Мета роботи: вивчити методи контролю форми плоских поверхонь і практично виміряти відступ від площини.

Завдання

Вивчити інтерференційні методи контролю форми плоских полірованих поверхонь.

Використовуючи еталон з проконтролювати форму трьох плоских деталей. Визначити вигляд ("горб", "яма") і величину загальної помилки, визначити вигляд ("місцевий горб", "місцева яма") та величину місцевих помилок.

Визначити загальну N і місцеву ?N помилки.

Обладнання для виконання лабораторної роботи

Плоскі деталі - 10 шт.

Спирт.

Серветки - 5 шт.

Набір пробного скла (еталони) - 10 шт.

Кісточки з білчачого хутра - 3 шт.

Контрольна скоба (або мікрометр) - 3 шт.

Теоретичні положення

Контроль форми точних полірованих поверхонь базується на використанні явища інтерференції світла, яка виникає в повітряному проміжку між контрольованою поверхнею і еталонною, радіус кривизни якої (в даній роботі ) відповідає заданому на кресленні.

Якщо контрольовану поверхню деталі сумістити з вимірювальною поверхнею еталону, то при невідповідності їх форми утворюється повітряний проміжок змінної величини, котрий можна розглядати як пластину товщини h з показником переломлення n=1. Різниця ходу д променів світла з довжиною хвилі л, падаючих на пластинку під кутом б і відбитих від поверхонь, обмежуючих проміжок. Дорівнює . При падінні світла під нормаллю до поверхні: Якщо різниця ходу кратна парному числу л/2, проходить підсилення світла, якщо непарному - послаблення. В зазор зі змінною товщиною h різниця ходу променів різна. При широкому джерелі світла чергуючи інтерференційні смуги розміщуються там, де величина зазорів однакова, тому вони мають однакову товщину.

При спостережені в білому світлі видно кольорові кільця, в монохроматичному - темні та світлі. При переході від кільця до кільця однакового кольору товщина повітряного проміжку міняється на л/2. Число кілець любого (але одного) кольору характеризує різницю стрілок згину поверхні деталі та еталону. Відхилення радіусу кривизни контрольованої поверхні від заданого (еталону) називають загальною помилкою і позначають знаком N. Форма інтерференційних кілець в розрізі, паралельному їх напрямку, відтворює профіль повітряного проміжку між поверхнями деталі і еталону. Якщо кривизна поверхні деталі змінюється плавно, кільця мають вигляд правильних дуг кіл. Найчастіше зустрічаються наступні похибки форми поверхні:

"горб " - умовна назва помилки, при якій величина зазору на краю більше, ніж в центр (рис. 4.1 а);

"яма " - умовна назва помилки, при якій величина зазору в центр більше, ніж на краю (рис. 4.1 б).

Якщо загальна помилка мала (N<1), то замість кілець інтерференції з'являються рівномірно замальовані картини. По їх центру визначають величину похибки: червоний колір - , синій - , жовтий - . Для більш точного вирахування величини похибок між контрольованою та виміряною поверхнями утворюють повітряний клин. Тоді інтерференційна картина виглядає як набір рівних смужок. Про величину N загальної похибки судять по відношенні стрілки згину ?Н смужки до розміру Н між сусідніми смужками одного кольору (рис. 4.2.) - червоний при спостереженні в білому кольорі, темний - в монохроматичному.

Нерегулярність форми контрольованої поверхні в різних зонах називається місцевою помилкою. Типові помилки: "місцева яма" (рис. 4.3 а),. "місцевий горб" (рис. 4.3 б), "припіднятий край" (рис. 4.3 в), "завал" (рис. 4.3 г), "астигматизм" (рис. 4.4).

Астигматизм - умовна назва помилки, при котрій величина проміжку неоднакова по абсолютній величині в двох взаємно перпендикулярних напрямках. Величину астигматизму оцінюють порівнянням з картинками контрольної таблиці.

Рис. 4.1 Типові похибки форми поверхні: а) - горб; б) - яма

Рис. 4.2 До розрахунку величини похибки

Рис. 4.3 Типові похибки поверхні оптичної деталі

інтерференційний метод полірована поверхня

Рис.4.4 Астигматизм сферичної поверхні оптичної лінзи

Основний зміст роботи

Еталони застосовують у вигляді, так званих, пробних скелець для безпосереднього прикладання їх вимірювальної поверхні на контрольовану поверхню деталі - для безконтактних вимірювань.

Для отримання уяви про форму всієї поверхні та аналізу про наявність чи відсутність на ній місцевих похибок, розмір контрольованої деталі повинен бути менше еталону.

Якщо деталь більше еталону, стрілка згину N_g на діаметрі d_g деталі визначається за формулою:

де: d_е - діаметр еталону;

N_е - стрілка згину (в інтерференційних смугах) контрольованої поверхні на діаметр еталону.

Пробні скельця - еталони плоскої сферичної поверхні заданого радіусу кривизни - мають діаметр до 130 мм. Радіуси кривизни вимірюваної поверхні сферичних пробних скелець нормалізовані.

Для кожного значення радіуса, в тому числі , в умовах серійного виробництва виготовляють три пари пробних скелець:

РПС - робочі пробні скельця для контролю поверхонь;

КПС - контрольні пробні скельця для перевірки поверхонь робочих пробних скелець; ОПС - основні пробні скельця для перевірки контрольних скелець.

Вимоги дрібносерійного виробництва допускають лише наявність РПС і ОПС. Сферичні пробні скельця всіх радіусів кривизни виготовляють парами - випуклими і вгнутими. По точності форми вимірювальної поверхні пробні скельця діляться на три класи.

Відхилення радіусів кривизни вимірювальних поверхонь сферичних ОПС від номінальних значень R та відхилення від площини плоских ОПС не повинні перевищувати величин, приведених в наступній таблиці.

Таблиця 4.1

Відхилення від площини плоских основних пробних скелець

Інтерферометр для контролю плоских поверхонь

Інтерферометри для технологічного контролів плоских поверхонь можуть бути із дзеркальним або лінзовим об'єктивом. Перші, відповідно до розміру дзеркала, дозволяють контролювати деталі або блоки діаметром до 350 - 400 [мм], другі, до 100 - 120 [мм]. У дійсній роботі використається інтерферометр ИТ-70 з лінзовим об'єктивом.

Рис.4.5 Оптична схема інтерферометра ИТ-70

Оптична схема приладу наведена на Рис.4.5 Тут світле тіло 1 спектральної лампи СМР-1 конденсором 2 проектується в площині отвору діафрагми 4. У хід променів вводиться світлофільтр 3. Світло, відбите дзеркалом 5, попадає в об'єктив 6 коліматора. На виході з нього паралельний пучок падає на еталон 7, проходить через нього й попадає на контрольовану поверхню деталі 8. Пучки світла, відбиті поверхнями деталі й еталона накладаються один на одного й інтерферуют. Картина інтерференції за допомогою світлоділильной пластини 9 проектується у фокальну площину телескопічної лупи, що складає з об'єктива 10 й окуляра 11. Прилад може бути використаний для спостереження двох - і багатопроменевий картин інтерференції. В останньому випадку замість еталона 7 вводять еталон 7 (зі світлоділильним покриттям. При використанні двопроменевої інтерференції відступ від площини може бути обмірюваний з точністю порядку 0,1 смуги, при багатопроменевий - до 0,05 смуги. На інтерферометрі можна контролювати плоскопаралельність тонких (до 8 [мм]) пластин шляхом спостереження в них смуг рівної товщини.

Типові інтерференційні картини для різних похибок деталі наведено далі на Рис.4.7 - 4.15.

Рис.4.6 Загальний вид ИТ-70

Інтерферометр (Рис.4.6.) складається з верхньої А и нижньої Б частин, стола С и пульта П запалювання. У верхні частини входить освітлювач і всі оптичні деталі схеми, крім еталона. Лампу освітлювача підключають через пульт запалювання в мережу змінного струму напругою 220 вольтів. Діафрагми міняють поворотами диска Д. У нижні частини приладу входить вузол еталонних пластин і предметний столик з рукоятками керування. Підйом й опускання столика роблять рукояткою 1, а його нахил у двох взаємо-перпендикулярних напрямках - рукоятками 2. Величина под'єма столика може бути заміряна по шкалі 3. Всі рукоятки керувань розташовані на зовнішньому корпусі приладу.

Порядок виконання роботи

Контроль пробними стеклами

Ретельно промити спиртом і протерти серветкою замірювальну поверхню еталона й контрольовану поверхню деталі.

Білячим пензликом змахнути з них пил й обережно опустити пробне скло вимірювальною поверхнею на контрольовану поверхню (або навпаки - залежно від співвідношення розмірів еталон - деталь і товщини останньої). При цьому пробне скло повинне сковзати по деталі (або навпаки - деталь по пробному склу) на тонкій повітряній подушці, що перебуває в зазорі між сполученими поверхнями. При малому зусиллі притиснення еталона до деталі (або навпаки деталі до еталона) повинна з'явитися інтерференційна картина, що при невідповідності форми поверхні деталі й еталона буде мати вигляд кілець або рівне-мірне фарбування. Відсутність вільного ковзання еталона по деталі (або деталі по еталоні) указує на неякісне чищення вимірювальної й контрольованої поверхонь.

Категорично забороняється притирати їхній одне до одного!