Легка промисловість

Размещено на http://www.allbest.ru/

Легка промисловість

План

Техніко-економічні особливості, галузева структура легкої промисловості

Сировинна база текстильної промисловості

Технологічна схема одержання тканин

Технологічні особливості окремих галузей текстильної промисловості

Виробництво нетканих матеріалів

1. Техніко-економічні особливості, галузева структура легкої промисловості

Легка промисловість -- це сукупність спеціалізованих галузей промисловості, які виробляють продукцію, товари і матеріали масового споживання.

Отримуючи сировину від сільського господарства і хімічної промисловості, вона здійснює первинну обробку сировини та випуск готової продукції, що забезпечує населення одягом, тканинами, взуттям, хутром, галантерейними виробами та ін., а галузі промисловості, сільське господарство й транспорт технічними матеріалами, вихідною сировиною або продукцією.

Основною традиційною сировиною легкої промисловості є натуральна сировина -- льон, бавовна, вовна, шовк. Останнім часом дедалі ширше використовується штучна, синтетична та комбінована сировина.

Техніко-економічні особливості легкої промисловості:

1) Висока трудоємність виробництва, орієнтація більшості галузей на трудові ресурси і споживача.

2) Високохудожня галузь, яка потребує кваліфікованих модельєрів, художників, робітників.

3) Високий рівень комбінування виробництва на основі послідовної обробки сировини.

4) Широкі зв'язки по кооперуванню з іншими галузями промисловості - хімічною, машинобудуванням.

5) Рівень її розвитку пов'язаний з рівнем розвитку сільського господарства.

До легкої промисловості належать текстильна, швейна, шкіряна, взуттєва, хутрова галузі.

промисловість текстильний тканина сировинний

2. Сировинна база текстильної промисловості

Текстиль - це вироби, що виготовлені з'єднанням (скручуванням, склеюванням тощо) послідовно розміщених волокон ниток (тканини, трикотаж, неткані матеріали, валяльно-повстяні, галантерея тощо).

Волокном називають тонку непрядену нитку природного (натурального) або хімічного походження, з якої виготовляють пряжу тканевих, трикотажних та інших виробів. Волокна за походженням поділяються на природні (натуральні) і хімічні (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація волокон за походженням

Волокна, що сформовані в природі і отримані з рослинної (льону, коноплі, бавовни тощо), тваринної (вовни, натурального шовку) або мінеральної сировини (азбесту, базальту тощо), називають натуральними.

Хімічні волокна отримують із продуктів хімічної переробки природних полімерів (штучні волокна) або із синтетичних полімерів (синтетичні волокна).

Штучними називають хімічні волокна, що одержують із природної сировини (целюлози, деревини, відходів бавовни). До них належать віскозні, ацетатні, триацетатні, мідно-аміачні та інші.

Синтетичними (капрон, лавсан, нітрон) називають хімічні волокна, що виробляють із полімерів, синтезованих із мономерів капролактаму, акрилонітрилу, пропілену -- продуктів переробки нафти, кам'яного вугілля і природного газу. До них належить також скляне волокно, яке одержують із вапняно-натрієвого скла.

3. Технологічна схема одержання тканин

Підприємства текстильної промисловості виробляють тканини усіх видів (бавовняні, вовняні, лляні, шовкові, синтетичні та ін.). До складу текстильної промисловості входять такі галузі й підгалузі виробництва:

* первинної обробки сировини (текстильного волокна);

* бавовняна;

* лляна;

* вовняна;

* шовкова;

* нетканих матеріалів;

* конопледжутова;

* сітков'язальна;

* текстильно-галантерейна;

* трикотажна;

* валяльно-повстяна.

Основні стадії виробництва тканин (на прикладі бавовняних тканин):

1. Очистка бавовни. Здійснюється на спеціальних бавовняноочисних заводах в сировинних районах або у складі бавовняних комбінатів. Бавовна-сирець містить насіння, шматочки коробочок, стебелець та ін. Його очищають від них і пакують у щільні кіпи. Об'єм очищеного бавовни-волокна в 3 рази менший, ніж бавовни-сирцю, тому відзначається вищою транспортабельністю.

2. Прядильне виробництво - перетворення бавовни-волокна в пряжу, тобто в нитки, в яких окремі волокна звиті між собою. Переробка бавовни на прядильних фабриках включає розрихлювання волокон, тріпання, розчісування на розрихлювально-тріпальних і чесальних машинах. Потім на рівничних машинах волокна витягують, вирівнюють і скручують або скачують у джгут чи стрічку -- так звану рівницю. Рівницю протягують через витяжний апарат, за допомогою швидкообертового веретена скручують у ниточну пряжу і намотують на шпулі, патрони, котушки тощо. Прядильна машина має до 500 веретен.

3. Ткацьке виробництво - сукупність технологічних процесів для виготовлений текстильних тканин із пряжі. Тканини виготовляють переплетенням взаємно перпендикулярно укладених поздовжніх ниток (основи) із поперечними нитками (утоком).

Перш ніж виготовляти тканину на ткацьких верстатах, нитки (основа, іноді -- уток) проходять підготовку до ткацтва:

снування (очищення і перемотування ниток із бобин на снувальний вал);

шліхтовка (обробка ниток просоченням їх шліхтою -- клейкою речовиною, яка зміцнює нитки, робить їх стійкими до вологи і гниття);

* пробирання (формування відповідного переплетення ниток.

Тканина, вироблена на ткацькому верстаті, називається суровою і в такому вигляді використовується рідко.

4. Опорядження тканин. Основна маса сурових тканин піддається опорядженню, яке включає такі операції:

підготовка до фарбування й друкування (прийомний контроль, відбір);

обпалювання (видалення кінчиків волокон, вузликів та ін.);

розшліхтування (видалення шліхти розчинами кислот або лугів);

відварення (видалення залишків крохмалю, воскоподібних, жирових, пектинових і азотомістких речовин);

вибілювання (повне видалення перекисом водню та іншими речовинами різних природних фарбуючих домішок; знебарвлення);

мерсеризація (короткочасна обробка бавовняних тканин концентрованим розчином лугу задля підвищення міцності й здатності до фарбування);

ворсування (утворення ворсу на одному чи обох боках байкових і фланельних тканин для зимового одягу);

фарбування в потрібний колір;

друкування (нанесення малюнка);

просочування клеєм, крохмалем, синтетичними речовинами (у випадках технологічної необхідності);

сушіння;

контроль якості (на механічну міцність, стійкість і міцність фарбування та ін.).

Виробництво бавовняних тканин орієнтується на споживача.

4. Технологічні особливості окремих галузей текстильної промисловості

Льняна промисловість.

Льняні волокна найміцніші. На першій стадії льон вимочують у воді, щоб зруйнувати зв'язуючи піктинову речовину. Очищають, тріпають, одержують льоноволокно. Очистка проводиться на льонопунктах або на спеціальних льонозаводах. Відходами є костра, з якої одержують целюлозу, папір, будівельні матеріали.

(Далі за схемою).

Виробництво льняних тканин орієнтується на сировину, оскільки вихід льоноволокна становить 30-35 %. Виробництво трудомістке, особливо 1-ша стадія.

Льняна промисловість історично сформувалася в районах вирощування льону.

Шовкова промисловість.

Сировина - кокони тутового шовкопряда, які він намотує за допомогою слини. На 1-й стадії кокони замочують у гарячій воді, щоб зруйнувати клеючу речовину. Розмотують за допомогою спеціальних шовкомотальних верстатів. одержують товсту нитку - шовк-сирець. Її знімають, пакують у кіпи і відправляють на фабрику.

Шовкові тканини найдорожчі за собівартістю, оскільки дорога вихідна сировина і 1-ша стадія.

Трикотажне виробництво -- це виготовлення трикотажного полотна, в тому числі технічного, білизни та верхнього трикотажу, панчішно-шкарпеткових, рукавичних та інших виробів.

Трикотаж -- текстильний виріб або полотно, яке отримують з однієї чи багатьох ниток шляхом утворення петель (вічок) і їх взаємного переплетення.

Сировиною для виготовлення трикотажних виробів є однорідна або змішана (із натуральних і хімічних волокон) пряжа, а також хімічні комплексні нитки.

Виготовляють трикотаж на плоских і круглих основов'язальних машинах. Їх петлеутворюючий механізм складається із системи голок, нитководів, пластин і преса. Процес петлеутворення відбувається за рахунок складних взаємних періодичних переміщень елементів машин.

У порівнянні з тканинами трикотажне полотно має властивість розтягатися за рахунок пружності й рухливості петель, а сам трикотаж добре зберігає форму.

5. Виробництво нетканих матеріалів

Це виготовлення текстильних матеріалів із волокон та ниток без застосування процесів ткацтва. З нетканих матеріалів традиційно виробляли килими, ковдри, утепляючі прокладки для одягу і взуття, а також сукно, фетр, повстину.

Сучасні неткані матеріали дедалі ширше використовують взамін тканин при виробництві елементів одягу, робочого одягу, в основі штучної шкіри, клейонки та багатьох технічних матеріалів. Виробництво нетканих матеріалів та виробів із них розвивається прискореними темпами завдяки його високої економічної ефективності. Перевагами нетканих матеріалів перед тканинами є менша трудомісткість і тривалість виробництва, менша кількість, складність та номенклатура устаткування, більш проста в отриманні і дешева сировина. Як сировина застосовуються різної довжини волокна й нитки (натуральні, синтетичні, штучні та їхні суміші).

Виробництво нетканих матеріалів складається з таких основних етапів: формування (вироблення) волокнистого полотна, з'єднання й закріплення волокон з одержанням нетканого матеріалу, опорядження нетканого матеріалу.

Формування волокнистого полотна здійснюють різними способами:

механічним -- одержання полотна механічним формуванням волокон із причосу, отриманого на чесальних машинах;

електростатичним -- формування полотна за рахунок осадження електрично заряджених волокон на поверхню полотна основи;

гідравлічним -- формування полотна з водяної суспензії воїн і конної маси (переважно полімерної);

аеродинамічним -- розпушування й осаджування волокон на поверхню основи (конденсера).

З'єднання й закріплення волокон здійснюють кількома способами:

клейовим -- волокнисте полотно проклеюють латексами (водяними дисперсіями синтетичних полімерів) або пастами полімерів, які розплавляються при гарячому пресуванні і проклеюють волокнисту масу;

в'язально-прошивним -- волокнисте полотно закріплюють нитковим каркасом, для чого полотна з розташуванням волокон поперек полотна на в'язально-прошивних машинах прошивають капроновими або бавовняними нитками в поздовжнім напрямку;

термічним -- легкоплавкі волокна, що є в складі полотен, розплавляють і таким чином проклеюють усі волокна;

голкопробивним -- волокнисте полотно проколюється спеціальними голками з зазублинами на кінцях, які захоплюють волокна, протягують їх через полотно й утворюють плетення,що зміцнює полотно.

Продуктивність виробництва нетканих матеріалів клейовим способом досягає 1000 м/год, термічним способом - до 10 000 м/год (для порівняння -- на сучасних ткацьких безчовникових верстатах-- до 10 м/год).

Опорядження нетканих матеріалів здійснюється за технологією подібною опорядженню ткацьких тканин. Особливістю нетканих матеріалів є висока пластична деформація, що може призводити до видовження (витягування) в опоряджувальних процесах (при промиванні, сушінні тощо). Висока продуктивність і економічність виробництва нетканих матеріалів забезпечується використанням сучасних технологій фарбування та друкування малюнка пігментними барвниками, що скорочує операції промивання і сушіння полотен, а також багатобарвного послідовного фарбування декількома фарбниками, що створює різноколірні покриття.

Размещено на Allbest.ru