Моделювання одягу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Кожному періоду часу притаманні свій стиль і своя мода в костюмі. Під стилем розуміють сукупність рис, що характеризують певний напрям моди: пропорції людського тіла, взяті цією модою за ідеал, принцип колірної будови одягу, силуетна форма одягу, прийоми крою. Форма і силует - це основні характеристики моди в одязі, і вони тісно пов'язані між собою. Змінюючись у часі, вони народжують нову моду і надають їй руху.

Сучасна мода, як і людське життя, різноманітна, швидкоплинна і не завжди можеш її наздогнати. Знайти свій неповторний стиль, форму непросто, як і розробити сучасні моделі одягу. Але слід замітити, що мода повторюється та іноді нагадує нам минулі роки. Так ключовою тенденцією в сезоні осінь-літо 2010-2011 буде мода 40-х років, так зване арт-деко, з його жіночністю, вишуканістю і розкішшю. Це буде відображено у формі суконь з різним покрою рукава, в кольорах тканин.

У моді 2010-2011 переважають квіткові мотиви. Це стосується тканин, силуетів одягу, зокрема суконь, зачісок і навіть макіяжу. Кольори від пастельних літніх змінюються насиченими і дещо яскравими. Хоча основними кольорами є чорний, приглушений зелений, гнила вишня, коричневий, що переходить у бежевий, і, звичайно, незмінний білий. Дизайнери у своїх колекціях використовують затишну і спокійну кольорову гаму, а яскравий акцент запроваджують у фінальних виходах.

Для створення сучасного жіночого одягу від художників-модельєрів вимагаються спеціальні знання, розвинена фантазія, естетичний смак та тісна співпраця з конструкторами, технологами, майстрами виконавцями. Специфіка моделювання одягу пов'язана зі статурою людини, а, отже з формуванням її зовнішнього вигляду.

За допомогою одягу можна досягти зорового збільшення або зменшення зросту та об'ємів статури, добираючи відповідні кольори - змінити колір шкіри, обличчя, волосся, очей тощо.

У процесі розробки сучасної жіночої сукні беруть участь художник (автор), конструктор, майстер - виконавець, манекенниця.

Процес створення моделей складається із двох етапів:

- І етап - розробка проекту (композиції);

- ІІ етап - виконання проекту в матеріалі.

Перший етап - підготовчий. Художник визначає, для кого створюється модель. Її призначення, форму, колір, фактуру тканини, її властивості та вид виробництва. Після цього художник розробляє ряд ескізів моделі, а більш вдалий подає художній раді на затвердження.

На другому етапі до художника приєднується конструктор. З основним завданням якого є визначення методів розробки креслення і розкроювання викрійки. Технологи виготовляють модель. Яку манекенниця демонструє на художній раді.

Що означає, гарно вдягатися? Звичайно, не варто відмовлятися від нових моделей сезону.

Проте не менш важливо, щоб одяг пасував людині, тобто потрібно брати до уваги її вік, особливості фігури, зріст, риси обличчя тощо.

Дизайнери у своїх виробах більше звертають увагу на практичність і мінімалізм. М'які лінії, просторий крій - інтелектуальність і простота в одязі, без натяку на гламур.

У жакетах шия відкривається, оскільки модними стають круглі горловинки без комірів. Переважають ѕ рукави покрою реглан або суцільнокрійні. Нерідко в сукнях використовують м'які складки, асиметричні драпіровки, підрізи.

Особливу увагу варто звернути на аксесуари: чудове взуття на високих підборах, великі сумки, масивні сережки та браслети.

Мода в цілому жіноча, вона звертає увагу на звичайну лінію жіночої фігури, відмовилась від великих об'ємів, ширини плечей. В сучасному одязі ціняться конструктивне і технологічне його виконання. В одному випадку покрій може бути лаконічним, мало детальним, але точним з правильною посадкою, а в іншому - складним, з рельєфами, виточками і підрізами, які дозволяють дати точну скульптурну форму.

Основою всієї роботи по виготовленню одягу є вміння розробляти викройки на конкретну фігуру. Цьому процесу поможе метод конструктивного моделювання.

Конструктивне моделювання - це неперервний процес формування просторової форми майбутнього образного уявлення об'ємно-просторової форми майбутнього виробу і всіх необхідних конструктивних ліній на ньому у відповідності з потребами рисунку нової бажаної моделі.

В основі методу конструктивного моделювання лежить творчий підхід до прийомів зміщення основних деталей (спинки, пілочки, рукава, ліфа, спідниці) в різних опірних точках їх торкання для одержання викройок виробу потрібного покрою, силуету, форми з збереженням основних параметрів індивідуального креслення.

Цей метод особливо потрібний при виготовленні різноманітних викройок виробів м'яких і об'ємних форм.

Метод поетапного конструктивного моделювання дозволяє створювати сучасні види одягу об'ємних форм різноманітних покроїв для широкого кола жінок, особливо для молоді.

Зміщення основних деталей креслення при конструктивному моделюванні дозволяє розробляти складні форми крою без застосування розрахункових формул. Цей метод цікавий при створенні викройок плаття, невідрізних по лінії талії, на кресленнях основи ліфа і спідниці (шляхом їх з'єднання), викройок виробів покрою реглан, кроєних з пілочками, з кокетками і ін.

Конструкцію сукні визначає покрій, який у свою чергу залежить від покрою рукава, конструкції з'єднання верхньої і нижньої частин та силуету. Є кілька видів покрою рукава…

Крій з вшивними рукавами вважається постійним представником моди протягом багатьох десятиліть. Характерною особливістю цього крою є лінія пройми, яка своєю формою відповідає обрисам перерізу руки по плечовій точці. Окат рукава з'єднується з проймою по замкнутому кругу.

Крій реглан характеризується своєрідною побудовою ліній пройми та рукава. Уся плечова частина виробу заповнюється рукавом. Верхні кінці деталей рукава зливаються з лінією горловини.

Крій з суцільно кроєними рукавами характерний конструкцією ліфа, в якому рукав проектується як єдине ціле із спинкою та пілочкою виробу. Суцільно кроєний рукав зручний для створення плавної форми плеча.

За силуетом сукні поділяються на прямі, напівприталені та приталені.

Сучасний стиль - це зручність,простота і художня виразність гармонійна узгодженість форм з призначенням і матеріалом.

Розглянемо побудову креслення конструкції жіночої сукні з складним покроєм рукава а саме:

- покрій реглан (модель №1);

- покрій суцільно-кроєного рукава (кімоно) (модель №2).

Для побудови креслень конструкцій одягу потрібні папір, простий тонко загострений олівець, лінійка, косинець, гумка.

Креслити треба старанно тонкими лініями. Всі кути, лінії, точки на папір треба наносити з якнайбільшою точністю. Креслення всіх конструкцій, крім брюк, виконують без припусків на шви. Приступаючи до побудови креслень конструкцій одягу, треба уявляти, з яких частин та деталей складається виріб, а також як називаються контурні та внутрішні лінії на цих частинах і деталях виробу.

Креслення будують у два прийоми. Спочатку креслять основну конструкцію даного виду виробу, де наносять основні лінії конкретної конструкції. Потім на креслення або вирізний шаблон деталі наносять декоративні і модельні лінії.

Перед тим, як розпочати креслення виробу необхідні розмірні ознаки постави людини. Обмірювання виконують у вертикальних та горизонтальних площинах. Вертикальна площина, яка проходить через хребет і умовно поділяє тіло людини на праву та ліву частини. З метою більшої точності обмірювання, необхідно орієнтуватися на антропометричні точки.

Зняття мірок - це один з найважливіших етапів роботи в процесі виготовлення одягу. Від точності знімання мірок залежить у подальшому правильність побудови викройок. Обмірюють фігуру за допомогою сантиметрової стрічки, не натягуючи її.

Обмірюючи фігуру, треба враховувати всі її індивідуальні особливості, а тому під час знімання вимірів жінка повинна бути у самій білизні або тонкому виробі, що облягає фігуру.

Перед початком вимірювань навколо тулуба треба зав'язати шнур, який позначає лінію талії. Оскільки лінія талії є опорою для визначення довжин, шнур має лежати точно горизонтально, на що особливо треба звертати увагу, якщо в жінки виступає живіт.

Під час обмірювання жінка повинна стояти у природній невимушеній позі, не гнутись і надмірно не випрямлятись, не треба робити жодних прибавок. Кожний знятий вимір для даної фігури - величина стала і не залежить від силуету та виду одягу.

Слід пам'ятати, що навіть незначна помилка під час вимірювання фігури може спричинити істотну неточність у кресленні і, відповідно, погану посадку виробу на фігурі. Розмірні ознаки позначають прописними буквами з підстрочними індексами. Прописні букви відповідають видам вимірів: Р - зріст, О - обхват, С - пів обхват, Д - довжина, В - висота, Ш - ширина, Ц - відстань між центрами.

Всі мірки довжини знімають і записують повністю, а мірки ширини спинки і пів окружностей знімають повністю, а записують у половинному розмірі, бо рисунок викройки складають повністю по довжині і на половину фігури по ширині і окружностях.

1. Особливості побудови креслення жіночої сукні з рукавом покрою реглан

Реглан - особливий фасон одягу зі специфічним покроєм рукава в якому рукав складає з плечем одне ціле. Цей крій одягу запропонував британський фельдмаршал Фицрой Джеймс Генрі Сомерсет лорд Реглан в 1854 році у Криму.

Після 1-ої Світової війни 1914 року, коли регланом почали називати крій рукава, назва закріпилася в російській мові і почала означати не тільки рукав, але і одяг з таким рукавом. Рукав реглан - це конструкція, яка припускає єдність, нерозчленовану плечову частину і власне рукав, при якій рукав може мати тільки один шов або два,Звичайна кругла пройма виключається.

У виробах з рукавом покрою реглан вся плечова частина ліфа заповнена рукавом, що створює м'яку округлу лінію плеча, що заново зменшує його. Верхні зрізи рукавів є частиною горловини виробу. У виробах з рукавом покрою реглан форму лінії плеча визначають виточки або середній шов, розташований від лінії горловини посередині рукава.

На крої рукава реглан слід зупинитися детальніше у зв'язку з його своєрідністю, можливістю одночасного визначення ліній пройми ліфа і форми верхньої частини рукава в процесі конструктивного моделювання.

Даний крій дуже зручний, бо не сковує рухів рук і дозволяє менш строго відноситись до розмірів одягу. Саме завдяки цьому дану конструкцію високо оцінили у військовому середовищі. Всякий раз, коли у моду повертається спортивний стиль, що має на увазі м'які форми, що не сковують рухів, крій реглан негайно дає про себе знати.

Рукава покрою реглан застосовують у виробах різноманітного асортименту жіночого, чоловічого і дитячого одягу. Конфігурація лінії пройми і ширина рукава покрою реглан можуть бути найрізноманітнішими. Крій реглан використовують для створення багатьох силуетних форм одягу.

Конструктивна лінія реглану несе багато навантажень. Крім створення м'якої форми плеча, лінія реглану є конструктивною лінією, в яку повністю або частково забирають розхили виточок спинки та пілочки. Велике застосування в сучасному одязі мають рукава покрою реглан, пів реглан, реглан - погон різних об'ємних форм.

Ділова жіноча сукня пів приталеного силуету з рукавом покрою реглан, пряма до низу з напівшерстяної тканини світло коричневого кольору.

По пілочці підріз нижче талії, фігурні рельєфи, що йдуть від пройми до лінії підрізу і до низу, підкреслюючи стрункість фігури по лінії талії асиметрична драпіровка.

Спинка приталена зі швом по середині в якому знаходиться застібка на тасьму блискавка.

Конструюють пілочку і спинку покрою реглан на кресленні основи спинки і пілочки із вшивним рукавом відповідного силуету. Лінію пройми оформляють плавною кривою.

Для побудови креслення даної сукні необхідні такі розмірні ознаки:

Розрахунок та побудова креслення конструкції виробу.

Розрахунок виточок по лінії талії:

?виточок = Сс - (Ст + Пот) = 54 - 42 = 12

Розприділяємо таким чином:

?пер.виточки = 2 см.;

?зад.виточки = 4 см.;

?бічн.виточки = 6 см.

Розрахунок ширини сукні по лінії стегон:

(Сс + Пос) - (СгІІ + Пог) = 56 - 54 = 2

2. Моделювання виробу жіночої сукні з рукавом покрою реглан

Спинка. Залишається без змін.

Пілочка. Моделювання пілочки виконуємо в розгорнутому вигляді.

Від центру горловини вниз 3 см. т. Г, точку Г сполучаємо плавною лінією, оформляємо зріз горловини.

Від лінії талії по боковому зрізу відкладаємо довжину підрізу 10 см. (по моделі) точки П і П1, сполучаємо ці точки прямою, оформляємо лінію підрізу.

Нагрудну виточку переносимо у фігурний рельєф, від вершини бокового зрізу вверх по проймі відкладаємо 10 см. точки Р і Р1. З точки Р через кінці нагрудної та тальової виточок проводимо плавну криву лінію, яку опускаємо до лінії підрізу. З точки Р1 через кінці нагрудної та тальової виточок проводимо плавну криву лінію і опускаємо до лінії низу, оформляємо фігурні рельєфи. Асиметричне драпування виконуємо від лінії рельєфу в області тальової виточки позначаємо лінії розрізу відстань між ними становить 3,5 см. Згідно позначених ліній розрізаємо у бік виточки не доходячи 0,3 см. до зрізу і поздвигаємо на однакову відстань 2,5 см. для утворення зборок.

3. Особливості побудови креслення жіночої сукні з суцільно-кроєним рукавом (кімоно)

Кімоно нагадує собою - Т-подібний халат. Одяг закріпляється на талії поясом (обі). Замість європейських ґудзиків використовуються ремінці і мотузки. Характерною межею кімоно є рукави соде, які за звичай набагато ширше за товщину руки. Найраніше кімоно з'явилися біля п'ятого століття нашої ери, були дуже схожі на ханьфу - традиційний китайський одяг. У еру Хейан кімоно стало дуже стилізованим, хоча багато хто все ще носив шлейф мо-пермалоя поверх нього. У епоху Муроматі (1392-1573), косоде - кімоно, що раніше вважалося нижньою білизною, почало носитися без штанів, тому у косоде з'явився пояс - обі. В період Едо (1603-1867) рукави росли в довжину, пояс став широким, з'явилися різні способи зав'язування поясу. З того часу форма кімоно залишалася майже незмінною.

На відміну від традиційного європейського одягу, який підкреслює конструкцію тіла людини, кімоно виділяє лише плечі і талію носія, приховуючи недоліки фігури. Західний одяг акцентує увагу на рельєфі, а японська - на рівномірності і площині. Оскільки японський традиційний наряд подібний до халату, в ньому немає коміра на зразок європейських костюмів. В цілому він зручний і не сковує рухів людини.

Суцільно-кроєні рукави залежно від моди можуть бути якнайрізноманітнішими: вузькі, звужені, широкі або розширені, з бочком, який переходить у нижню частину рукава

Викроювання рукавів суцільними разом з пілочкою та спинкою є одним з конструктивних прийомів, що використовується у створенні одягу м'яких, пластичних форм із збільшеним об'ємом пройми.

Крій одягу з суцільно кроєним рукавом (кімоно) зазвичай прямокутний і відрізняється від європейських аналогів, що мають складні заокруглені форми.

Спинка зі швом посередині де знаходиться застібка на тасьму блискавка.

Рукави на три четверті, прямі до низу, суцільно кроєні з пілочкою та спинкою. Розглянемо особливості побудови креслення моделі з суцільно кроєним рукавом (кімоно) розмір 48, зріст 170. Для побудови даної сукні необхідні такі розмірні ознаки…

Розрахунок ширини сукні по лінії стегон:

(Сс + Пос) - (СгІІ + Пог) = 53 - 52 = 1

При покрої моделі.

Спинка.

Від центру ростка вниз 27 см. точка П, v ПП1 = 4 см.

Від лінії талії по боковому зрізу вверх 9 см. точка П3, ^ П3П2 = 4 см., точки ПП2 і П1П3 сполучаємо злегка плавною лінією, оформляємо зрізи вшивного поясу.

Талієву виточку переносимо в середній (2 см.) та боковий (1 см.) зрізи.

Пілочка.

Від центру горловини вниз 22 см. точка П4, v П4П5 = 4 см.

Від лінії талії по боковому зрізу вверх 9 см. точка П7, ^ П7П6 = 4 см., точки П4П6 і П5П7 сполучаємо злегка плавною лінією, оформляємо зрізи вшивного поясу.

Моделюємо верхню частину пілочки > П4Г = 16 см. Вершину горловини з'єднуємо з точкою Г.

Далі оформляємо зріз горловини.

Для утворення м'яких складок ^ ГГ1 1 см. (по горловині), точки Г і Г1 сполучаємо з точкою а (кінець плечового зрізу).

Згідно позначених ліній розрізаємо не доходячи до точки а 0,3 см. та поздвигаємо на ширину складки 2 см. Талієву виточку переносимо в боковий (1,5 см.) зріз.

4. Підготовка тканини до розкрою

Після вибору фасону сукні необхідно підібрати тканину для її пошиття. Для пошиття жіночих суконь характерно самий великий асортимент тканин: бавовняні, лляні, натуральний шовк, тканини з синтетичних волокон, шерстяні та напівшерстяні тканини, трикотажні полотна.

Різноманітні тканини мають різні властивості, по різному реагують на волого - теплову обробку й дають неоднакову усадку під час прання, тому перед розкроєм треба знати, як підготовити ту чи іншу тканину.

Спочатку необхідно тканину декатирувати водою або парою, щоб у процесі носіння виробу тканина не зсідалася.

Декатирування тканини виконують різними способами: бавовняні та лляні замочують у теплій воді потім злегка просушують й прасують, натуральний шовк, шерстяні та напівшерстяні замотують на кілька годин у мокре, добру викручене, простирадло, а потім прасують з вивороту.

Тканини з синтетичних волокон не зсідаються, не мнуться, багато з них після прання не треба прасувати. Деякі синтетичні тканини прасуємо через зволожений пропрасовував помірно нагрітою праскою.

Якщо тканина з дефектами, плямами й текстильним браком, то ці місця округляємо крейдою або намічаємо ниткою, щоб у процесі розкрою вони не потрапили на видне місце. Для пошиття жіночої сукні з рукавом покрою реглан взяли напівшерстяну тканину та для пошиття сукні з суцільно кроєним рукавом - креп-сатин. Перед розкроєм ці тканини необхідно зволожити і оставити на кілька годин, після чого прасуємо з виворотної сторони помірно нагрітою праскою.

5. Розкладка

одяг сукня дизайнерський

З метою найбільш економного і правильного витрачання тканини на ній слід перед розкроюванням розкласти всі деталі викройки. Цей процес називається розкладка лекал на тканині. Розкладка лекал на тканині залежить від ширини тканини й форми самих лекал. Тканину складаємо лицьовим боком всередину, а для асиметричних виробів - розкладаємо у розгорнутому вигляді. Слизькі шовкові тканини перед розкроєм сколюємо булавками, щоб не зсувалися окремі деталі. Спочатку на тканині укладаємо великі деталі (спинку, пілочку, рукава, спідницю), а між ними - дрібні (комір, клапани, кишеню, пояс і т. п.) враховуючи при цьому напрям повздовжньої нитки й ворсу, відтінок і рисунок тканини, а також припуски на шви й запаси.

Перед розкладанням необхідно перевірити розміщення рисунка на тканині, напрям ворсу, а також чи немає дефектів на тканині. Якщо малюнок тканини розміщений у одну сторону, то всі лекала виробу розміщаємо в одну напрямі. На тканинах з ворсом (оксамит, плюш, вельвет) лекала розкладаємо так, щоб ворс був направлений знизу вверх, а на байці та фланелі - зверху вниз. Якщо цього правила не дотримуватися і викроїти деталі з різним напрямом ворсу, то в готовому виробі ці деталі відрізнятимуться відтінком.

На однотонних тканинах з невизначеним малюнком лекала можна розкладати в різному напрямі аби тільки повздовжня нитка тканини проходила посередині основних деталей. Після розкладання на тканині всіх деталей викройки обводимо тонко загостреною крейдою, потім другою лінією позначаємо припуски на шви. Вирізаємо деталі по другій крейдяній лінії. Дрібні деталі (комір, манжети, пояс тощо) можна розкроїти після першої примірки, остаточно уточнивши їх розмір і форму.

Під час розкрою виробів треба врахувати такі припуски на шви:

Розглянемо розкладку лекал на тканині жіночої сукні з рукавом покрою реглан (витрата тканини 200 см. при ширині 140 см.), з суцільно-кроєним рукавом (витрата тканини180 см. при ширині 140 см.).

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Размещено на Allbest.ru