Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

електрошашличниця ремонтний нагрівальний

Електричний нагрів по зрівнянню з іншими видами нагріву (за допомогою газу, жидкого чи твердого палива) має ряд суттєвих переваг. Основне з них - відсутність жахливих виделинь (поліпшення санітарно-гігієнічних умов приміщення), які сопутствують такому широко розповсюдженому енергоносію, як природний газ: при відкритому горінні газу виділяються як продукти повного згорання (вуглекислий газ, вода), так і дуже жахливі для здоровья людини продукти неповного згорання (окісь вуглецю, смоляні викиди і інш.). крім того, електроприбори вибухонебезпечні.

Електронарівальні прибори різноманітні по призначенню і асортименту і мають високий коефіцієнт корисної дії (ККД) - 55 - 95%, тоді як у нагрівальних приладів, що працюють на твердому палеві, ККД не перевищує 12 - 20%, на жидкому - 20 - 40%, а на газообразному - 50 - 60%.

Побутові електронагрівальні прибори по призначенню можна поділити на наступні основні групи:

- прибори для приготування і підігріву їжі ї;

- опалювальні прибори;

- прибори для прасування;

- прибори для нагріву води;

- нагрівальні інструменти;

- прибори для обігріву тіла людини.

У дипломному проекті за темою „Розробка документації на ремонт електрошашличниці ЕШВ - 1,25/220 „ТАВРІЯ”, яка належить до приборів для приготування і підігріву їжі роозглянуті питання конструкції, принципу дії, пошуку і усуненню несправностей.

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИЛАДУ

1.1 Загальні повідомлення

Електрошашличниця ЕШВ 1,25/220 „ТАВРІЯ” призначена для приготування шашликів, жаренню порційних кусків м'яса, люля-кебаб, запічки грибів, фруктів і овочів в домашніх умовах.

Шашличниця виготовлена в кліматичному виконанні УХЛ, категорія приміщення 4 за ГОСТ 15150-89.

Шашличниця призначена для роботи в інтервалі температур навколишнього середовища від плюс 1 град.С до плюс 40 град.С, з відносною вологістю повітря не більше 80 відсотків при температурі плюс 25 град.С.

Навкруги нагрівача розташовано шість шампурів, які приводяться в обертальний рух електродвигуном.

1.2 Основні технічні характеристики

Напруга, В ................................................220±22

Частота, Гц .....................................................50

Потужність, що споживається, кВт..............1,25

Частота обертання шампурів, об/хв..............2

Час нагріву до робочої температури, хв. .....5

Час жаріння шашлику, хв............................15...25

Маса одно часового завантаження, кг ........1,25

Маса , кг..........................................................3,3

1.3 Конструкторсько-технологічна характеристика

Основними елементами шашличниці (графічна частина ДП) являються:

- корпус з вмонтованим в нього електронагрівачем;

- шампури;

- електродвигун;

- захисний кожух; з'єднувальний шнур з гвилкою.

Нагрівач виготовлено з проволоки високого омічного опору, навитою у вигляді спіралі на стержень, і захищений жароміцним склом. Навколо нагрівача розташовані шість шампурів. Обертання шампурів передається від двигуна через муфту, шестерну передачу і з'ємні стакани для збору жиру.

Жаріння здійснюється за рахунок випромінювання тепла нагрівача і віддалення його від захисного кожуху.

Нормальний режим - короткочасний з тривалістю робочого циклу не більше 60 хвилин.

1.4 Електрична схема електрошашличниці

Рисунок 1 Схема електрична принципова

2. ПРИНЦИП РОБОТИ І ЕЛЕКТРИЧНА СХЕМА

Принцип дії електронагрівальних приладів заснований на тому, що при проходженні струму через провідник з високим питомим опором згідно із законом Джоуля - Ленца кількість теплоти, що виділяється в провіднику при проходженні струму, пропорційно квадрату сили струму, опору провідника і часу проходження струму

Q = I2 R t (2.1)

2.1 Теплова дія струму

При проходженні електричного струму через нерухомі металеві провідники єдиним результатом роботи струму є нагрівання цих провідників і, отже, за законом збереження енергії вся робота, здійснена струмом, перетворюється на тепло.

Робота (Дж), що здійснюється струмом при проходженні його через ділянку кола, обчислюється за формулою:

A = U І t (2.2)

де: U -- напруга, В;

I -- сила струму, А;

t -- час, с.

Кількість теплоти (Дж), виділена в провіднику при проходженні по ньому струму, обчислюється на підставі закону Джоуля - Ленца.

2.2 Потужність електричного струму

Знаючи роботу, що здійснюється струмом за деякий проміжок часу, можна розрахувати і потужність струму, під якою, так само як і в механіці, розуміють роботу, що здійснюється за одиницю часу. З формули, що визначає роботу постійного струму A = U І t, слідуєте що потужність його рівна

Р =А / t = U I (2.3)

Нерідко говорять про потужність електричного струму, споживану від мережі, бажаючи цим виразити думку, що за допомогою електричного струму (за рахунок струму) нагріваються праски, електроплитки і т.д.

Відповідно до цього на приладах нерідко позначається їх потужність, тобто потужність струму, необхідна для нормальної дії цих приладів. Так, наприклад, електроплитка на 220 В потужністю 500 Вт є плитка, для нормальної роботи якої потрібен струм близько 2,3 А при напрузі 220 В оскільки 2,3 х 220 = 500 ( Вт ).

На практиці застосовують також крупніші одиниці потужності: 1 гВт (гектоват) = 100 Вт і 1 кВт (кіловат) = 1000 Вт.

Таким чином, 1 Вт є потужність, що виділяється струмом в 1А в провіднику, між кінцями якого підтримується напруга в 1 В.

Аналогічно цьому і для одиниці роботи іноді замість Джоуля говорять: ват-секунда. Застосовують і крупніші одиниці роботи: 1 гектоват·годину або 1 годину кіловата, яка рівна роботі, здійснюваною струмом потужністю в 1 кіловат протягом однієї години (позначається кВт·год.).

Тепло від нагрівального елементу до тіла, що нагрівається, може передаватися шляхом теплопровідності, конвекції або випромінювання.

Передача тепла безпосередньо від більш нагрітого тіла до менш нагрітого (або від більш нагрітих частин тіла до менш нагрітих) називається теплопровідністю, наприклад в електропрасках. Розповсюдження тепла шляхом пересування самих нагрітих частинок речовини називається конвекцією, наприклад при нагріванні води знизу нижні нагріті і тому легші шари піднімаються вгору, а на їх місце вниз опускаються важчі холодні верхні шари. Виникають так звані конвекційні струми, температура води в судині поступово вирівнюється і підвищується. Перенесення тепла у воді і повітрі шляхом конвекції відбувається швидше, ніж за рахунок теплопровідності. Нарешті, можлива також передача тепла випромінюванням від більш нагрітого до менш нагрітого тіла (наприклад, в електровідбивачах, камінах).

Принцип передачі тепла тілу, що нагрівається, в електронагрівальних приладах заснований на одному з цих способів або на поєднанні двох або навіть трьох способів теплопередачі.

Конструктивно електронагрівальні прилади (з використанням нагріву провідників високого опору) складаються з корпусу, нагрівального елементу, контактних штифтів, електроізоляційних і теплоізолюючих матеріалів.

2.3 Нагрівальні елементи

Сплави, з яких виготовляють дріт або стрічку для нагрівальних елементів, повинні володіти вищим питомим опором, чим мідь і інші провідники, що забезпечує компактність конструкції і малу залежність від температури (температурний коефіцієнт розширення повинен бути вельми малий). Крім того, вони повинні тривало витримувати високу температуру, не розплавляючись і не окислюючись. Найбільше задовольняють цим вимогам спеціальні сплави -- константан, ніхром і фехраль.

У всіх нагрівальних елементах струмопровідний дріт або стрічку ретельно ізолюють від корпусу, від цього залежить якість і надійність електронагрівальних приладів, а також безпека в обігу з ними.

Як електроізоляційні і теплоізолюючі матеріали застосовують матеріали з високими електроізоляційними властивостями і високою механічною міцністю, оскільки вони повинні витримувати часті коливання температури і при нагрівань розширюватися в такому ж ступені, як і провідники.

Як найкращими ізоляційними матеріалами для електронагрівальних приладів з температурою нагріву не вище 500 ... 600°С вважається фарфор,натуральна слюда і жаротривкий міканіт. Для приладів з температурою нагріву 700 ... 900°С застосовується алунд -- майже чистий окисел алюмінію, палена магнезія - порошок окислу магнію. Нарешті, для приладів з вищою температурою нагріву чим 900°С, застосовується шамот (вогненаполеглива глина), кварцовий пісок (SiО2) і периклаз (MgO).

Для компактності приладу при виготовленні нагрівальних елементів дріт діаметром 0,3 ... 0,6 мм звивають в спіраль, а стрічку намотують на плоску електроізоляційну підставу.

Залежно від призначення нагрівальні елементи виконуються відкритими або закритими. Закриті підрозділяються на негерметичні і герметичні.

Нагрівальні елементи відкритого типа з спіралями, відкрито розміщеними в канавках електроізоляційного матеріалу відповідної форми або вільно підвішеними на кронштейнах з електроізоляційного матеріалу. Передача тепла в них здійснюється конвекцією і випромінюванням. До достоїнств нагрівальних елементів відкритого типа відносяться простота конструкції, швидкість нагріву, легкість ремонту і відносна дешевизна. До недоліків -- можливість замикання витків спіралі, механічного пошкодження спіралі і, крім того, можливість поразки людини електричним струмом при зіткненні з відкритою спіраллю.

Нагрівальні елементи закритого типа негерметичні виконують із спіралі або стрічки, поміщеної в захисну оболонку з електроізоляційного матеріалу, яка оберігає їх від механічних пошкоджень, але не перешкоджає доступу повітря. Як захисна оболонка іноді служать лускаті керамічні намиста, які надягають на спіраль. Елементи подібного типа знаходили застосування в чайниках і прасках. Вони прості по конструкції, але i мають невелику механічну міцність, і при їх поломці може відбутися замикання спіралі на корпус.

Нагрівальні елементи закритого типа випускають у вигляді спіралі з ніхромової або фехралевої проволоки, поміщеної в металевий кожух, що складається з двох кільцевих чашок, запресованих один в одного. Внутрішня частина кожуха заповнюється порошкоподібною електроізоляційною масою. Такі елементи знаходять застосування в електричних плитках і прасках. Вони надійні в експлуатації, але вимагають порівняно більшого часу на нагрів приладу.

Нагрівальні елементи закритого типа герметичні є найбільш здійсненими. Спіраль у них із зовнішнім діаметром 4...5 мм поміщається в корпусі - трубці, що має внутрішній діаметр 8...10 мм. Трубку виготовляють з латуні, неіржавіючої або хромонікелевої сталі, що допускає температуру нагріву поверхні від 400 до 800°С. Вільний простір між спіраллю і стінками трубки заповнюється кварцовим піском або порошком окислу магнію. Для більшого ущільнення ізоляційного матеріалу, закладеного в трубку, її діаметр зменшують механічним способом.

Для оберігання спіралі від впливу повітря і вологи кінці трубки герметично закриваються електроізоляційними втулками і заливаються спеціальною склоподібною емаллю. Нагрівальні елементи такого типа мають хороші умови для теплопередачі, довговічні і нечутливі до механічних і хімічних дій. Термін служби їх досягає 10000 год. Кінці нагрівальних спіралей в нагрівальних елементах всіх типів кріпляться до контактних штифтів, закріплених в корпусі і ізольованих від нього спеціальними втулками з ізоляційного матеріалу.

Герметичні нагрівальні елементи трубчастого типа знайшли широке застосування в електричних плитках, прасках, духовках, чайниках, кавниках і інших приладах. Конструкції нагрівальних елементів приведені на рис. 2.

Рисунок 2

Нагрівальні елементи: а -- в захисній оболонці з керамічних намист; б -- пластинчастий; в -- трубчастий; 1 -- керамічні намиста; 2 -- дріт з ніхрому або фехралю; 3 -- пластина з міканіту; 4 -- контактні виведення елементу; 5 -- контактні стрижні; 6 -- нагрівальна спіраль; 7 -- оболонка; 8 -- наповнювач; 9 -- герметична пробка; 10 -- контактна гайка; L -- розгорнена довжина нагрівача; La -- активна довжина нагрівача; Lк -- довжина контактного стрижня до краю трубки.

ТЕНи виготовляються на номінальні напруги 6, 12, 24, 36, 42, 110, 127 і 220 В змінного і постійного струму. Номінальні діаметри, мм; 5; 6,5; 7,4; 8; 8,5; 10. Розгорнена довжина, мм: 250, 280, 300, 320, 350, 380, 420, 450, 500, 560, 600, 630, 710, 800, 850, 900, 1000, 1200, 1400, 1700, 2000.

Номінальна потужність електроплиток, що випускаються промисловістю одпоконфорочних - 800, 1000. 1200 і 1500 Вт, двоконфорочних - 1600, 1800, 2000 і 2200 Вт По конструкції розрізняють три типи конфорок: з корпусом, штампованим з листової сталі, з литим чавунним корпусом, із трубчастими електронагрівниками (ТЕНами).

Тип конфорки, пристрій регулювання потужності - основні елементи, що визначають експлуатаційні характеристики електроплиток. Час розігріву конфорок з ТЕНами 3 - 4 хв, їх ККД - 70%, температура нагріву поверхні - 650 - 700° С, середній ресурс - 5 тис. год. Відповідні характеристики штампованих конфорок:15 хв; 55%; 450-500° С, 2-3 тис.год. Характеристики чавунних конфорок займають проміжні значення. Найбільш розповсюдженими є плитки з ТЕНами. Поверхня, що нагрівається, ТЕНа - трубка з тонкого металу, завдяки чому вона нагрівається дуже швидко, а передача теплоти відбувається в основному в результаті випромінювання. Крім того, ТЕНи (на відміну від чавунних конфорок) не тріскаються при попаданні води на їхню розпечену поверхню.

Трубчасті електронагрівачі є металевою трубкою, усередині якої знаходиться нагрівальна спіраль, запресована в спеціальному наповнювачі -- периклазі.

Наповнювач забезпечує надійну електроізоляцію і має велику теплопровідність, тому використовується також для зменшення перепаду температур між зовнішньою трубкою і нагрівальною спіраллю. Оболонку 7 залежно від умов експлуатації виготовляють з неіржавіючої жаростійкої сталі, алюмінієвих сплавів або вуглецевої сталі. Торці ТЕНа герметизують для запобігання проникненню атмосферної вологи в наповнювача.

Принципові переваги ТЕНів перед іншими видами нагрівачів полягають в наступному: поверхня нагрівача не знаходиться під електричною напругою, тобто електронагрівач електробезпечний (при заземленні зовнішньої трубки і правильно вибраних запобіжниках), його можна поміщати у воду, рідкий метал і пр.; нагрівальна спіраль, запресована в наповнювачі (при достатній герметизації торців нагрівача), має малий діаметр дроту і значний термін служби; нагрівачі надійно працюють при вібраціях і значних ударних навантаженнях (завдяки щільності набивання наповнювача); нагрівачі можуть мати будь-яку форму; конструкція нагрівача проста.

ТЕН можна зігнути в будь-яку форму в холодному стані після відпалу трубки за умови, що радіус вигину буде не менше 2,5 діаметру зовнішньої трубки (при цьому спіраль усередині трубки розташована строго по її осі).

Всі наявні в природі тіла з температурою вище за абсолютний нуль володіють інфрачервоним випромінюванням. Інфрачервоним є нагрів від електронагрівачів, в яких використовуються провідники з високим опором.

У практиці під інфрачервоними нагрівачами розуміють такі, у яких максимум випромінювання доводиться на інфрачервону область спектру з довжинами хвиль від 0,76 до 3 мкм. Інфрачервоні електронагрівачі підрозділяють на світлі, випромінюючі крім інфрачервоних видимі промені, і темні, випромінюючі переважно інфрачервоні промені. До світлих випромінювачів відносяться лампи розжарювання типу ІЧД (інфрачервона дзеркальна) з внутрішньою дзеркальною поверхнею для отримання направленого променевого потоку. До темних випромінювачів інфрачервоних хвиль -- відкриті спіралі і ТЕНи з температурою на поверхні 700...750°С.

3. ПЕРЕВІРОЧНИЙ РОЗРАХУНОК НАГРІВАЛЬНОГО ЕЛЕМЕНТУ

Розрахунок нагрівальних елементів (довжину і діаметр дроту) проводять, виходячи з величини напруги мережі і заданої потужності нагрівального елементу. Сила струму при даній напрузі і потужності:

I = P / U, (3.1)

де: І- сила струму, А;

Р- потужність, Вт;

U- напруга, В.

3.1 Опір провідника визначається відношенням:

R = U / I, (3.2)

де: R- опір провідника, Ом.

3.2 Основні дані для розрахунку нагрівальних елементів

Знаючи величину струму, можна знайти діаметр і перетин дроту з табл.3.1.

Таблиця 3.1 Діаметр і перетин дроту

Допустима величина струму,А	1	2	3	4	5	6	7
Діаметр ніхромової проволоки при температурі 700?C	0,17	0,30	0,45	0,55	0,65	0,76	0,85
Перетин проволоки, мм2	0,0227	0,0707	0,159	0,238	0,332	0,442	0,570

3.4 Підставляючи набутого значення у формулу

l = S R / с, (3.3)

де: l - длина дроту, м;

S - перетин дроту, мм2;

R - опір дроту, Ом;

с - питомий опір дроту (для ніхрому: с = 1,1 Ом.мм2/м, одержимо необхідну довжину дроту для нагрівального елементу.

Визначаємо силу струму за формулою (3.1)

I = 1200 / 220 = 5,45(A).

Визначаємо опір спіралі за формулою (3.2)

R = 220 / 5,45 = 40,37(Ом).

За приведеними даними знаходимо діаметр і перетин ніхромового дроту:

D = 0,76 мм; S = 0,442 мм2 приймаємо (0,5 мм2).

Знаходимо довжину дроту спіралі за формулою (3.3)

l = 0,5 х 40,37/ 1,1 = 18,34(м) = 18340 (мм).

Довжина активної частини спіралі нагрівача:

La = Lр - 10,мм (3.4)

La = 450 - 10 = 440

Приймаємо діаметр спіралі dсп = 30 мм

Довжина 1 витка спіралі:

Lвит = р D,мм (3.5)

Lвит = 3,14 х 30 = 94,2

Кількість витків спіралі:

nвит = l / Lвит, вит. (3.6)

nвит = 18340 / 94,2 = 194,7

Визначаємо крок витків спіралі:

lк = La / nвит; мм (3.7)

lк = 440 / 195 = 2,25

З розрахунку і рис.3.1 видно, що спіраль з нихромового дроту діаметром 0,76 мм розміщується в трубці нагрівача з допустимими зазорами.

Рисунок 3.1 Трубка і спіраль нагрівача

4. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗДІЛ

4.1 Експлуатаційна та ремонтна документація

4.1.1 Експлуатаційні документи

Експлуатаційні документи (ЕД) надають підприємства виробники країн СНД відповідно до ГОСТ 2.601-95, або фірми інших держав за існуючими у них стандартами.

ЕД призначені для вивчення виробу і правил його експлуатації (використання, технічного обслуговування, транспортування і зберігання). ЕД, що поставляються з виробом, повинні повністю йому відповідати. Текст повинен

бути ілюстрований. Для ілюстрації зовнішнього вигляду виробу, прийомів розбирання, технічного обслуговування, збірки і установки, прийомів вантаження і транспортування використовуються фотознімки з натури, а також об'ємні рисунки і креслення. ЕД мають перелік вклеєних або вкладених схем, креслень, фотознімків, таблиць і т.п.

При посиланні на вироби або матеріали, виготовлені за стандартами або технічним умовам, вказують позначення відповідних стандартів або технічних умов.

ЕД розробляють на виріб в цілому, незалежно від наявності ЕД на його складові частини, при цьому дають на них посилання.

Для зручності користування відомості, необхідні для експлуатації виробу оформляють як один документ під назвою «Керівництво по експлуатації».

Керівництво по експлуатації містить наступні розділи:

- загальні вказівки;

- технічні дані;

- комплект постачання;

- вимоги безпеки;

- пристрій побутового приладу;

- органи управління і індикації;

- підготовка до роботи;

- порядок роботи;

- догляд за побутовим приладом;

- правила зберігання;

- можливі несправності і методи їх усунення;

- гарантійні зобов'язання;

- додатки;

- відомості про наявність срібла і кольорових металів;

- список гарантійних майстерень по ремонту.

4.1.2 Ремонтні документи

Ремонтні документи (РД) складають підприємства виготовники країн СНД відповідно до ГОСТ 2.602-95, підприємства інших країн - по своїм стандартам. РД передаються в сервісні центри по ремонту і обслуговуванню даного виду побутової техніки.

РД на ремонт (простій, середній, складний) призначені для підготовки ремонтного виробництва, ремонту і контролю відремонтованих виробів і їх складових частин.

РД розробляються на вироби, для яких передбачають з допомогою ремонту технічно можливе і економічно доцільне відновлення параметрів і характеристик (властивостей), що змінюються при експлуатації і визначаючих можливість використання виробу по прямому призначенню.

Залежно від характеристик ремонтованих виробів і специфіки ремонту РД розробляють на ремонт:

- виробів або складових частин одного виробу одного конкретного найменування (однієї марки, типу);

- виробів декількох найменувань, коли вимоги до їх ремонту ідентичні;

- виробів, ремонтованих на спеціалізованих підприємствах;

- виробів, ремонтованих на місці експлуатації, включаючи всі складальні частини;

- виробів, ремонтованих на місці експлуатації, а окремих їх складових частин на спеціалізованих підприємствах.

При необхідності в РД приведені вказівки про потрібний рівень підготовки обслуговуючого персоналу.

Технологічні документи на ремонт виконують відповідно до вимогами ЕСТД .

РД розробляють на підставі:

- робочої конструкторської документації;

- експлуатаційної документація;

- технологічної документація на виготовлення виробу;

- матеріалів по дослідженню несправностей, що виникають при випробуванні і експлуатації виробів даного типа або аналогічних виробів інших типів;

- аналізів показників безвідмовності, ремонтопри-датності, довговічності виробу при експлуатації до ремонту і в міжремонтні терміни;

- матеріалів по ремонту аналогічних виробів.

4.2 Діагностування, вірогідні несправності і операції по ремонту

Якщо при включенні в розетку (справну) шашличниця не нагрівається, причиною може бути несправність будь-якого елемента в її електричній схемі - мережного шнура, спіралі нагрівача, контактів. Принцип пошуку несправності в електрошашличниці розглянемо більш ґрунтовно, для того щоб використовувати його як приклад при ремонті інших приладів.

Пошук почнемо з розгляду впливу можливих несправностей на зовнішні прояви елементів шашличниці.

Палаюча індикаторна лампочка знімає підозру на обрив у шнурі живлення. Якщо ж вона не горить, то імовірніше всього обрив в шнурі, звичайно у виходу вилки з корпуса приладу, тобто в місцях, найбільшого згина. Якщо лампочка горить (шпур справний), прийдеться перевірити інші елементи схеми. У випадку відсутності схеми її легко скласти, простеживши коло по монтажу в корпусі електрошашличниці.

На підставі загальної схеми оцінюємо вплив кожного елемента на режим роботи нагрівача.

Характерні несправності в електроплитках і рекомендації з їх усунення наведені у таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 Характерні несправності в електрошашличницях і рекомендації з їх усунення

Основні прояви несправностей	Найбільш ймовірні причини несправності	Послідовність пошуку несправності і спосіб її усунення
1	2	3
Нагрівний елемент не нагрівається, шампури не обертаються	Несправна розетка Обрив кола живлення	Перевірити наявність напруги в розетці. Перевірити справність гвилки. Перевірити справність шнура живлення. Усунути несправність або замінити шнур живлення.
	Відсутній контакт	Зняти нижній кожух. Перевірити надійність контактів в клемній колодці. Затягнути гвинти затискачів на клемній колодці.
Нагрівальний елемент не нагрівається, шампури обертаються	Немає контакту спіралі нагрівача	Зняти нижній кожух. Затягти гвинти затискачів спіралі нагрівача на клемній колодці.
	Згоріла проволока спіралі нагрівача	Замінити згорівшу проволоку спіралі нагрівача проволокою 0,56-Х20Н80-Н, ГОСТ 12766, 1-77. Довжина 9м.
Нагрівальний елемент нагрівається, шампури не обертаються	Відсутній контакт проводів на клемній колодці. Заклинило шампур у верхній прорезі диска. Шашличниця встановлена з нахилом. Вийшла з ладу шайба поводкова між муфтою і шестерню.	Зняти нижній кожух. Затянти гвинти затискачів на клемній колодці. Встановити шампур в центрі отвору. Встановити шашличницю вертикально. Зняти нижній кожух. Встановити на місце шайбу поводкову.
Редуктор шумить, шампури періодично зупиняються. Нерівномірне обертання	Відсутня змазка в редукторі	Зняти нижній кожух. Зняти двигун з редуктором. Скрізь отвір в кришці редуктора залити за допомогою шприцу 1 куб.см. олії (100ч трансформаторного і 3 ч посної олії).

5. СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

5.1 Технічні вимоги до відремонтованих приладів

5.1.1 Основні параметри і типові вимоги

1) Температура нагрівача і витрата електроенергії повинні відповідати даним, приведеним в керівництві по експлуатації.

2) Нормальна робота шашличниці при відхиленні напруги в мережі електроживлення ±10% номінального значення.

3) Монтаж електропроводки повинен відповідати схемі електричної принципової, забезпечувати механічну міцність, надійний електричний контакт з'єднань і безпеку при користуванні приладом.

4) Струмоведучі частини повинні бути надійно ізольовані від металевих неструмоведучих деталей і захищені від випадкового дотику до них.

5) Опір ізоляції струмоведучих частин в холодному стані повинен бути не менше 2 МОм.

6) Відремонтовані електроелементи повинні бути випробувані на електричну міцність ізоляції і опір ізоляції. При цьому, ізоляція електропроводки повинна витримувати протягом 1 хв. випробувальну напругу 1250 В змінного струму частотою 50 Гц.

7) Дріт живлення повинен мати надійну ізоляцію. Оголення дротів не допускається. Довжина дроту повинна бути не менше 1,6 м.

8) Всі кріпильні деталі повинні бути надійно затягнуті. Головки гвинтів і шурупів не повинні мати зірваних шліців, а головки болтів і гайки -- деформованих граней.

9) Вузли і складальні одиниці, що встановлюються замість дефектних, а також матеріали, вживані при ремонті, повинні відповідати вимогам діючої нормативної документації.

10) Емалеві покриття повинні бути рівними, без підтьоків, відшаровувань, сколів і інших дефектів і мати міцне зчеплення з поверхнями. Покриття повинні відповідати вимогам ГОСТ 9.032-74 і ГОСТ 13741-78.

5.2 Методи контролю відремонтованих приладів

Вимірювання величини опору ізоляції проводиться мегомметром в холодному стані приладу шляхом подання випробувальної напруги 500 В між штирями штепсельної вилки шнура з'єднувального і металевою поверхнею приладу.

Випробування електричної міцності ізоляції відремонтованої шашличниці повинне проводитися в холодному стані пробійною установкою потужністю не менше 0,5 кВА, шляхом подання випробувальної напруги 1250 В між контактами підведення живлення і каркасом. Підвищення (пониження) напруги проводиться плавно.

Перевірка працездатності приладу повинна проводитися шляхом випробування при зміні вхідної напруги за допомогою регулювального трансформатора.

5.3 Розрахунок параметрів надійності електрошашличниці

Якість продукції - це сукупність властивостей продукції, що задовольняють визначені потреби у відповідності з її призначенням. Електричні машини, трансформатори та апарати побутової техніки можуть враховуватися якісними, якщо вони відповідають у першу чергу потребі надійності, тобто властивості виконувати задані функції, зберігаючи свої експлуатаційні показники у встановлених межах на протязі потребуючого проміжку часу або потребуємої наработки. У ряді випадків у поняття «якість» стосовно електрообладнання включаються економічність та ремонтопригідність.

У комплекті мір по підвищенню якості продукції постійно діючим фактором стала атестація продукції, що виконується з «Основними положеннями єдиної системи атестації якості промислової продукції (ЄСАЯП)». Цим документом встановлено, що продукція, що випускається підприємствами, атестується за трьома категоріями якості - вищої, першої та другої.

До вищої категорії якості відноситься продукція, що відповідає або перевершує за своїми техніко - економічними показниками найвищі досягнення вітчизняної та закордонної науки та техніки (цій продукції у встановленому порядку присвоюється Знак якості), до першої категорії - продукція, яка відповідає за своїми техніко - економічними показниками сучасним потребам діючих стандартів та технічних умов, до другої категорії - продукція, яка не відповідає за своїми техніко - економічними показниками сучасним потребам, морально зстаріла та підлягає модернізації та зняттю з виробництва; стандарти та технічні умови на неї потребують перегляду.

Всі вироби, що передаються у серійне виробництво після проектування, повинні відповідати потребам вищої категорії якості.

Положенням про атестацію якості продукції передбачуються систематичне проведення оцінки рівня якості усієї серійної та масової продукції, що знаходиться на виробництві, а також знову розроблених виробів, своєчасне зняття з виробництва застарілих виробів, модернізація виробів, що маються та розробка нових конструкцій. Атестація якості продукції виконується атестаційною комісією - державною, галузевою, підприємства (об'єднання, заводу) та обмежується визначеним строком. По закінченні строків дії вищої або першої категорії якості продукція підлягає переатестації.

Знак якості присвоєний найважливішим видам електротехнічної продукції, у тому числі багатьом трансформаторам, електричним машинам та приладам побутової техніки.

Вимоги, що висуваються до якості продукції, належать не тільки до знову випускаємих, але і електрообладнанню, що ремонтується. Якість ремонту досягається безперервним покращенням методики ремонтних робіт та використання сучасного обладнання і приладів контролю.

Під надійністю розуміється властивість електричних машин зберігати працездатність і значення встановлених технічних показників при обговорених стандартами або іншими технічними документами в умовах використання, технічного обслуговування, а також зберігання й транспортування.

Основними показниками надійності пральних машин є:

-- імовірність безвідмовності роботи, статистично визначається відношенням числа машин, що безвідмовно проробили до моменту години t, до числа машин, працездатних у початковий момент години t=0. Безвідмовність - це властивість об'єкта безупинно зберігати працездатність у межах деякого часу або деякого наробітку;

-- середній ресурс, що виражає математичним очікуванням ресурсу. Під ресурсом розуміють наробіток машини від початку експлуатації або її поновленням після середнього й капітального ремонту до настання граничного стану. При наявності даних про ресурс n електричних машин статична оцінка їхнього середнього ресурсу обчислюється формулою:

; (5.1)

-- середній термін служби, що виражає математичним очікуванням терміну служби.

Для пральних машин встановлений середній термін служби не менш 1200 годин. Виробник гарантує відповідність машин вимогам ГОСТ 8051 - 83 при виконанні умов експлуатації, транспортування й зберігання. Гарантійні строки: 24 місяці з дня продажу через роздрібну торговельну мережу і 6 місяців після ремонту.

Для розрахунку показників надійності пральних машин можна скористатися наступною методикою:

Кількісний критерій надійності

Оскільки відмова - випадкова величина то надійність характеризується випадковою функцією у часі.

Перший кількісний критерій надійності - це імовірність безвідмовної роботи Р(t).

(5.2)

де N - число елементів, які знаходяться перед

початком роботи

n(t) - число елементів, які відмовили під впливом часу t.

, (5.3)

де л - інтенсивність відмов або густина розподілу відмов

Другий кількісний критерій надійності - інтенсивність відмов л.

Інтенсивність відмов (л) визначається експериментальним шляхом і розраховується як відношення числа відмов елементів к прибутку початкової кількості елементів у часі

, (5.4)

Третій компонент критерію надійності - середній час безвідмовної роботи Тсер (напрацювання на відмову)

(5.5)

Розрахунок параметрів надійності ведемо за допомогою комп'ютерної програми „REL_CFLC”. Результати розрахунків наведені нижче:

Таблиця5.1 Розрахунок показників безвідмовності

-----T--------------------T-------T--------------T--------------T--------------¬

¦ No ¦ Наименование ¦ Коли- ¦ Плотность ¦ Наработка на ¦Вероятность ¦

¦п.п.¦ элемента ¦чество ¦распределения ¦ отказ ¦ безотказной ¦

¦ ¦ ¦ эл-в, ¦отказов, 1/час¦ элемента, час¦работы в тече-¦

¦ ¦ ¦ шт. ¦ ¦ ¦ние 1200 час¦

---+--------------------+-------+--------------+--------------+--------------+

¦ 1 ¦КОЛОДКА КЛЕМНАЯ ¦ 2 ¦ 2.0000*10-8 ¦ 5.0000*10 7 ¦ 1.0000 ¦

+----+--------------------+-------+--------------+--------------+--------------+

¦ 2 ¦ШТЕПСЕЛЬНОЕ СОЕДИНЕ ¦ 1 ¦ 2.0000*10-8 ¦ 5.0000*10 7 ¦ 1.0000 ¦

¦ ¦НИЕ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦

+----+--------------------+-------+--------------+--------------+--------------+

¦ 3 ¦ИНДИКАТОР ИМС-41,44 ¦ 1 ¦ 8.0000*10-7 ¦ 1.2500*10 6 ¦ 9.9920*10-1 ¦

+----+--------------------+-------+--------------+--------------+--------------+

¦ 4 ¦ЭЛ.НАГРЕВАТЕЛЬ. ¦ 1 1 8.6000*10-6 ¦ 1.1628*10 5 ¦ 9.9144*10-1 ¦

+----+--------------------+-------+--------------+--------------+--------------+

¦ 5 ¦ШНУР СЕТЕВОЙ ¦ 1 ¦ 5.0000*10-8 ¦ 2.0000*10 7 ¦ 1.0000 ¦

+----+--------------------+-------+--------------+--------------+--------------+

¦ 6 ¦МЕХАНИЧЕСКИЕ СОЕДИНЕ¦ 15 ¦ 1.5000*10-6 ¦ 6.6667*10 5 ¦ 9.9850*10-1 ¦

¦ ¦НИЯ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦

+----+--------------------+-------+--------------+--------------+--------------+

¦ ¦ Итого по изделию ¦ 21 ¦ ¦ 2.5200*10 8 ¦ 8.9918*10-1 ¦

L----+--------------------+-------+--------------+--------------+---------------

Висновок

обчисливши імовірність відмовлень по формулі Q=1-P можна припустити, що з тисячі таких виробів протягом гарантійного терміну може вийти з ладу не більш 101 виробів.

Обчислення виконані за допомогою програми "Relіabіlіty_Calculator v1.0" (c)1999.

6. ОХОРОНА ПРАЦІ

6.1 Загальні вимоги до охорони праці

Найважливiшим моментом у державній політиці України є її ставлення до питань захисту працюючого громадянства. через прийняття нових законодавчих i нормативних актiв про охорону працi. Створення державних виконавчих структур для забезпечення ефективності їх виконання. Одним з перших був прийнятий Верховною Радою України Закон «Про охорону праці». Із введенням його в дiю значно змiнилися методи органiзацiї роботи конкретно за станом охорони праці у всіх галузях народного господарства.

Основнi принципи державної полiтики в охороні праці грунтуюься на забезпеченнi координації дiяльностi державних установ, органiзацiй та громадських обєднань, що вирiшують рiзні проблеми охорони працi. гігiгєни та безпеки працi, а також спiвробiтннцтва проведення консультацiй мiж власниками та працiвниками, між усiма соцiальними групами при прийняттi рiшенъ з охорони працi на місцевому та державному рiвнях. Згiдно з законом «Про охорону праці», охорона працi -- це система правових, соціально-економiчних, органiзаційно-технiчних, санiтарно-гiгiєнічних та лiкувально-профiлактичних i iнших умов та засобiв, спрямованих на збереження здоров'я й працездатності людини під час праці. Право на здоров'я та безпечнi умови працi невiдємне право кожної людини у будъ якiй країнi свiту. За статистикою мiжнародної органiзації працi, щорiчно в свiтi реєструеться близько 15 млн виробничих травм, а за кожнi три хвилини внаслiдок виробничого травматизму гине один працюючий. Суспільно - полiтичнi та соцiально - економiчнi реформи, що здiйснюються в нашiй країні, не можуть бути ефективно реалiзованi без змін у сферi працi. Безпечнi умови виробництва стоять поруч з такими суспiльними потребами людили, як харчування, житло, одяг, лiкування, екологiчно чисте середовище тощо. За статистичними даними, протягом останнiх рокiв у народному господарствi, умовах, що не вiдповiдають санiтарно - гiгієнічним нормативам працюють понад 3 млн. чоловiк, з них близько 1 мільйона. жiнок. а в окремих виробництвах (вугiльна, металургійна, легка промисловість сiльське господарство) -- а кожний другий працює в шкiдливих умовах.

Як свiдчить аналіз, на виробництві погіршується стан умов і безпеки що не відповiдають санітарно - гігієнічним нормам, працюють майже 20 тисяч чоловiк. В експлуатацiї знаходитъся 2518 машин, механізмів, устаткування та транспортних засобiв, якi не вiдповідають нормативним актам про охорону працi, 46790 одиниць обладнання вичерпали передбачений паспортом об'єм (ресурс) роботи. В аварiйному стані знаходиться 230 будiвель i споруд у 428 об'сктiв технiчний стан не вiдповiдає будiвельним нормам i правилам, 1140 об'єктiв не пройшли капiтального ремонту вiдповiдно до нормативних актiв. Щорiчно трапляється 25 пожеж. Основнi причини їх виникнення -- порушення правил експлуатацїi тепло - генераторiв i печей, самозаймання речовин i матеріалiв, порушення правил пожежної безпеки при виконанні вогневих робіт, несправнiсть устаткування та пiдпали, порушення правил будови та безпечної експлуатації електроустаткування, необережне поводження з вогнем, несвоєчасне проведення планово попереджальних ремонтiв обладнання, безвiдповiдальне ставлення керівників та iнших посадових осiоб до пожежної безпеки. Перебудова роботи промисловостi, а також удосконалення пiдготовки фахiвцiв у напрямі покращення знань iз охорони працi та усвiдомлення потреби виконання вимог безпеки працi сприятиме зниженню виробничого травматизму та професiйних захворювань на виробництвi. Завдання охорони працi - звести до мiнiмуму вiрогiднiстъ важення або захворювання працюючого разом зi створенням комфортних умов при максимальнiй продуктивностi праці.

6.2 Правила техніки безпеки при проведенні ремонту

Загальні положення:

1. До ремонту побутових електроприладів та машин допускаються люди, які пройшли навчання за даною спеціальністю, вивчили справжню інструкцію та отримали відповідний інструктаж.

2. За невиконання вимог, що є в інструкції робочий може бути притягнений до відповідальності у дисциплінарному порядку.

3. Перед виконанням робіт треба переконатися у справності обладнання, приладів та інструментів.

4. Використовувати інструменти та прилади тільки за їх прямим призначенням.

5. При отриманні травми треба звернутися за медичною допомогою та доповісти майстру своєї ділянки.

6. Надайте допомогу співробітнику, що постраждав на виробництві.

Утримання робочого місця:

7. Огляньте робоче місце, приберіть усі предмети та матеріали, що заважають працювати.

8. Все стаціонарне обладнання у майстернях по ремонту побутових електроприладів та машин повинно знаходитися у повній справності.

9. Збірка схем, або перевірки знаходження змін у ній повинна проводитися тільки після відключення питомої напруги.

10. Перевірте справність схеми вентиляції, де будете проводити ремонтні роботи.

11. При виявленні несправностей обладнання та інструменту не приступати до роботи, та необхідно вимагати виправлення недоліків.

Захисні пристрої та одяг:

12. При роботі під напругою інструмент повинен мати ізольовані ручки.

13. При роботі під напругою необхідно мати гумовий килим під ногами.

14. Необхідно, щоб усі частини машин та приладів, що знаходяться під напругою, були захищені від випадкового доторкання.

15. При роботі з абразивним інструментом необхідно використовувати захисні окуляри.

16. Всі роботи необхідно виконувати тільки у спецодязі.

Запобігання від небезпечності та шкідливості:

17. Усі роботи по ремонту електричної схеми приладу виконуйте тільки після його відключення із мережі.

18. Не користуйтеся рукавичками ями для змазування частин обладнання.

19. Перед початком газополум'яних робіт зайві предмети та легкозаймисті рідини повинні бути прибрані.

6.3 Значення світла для працездатності та здоров'я людини

Освітлення відіграє важливу роль у житті людини. Біля 90% інформації сприймається через зоровий канал, тому правильно виконане раціональне освітлення має важливе значення для виконання всіх видів робіт. Світло є не тільки важливою умовою роботи зорового аналізатора, але й біологічним фактором розвитку організму людини в цілому. Для людини день і ніч, світло і темрява визначають біологічний ритм - бадьорість та сон. Отже, недостатня освітленість або її надмірна кількість знижують рівень збудженості центральної нервової системи і, природньо, активність усіх життєвих процесів. Раціональне освітлення є важливим фактором загальної культури виробництва. Неможливо забезпечити чистоту та порядок у приміщені, в якому напівтемрява, світильники брудні або в занедбаному стані.

Стан освітлення виробничих приміщень відіграє важливу роль і для попередження виробничого травматизму. Багато нещасних випадків на виробництві стається через погане освітлення. Втрати від цього становлять досить значні суми, а, головне, людина може загинути або стати інвалідом. Раціональне освітлення повинно відповідати таким умовам: бути достатнім (відповідним нормі); рівномірним; не утворювати тіней на робочій поверхні; не засліплювати працюючого; напрямок світлового потоку повинен відповідати зручному виконанню роботи. Це сприяє підтримці високого рівня працездатності, зберігає здоров'я людини та зменшує травматизм.

За своєю природою світло - це видиме випромінювання електромагнітних хвиль довжиною від 380 до 780 нм (1 нм дорівнює 10"9 м). Видиме світло (біле) є складовою цілого ряду кольорів, які залежать від довжини електромагнітних хвиль: фіолетовий 380...450 нм; синій 450...510 нм; зелений 510...575 нм; жовтий 575...620 нм; червоний 620...750 нм. Випромінювання вище 780 нм називають інфрачервоним, нижче 380 нм - ультрафіолетовим.

Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути трьох видів:

Природне - це пряме або відбите світло сонця (небосхилу), що освітлює приміщення через світлові прорізи в зовнішніх огороджувальних конструкціях.

Штучне - здійснюється штучними джерелами світла (лампами розжарювання або газорозрядними) і призначене для освітлення приміщень у темні години доби, або таких приміщень, які не мають природного освітлення.

Сполучене (суміщене) - одночасне поєднання природного і штучного освітлення.

6.4 Основні визначення і актуальність проблеми електробезпеки

6.4.1 Основні визначення

Електробезпека -- система організаційних і технічних заходів та засобів, що забезпечують захист людей від шкідливої і небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електричного поля і статичної електрики (ГОСТ 12.1.009-76.ССБТ. Электро-безопасность. Термины и определения).

Наведене визначення включає 4 фактори. Два з них (електричний струм і електрична дуга) належать до безпосередньо небезпечних і є предметом розгляду даного розділу. Питання охорони праці, пов'язані з електромагнітними полями і статичною електрикою, розглядаються у відповідних розділах підручника.

Електротравма - травма, спричинена дією на організм людини електричного струму і (або) електричної дуги (ГОСТ 12.1.009-76).

Електротравматизм - явище, що характеризується сукупністю електротравм.

Електроустановки - машини, апарати, лінії електропередач і допоміжне обладнання (разом зі спорудами і приміщеннями, в яких вони розташовані), призначені для виробництва, перетворення, трансформації, передачі, розподілу електричної енергії та перетворення її в інші види енергії («Правила устройства електроустановок» - ПУЭ).

Виходячи з наведеного визначення, кожен окремо взятий електродвигун, комп'ютер, внутрішня електромережа в приміщенні, будь-який побутовий споживач електроенергії підпадає під поняття "елктроустановка".

Електроприміщення -- приміщення, або відгорожені, наприклад, сітками частини приміщень, доступні тільки для кваліфікованого обслуговуючого персоналу, в яких розміщені електроустановки (ПУЭ).

Відкриті або зовнішні електроустановки -- електроустановки, не захищені будівлею від атмосферного впливу (ПУЭ).

Закриті або внутрішні електроустановки -- установки, захищені будівлею від атмосферного впливу (ПУЭ).

Електроустановки, захищені тільки навісами, сітковими огородженнями і т. ін., розглядаються як зовнішні.

6.4.2 Актуальність проблеми електробезпеки

За багаторічними статистичними даними електротравми в загальному виробничому травматизмі складають біля 1%, а в смертельному -- 15% і більше Кількісно електротравматизм в Україні, наприклад, за 1998 р. характеризується такими показниками: всього зафіксовано виробничих електротравм біля-500, у тому числі смертельних біля 150. В тому ж році загальний виробничий травматизм в Україні скла дав біля 50000 випадків, у т. ч. 1350 зі смертельними наслідками. Наведені показники підтверджують дані багаторічної статисти к 11 щодо частки електротравм у загальному елетротравматизмі ПО Україні.

Крім виробництва, електроенергія з кожним роком знаходить все більше застосування в побуті. Недотримання вимог безпеки в цьому випадку супроводжується електротравмами, щорічна кількість яких значно перевищує виробничі електротравми. Так, у тому ж 1998 р. загальна кількість електротравм зі смертельними наслідками (на виробництві і поза виробництвом) в Україні склала майже 1600, а в усьому світі, за даними міжнародних організацій!, зафіксовано біля 25 000 смертельних електротравм. Таким чином, при чисельності населення України менше 1 % від світової, кількість смертельних електротравм перевищує 6% від загальносвітової.

Наведене вище свідчить про наявність в Україні серйозної проблеми з електротравматизмом. За кожною електротравмою і особливо тяжкою, стоять трагедія особи, сім'ї, суспільства, значні матеріальні втрати і втрати трудових ресурсів, несприятливі для суспільства морально-етичні та соціально-політичні наслідки.

Досягнення позитивних змін в динаміці електротравматизму потребує удосконалення нормативної бази з питань електробезпеки, дотримання вимог безпеки при розробці електроустановок, їх спорудженні та експлуатації, підвищення рівня навчання електротехнічного персоналу, всього населення щодо розуміння небезпеки ураження електричним струмом, безпечного поводження при виконанні робіт в електроустановках та при користуванні ними.

6.5 Пожежна безпека. Основні поняття та визначення пожежної безпеки

Вогонь, що вийшов із-під контролю, здатний викликати значні руйнівні та смертоносні наслідки. До таких проявів вогняної стихії належать пожежі.

Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і просторі.

Залежно від розмірів матеріальних збитків пожежі поділяються на особливо великі (коли збитки становлять від 10000 і більше розмірів мінімальної заробітної плати) і великі (збитки сягають від 1000 до 10000 розмірів мінімальної заробітної плати) та інші. Проте наслідки пожеж не обмежуються суто матеріальними втратами, пов'язаними зі знищенням або пошкодженням основних виробничих та невиробничих фондів, товарно-матеріальних цінностей, особистого майна населення, витратами на ліквідацію пожежі та її наслідків, на компенсацію постраждалим і т. ін. Найвідчутнішими, безперечно, є соціальні наслідки, які, передусім, пов'язуються з загибеллю і травмуванням людей, а також порушенням їх фізичного та психологічного стану, зростанням захворюваності населення, підвищенням соціальної напруги у суспільстві внаслідок втрати житлового фонду, позбавленням робочих місць тощо.

Не слід забувати й про екологічні наслідки пожеж, до яких, у першу чергу, можна віднести забруднення навколишнього середовища продуктами горіння, засобами пожежогасіння та пошкодженими матеріалами, руйнування озонового шару, втрати атмосферою кисню, теплове забруднення, посилення парникового ефекту тощо.

Цілком закономірно, що існує безпосередня зацікавленість у зниженні вірогідності виникнення пожеж і зменшенні шкоди від них. Досягнення цієї мети є досить актуальним і складним соціально-економічним завданням, вирішенню якого повинні сприяти системи пожежної безпеки.

Пожежна безпека об'єкта - стан об'єкта, за якого з регламентованою імовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Основними напрямками забезпечення пожежної безпеки є усунення умов виникнення пожежі та мінімізація її наслідків. Об'єкти повинні мати системи пожежної безпеки, спрямовані на запобігання пожежі, дії на людей та матеріальні цінності небезпечних факторів пожежі, в тому числі їх вторинних проявів. До таких факторів, згідно з ГОСТ 12.1.004-91, належать: полум'я та іскри, підвищена температура навколишнього середовища, токсичні продукти горіння й термічного розкладу матеріалів і речовин, дим, знижена концентрація кисню.

Вторинними проявами небезпечних факторів пожежі вважаються: уламки, частини зруйнованих апаратів, агрегатів, установок, конструкцій; радіоактивні та токсичні речовини і матеріали, викинуті зі зруйнованих апаратів та установок; електричний струм, пов'язаний з переходом напруги на струмопровідні елементи будівельних конструкцій, апаратів, агрегатів внаслідок пошкодження ізоляції під дією високих температур; небезпечні фактори вибухів, пов'язаних з пожежами; вогнегасні речовини.

...