Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки МОЛОДІ ТА СПОРТУ України

Східно-європейський університет економіки та менеджменту

Канівська філія

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Організація виробництва»

Виконала:

студентка групи ЗМЕ - 91ка

Синьоока Тетяна Михайлівна

Перевірив:

старший викладач

Антонов Анатолій Денисович

Канів - 2012

ЗМІСТ

1. Вступ

2. Організаційно-технічний рівень виробництва та його критерії. Залежність організаційно-технічного рівня від типу виробництва

3. Паралельно-послідовний рух предметів праці та розрахунок тривалості виробничого циклу

4. Основні показники і графіки, що відображають роботу прямоточних ліній, послідовність їх розрахунку і принцип побудови

5. Організаційно-технічний рівень автоматичної лінії та його значення для економіки підприємства

6. Транспортне господарство промислового підприємства, його структура. Вантажообіг і вантажний потік

7. Основні календарно-планові нормативи, що розробляються в одиничному виробництві, їх призначення та особливості розрахунку

8. Значення розрахунку тривалості виробничого циклу в оперативно-виробничому плануванні серійного виробництва. Аналітичні, графічні, графоаналітичний методи розрахунку тривалості виробничого циклу

9. Особливості оперативно-виробничого планування в масовому виробництві

10.Задача 1

11.Список використаної літератури

ВСТУП

Джерелом існування, розвитку та підвищення життєвого рівня людини є виробнича діяльність, яка спрямована на задоволення потреб. У широкому розумінні „виробництво” - це цілеспрямована діяльність зі створення будь-якого корисного продукту.

Виробництво можна охарактеризувати як систему, де здійснюється цілеспрямований процес перетворення вхідних елементів (сировини, матеріалів) у корисну продукцію.

Виробництво не може бути не організованим, без цього воно розпадеться і перестане існувати. Тому організація виробництва - це невід'ємна складова будь-якої системи, і є такою ж змінною, як і розвиток системи.

Організація виробництва означає внутрішнє упорядкування й координування всіх елементів і ресурсів виробництва, як єдиного цілого, спрямованих на ефективне господарювання і досягнення позитивного результату в діяльності підприємства. Тобто під організацією виробництва розуміється координація й оптимізація в часі і просторі всіх матеріальних, трудових елементів виробництва з метою випуску в певні строки необхідної споживачам продукції з найменшими витратами за умови належної якості й отримання достатнього прибутку від її реалізації для подальшої продуктивної діяльності.

Об'єктивна неминучість організації виникає з того, що виробництво постійно перебуває в стані змін і розвитку, який не може бути хаотичним, оскільки ніколи не приведе до досягнення певного результату і мети діяльності.

Специфічними завданнями організації виробництва є:

* Поглиблення спеціалізації, удосконалення форм організації виробництва, швидка переорієнтація виробництва на інші види продукції, забезпечення безперервності і ритмічності виробничого процесу, удосконалення організації процесів праці та виробництва в просторі і часі.

* Відповідність асортименту машинного парку, пропорційність виробничих потужностей, оптимальна спеціалізація підприємства, реконструкція і переозброєння підприємства.

* Інструментальне та енергетичне обслуговування виробництва, нормування витрат ресурсів, вибір оптимальних систем забезпечення,

* Оптимізація експлуатаційних режимів роботи устаткування, раціоналізація методів ремонту і профілактичних робіт, виявлення причин простою та їх усунення.

* Визначення рівня незавершеного виробництва, запасів матеріальних ресурсів і готової продукції, організація їх транспортування та збереження.

* Організація забезпечення підприємства сировиною, матеріалами в разі зменшення їх запасів та запасів готової продукції.

* Створення і освоєння нової продукції та технології, формування якості і забезпечення конкурентоспроможності виробів.

2. Організаційно-технічний рівень виробництва та його критерії. Залежність організаційно-технічного рівня від типу виробництва

Нормальний хід виробничого процесу може протікати тільки за умови безперебійного забезпечення його матеріалами, заготівками, інструментом, оснащенням, енергією, паливом, налагодження, підтримки устаткування в працездатному стані і т. д.

Комплекс цих робіт і складає поняття технічного обслуговування виробництва, чи виробничої інфраструктури. Технічне обслуговування виробництва є найважливішою частиною системи обслуговування виробничого процесу в цілому. Технічне обслуговування виробництва включає функції із забезпечення технічного стану (готовності) засобів виробництва і руху предметів праці у процесі виробництва (виготовлення продукції). Для технічного обслуговування основного виробництва машинобудівні заводи мають цілий комплекс так званих допоміжних служб чи господарств: ремонтне, інструментальне, енергетичне, транспортне, постачальницько-складське й ін.

Склад і масштаби цих господарств підприємства визначаються особливостями основного виробництва, типом і розмірами підприємства і його виробничих зв'язків. Інструментальні служби і цехи заводу мають вчасно забезпечувати виробництво інструментом і оснащенням високої якості за мінімальних витрат на їх виготовлення й експлуатацію. Від роботи інструментальних цехів і служб у значній мірі залежать впровадження передової технології, механізації трудомістких робіт, підвищення якості виробів і зниження їх собівартості, ремонтні цехи і служби заводу забезпечують робочий стан технологічного устаткування шляхом його ремонту і модернізації. Якісний ремонт устаткування збільшує термін його служби, знижує втрати від простоїв і значно підвищує загальну ефективність роботи підприємства.

Енергетичні цехи і служби забезпечують підприємство усіма видами енергії й організують раціональне її використання. Робота цих цехів і служб сприяє зростанню енергооснащеності праці і розвитку прогресивних технологічних процесів, що базуються на використанні енергії.

Транспортні, постачальницькі і складські господарства і служби забезпечують своєчасну і комплектну доставку всіх матеріальних ресурсів, їх збереження і рух у процесі виробництва. Від їх роботи залежать ритмічність виробничого процесу й ощадливе використання матеріальних ресурсів. Усі ці цехи і служби прямо не беруть участі у створенні основної продукції заводу, але своєю діяльністю сприяють нормальній роботі основних цехів.

Планування організаційно-технічного розвитку повинне базуватись на наступних принципах:

· цілеспрямованість;

· високий науковий рівень;

· комплексність;

· безперервність.

Перший принцип означає, що план підприємства повинний бути направлений на досягнення високих кінцевих результатів, тобто на максимізацію прибутку в довгостроковій перспективі. Він зобов'язує концентрувати прибуток ресурсів на найважливіших інноваційних проектах.

Принцип високого наукового рівня вимагає включати в план ті заходи, що відповідають сучасному рівню розвитку науки і техніки перевищують його, забезпечують різке підвищення ефективності виробництва.

Принцип комплексності означає охоплення всіх підрозділів підприємства та всіх направлень розвитку науки і техніки, впровадження нових і підвищення якості випускаючих видів продукції, комплексної механізації та автоматизації виробництва, удосконалення організації виробництва, праці і управління та ін. Він передбачає узгодженість в часі та просторі всіх стадій процесу: науки-виробництва-збуту.

Принцип безперервності обумовлює обов'язкове забезпечення стратегічних та поточних планів, їх взаємозв'язок.

Система планування організаційно-технічного розвитку на підприємстві включає комплекс різноманітних планів, які взаємодіють один з одним та спрямовані на здійснення за цілями, предметом, рівнями, змістом та періодом планування. Важливо виділити фактори, які визначають склад та зміст цього комплексу:

· організаційна структура та профіль інноваційної діяльності підприємства;

· склад інноваційних процесів, які здійснюються;

· рівень кооперації при їх проведенні, масштаби та постійність інноваційної діяльності.

3. Паралельно-послідовний рух предметів праці та розрахунок тривалості виробничого циклу

У простому процесі деталі (заготівлі) у більшості випадків виготовляють партіями, тому дуже важливим є питання про раціональний вибір руху партії деталей через усю сукупність послідовно виконуваних операцій. Обраний вид цього руху визначає ступінь безперервності і паралельності виробничого процесу та тривалість виробничого циклу виготовлення партії деталей.

Процес виготовлення партії деталей, що проходить через багато операцій, складається із сукупності операційних циклів, кожний з яких становить виконання однієї операції над усіма предметами виробництва певної партії. Сукупність операційних циклів, а також спосіб поєднання в часі суміжних операційних циклів і їх частин утворюють часову структуру багатоопераційного технологічного циклу. Тривалість такого циклу істотно залежить від способу поєднання в часі операційних циклів і їх частин, а також від зумовленого виду руху партії деталей за операціями.

Є три види руху партії деталей за операціями технологічного процесу: послідовний, паралельно-послідовний, паралельний.

Сутність послідовного виду руху полягає в тому, що кожна наступна операція починається тільки після закінчення виготовлення всієї партії деталей на попередній операції. При цьому передача з однієї операції на іншу здійснюється цілими партіями.

Виробничий цикл завжди триваліший, ніж технологічний, тому що крім виконання технологічних операцій до нього включається час на виконання контрольних і транспортних операцій, час, затрачуваний на природні процеси, і час різних перерв.

Сутність паралельно-послідовного руху предметів праці у виробництві полягає в тому, що на кожному робочому місці робота здійснюється без перерв, як за послідовного руху, але разом з тим має місце паралельна обробка однієї і тієї самої партії деталей на суміжних операціях. Передача деталей з попередньої операції на наступну здійснюється не цілими партіями, а поштучно або транспортними партіями.

Під час визначення тривалості технологічного (виробничого) циклу обробки партії деталей за паралельно-послідовного виду руху предметів праці у виробництві необхідно враховувати такі види поєднань періодів виконання суміжних операцій:

-- якщо періоди виконання суміжних операцій (попередньої і наступної) однакові, то між ними організується паралельна обробка деталей, що передаються з попередньої операції на наступну поштучно або невеликими транспортними партіями відразу після їх обробки;

-- якщо тривалість наступної операції менша, ніж попередньої, то відсутність простоїв устаткування на наступній операції може бути забезпечена тільки після нагромадження перед нею відомого запасу деталей, що дає змогу цю операцію виконувати безупинно;

-- якщо тривалість наступної операції більша, ніж попередньої, то в цьому випадку транспортну партію можна передавати з попередньої операції

на наступну відразу після закінчення її обробки.

Тривалість циклу виготовлення партії деталей за паралельно-послідовного руху предметів праці у виробництві менша, ніж за послідовного, через наявність паралельності протікання кожної пари суміжних операцій на сумарний час поєднань. Таких поєднань стільки, скільки операцій у технологічному процесі мінус одиниця.

4. Основні показники і графіки, що відображають роботу прямоточних ліній, послідовність їх розрахунку і принцип побудови

Переривчасто-потокові (прямоточні) лінії - це лінії, на яких особливості конструкції виробів і технології виробництва не дозволяють здійснити безперервність виробничого процесу, : є операції за тривалістю не рівні і не кратні такту, т. е. не дотримується умова синхронності операцій.

Особливості організації переривчасто-потокових ліній :

- працюють з вільним ритмом;

- рух предметів виробництва паралельно-послідовний;

- мають місце оборотні міжопераційні заділи;

- застосовуються транспортні засоби без примусового руху;

- порядок роботи на операціях регламентується стандарт-планом (графіком роботи прямоточної лінії).

Регламент роботи прямоточної лінії включає:

- величину укрупненого ритму (Ry), під яким розуміється встановлюваний період часу, впродовж якого на лінії формується вироблення продукції в кількості, що відповідає плановому завданню;

- порядок робіт на кожному робочому місці;

- послідовність обходу робітниками-сумісниками обслуговуваних верстатів;

- розмір і динаміку виробничих заділів.

Правила побудови графіків роботи прямоточної лінії :

- укрупнений ритм вибирається рівним або кратним тривалості напівзміни;

- завантаження верстатів на операції між верстатами-дублерами можна розподіляти як завгодно, дотримуючи при цьому незмінною середнє завантаження і сумарний час роботи;

- почало і закінчення роботи верстатів можна зрушувати в межах укрупненого ритму як завгодно;

- необхідно прагнути до максимального завантаження робочих з урахуванням поєднання професій і функцій і багатоверстатного обслуговування.

Послідовність дій при побудові графіку роботи прямоточної лінії :

1. Визначається розрахунковий такт лінії .

2. Визначається розрахункове число одиниць устаткування на операціях .

3. Визначається прийняте число одиниць устаткування на операціях округленням розрахункового числа до цілого убік збільшення.

4. Здійснюється розподіл завантаження верстатів на операціях з урахуванням можливостей поєднання професій і функцій, а також багатоверстатного обслуговування.

5. Складається графік роботи верстатів і робітників в період укрупненого ритм.

При розробці графіку роботи було прийнято, що тривалість роботи зміни 8 ч, а виробнича програма складає 240 шт.

Розрахунковий такт прямоточної лінії

5. Організаційно-технічний рівень автоматичної лінії та його значення для економіки підприємства

Автоматична лінія -- група машин, які, маючи спільні механізми керування, автоматично виконують в технологічній послідовності цикл операцій з обробки виробів. Автоматична лінія обладнана автоматичними транспортними засобами для переміщення виробів від однієї машини до іншої.

Автоматизація виробництва, за допомогою автоматичних ліній є одним з найбільш простих, надійних і важливих напрямів технічного прогресу. Серед інших напрямів розвитку автоматизації треба назвати системи програмного керування та кібернетичні системи з логічним керуванням.

При обробці на автоматичній лінії виріб послідовно переміщується від однієї машини до іншої. Він встановлюється і закріплюється в певному положенні для обробки сам або разом з пристроєм, який переміщує його.

Розробка і конструювання автоматичних ліній потребує насамперед глибокого знання технологічного процесу. Досвід показує, що часто зовсім невеликі зміни технологічного процесу дають змогу значно спростити будову автоматичних ліній. Проте ефективно автоматизувати можна не всякий, а тільки раціонально побудований технологічний процес виготовлення деталей. Великі допуски на механічну обробку деталей часто призводять до подвоєння числа агрегатів автоматичної лінії. Як правило, за допомогою автоматичних ліній найлегше автоматизувати безперервні процеси. Тому велике значення для автоматизації виробничих процесів мають науково-дослідні роботи з розробки питань безперервної бездоменної плавки чавуну, створення дифузорів безперервної дії для цукрових заводів тощо. Розробка автоматичних ліній вимагає спільної творчої роботи технологів і конструкторів. Складність роботи конструкторів пояснюється тим, що автоматична лінія переміщує виріб у просторі з однієї зони обробки до іншої і його необхідно встановлювати і закріплювати в кожній зоні. Не всі процеси виробництва піддаються автоматизації за допомогою таких ліній. Іноді технологічний процес вимагає настільки складної конструкції автоматичних ліній, що будування її стає нераціональним. У ряді випадків ефективнішим у порівнянні з автоматичними лініями є застосування систем програмного керування, при якому виріб залишається на одному місці, а оброблюючий інструмент наближається і віддаляється від нього за певною програмою. При цьому досягається економія виробничої площі, бо така автоматична установка займає менше місця. У системах програмного керування програма записується на жорстких дисках або магнітній стрічці (колись перфорованій стрічці), з якої зчитується і перетворюється в сигнали керування за допомогою засобів обчислювальної техніки. Поряд з забезпеченням високої точності системи програмного керування здійснюють швидку переналадку на виготовлення інших виробів, а при обробці складних деталей значно прискорюють їх виготовлення. Тому системи програмного керування найраціональніше застосовувати при дрібносерійному виробництві, а автоматичні лінії -- при великосерійному.

Найдосконалішою системою автоматизації виробництва є система, яка поєднує в собі принцип автоматичних ліній з принципом програмних систем та кібернетичного (логічного) керування.

6. Транспортне господарство промислового підприємства, його структура. Вантажообіг і вантажний потік

Робота сучасного машинобудівного підприємства пов'язана з переміщенням значної кількості різноманітних вантажів як за межами заводу, так і на його території. На завод у загальнозаводські або прицехові склади доставляють матеріали, паливо, комплектуючі вироби й інші матеріальні цінності, а зі складів або безпосередньо з цехів вивозять готову продукцію і відходи виробництва.

На території заводу здійснюється транспортування комплектуючих матеріалів й інших виробів із загальнозаводських складів у цехи; заготовок, деталей, складальних одиниць -- між цехами; готової продукції і відходів -- з цехів у відповідні пункти призначення.

У межах цехів заготівки, деталі і складальні одиниці в процесі виготовлення і складання перевозяться між коморами та ділянками, з однієї ділянки на іншу, а на ділянках -- між місцями робітників.

Відповідно розрізняють зовнішнє і внутрішнє транспортування вантажів; останнє поділяється на міжцехове і внутрішньоцехове.

Внутрішньоцехове і частково зовнішнє транспортування вантажів здійснюється за допомогою різних транспортних засобів, що належать підприємству. До транспортного господарства підприємства належать усі транспортні засоби, що здійснюють зовнішні і внутрішні перевезення, і всі приміщення загальнозаводського призначення (гаражі, ремонтні майстерні та ін.).

Перевезення вантажів, вантажно-розвантажувальні й експедиційні операції є основними функціями транспортного господарства, які не обмежуються тільки переміщенням вантажів. Організація внутрішньозаводського транспорту та його робота безпосередньо впливають і на хід виробничого процесу, і на собівартість продукції, що випускається. Від роботи транспорту залежать злагоджена робота робочих місць, ділянок і цехів, а також рівномірний випуск заводом готової продукції. Час, який затрачається на внутрішньоцехові і міжцехові перевезення, впливає на тривалість виробничого циклу. Витрати на структуру транспортного господарства на деяких підприємствах становлять 10--15 % суми всіх непрямих витрат у собівартості продукції. У зв'язку з цим основним завданням транспортного господарства заводу є безперервне транспортування вантажів за умов повного використання транспортних засобів і мінімальної собівартості транспортних операцій. Це досягається шляхом правильної організації транспортного господарства і чіткого планування роботи транспорту, обґрунтованого вибору транспортних засобів, підвищення рівня механізації й автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт.

Застосовувані на заводах транспортні засоби класифікують за такими критеріями:--

способом дії -- перервні і безперервні;--

видами транспорту -- рейкові, безрейкові, водні, підйомно-транспортні і спеціальний транспорт;--

призначенням -- зовнішні, міжцехові і внутрішньоцехові;--

напрямом переміщення вантажів -- горизонтальні, вертикальні (ліфти, підйомники), горизонтально-вертикальні (кран-балки, автонавантажувачі); похилі (монорельсові дороги, конвеєри).

В організаційному відношенні робота транспортного господарства будується на використанні таких понять, як вантажообіг і вантажопотік.

Вантажообіг являє собою загальну кількість вантажів, які переміщуються на території заводу, цеху, складу в одиницю часу протягом облікового періоду. Вантажообіг складається з окремих вантажних потоків.

Вантажним потоком називається кількість вантажів, що транспортуються в одиницю часу між двома суміжними пунктами.

7. Основні календарно-планові нормативи, що розробляються в одиничному виробництві, їх призначення та особливості розрахунку

Календарно-планові нормативи є основою для розрахунку усіх видів оперативних планів в організації. Їх значення зростає в сучасних умовах господарювання організації, коли найважливішим чинником подальшого розвитку виробництва стає інтенсифікація, а так само у зв'язку із створенням автоматизованих систем управліннявиробництвом. У масовому виробництві, де виробничі ділянки побудовані в основному виді потокових ліній ОПВ, повинно забезпечити чітку роботу кожної лінії і синхронність в роботі усіх ліній. Виконання цього завдання багато в чому залежить від рівня календарно-планових нормативів. Найважливішими календарно-плановими нормативами в масовому виробництві є тафта (рими) випуску і запуску деталей, складальних одиниць і виробів, сюди ж регламенти роботи ліній, нормативи заділів.

У серійному виробництві найважливішими календарно-плановими нормативами є: розмір партії одночасно-оброблюваних деталей, складальних одиниць виробів, тривалість виробничого циклу виготовлення виробів, а так само окремих складальних одиниць і деталей, періодичність запуску-випуску партії виробів, величина випереджень, нормативи заділів.

Особливістю ОПВ в одиничному виробництві є слаборозвинена в порівнянні з масовим і серійним виробництвом оперативна база, і основними календарно-плановими нормативами є графіки виконання замовлення, циклові графіки виробництва, об'ємні розрахунки завантаження устаткування і величини календарних випереджень.

8. Значення розрахунку тривалості виробничого циклу в оперативно-виробничому плануванні серійного виробництва. Аналітичні, графічні, графоаналітичний методи розрахунку тривалості виробничого циклу

Оперативно-виробниче планування - це процес доведення до безпосередніх виконавців розроблених виробничих завдань на різні періоди - квартал, місяць, тиждень, доба, зміну - виходячи з конкретних умов їхньої реалізації, що створилися на планований період.

Основною задачею оперативно-виробничого планування є конкретизація стратегічних і річних планів з обліком фактично досягнутих результатів з метою забезпечення виконання планових завдань по випуску продукції відповідно до запланованої номенклатури, якості та обсягів при максимальній ефективності виробництва.

Оперативно-виробниче планування включає календарно-планові розрахунки по завантаженню устаткування і виробничих площ, упорядкуванню планів і графіків виготовлення продукції по номенклатурі і стадіям обробки, видачу оперативно-виробничих завдань, оперативний облік, контроль і регулювання ходу виробництва.