Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

управління трансфером технологій на машинобудівних підприємствах

Кам'янська Ольга Вікторівна

Київ - 2008

Анотація

управління трансфер технологія машинобудівний

Кам'янська О.В. «Управління трансфером технологій на машинобудівних підприємствах». - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка і управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», м. Київ, 2008.

Дисертаційна робота присвячена вирішенню наукових і практичних проблем удосконалення управління трансфером технологій на машинобудівних підприємствах. Досліджені питання управління трансфером технологій як невід'ємної складової загальної системи управління підприємством. Представлено світовий досвід управління трансфером технологій.

З'ясовано перелік зовнішніх та внутрішніх чинників, що гальмують трансфер технологій на українських машинобудівних підприємствах. Найбільш вагомими з них є недоліки законодавчого, інфраструктурного та інформаційного забезпечення, нестача фінансових ресурсів та спеціалістів у сфері трансферу, низький рівень інноваційної культури та стратегічного управління. Розроблено методичні рекомендації щодо формування стратегії трансферу технологій для промислового підприємства, що дозволило визначити оптимальні способи трансферу технологій. В роботі аргументовано необхідність створення центру трансферу технологій на підприємстві з метою удосконалення системи управління трансфером. Обґрунтовано його переваги для великих машинобудівних підприємств та запропоновані відділи центру. Виявлені та оцінені ризики трансферу технологій машинобудівного підприємства.

Ключові слова: технологія, трансфер технологій, управління трансфером технологій, центр трансферу технологій, ризики трансферу технологій, способи трансферу технологій, комерціалізація технологій, залучення технологій, стратегія трансферу технологій.

Аннотация

Камянская О.В. Управление трансфером технологий на машиностроительных предприятиях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Национальный технический университет Украины «Киевский политехнический институт», Киев, 2008.

В диссертации изложены теоретическое обобщение и новое решение научных вопросов связанных с эффективным управлением трансфером технологий на предприятиях. На основе обобщения зарубежного и отечественного опыта автором раскрыта сущность и уточнено понятие трансфера технологий как организованного процесса реализации и/или привлечения новых систематизированных знаний, опыта, инструментов и методов, разработанных одной стороной технологического договора, другой с целью их коммерциализации/внедрения и повышения уровня технологического развития участников.

Исследование специфики трансфера технологий дало возможность утверждать о необходимости использования процессного подхода к управлению трансфером технологий, который обеспечит целостный взгляд на трансфер технологий как комплекс взаимосвязанных процессов. Вследствие обобщения полученных результатов исследования с целью достижения комплексности управления разработаны принципы, функции, методы управления трансфером технологий, а также выявлены внешние и внутренние факторы, обуславливающие эффективность управления.

Проведен системный анализ внешних факторов воздействия на эффективность технологического обмена, в результате которого были выделены особенности государственного регулирования этим процессом в Украине и разработаны подходы к его усовершенствованию. Определены основные внутренние проблемы управления трансфером технологий на украинских машиностроительных предприятиях: отсутствие стратегического управления, низкий уровень инновационной культуры, нехватка квалифицированных кадров в сфере трансфера, которые приводят к отсутствию системного и эффективного управления трансфером.

В работе обоснована роль стратегии трансфера технологий на предприятии, основные этапы ее формирования. Предложена матрица выбора способа трансфера технологий с учетом следующих факторов: срочность использования технологии, стадия жизненного цикла технологии, тип инновационной стратегии, потенциал технологии, потенциал предприятия, объемы инвестирования, риски трансфера. С целью усовершенствования системы управления трансфером технологий на машиностроительном предприятии автором предложено создание центра трансфера технологий, представлены его основные отделы, а также цели, функции и критерии эффективности деятельности каждого из них. Определены риски трансфера технологий на машиностроительном предприятии, а также разработаны способы их снижения.

Ключевые слова: технология, трансфер технологий, управление трансфером технологий, центр трансфера технологий, риски трансфера, способы трансфера технологий, коммерциализация технологий, покупка технологий, стратегия трансфера технологий.

Summary

Kamyanska O. Management of technology transfer at machine building enterprises. - Manuscript.

The dissertation is dedicated to the obtaining a Scientific degree of the candidate in Economic Sciences in Specialty 08.00.04 - Economics and management of enterprises (by the types of economical activities) - National Technical University of Ukraine `Kyiv Polytechnic Institute'. - Kyiv, 2008.

The dissertation is devoted to resolving theoretical and practical problems of improvement of technology transfer at machine building enterprises. The conceptual approaches to the management of technology transfer at enterprises were summarized and elaborated. The world experience of national systems of technology transfer management was analyzed. The main internal and external factors, which obstruct the technology transfer at Ukrainian enterprises, were highlighted. These factors are lack of legislation, weak technology transfer infrastructure, lack of information, financial resources and technology transfer specialists, also weak innovation culture and strategic management.

The methodical recommendation of formulation of technology transfer strategy was proposed. This strategy used as a base for choosing optimal technology transfer methods. The goals, functions and effectiveness criteria of technology transfer center at enterprise were defined. This center should be used at large-scale enterprise. Technology transfer risks at machine building enterprises were determinated and evaluated.

Key words: technology, technology transfer, technology transfer management, technology transfer center, risks of technology transfer, technology commercialization, technology acquisition, technology transfer strategy.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Процеси глобалізації, інтеграції, інтелектуалізації та інформатизації, що особливо активізувалися на початку ХХІ ст., вимагають принципово нових підходів до забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. На даний час в Україні набуває розвитку нова економічна модель, зорієнтована на побудову суспільства знань. Одним із першочергових завдань її втілення є створення режиму найбільшого сприяння пріоритетним напрямам інноваційного розвитку, провідна роль серед яких належить машинобудуванню, що становить основу високотехнологічного оновлення всіх галузей виробництва. Нині рівень інноваційної активності вітчизняних машинобудівних підприємств залишається низьким і складає лише 17%, а частка України на світовому високотехнологічному ринку коливається в межах 0,05-0,1%. З цих причин управління трансфером технологій на вітчизняних машинобудівних підприємствах набуває особливої актуальності. Саме трансфер інноваційних технологій дозволить прискорити технологічний розвиток підприємств. Впровадження та комерціалізація конкурентоспроможних передових технологій, ефективний технологічний обмін розширить можливості високотехнологічного експорту та імпорту, сприятиме налагодженню техніко-економічного співробітництва між Україною та зарубіжними державами, запровадженню єдиних високих стандартів економічного розвитку.

Проблеми забезпечення ефективного трансферу технологій як невід'ємної складової інноваційної діяльності знайшли своє відображення у працях багатьох вітчизняних науковців-економістів, таких як А. Амоша, О. Андросова, Г. Андрощук, Л. Антонюк, Ю. Бажал, І. Дахно, М. Дороніна, К. Зузік, П. Іжевський, Ю. Капіца, Г. Крижний, О. Лапко, О. Пічкур, П. Перерва, О. Саліхова, Л. Саломатіна, В. Соловйов, Л. Федулова, Н. Чумаченко, Н. Чухрай, М. Шингур, А. Шпак, Т. Щедріна.

Тенденції світового технологічного розвитку та ефективні підходи до реалізації технологічного трансферу в університетах, на підприємствах були предметом особливої уваги провідних зарубіжних вчених: Д. Бенкета, М. Богуславського, С. Валдайцева, О. Гранстранда, М. Кондо, Е. Ліхтенхалера, К. Маскуса, В. Мухопада, Б. Санто, Д. Тііса, Н. Фонштейна, Д. Форда, І. Френкеля, Т. Халіла, І. Хіпкіна, Й. Шумпетера.

Незважаючи на значний внесок вищезазначених науковців у розробку цієї тематики, багато питань досі залишаються недостатньо висвітленими. Подальшого дослідження потребують, насамперед, теоретичні засади управління трансфером технологій на рівні промислового підприємства, оскільки в більшості досліджень основна увага зосереджена на забезпеченні ефективності окремих етапів трансферу технологій (виборі організаційних форм трансферу, комерціалізації технологій, впровадженні інноваційних технологій), реалізації міжнародного технологічного обміну. Недостатньо уваги присвячено шляхам залучення та комерціалізації технологій на підприємстві в контексті забезпечення його технологічної конкурентоспроможності, організування трансферу технологій, визначення кола та функцій осіб, відповідальних за здійснення технологічного обміну на підприємстві. З огляду на це актуальною є розробка концептуальних підходів до управління трансфером технологій на промислових підприємствах.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами. Робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри менеджменту Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» у межах теми «Управління інноваційною діяльністю промислових підприємств» (реєстраційний номер 0701U002106). Особисто дисертанту належать рекомендації щодо формування теоретичних та практичних підходів до управління трансфером технологій на промислових підприємствах як інструменту підвищення ефективності інноваційної діяльності.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є систематизація теоретичних засад, розробка науково-методичних та науково-практичних рекомендацій щодо управління трансфером технологій на машинобудівних підприємствах.

Відповідно до мети дослідження необхідно було вирішити такі основні задачі:

- дослідити термінологічний апарат «технологія», «трансфер технологій», «управління трансфером технологій», розкрити концептуальні основи управління трансфером технологій на промислових підприємствах;

- узагальнити світовий досвід управління трансфером технологій та визначити можливості його трансформації в українських умовах;

- проаналізувати сучасний стан та проблеми управління трансфером технологій на українських машинобудівних підприємствах, виявити зовнішні та внутрішні чинники впливу на управління трансфером технологій;

- дослідити особливості державного регулювання трансферу технологій в Україні;

- розробити науково-методичні підходи до формування стратегії трансферу технологій на підприємстві;

- обґрунтувати науково-практичні рекомендації щодо удосконалення системи управління трансфером технологій на машинобудівних підприємствах;

- проаналізувати методичні підходи до визначення ефективності управління трансфером технологій на машинобудівному підприємстві.

Об'єктом дослідження є трансфер технологій в сучасних умовах господарювання.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні засади управління трансфером технологій на машинобудівних підприємствах.

Методи дослідження. Для досягнення мети і розв'язання завдань дисертаційної роботи використовуються методи: наукової абстракції та системного підходу (для уточнення сутності категорій «технологія», «трансфер технологій» - підр. 1.1); порівняння, аналізу та синтезу (використані для узагальнення світового досвіду у сфері управління трансфером технологій - підр. 1.3); економічного, системного і статистичного аналізу (для виявлення зовнішніх чинників впливу на управління трансфером технологій на підприємстві - підр. 2.1); методи експертних оцінок та соціологічних спостережень (дослідження проблем трансферу машинобудівних підприємств, технологічних центрів - підр. 2.3; а також при виявленні та оцінюванні ризиків трансферу технологій - підр. 3.1); логічного узагальнення (при формулюванні висновків).

Інформаційною базою дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних економістів у сфері інноваційної теорії, технологічного розвитку, технологічного менеджменту, управління інтелектуальною власністю, матеріали Державного комітету статистики України, Державного департаменту інтелектуальної власності України, національні законодавчі та нормативно-правові акти у сфері регулювання трансферу технологій, інноваційної діяльності, публікації в періодичних виданнях, інформація з мережі Internet, матеріали практичної діяльності машинобудівних підприємств, результати анкетних опитувань та інших досліджень, проведених автором.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретичних положень і методичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення управління трансфером технологій на машинобудівних підприємствах. До найбільш суттєвих наукових результатів, які отримано в дисертації, належать наступні:

вперше:

- розроблено концептуальні положення управління трансфером технологій на підприємстві на засадах процесного підходу, які полягають у формуванні мети та задач управління, визначенні принципів, процесів трансферу технологій та їх інтеграції в систему стратегічного управління, що забезпечує комплексне, зорієнтоване на споживача управління трансфером технологій на вітчизняних машинобудівних підприємствах;

удосконалено:

- методичні підходи до формування стратегії технологічного трансферу підприємства, які, на відміну від існуючих, передбачають оцінювання потенціалу трансферу технологій, встановлення пріоритетів трансферу, формування технологічного портфеля, визначення типу стратегії трансферу, що надає можливість спрогнозувати, спланувати та обрати оптимальний спосіб трансферу технологій;

- принципові засади та алгоритм створення центру трансферу технологій, які, на противагу чинним напрацюванням, розкривають цілі, функції, методи його діяльності, що спрямовані на реалізацію процесу управління трансфером технологій на машинобудівному підприємстві;

дістали подальшого розвитку:

- категоріальний апарат трансферу технологій, а саме тлумачення понять «технологія», «трансфер технологій», «управління трансфером технологій» на основі уточнення сутнісних ознак термінів «знання», «інформація», «інновація», «трансфер», «управління» з огляду на завдання, які вирішуються у процесі забезпечення технологічного розвитку підприємства;

- визначення та обґрунтування чинників забезпечення ефективного управління трансфером технологій на вітчизняних машинобудівних підприємствах, серед яких виокремлено складові потенціалу трансферу технологій, що дає можливість оцінити рівень спроможності підприємства до трансферу та виявити напрями удосконалення системи управління трансфером технологій;

- методичні рекомендації щодо управління ризиками трансферу технологій на машинобудівному підприємстві, які, на противагу існуючим напрацюванням, передбачають оцінювання інтегрального показника ризику трансферу технологій як сукупності соціально-політичних, маркетингових, технологічних, виробничих, інвестиційно-фінансових, договірних, арбітражно-судових факторів, що дозволить розробити заходи запобігання їх негативному впливу.

Практичне значення результатів дослідження полягає у розробленні теоретичних, методичних і прикладних положень щодо удосконалення управління трансфером технологій на машинобудівних підприємствах з урахуванням процесного підходу до управління. Отримані результати впроваджені на підприємствах: ЗАТ «НКМЗ» (акт впровадження № 023/32 від 11.03.2008 р.), ЗАТ «Концерн Алекс» (акт впровадження № 1/14 від 14.03.2008 р.), що засвідчило їх прикладну цінність та можливість використання одержаних результатів на підприємствах. Результати, обґрунтовані у дисертації, використовуються у навчальному процесі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» як матеріал для навчально-методичного забезпечення дисциплін «Інтелектуальна власність», «Трансфер технологій», «Інноваційний менеджмент» (для студентів напрямів підготовки «Менеджмент», «Специфічні категорії»), а також у дипломних і курсових роботах студентів економічних спеціальностей (акт впровадження № 49 від 20.03.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною працею, рекомендації та пропозиції розроблені автором особисто й наведені у його наукових працях. З опублікованих у співавторстві наукових працях, в дисертації використано лише ті ідеї та положення, які отримані самим дисертантом.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися та дістали схвального відгуку на таких науково-практичних конференціях: ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Інноваційна модель та стратегія економічного розвитку» (м. Івано-Франківськ, 2002 р.), ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні проблеми управління» (м. Київ, 2003р.), Всеукраинская научно-практическая конференция «Формирование регионального механизма управления народнохозяйственным комплексом Украины» (м. Сімферополь, 2003 р.), ІІІ Міжнародна конференція студентів, аспірантів і молодих вчених «Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління» (м. Київ, 2004 р.), ІІ Науково-практична конференція студентів та молодих вчених вищих навчальних закладів України (м. Київ, 2004 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Теорія і практика управління в суспільстві знань» (м. Львів, 2005 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція «Держава та ринок: стратегія внутрішнього розвитку промислових регіонів» (м. Маріуполь, 2006 р.), International scientific dual-conference «Towards knowledge-based economy»&«Enterprise management: diagnostics, strategy, effectiveness» (Riga, 2007), Міжнародна науково-практичної конференція «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України» (м. Дніпропетровськ, 2007 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у 17 роботах. У тому числі 8 у провідних наукових фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг основної частини дисертації складає 177 стор. Робота містить 33 таблиці, 8 з яких розміщено на окремих сторінках; 31 рисунок, з яких 7 розміщено на окремих сторінках та додатки на 68 стор. Список використаних джерел нараховує 236 найменувань на 22 стор.

2. Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та основні завдання, предмет і об'єкт, теоретичну та методологічну бази дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі дисертації «Теоретичні засади управління трансфером технологій» з'ясовано сутність та економічний зміст трансферу технологій, розкриті концептуальні основи управління трансфером технологій на підприємстві, висвітлено світовий досвід управління трансфером технологій. Аналіз літературних джерел, присвячених визначенню поняття «технологія», виявив різноманітність та неоднозначність поглядів щодо його трактування у зв'язку з історичним розвитком технології. Виходячи із сутнісних ознак термінів «знання», «інформація», «інновація», а також співставлення різних наукових поглядів визначено технологію як систематизовані прогресивні знання, досвід, процеси, інструменти та методи, необхідні для виробництва продукції чи надання послуг з метою задоволення людських потреб. На основі систематизації й узагальнення існуючих підходів до сутності трансферу технологій сформульовано авторське трактування трансферу технологій як організованого процесу реалізації і/або залучення новітніх систематизованих знань, досвіду, інструментів та методів, розроблених однією стороною технологічної угоди, іншій з метою їх комерціалізації/впровадження та підвищення рівня технологічного розвитку учасників.

Дослідження економічного змісту трансферу технологій дозволило визначити три його основні взаємопов'язані стадії:

1) моделювання технологічного розвитку;

2) планування трансферу технологій;

3) реалізація трансферу технологій. З огляду на задачі дослідження у роботі представлені характерні ознаки трансферу технологій як процесу, що передбачає переміщення та розповсюдження технологічних знань; виступає складним видом комунікацій; стимулює створення нових споживчих цінностей; не підлягає простим законам ціноутворення та може повторюватися неодноразово.

Спираючись на наукові публікації у сфері трансферу технологій, визначено, що управління трансфером технологій необхідно розглядати як цілеспрямований комплекс управлінських дій на процес трансферу з метою забезпечення зростання рівня технологічного розвитку та конкурентоспроможності підприємства. Під час конкретизації кожної з функцій управління доведено, що ключову роль відіграє стратегічне управління трансфером технологій, яке охоплює визначення цілей трансферу в контексті загальної стратегії підприємства.

У зв'язку з цим запропоновано використання стратегії трансферу технологій як способу реалізації пріоритетів технологічного розвитку підприємства шляхом визначення оптимальних підходів до трансферу технологій, зорієнтованих на зростання, заміщення, продаж існуючих технологічних активів підприємства.

Враховуючи недоліки функціонального управління, виявлено потребу у застосуванні процесного підходу, який забезпечить цілісний погляд на трансфер технологій за рахунок представлення його як комплексу взаємопов'язаних процесів. При цьому управління трансфером як процесом має керуватися такими принципами: комплексність, організованість, сукупність дій, цілеспрямованість, орієнтація на споживача, цілісність. Рівень спроможності та готовності підприємства до реалізації процесів трансферу технологій визначається за допомогою потенціалу трансферу, основними складовими якого є технологічні, організаційні, людські, ринкові, матеріально-технічні та фінансові активи.

Представлений у роботі ґрунтовний аналіз світового досвіду управління трансфером технологій дозволив розкрити сучасні тенденції світового технологічного розвитку та визначити функції провідних держав (США, Японії, Німеччини, Великобританії, Фінляндії, Швеції, Франції) в управлінні трансфером технологій: стимулювання пріоритетних напрямів технологічного розвитку; орієнтація на регіональний розвиток; забезпечення інтеграції науки та виробництва; активізація участі малого та середнього бізнесу у процесах трансферу; створення інфраструктури технологічного трансферу.

У другому розділі «Дослідження управління трансфером технологій на машинобудівних підприємствах» розглянуто зовнішні чинники впливу на управління технологічним трансфером на підприємстві, досліджено особливості державного регулювання трансферу технологій в Україні, проаналізовано стан та проблеми управління трансфером технологій на українських машинобудівних підприємствах. Системний підхід до управління трансфером технологій на підприємстві передбачає дослідження зовнішніх факторів, які обумовлюють його ефективність. Аргументовано, що незадовільний стан трансферу технологій в Україні пов'язаний із низьким рівнем розвитку інфраструктури трансферу технологій, нормативно-правового та інформаційного забезпечення; зведенням до мінімуму витрат на розвиток високотехнологічних галузей; невисокою ефективністю процесів комерціалізації технологій (у виробництві освоюється лише біля 30% від загальної кількості розроблених нових видів технологій); нестабільним розвитком ринку інтелектуальної власності.

Як засвідчили результати дослідження, в Україні спостерігається дисбаланс між придбанням та продажем технологій. Причому у загальній структурі закупівлі технологій переважає частка устаткування (86%), а не ліцензій (1,6%) та придбання прав власності на використання об'єктів промислової власності (7%). Статистичний аналіз виявив, що лідерами у здійсненні технологічного трансферу в Україні є машинобудівна, харчова та хімічна промисловості. Однак, у 2006 р. новітні технології придбали лише біля 2% машинобудівних підприємств. Спостерігається негативна тенденція щодо передання нових технологій машинобудівними підприємствами як в Україні, так і за її межами (табл.1). Однією з причин низької активності вітчизняних підприємств у сфері трансферу є відсутність в Україні національної моделі технологічного обміну.

Отримані результати зумовили необхідність вивчення особливостей державного регулювання трансферу технологій в Україні. Дослідження нормативно-правової бази виявило нагальність розробки економічно безпечної збалансованої політики імпорту прогресивних технологій у поєднанні з підтримкою власного виробника, необхідність внесення коректив до Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» від 21.02.2006 р., зокрема щодо державної експертизи технологій, фінансово-економічного забезпечення трансферу. Зіставлення вітчизняного та зарубіжного досвіду управління трансфером технологій дозволило зробити висновок, що в Україні існує нагальна потреба у запровадженні передових промислових стандартів виробництва, створенні програми підтримки високих технологій з урахуванням напрацювань НВК «Наука», стимулюванні підприємств до трансферу, інтенсифікації організації єдиного інформаційного банку технологій.

Таблиця 1. Кількість придбаних та переданих технологій машинобудівними підприємствами

Показники	Придбання нових технологій	Передання нових технологій
	в Україні	за межами України	в Україні	за межами України
	2003	2004	2005	2006	2003	2004	2005	2006	2003	2004	2005	2006	2003	2004	2005	2006
Всього, у т.ч.	130	505	81	156	114	95	70	200	15	5	7	3		3
- виробництво машин та устаткування	57	41	39	40	11	7	16	12	3		5	3		2
- виробництво електричного, електронного устаткування	37	49	24	45	13	16	39	147	8	2
виробництво транспортного устаткування	36	415	18	71	90	72	15	41	4	3	2			1

Для виявлення проблем управління трансфером технологій було виділено п'ять машинобудівних підприємств: ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», ВАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування», ВАТ «Факел», ВАТ «Ірпіньмаш», ППВКФ «Автопостач». Вибір підприємств зумовлений такими чинниками як: тривала історія функціонування; орієнтація як на внутрішній, так і на зовнішній ринок збуту; досвід у випуску наукоємної продукції; різні розміри і масштаби виробництва; різні обсяги інвестицій у інноваційний розвиток підприємства. Проведене авторське дослідження свідчить про наявність низки проблем: обмеженості доступу до зарубіжних ринків технологій, відсутності кваліфікованого персоналу у сфері інтелектуальної власності та трансферу, стратегічних концепцій технологічного розвитку та ін.

Детальніший аналіз виявив, що на більшості опитаних підприємств рівень винахідницької активності не відповідає потребам розвитку підприємств, а високий ступінь наукоємності технологій, продукції обстежених підприємств не завжди забезпечує високий рівень конкурентоспроможності на зарубіжних ринках збуту. Вагомою перешкодою для сучасних підприємств залишається брак фінансових коштів у поєднанні зі значною зношеністю технологічного обладнання, яке не може бути пристосоване до сучасних інноваційних технологій.

Окрім цього, результати опитування засвідчили, що інноваційна культура підприємств нині знаходиться на низькому рівні. Як наслідок, можливість комерціалізації власних технологій на досліджуваних машинобудівних підприємствах їх керівниками навіть не розглядається через загрозу зростання конкуренції на ринках збуту, а також незадовільний рівень міжнародного правового захисту об'єктів інтелектуальної власності. Не здійснюється технологічний аудит, пошук альтернативних варіантів придбання зовнішніх технологій. У свою чергу, брак культури взаємопов'язаний із відсутністю стратегічного технологічного розвитку на окремих підприємствах (ВАТ «Ірпіньмаш», ВАТ «КЗВВ»), що зумовлює необґрунтований вибір способу трансферу технологій відповідно до цілей діяльності підприємства. На ППВКФ «Автопостач» дотримуються захисної стратегії та орієнтуються на впровадження зовнішніх технологій, але протягом останніх шести років підприємство працює виключно на умовах, продиктованих зарубіжним партнером.

Таким чином, проаналізовані існуючі підходи до управління трансфером технологій на машинобудівних підприємствах виявили відсутність системності та комплексності управління трансфером технологій. Наприклад, діяльність відділів інтелектуальної власності не узгоджена з іншими підрозділами, задіяними до оперативного управління трансфером технологій (відділами НДДКР, головного конструктора, стандартизації, маркетингу та ін.). Перераховані проблеми зумовлюють порушення послідовності реалізації основних етапів трансферу технологій.

У третьому розділі «Напрями удосконалення управління трансфером технологій на машинобудівних підприємствах» викладено методичні підходи до розробки стратегії трансферу технологій на підприємстві, розроблено науково-практичні рекомендації щодо формування системи управління трансфером технологій на машинобудівних підприємствах, а також проаналізовано методичні підходи до визначення ефективності управління трансфером.

Одним із інструментів удосконалення управління трансфером технологій на підприємстві є розробка та реалізація стратегії трансферу технологій, спрямованої на вибір адекватного для підприємства способу трансферу технологій. Основні етапи формування стратегії трансферу на промисловому підприємстві:

1) визначення цілей трансферу технологій;

2) проведення технологічного аудиту (ідентифікація та класифікація технологій на підприємстві, аналіз впливу технологій на конкурентоспроможність підприємства);

3) комплексна оцінка потенціалу трансферу підприємства;

4) встановлення пріоритетів трансферу технологій;

5) визначення типу стратегії трансферу (стратегія реактивності, технологічної співпраці та партнерства, дослідження на замовлення, ліцензування технологій, прискореного технологічного розвитку, технологічного наслідування);

6) формування технологічного портфеля;

7) реалізація стратегічної програми;

8) визначення майбутніх напрямків розвитку стратегії. Отримані результати дозволили сформувати матрицю вибору способу залучення та експлуатації технології підприємством з використанням виокремлених факторів впливу на прийняття управлінського рішення: тип інноваційної стратегії та стратегії трансферу, нагальність застосування технології, стадія життєвого циклу технології, тип технології, потенціал підприємства, обсяги інвестування.

Вагому роль в ефективному управлінні трансфером технологій відіграє його організація, удосконалення якої можливе за рахунок створення Центру трансферу технологій на підприємстві. Відповідно до розроблених класифікаторів функцій та цілей трансферу технологій сформовані відділи центру, а саме: інтелектуальної власності, технологічного планування та розвитку, комерціалізації технологій, юридичного та інформаційно-аналітичного забезпечення.

Створення таких центрів доцільне на масштабних машинобудівних підприємствах, які володіють потужним портфелем технологій. Для забезпечення гнучкості, оперативності та якості управління трансфером технологій у цих центрах доцільно організовувати команди трансферу технологій під конкретний технологічний проект. Учасниками команди можуть бути спеціалісти різних підрозділів центру та підприємства. У якості альтернативи технологічним центрам на підприємствах з меншими обсягами робіт запропоновано створення патентно-ліцензійних відділів або відділів трансферу технологій.

Якщо специфіка діяльності підприємства не пов'язана з постійними процесами технологічного обміну, окремі послуги (проведення патентного пошуку, технологічного аудиту, оцінювання вартості технології) можуть надаватися посередниками.

Вузьким місцем управління залишається низька мотивація персоналу, яка посилює бар'єри технологічного трансферу. Можна виділити три групи факторів, що впливають на процес формування трудової поведінки працівників: мотиваційні, розуміння ролі, кваліфікаційні.

У контексті процесного підходу керівники відділів, задіяних до трансферу технологій, повинні одержувати винагороду залежно від ефективності здійснення кожного з процесів трансферу, а не результатів роботи окремого підрозділу. Посилення дієвості фактора розуміння ролі можливе за рахунок реалізації таких заходів розвитку соціального капіталу: усвідомлення, асоціації, асиміляції, адаптації.

Виняткову роль відіграє контролювання трансферу технологій, яке передбачає не лише відповідність технологій промисловим стандартам підприємства, а й здійснення ризик-менеджменту на всіх етапах трансферу. Нами встановлено, що інтегральний показник ризику трансферу у формальному вигляді є функцією груп факторів:

R_TT = f (R₁, R₂, R₃,R₄,R₅,R_6,R₇),

де R₁ -соціально-політичні ризики,

R₂ - маркетингові ризики,

R₃ - технологічні ризики,

R₄ -виробничі ризики,

R₅ - інвестиційно-фінансові ризики,

R₆ - ризики, пов'язані з угодами трансферу,

R7 - арбітражно-судові ризики.

У результаті оцінювання ризиків трансферу для ЗАТ «НКМЗ» методом експертних оцінок за 100 бальною шкалою виявлено, що загальний показник ризикованості трансферу технологій на підприємстві приблизно 50 балів. Причому найвищі ризики пов'язані з укладанням угоди про трансфер. З метою запобігання критичним ситуаціям розроблено універсальні рекомендації щодо їх мінімізації із застосуванням наступних стратегій: профілактики, диверсифікації, лімітування, самострахування, страхування, хеджування, одержання додаткової інформації.

Узагальнення теоретичного надбання з оцінювання економічної доцільності трансферу технологій та практики досліджуваних підприємств дозволило виділити показники ефективності управління цим процесом. Основними параметрами впливу на результативність технологічного трансферу є вартість та потенціал технології, ефективність її використання на підприємстві. У зв'язку з цим проаналізовано існуючі методи оцінювання вартості технології у контексті реалізації основних способів трансферу технологій: доходний, затратний, ринковий, технократичний. Сформований комплекс методичного інструментарію дозволив розрахувати економічну ефективність запропонованих рекомендацій щодо управління трансфером технологій на машинобудівному підприємстві.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання забезпечення комплексного управління трансфером технологій на промисловому підприємстві. Отримані у дисертації наукові і практичні результати сприятимуть удосконаленню управління трансфером технологій на машинобудівних підприємствах і, як наслідок, підвищенню рівня їх технологічного розвитку та конкурентоспроможності. До основних висновків і пропозицій можна віднести:

1. З урахуванням низки проблем, які перешкоджають інноваційному розвитку вітчизняних машинобудівних підприємств, обґрунтовано необхідність та доцільність пошуку ефективних підходів до управління трансфером технологій на підприємствах з метою прискорення їх технологічного розвитку та забезпечення міжнародної конкурентоспроможності. За таких умов необхідна систематизація теоретичних засад, розробка науково-методичних та науково-практичних рекомендацій щодо управління трансфером технологій на машинобудівних підприємствах.

2. На основі дослідження економічної сутності трансферу технологій у дисертації набув подальшого розвитку категоріальний апарат, зокрема, такі поняття як «технологія», «трансфер технологій», «управління трансфером технологій», які уточнені та доповнені з огляду на задачі дисертаційного дослідження. Представлені характерні ознаки технології та технологічного трансферу, які сприятимуть розвитку теорії управління підприємствами.

3. Доведено необхідність застосування процесного підходу до управління трансфером, що забезпечить цілісний погляд на трансфер технологій за рахунок представлення його як комплексу взаємопов'язаних процесів. Виокремлено і обґрунтовано цілі, задачі, функції, принципи, методи управління трансфером технологій на підприємстві. З'ясовано, що рівень спроможності та готовності підприємства до трансферу технологій визначає потенціал трансферу технологій, до основних складових якого належать: технологічні, організаційні, людські, ринкові, матеріально-технічні та фінансові активи. Керівники промислових підприємств можуть використовувати запропоновану концепцію управління трансфером технологій для прийняття більш обґрунтованих управлінських рішень стосовно трансферу технологій.

4. На основі глибоко аналізу світового досвіду у сфері управління трансфером технологій доведено, що трансфер технологій є невід'ємною ланкою національної інноваційної системи. Досліджено сучасні напрями формування та розвитку державних систем управління трансфером: стимулювання пріоритетних напрямків технологічного розвитку, запровадження кластерів; забезпечення інтеграції науки та виробництва; активізація участі представників малого та середнього бізнесу; створення інфраструктури технологічного трансферу. Отримані результати можуть бути використані відповідними міністерствами та комітетами при формуванні національної інноваційної системи України.

5. Проведений у дисертації моніторинг зовнішніх чинників впливу на управління технологічним трансфером на машинобудівному підприємстві свідчить, що найбільш вагомі з них: низький рівень розвитку інфраструктури трансферу технологій та нормативно-правового забезпечення, перманентне недотримання норми бюджетного фінансування, зведення до мінімуму витрат на розвиток високотехнологічних галузей, відсутність стратегії трансферу. Отримані результати дозволяють визначити вузькі місця управління трансфером технологій, у першу чергу, на державному рівні.

6. Проаналізовано особливості державного регулювання трансферу технологій в Україні, виявлено його недоліки та запропоновано заходи щодо удосконалення системи управління трансфером технологій. Обґрунтовано необхідність внесення відповідних змін до законодавства, здійснення низки заходів щодо покращення інфраструктури трансферу технологій (розподіл обов'язків Міністерства освіти і науки України, створення Національного агентства з науки та технологій, інтенсифікація організації єдиного інформаційного банку технологій), запровадження світових промислових стандартів виробництва для вітчизняних підприємств, стимулювання трансферу шляхом удосконалення системи оподаткування, надання субсидій на зарубіжне патентування технологій, вирішення питань з розподілу прав власності на технології, створених за рахунок державних коштів.

7. Проведене комплексне дослідження стану та проблем управління трансфером технологій на українських машинобудівних підприємствах за складовими потенціалу трансферу засвідчило відсутність системності, координування управління трансфером технологій, що призводить до прийняття необґрунтованих управлінських рішень. Отримані результати можуть використовувати науковці у процесі подальшого вдосконалення системи технологічного обміну в Україні та керівники машинобудівних підприємств з метою розробки напрямів удосконалення системи управління.

8. Обґрунтовано роль стратегії трансферу технологій для промислового підприємства та розроблено методичні підходи до її формування, що дозволило визначити оптимальні способи трансферу технологій. Запропоновано матрицю вибору способу трансферу підприємством на основі виокремлених чинників впливу на прийняття управлінського рішення: нагальність застосування технології, стадія життєвого циклу технології, вид технології, потенціал підприємства, обсяги інвестування, ризики використання технології, тип стратегії трансферу.

9. Визначено та аргументовано підходи до удосконалення управління трансфером технологій на машинобудівних підприємствах, а саме: розроблено алгоритм придбання та комерціалізації технологій, розглянуто принципові засади створення та функціонування центру трансферу технологій з точки зору процесного підходу до управління, обґрунтовано його переваги для великих машинобудівних підприємств. Сформовані відділи центру: інтелектуальної власності, технологічного планування та розвитку, комерціалізації технологій, технологічних контрактів і юридичного забезпечення, інформаційно-аналітичного забезпечення. Виявлені найбільш вагомі ризики трансферу технологій машинобудівного підприємства: соціально-політичні, маркетингові, технологічні, виробничі, інвестиційно-фінансові, ризики угоди трансферу, арбітражно-судові. Отримані результати дозволили розробити рекомендації щодо стратегій управління ризиками.

10. На основі дослідження вітчизняних та зарубіжних джерел представлено комплекс методичного інструментарію оцінювання ефективності управління трансфером технологій, де особлива увага приділена методам оцінювання вартості технологій і ефективності їх використання, проаналізовано доцільність застосування кожного з них. Отримані розробки можуть бути використані керівниками машинобудівних підприємств з метою удосконалення технологічного обміну.

11. Результати, отримані у дисертаційному дослідженні, можна рекомендувати:

- Міністерству економіки України, Міністерству промислової політики України для використання на машинобудівних підприємствах України;

- Міністерству освіти і науки України для удосконалення управління трансфером технологій та при підготовці спеціалістів у сфері менеджменту інноваційної діяльності, трансферу технологій.

Апробація результатів дисертаційного дослідження на окремих підприємствах машинобудівної промисловості дає змогу підтвердити правильність висунутих гіпотез.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Кам'янська О. Підходи до визначення ціни ліцензії / Ольга Камянська // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. - Тернопіль, 2003. - Випуск 7.- С.135-142.

Смоляр Л.Г. Трансфер технологій - важлива складова інноваційного розвитку / Л.Г. Смоляр, О.В. Кам'янська // Вісник інституту економічного прогнозування. - К. : Інститут економічного прогнозування, 2004. - С.48-54. (Особистий внесок автора: досліджено термінологічний апарат, представлені стадії технологічного трансферу та чинники, які зумовлюють його ефективність).

Кам'янська О.В. Роль ліцензійної угоди у процесі комерціалізації технологій / О.В. Кам'янська // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 186: В 4 т. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2003. - Том ІІ - С. 393-404.

Кам'янська О.В. Особливості реалізації державної політики у сфері трансферу технологій / О.В. Кам'янська, М.О. Кравченко // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональні суспільні системи: ресурси і механізми ефективного управління (Збірник наукових праць). Вип. 2 (58). - Львів: НАН України. Інститут регіональних досліджень, 2006. - С. 382 - 399. (Особистий внесок автора: узагальнено світовий досвід управління трансфером технологій, визначено функції держави у сфері управління технологічним трансфером в Україні).

Кравченко М.О. Розвиток кадрової складової інноваційного потенціалу підприємств машинобудівного комплексу // М.О. Кравченко, О.В. Кам'янська // Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Випуск 3. - Київ, 2006. - С. 229 - 235. (Особистий внесок автора: виділені фактори, що впливають на мотивацію працівників машинобудівних підприємств в ході поширення інновацій).

Кам'янська О. Патентування та його значення в процесі трансферу технологій / Ольга Кам'янська, Любов Смоляр // Наукові записки. Збірник наукових праць кафедри економічного аналізу Тернопільського національного університету. Випуск 16. - Тернопіль : Економічна думка, 2006. - С. 248 - 253. (Особистий внесок автора: обґрунтовано роль патентування у трансфері технологій, узагальнено переваги та недоліки процедури патентування).

Кам'янська О.В. Розробка технологічної стратегії промислових підприємств / О.В. Кам'янська // Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Випуск 4. - Київ, 2007. - С. 326 - 330.

Смоляр Л.Г. Технологічний трансфер на промислових підприємствах / Смоляр Л.Г, Кам'янська О.В. // Економіка і управління. - Київ, 2007. - № 4. - С.28-35. (Особистий внесок автора: на основі аналізу внутрішніх чинників впливу на трансфер технологій запропоновано створення центру трансферу технологій, розкрито етапи комерціалізації технології підприємством).

Кам'янська О.В. Основні тенденції сучасної світової технологічної політики / Кам'янська О.В. // Держава і економічне зростання: ІІ науково-практична конференція студентів та молодих вчених вищих навчальних закладів України. Київ, 15-16 грудня 2004 р.: тези допов. - Київ, 2005. - С. 84-85.

Кам'янська О. В. Сучасні стратегії експлуатації технологій / О.В. Кам'янська // Держава та ринок: стратегія внутрішнього розвитку промислових регіонів: всеукраїнська науково-практична конференція, 9 - 11 червня 2006 р.: тези допов. - Маріуполь, 2006. - С. 126 - 128.

Кам'янська О.В. Форми інтеграції науки та виробництва / О.В. Кам'янська // Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління: ІІІ Міжнародна конференція студентів, аспірантів і молодих вчених «Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління», 24-27 березня 2004 р.: тези допов. - К., 2004. - с. 46-47.

Кам'янська О.В. Методи залучення прогресивних технологій підприємством // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні проблеми управління», 27-28 листопада 2003 року. Частина 2. - Київ, 2003. - с. 178-179.

Кам'янська О.В. Розробка ефективної технологічної стратегії на сучасному підприємстві // Материалы Всеукраинской научно-практической конференции «Формирование регионального механизма управления народнохозяйственным комплексом Украины», 25 декабря 2003 г.: тези допов. - Симферополь: «Таврия Плюс», 2004. - с. 51-52.

Камянська О.В. Трансфер технологій як важлива складова інноваційного розвитку / Кам'янська О.В. // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Інноваційна модель та стратегія економічного розвитку», 15-19 жовтня 2002 р.: тези допов. - Івано-Франківськ, 2002. - с.52-53.

Кам'янська О.В. Організаційно-економічний механізм технологічного трансферу / Кам'янська О.В. // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень 2004», 21-30 червня 2004 р.: тези допов. - Том 40. Маркетинг та менеджмент. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2004. - с. 46-48.

O. Kamyanska. The organization of technology transfer at the industrial enterprises / O. Kamyanska, A. Dunska // International scientific dual-conference “Towards knowledge-based economy”& “Enterprise management: diagnostics, strategy, effectiveness”: Conference Proceedings, 2007, 12 - 13 April: тези допов. - Riga: RTU Publishing House, 2007. - pp. 124-125. (Особистий внесок автора: окреслені підходи до організації трансферу технологій на промисловому підприємстві).

Дунська А.Р. Інноваційний розвиток підприємств целюлозно-паперової промисловості на засадах технологічного трансферу / Дунська А.Р., Кам'янська О.В. // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України», 24-26 травня 2007 р.: тези допов. - Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2007. - с.58-59. (Особистий внесок автора: обґрунтовано необхідність застосування трансферу технологій з метою активізації інноваційного розвитку підприємств).

Размещено на Allbest.ru

...