Особливості управління діяльністю закладів загальної середньої освіти на регіональному рівні: міжнародний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості управління діяльністю закладів загальної середньої освіти на регіональному рівні: міжнародний досвід

Шліхтенко Лідія Анатоліївна аспірантка кафедри державного управління та адміністрування, Комунальний заклад вищої освіти «Вінницька академія безперервної освіти», заступник директора з виховної роботи Комунального закладу «Вінницький ліцей № 6», м. Вінниця

Анотація

Стаття присвячується висвітленню проблем управління освітньою діяльністю закладів загальної середньої освіти. Увагу зосереджено на вивченні зарубіжного досвіду управлінської діяльності в сфері освіти, зокрема, європейських та прибалтійських країн. З'ясовано, що процес управління школою потребує сьогодні кардинальних перетворень, оскільки освітньо-управлінська діяльність є одним із вагомих чинників забезпечення якісного розвитку системи освіти.

Автор статті зосереджує увагу на дослідженні регіонального аспекту в здійсненні управління діяльністю школи. Доведено, що в розвиненому громадянському суспільстві влада є залежною від громадян, адже громадськість має вплив на планування роботи органів влади, прийняття рішень. Разом із тим органи влади налагоджують тісну взаємодію з громадськістю, здійснюють моніторинг громадської думки, забезпечують своєчасне інформування громадськості про свою діяльність.

Відповідно до проведеного дослідження зарубіжного досвіду управління діяльністю закладів загальної середньої освіти, автор відмічає певну схожість повноважень у сфері освіти на рівні територіальних громад Естонії, Фінляндії а також Польщі. Усі органи місцевого самоврядування зазначених країн мають певні зобов'язання, до яких, насамперед, відносяться: забезпечення дошкільної, початкової та базової освіти; організація підвезення, харчування учнів; ведення обліку дітей дошкільного та шкільного віку; утримання будівлі закладів освіти, забезпечення матеріальних та технічних ресурсів; заснування, ліквідація чи реорганізація закладів освіти; призначення керівників закладів освіти, що пройшли конкурсний відбір. Окрім того, до основної функції місцевих органів у процесі управління освітою належить здійснення нагляду за організацією, плануванням, керівництвом діяльності шкільної системи, що передбачає, в тому числі, остаточне затвердження змісту освіти та його організацію; обговорення питань, які стосуються виконання завдань, що постають перед школою; планування шкільної організації (організаційний план школи); затвердження методичних засобів навчання.

Ключові слова: державне управління, регіональне управління, загальна середня освіта, школа, громада.

Shlichtenko Lidia Anatoliivna graduate student of the Department of Public Administration and Administration of the Communal Institution of Higher Education "Vinnytsia Academy of Continuing Education", Deputy Director for Educational Work of the Municipal Institution “Vinnytsia Lyceum № 6”, Vinnytsia,

FEATURES OF MANAGEMENT OF GENERAL SECONDARY EDUCATION INSTITUTIONS AT THE REGIONAL LEVEL: INTERNATIONAL EXPERIENCE

Abstract. The article is devoted to the problem of managing the educational activities of institutions of general secondary education. Attention is focused on the study of foreign experience of management activities in the field of education, in particular, European and Baltic countries. It has been found that the process of school management needs drastic changes today, as educational and administrative activity is one of the important factors in ensuring the quality development of the education system. регіональне управління загальна середня освіта

The author of the article focuses on the study of the regional aspect in the management of school activities. It has been proven that in a developed civil society, the government is dependent on citizens, because the public has an influence on the planning of the work of government bodies and decision-making. At the same time, authorities establish close interaction with the public, monitor public opinion, and provide timely information to the public about their activities.

According to the conducted study of the foreign experience of managing the activities of general secondary education institutions, the author notes a certain similarity of powers in the field of education at the level of territorial communities of Estonia, Finland, and Poland. All local self-government bodies of the mentioned countries have certain obligations, which, first of all, include: provision of preschool, primary and basic education; organization of transportation, meals for students; keeping records of preschool and school-age children; building maintenance of educational institutions, provision of material and technical resources; establishment, liquidation or reorganization of educational institutions; appointment of heads of educational institutions that have passed competitive selection. In addition, the main function of local bodies in the process of education management includes supervision of the organization, planning, management of the school system, which includes, among other things, the final approval of the content of education and its organization; discussion of issues related to the performance of tasks facing the school; planning of school organization (school organizational plan); approval of teaching methods.

Keywords: state administration, regional administration, general secondary education, school, community.

Постановка проблеми

Не секрет, що ефективний процес управління школою є одним із вагомих чинників забезпечення якісної освіти. Сучасний рівень такого управління вітчизняними закладами загальної середньої освіти потребує сьогодні значних перетворень. Державними нормативними документами, зокрема, Законом України «Про Освіту» та Національною доктриною розвитку освіти в Україні в ХХІ ст. визначено стратегічне завдання з цього приводу, що передбачає забезпечення переходу від традиційної до державно-громадської форми управлінської діяльності [1, с. 7].

Для вирішення такого складного завдання важливо звернутися не лише до інновацій, а й до надбань вітчизняного та зарубіжного досвіду. Водночас, як засвідчує аналіз літературних джерел, питання вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду управління закладами загальної середньої освіти потребує більш ґрунтовного вивчення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Сьогодні освіту сприймають як один із найважливіших факторів забезпечення сталого і високоефективного розвитку суспільства, задоволення сучасних і майбутніх потреб людства, розв'язання економічних, соціальних, екологічних та інших проблем. Чимало наукових досліджень присвячено вивченню питань управління закладами освіти. Зокрема, загальні положення теорії управління висвітлені у працях М. Альберта, А. Маслоу, Ф. Тейлора, А. Файоля та інших. Теоретичні аспекти з питань вивчення процесу управління закладами загальної середньої освіти знайшли відображення у В. Бондаря, Л. Ващенко, Л. Даниленко, Г. Єльникової, В. Маслова, О. Мойсєєва, В. Пікельної, М. Поташника, В. Сімонова, П. Третьякова, Т. Шамової та інших.

Мета статті - теоретичний аналіз зарубіжного досвіду управління освітньою діяльністю закладів загальної середньої освіти в історичному контексті.

Виклад основного матеріалу

Важливим для нашого дослідження є досвід і погляди на процес управління закладами загальної середньої освіти відомих діячів освіти зарубіжних країн, починаючи ще з минулих століть. Зокрема, вагомий внесок у розвиток теорії й практики процесу управління школою здійснив видатний американський педагог та організатор освіти, «батько» американської школи, Горацій Манн. Широку популярність він здобув завдяки успішній діяльності у відділі народної освіти штату Массачусетс, який організував й очолив у 1837 році. Г. Манн підготував 12 щорічних звітів Массачусетському відділу народної освіти, які були його найвпливовішим і найрезультативнішим посібником у побудові процесу управління школою для нової нації [2, с. 21].

У своїй науково-педагогічній діяльності Горацій Манн звертав увагу на вирішення двох проблем - організації шкіл і підготовки учителів. Американський педагог, насамперед, приділяв увагу питанням облаштування шкіл, а також розглядав проблеми організації шкільного життя та процесу управління освітнім закладом [3, с. 57].

Не менш вагомою щодо вивчення шляхів управління освітнім процесом школи є педагогічна концепція К. Ушинського, який зробив глибоке та переконливе теоретичне обґрунтування ідеї народності виховання й визначив шляхи її практичної реалізації. Зазначимо, що педагог вважав, що єдиної для всіх системи управління не існує, у кожного народу своя особлива національна система, своя особлива виховна мета й свої особливі засоби для її досягнення[4, с. 7-8]. _

У більшості країн процес управління освітою, з організаційної точки зору, здійснюється на трьох рівнях:центральному, регіональному й місцевому. У розвиненому громадянському суспільстві влада є залежною від громадян. Це пояснюється тим, що громадськість має вплив на планування роботи органів влади та прийняття рішень. Разом із тим органи влади налагоджують тісну взаємодію з громадськістю, здійснюють моніторинг громадської думки, забезпечують своєчасне інформування громадськості про свою діяльність. Тому дозволимо стверджувати, що у системі управління освітою вплив громади відчувається найбільше. Що стосується міжнародного досвіду управління діяльністю закладів загальної середньої освіти, то, як свідчать результати міжнародного дослідження PISA-2018, у ТОП-10 країн з найкращими показниками увійшли Естонія, Фінляндія та Польща [5]. Це одні з небагатьох європейських країн, що отримали такі високі рейтинги у сфері управління діяльністю шкіл. Зауважимо, що Естонія - країна, яка у 2004 році вступила до Європейського Союзу. Досвід Фінляндії покладено в основу реформи освіти «Нова Українська Школа». Польща - стратегічний партнер України, схожа за адміністративно-територіальним устроєм.

Зупинимося на окремих аспектах управління у сфері освіти у цих країнах, зокрема, на повноваженнях органів місцевого самоврядування у сфері освіти; основних підходах до фінансування закладів дошкільної та загальної середньої освіти; участі громадськості в управлінні освітою на місцевому рівні.

Управління освіти в Естонії децентралізоване - чітко визначено розподіл повноважень між державою, місцевою владою та школою. На місцеву владу - муніципалітет/міську територію - покладається основна відповідальність за доступність загальної освіти (від дошкільної до загальної середньої освіти), за обов'язкове відвідування учнями школи, утримання дошкільних закладів та шкіл. Місцева влада є засновником муніципальних шкіл. До її основних повноважень належать: планування програм розвитку освіти в межах їх адміністративної юрисдикції та їх виконання; створення, реорганізація та закриття муніципальних навчальних закладів, а також забезпечення їх економічної підтримки та фінансування; призначення/ звільнення керівників навчальних закладів, що знаходяться під їх юрисдикцією; організація підвезення учнів та вчителів; забезпечення медичної допомоги та харчування дітей у школі; облік осіб з особливими потребами та організація навчання для них [6].

Держава гарантує безкоштовну загальну середню освіту. З цією метою з державного бюджету у вигляді освітньої субвенції виділяються кошти як муніципальним так і приватним закладам освіти. Ці видатки спрямовані на заробітну плату педагогічних працівників та керівників закладу освіти, підвищення їх кваліфікації, підручники та навчальні посібники, харчування учнів. На розрахунок освітньої субвенції значною мірою впливає наповнюваність класів.

Для поповнення місцевого бюджету органи місцевого самоврядування як засновники закладів освіти, можуть надавати додаткові платні послуги (абонементи на відвідування спортзалу/басейну), а також здавати в оренду приміщення (спортивні зали, басейни тощо) в після урочний час. Зазначимо, що перед органами місцевого самоврядування не стоїть питання утримання автобусу, найму на роботу водіїв та оплати їх праці [7].

У школах Естонії функціонують педагогічні ради вчителів, які уповноважені вирішувати питання щодо навчання та виховання у школі. Постійним органом, який надає підтримку у діяльності закладу освіти, та надає пропозиції органам місцевого самоврядування щодо вирішення питань, пов'язаних із дошкільним закладом чи школою, є опікунська рада закладу освіти. До складу цієї ради входять представники адміністрації закладу освіти, педагогічної ради, учнівської ради, батьки, випускники закладу освіти. Керівник закладу освіти підзвітний опікунській раді. Діяльність опікунської ради визначається статутом закладу освіти. У школах діють органи учнівського самоврядування - учнівські ради, які мають право самостійно вирішувати та організовувати питання шкільного життя. Представник учнівської ради бере участь у діяльності педагогічної ради. Опікунська рада, учнівська рада, педагогічна рада, запрошені експерти спільно з керівництвом школи розробляють та затверджують план розвитку школи (мінімум на 3 роки), де визначені цілі та рекомендації щодо розвитку школи [8] .

Особливістю естонської освітньої системи можна вважати веб- національний реєстр EHIS (Естонська інформаційна система освіти), де систематизовано дані про естонську освітню систему. Зазначений реєстр містить інформацію про навчальні заклади, учнів, викладачів (у тому числі їх заробітну плату), навчальні програми, права на навчання та документи, що засвідчують здобуття освіти. Крім того, база візуальних навчальних статистичних даних Haridussilm дозволяє порівнювати школи на основі ряду показників. Такий підхід забезпечує принцип прозорості та відкритості у діяльності закладів освіти, що у свою чергу дозволяє громаді контролювати діяльність закладів освіти та органів управління освітою.

У Фінляндії основним завданням органів влади на муніципальному рівні є забезпечення можливістю вчитися відповідно до своїх здібностей усіх дітей дошкільного та шкільного віку, в тому числі дітей з особливими потребами. Обов'язковою є дошкільна освіта (рік до школи) та базова освіта (9 років навчання). До повноважень муніципалітетів відноситься: розподіл фінансування на освіту; формування змісту навчання через місцеві навчальні програми (в рамках національної основної навчальної програми); підбір персоналу; забезпечення практичних умов навчання, ефективності та якості освіти; забезпечення підвезення учнів; управління закладами освіти; забезпечення умовами навчання на двох мовах (за необхідності: шведською); організація та проведення конкурсного відбору керівників закладів освіти. Муніципалітети відповідають за організацію освітньої підтримки та освіти дітей з особливими освітніми потребами відповідно до їх конкретної ситуації [9].

Окрім організації навчання, кожен місцевий орган влади, як правило, відповідає за послуги соціального забезпечення учнів, до яких належать наступні безкоштовні послуги: шкільне харчування; охорона здоров'я в школі; стоматологічна допомога; послуги працівників соціальних служб та шкільних психологів тощо. Місцеві органи влади не мають законодавчих зобов'язань організовувати загальну середню освіту та професійну освіту та навчання, але вони зобов'язані сприяти їх фінансуванню. Частину повноважень фінські муніципалітети можуть делегувати закладам освіти, зокрема, підбір персоналу та розпорядження шкільним бюджетом, визначення методів викладання, навчальних матеріалів та підручників тощо [10].

Оскільки державне фінансування не виділяється цілеспрямовано, муніципалітети мають повну автономію у вирішенні питання про розподіл коштів між різними основними послугами - такими, як медичні, соціальні та освітні. Розрахунок необхідних видатків на базову освіту у Фінляндії здійснюється за формулою, яка включає основні показники: вартість навчання одного учня; кількість жителів муніципалітету у віці від 6 до 15 років. Також враховується віддаленість розташування муніципалітету, демографічні фактори (щільність населення, віковий діапазон, захворюваність населення у кожному районі). Фінансування приватної освіти визначається за тими ж критеріями, що і державна освіта [11].

У Польщі найнижчим рівнем адміністративного поділу є гміни. До власних повноважень гмін належать: створення та управління дитячими садками громади, початковими школами; утримання будівель закладів дошкільної та початкової освіти; організація підвезення учнів; призначення на посаду керівника закладу освіти, що знаходиться у юрисдикції місцевого органу влади [12].

Варто зазначити, що початкова школа у Польщі - це 8 річна школа, що поділяється на два етапи. Перший етап - навчання у 1-3 класах, другий етап - навчання у 4-8 класах. Педагогічний нагляд за цими закладами освіти є обов'язком їх керівників. Гміна, подібно до повіту, в межах повноважень, може створювати та керувати громадськими центрами підготовки вчителів, інститутами підготовки вчителів та центрами освітніх ресурсів. Повіт несе відповідальність за останні три роки навчання у рамках середньої школи, професійної та спеціальної шкіл [13].

У польській системі освіти відповідальність за керівництво школою чи установою покладається на одну особу - на керівника (закладу) школи. Загальна середня освіта фінансується в основному (91 %) за рахунок державного бюджету. Кошти на освіту, що надходять у гміни, складаються з декількох джерел: освітня субвенція, цільові дотації органам місцевого самоврядування, власні прибутки гмін, а також через фонди Європейського Союзу. Найбільша частина з цієї суми - освітня субвенція, яка не має прямого цільового призначення. При цьому враховується кількість учнів у польських школах і використовується так званий «Стандарт А» - розмір витрат на навчання одного учня у великому місті. Коли йдеться про загальний розподіл субвенції, то на нього впливає близько 40 показників - чи це сільська школа чи міська, чи навчаються там представники нацменшин чи ні, чи є там діти з особливими освітніми потребами чи ні, рівень кваліфікації вчителів (якщо у закладі освіти більше вчителів мають високу кваліфікацію, передбачається, що органи місцевого самоврядування здійснюють більше витрат на винагороди вчителям [14].

Колегіальним органом польської школи з широкою компетенцією прийняття рішень та консультацій є педагогічна рада. Окрім того, є органи, що повністю або частково складаються з учасників освітнього процесу: шкільна рада, батьківська рада та рада учнів. Педагогічна рада складається з директора школи чи установи, як голови, та всіх вчителів, що працюють у школі чи установі. У засіданнях педагогічної ради можуть також брати участь особи, запрошені її головою дорадчим голосом або за згодою педагогічної ради, включаючи представників асоціацій та інших організацій, зокрема скаутських організацій, установчими документами яких передбачено діяльність у сфері освіти. До компетенції педагогічної ради належать питання організації освітнього процесу, успішності учнів, професійного розвитку педагогічних працівників, мотивація вчителів та учнів, розподіл педагогічного навантаження, кадрові питання (зокрема внесення клопотання перед засновником щодо звільнення керівника закладу освіти), підготовка чи внесення змін до статуту закладу освіти.

Батьківська рада може звернутися до керівника закладу освіти, керівного органу та органу, що здійснює педагогічний нагляд, з висновками та думками з усіх питань школи чи установи. До компетенції батьківської ради належать питання щодо освітньої програми, ефективності навчання, фінансові питання. Батьки мають право бути у комісіях, які обирають директора закладу. Якщо батьківська громада проти закриття малої школи (менше ніж 70 учнів) у селах, вона бере на себе управління та утримання закладу. Такі школи можуть передаватися в управління «місцевих товариств» без попередньої ліквідації та наступного створення. У таких школах вчителі отримують нижчу заробітну плату, відповідно до Трудового кодексу Польщі, батьки утримують заклад, оплачують комунальні платежі.

Учнівська рада у Польщі - орган самоврядування учнів, який представляє всіх учнів школи та уповноважений звертатися до керівництва закладу, ради школи, педагогічної ради з усіх питань закладу освіти, зокрема щодо реалізації основних прав учнів. Крім того, в закладі освіти можуть діяти асоціації та інші організації, зокрема скаутські організації, статутними цілями яких є навчальна діяльність або розширення та збагачення дидактичної, навчальної та піклувальної діяльності школи чи установи, крім політичних партій та організацій.

Як засвідчує аналіз управлінських підходів до освітньої сфери, спостерігається певна схожість повноважень у сфері освіти на рівні територіальної громади як у Естонії, Фінляндії так і Польщі. Усі органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити дошкільну, початкову та базову освіту; організувати підвезення, харчування учнів; вести облік дітей дошкільного та шкільного віку; утримувати будівлі закладів освіти, забезпечувати матеріальні та технічні ресурси; засновувати, ліквідовувати чи реорганізовувати заклади освіти; призначати керівників закладів освіти, що пройшли конкурсний відбір. Цікаво, що в Естонії органи місцевого самоврядування зобов'язані вести моніторинг відвідування дітей в закладах освіти. У Фінляндії органи місцевого самоврядування займаються кадровим забезпеченням закладів освіти (можуть делегувати повноваження керівнику закладу), формують зміст навчання, а також забезпечують у закладах освіти медичне обслуговування та стоматологічну допомогу.

У підходах до фінансування вказаних країн також є схожість. Освіта фінансується як із державного, так і з місцевого бюджетів, дотримується принцип «гроші ходять за дитиною», що створює конкурентне середовища серед закладів освіти. Різниця полягає у співвідношенні та розмірах видатків на освіту, компетенції органів місцевого самоврядування та закладів освіти щодо розпорядження коштами на освіту. Видатки на освіту з державного бюджету мають різні види: освітня субвенція (Естонія, Польща) та цільові субсидії, трансферти, дотації.

В Естонії та Польщі оплата праці вчителів здійснюється з освітньої субвенції. При цьому, наповнюваність дітей у класі впливає на розрахунки видатків на освіту, зокрема освітньої субвенції. Окрім того є коефіцієнти вирівнювання, які спрямовані на те щоб незалежно від місця проживання, соціального походження, фінансової спроможності батьків тощо, діти мали рівний доступ до якісної освіти. Приватні заклади освіти також отримують державне фінансування. Із метою економії коштів на місцевому рівні укладаються договори з аутсорсинговими компаніями щодо виконання певних повноважень (перевезення, прибирання, харчування).

Цікавим є досвід підходу громад Польщі до утримання малих шкіл та надання додаткових платних послуг як в Естонії, Польщі. До управління освітою активно долучається громадськість. З метою залучення молоді до управління, формування їх активної громадянської позиції законодавством визначені права учнів на створення органів учнівського самоврядування, окреслено основні положення їх діяльності. Притаманними для всіх країн є діяльність шкільних та педагогічних рад, опікунських рад, батьківських рад.

Як показує вивчення інформаційно-наукових джерел, позитивним прикладом є активність батьків у зарубіжних країнах, які не байдужі до життєдіяльності школи та готові долучатися до вирішення різноманітних проблем на місцевому рівні. Варто відзначити, що органи місцевого самоврядування зобов'язані співпрацювати з громадськістю у питаннях управління освітою. За формальними показниками в Україні схожі підходи до управління освітою на місцевому рівні: повноваження органів місцевого самоврядування суттєво не відрізняються від повноважень місцевих органів влади Естонії, Фінляндії та Польщі - органи місцевого самоврядування на рівні територіальної громади опікуються дошкільною, початковою та базовою освітою.

Проте на сьогоднішній день у всіх розвинутих країнах відбуваються процеси децентралізації процесу управління закладами загальної середньої

освіти. Дедалі більше функцій, які раніше виконувала держава, все частіше передаються на рівень місцевих органів влади, громадських організацій і приватного сектора. Знаковою стає тенденція виборювання приватними компаніями тендерів на надання управлінських послуг, підготовку вчителів, організацію освітнього процесу. Зростає роль громадських організацій, органів місцевого самоврядування, асоціацій батьків та навчальних закладів (Франція, Німеччина, США). Наприклад, у Німеччині процес управління закладами загальної середньої освіти в різних землях має різноманітні організаційні форми. Найчастіше їх структура має три ієрархічні рівні: верхній - земельне міністерство освіти; середній - районні управління (відділи освіти); нижній - місцеві шкільні адміністрації на рівні комун.

Значного поширення в зарубіжних країнах набувають конференції, до участі в яких залучаються вчителі, батьки учнів, психологи, медики, працівники соціальних служб, представники громадських організацій та різноманітних фондів. Така форма дає змогу обговорювати шляхи досягнення основної мети в процесі управління школою, створює сприятливі умови для ознайомлення батьків з досягненнями, проблемами, допомагає з'ясувати суперечливі моменти. При цьому всі учасники заходу мають однакові можливості щодо висловлення думок та прийняття рішень [15, с. 19].

Основна функція місцевих органів у процесі управління освітою полягає у здійсненні нагляду за організацією, плануванням, керівництвом діяльності шкільної системи і передбачає: остаточне затвердження змісту освіти та його організацію; обговорення питань, які стосуються виконання завдань, що постають перед школою; планування шкільної організації; затвердження методичних засобів навчання. Зокрема, сьогодні у Великобританії виходить друком міжнародний журнал «Управління освітою», в якому керівники закладів загальної середньої освіти мають можливість ознайомлюватися, вивчати та аналізувати зарубіжний досвід ефективності управління найуспішнішими школами світу, шляхи та способи подолання різноманітних проблем [16].

Висновки

Таким чином, для сучасного рівня управління закладами загальної середньої освіти в Україні та зарубіжжі характерний процес децентралізації, тобто передача ряду функцій і повноважень від вищих органів управління нижчим. Другою особливістю є перехід від державного до державно-громадського процесу управління, головною метою якого є поєднання зусиль держави і суспільства у вирішенні проблем формування державної політики в галузі освіти, питань освітньої, методичної, економічної, фінансово-господарської діяльності. Необхідно зауважити, що інтегруючись в європейський і світовий освітній простір, Україна повинна враховувати досвід управління школою інших країн. Проте їх потрібно розглядати та використовувати на практиці з метою надання допомоги в розробці системи управління школою за умови врахування національних особливостей української держави та системи освіти. Не потрібно забувати і про завдання закладів загальної середньої освіти, на досягнення яких відбувається орієнтація. Велику роль у цій справі відіграють громадські організації, органи місцевого самоврядування, асоціації батьків та навчальні заклади. Отже, незважаючи на національні відмінності освітніх систем України та країн зарубіжжя, і шляхи, якими здійснюється реформування, загальною тенденцією стає розвиток громадської складової в системі та децентралізації процесу управління закладами загальної середньої освіти. Запропонований нами аналіз зарубіжного досвіду управління діяльністю шкіл, звичайно, не вичерпує себе. У подальшому передбачається продовжити теоретичне обґрунтування та практичне підтвердження переваг використання зарубіжного та вітчизняного досвіду управління закладів загальної середньої освіти у своїй інтеграції.

Література:

1. Стратегія реформування освіти в країні: Рекомендації з освітньої політики. Київ: К.І.С., 2003. 207 с.

2. Mann. H. Ninth Annual Report. Boston : Dutton and Wentworth, state printers, 1846.158 p.

3. Boone R. G. Education in the United State: its history from the earliest settlements. Ayer Publishing, 1971. 410 p.

4. Нариси історії українського шкільництва. 1905-1933: Навчальний посібник / за ред. О.В. Сухомлинської. Київ : Заповіт, 1996. 208 с.

5. PISA Insights and Interpretations 2018 Andreas Schleicher: [Електронний ресурс]. Режим доступу : https://www.oecd.org/pisa/PISA%202018%20Insights%20and%20Interpretations% 20FINAL%20PDF.pdf.

6. Estonia Overview: Key features of the Education System : [Electronic recourses]. Retrieved from: https://eacea.ec.europa.eu/national-policies/eurydice/content/estonia_en.

7. Титиш Г. Як це у них. Естонський досвід реформи середньої освіти. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://life.pravda. com.ua/society/ 2016/06/13/213508/

8. Pohikooli- ja gumnaasiumiseadus Vastu voetud 09.06.2010. Режим доступу : https://www.riigiteataja.ee/ akt/ 115032014037?leiaKehtiv.

9. Kuntalaki 10/04/2015 / 410. Режим доступу : https://www.finlex.fi/ fi/laki/ajantasa/ 2015/20150410

10. Opetus- ja kulttuuriministerio. Режим доступу : https://minedu. fi/en/basic-education.

11. Finland Overview: Key features of the Education System. [Електронний ресурс]. Режим доступу : https://eacea.ec.europa.eu/national-policies/eurydice/content/finland_en.

12. Prawo oswiatowe: USTAWA z dnia 14 grudnia 2016 r. : [Electronic recourses]. Режим доступу : http://prawo.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=WDU20170000059.

13. Титиш Г. Як це у них. Польський досвід реформи середньої освіти. [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://life.pravda. com.ua/society/2015/10/ 25/202280/.

14. Poland Overview: Key features of the Education System : [Electronic recourses]. Режим доступу : https://eacea.ec.europa.eu/national-policies/eurydice/content/ poland_en.

15. Корсак К. Світ нового століття і його освіти. Віче. 2002. № 1. С. 9-19.

16. Управління освітою. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.esri.mmu.ac.uk/ resstaff7profile.php?surname=Hammersley-Fletcher&name=Linda.

References:

2. Mann. H. (1846). Ninth Annual Report. Boston : Dutton and Wentworth, state printers. 158 p. [in English].

3. Boone R. G. (1971). Education in the United State: its history from the earliest settlements. Ayer Publishing, 1971. 410 p. [in English].

4. Nary'sy' istoriyi ukrayins'kogo shkil'ny'cztva. 1905-1933: Navchal'ny'j posibny'k (1996). [Essays on the history of Ukrainian schooling. 1905-1933: Study Guide]. / za red. O.V. Suxomly'ns'koyi. Ky'yiv : Zapovit. 208 s. [in Ukrainian].

5. PISA Insights and Interpretations 2018 Andreas Schleicher: Retrieved from: https:// www.oecd.org/pisa/PISA%202018%20Insights%20and%20Interpretations%20FINAL%20PDF. pdf. [in English].

6. Estonia Overview: Key features of the Education System. Retrieved from: https://eacea. ec.europa.eu/national-policies/eurydice/content/estonia_en. [in English].

7. Ty'ty'sh G. (2016). Yak ce u ny'x. Estons'ky'j dosvid reformy' seredn'oyi osvity' [How is it with them? Estonian experience of secondary education reform]. Retrieved from: https://life.pravda. com.ua/society/ 2016/06/13/213508/. [in Ukrainian].

8. Pohikooli- ja gumnaasiumiseadus Vastu voetud 09.06.2010. Retrieved from: https:// www.riigiteataja.ee/ akt/ 115032014037?leiaKehtiv. [in Estonian].

9. Kuntalaki 10/04/2015 / 410. Retrieved from: https://www.finlex.fi/ fi/laki/ajantasa/ 2015/20150410. [in Finnish].

10. Opetus- ja kulttuuriministerio. (n.d.). Retrieved from: https://minedu. fi/en/basiceducation. [in Finnish].

11. Finland Overview: Key features of the Education System. (n.d.). Retrieved from: https://eacea.ec.europa.eu/national-policies/eurydice/content/finland_en. [in English].

12. Prawo oswiatowe: USTAWA z dnia 14 grudnia 2016 r. : [Electronic recourses]. Retrieved from: http://prawo.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=WDU20170000059. [in Polish].

13. Ty'ty'sh G. (2015). Yak ce u ny'x. Pol's'ky'j dosvid reformy' seredn'oyi osvity'. [How is it with them? Polish experience of secondary education reform]. [Elektronny'j resurs]. Retrieved from: http://life.pravda. com.ua/society/2015/10/ 25/202280/. [in Ukrainian].

14. Poland Overview: Key features of the Education System. (n.d.). Retrieved from: https://eacea.ec.europa.eu/national-policies/eurydice/content/ poland_en. [in English].

15. Korsak K. (2002). Svit novogo stolittya i jogo osvity' [The world of the new century and its education]. Viche - Ever, # 1. S. 9-19. [in Ukrainian].

16. Upravlinnya osvitoyu. [Management of education]. (n.d.). Retrieved from: http:// www.esri.mmu.ac.uk7resstaff/profile.php?sumame=Hammersley-Fletcher&name=Linda. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru