Розробка структурних методів та засобів підвищення точності вимірювальних перетворювачів для систем поелементного діагностування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький державний технічний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук

РОЗРОБКА СТРУКТУРНИХ МЕТОДІВ ТА ЗАСОБІВ ПІДВИЩЕННЯ ТОЧНОСТІ ВИМІРЮВАЛЬНИХ ПЕРЕТВОРЮВАЧІВ ДЛЯ СИСТЕМ ПОЕЛЕМЕНТНОГО ДІАГНОСТУВАННЯ

Спеціальність: Інформаційно-вимірювальні системи

Арсенюк Ігор Ростиславович

Вінниця, 2000 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток науки і техніки характеризується постійним функціональним ускладненням та зростанням різноманітності електронних пристроїв і систем. При цьому їх випуск буде економічно доцільними, якщо вони працюватимуть довго і надійно, що може бути досягнуто, насамперед, шляхом комплексної автоматизації контрольно-вимірювальних операцій на всіх стадіях їх життєвого циклу. Ручні методи пошуку несправностей неефективні і не завжди дозволяють привести пристрій у стан, який би задовольняв технічним вимогам до нього, що призводить до небажаних наслідків. Цим і пояснюється зацікавленість різних фірм і підприємств до створення та застосування автоматизованої контрольно-вимірювальної апаратури.

На сьогоднішній день випускаються системи, що засновані на структурних, по компонентних і комбінованих методах діагностування. Системи структурного діагностування характеризуються високою вірогідністю результатів тестування та найвищою швидкодією відбраковування продукції, але не відповідають вимогам непошкоджуючого тестування. Системи по компонентного діагностування забезпечують непошкоджуючий характер тестування, проте вірогідність їх результатів нижча, ніж у систем, заснованих на структурних методах. З цієї точки зору досить актуальною є задача забезпечення високої вірогідності результатів тестування систем по компонентного діагностування. Серед по компонентних систем широкого застосування здобули системи по елементного діагностування, оскільки саме вони забезпечують максимальну глибину пошуку дефектів, характеризуються високою швидкодією проведення діагностичних операцій, є універсальними, мають найнижчу вартість та не потребують високої кваліфікації обслуговуючого персоналу.

Системи по елементного діагностування засновані на внутрішніх схемних методах вимірювань параметрів елементів складних об'єктів. Даним методам присвячені роботи Мартяшина О.І., Шляндіна В.М., Шахова Е.К., Ципіна Б.В., Володарського Є.Т., Ліхтциндера Б.Я., Байди М.П., Роїка О.М., Месюри В.І. та інших.

Ефективність систем діагностування визначається вірогідністю прийняття рішень, яка, в свою чергу, визначається методичною та інструментальною складовими. Перша залежить від методики проведення діагностичних операцій, а друга обумовлюється похибками вимірювань засобів діагностування. В останній час запропоновано підхід щодо підвищення методичної складової достовірності контролю в системах по елементного діагностування, який базується на співставленні результатів моделювань функціонування ідеалізованих блоків пристрою і тих же блоків при виміряних параметрах. Даний підхід перспективний, але і він не дозволяє отримати бажаних результатів, якщо засоби діагностування не забезпечують достатньої точності вимірювань. Така точність залежить від точності первинного перетворювача (ПП), який є ядром будь-якої системи по елементного діагностування, оскільки дозволяє здійснити інваріантне перетворення вимірюваного параметра в уніфікований сигнал.

Метрологічні характеристики ПП, і зокрема точність, в значній мірі залежать від якості такого перетворення. А оскільки схеми електронної апаратури досить різноманітні за конфігураціями та номіналами їх складових - проявляється загальний недолік розроблених на даний час ПП, який полягає у невисокій точності перетворення (при деяких конфігураціях схеми та параметрах її складових). Це призводить до зниження вірогідності результатів діагностування в цілому. Таким чином, задача підвищення точності по елементних вимірювань та розробки засобів на їх основі, безперечно, є актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась відповідно з тематичним планом проведення НДДКР у ВПI та ВДТУ за рахунок коштів державного бюджету, узгодженим Міністерством освіти України (№ держ. реєстрації 0194U013577). Вибраний напрямок досліджень пов'язаний з пріоритетним напрямком розвитку науки і техніки "Перспективні інформаційні технології, прилади комплексної автоматизації, системи зв'язку", затвердженим постановою Верховної Ради України від 16.10.1992 р., №2705-XI.

Роль автора полягає у розробці підходів щодо декомпозиції друкованих вузлів аналогових та гібридних електронних пристроїв для задач діагностування.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є поліпшення точних характеристик підсистем поелементних вимірювань шляхом використання нових методів та засобів інваріантного перетворення параметрів комплексних двополюсників у складі замкнених електричних кіл.

Для досягнення цієї мети необхідно розв'язати такі задачі:

- провести аналіз існуючих методів діагностування та обґрунтувати вибір поелементних методів у задачах діагностування електронної апаратури на етапах її виробництва;

- провести аналіз та визначити обмеження по застосуванню існуючих засобів вимірювань в системах поелементного діагностування;

- розробити та провести дослідження методу підвищення точності вимірювальних перетворювачів, що заснований на компенсації похибок шляхом від'ємного шунтування шунтувальних елементів;

- розробити та провести дослідження методу зменшення похибок перетворень, що заснований на заміщенні структури вимірювального перетворювача;

- запропонувати підхід щодо побудови процедури діагностування комплексних двополюсників, який базується на розроблених методах;

- розробити рекомендації щодо проектування підсистем вимірювань і впровадити отримані результати в практику поелементного діагностування друкованих вузлів гібридних та аналогових електронних пристроїв.

Об'єктом дослідження є діагностування технічного стану аналогової та гібридної електронної апаратури. Предметом дослідження є вимірювання параметрів пасивних двополюсників у складі друкованих вузлів електронних пристроїв.

Методи досліджень базуються на використанні теорії графів, теорії множин, методів технічної діагностики, методів машинного моделювання електронних схем, теорії сигналів та теорії вимірювань.

Наукова новизна одержаних результатів. В роботі отримані такі наукові результати:

- вперше розроблено метод зменшення похибок первинних перетворювачів, що обумовлені впливом шунтування його входів. Даний метод заснований на введенні від'ємного шунтування джерела реального шунтування;

- розширено допустимий діапазон паралельного шунтування пасивних двополюсників у складі замкнених електричних кіл, в межах якого забезпечується задовільна точність перетворень досліджуваних параметрів. Це дозволило підвищити достовірність результатів діагностування;

- вперше розроблено метод зменшення похибок первинних перетворювачів, що заснований на заміщенні їх структур. Даний метод дозволяє зменшити вплив на результати вимірювань інших елементів об'єкта діагностування, які не беруть участь на даному етапі перетворення.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані наукові результати впроваджені на Вітебському телевізійному заводі ВО "Вітязь" (м. Вітебськ, Республіка Білорусь). Впровадження підтверджується відповідним актом.

Використання одержаних у роботі результатів дозволило розробити підсистему вимірювань "ПВ 3000".

Експлуатація цієї підсистеми у складі модульної системи контролю "МСК 3000" дозволила реалізувати ефективне діагностичне забезпечення друкованих плат телевізійної техніки за рахунок високої точності вимірювань та автоматизації підготовки тестових процедур. Розроблена автором підсистема може бути застосована на будь-якому підприємстві, що займається серійним випуском та ремонтом аналогових і гібридних друкованих вузлів електронних пристроїв.

Запропоновані методи підвищення точності вимірювальних перетворювачів, а також загальний алгоритм автоматизації підготовки процедур діагностування комплексних двополюсників у складі друкованих вузлів можуть бути покладені в основу розробки апаратури діагностування з більш високими точними характеристиками.

Особистий внесок здобувача. Основні положення та результати дисертаційної роботи отримані автором самостійно. Здобувачу належать:

- розробка методу підвищення точності вимірювальних перетворювачів, що заснований на введенні від'ємного шунтування у складне електричне коло, яке містить досліджуваний двополюсник;

- розробка методу підвищення точності вимірювальних перетворювачів, що заснований на заміщенні базової структури перетворювача;

- розробка структурних схем та алгоритмів функціонування вимірювальних перетворювачів з поліпшеними точними характеристиками;

- розробка структури підсистеми вимірювань параметрів комплексних двополюсників у більш складних структурах;

- розробка узагальненого алгоритму процедури діагностування комплексних двополюсників у замкнених колах;

- розробка автоматизованої підсистеми вимірювань для системи поелементного діагностування друкованих вузлів аналогових та гібридних електронних пристроїв;

- удосконалення мови діагностування комплексних двополюсників у складі друкованих вузлів електронної апаратури, яка передбачає використання запропонованих методів.

Апробація результатів дисертації. Викладені в дисертації результати досліджень пройшли апробацію на таких наукових конференціях і семінарах: друга Міжнародна конференція "Автоматизація проектування дискретних систем" (Мінськ, 1997 р.), Міжнародна наукова конференція "Development and applіcatіon systems" (Suceava, Romanіa, 1998 p.), п'ята Міжнародна науково-технічна конференція "Контроль і управління в складних системах" (Вінниця, 1999 р.). Результати роботи доповідались на XXVI-XXIX науково-технічних конференціях професорсько-викладацького складу, співробітників та студентів ВДТУ з участю працівників науково-дослідних організацій та інженерно-технічних працівників м. Вінниці та області (Вінниця, 1997, 1998, 1999, 2000 рр.).

Публікації. Результати дисертації опубліковані в 5-и статтях у наукових фахових журналах та матеріалах доповідей 3-х міжнародних науково-технічних конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, чотирьох розділів і п'яти додатків. Загальний обсяг дисертації 133 сторінок, з яких 43 рисунки займають 12 сторінок, 2 таблиці займають 0.5 сторінки, 5 додатків займають 15 сторінок. Список використаних джерел займає 8 сторінок і складається з 90 найменувань. Додатки містять додаткові пояснювальні матеріали, результати моделювання та акт впровадження результатів роботи.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми досліджень, показано зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Сформульовано мету та задачі досліджень. Охарактеризовано наукову новизну та практичну значимість одержаних результатів, а також описано їх апробацію, публікації та впровадження.

В першому розділі проведено огляд сучасного стану та проаналізовано тенденції розвитку систем діагностування друкованих вузлів електронних пристроїв. Показано, що досить важливою складовою для забезпечення високої ефективності будь-якої стратегії діагностування є система поелементного діагностування. Проаналізовано точні характеристики ПП сучасних систем поелементного діагностування, серед яких виділяють перетворювачі, що функціонують за методом заданої напруги (ППН) та заданого струму (ППС).

Оскільки всі вони характеризуються досить великою різноманітністю та мають приблизно однакові метрологічні характеристики, похибки перетворення розглядаються на прикладі двох ПП обох вищезгаданих класів (тут Zx - досліджуваний двополюсник, Z1, Z2 - шунтувальні двополюсники, Z0 - взірцевий елемент, СЕК - складне електричне коло, ОП - операційний підсилювач).

Функції перетворення ППН і ППС, без врахування складових високого порядку малості, описуються так:

Де:

Uппн, Uппс - вихідні напруги ППН і ППС відповідно;

U0 - напруга тестового сигналу;

K - коефіцієнт підсилення ОП;

e0 - напруга зсуву нуля ОП;

гн, гс, н, с - відповідно мультиплікативні та адитивні складові похибки перетворення;

івх.і - вхідний струм ОП по входу, що інвертує.

Де:

гпн, гпс - неінформативні складові вихідних сигналів ППН та ППС відповідно.

При цьому інваріантне перетворення можливе при виконанні умови:

Тобто, якщо значення активного та реактивного імпедансів цих двополюсників не відрізняються більше ніж на порядок. Проте, на практиці часто зустрічаються випадки, коли умова (5) не виконується і ПП входить в режим, що призводить до часткової або повної втрати інформації про вимірюваний параметр. Розв'язання цієї задачі потребує підвищення тестової частоти так, щоб дані імпеданси були сумірними. Наслідком такого підвищення є зниження коефіцієнта підсилення ОП, який залежить від частоти і має спад 20 дБ/дек., починаючи з десятків герц. Аналіз методів роздільного отримання вимірювальної інформації показав, що вони не розв'язують поставлену задачу у випадку, якщо не виконується умова (5) і значення Z0/Z1 перевищує 10 на тестовій частоті більшій ніж 5 КГц. Таким чином, нам необхідно розв'язати дві задачі. Перша задача полягає у зменшенні похибки, що обумовлена шунтуванням входу первинного перетворювача, а друга - у зменшенні похибки, що обумовлена паралельним досліджуваного двополюсника. Тобто, метою розв'язання другої задачі є підвищення точності роздільного отримання інформації. У другому розділі запропоновано новий метод розв'язання задачі зменшення похибок перетворення ПП, що обумовлені впливом шунтування входу перетворювача, а також паралельним шунтуванням досліджуваного двополюсника іншими елементами схеми ОД. Він полягає у підключенні паралельно до шунтувального двополюсника, що характеризується імпедансом Z і спричиняє виникнення похибки, деякого пристрою з від'ємним імпедансом -Z. Внаслідок цього загальний імпеданс утвореного, таким чином, двополюсного кола дорівнюватиме нескінченності. Відомо, що пристрій, який дозволяє сформувати від'ємний імпеданс є конвертером від'ємного імпедансу (КВІ), котрий являє собою активний чотириполюсник, що "перетворює" імпеданс двополюсника, підключеного до однієї пари його полюсів, у від'ємний імпеданс з боку іншої пари полюсів:

Де:

Zк - взірцевий двополюсник.

Імпеданс Zgh навантаженого КВІ між точками g і h схеми описується формулою (6), яка і доводить справедливість ідеї запропонованого методу:

При використанні КВІ для нейтралізації впливу шунтування входів перетворювачів двополюсником Z1, функції перетворення ППН і ППС набувають вигляду:

При використанні КВІ для нейтралізації впливу паралельного шунтування двополюсника Zі двополюсником Zш, функції перетворення ППН і ППС набувають, відповідно, такого вигляду:

У роботі пропонується ще один метод, який дозволяє значно зменшити похибку, обумовлену шунтуванням входу вимірювального перетворювача. В його основі лежить відомий метод заміщення вимірюваної величини взірцевою. Одним з недоліків відомого методу є наявність великої кількості додаткових взірцевих компонентів з відповідними елементами комутації. Для уникнення вказаного недоліку пропонується як одиницю заміни використовувати не досліджуваний елемент, а, власне, структуру самого перетворювача. Вимірювання здійснюється у 2 етапи. На першому етапі, коли ключ SW знаходяться у положенні 1, на виході перетворювача маємо деяку напругу U1вих. При зміні структури перетворювача, за допомогою перемикання SW у положення 2, вихідна напруга дорівнюватиме U2вих. При цьому адитивні похибки перетворення у обох випадках однакові, а мультиплікативні відрізняються на складові високих порядків малості.

Тепер, якщо виключити адитивні похибки перетворення обох вихідних напруг і поділити одна на другу отримані напруги, мультиплікативна похибка перетворення практично виключається:

Таким чином, запропонований метод є альтернативою методу заміщення, має практично такі високі метрологічні характеристики, як і останній, та вигідно відрізняється від нього відсутністю додаткового набору взірцевих елементів з відповідними елементами комутації.

У третьому розділі зазначається, що досить важливим етапом при діагностуванні друкованих вузлів електронних пристроїв є розробка процедури діагностування. Від того, наскільки вдало вона розроблена залежать якість і швидкодія діагностування в цілому.

Одним з перших етапів діагностування є вимірювання параметрів пасивних двополюсників. Процедура діагностування пасивних двополюсників може бути зображена у вигляді деякої послідовності операторів: М={1, 2, ..., j}. Кожен визначає формальний опис відповідного двополюсника Eі2 та варіант вимірювання (де Q - множина допустимих варіантів вимірювання) його параметра pі12 (під варіантом вимірювання будемо розуміти деякий набір конкретних умов вимірювання), тобто:

Де:

f - деякий оператор залежності;

1 - тип досліджуваного двополюсника;

2 - його порядковий номер;

3 - одиниця вимірювання досліджуваного параметра pі12;

4 - значення параметра pі12;

5 - значення поля допуску відхилення;

6 - тип ПП;

7 - кількість точок підключення ПП до ОД;

8 - множина Мg точок штучного відокремлення досліджуваного двополюсника Zx від решти схеми ОД;

9 - тип тестового сигналу U0;

10 - амплітуда U0;

11 - метод зменшення похибки перетворення, що обумовлена шунтуванням входу ОП перетворювача;

12 - метод зменшення похибки перетворення, яка обумовлена паралельним шунтуванням Zx;

13 - час затримки зняття вихідного сигналу ПП відносно тестового сигналу U0;

14 - флаг прив'язування вимірювань до частоти промислової мережі.

В даному розділі наводяться особливості формування лексем в залежності від характеристик як досліджуваного двополюсника Zx, так і його оточення (тобто тих елементів, що утворюють з Zx замкнені кола).

При цьому особлива увага приділяються вибору методу зменшення похибок перетворення, що обумовлені шунтуванням як входу ПП, так і паралельним шунтуванням Zx іншими двополюсниками. За критерій вибору взято точність та час перетворення.

Час перетворення Ткві параметра Zх за методом від'ємного шунтування може бути визначений так:

Де:

Tц - час циклу перетворення вимірюваного параметра за допомогою ПП;

nZ1к - кількість "пасивних" параметрів кола Z1, що підлягають нейтралізації;

nZх - кількість паралельних пасивних ДЕК, що входять до складу Zх;

Тз.кві - час запису коду корекції в КВІ;

nZхк - кількість пасивних параметрів кола Zх, що підлягають нейтралізації;

Тк - час комутації СЕК і взірцевих елементів;

Ттс - час затримки до початку формування тестового сигналу;

Тнв - час затримки до початку вимірювання;

Ті - час обробки вихідного сигналу ПП;

Твт - час затримки вимірювального тракту;

Тацп - час аналого-цифрового перетворення;

Тпр - час передачі коду до ЕОМ;

Тоеом - час обробки отриманої інформації в ЕОМ.

При перетворенні параметрів Zх за методом заміщення структури ПП також може виникнути необхідність нейтралізації паралельного впливу складових елементів Zх за допомогою КВІ. Час перетворення Тзс параметрів Zх за методом заміщення структури ПП можна оцінити згідно з формулою:

Де:

Тмк - час затримки між двома вимірюваннями;

Тд - час затримки пристрою ділення, або час обробки даних на ЕОМ.

Аналізуючи рівняння (10-12), а також дані таблиці 1, бачимо, що час перетворення, за першим методом залежить від властивостей ДЕК Z1, а за другим - не залежить (при однакових інших умовах). Це необхідно враховувати при виборі того чи іншого методу в кожній окремій ситуації.

В даному розділі розроблено загальний алгоритм автоматизованої побудови процедури діагностування пасивних двополюсників у складі друкованих вузлів гібридної та аналогової електронної апаратури. Вхідною інформацією для даного алгоритму є первинний опис ОД, який містить дані щодо типів Vі2 та точок підключення Tіj2 двополюсників Eі2 до друкованої плати, а також точок підключення багатополюсних елементів.

У першому блоці алгоритму здійснюється ідентифікація топології ОД. В другому, на основі даних цієї ідентифікації та належності контрольних точок ОД двополюсникам, здійснюється формування множин М12, М22, М32 за критерієм кількості паралельно з'єднаних різнотипних пасивних двополюсників, при цьому М12М22М32. У третьому блоці виконується параметрична ідентифікація двополюсників множин М12, М22 і М32 відповідно. У блоці 4 виконується якісне оцінювання похибок результатів вимірювань, що обумовлені шунтуванням, і у випадку, якщо шунтування перевищує певну межу, виконується коригування похибок перетворення (блок 6). Остаточне формування лексем операторів процедури (блок 7) доцільно виконувати після завершення параметричної ідентифікації усіх пасивних двополюсників (оскільки останні можуть входити до складу контурів, і впливати, таким чином, на результати досліджень інших елементів цих же контурів). Це дає змогу досить якісно, при даних умовах здійснити декомпозицію ОД, а також вибрати найбільш доцільні, з точки зору точності та швидкодії, типи і конфігурації ПП та режими роботи вимірювального тракту в кожному окремому випадку. У блоці 8 виконується певне розташування операторів, що дає змогу підвищити швидкодію діагностування за рахунок виключення зайвих перевірок та процедур корекції похибок.

Результатом роботи даного алгоритму є процедура діагностування пасивних двополюсників досліджуваного пристрою в термінах операторів, які включають перелік Eі2 з відповідними ідентифікованими значеннями їх параметрів pі12, а також деякі умови j, котрі необхідно виконати для отримання значень шуканих параметрів із необхідною точністю.

У четвертому розділі розроблені рекомендації щодо проектування підсистеми вимірювань. Наведена структурна схема системи поелементного діагностування, яка включає підсистеми вимірювань та комутації, а також ПЕОМ, котра через блок спряження (БС) керує процесом діагностування і здійснює накопичення, обробку та зберігання даних щодо результатів діагностування різних ОД.

Підсистема вимірювань (ПВ) забезпечує генерацію різних тестових впливів і обробку сигналів реакції об'єкта дослідження на ці впливи з метою отримання вимірювальної інформації. Підсистема комутації (ПКТ) здійснює електричний зв'язок ПВ з ОД за допомогою голчатого контактного пристрою завдяки комутації визначених контрольних точок об'єкта. Структурна схема підсистеми вимірювань, яка дозволяє реалізувати запропоновані методи, наведена у роботі. Вона включає модуль керування вимірювачем (МКВ), модуль обробки (МО) та модуль взірцевих елементів (МВE).

Модуль керування вимірювачем забезпечує формування різних тестових впливів, а також обробку сигналів реакції ОД на ці впливи.

До його складу входять: комутатор (К), блок проміжних перетворень (який включає комутатор конфігурації, гібридний потужний подільник напруги, повторювач напруги, диференційний підсилювач та регістр стану модуля обробки), потужний гібридний конвертер від'ємного імпедансу (ГКВІ) та вимірювальний перетворювач (ВП). У даному розділі також обґрунтовуються режими роботи підсистеми вимірювань, та наводяться часові діаграми її функціонування в різних режимах.

ВИСНОВКИ

В результаті проведених теоретичних та експериментальних досліджень в дисертаційній роботі отримані такі наукові та практичні результати: автоматизований апаратура перетворювач

1. На основі аналізу основних чинників виникнення похибок вимірювальних перетворювачів систем поелементного діагностування, розроблений новий метод зменшення цих похибок (точність на 1 порядок перевищує точність відомих методів). Метод базується на введенні від'ємного шунтування двополюсників, які спричиняють виникнення похибок, за рахунок паралельного підключення до них конвертера від'ємного імпедансу. Універсальність методу полягає в тому, що він забезпечує зменшення похибок, котрі обумовлені як впливом шунтування входу первинного перетворювача, так і впливом паралельного шунтування досліджуваного двополюсника іншими двополюсниками. Крім того, даний метод може бути використаний для перетворювачів, що функціонують за методом заданої напруги, а також заданого струму;

2. Запропонований новий метод зменшення похибок вимірювального перетворювача, що обумовлені шунтуванням його входу (похибка шунтування не перевищує 0.5-1% при коефіцієнті шунтування до 102-103). В основу методу покладено ідею заміщення структури первинного перетворювача, яке дозволяє отримати два різних сигнали (при різних структурах), значення яких пропорційні вимірюваним параметрам і мають однакові мультиплікативні складові похибки перетворення. А це дає змогу, після виключення адитивної складової похибки перетворення виключити і мультиплікативну складову похибки шляхом ділення цих сигналів. Даний метод в порівнянні з методом заміщення вимірюваної величини взірцевою, не потребує додаткових взірцевих компонентів з елементами комутації;

3. Запропоновані структурні та функціональні схеми удосконалених первинних перетворювачів, які дозволяють реалізувати запропоновані методи зменшення похибок перетворень параметрів комплексних двополюсників у складі замкнених електричних кіл;

4. Удосконалений узагальнений алгоритм автоматизації підготовки процедури діагностування пасивних двополюсників друкованих плат електронної апаратури. Він передбачає параметричну ідентифікацію пасивних двополюсників досліджуваного об'єкта на основі їх попереднього розподілу між трьома множинами, що не перетинаються. Критерієм розподілу є кількість паралельно з'єднаних різнотипних елементів. Такий розподіл дозволяє зменшити простір пошуку вимірюваних параметрів, а також і загальний час побудови тестової процедури за рахунок виключення додаткових витрат часу на аналітичні перевірки і прийняття рішень щодо типів і значень параметрів пасивних двополюсників об'єкта діагностування;

5. Розроблені рекомендації щодо технічного проектування підсистеми вимірювань параметрів комплексних двополюсників замкнених кіл з поліпшеними точними характеристиками та показана можливість реалізації її основних блоків;

6. Розроблена підсистема вимірювань "ПВ 3000" впроваджена на Вітебському телевізійному заводі ВО "Вітязь" (м. Вітебськ, Республіка Білорусь). Експлуатація розробленої підсистеми у складі модульної системи контролю "МСК 3000", дозволила підвищити рівень якості друкованих плат телевізійної техніки (за рахунок підвищення інструментальної складової вірогідності діагностування та автоматизації підготовки тестових програм), а також скоротити ремонтні роботи обслуговуючого персоналу.

Размещено на Allbest.ru