Створення моделі "Блуза класична"

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

ВСТУП

1. НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ -ДЖЕРЕЛА ТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ СТВОРЕННЯ МОДЕЛІ

2. ЕСКІЗНА РОЗРОБКА МОДЕЛІ

2.1 Сучасні тенденції моди та відповідність до них обраної моделі

2.2 Ескіз моделі

2.3 Опис зовнішнього вигляду моделі

2.4 Характеристика рекомендованих матеріалів, фурнітури та оздоблення для виготовлення моделі

3. МОДЕЛЬНО - КОНСТРУКТОРСЬКА РОЗРОБКА МОДЕЛІ

3.1 Характеристика системи конструювання деталей моделі

3.2 Характеристика зовнішньої форми тілобудови замовника

3.3 Розмірні ознаки фігури замовника та вибір прибавок

3.4 Розрахунок та побудова конструктивної основи моделі

3.5 Аналіз та усунення дефектів посадки моделі на фігурі

3.6 Моделювання деталей виробу

3.7 Розробка конструкторської документації

3.8 Розрахунок собівартості виготовлення моделі

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Легка промисловість є однією з найважливіших серед галузей виробництва непродовольчих товарів. Продукція легкої промисловості направлена на задоволення потреб населення, забезпечуючи його тканинами, одягом, взуттям та іншими предметами споживання, а також використовується в інших галузях промисловості у вигляді сировини й допоміжних матеріалів.

Перед працівниками швейної промисловості країни стоїть відповідальне завдання задовольнити потреби населення в швейних виробах. Розширення випуску товарів для населення, поліпшення їх якості, швидкий розвиток всіх видів послуг розглядають як незмінну вимогу підйому життєвого рівня населення на якісно новий, більш високий ступінь. Випуск товарів для населення повинен базуватися на використовуванні досягнень науково-технічного процесу, який дозволяє не тільки підняти на новий рівень якість товарів, але і розшити їх асортимент.

Ефективність галузі залежить від багатьох економічних факторів та раціонального розміщення її підприємств. Для легкої промисловості характерна менш виражена, порівняно з іншими галузями, територіальна спеціалізація, бо практично в кожній області є ті чи інші її підприємства. Нині на розміщення легкої промисловості великий вплив справляє науково-технічний прогрес. Це відбивається, перш за все, на концентрації текстильного виробництва, зміні його сировинної бази. Натуральні волокна поступово витісняються хімічними. Велика кількість тканин виробляється із сумішей натуральних і хімічних волокон.

Шовкова промисловість пов'язана з виробництвом хімічних волокон, які майже повністю витіснили природний шовк-сирець.

Трикотажне виробництво продукує в'язані вироби з різних пряж і, орієнтуючись на споживача та трудові ресурси. У структурі трикотажних виробів переважає виробництво панчішно-шкарпеткових виробів та білизняного трикотажу.

У даний час ефективність підприємств галузі досить низька: товари, які випускають підприємства легкої промисловості України, значно поступаються за якістю і кількістю продукції розвинених країн; порівняно низька продуктивність праці; вищі в галузі порівняно зі світовим рівнем,

затрати на виробництво продукції. Відсутність реальної конкуренції спричиняє завищення цін, спонукає продавати низькоякісну продукцію.

У розроблених проектах програм розвитку легкої промисловості передбачено розширити сировинну базу та ліквідувати диспропорції в окремих галузях; розвивати машинобудування для легкої промисловості. Доцільним є відновлення посівів бавовни на півдні України; виготовлення целюлози з біологічної маси та її переробка на штучні волокна й нитки; розгортання виробництва дубильних речовин. Дуже важливими загальними проблемами є підвищення конкурентоспроможності галузі на основі вдосконалення виробничих відносин, впровадження сучасних технологій, підвищення технічного рівня, продуктивності праці тощо.

Виходячи з функціональної доцільності предмета, що досліджується його практичності і зручності у використанні, метою курсової роботи є достеменне опанування особливостей сучасного оздоблення та виготовлення блуз.

1. НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ - ДЖЕРЕЛА ТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ СТВОРЕННЯ МОДЕЛІ

Якість сучасного одягу значною мірою залежить від організації прикладної діяльності спеціалістів швейного профілю. Важливе місце відводиться моделюванню одягу, головним завданням якого є технічне та художнє проектування з урахуванням національних традицій, стилю та напрямів сучасної моди.

Художнє проектування виробу завжди розпочинається з творчого процесу - створення моделі. Моделювання, що є найважливішою ланкою в художньому проектуванні швацьких виробів, займається створенням різних форм одягу, а також передбачених моделлю конструктивних ліній, деталей, елементів. Моделювання є творчим процесом організації швацького матеріалу відповідно до композиційної ідеї костюма.

Головне в моделюванні форми одягу -- матеріал, з якого вона виготовляється. Залежно від властивостей матеріалу визначається вибір способу утворення форми. У кожній фазі історичного розвитку чоловік і матеріал мінялися місцями -- спочатку матеріал диктував людині форму одягу і спосіб її створення, потім людина зайняла активну позицію, тобто навчилася отримувати матеріали із заданими властивостями. З появою нових матеріалів формувалися і нові способи моделювання одягу.

За всю історію розвитку цивілізації людство накопило величезний досвід у формоутворенні одягу. Сучасне моделювання володіє багатим арсеналом прийомів формоутворення, що робить можливим створення практично будь - якої костюмної форми.

Технічне моделювання - це процес розробки нових фасонів одягу за

відомими рисунками або ілюстраціями моделей. Технічне моделювання вміщує в себе вивчення зовнішнього вигляду моделі, виріб базових креслень та нанесення на них фасонних ліній.

Прийоми технічного моделювання базується на знаннях та вміннях побудови деталей одягу конструктивним способом. Тому для створення різних фасонів моделей не завжди потрібна нова побудова креслень, оскільки в окремих випадках використовуються типові конструкції.

Найпоширенішими способами технічного моделювання є прикладний і шаблонний.

За прикладним способом на основну викрійку наносять необхідні фасонні лінії, відповідно до яких деталі розрізають, розширюють або звужують, а попереднє розміщення виточки основи закривають.

У випадках, коли необхідно змінити форму виробу, використовують паралельне та конічне розширення або звуження деталей одягу.

Паралельне розширення деталей виконують у моделюванні одягу зі зборками та м'якими складками.

Прийоми конічного розширення подібні до паралельного. Лише внизу деталі розширення смуг відрізняються .

Моделювання одягу шаблонним способом здійснюють за допомогою вирізаної деталі, на якій попередньо позначено і обведено контури нової виточки.

Сучасна мода, як і людське життя, різноманітна. Знайти свій неповторний стиль , форму не просто як і розробити сучасні моделі одягу. А сучасний гарний одяг не можливо спроектувати без урахування принципів художнього моделювання одягу.

З метою урізноманітнення форми та зовнішнього вигляду верхньої частини одягу, модельєри використовують різні види складок, підрізів, драпувань.

Складки - це конструктивно-декоративний елемент, який створюється за рахунок припуску тканини, закладеного чи запрасованого по довжині або

ширині виробу.

Складки бувають однобічні, зустрічні групові, діагональні, бантові тощо.

Довжина, ширина та глибина складок залежить від фасону одягу.

Моделювання складок розпочинають з визначення місця їхнього розташування на відповідній частині одягу та напряму ниток основи і піткання тканини. Складки що запрасовуються або зашиваються, розміщують уздовж ниток основи, а м'які - незалежно від напряму ниток основи і піткання. Місце розташування складки впливає на величину додач, якщо складку розміщують на середині деталі (пілочки, спинки), то додають ширину готової складки. Для цього викрійку за наміченими лініями розрізають і розсовують на всю ширину додачі складки. Якщо на деталі є виточки, то їх необхідно перемістити у крайні складки у бік пройми. Складки на пілочці проектують від лінії плечового зрізу, горловини або від лінії кокетки, наміченої згідно фасону.

Створення об'ємних форм в одязі забезпечують драпування.

Ще з античних часів люди застосовували драпірований одяг. Способи драпіровки були настільки майстерними, що із звичайного прямокутника виходили в результаті найрізноманітніші форми одягу. Причому, використовуючи певні секрети, древні греки могли з однієї вихідної форми отримувати кожного разу новий костюм.

Форма одягу диктувалася, з одного боку, пластичними можливостями матеріалу, з іншої -- естетичним ідеалом фігури тієї епохи. Костюм древніх греків відрізнявся пропорційністю, гармонійністю і врівноваженістю. До наших днів античний костюм залишається зразком драпірованого одягу.

Грецький костюм більш, чим костюм будь якого іншого народу, пов'язаний з вираженням естетичного суспільного взірця.

Прямокутний кусок тканини різної довжини і ширини, драпірувався на тілі, підкреслював гармонію тіла та одягу.

Пластика драпіровки і осанка фігури цінились набагато вище ціни тканини та краси орнаменту.

Ритм, розподіл і форма складок, драпіровок диктували основою архітектурної форми епохи: Вони повинні були не менш ефективно підкреслювати рухи людського тіла. Драпіровка оживляє мертву тканину,надаючи естетичну цілісність фігури. Складки в свою чергу звисають з рук, окутавши округлості тіла. Застиглі в момент покою, вони починають рухатись разом із тілом, проявивши рухи в великій чи малій напрузі його». Одночасно носіння двох костюмів створює ясно виражену гармонію ритмів, об'єднавши ансамбль.

У класичну епоху одяг підкреслювала краса жіночого тіла, облагороджених м'яко падаючими тканинами, крізь які злегка намічаються, а при русі ясно проступають його форми. Тут розташування і ритм драпіровок підпорядковувалися тому закону художньої єдності, який вперше в історії людства був знайдений греками -принципом «золотого перетину».

Жіночий одяг був значно різноманітніше і яскравіше чоловічого.

Зображення жіночого одягу дають нам можливість виділити два основних типів хітонів: хітон з відворотом - діплойдій і широкий хітон із застібками уздовж рук або без застібок - іонічний хітон. Хітон з відворотом являв собою прямокутний шматок тканини більше людського зросту на 60-70 см, зшитий у частковому напрямку. Верхній край його відгинають на 50-60см, потім скріплювали пряжками - фібулами на плечах, злегка драпірує передню частину. На місцях скріплень одворот драпірувати кількома складками.

Хітон підперізували поясом, розподіляючи всю його ширину рівними м'якими складками навколо фігури або тільки по центру переду і спинки. Надлишок довжини утворював понад пояса своєрідний напуск - колпос. Часто колпос зверху скріплювали ще одним поясом. Іноді хітон першого типу робили з двох шматків неоднакової довжини, шматок для спинки був значно довший, - тоді надлишок тканини служив для голови покривалом.

Діплойдій був предметом особливих турбот і хизування грецьких жінок, часто його обробляли вишивкою, а в епоху еллінізму робили з

тканини іншого кольору. Довжина діплойдія могла бути різною:до грудей,стегон, колін. Вільні фалди і драпірування діплойдія надавали велику мальовничість костюму, а співвідношення його основних частин створювали чудові пропорції, що додавали фігурі більшу стрункість.

Іонічний хітон робили з м'яких, досить тонких тканин, які піддавалися спеціальної гофрування. Всю ширину хітона схоплювали поясом і робили колпос. Пізніше іонічний хітон з дуже тонкої м'якої тканини рясно драпіруватися і оперезана по талії, стегон і хрестоподібно на грудей. Завдяки великій його ширині створювалося деяку подобу рукавів.

М'які складки хітона чудово контрастували з щільною, більш важкою, а іноді навіть багато розшитій тканиною гіматіона - верхнього одягу грецьких жінок. Жіночий гіматіон був менше чоловічого, але набагато багатшими орнаментованими. Без гіматіона грецька жінка зазвичай не показувалася на вулиці.

Спартанські дівчата носили хітони не зшиті з правого боку, при цьому незшитої кромки тканини оброблялися каймою і фалдообразно драпірували,

цей хітон називався пеплос.

Строга конструктивність, властива всьому мистецтву класичного періоду, позначається і на костюмі. Вона видна і в тому, як з плином часу в ньому змінювалася роль орнаменту. Тканини прикрашали орнаментом у тих випадках, якщо потрібно було відтінити або підкреслити основні й істотні моменти в композиційному задумі - ритмічне чергування драпіровок діплойдія і незшитого сторін пеплосу, краї гіматіона і т.д.

Жінки з середовища ремісників, торговців не носили подвійних шат

(хітон і пеплос), гофрованих широких хітонів та гіматіонов, оброблених багатою облямівкою. Їх костюм був простий - скромний хітон з вовняної тканини або полотна і такий же гіматіон, який служив покривалом для голови при виході на вулиці. Менша за обсягами, без подвійних колпосов, одяг ця мала традиційні, але менш рясні драпірування. Рабині найчастіше мали костюм своєї батьківщини. В епоху еллінізму прислужували на бенкетах рабинь і танцівниць одягали в дорогі східні і єгипетські тканини.

Через стільки століть драпірування не перестає дивувати світ своєю красотою та витонченістю. В наш час драпіровка використовується в різному одязі в блузах, штанах, халатах, сарафанах, сукнях. Драпуванням оздоблюють переважно святковий одяг та одяг, призначений для відпочинку.

Драпіровки роблять одяг більш нарядним і оригінальним. Вони додають загальній композиції костюма динамічність і виразність. Проте при виборі тканини для виготовлення моделі з драпіровкою необхідно враховувати її пластичні властивості. Краще всього драпіруються м'які рухливі тканини, такі як натуральний шовк, віскоза, деякі матеріали з штучних волокон, тонка шерсть. Жорсткі тканини, створюючи непластичні складки, що стирчать, можуть лише погіршити зовнішній вигляд виробу.
У сучасному костюмі драпіровані форми, створені з цілого некроєного клаптя, рідко використовуються як основний одяг. Зате поширене їх вживання у вигляді аксессуарів -- хусток, шалей, палантинів, шарфів, які можуть драпіруватися на голові, шиї, стегнах, допомагаючи створювати цікаві костюмні композиції.

Драпування це конструктивно-декоративний елемент, який одержують методом переміщення всіх виточок у м'які не запрасовані складки. Їх проектують у вигляді м'яких складок, закріплених з одного або двох боків деталі виробу. Драпують основну деталь одягу або накладну, використовуючи її як прикрасу. М'які, не запрасовані складки створюють на деталях одягу округлі, напівкруглі та діагональні лінії. Гарного вигляду одягу надають драпування, одержані за рахунок складок, виконаних під кутом 45 градусів. Драпуванням оздоблюють переважно святковий одяг та одяг призначений для відгонку.

Вироби з симетрично розміщеним драпуванням виконують на основі пілочки у половинному розрізі по ширині. Якщо драпування розміщено у верхній частині переду, то талієві виточки не обов'язково переносити у драпування.

Розробляючи конструкції з асиметричним драпуванням використовують ціле лекало основи у розгорнутому вигляді.

Відповідно до моделі драпують ліву або праву частини пілочки, а другу залишають без змін. У таких випадках нагрудну виточку зазвичай переміщують на лінію талії або бокового зрізу для її маскування. У моделюванні одягу з драпуванням широко використовують підкладку, яка допомагає зафіксувати об'ємність форми.

2. ЕСКІЗНА РОЗРОБКА МОДЕЛІ

Сучасна мода є різноманітною та оригінальною, тому процес розробки нової моделі стає дедалі складнішим та цікавішим. Сучасний ояг не можливо спроектувати без урахування принципів художнього моделювання одягу.

Слово “мода” походить від французького made , яке в свою чергу виникає до латинського madus , є різні виділені визначення “мода”.

Мода - це короткочасна зміна в життєвому гардеробі в спілкуванні, покрою одягу і в нарядах. А ще по іншому, мода - це те, що в визначені часи має саме більше розповсюдження, має найбільшу популярність і признання багатьох.

Блуза змінювалася, розвивалася, деколи дуже повільно. Змінювалося в блузі звучання з загальним розвитком суспільства, появленням нових тканин. З розвитком міжміських відносин, поширюється обмін товару торговий обмін моди стали обмінюватися і манерою одягатися. Розвиток моди дуже тяжко зв'язати за якими визначеними періодами або святами. Може навіть воно так і невизначене, як і її кінець. Найбільшою обов'язковою лінією моди являється змінність. З появленням нової моди одягу, як і другій предмет блузи, характерні для наступної моди, частково або в загальному гублять естетичну цінність.

В цій курсовій роботі має описуватись напрямок розвитку моди блузи. Але як вище згадано, що розвиток моди розвивається по різному. Стосовно блузи, то її розвиток в кожній країні розвивається по своєму. Блуза не змінюється в кожному сезоні моди, але інколи частково змінюється.

2.1 Сучасні тенденції моди

Мода важлива складова нашого життя. Мода цього сезону - це мода білих речей. Білий колір-абсолютний монополіст весняно-літньої палітри 2011. Білий дизайнери поєднують як з традиційними кольорами ( чорним,коричневим) і тканинами (денім, шкіра), так і з речами в «звірячій» темі, несподівано виглядає в союзі з леопардовими принтами.

У білому кольорі створюють блузи в стилі кантрі (глибокий круглий виріз, рукави-ліхтарики), подовжена блуза великої напівпрозорої в'язки; просторі драпіровані топи, які носять із легінсами і укороченими куртками; суворі офісні сорочки а також з витонченими тонкими ременями і з поясами середньої ширини, які носять на стегнах.

До розряду найбільш модних блузок 2011, мабуть, потрібно віднести моделі з ніжного, повітряного шифону, шовку королівського легкого сатину та атласу. Все, що дасть вашій блузці романтичності й неперевершеності.

У цьому сезоні важко уявити собі блузу на якій немає жодного драпіювання, бантів, ажурних оборок чи обробки мереживом, дуже актуально як ніколи - це пишні банти,що прикрашають область декольте, та ажурні волани в області зап'ястя . Виглядають драпійовані блузи дуже красиво, додати об'єм і акценти на ті місця, де це необхідно. Наприклад, якщо об'єму не вистачає в області грудей, вибирайте драпіювання на рівні грудей, це приверне до нього більшу увагу.

Тим хто любить одягатися в стилі «ретро», в цьому році пощастить з

вибором гардероба. У магазинах ви без особливих зусиль знайдете, у що одягнути себе цієї весни. Актуальними в цьому стилі будуть моделі з мереживними обробками на стійці комірця і на манжетах, а також мереживний може бути частина спини або ділянка плечей, вибирайте не дуже яскраві тони, краще приглушені. Тканини в цих моделях мають як однотонне забарвлення, так і різнокольорове. Літні блузи сезону 2011 року-це

різноманітна палітра образів і стилів, в якій кожна дівчина, знайде свій, що підходить тільки їй, відтінок. А щоб вам було легше вибрати модну блузу до наступного літнього сезону ми підготували вам фото-огляд найцікавіших блуз, запропонованих світовими дизайнерами. Фасони наймодніших літніх блуз, їх довжина, їх колір, їх деталі на фото перед вами!

2.2 Ескіз моделі

Виразність зображуючих засобів в ескізі - основні умови його емоційного сприйняття.

Зображуючі засоби подачі ескізу - це лінії та плями (плоскість, покрита кольором або тушшю, штрихом або фактурою) лінія в залежності від того, який матеріал нею зображується, буде різною: виріб із легкої тонкої тканини добре зображувати тонкою плавною лінією пером, а із ламкої капронової тканини - "нерівної" ламкою лінією тим же пером: виріб з шерстяної тканини можна зобразити насиченою лінією м'яким олівцем, а з ворсистої тканини - пір'євою лінією по вологому паперу або "сухою" плоскою кісточкою (по сухому папері).

Поєднання активних зображуючих засобів із цікавою задумкою костюму допомагає створити виразний образ людини в костюмі.

Тому спираючись на тенденції моди, для даного ескізу блузи було взято техніку акварель

2.3 Опис зовнішнього вигляду моделі

блуза модель матеріал оздоблення

Блуза для ділових зустрічей та підписання важливих угод в класичному стилі. Блуза прилеглого силуету, з відкладним коміром та коротким рукавом. Деталі пілочки мають паралельне розширення, завдяки якому утворюються закладені у шви складки шириною 0,5 см. Кожна сторона пілочки має по три паралельно розташовані складки.

Паралельно із складками, що служать лише оздобленням виробу, розташовані рельєфи, які виконують конструктивну та технологічну функції виточок. Дані рельєфи містять в собі як талієві виточки так і нагрудні. Нагрудна виточка перенесена в контрольну точку пройми пілочки, і оформлена плавною кривою переходячи в талієву. Такі рельєфи паралельні декоративному оздобленню пілочки виробу - складкам.

Спинка блузи має своє оформлення та моделювання. Плечова виточка перенесена в пройму, а саме в її контрольну точку, аналогічно проймі пілочки. Дані рельєфи продовжуються у талієвих виточках, що оформлені плавною кривою. По центру спинки розташований середній шов.

Рукава блузи також мають індивідуальне моделювання. Рукав вкорочений, має розріз по центру рукава від лінії низу вверх на 3см. Паралельно до розрізу розташовані складки які повторюються із деталі пілочки. Довжина даних складок становить 3 см кожна. По окату рукава маємо посадку, яка утворюється за рахунок паралельного розширення рукава вздовж деталі. Саме розширення і дало змогу закласти на рукавах складки та зробити посадку по окату. Блуза має застібку на виметані петлі та ґудзики, що розташовані по планочці паралельно до складок та рельєфів. Застібка розташована від верхнього краю виробу, до низу.

Низ виробу оброблений у підгин. Припуски на шви становлять від 1-го, до 4-го. Спідниця пряма, прилеглого силуету, з талієвими та бічними виточками. По задньому полотнищі розташований середній шов, в якому міститься застібка на блискавку та шлиця. Сукня також має настрочний пасок, який по задньому полотнищі спідниці має заключення застібки на блискавку та розріз. Сукня також має настрочний пасок, який по задньому полотнищі спідниці має заключення застібки на блискавку, застібкою на ґудзик на петлю. Низ виробу оброблений у підгин. Припуски на шви становлять від 1-го до 4-х см.

Даний виріб має бути естетично та гарно оформленим, цікавої конструкції оскільки споживач для якого проектується виріб надає перевагу цікавому та ексклюзивному одягу.

Оскільки проектована блуза є літньою, то тканини повинні бути середньої або малої щільності, та бути зносо- та світлостійкими.

2.4 Характеристика рекомендованих матеріалів, фурнітури та оздоблення для виготовлення моделі

Асортимент тканини - це перелік видів і різновидів тканин за певними ознаками (способом виробництва, волокнистим складом, призначенням, обробкою). Асортимент тканини постійно розширюється і поновлюється. Частина тканин, що користується постійним попитом у населення, виробляється без змін десятки й сотні років, такі тканини називають класичними або типовими.

Асортимент тканин дуже багаточисленний та різноманітний за волокнистим складом, структурою, оздобленням. Він нараховує декілька сотень артикулів бавовняних, лляних, вовняних та шовкових тканин.

Тканини для блуз виробляють різними видами переплетень. За характером забарвлення їх випускають відбіленими, гладкофарбованими, надрукованими, строкатими... Їх випускають гладкими (гладдєвими), гафрованими, травленими, флокірованими, з різноманітними за технікою виконання друкарськими малюнками, зі спеціальними оздобленнями, які покращують експлуатаційні якості тканини. За призначенням тканини для блуз поділяються на тканини для нарядних повсякденних та домашніх блуз. Вимоги до тканин визначаються за їх призначенням.

Тканини для нарядних блуз повинні відповідати основній функції - мати гарний зовнішній вигляд,відповідати за колористим оформленням, фактурою,оздобленням сучасному напрямку моди та стилю.

Для даного виробу рекомендовано такі тканини: шифон, атлас, сатин.

ШИФОН (chiffon - тряпка), тонка шовковиста хлопчатобумажна тканина полотняного переплетеня підвищеної міцності. Використовують для пошиття білизни, блузок, суконь, а також в хімічній промисловості.

Сатин - це гладка. блискуча щільна тканина сатинового переплетення з гребінної або кардної пряжі. Сатин випускається з яскравим друкарським малюнком; оздоблення може бути м'яким або жорстким. Тканини з сатиновим та атласним переплетенням мають гладку поверхню, високу стійкість до прання.

Виникнення одягу та його основні функції
Одяг виник як засіб захисту тіла від зовнішніх дій навколишнього середовища. Холод, волога, дощ, сніг, різка зміна температур, так само як нестерпна спека, вітер, що несе з собою пилюку, пісок, викликали у людині прагнення чимось захистити себе, вберегти своє тіло від цих неприємних і часто небезпечних для здоров'я природних явищ. Не менш дошкульними і шкідливими були ураження від колючок і особливо від укусів комах.

Житло і постіль, які виконують функцію ізоляції людини від несприятливих дій зовнішнього середовища, могли забезпечити тіло лише на час відпочинку, сну й обмеженого кола занять первісної людини під покрівлею її дуже примітивного "дому". У зв'язку з цим, на додаток до житла й постелі, звичайно, мав з'явитися новий засіб для захисту тіла людини в подорожі або в умовах повсякденної праці поза житлом. Таким засобом став одяг.

Археологічні розкопки показують, що одяг з'явився на самих ранніх етапах розвитку людського суспільства. Людина в епоху полеоліту /40-25 т. років тому/ вже вміла користуючись костяними голками зшивати, сплітати, та зв'язувати різні натуральні матеріали - листки, солому, тростину, шкіру тварин.

В якості головних уборів також використані природні матеріали: видовбаний гарбуз, шкарлупа кокосового горіха, або страусині яйця, панцир черепахи.

Захищаючи тіло людини від холоду та спеки, атмосферних опадів та вітру одяг виконує практичну функцію, прикрашає його еститечну функцію.
Важко сказати, яка з функцій одягу більш древніша. Мандрівники вивчаючи

побут племен первісно-общинного суспільства відмічали, що не дивлячись на холод, дощі та сніг аборигени ходили майже голі, а східні африканські племена близько екватора на час свят одягали довгі шуби з козячих шкір.

Стародавні фрески, які відносяться до 4 тисячоріччя до н.е. показують, що одяг носили лише люди знатних станів, а інші ходили оголені.
Одяг виник спочатку як засіб прикрашення та становної різниці людини, історики, археологи, мистецтвознавці запевняють також, що із зміною клімату та образу життя людини значно посилюється захисна практична функція одягу. Прямими предвістниками одягу є татуїровки, окраска тіла та нанесення на нього магічних знаків, якими людина старалась захистити себе.
Згодом узори татуїровки переносились на тканину.

Серед розмаїття видів і форм одягу створених людством протягом його історичного розвитку, є декілька найважливіших типів, які послідовно відбивають основну лінію його еволюції. Виходячи з найсуттєвішої ознаки, що відрізняє одяг від житла й ковдри тобто з обов'язковою наявністю захищеного прикриття на самому тілі людини, можна простежити два основних типи його.

До одягової фурнітури належать гудзики, гачки, петлі, пряжки, кнопки, застібки.

Колір є невід'ємною частиною життя людини. Звертаючись до мистецтва минулих століть, ми бачимо,що людина знаходиться в постійному пошуку уточнених кольорових рішень. Колір у всі часи був способом художнього самовираження кожного народу. Колір може керувати нашою увагою, приваблювати погляд до головного, відволікаючи від другорядного або навпаки.

Молодіжному нарядному одягу притаманні вироби з самих різних матеріалів, всіх силуетів і довжин. В даному виробі використані такі матеріали, як: стрейч-котон, оздоблюючі складки з основної тканини, гудзики.

3. МОДЕЛЬНО-КОНСТРУКТОРСЬКА РОЗРОБКА МОДЕЛІ

Сучасна мода є різноманітною та оригінальною, тому процес розробки нової моделі стає сладнішим та цікавішим. Сучасний одяг не можливо спроектувати без урахування особливостей та принципів художнього моделювання одягу.

Дослідно - конструкторська робота складається з п'яти етапів: технічне завдання, технічна пропозиція, ескізний проект, технічний проект та розробка робочої документації, які включають в себе вивчення відповідної літератури, складання техніко - економічного обґрунтування пошиву виробу, калькуляції, уточнення обсягу робіт, складання схем, розрахунків, розробки креслень загального виду та макету.

Моделювання виробу спрямоване на розробку нових фасонів одягу а ескізами. Воно вміщує в себе визначення зовнішнього вигляду моделі, вибір базових креслень та нанесення на них фасонних ліній.

У творчому створенні зразка моделі необхідно врахувати статуру, вікові особливості людини, вид та фактуру тканини, призначення одягу

Сучасні модельєри, конструктори, технологи, кравці та закрійники користуються в масовому виробництві переважно не творчим моделюванням, а технічним моделюванням, оскільки процес розробки нових фасонів одягу за певними рисунками або ілюстраціями моделей.

3.1 Характеристика системи конструювання деталей моделі

Прикладне конструювання виникло з появою кроєного одягу лише в ХVIIIСТ. З'явилися перші журнали мод, у яких наводилися контури деталей одягу у вигляді замальовок.

Масові обмірювання населення у колишньому Радянському Союзі проводилися з 1956 р. Завдяки цим обмірюванням державно необхідний матеріал для розробки "Нової розмірної технології і стандартизації", створено принципово нову методику конструювання - єдину методику конструювання одягу по індивідуальним замовленням.

Обчислювально-графічні методи побудови креслення (система покрою) виникли на початку 19 ст., поступово стали витісняти муляжні методи, які справно служили кравцям усіх країн. Авторами нових методів були закрійники, втіливши свій багаторічний досвід роботи у вигляді нескладних розрахунків для розробки креслення покрою.

Обчислювально-графічні методи конструювання одягу мають більшу кількість способів побудови креслення, відрізняють один від одного структурою способів побудови креслення, структурою обчислювальних формул та прийомами графічної побудови.

В Центральному науково-дослідницькому інституті швейної промисловості був розроблений метод побудови креслень, в основу якого покладені антопометричні виміри фігур. Цей метод отримав назву єдиної методики конструювання чи обчислювально аналітичного методу.

Розрахункові формули, рекомендовані в методиці, явилися результатом аналізу і експериментальних даних лабораторій конструювання побутового одягу. Тому метод, покладений в основу єдиної методики, названий обчислювально-аналітичним.

Відповідно цьому методу будуються геометричні та графічні

розгортки складних контурів фігури людини з відповідними прибавками на вільне облягання та декоративне оформлення по натуральним обмірам фігури під час повної відмови від пропорційних розрахунків.

Під час побудови вузла конструкції безпосередньо по виміру користуються графічним методом (ширина спинки, довжина виробу).

Уніфікація методики конструювання одягу дозволяє створювати різноманітні варіанти моделей на базі єдиних основ (базових конструкцій). Одним із важливих питань, розглянутих в методиці, являється конструювання плечових виробів без формування, за допомогою волого-тепловиї розробки, що являється важливим кроком до розробки технічних конструкцій.

Але не дивлячись на деяку різницю, всі системи покрою являються образною формулою запису для повторного відтворення креслення окремих, найбільших конструкцій одягу.

Точність та складність обчислювальних та графічних методів побудови, залежать від ступеню достовірності та достатнього виміру тіла людини, характеристик моделі, правильності вибору графічних прийомів побудови креслення й математичних розрахунків формул.

Ця система є найбільш точною системою покрою, яка відповідає слідуючим вимогам:

- основа на розрахунках з найбільш точним зв'язком між окремими розмірами тіла людини і креслення;

- дає можливість побудувати з однаковим ступенем точності креслень деталей виробів різних розмірів, зростів та повноти.

- враховує властивості швейних матеріалів (товщину, драпіювання, пластичні особливості);

- враховує вид одягу і його назву (літній, зимній, робочий, побутовий);

- дає можливість будувати креслення деталей одягу різноманітних форм, покрою та моделей без корінної зміни розрахункових формул і графічних прийомів побудови;

- дає можливість наперед визначити основні параметри по формоутворенню із врахуванням властивостей матеріалів та реальних умовах виготовлення.

В методиці під час визначення взаємозв'язку конструктивних відрізків: точок на кресленні конструкції використання розгортки поверхності манекенів типових фігур. Важливим моментом при цьому є правильний вибір місць розташування розгортки (шов), визначають антропометричними точками, що й забезпечують добру посадку виробу на фігурі. Наступним важливим кроком являється вибір вихідних ліній розташування. Це мають бути лінії, положення яких може бути легко визначене як по поверхні манекена, так і на розгортці. В методиці за такі лінії прийняті лінії симетрії фігури зі сторони пілочки та спинки, лінія проходить на рівні виступаючих лопаток, грудних залоз, ліній обхвату талії та стегон.

Введення нових доповнювальних розмірів, признаків дало можливість зменшити, спростувати формули для розрахунку довжини пройми, ширина пройми, висоти окату.

Я обрала дану методику конструювання по індивідуальному замовленню, тому що мета методики максимально скоротить примусове формування тканини під час допомоги волого-теплої обробки, рішення форми виробу конструктивним шляхом, що дозволяє посилити якість виробу за рахунок уникнення втрати придання форми виробу в процесі експлуатації із-за релаксації тканини. Також дана методика дає можливість скоротити трудоємність обробки за рахунок виключення операції внутрішнього процесу - волого-теплової обробки. Тому, я обрала із методів конструювання виробів саме цей метод.

3.2 Характеристика зовнішньої форми тілобудови замовника

Фігура людини завжди визначає конструкцію і форму, а тому дані про розміри, повноту. Форму та пропорції основних частин тіла людини мають першорядне значення у виготовлені одягу. Вивчення співвідношень частин тіла і зросту потрібне тому, що значення їх дає можливість вибрати такі пропорції одягу, які підкреслюють достоїнства фігури і пом'якшують її недоліки.

Зріст - виявляє вікову, статеву, групову, внутрішньо-групову та епохальну мінливість. Зріст замовника становить 172 см.

Пропорціями тіла людини називають співвідношення розмірів його окремих частин. Пропорції тіла змінюються залежно від віку, статі, вони різні у людей навіть в межах однієї статевої-вікової групи. Тип пропорції тіла замовника - мезоморфний - нормально складений, типовий, середній тип, що займає проміжне положення між доліхоморфним та брахіморфним типами.

Осанка. Форма спини може бути нормальна, сутула, пряма. Форма спини замовника - незначно сутула (з вигином хребта в праву сторону. Усі перераховані ознаки статури визначають візуально, на око. Різні сполучення цих ознак утворюють різну зовнішню форму тіла людини. Відповідно до цього виділяють різні типи статур. Класифікацію типів статури становлять в основному з урахуванням характеристики ступення розвитку та розподілу жировідкладень на окремих ділянках тіла, розміру і форми живота, та ін…

Залежно від ступеня розвитку та розподілу жировідкладень на окремих ділянках тіла виділені три основні та одна додаткова групи статур. Замовник відноситься до 1 групи та до нормального типу статури. В 1 групу входять варіанти фігур з більш-менш рівномірним розподілом жиру на тілі. Залежно від кількості підшкірно-жирової клітковини. Нормальний тип характеризується середнім розвитком м'язів і жировідкладень, циліндричною

грудною клітиною, прямим злегка заокругленим животом, широким тазом.

Для кожного з типів статури характерно певне, звичне для нього положення тіла позі стоячи без напруги окремих м'язових груп, що називаються поставою. Є три основні типи постави: нормальна, перегиниста, сутула. Поставу конкретної фігури визначають по формі зовнішнього контуру спини, коли розглядають фігуру в профіль з відстані. Замовник відноситься до сутулого типу постави.

Характеристика основних частин тіла.

Розміри і форма окремих частин тіла, відомості про довжину та обхват грудей дають певне уявлення про зовнішню форму тіла людини, але вони не відображають особливості морфологічної структури тіла. Для детальної розробки конструкції та підбору моделі необхідно мати дані про будову окремих частин тіла: тулуб, шия, верхні та нижні кінцівки.

Тулуб - це найбільш велика частина тіла, що визначається за формою грудної клітини, розмірами і формою плечового схилу, грудей.

Тип форми грудної клітини замовника - циліндричний, нормальної ширини. По величині вигинів спина - середньо виражена повздовжня кривизна спини, що має рівномірну велечину вигинів всіх відділів хребта.

Шия це частина тіла, розташована між основою голови та плечей. Форма січення шиї замовника - в основі наближається до еліпса, трохи протиснутого з боку спини по вертикальному діаметру. По довжині шия нормальна, залежно від товщини нормальна. За формою бічної поверхні - циліндрична.

Форма верхніх кінцівок залежно від положення повздовжньої осі та передпліччя замовника - нормальна. Положення плеча щодо тулуба - прямовисна. В залежності від ступеня розвитку м'язів і підшкірно жирового шару руки у замовника не мускулисті. Форма нижніх кінцівок в залежності від положення осей стегна та гомілки у замовника - нормальна.

3.3 Розмірні ознаки фігури замовника та вибір прибавок

Форма та розміри одягу дуже різноманітні й залежать від його виду та призначення, а також функціональних, естетичних, експлуатаційних вимог та моди.

Зручність під час конструювання одягу визначається його антропометричною відповідністю формі та розмірам тіла людини, а також характеру рухів, які найчастіше виконуються.

Одяг не може бути точною копією тіла людини. Та частина тіла, де одяг прилягає щільно, називається опорною поверхнею.

Нижче опорної поверхні між одягом та тілом утворюється повітряний прошарок, який забезпечує вільне дихання та рухи, створює об'ємну форму одягу відповідно до конструктивного формлення зручності. Тому одяг виготовляють більшим за розміром тіла людини. Різниця між розмірами одягу та відповідними розмірами тіла людини називається прибавкою.

Для побудови креслень деталей виробу необхідні не тільки розмірні ознаки фігури, але й прибавки на вільне облягання.

Прибавка на вільне облягання складається з двох частин - мінімально необхідної прибавки на вільне облягання та декоративно-конструктивні.

Величини складових частин прибавки залежать від ряду факторів: методів та конструктивного моделювання, визначаючи кінцевий результат побудови лекал, і неоднакового вимірювання розмірів окремих частин тіла в

динаміці, вирішення силуетної форми обраної моделі та ін.

Для даного виробу рекомендованою тканиною є сатин. Для пошиття цієї моделі потрібно використовувати саме сатин, тому що він середньої важкості і при пошитті надасть виробу гарного вигляду.

Таблиця 3.2 - Розрахунок та побудова конструктивної базової основи моделі

№ За/ п	Назва конструктивної ділянки	Умовне позначення ділянки креслення	Розрахункова формула	Розрахунок, см
1	2	3	4	5

Побудова базисної сітки

1	Побудувати прямокутний кут	А1	-	-
2	Лінія талії	А1Т1	Дтс1+Пдтс	43+0=43см
3	Лінія стегон	1С1 Т	0,45*Дтс1	0,45*43=19,3см
4	Ширина пройми	Г1Г2	(Сг3+Пг)-[(Шг1+Пшг1)+(Шс+Пшс)]	(44,5+4)-[(20,5+0,5)+(17,5+1)]
5	Ширина спинки	ГГ1	Шг1+Пшг1	21,5+0,5=22см
6	Ширина пілочки	Г2Г3	Шс+Пшс	17,5+1=18,5см
7	Перевірка ширини базисної сітки	ГГ3	Сг3+Пг	44,5+4=48,5

Побудова основи спинки

1	Ширина горловини спинки	А1А7	1/3Сш +Пшг	1/3*18,5+0,5 =6,6
2	Глибина горловини спинки	А1А6	0,15Сш*Пгг	0,15*18,5+0=2,8
3	Ширина плечового зрізу	А7П1	Дуга Шп і Впкпс	13,1 +0,5=13,6
4	Відхилення середнього зрізу спинки	Т1Т4		2,5см
5	Довжина виточки	А8в		10 см
6	Розхил виточки	А8А9		2,5 см
7	Подовження плечового зрізу		дуга А9П2 дуга Т4П2	П2
8	Оформлення верхньої частини пройми		З'єднати П2, О4, О5, О2.
9	Оформлення середнього зрізу спинки		Залежить від моделі та силуету
10	Оформлення бічного зрізу		З точки О2 опустити вниз вертикальну лінію

Побудова основи пілочки

1	Ширина горловини пілочки	АА2	АА2=Сш/3+0,5	А1А2=18,5/3+0,5=6,6 см
2	Глибина горловини пілочки	АА3	АА2+1	6,6+1=7,6 з'єднати точки А2 та А3 дугою
3	Ширина плечового зрізу	А4П	Дуга Шп і Впкп	13,1+0,5=13,9
4	Лінія висоти грудей	АГ	Вг+П	27+0=27см
5	Центр грудей	ГЦ=Цг		14 см
6	Розхил нагрудної виточки	Бб1	2*(Сг2 - Сг1)+1/2	2*(50,5 - 45,9)+1=10,2 З'єднати точкиА74 та точку Гв
7	Подовження плечового зрізу		Шп+Пшпл
8	Оформлення верхньої частини лінії пройми
9	Ширина виробу по лінії стегон		СС1 (СС+Пс)

3.4 Розрахунок та побудова конструктивної основи моделі

Розробка конструкції - це конструкція, яка складається з основних деталей: спинки, переду - пілочки, рукава. Розробляється для одягу певного виду та силуету, з урахуванням прибавок на вільне облягання, узгоджених з напрямом моди, властивостей матеріалу, товщини пакету матеріалів (для верхнього одягу), на основі якої можуть бути отримані деякі базові моделі.

Одяг в цілому та його окремі частини створюють в готовому вигляді помірно об'ємну, простірну поверхню. Викроюють деталі одягу із плоских матеріалів, наприклад, трикотажу чи нетканих матеріалів. Тому основна задача конструювання одягу - отримати із плоского матеріалу оболонок тіл просторової норми та вирішення оберненої задачі, тобто згинаня частин поверхні одягу на площину, - побудова розгорток деталей одягу.

Розгортка поверхні - це геометрична фігура отримана на площині.

Оскільки принципи, на яких базується система крою, і сьогодні лежать на основі багатьох методів та методик побудови одягу, особливе значення та перегляд цих методів.

Для побудови розгорток даної моделі нами було обрано індивідуальну систему.

Таблиця 3.1 - Розмірні ознаки типової фігури розміром_164-96-104______

№ за/п	Найменування розмір-ної ознаки	Умовне позна-чення розмірної ознаки	Величина розмірної ознаки, см
1	2	3	4
1	Напівобхват шиї	Сш	18,5
2	Напівобхват грудей	Сг3	44,5
3	Напіобхват талії	Ст	33,5
4	Напівобхват стегон	Сс	48
5	Ширина грудей	Шг	17
6	Ширина грудей 1	Шг1	21,5
7	Центр грудей	Цг	14
8	Ширина плеча	Шп	13,5
9	Довжина рукава	Др	17
10	Довжина талії спинки	Дтс1	42
11	Довжина талії переду	Дтп1	43
12	Висота грудей	Вг	24
13	Висота плеча коса спинки	Впкс	42
14	Висота плеча коса переду	Впкп	23,5
15	Ширина спинки	Шс	17,5
16	Висота бочка	Вб	20,5
17	Обхват плеча	Оп	28

3.5 Аналіз та усунення дефектів посадки моделі на фігурі

Дефекти одягу виникають по різним причинам та зовнішньо виявляються у вигляді зморшок, перекосів, натягувань, утрати рівноваги стану виробу в цілому та окремих його частин.

Конструктивні дефекти виникають через невідповідність розмірів та форми виробу розмірам та формі постаті людини. Вони виявляються в одязі у вигляді горизонтальних, вертикальних та нахилених складок та зморшок, кутових заломів.

Технологічні дефекти виникають через викривлення конфігурації конструктивних ліній внаслідок невірного розкрою деталей швацьких виробів, через невідповідність сполучених розмірів зєднання деталей, зміщення монтажних надсічок.

Основними показниками правильної посадки виробу на статурі людини є рівновага основних деталей виробу, узгодженість їх між собою, зручність. У виробах з правильною посадкою завдяки відповідності розміру та форми опорних поверхонь тіла людини відсутні зморшки та залами, а ті частини одягу, які розташовані нижче опорних поверхонь, спадають вільно та невимушено.

Конструктивні й декоративні лінії мають розташовуватися вздовж деталей вертикально, а ті що йдуть упоперек - горизонтально.

Конструктивні дефекти зазвичай умовно поділяють на три основні групи:

- до першої групи відносять дефекти, спричинені неточністю створення загальної форми конструкції;

- друга група містить такі дефекти, як невідповідність одягу статурі у стані спокою;

- третя група - це дефекти, які не відповідають статурі в динаміці.

3.6 Моделювання деталей виробу

Моделювання - творчий процес створення нової моделі з урахуванням її призначення, зовнішнього вигляду людини та властивостей тканин.

Під час моделювання деталей виробу моделі було визначено - технічне моделювання, яке представляє собою процес розробки креслень деталей одягу відповідно до ескізу даної моделі (перенесення моделюючих особливостей з ескізу моделі на креслення).

Технічне моделювання І виду - прості перетворення деталей креслення одягу, коли зберігається конфігурація основних ліній та силуету, до яких відносяться: перенесення виточок в різні направлення, проектування складок, драпіровок, членування деталей, кокетки та рельєфи різноманітних форм моделювання комірів, лацканів, борту, дрібних деталей.

Існує два методи перенесення виточок - метод шаблонів і моделювання на площині.

Метод шаблонів полягає в тому, що на креслення основи наносять нову лінію виточки в залежності від ескізу. Креслення розсікають по новій лінії виточки від зрізів до центру виточки не доходячи на 1-2 мм до кінця. Виточку основи закривають, а в цей час відкривається по лінії розрізу.

Метод на площині можна виконати двома способами:

- спосіб дуг (засічок);

- спосіб трикутника.

До технічного моделювання ІІ виду відносять прийоми, що дозволяють змінити форми силуету нової моделі відносно первиних креслень; паралельне або конічне звуження або розширення різних деталей, розробка драпіровок та підрізів. Такі перетворення можуть бути виконані як із застосуванням членування деталей креслення так і без них.

До технічного моделювання третього виду відносять перетворення базової конструкції одягу одного покрою на інший (одяг з вшивним рукавом перебудувати на одяг з рукавом реглан).

Для даної моделі сукні було вибрано паралельне та конічне розширення деталей.

3.7 Розробка конструкторської документації

Конструкторська документація на модель розробляється з метою впровадження моделі у виробництво.

При розробці документації на швейні вироби необхідно дотримуватися технічних умов, які представлені у державних та галузевих стандартах.

До конструкторських документів відносять графічні та текстові документи, що в сукупності або окремо визначають будову і склад виробу, а також містять всю необхідну інформацію щодо розробки, виготовлення, контролю, прийому, експлатації та ремонту.

Конструкторські документи в залежності від стадії розробки розділяють на проектні (технічна пропозиція, ескізний проект, технічний проект) та робочі.

Технічне завдання - це конструкторський документ, що встановлює призначення і вхідні дані, необхідні для розробки нової моделі. В технічному завданні пропонуються показники якості та техніко-економічні вимоги до нової моделі, а також стадії розробки конструкторської документації та її склад.

Вихідними даними для розробки технічного завдання на жіночу блузу є:

- найменування виробу;

- призначення;

- характеристика умов використання;

- статево вікова група.

Технічна пропозиція - це сукупність конструкторських елементів, які необхідні для розробки нового виробу і містять необхідні технічні та техніко-економічні розрахунки доцільності випуску нової моделі. Технічна пропозиція розробляється на основі аналізу технічного завдання.

Технічна пропозиція розбивається на слідуючі етапи робіт:

Підбір моделей-аналогів.

Оцінка моделей аналогів.

Складання еталонного ряду.

Розробка варіантів нових моделей.

Вибір оптимального варіанту.

Оцінка технічної пропозиції.

На основі технічного завдання та аналізу моделей аналогів складається технічна пропозиція.

Ескізний проект - це сукупність конструкторських документів, що містять принципові конструкторські рішення, а також дають загальне уявлення про призначення, основні параметри та габаритні розміри.

На стадії розробки ескізного проекту розробляють різні варіанти виробів та його складових частин.

При розробці ескізного проекту виконуються наступні роботи:

- розробляється декілька варіантів;

- проводиться їх конструкторська розробка ;

- оцінка виробу на технологічність;

- загальна оцінка виробу за показниками стандартизіції та уніфікації.

При виконанні ескізного проекту нової моделі проводиться також аналіз ескізів та вибір варіанту моделі. Зображення подається в кольорі, вигляд спереду і ззаду.

Лекала - це технічний документ, який визначає форму, конструктивні розміри деталей, технічні умови та їх технологічну обробку та розкрій.

За способом одержання розрізняють: похідні лекала (будуються на основі креслень основних лекал). До них відносять лекала деталей верху (підборт, верхній комір, кишені, обшивки, пояси та інше), лекала підкладки (пілочка, спинка, рукав), лекала прикладу (клейові для обшивок, пілочки та спинки);

- лекала-оригінали - це лекала виготовлені на базових розмінностей;

- лекала-еталони - виготовлені на основні лекал оригіналів, шляхом технічного розмноження на різні розміри та зрости;

- робочі лекала - використовуються безпосередньо в технологічному процесі (для розкрою, перевірки крою). Виготовляються по лекалах еталонах.

В індивідуальному виробництві застосовуються лекала базових конструкцій. Під час розкрою передбачають припуски на шви, а також припуски на підгонку виробу по фігурі замовника.

При розробці безпосередньо лекал оригіналів, які повністю відповідають оригіналу зразка моделі базового розміру були використані слідуючі величини на шви:

Специфікація лекал - це документ, що вказую склад розробленої конструктивної документації, кількість одиниць використаних матеріалів, деталей крою та виконується відповідно до виду матеріалу.

Таблиця 3.3 Специфікація лекал та деталей крою жіночої блузи 164-96-104

Найменування матеріалів та деталей виробу	Кількість штук
	лекал	деталей
1	2	3
Стрейч-котон
Пілочка:	1	2
- центральна деталь	1	2
- бічна деталь	1	2
Спинка:	1	2
- центральна деталь	1	2
Манжети	1	2
Рукав	1	2
Комір	1	2
Стійка	1	2
Підкомір	1	2

Клейові матеріали

Комір	1	2
Манжети	1	2
Всього:	12	24

3.8 Розрахунок собівартості виготовлення моделі

Як підсумок представлено розрахунок економічних витрат усіх матеріалів, що були використані під час розробки даної моделі у вигляді таблиці.

Таблиця 3.4 Калькуляція собіватості жіночої блузи 164-96-104

<...

Статті витрат	Норма витрат	Вартість одиниці матеріалу, грн.	Ціна, грн
1	2	3	4
Верх: - котон	2 м	45	90
Клейові матеріали: - флізелін	0,5 м	10	5
Оздоблювальні матеріали: -гудзики	12шт	1	12
Нитки: - №40 бавовняні	3шт	2	6
Разом	113

Подобные документы

• Розробка моделі демісезонної жіночої куртки

  Назва та призначення виробу. Вимоги до виробу і матеріалів. Аналіз напрямку моди. Розробка та аналіз моделей-пропозицій, вибір основної моделі. Опис зовнішнього виду моделі куртки жіночої. Побудова креслень деталей одягу. Розробка лекал на модель.
  
  курсовая работа [33,3 K], добавлен 14.10.2010
  

• Опис технології розробки моделі жіночої піжами із асортименту бавовняних тканин

  Характеристика сучасного і перспективного напрямку моди. Історія появи піжами. Вибір і характеристика матеріалів для пошиття піжами. Основні виміри фігури, опис моделі. Характеристика методу побудови креслення. Технологічна послідовність обробки піжами.
  
  дипломная работа [754,4 K], добавлен 11.09.2014
  

• Побудова жіночої сукні невідрізної по лінії талії та окремими рукавами

  Підбір матеріалу. Опис використаного матеріалу, рекомендованих тканин, зовнішнього вигляду моделі. Розрахунок та побудова плаття невідрізного по лінії талії. Технологічна послідовність плаття. Технічна характеристика швейних машин. Побудова креслень.
  
  курсовая работа [129,6 K], добавлен 24.03.2003
  

• Виготовлення жакету жіночого

  Обґрунтування конструкції моделі. Характеристика матеріалів верху, підкладки, докладу, ниток і фурнітури. Режими виконання ниткових, клейових з’єднувань, волого-теплової обробки. Розробка технології виготовлення швейного виробу та вибір обладнання.
  
  курсовая работа [831,2 K], добавлен 12.12.2014
  

• Створення моделі жіночого одягу за індивідуальним замовленням та розробка конструкторської документації

  Розробка, проектування і технологічна підготовка, промислове виробництво одягу. Конструктивні засоби формоутворення виробу. Характеристика матеріалів для виготовлення моделі. Аналіз конструкції при проведенні примірки. Побудова и розкладка лекал.
  
  курсовая работа [128,6 K], добавлен 31.10.2014
  

• Проект реорганізації швейного цеху на швейній фабриці "Ricco"

  Технологія швейного виробництва та його механізація. Опис зовнішнього вигляду моделі, обґрунтування вибору матеріалів та методів обробки. Розрахунок продуктивності праці. Послідовність технологічної обробки виробу. Вибір організаційної форми потоку.
  
  дипломная работа [127,5 K], добавлен 16.09.2010
  

• Проект потоку швейного цеху з кількістю робочих 45 чоловік АТ "Харків" по випуску сорочок чоловічих відомчих

  Основні завдання швейного виробництва в умовах ринкової економіки. Проектування моделі сорочки чоловічої відомчої з бавовняної тканини синього кольору. Опис зовнішнього вигляду, вибір матеріалів та обладнання. Послідовність технологічної обробки виробу.
  
  курсовая работа [701,4 K], добавлен 01.08.2012
  

• Моделювання жакету жіночого святкового призначення

  Вимоги до жіночого костюму і вибір матеріалів для його виготовлення. Аналіз напрямку моди та моделей-пропозицій. Розробка ескізу виробу. Вихідні дані для побудови креслення базової конструкції. Виготовлення лекал моделі. Специфікація деталей крою.
  
  дипломная работа [79,4 K], добавлен 16.09.2010
  

• Чоловіче демісезонне пальто

  Розробка ескізу з описом зовнішнього вигляду моделі та вибір матеріалів. Характеристика модельної конструкції виробу, проектування специфікації складальних одиниць. Визначення технологічних припусків до деталей. Розробка відомості керівних документів.
  
  курсовая работа [653,1 K], добавлен 08.10.2014
  

• Сучасний і перспективний напрямок моди в зачісках

  Розробка моделі зачіски відповідно до історичної епохи, типу обличчя і напрямків моди. Розробка технологічної послідовності виконання зачіски. Обґрунтування вибору, парфумерно-косметичних засобів, інструментів, обладнання, необхідних для виконання моделі.
  
  дипломная работа [1,2 M], добавлен 26.10.2012
  

• Розробка модельної конструкції з виготовлення костюму жіночого (жакет, спідниця)

  Основні вимоги швейного виробу. Вибір та обґрунтування матеріалів для його виготовлення. Формування базової моделі костюма за ознаками, які відповідають напрямку моди. Розрахунок та побудова модельної конструкції одягу. Специфікація деталей крою.
  
  курсовая работа [43,9 K], добавлен 14.10.2014
  

• Розробка моделі повсякденної сукні з суцільнокроєним рукавом

  Вибір і обґрунтування моделі повсякденної сукні. Технічне завдання на її розробку. Основні матеріали для її виконання. Особливості розробки комплекту лекал, етапи раціональної технології виготовлення проектної моделі з врахуванням можливостей обладнання.
  
  курсовая работа [1,4 M], добавлен 19.02.2014
  

• Випалювання на деревині

  Вироблення різних малюнків по деревині за допомогою різних підручних засобів. Обробка дощечок перед випалюванням електровипалювачем. Аналіз виробів-аналогів та пошук варіантів їх удосконалення. Опис зовнішнього вигляду та конструкції проектної моделі.
  
  творческая работа [3,2 M], добавлен 03.04.2012
  

• Дослідження властивостей технологічного агрегата як многомірної системи

  Побудова структурних схем моделі в початковій формі на прикладі моделі змішувального бака. Нелінійна та квадратична моделі в стандартній формі. Перетворення моделі у форму Ассео. Умова правомірності децентралізації. Аналіз якісних властивостей системи.
  
  курсовая работа [3,4 M], добавлен 22.11.2010
  

• Конфекціювання матеріалів і дослідження їх властивостей для виготовлення жіночого літнього комплекту

  Дослідження основних технологічних, структурних та механічних властивостей матеріалів. Вивчення розвитку моди на вироби жіночого літнього одягу. Характеристика асортименту швейної тканини, фурнітури, підкладкових, прокладкових та докладних матеріалів.
  
  курсовая работа [43,7 K], добавлен 09.06.2011
  

• Виготовлення демісезонного пальто

  Вибір матеріалів та режимів обробки тканини. Характеристика технологічного процесу та обладнання. Розрахунок креслення конструкції пальто. Рекомендації по розкладці лекал. Опис зовнішнього вигляду жіночого демісезонного пальто приталеного силуету.
  
  дипломная работа [36,0 K], добавлен 15.04.2010
  

• Проектування потоку з виготовлення жіночих брюк

  Вибір ефективної моделі брюк. Обґрунтування вибору матеріалів для виготовлення моделей. Послідовність технологічної обробки виробів. Розрахунок ефективно вибраних методів обробки. Технологічна характеристика устаткування. Управління якістю продукції.
  
  курсовая работа [730,9 K], добавлен 05.12.2014
  

• Розробка моделі та технології виготовлення шиньйону

  Огляд модних тенденцій у виробництві шиньйонів, види та форми постижерних виробів. Методика розробки ескізу моделі. Основні елементи конструкції шиньйону на об’ємному монтюрі. Технологія складання технічного паспорту на модель. Догляд за шиньйоном.
  
  курсовая работа [243,6 K], добавлен 03.12.2011
  

• Розробка електронної моделі підготовки виробництва триступеневого співвісного редуктора

  Розробка електронної моделі підготовки виробництва триступеневого співвісного редуктора з усіма необхідними розрахунками конструктивних елементів (вали, колеса), а також вибором стандартних (підшипники, муфти) елементів. Створення 3D-моделі редуктора.
  
  дипломная работа [976,3 K], добавлен 14.09.2010
  

• Технологія сучасного швейного виробництва

  Сучасні тенденції моди. Вимоги до асортименту одягу, що проектується. Характеристика моделей, їх технологічний аналіз. Обгрунтування вибору матеріалів для моделей. Характеристика матеріалів, складання конфекційної карти. Попередній розрахунок потоку.
  
  курсовая работа [94,1 K], добавлен 05.06.2019
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам