HR-бренд: сутність та причини поширення в практиці вітчизняних підприємств

Причини поширення практики управління HR-брендом у системі менеджменту персоналу українських підприємств. Працівники з високим рівнем розвитку компетенцій і високою мотивацією як рідкісні людські ресурси. Вивчення репутації потенційного роботодавця.

Рубрика Менеджмент и трудовые отношения
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 15.12.2024
Размер файла 14,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет»

HR-бренд: сутність та причини поширення в практиці вітчизняних підприємств

Попова Г. В., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри управління та адміністрування,

Каленюк А. С., здобувач 1 курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти освітньої програми «Менеджмент»

У сучасних умовах висококонкурентного ринкового середовища національні товаровиробники мають використовувати увесь ресурсний потенціал для зміцнення конкурентних позицій. Однією з важливих конкурентних переваг підприємства є його позитивний HR-бренд (бренд роботодавця) у бізнес-середовищі та на ринку праці, тому його формування й підтримка стає важливим завданням керівників і фахівців у галузі управління персоналом. Наразі підприємство, яке не здатне позиціонувати себе як привабливий роботодавець не зможе ні залучити вмотивованих, професійно компетентних працівників, здатних забезпечувати високу результативність його господарювання, ні втримати власних, особливо цінних співробітників.

Неабиякий інтерес до тлумачення поняття «HR-бренд» можна спостерігати у зарубіжних і вітчизняних наукових дослідженнях. Так, С. Берроу та Т. Емблер визначають його як сукупність функціональних, економічних і психологічних переваг, які надає компанія-роботодавець і які асоціюються саме з нею [1]. Б. Мінчінгтон визначає бренд роботодавця як імідж організації, що має «відмінне місце роботи» у свідомості співробітників і основних зацікавлених сторін на зовнішньому ринку (реальні і потенційні кандидати, покупці, клієнти тощо) [2]. На думку С. Цимбалюк бренд роботодавця є стійким, емоційно забарвленим образом організації, який характеризує її привабливість і конкурентоспроможність на ринку праці й визначається певними характеристиками, що вирізняють підприємство з-поміж інших [3].

Поширення практики управління HR-брендом у системі менеджменту персоналу українських підприємств відбулося з певних причин.

По-перше, персонал залишається найважливішим і найціннішим ресурсом сучасних суб'єктів господарювання. Щоб бути конкурентоспроможними товаровиробники повинні постійно піклуватися про вдосконалення технологій, оновлення асортименту продукції та послуг, підвищення їх якості, оптимізації витрат тощо. Усі ці важливі процеси безпосередньо здійснюють працівники організацій - творці інноваційних продуктів і проектів, нових технологій та креативних методів роботи. Це талановиті, кваліфіковані, компетентні співробітники, справжній інтелектуальний капітал підприємства, носії унікальних компетенцій, які здатні до нестандартного мислення і творчого розв'язання професійних завдань, швидко адаптуються в умовах нестабільного середовища, продуктивно працюють у стресових ситуаціях і в умовах дефіциту часу, мотивовані на професійне зростання, здатні до навчання впродовж життя, соціально відповідально ставляться до праці та її результатів.

Виходячи з того, що якісні характеристики людського капіталу (професійні компетенції, ціннісно-мотиваційні настанови, інші індивідуально-особистісні характеристики) безпосередньо належать найманому працівникові як його носієві, то і його цінність для підприємства значно зростає. Власник фізичного капіталу (підприємство) дедалі більше залежить від власника людського капіталу, від його лояльності та бажання реалізовувати свій потенціал на певному підприємстві. За таких умов роботодавець не має права втратити основну конкурентну перевагу - працівників, які володіють унікальними знаннями та навичками, інтелектуальними здібностями і, на відміну від інших ресурсів, можуть вільно розпоряджатися власним людським капіталом і є достатньо активними, мобільними, готовими в разі потреби змінити не тільки місце роботи, а й регіон та навіть країну. Втрачаючи таких працівників, підприємство не лише зменшує потенційні можливості та конкурентні переваги, а й стає «донором» компетентних і висококваліфікованих працівників для своїх конкурентів, що неприпустимо в сучасних умовах ведення бізнесу [3]. бренд компетенція мотивація ресурс

По-друге, працівники з високим рівнем розвитку компетенцій і високою мотивацією є рідкісним людським ресурсом. Навіть тоді, колі ринок праці перенасичений пропозиціями представників окремих професійних груп та категорій, значно більшими, ніж попит з боку роботодавців, завжди є дефіцит тих фахівців, що володіють рідкісними компетенціями та унікальними здібностями. І хоча дійсність перенасичена перманентною кризою, сучасний ринок праці продукує все більше вакансій, тому кандидати стають дедалі перебірливими щодо майбутнього місця роботи, обираючи його відповідно власних потреб, інтересів, винагороди за трудову діяльність, можливостей щодо реалізації власного потенціалу, кар'єрного зростання тощо. Тому все більше кандидатів вивчають репутацію потенційного роботодавця, а сучасні компанії відчувають нагальну потребу розробки та впровадження комплексних програм формування й підтримки позитивного HR-бренду.

Отже, ігнорування питання створення сприятливого бренду роботодавця може привести до втрати його конкурентних переваг, послаблення конкурентоспроможності підприємства, тому фахівці з управління персоналом мають системно досліджувати HR-бренд, виявляти слабкі місця, розробляти програми його зміцнення, адже позитивний образ роботодавця - це і успішне залучення необхідних, рідкісних фахівців із зовні та забезпечення відданості, лояльності власних співробітників.

Список використаних джерел

1. АшЬієг T., Bаrrоw S. The Emptoyer Brand. The Jоumаl оf Brand Mаnаgement. 1996. №4.

2. Minchington B. Ешріоуег brand ^dership: A glоbаl perspective соіієСтує. СоіієС^є Leаming Australra. 2010.

3. Цимбалюк С. О. Управління брендом роботодавця: навч. посіб. Київ: КНЕУ, 2016. 258 с.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.