Размещено на http://www.allbest.ru/

Проект будівлі виробничого цеху молочного комбінату

План

1. Вихідні дані для проектування

2. Основні класифікаційні характеристики будівлі

3. Об'ємно-планувальне рішення будівлі

4. Функціонально-технологічний процес

5. Архітектурно-конструктивне рішення будівлі

6. Генеральний план ділянки забудови

7. Теплотехнічний розрахунок покриття промислової будівлі

8. Техніко-економічні показники будівлі

1. Вихідні дані для проектування

Проект будівлі виробничого цеху молочного комбінату розроблено для району за наступними характеристиками природних умов:

· Місце будівництва - м. Суми.

· Температурна зона будівництва згідно з картою-схемою температурних зон України - з розрахунковою температурою зовнішнього повітря - 130С.

· Вітровий район ІІ. Нормативне вітрове навантаження 450 Па.

· Сніговий район -VІ. Нормативне снігове навантаження 1800 Па.

· За відносну відмітку 0.000 приймаємо рівень чистої підлоги.

· Сейсмічність починається з 5,5 балів.

2. Основні класифікаційні характеристики будівлі

Клас будівлі цеху за капітальністю I

Ступінь вогнестійкості IІІа

Ступінь довговічності I

3. Об'ємно-планувальне рішення будівлі

Даний об'єкт відноситься до одноповерхових промислових будівель для підприємств харчової продукції та має наступні параметри:

· Довжина будівлі 120 м;

· Крок колон 6 м;

· 2 прольоту шириною 15 м;

· Висота будівлі 7,10 м;

Дана будівля складається з наступних конструктивних елементів:

Сталеві колони суцільного перерізу, залізобетонні фундаментні балки, крокв'яна ферма, стінове погодження з сандвіч панелей. В торцях будівлі через кожні 5 000 мм розташовані фахверкові колони для кріплення стінових панелей. Висота фахверкової колони приймається на 100 мм менше висоти стальних колон. Поздовжню стійкість каркаса забезпечують пов'язі.

Несуча конструкція даху з покрівлею складається з прогонів зі сталевого прокатного гарячекатаного двотавра та крокв'яних ферм.

У будівлі монтують 24-метрові сталеві кроквяні ферми з ухилом верхнього пояса 2,5%.

У будівлі влаштовані вікна, але для кращої освітленості варто застосувати штучне освітлення. Висота нижнього ярусу вікон - 3,0 м, верхнього - 1,2 м.

4. Функціонально-технологічний процес

Цех виробляє сирну продукцію, яку потім відправляють до складу зберігання.

Окрема технологія вивчає технологічний процес виготовлення окремих видів сирів, особливості технологічного процесу, котрі визначають різноманітність сирів, фізико-хімічні, органолептичні показники характеру готового продукту.

Технологічний процес виготовлення сиру має ряд особливостей - якість первинної сировини, зміст мікрофлори вторинної сировини, бактеріальних препаратів і сирної маси, вміст вологи в сирі після пресування і т.д. включає наступні операції:

· контроль якості;

· прийняття і сортування молока;

· резервування та дозрівання молока;

· обробка згустку;

· друге нагрівання і вимішування сирного зерна;

· отримання пласту;

· формування сиру;

· пресування;

· посол;

· дозрівання;

· парафінування, упаковка;

· транспортування і зберігання сиру.

Контроль якості, прийняття і сортування.

При прийманні молока роздивляються тару, проводять органолептичну оцінку молока кожної ємкості, визначають його температуру, беруть проби для аналізу, звертаючи увагу на цілісність пломби, чистоту тари. Якщо молоко знаходиться у флягах, під кришками повинні знаходитись гумові прокладки, а в цистернах на патрубках - заглушки та чохли. На основі даної органолептичної оцінки, хімічного складу проби та інших показників встановлюють сорт молока згідно ГОСТу на заготовлення молока. Додатково проводиться бродильна і штучно-бродильна проби, проба на маслянокислі бактерії. Встановлюють штучну згуртованість молока з метою визначення його сиро придатності. Кожен сорт молока переробляють окремо. Для виготовлення сиру не можна використовувати молоко 3 і 4 класів за пробою на бродіння і 3 класу по штучно-бродільній формі. Прийняте молоко очищують.

Резервування та дозрівання молока.

При недостатній кількості молока для виготовлення сиру його резервують. Молоко охолоджують до 5°С і при цій температурі зберігають до наступного дня. Якщо на завод поступило парне чи охолоджене, але свіжовидоєне молоко його не можна переробляти на сир. Свіжовидоєне молоко погано згортується штучним ферментом і являє собою непідходяще джерело для розвитку молочнокислих бактерій. З такого молока отримують поганий згусток, який погано виділятиме сироватку, процес молочнокислого бродіння протікає повільно. Тому свіжовидоєне молоко підлягає дозріванню при 8-12°С протягом 10-14 годин. Під час дозрівання молока в результаті розвитку мікрофлори змінюються його фізично-хімічні якості. При цьому збільшуються міцели казеїну знижується кислотно-відновлюючий потенціал, на 1-2°С збільшується кислотність, частина кальцієвих солей переходить в розчинений стан, збільшується кількість поліпептидів. Ці зміни в складі молока прискорюють його сичужну згортуваність, забезпечують кращий розвиток бактерій молочнокислої закваски і отримання сиру більш високої якості.

Пастерилізація і охолодження молока.

В сироварінні застосовують короткочасну пастерилізацію молока при t°71-72°С з витримкою 20-25 сек. Після пастеризації молока одразу ж охолоджують до температури приміщення та пори року. Час згуртування 25-30хв.

Підготовка молока до згортання.

Вона включає в себе внесення бактеріальної закваски, хлористого кальцію, хімічно чистого калію чи натрію азотнокислого, фарби, встановлення кількості сичужного ферменту.

Підфарбування молока.

Незалежно від пори року виготовлення сиру, він повинен мати колір, котрий відповідає вимогам ГОСТу.

В літню пору, а також зимою при достатній кількості в раціоні корів силосу та інших харчів колір сиру забезпечується за рахунок каротину, котрий міститься в молоці. Як що ж в молоці його мало, для надання сиру стандартного світло-жовтого кольору в молоко вносять рослинну фарбу аннато: 5-10мл. на 100кг молока зимою і 1-5мл. літом. Після внесення фарби молоко ретельно перемішують.

Обробка згустку і повторне нагрівання.

Її проводять з метою часткового видалення сироватки із згустку і зерна, а також створення оптимальних умов для мікробіологічних і біохімічних процесів у згустку, зерні і у сирі в перший період його дозрівання.

Сичужний згусток може виділяти сироватку, в результаті чого його об'єм зменшується. Без розрізу згустку цей процес протікає повільно. Для прискорення і більш повного видалення сироватки згусток розрізають, вимішують отримане сирне зерно, нагрівають другий раз.

В період обробки згустку ступінь і швидкість його обезводнення залежить від жирності молока, вмісту в ньому кальцію, температурного режиму, пастерилізації, кислотності молока, розрізу зерна і температури обробки. Пастерилізація уповільнює обезводнення згустку. Обробка згустку проходить у ваннах. Його розрізають за допомогою сирних лір чи ножів. Спочатку розрізають згусток по взаємно перпендикулярному напрямку лірою з вертикально розташованими струнами. Після розрізу згустку масу залишають в спокої на 3-4 хв. щоб затверділи грані кубиків. Згодом видаляють 20-30% сироватки і кубики кришать за допомогою тонкострунної ліри з вертикальними струнами, потім лірою з горизонтальними струнами; розмір зерна повинен бути 7-8 мм. Розріз згустку називають постановкою зерна, яка продовжується 10-15 хв. В результаті цієї операції зерно стає густим, пружним і більш округлим.

Отримання пласту.

Ця операція виконується для того, щоб з'єднати сирне зерно в цілий моноліт, для чого готове зерно залишають в спокої на 10-15 хв., а згодом видаляють основну частину сироватки, зерно відсовують до стінки ванни. Видаливши сироватку, на сирну масу кладуть дошку і тяжінь з розрахунком 1до 1. В такому стані її витримують 20-25хв. Товщина пласту після прасування повинна сягати 9-10 см..

Формування сиру.

Щоб надати сиру певну форму, характерну для того чи іншого виду, з'єднати окремі зерна в суцільну масу, проводять формування сирної маси. Для цього сирний пласт розрізають на шматки, які відповідають розмірам (45Ч10 см.). Шматки кладуть у форми, попередньо вилиті і прогріті, температура повинна відповідати температурі сирної маси. Щоб зменшилася сирна маса, форми з сиром три-чотири рази перекидають через кожні 5-10 хв. В цей час потрібно форми з сиром, закриті серп'янкою, поливати теплою сироваткою чи водою (35-40°С), щоб вони не охолоджувались.

Посол сиру.

Після пресування сири відправляють в посолку, де їх опускають в басейни з розсолом, концентрація якого не менше, ніж 20%. Для посолу сиру використовують тільки високоякісну сіль. Температура розсолу і повітря в посоленому приміщенні повинна бути 8-12°С і вологість повітря 90-95%. Посол триває 2-3 дні. Вона надає специфічний смак і аромат сиру; крім цього, сіль, до деякої міри впливає мікробіологічні, ферментативні і хімічні процеси при дозріванні сиру. Після посолу сири виймають із розсолу, кладуть на дерев'яні ложки і розмішують для обсушки на лавах солильного відділу на 2-3 дні. Температура приміщення повинна бути 8-12°С, а відносна вологість повітря 90-95%.

Дозрівання сиру.

Під час цього процесу відбувається формування певного смаку, запаху, консистенції і кольору сиру. Обсушені в соляному приміщенні сири перекладаються на чисті сухі лотки і переносять в відділення для дозрівання. В перших 15-20 днів сири знаходяться при температурі 10-12°С і відносній вологості повітря 85-90%. Згодом на 20-30 днів їх кладуть у камеру, де температура повітря 14-16°С, а відносна вологість 80-85%. Після цього до кінця дозрівання сири витримують при 12-14°С і відносній вологості повітря 75-85%. Тривалість дозрівання складає не менше 2.5 місяців. В процесі дозрівання перші 2-3 тижні через кожні 2 дні сири перекладають, а згодом цю операцію виконують по необхідності.

Через 5-7 днів на поверхні сиру утворюється плісень, з метою видалення неї сири миють у воді, температура якої 30°С. В подальшому миття сиру роблять через 10-12 днів в залежності від утворення плісені і мікрофлори сирного складу на поверхні голівок. Після кожного миття сир обсушують на лотках і перекладають на сухі, добре вимиті лотки.

5. Архітектурно-конструктивне рішення будівлі

Конструктивна система - каркасна.

Конструктивна схема - з поперечними несучими рамами каркасу.

Просторова жорсткість в поздовжньому напрямку забезпечується горизонтальними та вертикальними пов'язями, в поперечному напрямку - конструкцією перекриття (фермами), та горизонтальними пов'язями.

Фундаменти та ґрунти основи.

Фундаменти-це підземна частина будівлі, що сприймає всі навантаження від будівлі і передає їх на основу.

Стовпчасті залізобетоні фундаменти під сталеві колони промислової будівлі складаються з підколінника та ступінчастої плитної частини.

Висота сходинки плитної частини фундаменту визначається розрахунком.

Переріз підколінників під бази сталевих колон приймається виходячи з розміщення анкерних болтів.

Фундаменти армуються зварними сітками і плоскими каркасами. Сітки та плоскі каркаси виготовляються з арматур періодичного профілю. На висоті захисного шару укладають один ряд сітки плитної частини. У центрі фундаменту на сітці плитної частини встановлюється об'ємний каркас підколінника, зварений із чотирьох плоских каркасів. Висота й ширина плоских каркасів та розміри в плані сіток підколінника призначаються виходячи з його перерізу й прийнятої висоти фундаменту.

Стіни.

Для будівлі цеху стінове огородження проектують з сендвіч-панелей м довжиною 6 м.

Цокольну частину стіни приймають з панелей виготовлених з ніздрюватого бетону з розмірами 1,2х 12 м.

Всі панелі опираються на фундаментну балку по шару протикапіллярної гідроізоляції із цементно-піщаного розчину.

Шпарини між панелями і колонами та між панелями забиваються прокладками з гернітового шнуру на водостійкій мастиці.

Колони каркасу

Колони служать для обпирання ферм, крок'яних балок, підкранових балок та кріплення стінових панелей. Так як промислова будівля без мостових кранів, тому колони без консолей. Сталеві колони суцільного перерізу.

Висота колон крайнього ряду 4 900 мм, а середніх-6750 мм.

Несуча частина покриття.

Як несучі конструкції даху будівлі застосовуються крокв'яні ферми з паралельними поясами прольотом 15 м, розташовувані із кроком 6 м. Ухил поясів становить 2,5%, на які встановлюються прогони з прокатного швелера.

Всі стрижні ферми виконані з парних сталевих гарячекатаних рівнобічних кутиків.

Висота ферм по зовнішніх гранях поясів дорівнює 3150 мм. Ферма прольотом 15 м виконується без відправних марок.

Покрівля.

Покрівля будівлі - по прогонам. Її влаштовують з ухилом 2,5%.

Конструкція покриття укладається на розташовані у вузлах крокв'яної ферми з інтервалом 3 м прогони. При кроці ферм 6 м приймаються прогони суцільного перерізу з гарячекатаних швелерів.

Водостік передбачений внутрішнім організованим.

Кількість водовідвідних воронок приймаємо за розрахунком.

N1=2592/1200=2,16

N1=5184/1200=4,32

Приймаємо 4 водовідвідних воронок.

Пов?язі.

Для придання жорсткості каркасу промислової будівлі між колонами та фермами встановлюють пов'язі. Пов'язі бувають горизонтальними і вертикальними. Між колонами встановлюють вертикальні пов'язі. Виконують пов'язі з прокатного куточка. Так як крок колон 6м, встановлюють хрестові пов'язі. Закріпляються до колон болтами та монтажною зваркою.

Пов?язі по крокв?яним фермам.

Вітрові та динамічні сили діючі на покриття й верхню частину торцевих стін та направлені уздовж прольотів будівлі, передаються системою пов'язів покриття на систему поздовжніх вертикальних пов'язів по колонам. Система пов'язів покриття також забезпечує розв'язку стиснутих поясів з площини кроквяних ферм.

Ті самі сили направлені поперек прольотів будівлі при однаковому кроці крайніх й середніх колон сприймаються безпосередньо поперечними рамами каркасу. Кроквяні ферми з'єднуються в площині нижніх поясів розпірками й розкосами, утворюючи горизонтальні ферми.

В вертикальних площинах - вертикальними пов'язями через 6 м, система пов'язів виконана з замкнутих гнутозварних профілів.

Засклення.

Заповнення віконних прорізів виконується сталевими рамами. Висота прорізів приймається кратною 3,0 та 1,2 м, а ширина - 4,5 м.

Рами збираються з обв'язок коробчастого профілю з упорними виступами та кутикових штапиків, що притискають до них швелери поворотних рам. На цоколь віконні панелі опираються через фіксуючі сталеві підкладки, розташовані під обв'язками та імпостами.

Коробчасті обв'язки кріпляться безпосередньо до основних колон. Елемент кріплення складається з кутиків, що приварюються.

Підлоги.

Відповідно до вимог технологічного процесу, у будівлі передбачено один тип підлоги.

Для виробничого відділення цеху покриття підлоги виконане з керамічної плитки. Підстилаючого шару - бетон В 20 - 200 мм. Основа - ущільнений ґрунт.

Ворота.

У промислових будівлях застосовуються металеві, дерев'яні та клеєфанерні ворота. Частіше за все роблять розсувні та орні. Прості в пристрої та надійні в експлуатації. Отвори воріт повинні перевищувати розміри габаритів транспортних засобів у навантаженому стані по ширині не менш ніж на 600 мм і по висоті - 200 мм. Щілину у порога закривається гнучким фартухом з гуми, прикріпленої при допомозі металевих накладок.

У даному проекті приймаються орні ворота у кількості 4 шт., ширина воріт 4 м, висота - 3 м. Полотна воріт складаються із сталевого каркасу з обшивками з двох сторін. Полотна воріт навішуються на петлі і обладнується комплектом проборів для ручного відкривання.

6. Генеральний план ділянки забудови

До будівлі цеху влаштована під'їзна дорога. Поруч з цехом влаштован санпропускник та допоміжні приміщення.

Паралельно заводській дорозі прокладені залізничні колії заводського і загального сполучення.

Техніко-економічні показники генерального плану:

1. Площа ділянки Пділ = 15000 м 2;

2. Площа забудови Пз = 3 600 м 2;

3. Площа озеленення Поз = 980 м 2

Теплотехнічний розрахунок стінової панелі.

1. Вихідні дані

Виконуємо згідно з вимогами ДБН В.2.6-31 2006 "Теплова ізоляція будівель"

1. Район будівництва - м. Суми.

2. Розрахункові зимові температури та параметри клімату представлені в таб.1.

Таблиця1. Розрахункові параметри клімату

Температура зовнішнього повітря, 0С	Температурна зона
найбільш холодної доби із забезпеченням	найбільш холодних п'яти діб із забезпеченням
0,98	0,92	0,92
-27	-25	-24	I

Параметри мікроклімату приміщення:

Температура внутрішнього повітря - tВ = 18 оС;

Відносна вологість внутрішнього повітря - цВ = 55 %;

Умови експлуатації огороджувальної конструкції - Б (нормальна);

Рис.1. Конструкція сандвіч-панелі.

1. Цементно-піщаний розчин

2.Мінераловатні плити Rockwool

3.Цементно-піщаний розчин

Таблиця 2. Розрахункові теплотехнічні показники матеріалів шарів стіни

№	Назва шару	Щільність,кг/м 3	Товщина, м	Коефіцієнт теплопровідності ,л Вт/(м 2.оС)	Коефіцієнт теплозасвоєнняs Вт/(м 2.оС)
1	Сталевий профільований лист	7800	0,0007	58	126,5
2	Мінераловатні плити Rockwool	90	Х	0,041	0,48
3	Сталевий профільований лист	7800	0,0007	58	126,5

Визначення товщини утеплювача.

Умова достатності теплозахисних властивостей огороджувальної конструкції:

,

де - визначається за таблицею в залежності від температурної зони

= 2.0 (

R? = Rв + Rк + Rз,

Де Rв - опір тепло сприйняття внутрішньою поверхнею огородження;

Rк - термічний опір конструкції;

Rз - опір тепловіддачі зовнішньою поверхнею огородження;

бВ = 8,7 Вт/(м 2.оС) - коефіцієнт тепло сприйняття;

бз = 23 Вт/(м 2.оС) - коефіцієнт тепловіддачі.

Визначаємо товщину утеплюючого шару -X:

З урахуванням стандартних розмірів мінераловатної плити Rockwool, приймаємо стандартну плиту 0,08 м.

Перевіримо умову:

(;

RУ пр = 0,115 + 1,95 + 0,043 = 2,11 (м 2·оС)/Вт

Тобто умова виконана.

Визначення теплової інерції огороджувальної конструкції

Визначення розрахункової зимової температури зовнішнього повітря.

Так як значення теплової інерції більше 1,1 (D < 1,5), то розрахункову зимову температуру зовнішнього повітря приймаємо рівній середній температурі найбільш холодної доби із забезпеченням 0,98, згідно з вище приведеної таблиці.

Побудова лінії падіння температур на розрізі огороджувальної конструкції . комбінат будівля архітектурний каркас

Температуру на внутрішній поверхні m-го шару огородження, рахуючи шари від внутрішньої поверхні огородження, фm оС, можна визначити за формулою:

Де tВ - температура внутрішнього повітря, оС;

tЗ - температура зовнішнього повітря, оС;

R? - опір теплопередачі огороджувальної конструкції, (;

- термічний опір m-1 перших шарів огородження, (;

RВ - опір теплосприйняттю внутрішньої поверхні огороджувальної конструкції,

Температуру внутрішньої поверхні стіни можна знайти за формулою:

Температуру зовнішньої поверхні стіни можна знайти за формулою:

;



Рис. 2. Лінія перепаду температур на перерізі огородження

Визначення точки роси у приміщенні.

Визначимо значення максимальної пружності водяної пари Е при tВ = 18 оС, Па

Визначається за графіком залежності максимальної пружності водяної пари у повітрі від температури повітря при нормальному атмосферному тиску.

Е = 1817 Па.

Визначаємо дійсну пружність водяної пари е, Па за формулою:

Па,

Отримуємо точку роси у приміщенні - фр = 6,1 оС.

Перевірка можливості утворення конденсату на площинні внутрішньої поверхні стіни..

Так як температура внутрішньої поверхні стіни більша від точки роси, то конденсат на площині внутрішньої поверхні стіни утворюватись не буде.

Перевірка можливості утворення конденсату в кутках.

RК = 1,95 (

термічний опір стіни у звичайному місці;

фВ = 15,5 ^оС - температура внутрішньої поверхні стіни в звичайному місці;

ДфL40 = 3,8 ^оС - зниження температури поверхні кута проти температури стіни у звичайному місці.

- температура поверхні стіни у кутку будинку. Так як температура поверхні стіни у кутку більша, ніж точки роси, то конденсату вологи в кутах не буде.

7. Теплотехнічний розрахунок покриття промислової будівлі

Вихідні дані.

1. Район будівництва - м. Суми.

2. Розрахункові зимові температури та параметри клімату представлені в табл.

Таблиця 3. Розрахункові параметри клімату.

Температура зовнішнього повітря, 0С	Температурна зона
найбільш холодної доби із забезпеченням	найбільш холодних п'яти діб із забезпеченням
0,98	0,92	0,92
-27	-25	-24	I

Параметри мікроклімату приміщення:

Температура внутрішнього повітря - tВ = 18 оС;

Відносна вологість внутрішнього повітря - цВ = 55 %;

Умови експлуатації огороджувальної конструкції - Б (нормальна);

Рис.3 Схема огородження

Таблиця 4. Розрахункові теплотехнічні показники матеріалів шарів стіни

№	Назва шару	Щільність матеріалу кг/м 3	Товщина матеріалу м	Коефіцієнт теплопровідності л Вт/(м 2. оС)	Коефіцієнт теплозасвоєння s Вт/(м 2. оС)
1	Сталевий профільований лист	7800	0,0007	58	126,5
2	Євроруберойд "Техноніколь"	600	0,003	0,17	3,53
3	Мінераловатні плити Rockwool	40	Х	0,045	0,58
4	Пароізоляція "Техноніколь"	50	0,0003	0,039	0,38
5	Сталевий профільований лист	7800	0,0007	58	126,5

Визначення товщини утеплювача.

Умова достатності теплозахисних властивостей огороджувальної конструкції:

, де - визначається за таблицею в залежності від температурної зони

= 2,1 (

R? = RB + RK + RЗ,

Де RB - опір теплосприйняттю внутрішньою поверхнею огородження;

RK - термічний опір конструкції;

RЗ - опір тепловіддачі зовнішньою поверхнею огородження;

бВ = 8,7 Вт/(м 2. оС) - коефіцієнт теплосприйняття

бЗ = 12 Вт/(м 2. оС) - коефіцієнт тепловіддачі

(;

(;

Визначаємо товщину утеплюючого шару -X:

Х=0,08 м.

З урахуванням стандартних розмірів мінераловатної плити Rockwool, приймаємо стандартну плиту 0,08 м.

Перевіряємо умову:

(;

(;

Тобто умова виконана.

Визначення теплової інерції огороджувальної конструкції

Визначення розрахункової зимової температури зовнішнього повітря.

Так як значення теплової інерції більше 1,1 (D < 1,5), то розрахункову зимову температуру зовнішнього повітря приймаємо рівній середній температурі найбільш холодної доби із забезпеченням 0,98, згідно з вище приведеної таблиці.

Побудова лінії падіння температур на розрізі огороджувальної конструкції.

Температуру на внутрішній поверхні шару огородження, рахуючи шари від внутрішньої поверхні огородження, фm оС, можна визначити за формулою:

tB - температура внутрішнього повітря, оС

tЗ - температура зовнішнього повітря, оС

R? - опір теплопередачі огороджувальної конструкції, (

- термічний опір m-1 перших шарів огородження, (

RB - опір тепло сприйняттю внутрішньої поверхні огороджувальної конструкції, (

Температуру внутрішньої поверхні огороджувальної конструкції можна знайти за формулою:

;

;

Температуру зовнішньої поверхні огороджувальної конструкції можна знайти за формулою:

;

;

;



Рис.4. Лінія падіння температури на розрізі огородження

8. Техніко-економічні показники будівлі

1. Площа забудови Пз = 120х 30=3 600 м 2;

2. Загальна площа Пзаг =118,5х 28,5= 3377,25 м 2;

3. Будівельний об'єм Об =3 600 х 7,1=25 560 м 3;

4. Площа зовнішніх стін Sстін = 23,153 м 2;

5. Коефіцієнт, що характеризує економічність планувального рішення

К 1 = Пзаг/Пз = 3377,25 /3600 = 0,94;

6.Коефіцієнт, що характеризує раціональність використання об'єма на одиницю площі

К 2 = Об/Пзаг = 25 560/3377,25 = 7,57;

Размещено на Allbest.ru

...