ефективної комунікації та управління конфліктами. Стресові умови роботи підвищують ризик конфліктів, що негативно впливає на психоемоційний стан працівників та їхню ефективність. Отже, необхідність глибокого вивчення комунікативних конфліктів у судноплавних компаніях є ключовою для розробки ефективних стратегій управління та забезпечення успішної діяльності компаній.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження комунікативних здібностей здійснювалися вітчизняними та зарубіжними психологами у різні періоди часу. Проблематика організаторських та комунікативних здібностей висвітлена у роботах таких авторів, як Н. А. Воробйов, В. Ю. Питюков, М. І. Скрипко, Г. С. Васильєв, Ю. М. Ємельянов, І. М. Зотов, С. В. Петрушин,

І. В. Лабутова, Л. І. Уманський. Питання виникнення організаційних та міжособистісних конфліктів розглядалися у наукових працях вітчизняних учених, зокрема Г. М. Захарчина, Т. В. Склярук, О. А. Біловодської, Т. В. Кириченко, А. Г. Куковського, В. П. Мостенської, Н. К. Назарова та В. М. Нагаєва. Аналіз конфліктів у контексті соціального дарвінізму проводили Георг Зіммель, Г. Спенсер, У. Беджгот, У. Самнер, Л. Гумплович та Г. Ратценгофер. Е. Дюркгейм та М. Вебер розробили концепції позитивно- функціонального конфлікту. Значний внесок у вивчення соціальних конфліктів зробили Л. Козер (модель позитивно-функціонального конфлікту), Р. Дарендорф (модель соціального конфлікту) та К. Боулдінг (загальна теорія конфлікту). Вагомий внесок у визначення конфлікту належить І. В. Певнєву, Н. А. Бєлоус,К. Назарову, І. О. Черезовій, Т. Г. Сухоруковій, В. Я. Галагану, В. Ф. Орлову, О. М. Отич, М. Д. Прищаку, О. Й. Лесько та О.О. Селівановій. Стресові реакції та механізми стресу досліджував Ганс Сельє, Ю.В. Щербатих, Р. Лазарус, С. Фолкман, О.Я. Чебикін, Н.Є. Водоп'янова, В.О. Бодров.

Мета статті - визначення комунікативних конфліктів як стресового чинника професійної діяльності менеджерів судноплавних компаній.

Виклад основного матеріалу. Вивчення конфлікту починається з античної філософії, а системний підхід до проблеми соціальних конфліктів сформувався у другій половині 19 століття завдяки німецькому соціологу Георгу Зіммелю. Вчені Г. Спенсер, У. Беджгот, У. Самнер, Л. Гумплович, Г. Ратценгофер аналізували конфлікти через призму соціального дарвінізму. Соціологічний підхід до сутності соціальних конфліктів розробляли Е. Дюркгейм та М. Вебер.

Популярності набули концепції позитивно-функціонального конфлікту Л. Козера, модель соціального конфлікту Р. Дарендорфа та загальна теорія конфлікту К. Боулдінга. Ці вчені заклали основи сучасної конфліктології, показуючи конфлікт як стимулатор прогресу та фактор удосконалення соціальної структури.

Організаційні та міжособистісні конфлікти досліджують вітчизняні вчені, зокрема Г.М. Захарчин, Т.В. Склярук, О.А. Біловодська, Т.В. Кириченко, А.Г. Куковський, В.П. Мостенська та Н.К. Назаров.

Різун В. В. зазначає, що спілкування зумовлене соціально-психологічними особливостями людей, які прагнуть встановлення та підтримки стосунків із певною соціальною групою чи суспільством загалом. Уміння налагоджувати конструктивні стосунки, ефективно діяти в конфліктних ситуаціях і вирішувати конфлікти є важливим показником ефективності керівника. Н.К. Назаров визначає конфлікт як суперечність між людьми, пов'язану з вирішенням проблем у суспільстві чи особистому житті [5].

О. Черезова вважає, що конфлікт є нормальним проявом суспільних відносин, способом взаємодії, коли стикаються несумісні позиції та інтереси [11]. Т.Г. Сухорукова розглядає конфлікт в організації як форму існування суперечливих інтересів у процесі взаємодії при вирішенні виробничих завдань [10]. В.Я. Галаган, В.Ф. Орлов, О.М. Отич визначають конфлікт як загострення протиріч і боротьбу двох або більше сторін за вирішення важливої проблеми, що супроводжується негативними емоціями.

Ганс Сельє, засновник теорії стресу, вважав, що стрес є неспецифічною реакцією організму на підвищену потребу, викликаною різними впливами та стресорами, включаючи позитивні фактори. Він особливу увагу приділяв фізіологічним проявам стресу [1;2].

М. Д. Прищак та О.Й. Лесько визначають конфлікт як процес протиріч, що переростають у зіткнення та антагонізм між суб'єктами взаємодії, викликаючи негативні емоції (напруга, страх, невпевненість, хвилювання, стрес) [7]. І. В. Певнєва зазначає, що комунікативний конфлікт характеризується свідомим опором комунікантів, відсутністю узгодженості когнітивних систем, специфікою інтерпретації повідомлень та порушенням принципів безконфліктного спілкування. Н. А. Бєлоус стверджує, що конфліктний дискурс можливий за умови взаємного впливу опонентів, який організований у єдиний процес з регульованими правилами. О. О. Селіванова вважає, що конфлікт детермінований неузгодженістю намірів і стратегій комунікантів, асиметричними стосунками, дисбалансом мімічних станів, що призводить до припинення спілкування та небажання його продовжувати [9].

В. Ю. Питюков у парадигмі психологічного підходу визначає три типи комунікативних перешкод: фізичні бар'єри, що виникають при порушенні меж особистого простору, які викликають дискомфорт та пригнічення; соціальні комунікативні бар'єри, що залежать від соціальної ролі людини та визначають стиль і характер взаємодії; термінологічні бар'єри, пов'язані з надмірним вживанням спеціальних термінів і іншомовних слів, незрозумілих співрозмовникам і самій особі [6].

Н. А. Воробйова розглядає комунікативні здібності як багатоступеневе формування комунікативних якостей особистості, включаючи продуктивність та різноманітність спілкування, позитивні емоції, довіру, спостережливість, мовні та голосові особливості, інтелектуальні якості, самоконтроль, емпатію, толерантність, точність сприйняття, вміння насолоджуватись спілкуванням та підкреслювати комунікативні манери. М. І. Скрипко додає щедрість, емпатію, самовладання у конфліктах і поступливість. Г.С. Васильєв виділяє три підструктури комунікативних умінь: гностичну, експресивну, інтеракційну, які включають ідеалізм, колективізм, професіоналізм, комунікативну спрямованість, щедрість, скромність, правомірність, соціальний досвід, сором'язливість, активність, самовладання та організованість. Ю.М. Ємельянов, І.М. Зотова та С.В. Петрушин визначають комунікативні уміння як такі, що складаються з когнітивного, поведінкового, вольового, особистісного та інструментального компонентів. І.В. Лабутова пропонує виділяти психотехнічний, експресивний та міжособистісний компоненти [3;9].

Організаторські здібності є ядром психологічної структури особистості менеджера. Л. І. Уманський відносить до них найважливіші лідерські якості, які разом із розвиненими комунікативними здібностями сприяють ефективній взаємодії між працівниками [7]. Комунікативні та організаторські здібності визначають характер міжособистісних стосунків, необхідних для залучення людей, організації та спрямування діяльності групи чи колективу.

Комунікативні конфлікти виникають через непорозуміння між відправником і одержувачем. В. М. Нагаєв зазначав, що «конфліктно-комунікаційний менеджмент» є складним соціальним явищем, спрямованим на формування системи знань про природу конфліктів в організаційній комунікаційній системі, набуття навичок їх вирішення, контроль конфліктної ситуації та використання конфлікту прагматично в процесі спілкування [4].

Узагальнюючи, комунікаційні конфлікти в організаціях виникають через неузгодженість когнітивних систем, специфіку інтерпретації повідомлень, порушення принципів безконфліктного спілкування та культурні відмінності. У менеджерів судноплавних компаній конфлікти класифікуються за кількістю учасників, тривалістю, джерелом, ступенем прояву та змістом. Основні типи включають міжособистісні, внутрішньоособистісні, міжгрупові та конфлікти між групою та особистістю. Комунікативні навички керівників підвищують ефективність управління та взаєморозуміння в організації та за її межами. Ключові навички включають проведення зустрічей, публічних виступів та переговорів. Система управління комунікативними конфліктами охоплює прогнозування, запобігання, стимулювання, регулювання та вирішення конфліктів, з метою усунення їх причин, корекції поведінки учасників та підтримки контрольованого рівня конфлікту.

Метою дослідження було вивчення взаємозв'язків комунікативних конфліктів та стресових чинників менеджерів судноплавних компаній. Для цього було побудовано модель психологічної діагностики, проведену в кілька етапів: підготовчий, діагностичний та інтерпретаційний.

На підготовчому етапі визначено обсяг опитування та складено вибірку, що включала 32 менеджера ТОВ «МЕРСК УКРАЇНА ЛТД» у сфері вантажного морського транспорту. Опитування проводилося онлайн за допомогою Google Form, дотримуючись принципів конфіденційності та етики психодіагностики. Участь була добровільною, із можливістю отримання зворотного зв'язку.

Для оцінки параметрів дослідження ми використовували три психо- діагностичні методики, які відображають стрес як чинник комунікативних конфліктів у професійній діяльності менеджерів судноплавних компаній:

Методика «Стратегія поведінки у конфліктній ситуації» К. Томаса.

Тест «Комунікативні вміння» (Л. Міхельсон, адаптація Ю. З. Г ільбуха).

Шкала психологічного стресу PSM-25.

Діагностичний етап включав проведення психодіагностичних процедур, опитування, збір та первинну обробку даних у таблицях Excel. На завершальному етапі проводилося математичне опрацювання, аналіз та інтерпретація результатів. Визначалися середньостатистичні показники, мінімальні та максимальні значення, рівні стресу у професійній діяльності менеджерів, представлені у відсоткових співвідношеннях, результати представлені в таблицях.

Результати дослідження комунікативних конфліктів у професійній діяльності менеджерів судноплавних компаній показали різноманітні форми та масштаби конфліктів, включаючи внутрішньо-корпоративні та зовнішні взаємодії з партнерами і клієнтами. Причинами конфліктів виявилися недостатність ресурсів, неузгодженість цілей та невідповідність у сприйнятті інформації.

Аналіз взаємозв'язків між комунікативними конфліктами та рівнем стресу у менеджерів показав, що високий рівень конфліктів корелює з підвищеним рівнем стресу. Невирішені або неправильно вирішені конфлікти призводять до загострення ситуації та погіршення емоційного стану працівників.

Інтерпретація результатів підкреслює важливість ефективного управління комунікативними конфліктами для забезпечення психологічного комфорту та продуктивності менеджерів судноплавних компаній. Необхідно розвивати навички конструктивного вирішення конфліктів і підтримувати здорову організаційну культуру.

Рекомендації включають проведення тренінгів з медіації та конфлікто- логії, створення системи підтримки та консультування персоналу, а також вдосконалення внутрішньо-корпоративної комунікації для попередження конфліктів.

Дослідження охопило 32 менеджерів віком від 19 до 50 років, забезпечуючи репрезентативність і враховуючи різноманітні аспекти взаємозв'язку комунікативних конфліктів та стресу на різних етапах професійного розвитку. Молоді менеджери (19-25 років) стикалися з першими професійними викликами, тоді як досвідчені працівники (30-50 років) мали справу зі складнішими організаційними конфліктами.

Аналіз результатів показав різні реакції на комунікативні конфлікти залежно від вікових і професійних характеристик респондентів. Вікові групи 25-30 та 35-40 років демонструють різні стратегії управління конфліктами та рівні стресу, що обумовлено їх життєвим досвідом і професійною вправністю. Широкий віковий діапазон учасників дослідження дозволив глибше зрозуміти вплив комунікативних конфліктів на різні групи менеджерів судноплавних компаній.

Чоловіки становлять 59% вибірки, що вказує на їх переважання в досліджуваній популяції, тоді як жінки складають 41%. Цей гендерний склад учасників може впливати на результати дослідження і має враховуватися при інтерпретації даних для отримання коректних висновків.

Аналіз впливу освіти на сприйняття та управління комунікативними конфліктами допоможе виокремити особливості реакцій різних груп учасників та розробити спеціалізовані стратегії управління конфліктами для кожної категорії.

Таблиця 1.

Різниця у показниках стресу за статевою приналежністю

Рівень стресу	Відсоток
Високий	0%
Середній	53,13%
Низький	46,87%

Таблиця 1 показує розподіл рівнів стресу за статтю. Високий рівень стресу не виявлено, що може свідчити про відсутність надмірного психологічного навантаження або ефективне подолання стресових ситуацій.

Середній рівень стресу становить 53,13%, вказуючи на те, що понад половина учасників відчуває помірний стрес, що є наслідком певних викликів у їхньому житті. Низький рівень стресу у 46,87% учасників свідчить про мінімальний рівень стресу, що може бути пов'язано з ефективними стратегіями подолання стресу або низьким рівнем стресових факторів.

Аналіз показників стресу за статтю вказує на переважання середнього і низького рівнів стресу серед досліджуваних. Відсутність високого рівня стресу є позитивним показником психологічної адаптації.

Жінки демонструють вищі середні значення стресу порівняно з чоловіками, що може бути пов'язано з різними факторами, такими як соціальні очікування та біологічні відмінності. Це вказує на більшу схильність жінок до роздумів і переживань щодо робочих аспектів.

Результати показують, що стать може впливати на рівень стресу. Це корисно для розробки стратегій управління стресом, враховуючи статеві особливості.

Частота ознак стресу значно варіюється серед учасників. Найпоширенішими є симптоми фізичної напруги та труднощі в контролі емоцій, що вказує на високий рівень стресу в їх повсякденному житті.

Таблиця 2.

Дані щодо стилів поведінки респондентів у конфліктній ситуації (за методикою К. Томаса)

Стиль поведінки	Кількість респондентів	Відсоток (%)
Уникання	12	30
Суперництво	5	12,5
Пристосування	10	25
Компроміс	8	20
Співпраця	5	12,5

Аналіз даних щодо стилів поведінки респондентів у конфліктних ситуаціях за методикою К. Томаса показує, що найбільш поширеним стилем є уникання (30%), що свідчить про прагнення уникати конфліктів. Найменш поширеним стилем є суперництво (12,5%), вказуючи на небажання агресивних підходів.

Пристосування обирають 25% респондентів, демонструючи готовність йти на компроміси для збереження гармонії. Компроміс (20%) вказує на схильність до взаємних поступок для швидшого вирішення конфліктів. Співпраця (12,5%) також менш поширена, але ефективна для активної взаємодії та спільного пошуку рішень.

Загалом, респонденти найчастіше обирають уникання та пристосування, що свідчить про прагнення до збереження гармонійних відносин і уникнення напружених ситуацій. Компроміс та співпраця є менш поширеними, але важливими для вирішення конфліктів. Суперництво є найменш популярним стилем, що вказує на небажання агресивних або конкурентних взаємодій.

Таблиця 3.

Розподіл комунікативних вмінь між чоловіками та жінками

Позиція в спілкуванні	Чоловіки	Жінки
Залежний	18,7%	21,65%
Компетентний	77,6%	65,53%
Агресивний	3,7%	12,82%

Таблиця 3 показує розподіл комунікативних вмінь між чоловіками та жінками. Чоловіки переважно демонструють компетентний стиль лідерства (77,6%), що свідчить про їхню ефективну комунікацію та конструктивне вирішення конфліктів. Високий рівень компетентності серед чоловіків пов'язаний із впевненістю та розвиненими соціальними навичками.

Жінки також переважно мають компетентний стиль лідерства (65,53%), але їх рівень впевненості може бути нижчим. Компетентний стиль серед жінок вказує на їхнє прагнення до конструктивної взаємодії та пошуку спільних рішень.

Залежний стиль лідерства частіше зустрічається серед жінок (21,65%) порівняно з чоловіками (18,7%), що може свідчити про більшу невпевненість у соціальних взаємодіях або схильність до підпорядкування. Агресивний стиль лідерства значно частіше зустрічається серед жінок (12,8%) порівняно з чоловіками (3,7%), що може бути пов'язано з необхідністю захищати свої інтереси.

Результати показують високий рівень компетентних комунікативних вмінь у обох груп, але з значними відмінностями у ступені залежної та агресивної поведінки. Ці відмінності можуть бути зумовлені соціальними ролями та умовами, в яких функціонують чоловіки та жінки.

Більшість респондентів схильні уникати конфліктів, але також є ті, хто проявляє агресивність і суперництво. Значна частина опитаних готова до пристосування та компромісу, що свідчить про їхню гнучкість у вирішенні проблем. Високий рівень співпраці та відкритості вказує на готовність до конструктивного вирішення конфліктів.

Дослідження використовувало кількісні методи для оцінки комунікативних конфліктів та їхнього впливу на рівень стресу серед менеджерів судноплавних компаній. Було зібрано дані від 32 менеджерів різних рівнів. Для вимірювання рівня стресу та стилів комунікативної поведінки застосовувалися різні показники.

Дослідження виявило важливі результати щодо комунікативних конфліктів як стресового чинника в роботі менеджерів, що можуть бути основою для подальших досліджень і практичних рекомендацій.

Таблиця 4.

Одновибірковий критерій Колмогорова-Смірнова

Показник

П1

П2

П3

П4

П5

П6

П7

П8

П9

П10

П11

П12

N

32

32

32

32

32

32

32

32

32

32

32

32

Асимп. знач. (двостороння)

0,047е

0,0е

0,0е

0,20е,е

0,002е

0,0е

0,023е

0,105е

0,006е

0,002е

0,0е

Примітки: c - Корекція значимості Лільєфорсу; d - нижня межа справжньої значущості.

Статистичну обробку даних здійснено за допомогою кореляційного аналізу коефіцієнта Пірсона для незалежних вибірок. Статистична достовірність висновків оцінювалася за критерієм p < 0,5, перевіреним за допомогою критерію нормальності Колмогорова-Смірнова. Аналіз даних проводився в програмі IBM SPSS Statistics 26.

Результати первісного аналізу в таблиці 4 показують, що варіативність показників є невисокою, тобто оцінки не суттєво відхиляються і мають невеликий розкид даних.

Таблиця 5

Статистично достовірні взаємозв'язки між показниками, які характеризують ознаки психологічного рівня стресу та показниками конфліктної поведінки менеджерів судноплавних компаній

	П5	П6	П7	П8	П9
П1	0,022	0,148	0,039	-0,178	-0,033
П3	0,033	0,157	0,095	-0,315	0,016
П4	-0,039	-0,151	-0,130	,393*	-0,052

Примітки: * - кореляція статистично достовірна на рівні р<0,05; ** - кореляція статистично достовірна на рівні р<0,01.

Результати кореляційного аналізу показали стійкі взаємозв'язки між рівнем психологічного стресу та конфліктною поведінкою, зокрема показником уникнення. Низький рівень стресу (П4) позитивно корелює з уникненням (П8) (г = 0,393, p < 0,05). Це свідчить, що менеджери з низьким рівнем стресу частіше уникають конфліктів, ймовірно, для збереження психологічної рівноваги та уникнення додаткових стресових ситуацій.

Отримані дані вказують на зв'язок між рівнем стресу та конфліктною поведінкою менеджерів судноплавних компаній. Низький рівень стресу асоціюється з уникненням конфліктів, що сприяє підтримці психологічної стабільності, підтверджене статистично значущою кореляцією.



Таблиця 6

Статистично достовірні взаємозв'язки між показниками, які характеризують ознаки психологічного рівня стресу та показниками комунікативних вмінь менеджерів судноплавних компаній.

	П10	П11	П12
П1	0,248	-,457**	,406*
П3	0,238	-,401*	0,333
П4	-0,211	0,328	-0,25

Примітки: * - кореляція статистично достовірна на рівні р<0,05; ** - кореляція статистично достовірна на рівні р<0,01.

Кореляційний аналіз виявив значущі взаємозв'язки між рівнем стресу та комунікативними вміннями менеджерів судноплавних компаній.

Негативна кореляція між загальним рівнем стресу (П1) і компетентною комунікацією (П11) (г = -0,457, p < 0,01) свідчить, що підвищення рівня стресу знижує компетентність комунікативної поведінки. Позитивна кореляція між загальним рівнем стресу (П1) і агресивною комунікацією (П12) (г = 0,406, p < 0,05) вказує, що підвищення стресу пов'язане з більш агресивною поведінкою. Негативна кореляція між середнім рівнем стресу (П3) і компетентною комунікацією (П11) (г = -0,401, p < 0,05) підтверджує, що навіть середній рівень стресу знижує компетентність комунікації.

Таблиця 7.

Статистично достовірні взаємозв'язки між показниками, які характеризують ознаки комунікативних вмінь та показниками конфліктної поведінки менеджерів судноплавних компаній

	П5	П6	П7	П8	П9
П10	0,196	0,239	-0,320	0,221	-,393*
П11	-,351*	-,474**	,608**	0,107	0,139
П12	0,304	,444*	-,553**	-,436*	0,264

Примітки: * - кореляція статистично достовірна на рівні р<0,05; ** - кореляція статистично достовірна на рівні р<0,01.

Аналіз кореляційних результатів виявив значущі взаємозв'язки між комунікативними вміннями та конфліктною поведінкою менеджерів судноплавних компаній.

Агресивна комунікація (П10) має негативну кореляцію з залежною позицією в спілкуванні (П9) (г = -0,393, p < 0,05), вказуючи, що агресивна комунікація зменшує схильність до невпевненої поведінки. Компетентна комунікація (П11) негативно корелює з суперництвом (П5) (г = -0,351, p < 0,05), вказуючи, що менеджери з високим рівнем компетентності менш схильні до суперницької поведінки, і негативно корелює з співпрацею (П6) (г = -0,474, p < 0,01), що свідчить про їх схильність до самостійного вирішення питань. Проте, вона позитивно корелює з компромісом (П7) (г = 0,608, p < 0,01), вказуючи на здатність знаходити баланс між власними інтересами та інтересами інших.

Залежна комунікація (П12) позитивно корелює з співпрацею (П6) (г = 0,444, p < 0,05), що свідчить про схильність до колективного підходу, але негативно корелює з компромісом (П7) (г = -0,553, p < 0,01) і уникненням (П8) (г = -0,436, p < 0,05), вказуючи на меншу схильність до компромісів та уникнення конфліктів.



Висновки

Результати кореляційного аналізу показують, що різні стилі комунікативної поведінки значно впливають на конфліктну поведінку менеджерів судноплавних компаній. Агресивна комунікація знижує залежну поведінку, тоді як компетентна комунікація зменшує схильність до суперництва і співпраці, але підвищує схильність до компромісів. Залежна комунікація сприяє співпраці, але зменшує схильність до компромісів та уникнення конфліктів. Ці висновки підкреслюють важливість розвитку комунікативних навичок для ефективного управління конфліктами.

Дослідження виявило, що менеджери з залежною позицією використовують різні стратегії у конфліктних ситуаціях, але менш схильні до компромісу. Впевнені менеджери зазвичай уникають суперництва і співпраці, віддаючи перевагу компромісним рішенням. Агресивні менеджери схильні до суперництва і співпраці, але менш схильні до компромісу та уникнення конфліктів.

Для профілактики конфліктів варто звертати увагу на рівень психологічної підготовки, мотивацію, критичне мислення та здатність аналізувати ситуації. Керівникам рекомендується залучати працівників до спільної діяльності, проводити тренінги з розвитку комунікативних навичок та влаштовувати професійні свята.

Основні методи управління конфліктами включають: метод включення, адаптацію, мобілізацію комунікативних ресурсів, прямий вплив, метод авторитетності та позитивне ставлення. Також важливі пошук альтернативних рішень, пояснення вимог до роботи, контроль діяльності, ознайомлення з правилами внутрішнього розпорядку, регуляція поведінки, спільна діяльність та заохочення до взаємодії.

Рекомендації для запобігання конфліктів включають: приймати інших такими, якими вони є, уникати обговорення питань, які викликають бурхливу реакцію, та доброзичливо ставитися до всіх працівників. Успішне управління конфліктами підвищить авторитет керівника, сприятиме розвитку працівників та підвищить ефективність роботи компанії.



Література

Іванова О.С. Особливості взаємозв'язку проявів стресу з психічними станами. /

О.С. Іванова. - Науковий журнал «Габітус» з соціології та психології, 2021. - Випуск 27. - С. 87-93.

Іванова О.С. Взаємозв'язок рівня стресу та самооцінки стресостійкості з копінг стратегіями поведінки. / О.С. Іванова. - Дніпропетровський науковий часопис публічного управління, психології, права № 2, 2022. - С. 109-116.

Лабутова І. В. Розвиток загальних комунікативних умінь у студентів-педагогів в умовах інтенсивного навчання іноземної мови: автореферат дис. канд. докт. наук. М., 1990. 16 с.

Нагаєв В. М. Управління конфліктами та комунікаціями : навчально-методичний посібник. Харків, 2022. 64 с.

Назаров Н. К. Конфлікти на підприємстві: визначення, причини, типи. Науковий

вісник Херсонського державного університету. Серія: Економічні науки. 2014. Вип. 5 (2). С. 198-201. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvkhdu_en_2014_5%282%29 54.

Питюков В. Ю. Основи педагогічної технології. М.: Асоціація авторів і видавців «Тан- дем»; «Роспедагентство», 1997. 176 с.

Психологія управління в організації: навчальний посібник / [Прищак М. Д., Лесько О. Й. - Вінниця, 2013. - 141 с.

Сазонова Т.О., Шульженко І.В., Хавронюк В.Ю. Управління конфліктами як важливий елемент організаційної культури сучасної організації. Економіка та управління підприємствами. Вип. 47. 2020. С. 101-105.

Сутність і роль управління та менеджменту. Pidru4niki. Електронний ресурс. URL:https://pidru4niki.com/75100/menedzhment/sutnist_rol_upravlinnya_menedzhmentu (дата звернення 10.05.2024).

Сухорукова Т. Г. Характеристика внутрішніх факторів, що визначають рівень стресовості та конфліктності колективу. Вісник економіки транспорту і промисловості. 2013 № 42 с. 440.

Черезова І. О. Психологія життєвих криз особистості: навчальний посібник. Бердянськ, БДПУ, 2016. 193 с.



References

Ivanova O.S. (2021). Osoblyvosti vzaiemozviazku proiaviv stresu z psykhichnymy stanamy. [Peculiarities of the relationship between stress manifestations and mental states]. Naukovyi zhurnal «Habitus» z sotsiolohii ta psykholohii (N. 27), (pp. 87-93) [in Ukrainian].

Ivanova O.S. (2022). Vzaiemozviazok rivnia stresu ta samootsinky stresostiikosti z kopinh stratehiiamy povedinky. [Relationship of stress level and self-assessment of stress resistance with coping strategies of behavior]. Dnipropetrovskyi naukovyi chasopys publichnoho upravlinnia, psykholohii, prava (N. 2), (pp. 109-116) [in Ukrainian].

Labutova I. V. (1990). Rozvytok zahalnykh komunikatyvnykh umin u studentiv- pedahohiv v umovakh intensyvnoho navchannia inozemnoi movy. [Development of general communication skills of student teachers in conditions of intensive foreign language learning]: avtoreferat dys. kand. dokt. nauk. 16 р [in Ukrainian].

Nahaiev V. M. (2022). Upravlinnia konfliktamy ta komunikatsiiamy [Conflict and communication management]: navchalno-metodychnyi posibnyk. Kharkiv, 64 р [in Ukrainian].

Nazarov N. K. (2014). Konflikty na pidpryiemstvi: vyznachennia, prychyny, typy. [Conflicts in the enterprise: definitions, causes, types]. Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu. Seriia: Ekonomichni nauky. Vyp. 5 (2). (рр. 198-201) [in Ukrainian]. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvkhdu_en_2014_5%282%29__54.

Pytiukov V. Yu. (1997). Osnovy pedahohichnoi tekhnolohii. [Basics of pedagogical technology]. M.: Asotsiatsiia avtoriv i vydavtsiv «Tan- dem»; «Rospedahentstvo», 176 р. [in Ukrainian].

Pryshchak M. D., Lesko O. Y. (2013). Psykholohiia upravlinnia v orhanizatsii. [Psychology of management in the organization]: navchalnyi posibnyk. Vinnytsia, 141 p. [in Ukrainian].

Sazonova T.O., Shulzhenko I.V., Khavroniuk V.Iu. (2020). Upravlinnia konfliktamy yak vazhlyvyi element orhanizatsiinoi kultury suchasnoi orhanizatsii. [Conflict management as an important element of the organizational culture of a modern organization]. Ekonomika ta upravlinnia pidpryiemstvamy. Vyp. 47. (pp. 101-105) [in Ukrainian].

Sutnist i rol upravlinnia ta menedzhmentu. Pidru4niki. Elektronnyi resurs.URL:https:// pidru4niki.com/75100/menedzhment/sutnist_rol_upravlinnya_menedzhmentu (data zvernennia 10.05.2024). [in Ukrainian].

Sukhorukova T. H. (2013). Kharakterystyka vnutrishnikh faktoriv, shcho vyznachaiut riven stresovosti ta konfliktnosti kolektyvu. [Characteristics of internal factors that determine the level of stress and conflict in the team]. Visnyk ekonomiky transportu i promyslovosti. № 42, (pp. 440) [in Ukrainian].

Cherezova I. O. (2016). Psykholohiia zhyttievykh kryz osobystosti [Psychology of personal life crises]: navchalnyi posibnyk. Berdiansk, BDPU, 193 p. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru/

...