Размещено на http://www.allbest.ru/

29

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

біотехнологія науковий дослідження

У класичному розумінні біотехнологія - це наука про методи і технології виробництва різних речовин і продуктів із використанням природних біологічних об'єктів і процесів. Біотехнологія є вагомим і перспективним фактором розвитку світового виробництва, застосовується практично у всіх секторах світової економіки та демонструє значні потенційні переваги. Так, біотехнологія допомагає боротися з хворобами, розвиваючи та покращуючи медицину, забезпечуючи населення планети доступними, життєво необхідними препаратами. Значний потенціал біотехнологія має у боротьбі з голодом і може вирішити проблему браку їжі для країн, що розвиваються. Біотехнологія допомагає довкіллю, дозволяючи знизити ризик токсичного забруднення ґрунтів і ґрунтових вод, підвищити ефективність сільського господарства. У промисловості багато технологій замінюються біотехнологіями, що використовують ферменти і мікроорганізми, зокрема, у харчовій галузі, у сфері переробки сільськогосподарських, промислових і побутових відходів, очищення і використання стічних вод, одержання біогазу і добрив.

Про важливу роль біотехнології у світі свідчать обсяги виробництва продукції біотехнологічного сектора, що постійно збільшуються. За даними Міжнародного консалтингового агентства Аbercade, загальний обсяг світового ринку біотехнологічної продукції на сьогодні становить майже 163 млрд. дол. США, продукції основних секторів, зокрема харчової промисловості і сільського господарства - 45 млрд. дол. США, фармацевтичної галузі - 27 млрд. дол. США, ферментів і препаратів для виробництва миючих засобів - 21 млрд. дол. США. Після 2005 року сектор біотехнології став одним із найбільш прибуткових, і за даними ОЕСР щорічне зростання обсягів виробництва біотехнологічних продуктів становить 10-15 відсотків.

Лідером у застосуванні біотехнології та проведенні біотехнологічних наукових досліджень є США. Так, за даними маркетингової фірми Burrill & Company, у 2011 році фармацевтичними та біотехнологічними компаніями Сполучених Штатів на наукові дослідження загалом спрямовано рекордну суму коштів - 65,2 млрд. дол. (на 2 млрд. дол. більше, ніж у 2010 році), з яких 50,3 млрд. дол. (77,1%) - фармацевтичними, 14,9 млрд. дол. (22,9%) - біотехнологічними компаніями. Потужними виробниками біотехнологічних продуктів є також Японія (7 млрд. дол. США), Канада (3 млрд. дол. США), Європейський Союз (15 млрд. дол. США). На сьогодні біотехнологія з рядової галузі стала системотворчим фактором розвитку економіки окремих держав і світової економіки в цілому. З'явився спеціальний термін, що визначає цей феномен - біоекономіка та сфера біоекономіки, заснована на відповідних знаннях.

Розділ 1. Біотехнологічні компанії розвинутих країн

Сучасні темпи конкуренції у світовій фармацевтичній галузі, обтяжені проблемами ефективного використання інвестованих у науково-дослідні розробки (НДР) коштів, недосконалою дією патентів та інших захисних документів (в тому числі зростанням вартості всіх стадій НДР при зменшенні кількості вперше виведених новацій тощо), вже значно переважають можливості окремо діючих інноваційних компаній. У відповідь найбільші компанії галузі посилюють концентрацію власних науково-виробничих потужностей шляхом злиття та об'єднання з іншими інноваційними компаніями.

Однією з найбільших останніх угод про злиття була угода про об'єднання між інноваційними фармацевтичними компаніями «Санофі-Синтелабо» («Sanofi-Synthelabo», Франція) і франко-німецькою «Авентіс» («Aventis») вартістю понад 67 млрд. дол. США. У результаті подібних численних об'єднань фармацевтичних компаній у всьому світі відбулась масштабна концентрація, в першу чергу науково-виробничого потенціалу, яка, розпочавшись з укладання великих угод, продовжується за рахунок менших.

Потужною тенденцією нового століття є бурхливий розвиток ринку біотехнологічної продукції (до 2015 р. очікується перехід 25% всієї світової хімічної промисловості на біотехнологічні процеси). Враховуючи виснаження запасів нафти і газу, в зарубіжній енергетиці прогнозується значне зростання частки енергоносіїв, які виробляються на основі біотехнологічних процесів з відновлюваної органічної сировини (зокрема у 2006 р. в США було вироблено 18378 млн. літрів біоетанолу, в Бразилії -- 17000, в Китаї -- 3850, в ЄС -- 2984, в Росії -- 647, в Україні -- 269 млн. літрів [1, 17]).

З розвитком біотехнологій можливості фармацевтичних досліджень значно розширились і для фармацевтичної хімії в процесі створення інноваційних лікарських препаратів важливе значення почали відігравати біологічні молекули. До сучасних біотехнологій відносяться: біообробка (використання живих клітин для виробництва таких препаратів, як, наприклад, людський інсулін); метод моноклональних антитіл (використання клітин імунної системи, виробляючих антитіла, для спрямованого лікування клітин); клонування молекул (створення генетично ідентичних ДНК) тощо [2, 56].

Найбільші світові фармацевтичні компанії, представники агропромислового комплексу активно розвивають напрям масштабного використання біотехнологій. В останнє десятиліття в США і ЄС спостерігався справжній біотехнологічний бум, за час якого були створені десятки компаній. Обсяг світового ринку біотехнологічних препаратів складає близько 40 млрд. дол. США, фінансові інвестиції у біотехнологічні НДР рахуються мільярдами доларів, а прибутки деяких біотехнологічних компаній (ринкова вартість багатьох перевищує 1 млрд. дол.) складають до 1000-1500% річних [3, 78].

Такий стрімкий розвиток ринку можна пояснити тим, що наукові досягнення виходять на принципово новий етап розвитку, акцентуючи увагу на вивченні ключових процесів, які протікають в живих організмах, а біотехнологічні розробки дозволяють впливати на організм ефективніше, ніж традиційні. Таким чином, актуальність проблеми полягає у визначенні перспектив консолідації за участю біотехнологічних компаній та їх залучення до інноваційного процесу в області створення лікарських новацій.

На сьогодні біотехнологічні компанії фармацевтичного сектору економіки, засновані на початку 90-х років, ведуть жорстку конкурентну боротьбу, адже для більшості з них минули часи сприятливого первинного розміщення акцій, а залучити додатковий капітал стає дедалі важче. Деякі компанії намагаються заощадити на витратах і збільшити асортимент продукції за рахунок злиття з іншими біотехнологічними компаніями, при цьому цікавість до злиття як засобу освоєння нових областей виробництва або прискорення просування своїх розробок на ринок виявляють все більше компаній.

Щодо термінології процесу злиття та поглинання, то найчастіше в спеціалізованій англомовній літературі він проходить як mergers and acquisitions (M&A). Крім того, не дивлячись на схожість процесів та їх визначень (консолідація, злиття, з'єднання, поглинання тощо), в економічній літературі все ж між ними існує різниця.

Злиття (consolidation у США або merger в ЄС), за даними [4, 102], являє собою форму поглинання, коли активи двох компаній зливаються шляхом переміщення їх під контроль керівництва новоствореної компанії, яка знаходиться в спільному володінні акціонерів початкових компаній, або, згідно [5, 87], являє собою тип угоди, коли дві компанії чи більше, об'єднуючись, утворюють нову, якій передають власне майно, права та зобов'язання, а їх акції підлягають обміну на акції нової компанії. С.Ф. Рід наголошує, що злиття є таким, що відбулось, за умови, якщо одна компанія з'єдналась з іншою і розчинилась в останній (іншими словами, ніякої рівності між компаніями бути не може), отримавши статус «померлої» (decedent), а інша відповідно отримала статус «спадкоємниці» (survivor) [6]. Специфічною формою злиття він називає операцію під назвою «корпоративна консолідація», за умови якої акції двох компаній конвертуються в акції компанії, котра створюється в результаті даної угоди і отримує статус правонаступника (successor), після чого ці акції перестають існувати. Характерною ознакою угоди про злиття є добровільність і узгодженість інтересів учасників, а одним з її методів є «об'єднання інтересів», за якого компанії зберігають власні юридичні статуси. Крім цього, якщо в угоді про злиття приймають участь однакові за розмірами компанії, то мова йде про «злиття рівних».

Схоже трактування поняття злиття наводить і П. Хоган, який визначає подібну угоду як об'єднання двох компаній, в якому виживає тільки одна, а інша припиняє своє існування. При цьому поглинаюча компанія приймає активи і зобов'язання компанії, яка підлягає поглинанню. Як зауважує П. Хоган, іноді дана операція має назву «статутне злиття» (statutory merger). Різновидом процедури злиття він вважає «підпорядковуюче злиття» (subsidiary merger), яке має місце за умови, коли цільова компанія (об'єкт поглинання) стає дочірнім підприємством або частиною дочірньої компанії в рамках материнської [8]. Одночасно П. Хоган також, як і С.Ф. Рід, вживає термін «консолідація» (consolidation), розуміючи її як поєднання підприємств, в якому дві або більше компаній об'єднуються для створення нової компанії і з початком функціонування останньої ліквідуються. Не дивлячись на існування деяких розбіжностей між трактуванням термінів «злиття» і «консолідація», вони, на думку П. Хогана, нерідко в області M&A вживаються взаємозамінно.

У даному випадку треба наголосити, що «консолідація» за П. Хоганом і С.Ф. Рідом (поєднання підприємств для створення нової компанії) це те саме, що наведені попередньо джерела визначають як «злиття». До того ж П. Хоган окремо наголосив, що коли компанії, які укладають угоду, мають однакові розміри, більш доречним є визначення «консолідація» (поєднання підприємств для створення нової компанії), а коли дані компанії значно відрізняються за розмірами, то мова йде про «злиття» (об'єднання двох компаній, в якому виживає тільки одна, а інша припиняє своє існування). Також П. Хоган паралельно із зазначеними термінами («злиття» і «консолідація») щодо практики M&A використовує термін «поглинання» (takeover), який в одних випадках застосовується для трактування лише ворогуючих угод, а в інших випадках більш широко [7].

Поглинання (acquisition у США і ЄС) відповідає організаційній операції, в якій одна компанія одержує контроль над іншою шляхом придбання контрольного пакету акцій з правом вирішального голосу [4]. Іншими словами, «поглинання» відповідає угоді, коли одна компанія (і більше) приєднується до другої, яка продовжує функціонувати та керувати обома далі, передаючи їй майнові права й зобов'язання (віддає контрольний пакет акцій) [5]. На відміну від злиття в даному випадку проводиться операція з придбання акцій повністю або частково (компанія-поглинач обмінює їх у акціонерів на власні), при цьому не завжди погоджуючи свої дії з представниками компанії, яку поглинає (ворогуюче поглинання). Поглинання (корпоративне), згідно з тлумаченнями С.Ф. Ріда, являє собою процес, котрий припускає, що акції або активи однієї компанії переходять у власність іншої (відповідно йде мова про купівлю акцій або активів компанії). При цьому С.Ф. Рід наголошує, що термін «поглинання» є більш загальним і використовується для опису процесу передачі власності, а термін «злиття» є більш вузьким і технічним для конкретної юридичної процедури, яка може настати, а може і не настати після поглинання. Також треба зазначити, що в історії M&A частою є процедура поглинання без наступного злиття компаній, а наведена різниця між двома типами операцій визначається у більшості випадків національним законодавством конкретної країни і має значення лише для ринкового статусу компаній та фінансової звітності.

Покупцем, оферентом (acquirer, offeror, bidder) виступає особа або компанія, яка робить пропозицію про злиття чи поглинання іншій компанії [5, 83]. При цьому формулювання пропозицій залежить від конкретної угоди і намірів компаній. Так, може бути сформульована і надана оферентом найпростіша пропозиція акціонерам про придбання їх акцій («тендерна пропозиція» -- tender offer), а може бути представлена «дворівнева пропозиція» (two-tier offer), в якій запропонована вартість купівлі акцій компанії, що підлягає поглинанню, диференціюється в залежності від типів акціонерів та акцій. Цільовою компанією (target company) є компанія, яка підлягає поглинанню, приєднанню тощо. Згідно з експертними оцінками, даний термін використовується у більшості випадків M&A, проте все ж має вузьке і широке значення. У вузькому значенні це об'єкт ворогуючого поглинання, а у широкому - будь-яка компанія, що може бути поглинута, поглинається або вже придбана іншою компанією.

У світовій практиці М&А великі біотехнологічні компанії об'єднуються не так часто, як дрібні, проте помітним винятком з цього правила стало злиття компаній «Biogen» i «Idee» в 2003 p. у компанію «Biogen Idee», яка в подалыпому також уклала декілька угод про приєднання (в тому числі в 2006 р. придбала «Fumapharm AG», Швейцарія, разом з перспективною новацією BG-12, що проходила клінічні випробування III фази НДР). Значно більша кількість угод про об'єднання припадала на невеликі компанії, серед яких «MorphoSys» i «Biogenesis»; «Antisoma» i «Aptamera»; «GPC Biot.» i «Axxima» тощо [10,73].

Попередньо, наприкінці 2001 p., керівництво компанії «Амджен» (біотехнологічна компанія № 1 у США) оголосило про придбання конкуруючої компанії «Імунекс» («Immunex»). Дану угоду в 16 млрд. дол. США можна вважати найбільшою в секторі біотехнологій початку нового століття. Основною причиною угоди стала наявність у компанії «Immunex» великої кількості перспективних та готових до виходу на ринок новацій. Крім того, на час угоди в портфелі «Immunex» вже був перспективний препарат для лікування артриту «Enbrel» (прогнозовані обсяги продаж якого фахівці оцінили в 2002 р. у 1 млрд. дол. США, а в перспективі близько 4 млрд. дол.), тоді як у її конкурента -- компанії «Амджен» -- препарат «Kinerel», на створення якого було витрачено вже 10 років, виявився не таким перспективним. Наприкінці 2006 р. «Amgen» придбала за 290 млн. дол. приватну компанію «Avidia», діставши таким чином доступ до платформи зі створення «AvimerТМ-протеїнів» (перспективного проекту по розробці нового класу засобів для терапії запалень і аутоімунних захворювань). На час придбання проект знаходився вже на I фазі клінічних випробувань.

У цілому 2006 р. був відзначений цілою низкою угод про придбання біотехнологічних компаній. Німецька компанія «Medigene AG» придбала на прикінці року іншу компанію «Avidex» (Великобританія), дістала доступ до потенційного блокбастеру «RhuDex» і стала однією з найбільших європейських біотехнологічних компаній, що спеціалізуються на онкологічному і аутоімунному напрямі. У січні 2007 р. компанія почала клінічні випробування «RhuDex», який у разі його схвалення регуляторними органами даватиме компанії до 1,5 млрд. євро на рік.

Американська компанія «Genentech» (№ 20 в світовому рейтингу «top-50» у 2005 р.) в 2006 р. за 919 млн. дол. придбала компанію по виробництву моноклональних антитіл «Tanox» (США). Компанія «Genzyme» за 580 млн. дол. придбала «AnorMED» (Канада), діставши ряд новацій, в тому числі «Mozobil» (препарат якому регуляторні органи ЄС і США надали статус лікарського засобу для терапії рідкісних захворювань (orphan drug status) і який на момент угоди проходив клінічні випробування III фази). Сінгапурська біотехнологічна компанія «MerLion Pharmaceuti-cals» в 2006 р. придбала «Combinature Biopharm» (Німеччина) і «Athelas» (Швейцарія). Європейські біотехнологічні компанії також стали об'єктом злиття через платформи, що належать їм, для відкриття і модифікації анти-бактеріальних засобів.

У середині 2006 р. під загальною наз вою «Athenagen» стали працювати об'єднані біотехнологічні компанії «Athenagen» (США) і «Zapaq» (США), які, об'єднавши технологічні платформи, сконцентрувались на створенні нових молекул малих розмірів для терапії хвороби Альцгеймера. Компанія «Gilead Sciences» за 365 млн. дол. придбала «Corus Pharma» і разом з останньою розроблений нею антибактеріальний засіб («азтреонама лізин», який вже проходив III фазу клінічних випро бувань) та дві інші новації, що знаходились на початкових стадіях до клінічних досліджень. У результаті злиття біотехнологічних компаній «CancerVax» (США) і «Microet AG» (Німеччина) утворилася трансатлантична компанія «Microm-et». На момент укладання угоди у цих компаній на ранніх фазах клінічних випробувань знаходились дві новації, що розроблялись у співпраці із «Serono» і «MedImmune», і декілька субстанцій на стадії доклінічної розробки.

Таким чином, біотехнологічні компанії, впроваджуючи надзвичайно велику кількість інновацій на фармацевтичному ринку (понад 40% потенційних лікарських засобів, які знаходяться на всіх стадіях досліджень і випробувань, належать їм), складають реальну конкуренцію фармацевтичним гігантам щодо кількості розроблених новацій. Саме тому великі фармацевтичні компанії перекладають свій погляд з хімічного синтезу на біотехнології, які в майбутньому стануть основним джерелом їх доходу, і у відповідь проводять агресивну політику злиття або підписання ліцензійних угод з біотехнологічними компаніями, які володіють потужним портфелем потенційних новацій.

Найбільша активність великих фармацевтичних компаній відмічена у відношенні саме до біотехнологічних компаній. За даними «Scrip World Pharmaceutical News», за період 2002-2005 рр. пройшло більше 30 процедур злиття і поглинання між фармацевтичними і біотехнологічними компаніями, в результаті чого фармацевтичні компанії у 2005 р. витратили майже 20 млрд. дол. США (у 2004 р. -- 11 млрд. дол., у 2003 р. -- 14,8 млрд. дол., у 2002 р. -- понад 25 млрд. дол. США) [3,97].

Такі угоди можна вважати виваженими і економічно перспектив ними, оскільки вже в найближчій перспективі понад 40% доходів фармацевтичні компанії будуть отримувати завдяки діючим ліцензійним угодам з біотехнологічними компаніями (в 2001 р. ця частка складала 16-20%). Перелік деяких угод про об'єднання, які можуть значно змінити конфігурацію фармацевтичної галузі, наведено в таблиці.

Компанія «Пфайзер», прагнучи поповнити інноваційний продуктопровід новими розробками у галузі біотехнологій, придбала: у 2005 p. біофармацевтичні компанії «Angiosyn» та «Bioren»; у 2006 р. приватну компанію «Rinat Neuroscience» (розробки якої зі створення ЛЗ для терапії нейропатії, ожиріння, хвороби Альцгеймера і Паркінсона знаходились на різних стадіях розвитку), а також компанію «PowderMed» (Великобританія), яка володіла новою технологією доставки ДНК-вакцини в шкіру під тиском гелію; у 2007 p. повідомила про намір придбати приватну біотехнологічну компанію «BioRexis Pharmaceutical», яка спеціалізується на розробці субстанцій для терапії діабету II типу і володіє новою технологією виробництва білкових молекул з тривалішою терапевтичною дією.

Керівництво фармацевтичної компанії «AstraZeneca» (Великобританія) заявило, що до 2010 p. хоче досягти балансу, за якого 25% всіх новацій, котрі знаходяться на стадії клінічних випробувань, були б одержані за допомогою біотехнологій. Тому «AstraZeneca» на початку 2007 р. повідомила про приєднання приватної англійської біотехнологічної компанії «Arrow Therapeutics Ltd.», яка працювала у галузі розробки противірусних засобів (сукупний акціонерний капітал «Arrow Therapeutics» склав 150 млн. дол., а процедура приєднання пройшла у першій половині 2007 р.

Така угода стала важливим стратегічним кроком для «AstraZeneca», оскільки вона підсилила власний портфель готовими конкурентоспроможними препаратами, а також зміцнила додатковими експертними і технологічними можливостями власний потенціал. Крім цього, «AstraZeneca» придбала за 702 млн. фунтів стерлінгів (1,3 млрд. дол. США) британську біотехнологічну компанію «Cambridge Antibody Technology», яка спеціалізувалась на створенні моноклональних антитіл людини і мала ряд перспективних новацій (в тому числі препарат для лікування ревматоїдного артриту «HUMIRA», право на маркетинг якого в ЄС і США належало компанії «Abbott Laboratories»). Попередньо, у 2005 р., «AstraZeneca» придбала за 210 млн. дол. іншу британську біотехнологічну компанію «KuDOS Pharmaceuticals», яка спеціалізувалась на онкологічному напрямі й на момент поглинання проводила клінічні випробування I фази декількох новацій [7, 103].

Аналогічно фармацевтична компанія «Merck KGaA» (Німеччина) в другій половині 2006 р. повідомила про досягнення угоди і викуп 65% акцій біотехнологічної компанії «Serono» (Швейцарія) з метою створення потужного альянсу з достатніми для конкуренції на світовому ринку масштабами. Вартість однієї акції згідно з умовами операції склала 1100 швейцарських франків, а загальна сума придбання понад 16 млрд. франків (13,3 млрд. дол. США). У результаті об'єднання «Pharma Ethicals» (підрозділу компанії «Merck KGaA») і швейцарської «Serono» була створена нова компанія -- «Merck-Serono Biopharmaceuticals». Дане об'єднання дозволило компанії досягти сукупних інвестицій в НДР на рівні 1 млрд. євро на рік і підсилити портфель продуктів, в першу чергу за рахунок препарата-блокбастера «Rebif» для лікування розсіяного склерозу. Крім того, «Serono», маючи велику кількість проектів в біофармацевтиці та широкі представницькі можливості на ринку США, може допомогти «Merck KGaA» подвоїти обсяги реалізованої продукції (у 2005 р. обсяги продажів «Merck KGaA» склали 1,7 млрд. євро, а «Serono» -- 1,9 млрд. євро) [6, 156].

Американська фармацевтина компанія «Merck&Co» в 2006 р. остаточно домовилась і уклала угоду про придбання за 1,1 млрд. дол. США біотехнологічної компанії «Sirna Therapeutics, Inc.», що є лідером з розробки нового класу лікарських засобів, дія яких заснована на інтерференції РНК (застосування цього класу препаратів має великі перспективи у терапії раку). На момент укладання угоди «Sirna» володіла правом інтелектуальної власності на більш ніж 250 новацій, котрі захищають ключові аспекти РНК-технології [7, 163]. Крім того, в 2006 р. «Merck&Co» витратила 400 і 80 млн. дол. на придбання двох біотехнологічних компаній, з якими раніше співробітничала, -- «GlycoFi» і «Abmaxis». Таке придбання має на меті доповнити і посилити технологічний потенціал «Merck&Co», адже придбані компанії мали схожі спеціалізації (спеціалізувались на технологіях з оптимізації білків). У цілому наведені придбання дозволять «Merck&Co» стати провідним учасником на ринку біофармацевтичних продуктів у США.

Британський фармацевтичний гігант -- компанія «ГлаксоСмітКляйн» («GlaxoSmithKline», № 2 в рейтингу найбільших фармацевтичних компаній світу) наприкінці 2006 р. оголосила про досягнення угоди щодо придбання британської біотехнологічної компанії «Domantis Ltd.», що буде дійсним для ведення господарської діяльності на ринку США після звичної процедури затвердження Антимонопольним комітетом США у разі дотримання антитрестового законодавства [7, 48].

Враховуючи зростання кількості угод про об'єднання, а також числа біотехнологічних компаній, які збільшують перелік НДР, спрямованих на створення лікарських новацій, можна зробити висновок, що і в подальшому між фармацевтичними і біотехнологічними компаніями буде проводитись динамічне об'єднання зусиль. Невеликі та середні біотехнологічні компанії мають мобільніші системи фінансування і не залежать від фармацевтичних компаній в галузі знань, інфраструктури, оскільки мають власні капітальні та кадрові ресурси і будуть все частіше давати згоду на передачу власних наукових інноваційних розробок на вигідних для себе умовах. Укладаючи комплексні угоди, вони вимагатимуть як попередніх, так і нових бонусів: збільшення обсягів авансових виплат, постійних поетапних платежів, роялті від реалізації, участі у промоції і маркетингу препаратів, позбавлення фінансових витрат на подальше просування новації на ринок.

Відповідно великі фармацевтичні інноваційні компанії, маючи значні проблеми з новаціями, ще активніше здійснюватимуть пошук, оцінку і вибір потенційно прибуткових біотехнологічних компаній для здійснення фінансових інвестицій в багатообіцяючі біотехнологічні розробки, потенціал яких дозволяє впливати на майбутнє фармацевтичної промисловості.

Існуючий процес об'єднання значної кількості компаній, більшість з яких попередньо мали власні стратегії розвитку і навіть працювали в різних галузях і на різних ринках, вже достатньо трансформував сучасний фармацевтичний ринок, змінив асортимент продукції. Проте тенденція до об'єднання зберігається завдяки компаніям -- лідерам галузі, які продовжують шукати можливості для посилення власного науково-виробничого потенціалу і покращення своїх конкурентних переваг.

Розділ 2. Принципи роботи біотехнологічних фірм Японії

2.1 Формування бази науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт

Основи сучасної стратегії японських приватних фірм в області науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) по біотехнології склалися в 80-і роки. З початку десятиліття компанії, що спеціалізувалися в біотехнології, розгорнули масоване просування на внутрішній і зовнішній ринки. Цьому сприяли наявність фінансів і необхідного оснащення для проведення НДДКР, а також значна підтримка з боку державних органів, зокрема міністерства зовнішньої торгівлі й промисловості (МЗТП).

Як свідчить статистика МЗТП, з початку 80-х років дослідження в біотехнології проводилися в широкому масштабі великими приватними фірмами, які в цей період активно реорганізовували свою систему НДДКР, створювали науково-дослідні інститути й набирали нові кадри наукових співробітників. В 80-і роки більше 10 компаній щорічно приступало до проведення НДДКР у біотехнології. При цьому витрати приватних фірм швидко зростали.

Як і в мікроелектроніці, японська стратегія в біотехнології відрізняється від американської. У США нові види продукції біотехнології розробляються й практично реалізуються дрібними фірмами типу "Сітус", "Біоген", "Дженекс", "Джинентек корпорейшн". У Японії ж основний імпульс до проведення НДДКР виходить від великих харчових, фармацевтичних, виноробних і хімічних компаній типу "Адзиномото" і "Міцубісі касей коге". Розвиток "наук про життя" на 80% фінансується приватними хімічними фірмами.

Серед великих хімічних компаній, що проводять дослідження в області біотехнології, можна назвати "Міцубісі кагаку". При фірмі створений інститут для проведення фундаментальних досліджень. Фірма підрозділила свої дослідження на три великі сфери: охорона здоров'я, де 2/3 робіт пов'язані із проблемами генетики; хімічна біоконверсія; сільськогосподарські продукти. Фармацевтичні препарати, досліджувані фірмою в останнє десятиліття, включають активатор тихорецького плазміногена, розробленого разом з американською фірмою "Джинентек" (Сан-Франциско), діагностичні моноклональні антитіла й антихолестеринові агенти.

Практично кожна велика хімічна компанія в Японії іде по стопах "Міцубісі кагаку". Фірма "Сівби дэнко", що входить у групу "Фуе", робить амінокислоти, створює нові типи гібридних клітин-продуцентів методом генної інженерії, а також розробляє способи одержання нових препаратів гормонів і вітамінів. Компанія "Асахі касэй коге" проводить дослідження в області протиракових лікарських препаратів у контакті з Токійським університетом і фірмами "Дайніппон сэйяку" і "Сумітомо кагаку коге".

Дослідники фірми "Хігэта сіяю" на чолі із професором Нагойского університету Дзюдзо Удакою виділили нову анаэробную бактерію для одержання корисних білків. Представники фірми вважали, що за допомогою цієї бактерії можна одержати амілазу в 100 разів швидше, ніж методом генної інженерії з використанням звичайної бактерії. Учені відзначали, що структура білків, отриманих за допомогою нової бактерії, подібна до структури, що зустрічається в природі, і не небезпечна для людини.

Інша японська фірма розробила систему, що дозволяє визначати 120 видів анаеробних бактерій. Раніше ця робота, проведена вручну, займала два тижні. Комп'ютерна система, що має бази даних про різних бактерій, дозволяє ідентифікувати 120 видів бактерій у день, аналізуючи інформацію, що витягає при проведенні 53 видів тестів. Вартість системи склала 7,5 млн. ієн.

Компанія "Хігэта" розгорнула дослідження для масового виробництва інтерферону й интерлейкина. Фірма "Сумітомо сэйяку" випустила на ринок препарат "суміферон", типу альфа-інтерферону, що рекламувався в якості першого у світі ліків для лікування раку бруньки. Компанія також пропонувала застосовувати цей засіб і для лікування.

Одним з найбільш значних досягнень НДДКР, проведених фірмою "Сэкісуй кагаку коге", є розробка способу діагностики різних видів раку за допомогою моноклональних антитіл.

Професор Токійського інституту технології Исао Карубэ й фірма "Као" розробили метод більше швидкого виміру кількості ДНК (усього два-три години) з використанням флуоресцентних барвників у порівнянні з методом электрофореза, що вимагає підрахунку протягом двох-трьох днів.

З початку 80-х років фармацевтичні, хімічні, харчові компанії, такі, як "Мицубісі касэй коге", "Асахі касэй коге", "Кева хакко коге", "Адзіномото", "Сумітомо сэйяку", "Санке", "Воно якухін коге", "Санторі" і інші, стали направляти значні ресурси на фундаментальні дослідження.

До кінця 80-х років багато приватних фірм (наприклад, "Адзиномото", "Кирин биру"), що працюють в області біотехнології, відкрили нові центри фундаментальних досліджень. Деякі фірми перебували в процесі створення власної науково-дослідної бази (наприклад, "Такеда якухін коге", "Яманоути сэйяку", "Санторі", "Морінага нюге", "Тайсэй").

Наприкінці 80-х років асигнування більшості великих фірм на науково-дослідні програми перевищували 10 млрд. ієн. При цьому частка витрат на НДДКР у загальних доходах від продажів продукції в деяких фірм перевищувала 10%.

У процес проведення наукових досліджень і розробок в області біотехнології активно підключаються середні й дрібні фірми. Слід зазначити, що такі фірми не прагнуть до злиття, а воліють пристосовуватися до суворих умов конкуренції на ринку, нарощуючи зусилля по проведенню НДДКР. Так, наприкінці 80-х років витрати середніх фармацевтичних фірм на НДДКР становили 9% від обсягу продажів їхньої продукції, а в середині 90-х років - уже 11-11,5%. У зв'язку із цим в останні роки значно зросло число нових, що відповідають світовим стандартам лікарських препаратів, зроблених у лабораторіях японських приватних фірм. Так, компанія "Санке", що поряд з фірмою "Такэда" є в цей час лідером у виробництві препаратів по зниженню рівня змісту холестерину, винайшла препарат "правастатин", обсяг продажів якого в Японії досяг 100 млрд. ієн.

Раніше японські фірми здійснювали значне число випробувань різних лікарських препаратів на тварин. У цей час відкриття лікарських препаратів ґрунтується більшою мірою на проведенні ретельних теоретичних досліджень із проблем функціонування цих препаратів саме в організмі людини.

На сучасному етапі специфіка взаємин між наукою й технікою в біотехнології визначає ту обставину, що конкурентноздатність біотехнологічних компаній значною мірою визначається можливостями, якими вони розташовують для проведення фундаментальних досліджень. Наука стала в значній мірі конкурентною сферою діяльності не тільки в змісті наукової репутації, але й у комерційному плані. Тому приватні компанії, у тому числі японські, зацікавлені в залученні й збереженні першокласних наукових кадрів. Випробовуючи недостачу у фахівцях в області біотехнології, японські приватні фірми організують внутрішньофірмові курси по їхній підготовці, наймають дослідників, що одержали утворення за кордоном, а також направляють своїх науковців на стажування за рубіж.

Слід зазначити, що підготовку таких кадрів у Японії здійснюють головним чином факультети мікробіології й сільського господарства в університетах, в той час як у США вчені, що працюють в області біотехнології, навчаються переважно на хімічних факультетах.

Сформована в основному в 80-і роки під егідою державних органів і зусиллями приватних фірм, науково-дослідна база в біотехнології успішно функціонує й у цей час. При цьому заглиблюється й розширюється тематика наукових досліджень і розробок. Японські приватні компанії не тільки здійснюють прикладні дослідження й розробки, але й посилено форсують проведення теоретичних фундаментальних досліджень по широкому спектрі насущних проблем.

Приватні фірми активно підключаються у вивчення процесів функціонування мозку людини. Так, фірма "Хитаті" очолює великий п'ятирічний напівдержавний проект по розробці приладу, за допомогою якого медики зможуть більш швидко й точно діагностувати стан функцій мозку людини. Сума фінансових витрат по реалізації цього проекту складе 500 млн. ієн.

У цей час із боку приватних фірм проявляється великий інтерес до теоретичних досліджень із проблем імунітету. Так, фірма "Якуруто хонся", виробник молочних напоїв, досліджуючи вплив бактерій молочної кислоти на імунітет шлунково-кишкового тракту, проводить спільні дослідження із Сусуму Тонегавою (лауреат Нобелівської премії 1987 р.) з Масачусетського технологічного інституту, зокрема по гамма-дельтат клітинах. Дія цих клітин, які в шлунково-кишковому тракті людини є в значній кількості, ще мало вивчено. Однак є припущення вчених, що саме гамма-дельта-т клітини впливають на імунітет шлунково-кишкового тракту.

Можливість зниження витрат на виробництво продукції за допомогою нових методів біотехнології спонукує фірми до їхньої розробки й впровадження. Так, фахівці фірми "Міцубісі кагаку" розробили більш простий у порівнянні з нинішнім спосіб виробництва необхідної амінокислоти. Процес іде в біореакторі за допомогою певної бактерії. Використовуючи оптимальні параметри (температура й концентрація іонів водню) усередині ферментера, можна скоротити процес одержання L-аспартанової кислоти до однієї стадії замість колишніх двох.

В останні роки в Японії починають проводитися дослідження з біообновлення ґрунту. Відомий експеримент компанії "Дова" по біообновленню ґрунту, забрудненого нафтопродуктами. Процес включає використання бактерій, що руйнують речовини, які забруднюють атмосферу. Цей спосіб є альтернативою традиційному способу обробки, коли ґрунт викопують, вивозять і спалюють.

По методу біообновлення забруднений ґрунт викопується й складається. Потім ґрунт продувається повітрям, що містить азот, фосфор і інші елементи, що активізують дію бактерій. На думку дослідників фірми "Дова", цей метод може стати досить перспективним у зв'язку зі зростаючою потребою в очищенні ґрунту від різного роду забруднень.

В 90-і роки японські приватні фірми активізували багатоаспектні дослідження в області генної інженерії. Багато фірм, одержавши дозвіл від міністерства охорони здоров'я й соціального забезпечення, часто незважаючи на протести споживачів, підсилюють спроби вирощування тварин і рослин із заданими властивостями, а також розробки харчових продуктів методами генної інженерії. Так, науково-дослідний інститут "Плантех" проводить дослідження з вирощування сортів рису, стійких до різних вірусів. Фірма "Міцуі тоацу" розробляє такий сорт рису, що зможуть уживати в їжу навіть люди, що страждають алергією до нього.

В 1995 р. дослідники компанії "Джапан тобакко" за допомогою генної інженерії створили листяний тютюн, стійкий до вірусу мозаїки огірка.

На Національній сільськогосподарській дослідній станції в Тохоку був виведений шляхом схрещування новий сорт сої, зареєстрований за назвою "Соібін норін 101". Цей сорт сої придатний для збирання комбайном. В 1995 р. новий сорт був рекомендований для оброблення в префектурі Івате.

З 1995 р. компанія "Кірін біру" почала використовувати технологію генної рекомбінації при створенні сорту томату для тривалого зберігання. Після перевірки нового сорту, названого "Флавор савор томето", на безпеку продукт передбачалося схрещувати з деякими сортами помідорів насінницької фірми "Токіта сібуо" з метою одержання нових сортів, пристосованих до певного клімату й задовольняючий споживчий попит на внутрішньому ринку.

Фірми "Кагоме" і "Кірін біру", наприклад, розробляють нові сорти помідорів. У США вже є подібний сорт, отриманий за допомогою методів генної інженерії. США є світовим лідером у новій біотехнології й випустили на ринок уже близько 15 різних сортів рослин, виведених за допомогою методів генної інженерії.

Деякі американські фірми, такі, як "Монсанто", що одержали дозвіл на вирощування різних сільськогосподарських культур, зокрема соєвих бобів, рису й картоплі, методами генної інженерії, ведуть активні переговори про співробітництво з японськими фірмами. Інтерес японських фірм до генної інженерії обумовлений значною вигодою, що обіцяє використання її методів при вирощуванні різних порід тварин і рослин із заданими властивостями, тому що в японських фермерів відпаде необхідність проведення дорогих заходів щодо боротьби з інсектицидами.

За прогнозом фахівців фірми "Монсанто", обсяг ринку рослин, отриманих за допомогою методів генної інженерії, до 2005 р. складе 600-700 млрд. ієн, а до 2010 р. - уже 2 трлн. ієн.

Фірма "Такара сюдзо" в 1996 р. запатентувала в США відкриття гена білка, що контролює ріст рослин. Цей ген японські вчені виявили в таких рослинах, як рис, пшениця й томати. Ген впливає на ріст стебел рису й на розмір томатів. Подібний ген білка можна виявити майже в кожній рослині. Компанія планує розробити сорт рису з короткими стеблами, що міг би протистояти сильним поривам вітру. Японські вчені зробили також патентні заявки в Європі й у своїй країні.

2.2 Проникнення приватних фірм в область біотехнології

Біотехнологія на сучасному етапі є одною з найбільш привабливих сфер наукомісткої технології з погляду вкладу приватного капіталу. Оскільки нові індустріальні країни наступають на позиції японських фірм в області традиційних базових галузей промисловості, японський приватний капітал шукає нові сфери діяльності. Так, в останні 10-15 років все частіше спостерігається прагнення приватних фірм, що функціонують у таких традиційних галузях японської промисловості, як металургійна, харчова, текстильна, активно включатися в сферу біотехнології.

Наприклад, токійська "Кірін біру", що є вже більше ста років провідною харчовою й пивоварною фірмою, що займає четверте місце у світі по виробництву пива, з початку 80-х років почала проникати в область біотехнології. У цей час більше ста дослідників компанії працюють у її лабораторії прикладної біології в Маебасі над розробкою фармацевтичних препаратів, ферментів, а також над культурою клітин. Компанія створила Центр досліджень рослин у Тогірі, що нараховує 30 науковців і має генетичний банк, що містить більше 8 тис. сортів ячменю. У приналежному компанії Технічному центрі в Йокогамі проводяться дослідження зі створення обладнання й технології виробництва, включаючи нові експериментальні біосенсори.

Фірма "Кева хакко коге", великий виробник алкогольних напоїв, амінокислот, приправ, продуктів нафтохімії, також активізує біотехнологічні дослідження на декількох фронтах, включаючи терапію раку, з використанням імунологічних методів. Донедавна компанія проводила дослідження двох типів інтерферону, які в цей час проходять клінічні випробування. Інші дослідницькі програми цієї фірми включають розробку активатора тканинного плазміногена, методи діагностики рака, створення гормонів росту лососевих риб за допомогою генної інженерії.

Найбільша в Японії текстильна компанія "Торе" перетворилася в провідного виробника альфа-інтерферону, застосовуваного в протираковій терапії.

Велика компанія "Ніппон сутенресу" форсує біотехнологічні дослідження. Разом з американською фірмою "Калгене" вона проводить розробки високосортних рослинних масел. Угода між фірмами передбачає використання технології генної інженерії, що належить американському партнеру. Метою угоди є спільна комерціалізація технології. Фірма "Калгене" отримає право на продаж продукції в Північній Америці, у той час як "Ніппон сутенресу" буде виробляти й продавати продукцію в Азії, включаючи Китай і Індію. Крім того, надалі передбачається спільна комерційна діяльність компаній у Європі, Австралії й Південній Америці.

Фірма "Ніппон кокан", другий у Японії великий виробник сталі, початку здійснювати науково-дослідну програму в області біотехнології з акцентом на виробництво амінокислот. Крім того, ця фірма розвертає масове виробництво інших продуктів біотехнології.

Велика електронна фірма "Ніппон денкі" форсує фундаментальні дослідження з метою створення нових видів продукції практичного використання, включаючи продукцію біоелектроніки. Фірма здійснює широкі зв'язки з університетами всього світу. Співпрацюючи з фахівцями-медиками, "Ніппон денкі" вивчає функції мозку людини, а також процеси обробки інформації, що відбуваються в живій клітині. Дана фірма знаходиться в числі найбільш активних учасників дюжини малих проектів по проведенню фундаментальних досліджень по програмі "Межі можливостей людини". Ці проекти здійснюються під егідою Японського центра ключової технології за підтримкою МЗТП, міністерства зв'язку й Банку розвитку Японії.

У цей час великі й процвітаючі компанії типу "Тоета" нерідко створюють нові відділення, не пов'язані з основним напрямком діяльності фірми. Це робиться для пожвавлення духу нововведень і конкуренції. Так, наприклад, в 1996 р. у фірмі "Тоета" було створено нове відділення, що займається проблемами біотехнології.

2.3 Спільні дослідження, ліцензійні угоди й ринок біотехнологічної продукції

В останнє десятиліття зросло число спільних досліджень японських приватних фірм із різними НДІ, університетами, як із зарубіжними, так і національними.

Дослідники з університету Тотторі й фірми "Токе гасу" відкрили новий вид бактерій, що живе в ґрунті, що здатний ефективно розкладати токсичні ціаністі сполуки.

Крім того, ця ж група дослідників відкрила тип цвілі, здатної розкладати ціаніди металів, вивільняючи ціан, на який успішно впливає знову відкрита вченими бактерія. Дотепер існував єдиний шлях, а саме вивіз забрудненого масиву ґрунту і його спалювання. Відкрита вченими бактерія, що живе в ґрунті, забрудненої ціаністими з'єднаннями, може виживати при дуже високій концентрації останніх. Нові відкриття японських дослідників можуть бути використані для рішення проблеми ліквідації забруднення поблизу хімічних заводів, а також заводів по спаленню вугілля. Наступним завданням учених є підтвердження в процесі подальших досліджень припущення, що відкрита бактерія дійсно ефективна в процесі ліквідації забруднення ґрунту ціаністими з'єднаннями.

Група фахівців з Національного технологічного інституту біонаук і людини в спільних дослідженнях із ученими з університету Цукуба й компанії "Ракуто касей" відкрила дві бактерії, які здатні розкладати деякі використовувані в промисловості пластичні маси.

За прогнозом учених, до наступного сторіччя пластмаси, здатні розкладатися під впливом бактерій на менш хімічно шкідливі складові, повністю витиснуть пластмаси, використовувані зараз у промисловому виробництві. Нові пластичні матеріали, попит на які стрімко росте, уже з'являються на японському ринку. Так, наприклад, фірма "Сева хайполімер" в 1994 р. закінчила будівництво заводу, що у рік здатний випускати 3 тис. т поліефіру, що біорозкладається, під маркою "Біонол".

Широко відома значна роль іноземної техніки й технології в післявоєнному розвитку НДДКР у Японії. І на сучасному етапі японські фірми, активно форсуючи власні фундаментальні дослідження, зокрема в галузі біотехнології, аж ніяк не відмовляються від колишньої практики імпорту передових закордонних досягнень.

Японські біотехнологічні компанії укладають ліцензійні угоди й активізують пряме інвестування в приватні фірми США й країн Західної Європи. Близько 28 японських приватних компаній, серед яких "Міцубісі касей коге", "Мідорі дзюдзи" і "Санторі", або є акціонерними власниками невеликих американських компаній, або містять ліцензійні угоди або проводять спільні дослідження.

Фірма "Сумітомо кагаку коге" робить інтерферон по ліцензії англійської фірми "Велкам фаундейшн" і клінічне випробування гормонів росту, отриманих по ліцензії американської фірми "Джинентек". Фірма " Міцубісі касей коге" робить інтерферон з використанням технології "Джинентек", а також розробляє метод одержання урокінази за допомогою технології рекомбінантних ДНК фірми "Дженекс" (США).

Фірма "Тейдзін" у кооперації з американською фірмою "Зимогенетикс" здійснює масове виробництво протину С з допомогою технології генетичної інженерії. Протин С контролює процеси згортання крові. Припускається, що він буде ефективним засобом проти деяких видів раку й цирозу печінки.

Японські фірми воліють укладати ліцензійні угоди, як правило, на надання права на виробництво й збут продуктів, розроблених дрібними американськими фірмами. Японські компанії поряд із західноєвропейськими забезпечили можливість збуту своєї продукції в міжнародному масштабі, зокрема в США, які є для них найбільшим ринком збуту. В останнє десятиліття, крім укладання ліцензійних угод, спостерігається прагнення японських і американських фірм до спільних досліджень в області біотехнології.

Стимулом для японських компаній служить перевага американських партнерів у створенні нових видів продукції й процесів за допомогою біоінженерії. Американські фірми використовують значний досвід японських компаній у ферментаційних процесах, що забезпечує останнім перевагу у великомасштабному виробництві. Прагнучи до спільних досліджень, американські фірми переслідують також мету проникнення на японський ринок своєї фармацевтичної продукції. Перші філії американських біотехнологічних компаній у Японії й філії японських фармацевтичних компаній у США сталі з'являтися з початку 80-х років.

Деякі японські фірми, наприклад "Такара сюдзо" - відомий виробник спиртних напоїв, пов'язує свої плани з біотехнологічними дослідженнями. Із цією метою роблять зусилля для виробництва продукції за рубежем, іде пошук партнерів по проведенню спільних досліджень і випуску нових лікарських препаратів на ринок. НДІ біотехнологічних досліджень фірми "Такара сюдзо" був створений в 1970 р. в Оцу (преф. Сіга). Фірма разом з одним з американських університетів працює в цей час над новою технологією рекомбінантних ДНК. Вона має філію в Китаї.

У штаті фірми "Такара сюдзо" 96 китайських дослідників, що пройшли стажування в США для підвищення кваліфікації в проведенні біотехнологічних досліджень. Фірма збільшує прибуток за рахунок продажу своїх технологічних розробок за допомогою ліцензійних угод. У майбутньому вона планує зосередити зусилля саме на комерціалізації своїх готових розробок, а не на розширенні спектра фундаментальних досліджень.

Із середини 80-х років закордонні фірми активізували будівництво своїх лабораторних комплексів у Японії, для роботи в яких залучалися і японські фахівці. Так, американська фірма "Апджон" почали в жовтні 1986 р. будівництво своєї лабораторії в Цукубе (преф. Ібаракі). "Апджон" пропонувала до того ж створити близько 20 невеликого масштабу дослідницьких баз для спільних досліджень із місцевими університетами, а також із залученням фахівців з інших країн, зокрема із ФРН, Англії й Франції. Англійська фірма "Глахо холдінгс" планувала побудувати в Японії Центр фундаментальних досліджень.

З метою з'ясування можливостей міжнародного науково-технічного співробітництва в галузі біотехнології організується відвідування японськими делегаціями ведучих біотехнологічних фірм в Англії, ФРН, Швейцарії, Франції й США, а також проведення переговорів з міністерствами, що цікавлять відповідні роботи в цих країнах.

Висновки

Великий стрибок у розвитку біотехнології відбувся в 80-і роки, коли вперше вдалося виділити окремі гени й впровадити їх в інші організми. З тих пір молекулярна біологія й генна інженерія переживають бурхливий зріст.

Якщо в 80-і роки японські біотехнологічні фірми прагнули розробити ті або інші продукти, налагодити виробництво й самостійно реалізувати їх на ринку, то тепер багато хто з них зосередили увагу на розробці й реалізації технологій, застосовуваних у багатьох галузях.

На сучасному етапі результати різних досліджень в області генної інженерії стали широко використовуватися, зокрема в медичній діагностиці й лікуванні різних важких недуг (рак, СНІД, порушення функцій мозку людини), у рішенні проблем захисту навколишнього середовища, у хімічній, фармацевтичній, харчовій індустрії, при створенні нових порід тварин і сортів рослин із заданими властивостями. Розширення тематики й сфер практичного використання результатів біотехнологічних досліджень відбувається на фоні вдосконалювання технологічної інфраструктури за рахунок створення нових установ, що координують і активізують НДДКР.

У Японії на відміну від США застрільниками НДДКР у біотехнології є великі промислові фірми. Зосередження фінансових, трудових і матеріальних ресурсів для проведення НДДКР у великих компаніях дозволяє останнім здобувати значний практичний досвід в удосконалюванні традиційних і форсуванні новітніх напрямків у біотехнології. У цей час біотехнологією в Японії активно займаються дрібні й середні фірми. Поряд із проведенням прикладних досліджень у біотехнології приватні фірми форсують фундаментальні дослідження й підготовку висококваліфікованих фахівців.

Характерним явищем протягом останніх 20 років є активне поширення науково-дослідних асоціацій в області біотехнології, що формуються із приватних промислових фірм (ведучих виробників), часто з ініціативи державних органів.

Активізуються контрактні дослідження із закордонними партнерами, зокрема по проведенню найбільш тривалих, а іноді й ризикованих клінічних випробувань різних лікарських препаратів. Цю форму співробітництва воліють здійснювати малі й середні фірми.

Багато приватних фірм традиційних галузей промисловості (металургійна, текстильна, харчова), а в останні роки навіть електронні й автомобільні фірми стали проникати в біотехнологію. Правлячі кола Японії відводять цьому напрямку важливу роль у технічному переоснащенні виробництва, роблять активне сприяння приватним промисловим фірмам з метою гарантувати останнім добування прибутку й стійку перевагу в конкурентній боротьбі на світовому ринку біотехнологічної продукції.

Список використаних джерел

1. Биотехнология -- роскошь или необходимость? // Фармэксперт. -- 2009.-- № 9.